Рішення № 138921888, 10.08.2026, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/3245/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді В.В. НАУМЕНКА, розглянувши в порядку спрощеного (письмового) провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідача: Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (вул. В. Перспективна, б. 55, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006, ЄДРПОУ 43995486)

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка, через уповноваженого представника, звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Кіровоградській області щодо нарахування в інтегрованій картці ОСОБА_1 єдиний внесок в загальній сумі 37788,74 грн., а саме за: 2017 рік в сумі 8448,00 грн., 1, 2, 3, 4 квартал 2018 року в загальній сумі 9828,72 грн.; 1, 2, 3, 4 квартал 2019 року в загальній сумі 11016,72 грн., 1, 2, 3, 4 квартал 2020 року в загальній сумі 8495,30 грн.;

- скасувати автоматично нараховано єдиний внесок в загальній сумі 37788,74 грн., а саме за: 2017 рік в сумі 8448,00 грн., 1, 2, 3, 4 квартал 2018 року в загальній сумі 9828,72 грн.; 1, 2, 3, 4 квартал 2019 року в загальній сумі 11016,72 грн., 1,2,3,4 квартал 2020 року в загальній сумі 8495,30 грн;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Кіровоградській області виключити з інформаційної системи органів ДПС та інтегрованої картки платника ОСОБА_1 відомості про наявність боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в загальній сумі 37788,74 грн., а саме за: 2017 рік в сумі 8448,00 грн., 1, 2, 3, 4 квартал 2018 року в загальній сумі 9828,72 грн.; 1, 2, 3, 4 квартал 2019 року в загальній сумі 11016,72 грн., 1, 2, 3, 4 квартал 2020 року в загальній сумі 8495,30 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач була зареєстрована як фізична особа - підприємець в 1996 році, проте у подальшому припинила свою підприємницьку діяльність. Також вказує, що строк для включення до Єдиного державного реєстру відомостей про фізичних осіб-підприємців, державна реєстрація яких була проведена до 1 липня 2004 року, визначений пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2390-VI, закінчився 3 березня 2012 року. При цьому цей строк підлягав застосуванню виключно у випадках самостійного подання зазначеними особами реєстраційних карток державному реєстратору. Позивач, вважаючи дії відповідача протиправними ініціював розгляд даної адміністративної справи.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с.25).

Від відповідача 10.06.2026 року надійшов відзиви на позовну заяву, в якому зазначено, що згідно з даними інформаційно-комунікаційної системи ДПС ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , перебуває на обліку в Кропивницькій ДПІ ГУ ДПС у Кіровоградській області з 28.11.1996 як фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування. Державна податкова служба України здійснює адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з 01.10.2013 відповідно до законодавчих змін, внесених Законами України від 04.07.2013 №404-VII та №406-VII. Інформацію про платників єдиного внеску, які були зареєстровані до 01.10.2013 та не були зняті з обліку, отримано від Пенсійного фонду України як щодо діючих платників та завантажено до реєстру страхувальників у 2013 році. Отже, відомості щодо позивача в інформаційних системах органів ДПС не є результатом довільного або безпідставного внесення контролюючим органом інформації, а сформовані на підставі облікових даних, отриманих у межах адміністрування єдиного внеску, у тому числі від Пенсійного фонду України. Враховуючи наявні облікові дані щодо перебування позивача на обліку як фізичної особи-підприємця, у інтегрованій картці платника було відображено нарахування єдиного внеску за відповідні періоди. Загальна сума недоїмки 37 788,74 грн складається із сум єдиного внеску, нарахованих за 2017-2020 роки, а саме: за 2017 рік - 8 448,00 грн; за 1, 2, 3, 4 квартали 2018 року - 9 828,72 грн; за 1, 2, 3, 4 квартали 2019 року - 11 016,72 грн; за 1, 2, 3, 4 квартали 2020 року - 8 495,30 грн.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Дослідивши надані сторонами матеріали та з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що згідно інтегрованих карток платника ОСОБА_1 у 2018 році відображено нарахування розрахункової суми єдиного внеску за 2017 рік у сумі 8 448,00 грн, а також нарахування єдиного внеску за відповідні квартали 2018 року. Надалі у 2019, 2020 та 2021 роках в інтегрованій картці платника відображено нарахування за відповідні звітні квартали, після чого сформувалося сальдо недоїмки у загальному розмірі 37 788,74 грн (а.с.34-37, 42).

У 2022-2026 роках нові суми єдиного внеску не нараховувалися, а в інтегрованих картках відображалося сальдо на початок відповідного року в сумі 37 788,74 грн (а.с.38-41).

Головне управління ДПС у Кіровоградській області листом №3347/6/11-28-24-01-12 від 16.03.2026 року на адвокатський запит повідомило, що згідно даних інформаційно-комунікаційної системи ДПС ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , перебуває на обліку в Кропивницькій ДПІ ГУ ДПС у Кіровоградській області з 28.11.1996 як фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування. Інформацію про платників єдиного внеску, які були зареєстровані до 01.10.2013 та не були зняті з обліку, отримано від Пенсійного фонду України як щодо діючих платників та завантажено до реєстру страхувальників у 2013 році. ФОП ОСОБА_1 єдиний внесок до контролюючого органу не сплачувався. Станом на 13.03.2026 року недоїмка зі сплати єдиного внеску по ФОП ОСОБА_1 складає 37788,74 грн (а.с.8-10).

Позивач, не погоджуючись з такими діями, звернулась до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку врегульовані Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010, № 2464-VI (набув чинності 01.01.2011) (далі - Закон № 2464-VI).

Положеннями п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI передбачено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Положеннями п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI визначено, що платниками єдиного внеску є також фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Таким чином, визначення наявності у особи статусу фізичної особи - підприємця має першочергове значення для вирішення питання щодо наявності обов`язку сплати єдиного внеску.

Відповідно до частини першої статті 128 Господарського кодексу України, громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

У свою чергу, процедура державної реєстрації та припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем передбачена Законом України від 15.05.2003 за №755-ІV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (далі - Закон № 755).

Згідно з пунктом четвертим статті 1 Закону № 755, державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу-підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Пунктом сьомим цієї ж статті закріплено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи.

Частиною 9 статті 4 Закону України № 755 встановлено, що фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - ЄДР) запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

За таких умов, закріплених законодавством, особою, яка має статус фізичної особи-підприємця, є особа, яка в обов`язковому порядку визнана державою, тобто, зареєстрована державним реєстратором в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

При цьому, до 01.07.2014 року діяло Положення про тимчасові міжвідомчі спеціальні комісії з питань проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, затверджене Наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012, № 575/5 (надалі - Положення). Зазначене Положення втратило чинність у зв`язку із прийняттям Наказу Міністерства юстиції України від 16.06.2014 № 935/5.

Зокрема, Положенням було врегульовано порядок утворення, завдання та повноваження тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій з питань проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Так, комісії створювалися в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі з метою проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, відомості про яких на дату завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - Єдиний державний реєстр).

Пунктом 3.2 зазначеного Положення було встановлено, що комісія відповідно до покладеного на неї завдання: приймає від органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, які в межах своїх повноважень ведуть облік юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та/або проводять реєстрацію юридичних осіб будь-яких організаційно-правових форм та фізичних осіб-підприємців (далі - уповноважені органи), аналітичну інформацію про невключених суб`єктів; розглядає, аналізує прийняту від уповноважених органів аналітичну інформацію; складає узагальнену інформацію про невключених суб`єктів; передає узагальнену інформацію про невключених суб`єктів реєстраційним службам головних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі за місцезнаходженням юридичних осіб та за місцем проживання фізичних осіб-підприємців для подальшого включення їх державними реєстраторами до Єдиного державного реєстру; передає узагальнену інформацію про невключених суб`єктів Державній реєстраційний службі України; виконує інші повноваження, що випливають з покладених на неї завдань.

Відповідно до пункту п`ятого Наказу Міністерства юстиції України від 12.04.2012 за №575/5 державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців зобов`язано забезпечити включення до Єдиного державного реєстру відомостей про невключених суб`єктів на підставі аналітичної інформації, отриманої від тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій з питань проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Буквальний зміст наведених положень нормативно-правового акта дає підстави для висновку, що навіть у разі набуття особою статусу фізичної особи-підприємця до початку функціонування Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, внесення відомостей про таку особу до Єдиного державного реєстру забезпечується державою, через відповідні органи. Відтак, зазначені відомості, в тому числі про фізичних осіб-підприємців в обов`язковому порядку повинні міститися у такому реєстрі.

1 липня 2010 року прийнято Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" № 2390-VI (далі - Закон № 2390-VI), який набув чинності 3 березня 2011 року.

Відповідно до підпунктів 2, 3 Розділу II "Прикінцевих та перехідних положень" цього Закону, процес включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Усі юридичні особи та фізичні особи-підприємці, створені та зареєстровані до 1 липня 2004 року, зобов`язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру та для заміни свідоцтв про їх державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка або для отримання таких свідоцтв.

Пункт 3 цього Розділу у зв`язку із набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення процедури припинення юридичних осіб та підприємницької діяльності фізичних осіб-підприємців за їх рішенням" від 19 травня 2011 року № 3384-VI (далі - Закон № 3384-VI) викладено в наступній редакції:

"Усі юридичні особи та фізичні особи-підприємці, створені та зареєстровані до 1 липня 2004 року, зобов`язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру.

Державний реєстратор при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки зобов`язаний, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, провести включення відомостей про діючі юридичні особи та фізичних осіб-підприємців і видати їм виписку з Єдиного державного реєстру".

Відповідно до пунктів 7, 8 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2390-VI спеціально уповноважений орган з питань державної реєстрації протягом місяця з дати завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, передає відомості про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, включених до Єдиного державного реєстру, органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, які в межах своїх повноважень ведуть облік юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та/або проводять реєстрацію юридичних осіб будь-яких організаційно-правових форм та фізичних осіб-підприємців. Після закінчення передбаченого для включення відомостей до Єдиного державного реєстру строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, уповноважені органи у місячний строк проводять остаточне звірення даних відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), за результатами якого готують аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення в Автономній Республіці Крим та відповідних областях інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, відомості про яких до строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, не включені до Єдиного державного реєстру.

Пунктом 4 та абзацом 2 пункту 8 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2390-VI передбачено, що свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними; за результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи відомості про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, включаються до Єдиного державного реєстру з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, вважаються недійсними.

Отже, наведеними положеннями Закону № 755-IV закріплено, що інформація про всіх юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців незалежно від дати їх реєстрації підлягає внесенню до Єдиного державного реєстру.

Головне управління ДПС у Кіровоградській області листом №3347/6/11-28-24-01-12 від 16.03.2026 року повідомило, що державну реєстрацію ФОП ОСОБА_1 здійснено до створення ЄДР до 01 липня 2004. Зазначено, що інформація по платникам єдиного внеску, зареєстрованим в реєстрі страхувальників у 2013 році була передана до органів Державної податкової служби України з Пенсійного фонду України. Відповідно до переданих даних про реєстрацію платників єдиного внеску в реєстрі страхувальників ФОП ОСОБА_1 , взято на облік як платника єдиного внеску.

Отже, позивач не зареєстрований в Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як фізична особа підприємець. Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, вказаних обставин не спростовано.

При цьому, свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, видані до 1 липня 2004 року, після настання встановленого пунктом 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2390-VI строку, вважаюся недійсними.

Зазначене свідчить про відсутність у позивача статусу фізичної особи-підприємця в період, за який відповідачем нараховано недоїмки з ЄСВ, а отже позивач не є страхувальником у розумінні Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та не має обов`язку щодо сплати єдиного соціального внеску.

Таким чином, відсутність підтвердження у особи статусу ФОП у спосіб і в порядку, які встановлені Законом №755-IV, у свою чергу виключає і можливість формальної та фактичної її участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування за відповідним статусом.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 14 липня 2021 року по справі № 1.380.2019.002699.

При цьому, суд враховує правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.07.2020 року у справі № 260/81/19, а саме: зміни у процедуру адміністрування системи державної реєстрації фізичних осіб - підприємців, запроваджені законами № 2390-VI та № 1155-VII, не спростовують наведених висновків щодо природи визначення статусу ФОП, а лише визначають регулювання діяльності уповноважених органів у відношенні до фізичних осіб, які мають намір продовжувати здійснювати підприємницьку діяльність, розпочату ними до 01 липня 2004 року, що підтверджується виконанням ними обов`язку подати реєстраційну картку або ж констатації відмови особи від набуття статусу ФОП шляхом неподання реєстраційної картки, що за змістом нормативних приписів мало наслідком відмову в заміні свідоцтва про державну реєстрацію на бланки нового зразка та внесення відмітки до ЄДР про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01 липня 2004 року, вважаються недійсними. Таким чином, виключалася можливість законного здійснення підприємницької діяльності, а відтак отримання доходу від такої діяльності.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що нарахування Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області ФОП ОСОБА_1 єдиного внеску є протиправним.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання Головного управління ДПС у Кіровоградській області виключити з інформаційної системи органів ДПС та інтегрованої картки платника ОСОБА_1 відомості про наявність боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, суд зазначає наступне.

Так, суд прийшов до висновку про протиправність дій Головного управління ДПС у Кіровоградській області про нарахування ФОП ОСОБА_1 єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в загальній сумі 37788,74 грн.

Правила ведення в податкових органах оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначені Порядком ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12 січня 2021 року № 5.

Відповідно до пункту 1 глави 1 розділу ІІ Порядку №5 для забезпечення ведення оперативного обліку податків, зборів, платежів, єдиного внеску в ІКС ДПС відкриваються ІКП за кожним кодом класифікації доходів бюджету / технологічним кодом єдиного внеску щодо кожного платника, територіального органу ДПС, що відповідає місцю обліку платника або обліку об`єкта оподаткування, коду території територіальної громади згідно з Кодифікатором адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад, затвердженим наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 26 листопада 2020 року №290.

Згідно пунктом 6 глави 2 розділу ІІІ Порядку №5 у разі погашення податкового боргу автоматично проводиться розрахунок пені відповідно до пункту 129.1 та підпункту 129.3.1 пункту 129.3 статті 129 розділу II Кодексу та відображається відповідними операціями щодо нарахування пені в ІКП.

Аналіз положень вказаного Порядку свідчить про те, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом.

Аналогічна правова позиція зазначена Верховним Судом у постанові від 03.03.2026 по справі № 200/5487/21.

Відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо нарахування та сплати податкових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом. Відомості, внесені податковим органом до баз даних, є податковою інформацією, що повинна відповідати принципу достовірності та відображати дійсний стан розрахунків платника з бюджетом.

Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19 лютого 2019 року (справа №825/999/17), від 26 лютого 2019 року (справа №805/4374/15-а) та від 25 березня 2020 року (справа №826/9288/18).

Аналогічна правова позиція зазначена Верховним Судом у постанові від 20.12.2023 по справі № 813/2689/17.

Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про необхідність зобов`язання Головного управління ДПС у Кіровоградській області провести коригування в обліковій картці платника податків ФОП ОСОБА_1 шляхом виключення нарахувань з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які були нараховані ОСОБА_1 як фізичній особі підприємцю на суму 37788,74 грн.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Що стосується стягнення судових витрат, суд зазначає наступне.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до статті 139 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До матеріалів справи додано квитанцію про сплату судового збору у розмірі 1331,20 грн. (а.с.7), вказана сума підлягає стягненню на користь позивача.

Доказів понесення інших витрат пов`язаних із розглядом даної справи суду не надано.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Кіровоградській області щодо нарахування в інтегрованій картці ОСОБА_1 єдиний внесок в загальній сумі 37788,74 грн., а саме за: 2017 рік в сумі 8448,00 грн., 1, 2, 3, 4 квартал 2018 року в загальній сумі 9828,72 грн.; 1, 2, 3, 4 квартал 2019 року в загальній сумі 11016,72 грн., 1, 2, 3, 4 квартал 2020 року в загальній сумі 8495,30 грн.

Скасувати автоматично нарахований єдиний внесок в загальній сумі 37788,74 грн., а саме за: 2017 рік в сумі 8448,00 грн., 1, 2, 3, 4 квартал 2018 року в загальній сумі 9828,72 грн.; 1, 2, 3, 4 квартал 2019 року в загальній сумі 11016,72 грн., 1,2,3,4 квартал 2020 року в загальній сумі 8495,30 грн.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Кіровоградській області провести коригування в обліковій картці платника податків ФОП ОСОБА_1 шляхом виключення нарахувань з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які були нараховані ФОП ОСОБА_1 , як фізичній особі підприємцю на суму 37788,74 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області судовий збір у сумі 1331,20 грн.

Учасникам справи, які зареєстрували електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи. Вказане не позбавляє права таку особу отримати копію судового рішення у паперовій формі за її окремою заявою.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду В.В. НАУМЕНКО