Рішення № 138921965, 11.08.2026, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/5094/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Савонюка М.Я. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання повідомлення протиправним, зобов`язання вчинення певних дій,-

ВСТАНОВИВ:

До Кіровоградського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі позивач) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (надалі відповідач), у якій просить суд:

- визнати протиправним повідомлення Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального Управління Міністерства юстиції України, винесене старшим державним виконавцем Фроловою Валерією Романівною, про повернення виконавчого листа від 24.06.2026, виданого Кіровоградським окружним адміністративним судом в адміністративній справі №340/923/26, без прийняття його до виконання;

- зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального Управління Міністерства юстиції України відкрити виконавче провадження на підставі виконавчого листа від 24.06.2026, виданого Кіровоградським окружним адміністративним судом в адміністративній справі №340/923/26 про зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 15 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2025 рік; і про зобов`язання Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за останньою займаною посадою за період з 01.10.2025 року по 02.12.2025 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23.04.2026 у справі №340/923/26, яке набрало законної сили, зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому грошову компенсацію за 15 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2025 рік, а також грошове забезпечення за останньою займаною посадою за період з 01.10.2025 по 02.12.2025.

На виконання цього рішення 24.06.2026 судом видано виконавчий лист, який пред`явив до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України. Однак отримав повідомлення від 08.07.2026, яким старший державний виконавець повернула виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання. Підставою для повернення зазначено те, що у виконавчому листі містяться дві частини резолютивної частини судового рішення та передбачено вчинення боржником кількох дій, що не відповідає вимогам частини другої статті 4 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі Закон №1404-VIII) та частини п`ятої статті 373 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Вважає таке повідомлення протиправним, оскільки виданий судом виконавчий лист містить усі передбачені законом реквізити, у якому визначено одного стягувача та одного боржника, а покладені на Військову частину НОМЕР_1 обов`язки мають єдиний спосіб виконання здійснення нарахування та виплати належних йому сум. Поряд з цим, зазначення у виконавчому документі окремих складових належних виплат не перетворює обов`язок боржника на кілька самостійних виконавчих дій, які повинні виконуватись різними суб`єктами або в різних місцях.

Наголошує, що положення частини п`ятої статті 373 КАС України визначають порядок оформлення та видачі виконавчих документів судом та не наділяють державного виконавця повноваженнями оцінювати правильність оформлення виконавчого листа судом або відмовляти у його прийнятті через незгоду зі способом викладення резолютивної частини рішення.

З цих підстав просить позов задовольнити.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог.

На обґрунтування заперечень зазначив, що 08.07.2026 до Відділу надійшов виконавчий лист у справі №340/923/26, виданий Кіровоградським окружним адміністративним судом 24.06.2026, яким Військову частину НОМЕР_1 зобов`язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 15 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2025 рік, а також нарахувати та виплатити грошове забезпечення за останньою займаною посадою за період з 01.10.2025 по 02.12.2025. За результатами перевірки виконавчого документа державний виконавець дійшов висновку, що ним передбачено вчинення боржником кількох самостійних дій, у зв`язку з чим на підставі пункту 6 частини четвертої статті 4 Закону №1404-VIII 08.07.2026 винесено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.

Посилаючись на частину другу статті 4 Закону №1404-VIII та частину п`яту статті 373 КАС України, відповідач вказав, що у разі, якщо судовим рішенням передбачено вчинення кількох дій, мають видаватися окремі виконавчі документи з визначенням тієї частини судового рішення, яка підлягає виконанню за кожним із них. Водночас обов`язки щодо нарахування та виплати компенсації за невикористану відпустку та грошового забезпечення за визначений судом період є самостійними, оскільки мають різні правові підстави виникнення та порядок визначення належних до виплати сум.

Також зазначив, що державний виконавець не наділений повноваженнями змінювати зміст виконавчого документа, уточнювати його резолютивну частину чи самостійно розділяти виконавчий документ на декілька проваджень. На підтвердження своєї позиції послався на постанову Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №484/207/20. Вважає, що повернення виконавчого документа не позбавляє позивача права після усунення недоліків повторно пред`явити його до примусового виконання.

З цих підстав просить відмовити у задоволенні позову.

27.07.2026 ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі та постановлено здійснювати її розгляд за правилами статті 287 КАС України.

Позивач та представник відповідача у судове засідання не з`явилися, про дату час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

05.08.2026 позивач подав суду заяву про розгляд справи без його участі у порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

За приписами частини 1 статті 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно із частиною 9 статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Також, за змістом статті 268 КАС України у справах, визначених, зокрема статтею 287 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки до електронного кабінету, а за його відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, установивши фактичні обставини, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши наявні докази та проаналізувавши норми права, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23.04.2026 у справі №340/923/26 визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за 15 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2025 рік. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 15 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2025 рік. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за останньою займаною посадою за період з 01.10.2025 року по 02.12.2025 року. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за останньою займаною посадою за період з 01.10.2025 року по 02.12.2025 року (а.с. 8).

З метою примусового виконання зазначеного судового рішення Кіровоградським окружним адміністративним судом 24.06.2026 оформлено виконавчий лист у справі №340/923/26, стягувачем у якому визначено ОСОБА_1 , а боржником Військову частину НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_3 (а.с. 18).

У виконавчому листі зазначено:

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 15 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2025 рік;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за останньою займаною посадою за період з 01.10.2025 року по 02.12.2025 року.

08.07.2026 позивач звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України із заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого 24.06.2026 Кіровоградським окружним адміністративним судом у справі №340/923/26.

08.07.2026 старшим державним виконавцем Фроловою Валерією Романівною за результатами розгляду заяви про примусове виконання винесено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання. Підставою повернення зазначено, що резолютивна частина пред`явленого виконавчого документа містить дві самостійні резолютивні частини (два окремих зобов`язання боржника), що не відповідає вимогам частини другої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» та пунктів 1, 2 розділу XIX Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, згідно з якими у разі покладення на боржника обов`язку вчинити кілька дій видаються декілька виконавчих документів (а.с. 20).

Листом від 08.07.2026 відповідач надіслав позивачу оригінал виконавчого листа та повідомлення про його повернення без прийняття до виконання. Відповідно до відомостей поштового відстеження за трек-номером RO67223203695, відповідне поштове відправлення вручено позивачу 13.07.2026 (а.с. 23).

Не погоджуючись із поверненням виконавчого документа без прийняття до виконання, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання, а держава забезпечує його виконання у визначеному законом порядку.

Згідно зі статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження".

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 2 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частиною 1 статті 5 Закону №1404-VIII встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

За правилами частини 1 статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно з частиною першою статті 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Відповідно до частини третьої цієї статті виконавчий лист має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Відповідно до вимог частини 1 статті 4 Закону №1404-VIII у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Частиною 2 статті 4 Закону №1404-VIII встановлено, що у разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, чи резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов`язок чи право стягнення є солідарним.

Частиною п`ятою статті 373 КАС України передбачено, що якщо судове рішення прийнято на користь декількох позивачів або проти декількох відповідачів, або якщо виконання повинно бути проведено в різних місцях чи рішенням передбачено вчинення кількох дій, видаються декілька виконавчих документів, у яких зазначаються один стягувач та один боржник, а також визначається, в якій частині необхідно виконати судове рішення, або зазначається, що обов`язок чи право стягнення є солідарним.

Пунктом 6 частини четвертої статті 4 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, зокрема, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею.

Отже, повернення виконавчого документа без прийняття до виконання допускається лише за умови встановлення конкретної невідповідності виконавчого документа вимогам статті 4 Закону №1404-VIII.

Як встановлено судом, у виконавчому листі від 24.06.2026 у справі №340/923/26 зазначено одного стягувача ОСОБА_1 та одного боржника Військову частину НОМЕР_1 . Зобов`язано боржника нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за 15 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2025 рік, а також нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за останньою займаною посадою за період з 01.10.2025 по 02.12.2025.

Оскаржуваним повідомленням від 08.07.2026 виконавчий лист повернуто без прийняття до виконання на підставі того, що такий містить дві окремі зобов`язальні вимоги резолютивної частини судового рішення.

Суд не погоджується з таким висновком державного виконавця.

Із системного тлумачення норм частини 2 статті 4 Закону №1404-VIII суд доходить висновку, що необхідність видачі кількох виконавчих документів обумовлюється не самою по собі наявністю в резолютивній частині рішення більш ніж одного однорідного зобов`язання боржника, а особливостями суб`єктного складу правовідносин (множинність позивачів або відповідачів) або об`єктивною неможливістю виконання рішення одним виконавчим документом (перебування майна в різних місцях, необхідність вчинення дій різними суб`єктами чи в різних місцях), з метою забезпечення практичної можливості примусового виконання судового рішення.

У межах спірних правовідносин резолютивна частина рішення від 23.04.2026 покладає на боржника обов`язок вчинити один і той самий за своїм характером спосіб виконання судового рішення нарахувати та виплатити позивачу належні кошти грошового забезпечення, до складу якого входять як компенсація за невикористану відпустку, так і грошове забезпечення за період з 01.10.2025 по 02.12.2025. Відмінність між відповідними пунктами резолютивної частини рішення полягає виключно у правових підставах виникнення відповідного обов`язку та видах належних позивачу виплат, а не у характері чи способі виконання судового рішення, у суб`єктах, які мають його виконати, чи у місці виконання.

Те, що компенсація за невикористану щорічну основну відпустку та грошове забезпечення за визначений судом період мають різні правові підстави нарахування та окремий порядок обчислення, саме по собі не перетворює їх на різні за механізмом примусового виконання дії. Для державного виконавця обидва обов`язки полягають у необхідності забезпечити виконання одним боржником грошових зобов`язань перед одним стягувачем у тому обсязі, який чітко визначений виконавчим документом.

Виконавчий лист містить відомості про стягувача і боржника, визначає зміст кожного покладеного на боржника обов`язку, вид належної виплати та період, за який має бути нараховано і виплачено грошове забезпечення. Отже, його зміст не створює невизначеності щодо того, хто, на чию користь та які саме дії повинен вчинити, і дає державному виконавцю можливість перевірити повноту виконання рішення в кожній із визначених судом частин.

Суд зауважує, що формальне ототожнення кожного окремого пункту резолютивної частини з окремою виконавчою дією призводило б до необхідності видачі самостійного виконавчого документа щодо кожної складової однорідного грошового зобов`язання, навіть якщо такі складові підлягають виконанню одним боржником на користь одного стягувача в межах одного способу виконання.

Оцінюючи посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №484/207/20, суд враховує, що правовий висновок у ній сформовано за істотно інших фактичних обставин. У тій справі одним виконавчим листом на боржника було покладено обов`язок надати Головному управлінню Пенсійного фонду України інформацію про грошове забезпечення особи для перерахунку пенсії та окремий обов`язок у двомісячний строк подати суду звіт про виконання судового рішення. Верховний Суд виходив із того, що виконавчий документ містив кілька різних за змістом дій та різні строки їх виконання.

Верховний Суд у зазначеній постанові окремо звернув увагу на те, що подання звіту про виконання судового рішення є формою судового контролю, реалізація якого контролюється безпосередньо судом у спеціальному процесуальному порядку. Також Суд зазначив, що після виконання першої частини такого виконавчого документа у державного виконавця виникали підстави для закінчення виконавчого провадження, тоді як виконання обов`язку щодо подання звіту перебувало у площині судового контролю.

Натомість у справі, що розглядається, обидва зобов`язання виконавчого листа охоплюються одним механізмом примусового виконання, не передбачають різних строків виконання, не адресовані різним суб`єктам та не потребують застосування окремої процедури судового контролю. Виконання одного з грошових обов`язків за відсутності виконання іншого не створює перешкод для продовження виконавчого провадження до повного виконання судового рішення.

Відмінність фактичних обставин цієї справи є істотною для застосування наведеного правового висновку.

Оскаржуване повідомлення не містить обґрунтування того, яким конкретно вимогам статті 4 Закону №1404-VIII не відповідає пред`явлений документ, яким чином його зміст перешкоджає відкриттю виконавчого провадження та чому виконання обох однорідних зобов`язань неможливо в межах одного провадження.

У даному випадку державний виконавець обмежився формальним посиланням на наявність у виконавчому листі двох пунктів резолютивної частини рішення, не врахувавши їх однорідності, єдиного суб`єктного складу та однакового способу виконання.

За таких обставин суд дійшов висновку, що зазначена державним виконавцем підстава не свідчила про невідповідність виконавчого листа вимогам статті 4 Закону №1404-VIII, а тому не могла бути підставою для повернення документа стягувачу без прийняття до виконання.

Таким чином, повідомлення старшого державного виконавця Фролової В.Р. від 08.07.2026 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання є протиправним та підлягає скасуванню.

Вирішуючи позовну вимогу про зобов`язання відповідача відкрити виконавче провадження на підставі виконавчого листа від 24.06.2026 у справі №340/923/26, суд виходить з такого.

Відкриття виконавчого провадження здійснюється державним виконавцем за результатами перевірки заяви стягувача та виконавчого документа на відповідність усім передбаченим законом вимогам. Суд у межах цього спору надає оцінку саме тій підставі повернення, яка зазначена в оскаржуваному повідомленні, та не підміняє державного виконавця у здійсненні інших передбачених законом перевірочних дій.

Тому належним та достатнім способом відновлення порушеного права позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути питання щодо прийняття виконавчого листа від 24.06.2026 у справі №340/923/26 до примусового виконання з урахуванням правової оцінки суду, викладеної у цьому рішенні. У зв`язку з цим вимога про безпосереднє зобов`язання відкрити виконавче провадження задоволенню не підлягає.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, встановлених обставин справи та наведеного правового регулювання, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Оскільки матеріали справи не містять відомостей про понесення позивачем судових витрат, які підлягають розподілу, підстави для їх розподілу відсутні.

Керуючись статтями 241 246, 250, 287 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати повідомлення старшого державного виконавця Фролової Валерії Романівни Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 08.07.2026 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання щодо виконавчого листа від 24.06.2026, виданого Кіровоградським окружним адміністративним судом в адміністративній справі №340/923/26.

Зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України повторно розглянути питання щодо прийняття до примусового виконання виконавчого листа від 24.06.2026, виданого Кіровоградським окружним адміністративним судом в адміністративній справі №340/923/26, з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або з моменту прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 11 серпня 2026 року.

Повне найменування учасників:

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач - Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 45752470, вулиця Ярослава Мудрого, будинок 26, місто Харків, Харківська область, 61024).

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК