Рішення № 138921870, 11.08.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2026 року м. Київ справа №320/6642/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенка О.Д., розглянувши у письмовому порядку за правилами загального позовного провадження адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Червонослобідський спиртзавод" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Червонослобідський спиртзавод" з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, в якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.11.2024 № 0510070712, яким застосовані до ТОВ «ЧЕРВОНОСЛОБІДСЬКИЙ СПИРТЗАВОД» штрафні санкції у розмірі 81330,00 грн;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.11.2024 № 0510030712, яким ТОВ «ЧЕРВОНОСЛОБІДСЬКИЙ СПИРТЗАВОД» зменшено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 575488,00 грн;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.11.2024 № 0510120712, яким нараховано ТОВ «ЧЕРВОНОСЛОБІДСЬКИЙ СПИРТЗАВОД» грошове зобов`язання у розмірі 1041720,00 грн;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.11.2024 № 0510140712, яким нараховано ТОВ «ЧЕРВОНОСЛОБІДСЬКИЙ СПИРТЗАВОД» грошове зобов`язання у розмірі 941325,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що висновки акта перевірки є безпідставними, прийняті на підставі його висновків податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки позивачем повністю дотримано вимог податкового законодавства, при цьому, висновки контролюючого органу ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм права й фактичних обставин діяльності підприємства.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.02.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповдіача зазначив, що ТОВ «Червонослобідський спиртзавод» безпідставно завищені загальновиробничі витрати та собівартість спирту етилового неденатурованого (ректифікованого) в результаті завищення витрат на використання підземої води на загальну суму 662156 грн, в тому числі: за 2021 рік в сумі 103868 грн, за 2022 рік в сумі 419928 грн, за період з 01.01.2023 по 30.09.2023 в сумі 138360 грн. Крім того, ні під час перевірки, ні до заперечення не надані документи, які підтверджують використання води для інших технологічних потреб.

Також, представник відповідача вказує на те, що у контрагентів ТОВ «М.О.Л.О.К.О.» відсутній основні засоби та працівники для здійснення поставки продукції. Проведеним аналізом даних, зазначених в товаро-транспортних накладних на перевезення кукурудзи від ТОВ «М.О.Л.О.К.О.» (ЄДРПОУ 42197497) до ТОВ «Червонослобідський спиртзавод» встановлено їх невідповідність складання відповідно до вимог чинного законодавства в частині зазначення в них даних, які не відповідають фактичним.

Крім того, в зв`язку з неоприбуткуванням технологічних поворотних відходів, барда нативна, відсутній предмет надання послуг з вивезення технологічних стоків (барда нативна) та безпідставне віднесення до інших операційних витрат витрат по вивезенню барди нативної на загальну суму 2433455 грн.

Акцентовано увагу у відзиві також на те, що у разі втрат запасів понад норм природного убутку та в межах норм природного убутку за умови їх не відображення в вартості готової продукції, яка підлягає оподаткуванню, виникає об`єкт оподаткування ПДВ. Таким чином, по ТОВ «Червонослобідський спиртзавод» встановленно порушення п. 198.5 ст.198 ПК України та донараховано ПДВ.

На відзив на позовну заяву стороною позивача було надано до суду відповідь, в якій зазначено про необґрунтованість доводів відзиву на позовну заяву та наголошено на тому, що останні не спростовують покладених в основу позовної заяви підстав. Відповідач проігнорував наведені в позовній заяві аргументи, що стосуються витрат води підприємством. Посилання на виробничий технічний регламент є некоректним, адже крім приготування замісу підприємство має інші технологічні процеси, які потребують використання води, і кількість якої розрахована науковим методом та затверджена відповідним розрахунком. У свою чергу, підприємство не може здійснювати облік кожного випадку використання води під час виробничого процесу, проте веде облік загального використання води у підприємницькій діяльності. Як і відповідач стверджуючи про відсутність поставки кукурудзи, не наводить аргументів щодо такої господарської операції, а зазначає про облікову інформацію щодо інших підприємств, з якими позивач не мав жодних відносин. До того ж, позивач збільшив витрати за рахунок утилізації барди, керуючись Методичними рекомендаціями з бухгалтерського обліку запасів, затвердженого Міністерством фінансів України наказом № 2 від 10.01.2007, на які також посилається відповідач. Зважаючи на Методичні рекомендації у цьому випадку барда нативна є безповоротним відходом. Норми п. п. «г» п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) не регулюють випадки природнього убутку товарів, а стосуються тільки фактичного здійснення операцій з товарами придбаними з ПДВ.

11.04.2025 на підставі заяв представників сторін, судом закрито підготовче засідання та ухвалено перейти до розгляду справи по суті в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДПС у Київській області було проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Червонослобідський спиртзавод" з 23.09.2024 по 04.10.2024.

За результатами проведеної перевірки, контролюючим органом було складено акт, згідно з висновками якого, було встановлено порушення:

абз. 7 ст. 4, ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову в Україні», п. 21 П(С)БО № 15 «Дохід»... п.5 П(С)БО № 16 «Витрати»...п. 2.4 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку...на 753060 грн...та завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування за 3 квартали 2023 року на загальну суму 575488 грн;

п. 189.1 ст. 189, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.5 ст. 198 ПК України, в результаті чого, занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, позитивне значення) податкової декларації по податку на додану вартість на загальну суму 834592 грн;

п. п. 213.1.6 п. 213.1 ст. 213, п. 214.6 ст. 214 ПК України, абз. 4 ст. 13 розділу ІІІ Закону України № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються, в тому числі електронних сигарет та пального», в результаті чого занижено акцизний податок на 31727,78 грн;

п. 198.5, п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого, відсутня реєстрація податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Не погоджуючись із зазначеними вище висновками акту перевірки, позивач подав свої заперечення, за результатами розгляду яких, контролюючим органом було частково скасовані висновки, викладені в акті перевірки, а саме щодо: акцизного податку в сумі 31727,78 грн за липень 2022 року в частині порушень п. п. 213.1.6. п. 213.1 ст. 213, п. 214.6 ст. 214 ПК України, абз. 4 ст. 13 розділу Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються, в тому числі електронних сигарет та пального»; з податку на додану вартість в сумі 1216 грн за липень 2022 року в частині порушень п. 1891 ст. 189, п. 198.5 ст. 198 ПК України; п. 198.5 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України в частині відсутності реєстрації податкової накладної на суму ПДВ 1216 грн. Інші висновки було залишено без змін.

На підставі висновків акта перевірки, контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.11.2024 № 0510070712, яким застосовані до ТОВ «ЧЕРВОНОСЛОБІДСЬКИЙ СПИРТЗАВОД» штрафні санкції у розмірі 81330,00 грн; податкове повідомлення-рішення від 26.11.2024 № 0510030712, яким зменшено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 575488,00 грн; податкове повідомлення-рішення від 26.11.2024 № 0510120712, яким нараховано грошове зобов`язання у розмірі 1041720,00 грн; податкове повідомлення-рішення від 26.11.2024 № 0510140712, яким нараховано грошове зобов`язання у розмірі 941325,00 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення було оскаржено до контролюючого органу вищого рівня. Скарга була направлена о 22 год 57 хв 20.12.2025 через електронний кабінет платника податків, що було останнім днем наданого на оскарження строку. Фактично, контролюючий орган вищого рівня отриману скаргу зареєстрував 08 год 25 хв. 23.12.2024 року, у зв`язку з чим, відмовив у її розгляді стверджуючи про пропущення строків оскарження (залишив без розгляду).

З наведеними висновками контролюючого органу позивач не погоджується, вважає податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, товариство звернулось до суду з даним позовом.

При вирішенні спору, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно норм пунктів 44.1, 44.3 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 39-2 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності, та документів, пов`язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії).

Відповідно до п. п. 14.1.36, 14.1.181 п. 14.1. ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами; податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно П(С)БО16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248: п. 5. Витрати відображаються В бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань; п. 6. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені; п. 7. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені; п. 8. Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються, шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.

Відповідно п. п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування з прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Щодо тверджень контролюючого органу про перевитрати обсягів придбання води для цілей господарської діяльності товариства, суд враховує, що за позицією контролюючого органу, позивач збільшив витрати за рахунок придбання підземної води більше ніж це визначено технічним регламентом для виготовлення спирту. Такі висновки про порушення податкового законодавства у зв`язку з завищенням витрат при придбанні води в кількості більшій ніж встановленс технічним регламентом на виробництво спирту, та донарахування податку на прибуток і зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування відображено в

податковому повідомленні-рішенні № 0510140712 від 26.11.2024, згідно з яким, контролюючий орган стверджує про безпідставне завищення загальновиробничих витрат та собівартості спирту етилового неденатурованого (ректифікованого) в результаті завищення витрат на використання підземної води, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 662156 грн; та податковому повідомленні-рішенні № 0510030712 від 26.11.2024 згідно з яким, безпідставно завищені загальновиробничі витрати та собівартість спирту етилового неденатурованого (ректифікованого) в результаті завищення витрат на використання підземної води на загальну суму 662156 грн, що призвело до завищення від`ємного значення оподаткування за за 3 квартали 2023 року на загальну суму 5754188 грн.

Контролюючий орган такі висновки, виходячи з акта перевірки, обгрунтовує теоретичними показниками щодо витрат води для приготовлення замісу, зазначені в технічному регламенті з виготовлення спирту, та що цих обсягів достатньо для послідуючих технологічних процесів та всієї господарської діяльності позивача.

Згідно з п. 5, 7 П(С)БО 16 «Витрати», витрати відображаються в обліку за умови їх достовірної оцінки та зв`язку з господарською діяльністю.

Натомість, позивач доводить те, що весь технологічний процес виготовлення спирту включає наступні витрати води: приготування замісу; охолодження оцукреної маси; охолодження дріжджобрадильних апаратів; замивання стінок оцукрювача, дріжджанок та бродильних апаратів; охолодження теплообмінних апаратів БРУ; охолодження теплообмінних апаратів ректифікаційної колонни; ректифікація спирту; миття, стерилізація та дезінфекція обладнання; миття виробничих приміщень.

Крім безпосереднього використання води у технологічному процесі, позивач у своїй господарській діяльності використовує воду для забезпечення умови праці, в частині виконання обов`язків з охорони і гігієни праці.

Суд зауважує, що висновки акта перевірки не містять обґрунтування причин неврахування наведених процесів, та нормативних підстав для їх неприйняття до уваги, що і мало наслідом розбіжність у показниках товариства та висновках контролюючого органу.

Таким чином контролюючий орган, збільшив податкові зобов`язання, проте проігнорував інші потреби у воді, необхідні для циклу виготовлення спирту, потреби у воді, які забезпечують господарську діяльність позивача.

Суд зауважує, що технологічний процес виготовлення спирту фізично неможливий без використання води на інші етапи, при цьому, відповідач взявши до уваги норми використання, безпідставно прирівняв норму для одного етапу до ліміту на всю діяльність підприємства, що не враховує потреби виробництва.

Таким чином, використання води з метою забезпечення умов праці, охолодження, обслуговування обладнання, не є перевитратою підприємства, адже є вимогою законодавства України та технологічною потребою під час виробництва спирту.

У свою чергу, підприємство не може здійснювати облік кожного випадку використання води під час виробничого процесу, проте веде облік загального використання води у підприємницькій діяльності.

Отже, висновки відповідача щодо перевитрат води є безпідставними та недоведеними, адже зменшення обсягів придбання води призведе до порушення технологічного процесу виробництва спирту, з огляду на що, висновки акта перевірки та відповідні донарахування в оскаржуваних податкових повідмоленнях-рішеннях в цій частині є безпідставними.

Щодо твердження про здійснення позивачем нереальних господарських операцій.

Зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Водночас, із визначеного в ПК України поняття ділової мети випливає, що обов`язково повинен бути намір платника податку отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості. Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності.

З`ясування наміру платника податку на отримання економічного ефекту від господарської операції передбачає аналіз умов та обставин її здійснення.

При цьому, економічний ефект не повинен полягати виключно в зменшенні податкового навантаження на хоча б одного з учасників операції.

Відповідно, економічний ефект відсутній в операціях, які призводять до збільшення задекларованих витрат платника та зменшують об`єкт його оподаткування без можливості отримання додаткового приросту активів чи збереження їх вартості.

Варто виходити з того, якою в тій чи іншій ситуації має бути поведінка добросовісного суб`єкта господарювання, що за звичайних умов ведення господарської діяльності зацікавлений у найбільшому скороченні своїх витрат.

Документальне обґрунтування наявності ділової мети передбачає наявність документів управлінського обліку, первинних документів, які платник податків використовує в господарській діяльності, зокрема, у перспективі, або коли наявна потреба в здійсненні збиткових операцій з огляду на стратегічні цілі чи несприятливі обставини. Такі документи мають містити загальноприйняті реквізити, такі як дата складання та підписи уповноважених осіб, і можуть бути використані під час перевірки або затребувані в установленому ПК України порядку.

Таким чином, ділова мета може бути відсутня лише в таких операціях: головною ціллю або однією з головних цілей операції є несплата (неповна сплата) суми податків та/або зменшення обсягу оподатковуваного прибутку платника податків; у зіставних умовах особа не була б готова придбати (продати) такі товари, роботи (послуги), нематеріальні активи, інші предмети господарських операцій, відмінні від товарів, у непов`язаних осіб.

Ураховуючи принцип превалювання сутності над формою, суд вважає, що перевага має надаватися економічній сутності господарських операцій.

ГУ ДПС у Київській області стверджує, що позивач здійснив ряд нереальних господарських операцій, що знайшло відображення у податковому повідомленні-рішенні № 0510140712 від 26.11.2024, яким встановлено здійснення нереальних (безтоварних) господарських операцій по ланцюгу постачання ПП «Еколайн Агро» до вигодонабувача ТОВ «ЧЕРВОНОСЛОБІДСЬКИЙ СПИРТЗАВОД» в результаті чого, занижено інші доходи на загальну суму 4399351 грн., що вплинуло на правильність визначення фінансового результату; податковому повідомленні-рішенні № 0510120712 від 26.11.2024, за яким товариство здійснено нереальні (безтоварні) господарські операції по ланцюгу постачання ПП «Еколайн Агро» до вигодонабувача ТОВ «ЧЕРВОНОСЛОБІДСЬКИЙ СПИРТЗАВОД» в результаті встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму 233932 грн.

Відповідно до положень п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПК України, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

За змістом п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (п. 198.2 ст. 198 Кодексу).

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 ст. 201 ПК України (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до ПК України.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 200.1-200.4 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 ПК України на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Не підлягає бюджетному відшкодуванню сума від`ємного значення, до розрахунку якої включено суми податку, сплачені отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам товарів/послуг, які використані або будуть використані в операціях з першого постачання житла (об`єктів житлової нерухомості), неподільного житлового об`єкта незавершеного будівництва/майбутнього об`єкта житлової нерухомості. Суми такого від`ємного значення зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду до її повного погашення податковими зобов`язаннями; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пунктів 201.1, 201.10, 201.11 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, є первинний документ, який складається під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

За змістом статей 1, 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Позивач вважає, що твердження відповідача про нереальність господарських операцій не відповідає дійсності та суперечить фактичним обставинам, адже ТОВ «ЧЕРВОНОСЛОБІДСЬКИЙ СПИРТЗАВОД» не здійснювало жодних господарських операцій з ПП «Еколайн Агро» та не мало із ним інших правовідносин.

Зважаючи на інформацію викладену в акті перевірки, ПП «Еколайн Агро» мало господарські правовідносини з ТОВ «М.О.Л.О.К.О.», яке, в свою чергу, здійснювало постачання кукурудзи на користь ТОВ «ЧЕРВОНОСЛОБІДСЬКИЙ СПИРТЗАВОД» згідно договору поставки зернових культур № 10 від 10.12.2021 та 10.01.2022 № 14 ТОВ «ЧЕРВОНОСЛОБІДСЬКИЙ СПИРТЗАВОД» здійснювало закупівлю кукурудзи, яка використовувалась для виробництва спирту етилового ректифікованого, що є кінцевим продуктом на виробництві.

Приймання сировини здійснюють працівники товариства та щоденно передають інформацію про надходження сировини на виробництво для контрольного пункту ГУ ДПС у Київській області на акцизному посту ТОВ «ЧЕРВОНОСЛОБІДСЬКИЙ СПИРТЗАВОД». Тобто, факт вчинення спірних операцій, їх реальність та відповідність дійсному складеними економічному змісту підтверджуються належними первинними документами, за результатом дійсних, фактично виконаних та підтверджується використанням придбаних товарів в межах господарської діяльності підприємства ТОВ «ЧЕРВОНОСЛОБІДСЬКИЙ, що фіксується цілодобовим відеозаписом.

Судом враховується, що позивачем під час перевірки, були надані належно оформлені первинні документи, що свідчать про реальне постачання кукурудзи. Крім того, щодо вказаних господарських операцій у ЄРПН були зареєстровані податкові накладні.

Крім цього, з акту перевірки вбачається, що ПП «Еколайн Агро» також зареєстровало відповідні податкові накладні в ЄРПН під час постачання товару на користь ТОВ «М.О.Л.О.К.О.». Проте, податковим повідомленням-рішенням від 26.11.2024 № 0510120712, зокрема збільшено податкове зобов`язання та нараховано штрафні санкції, у зв`язку з завищенням податкового кредиту в результаті документального оформлення господарських операцій з ТОВ «М.О.Л.О.К.О.».

У акті перевірки ГУ ДПС у Київській області було викладено про ТОВ «М.О.Л.О.К.О.», його контрагентів, засобів по ланцюгу постачання, аналіз їх діяльності, проте контролюючим органом не враховано, що позивач не має доступу до такого обсягу інформації та не має можливості здійснювати аналіз усього ланцюгу постачання та відповідати за операції, здійснені поза межами договірних відносин з конкретним контрагентом.

Суд вважає, що позивачем було укладено договори поставки, та відображено в бухгалтерському, і, в подальшому, складено відповідні первинні документи та відображено результати в бухгалтерському та податковому обліку, при цьому, що відповідачем не спростовано, що в результаті використання поставленої кукурудзи у виробництві був виготовлений спирт етиловий неденатурований, що вказує на користь того, що позивач все ж таки отримав продукцію та виготовив кінцевий продукт.

Позивач купував кукурудзу у безпосереднього постачальника ТОВ «М.О.Л.О.К.О.», а не у третіх осіб з ланцюга, за діяльність яких він не може нести відповідальність.

Висновки акту перевірки та доводи апеляційної скарги про нереальність господарських операцій позивача з контрагентами, сформовані виключно на підставі податкової інформації по контрагентам, а не оцінці складених за результатами господарських операцій первинних документів.

Відповідач не навів зауважень до змісту і форми наданих під час перевірки первинних документів з контрагентами. Окрім того, висновки акту перевірки не спростовують фактичного руху активів позивача за договірними відносинами зі зазначеним контрагентом.

Водночас, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, а відтак якщо останній не виконав свого обов`язку передбаченого податковим законодавством або мінімізував свої податкові зобов`язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку - замовника права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Суд вважає, що більшість висновків контролюючого органу в цій частині ґрунтуються на припущеннях та суб`єктивних доводах сторони, які не можливо покласти в основу обґрунтування висновку. Посилання відповідача у відзиві на постанови Верховного Суду зроблено без аналізу та врахування обставин справ, за яких суд касаційної інстанції зробив ці висновки.

Аналізуючи наведені обставини сукупно з наявними в матеріалах справи первинними документами та наданими до перевірки, суд вважає, що ГУ ДПС у Київській області необґрунтовано та всупереч вимогам законодавства було визначено господарські операції з поставки кукурудзи нереальними, що стало підставою для збільшення податкових зобов`язань, зазначених у оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях. Висновки відповідача в цій частині є недоведеними.

Щодо твердження про неоприбуткування позивачем барди нативної, ГУ ДПС у Київській області стверджує, що ТОВ «ЧЕРВОНОСЛОБІДСЬКИЙ СПИРТЗАВОД» неоприбутковано в бухгалтерському обліку барду нативну, що має відображення у податковому повідомленні-рішенні № 0510120712 від 26.11.2024, за яким в зв`язку з неоприбуткуванням в бухгалтерському обліку технологічних поворотних відходів, барда нативна, відсутній предмет надання послуг з вивезення технологічних стоків (барда нативна) та безпідставне віднесення до податкового кредиту; податковому повідомленні-рішенні № 0510030712 від 26.11.2024 та № 0510140712 від 26.11.2024, зокрема, завищено витрати.

За визначенням, нативна барда (післяспиртова барда) це рідкий залишок у первинному вигляді, який утворюється після відгонки етилового спирту з браги. Вона є основним побічним продуктом спиртової промисловості.

У акті перевірки зазначено про неоприбуткування технологічних поворотних відходів, барда нативна, відсутній предмет надання послуг з вивезення технологічних стоків (барда нативна) та безпідставне віднесення до інших операційних витрат по вивезенню барди нативної на загальну суму 2433455 грн.

Фактично, відповідач вважає, що позивач одержав у процесі виробництва 70821 т барди нативної, але не оприбуткував її, як зворотні відходи (товарний актив), а витрати на її вивезення компанією ТОВ «Слобода КО» (2433455 грн) безпідставно відніс до інших операційних витрат.

Позивач вказує на те, що відповідачем не було враховано, що у товариства відсутні технічні ресурси, обладнання та можливості для самостійного використання барди у своїй господарській діяльності, та не було передбачено її реалізацію.

Таким чином, для товариства похідний продукт барда, є безповоротнім відходом, з яким можлива лише процедура утилізації.

У зв`язку з чим, між ТОВ «ЧЕРВОНОСЛОБІДСЬКИЙ СПИРТЗАВОД» та ТОВ «СЛОБОДА КО» було укладено відповідні договори та складено необхідні первинні документи, щодо надання послуги з вивезення барди нативної.

Відповідних зауважень до наданих документів та поставлення під сумнів самої операції в цілому, контролюючим органом не наведено.

Відповідно до абз. 3 п. 2.13 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, затвердженого Міністерством фінансів України Наказом № 2 від 10.01.2007, відходи, реалізація та/або використання яких у виробничому процесі не передбачається, активом не визнається. Витрати на утилізацію цих відходів включаються до інших операційних витрат.

Посилання на відсутність у ТОВ «Слобода КО» КВЕД 38.11 (збирання безпечних відходів) є безпідставним, оскільки компанія має ліцензований КВЕД 49.41 (вантажний автомобільний транспорт), що дозволяє здійснювати фізичне вивезення технологічних стоків.

Отже, позивач отриману в ході основної діяльності барду нативну утилізувало відповідно до наведених Правил обліку, а витрати на таку утилізацію віднесло до інших операційних витрат, тому, відповідно, твердження відповідача в цій частині є необґрунтованими та помилковими.

Щодо твердження про обов`язок нараховувати ПДВ на втрати спирту етилового в межах природного убутку, ГУ ДПС у Київській області стверджує, що ТОВ «ЧЕРВОНОСЛОБІДСЬКИЙ СПИРТЗАВОД» було зобов`язане нарахувати ПДВ на втрати спирту етилового в межах природного убутку, що знайшло відображення у податковому повідомленні-рішенні від 26.11.2024 № 0510070712, яким встановлено порушення п. 198.5 ст. 198 ПК України, а саме, товариством не нараховано податкові зобов`язання з ПДВ на нестачі та втрати спирту етилового в межах природного убутку під час транспортування та зберігання; податковому повідомленні-рішенні № 0510120712 від 26.11.2024, де встановлено порушення п. 198.5 ст. 198 ПК України та донараховано ПДВ на нестачі та втрати спирту етилового в межах природного убутку під час транспортування та зберігання.

Слід звернути увагу на те, що облік спирту етилового на ТОВ «ЧЕРВОНОСЛОБІДСЬКИЙ СПИРТЗАВОД» ведеться відповідно до Методичних рекомендацій з планування, обліку і калькулювання собівартості спирту етилового, розроблених державною науковою установою "Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнології продовольчих продуктів", Інструкції з приймання, зберігання, відпуску, транспортування та обліку спирту етилового, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України від 13.04.2009 № 264, Інструкції обліку спирту етилового на акцизному складі ТОВ «ЧЕРВОНОСЛОБІДСЬКИЙ СПИРТЗАВОД», зареєстрованому у СЕАРП та СЕ № 1017261.

Облік реалізації спирту етилового покупцям здійснюється за допомогою електронного витратоміра-лічильника, який фіксує кількість переміщеного спирту із спиртосховища до автомобільної цистерни покупця. На підставі даних електронного лічильника реєструється виписується товарно-транспортна в електронному накладна форми 1-ТН (спирт), яка реєструється в електронному реєстрі ТТН та акт про відвантаження спирту (форма П-24).

Товарно-транспортна та приймання накладна та акт про відвантаження спирту виписуються на загальний обсяг спирту по лічильнику. На зворотній стороні акту П-24 заповнюється довідка про операції під час відпуску спирту та про норми гранично допустимих природних втрат спирту, а саме, при наливі спирту у автомобільну цистерну та при транспортуванні підприємство спирту до покупця. При визначенні природних втрат спирту підприємство керується Нормами природних втрат спирту при зберіганні, переміщенні, транспортуванні автомобільним транспортом, затверджені наказом Комітету України з монополії на виробництво та обіг спирту від 10.02.2000 № 14 та Нормами втрат, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.2023 № 77.

Акт П-24 друкується у двох примірниках, один з яких, після прийняття спирту підприємством-покупцем, повертається на ТОВ «ЧЕРВОНОСЛОБІДСЬКИЙ СПИРТЗАВОД». На зворотній стороні Акту 11-24 вказується кількість фактично прийнятого спирту покупцем та визначаються природні втрати спирту під час відпуску та приймання, а також втрати, які відносяться на постачальника, згідно умов договору поставки спирту.

Слід зауважити, що акт П-24 є первинним документом, який визначає фактичні втрати спирту в межах затверджених норм при наливі спирту в автоцистерну та при транспортуванні спирту до покупця. Згідно галузевих рекомендацій обліку спирту та облікової політики ТОВ «ЧЕРВОНОСЛОБІДСЬКИЙ СПИРТЗАВОД» бухгалтером формуються відповідні проводки.

Суд вважає, що до спірних правовідносин посилання відповідача на норми п. 198.5 ПК України, є необґрунтованими та не відповідає суті даної норми, яка регламентує збільшення ПДВ за операціями, які звільненні від оподаткування, що жодним чином не пов`язано з особливостями природного убутку спирту. Даний пункт регламентує саме операції з матеріальними активами, та не стосується певних особливостей виробництва спирту. Крім того, облік природного убутку спирту носить не фіскальний характер, а пов`язано з контролем за підакцизними товарами. Відповідачем не наведено відповідної норми ПК України, яка відносить природні втрати спирту до об`єкту оподаткування ПДВ. При цьому, під час розгляду даного спору, відповідачем не було доведено протилежного тому, що втрати спирту відбувалися виключно в межах норм гранично допустимих природних втрат.

Природний убуток є невід`ємною частиною господарської діяльності. Ці втрати включаються до собівартості реалізованої готової продукції (Дт 949-Кт 26), яка з урахуванням цих витрат, підлягає оподаткуванню ПДВ у загальному порядку при продажу.

Тож, висновки акта перевірки та відповідні донарахування згідно оскаржуваних в цій частині податкових повідомленнях-рішеннях є безпідставними.

Підсумовуючи наведене, суд вважає, що викладені в акті перевірки висновки про порушення товариством норм податкового законодавства не відповідають фактичним обставинам, містять суб`єктивні та недоведені твердження, відповідно, рішення прийнятті на підставі такого акту перевірки, не відповідають вимогам до них в ПК України та є протиправними, як наслідок, підлягають скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд за наслідком розгляду даного спору, вирішив позовні вимоги задовольнити, та розподілити судові витрати по сплаті судового збору згідно норм ч. 1 ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. 77, 90, 139, 241-247, 255, 293, 295-297 КАС України, суд,

в и р і ш и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Червонослобідський спиртзавод" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 26.11.2024 № 0510070712, яким застосовані до ТОВ «ЧЕРВОНОСЛОБІДСЬКИЙ СПИРТЗАВОД» штрафні санкції у розмірі 81330,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 26.11.2024 № 0510030712, яким ТОВ «ЧЕРВОНОСЛОБІДСЬКИЙ СПИРТЗАВОД» зменшено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 575488,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 26.11.2024 № 0510120712, яким нараховано ТОВ «ЧЕРВОНОСЛОБІДСЬКИЙ СПИРТЗАВОД» грошове зобов`язання у розмірі 1041720,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 26.11.2024 № 0510140712, яким нараховано ТОВ «ЧЕРВОНОСЛОБІДСЬКИЙ СПИРТЗАВОД» грошове зобов`язання у розмірі 941325,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Червонослобідський спиртзавод" судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 30280 грн (тридцять тисяч двісті вісімдесят гривень).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головенко О.Д.