Рішення № 138921863, 11.08.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2026 року м. Київ № 320/1519/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 01.08.1984 по 28.08.1986, з 01.08.1991 по 08.12.1994, з 01.06.1997 по 04.09.2000, з 06.09.2000 по 12.09.2024 до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років та отримання одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та нарахувати і виплатити таку грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що тривалий час працювала викладачем по класу фортепіано, а також викладачем та концертмейстером у дитячих музичних школах і школі мистецтв, тобто на педагогічних посадах у закладах освіти. Позивачка вказує, що сукупний стаж її роботи на відповідних посадах перевищує 30 років, до призначення пенсії за віком іншого виду пенсії вона не отримувала та на день досягнення пенсійного віку продовжувала працювати у комунальному закладі освіти. Разом з тим, відповідач не зарахував спірні періоди до стажу, що дає право на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, посилаючись на те, що відповідні дитячі музичні школи та школа мистецтв належать до позашкільних навчальних закладів, а посада викладача у таких закладах не передбачена Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909. Позивачка вважає таку позицію відповідача протиправною, у зв`язку із чим звернулась до суду з цим позовом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.03.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області подало відзив на позовну заяву, у якому заперечувало проти задоволення позовних вимог та просило відмовити у їх задоволенні. Відповідач зазначив, що позивачка з 13.09.2024 перебуває на обліку в Головному управлінні та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а 21.11.2024 звернулася через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою про виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій. Посилаючись на пункт 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV та Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191, відповідач наголосив, що право на таку допомогу мають особи, які на день досягнення пенсійного віку працювали у закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, мають необхідний страховий стаж на таких посадах та до цього не отримували будь-якої пенсії. Водночас відповідач вказав, що під час опрацювання матеріалів електронної пенсійної справи встановлено факт роботи позивачки викладачем з класу фортепіано у Конотопській дитячій музичній школі №1, викладачем по класу фортепіано у Конотопській дитячій школі мистецтв, а також викладачем з класу фортепіано та концертмейстером у Комунальному мистецькому навчальному закладі «Дитяча музична школа №10». Зазначені обставини підтверджуються відповідними довідками та записами у трудовій книжці позивачки. Разом з тим, спірні періоди роботи відповідачем до стажу роботи за спеціальністю як працівнику освіти не зараховано з тієї підстави, що зазначені заклади відносяться до позашкільних навчальних закладів, тоді як, на думку пенсійного органу, постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 посада викладача у позашкільних навчальних закладах не передбачена. З огляду на це відповідач дійшов висновку про відсутність підстав для нарахування та виплати позивачці грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій та просив у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи, суд встановив таке.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 13.09.2024.

07.10.2024 позивачка звернулась через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком, у якій також порушила питання щодо виплати їй одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV як працівнику освіти.

Пенсію за віком позивачці призначено, водночас грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій не виплачено.

20.11.2024 позивачка повторно звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з питання виплати зазначеної допомоги.

Листом від 05.12.2024 №13626-34610/Ю-02/8-1000/24 Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повідомило позивачку про відсутність підстав для призначення та виплати їй грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій як працівнику освіти.

Зі змісту вказаного листа вбачається, що пенсійний орган не зарахував до відповідного стажу періоди роботи позивачки:

з 01.08.1984 по 28.08.1986 та з 01.08.1991 по 08.12.1994 - на посаді викладача з класу фортепіано у Конотопській дитячій музичній школі №1;

з 01.06.1997 по 04.09.2000 - на посаді викладача по класу фортепіано у Конотопській дитячій школі мистецтв;

з 06.09.2000 по 12.09.2024 - на посаді викладача з класу фортепіано та концертмейстера у дитячій музичній школі №10.

Підставою для неврахування відповідних періодів до стажу роботи за спеціальністю як працівнику освіти пенсійний орган визначив те, що зазначені заклади належать до позашкільних навчальних закладів.

Не погоджуючись з такою відмовою, позивачка звернулась до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає, зокрема, право на забезпечення у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування визначає Закон України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж для жінок - 30 років на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення такої грошової допомоги, та механізм її виплати визначено постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191, якою затверджено Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати.

Відповідно до пункту 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», передбачених, зокрема, Переліком №909.

За змістом пункту 5 Порядку №1191 грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01.10.2011 призначається пенсія за віком відповідно до Закону №1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку працювали у відповідних державних або комунальних закладах на посадах, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, мають необхідний страховий стаж та до цього не отримували будь-яку пенсію.

Згідно з пунктом 7 Порядку №1191 виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України.

Таким чином, право особи на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, пов`язується із сукупністю таких обставин: наявністю необхідного страхового стажу на визначених законодавством посадах; роботою на день досягнення пенсійного віку у державному або комунальному закладі на відповідній посаді; призначенням пенсії за віком та неотриманням до цього будь-якого іншого виду пенсії.

Пунктом «е» статті 55 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років передбачено для працівників освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення за наявності відповідного спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

Розділом «Освіта» Переліку №909 передбачено, зокрема, музичні та художні школи і посаду викладача.

Водночас віднесення музичних шкіл та шкіл мистецтв до системи позашкільної освіти не змінює характеру здійснюваної ними освітньої діяльності та статусу їх педагогічних працівників.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 №963 затверджено Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, до якого віднесено, зокрема, викладачів усіх спеціальностей та концертмейстерів.

При вирішенні цієї справи суд враховує правовий висновок, викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі №442/456/17.

Так, у зазначеній справі позивачка працювала у дитячій музичній школі, яка є закладом позашкільної освіти, викладачем з класу фортепіано, а також викладачем з класу фортепіано і концертмейстером.

Територіальний орган Пенсійного фонду України відмовив їй у врахуванні відповідного стажу, пославшись саме на те, що посади викладача та концертмейстера у позашкільних навчальних закладах Переліком №909 не передбачені.

Отже, аргументація пенсійного органу у справі №442/456/17 за своєю правовою природою є аналогічною тій, яку відповідач застосував у спірних правовідносинах.

За результатами розгляду зазначеної справи Велика Палата Верховного Суду відступила від попереднього висновку Верховного Суду України та зазначила про необхідність застосування положень законодавства про освіту, позашкільну освіту, Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників №963 і Переліку типів позашкільних навчальних закладів у їх системному взаємозв`язку.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що викладач музичної школи є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти, а стаж роботи викладачем у дитячій музичній школі має зараховуватися до відповідного стажу у розумінні пункту «е» статті 55 Закону №1788-XII, навіть попри те, що така посада прямо не передбачена у підрозділі Переліку №909 щодо позашкільних навчальних закладів.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, твердження відповідача про те, що віднесення дитячої музичної школи чи школи мистецтв до позашкільних навчальних закладів виключає можливість зарахування періоду роботи викладачем такого закладу до відповідного спеціального стажу, є юридично помилковим.

Сам по собі статус закладу як позашкільного не може нівелювати педагогічний характер роботи особи та позбавляти її права на зарахування відповідного стажу у випадку, коли вона фактично працювала викладачем у музичній школі або школі мистецтв.

Більше того, підхід відповідача фактично зводиться до формального застосування окремого підрозділу Переліку № 909 без урахування змісту інших положень законодавства у сфері освіти, тоді як саме такий підхід був визнаний Великою Палатою Верховного Суду необґрунтованим.

Суд також враховує, що приміткою до Переліку № 909 передбачено зарахування до стажу для призначення пенсії за вислугу років роботи за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 01.01.1992, яка давала право на таку пенсію відповідно до раніше чинного законодавства.

Таким чином, сам лише факт того, що частина спірного періоду роботи позивачки припадає на час до прийняття постанови Кабінету Міністрів України № 909, не може бути підставою для його автоматичного неврахування.

З матеріалів справи вбачається, що з 01.08.1984 по 28.08.1986 та з 01.08.1991 по 08.12.1994 позивачка працювала викладачем з класу фортепіано у Конотопській дитячій музичній школі №1.

З 01.06.1997 по 04.09.2000 позивачка працювала викладачем по класу фортепіано у Конотопській дитячій школі мистецтв.

З 06.09.2000 по 12.09.2024 позивачка працювала викладачем з класу фортепіано та концертмейстером у дитячій музичній школі №10.

Отже, характер роботи позивачки протягом спірних періодів безпосередньо пов`язаний з педагогічною діяльністю у закладах освіти.

При цьому відповідач не встановив обставин, які б свідчили про недостовірність записів у трудовій книжці позивачки, недостовірність довідок відповідних закладів чи фактичне невиконання нею роботи викладача.

Відмова у зарахуванні спірних періодів ґрунтується виключно на юридичній кваліфікації відповідних закладів як позашкільних.

За таких обставин суд дійшов висновку, що періоди роботи ОСОБА_1 з 01.08.1984 по 28.08.1986, з 01.08.1991 по 08.12.1994, з 01.06.1997 по 04.09.2000 та з 06.09.2000 по 12.09.2024 підлягають зарахуванню до страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV.

Сукупна тривалість зазначених періодів роботи перевищує встановлені законом для жінок 30 років.

При цьому матеріали справи не містять відомостей про отримання позивачкою будь-якої пенсії до призначення їй пенсії за віком з 13.09.2024, а відповідач на наявність таких обставин не посилається.

Отже, позивачкою дотримано сукупність передбачених пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV умов для отримання грошової допомоги: на день досягнення пенсійного віку вона працювала у закладі комунальної форми власності на посаді, робота на якій дає право на зарахування відповідного стажу; має понад 30 років страхового стажу на таких посадах; до призначення пенсії за віком іншої пенсії не отримувала; їй призначена пенсія за віком відповідно до Закону № 1058-IV.

Таким чином, після зарахування спірних періодів у відповідача відсутні правові підстави для невиплати позивачці передбаченої пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.

Суд відхиляє доводи відповідача про відсутність у позивачки необхідного спеціального стажу як такі, що ґрунтуються на неправильному застосуванні Переліку № 909 та не враховують правового висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 442/456/17.

Щодо належного способу захисту порушеного права суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та пропорційно.

Відповідно до частини другої статті 5 та пункту 10 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України захист порушених прав та інтересів особи може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону та забезпечує ефективний захист таких прав та інтересів від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.

У цій справі відповідачем встановлено фактичні обставини трудової діяльності позивачки, а причиною відмови у виплаті допомоги стало виключно неправильне застосування норм матеріального права щодо правового статусу її роботи у дитячих музичних школах та школі мистецтв.

Будь-яких інших обставин, які б перешкоджали призначенню позивачці відповідної грошової допомоги, відповідачем не наведено.

За таких обставин, покладення на відповідача обов`язку лише повторно розглянути заяву позивачки не призвело б до повного та ефективного поновлення її порушеного права, а створювало б передумови для повторного вирішення питання, щодо якого судом встановлено всі юридично значимі обставини.

При цьому повноваження пенсійного органу щодо виплати допомоги за наявності усіх передбачених законом умов не є дискреційними, оскільки законодавством не передбачено можливості обрання пенсійним органом одного з декількох правомірних варіантів поведінки.

У разі встановлення передбачених пунктом 7-1 розділу XV Закону №1058-IV умов орган Пенсійного фонду України зобов`язаний здійснити відповідну виплату.

Отже, належним та ефективним способом захисту порушеного права позивачки є зобов`язання відповідача зарахувати спірні періоди роботи до стажу, що дає право на виплату відповідної грошової допомоги, та нарахувати і виплатити таку допомогу в розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Водночас у справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини другої статті 77 КАС України покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірності відмови у зарахуванні спірних періодів трудової діяльності позивачки до відповідного стажу та, як наслідок, відмови у виплаті їй грошової допомоги.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, за звернення до суду позивачкою сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн, який з огляду на задоволення позовних вимог підлягає стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 6, 9, 72-77, 90, 139, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», періоди роботи: з 01.08.1984 по 28.08.1986, з 01.08.1991 по 08.12.1994, з 01.06.1997 по 04.09.2000, з 06.09.2000 по 12.09.2024.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення їй пенсії за віком відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса проживання: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код 22933548, місцезнаходження: 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Андрія Саєнка, 10) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Панова Г. В.