Рішення № 138921791, 11.08.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2026 року м. Київ №320/32880/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтаойл-Україна" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ "Нафтаойл-Україна" з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.02.2024 №0071730407 від 26.02.2024.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що акт камеральної перевірки не був належним чином оформлений та зареєстрований, що порушує вимоги статей 76 та 86 ПК України. Позивач стверджує, що своєчасно подав заперечення до акту перевірки, однак відповідач безпідставно визнав їх поданими з пропуском строку, не повідомив про розгляд заперечень та не забезпечив участь позивача у їх розгляді, чим порушив процедуру, встановлену Податковим кодексом України. Позивач вказує, що камеральна перевірка проведена після спливу строків, визначених пунктом 76.3 статті 76 ПК України для проведення такого виду перевірки. Позивач також зазначає, що розрахунок кількості днів прострочення сплати податкових зобов`язань, наведений у податковому повідомленні-рішенні, не відповідає даним акту камеральної перевірки, що призвело до неправомірного збільшення розміру штрафних санкцій. Крім того, контролюючий орган не врахував положення пункту 57.1 статті 57 ПК України при визначенні граничних строків сплати податкових зобов`язань. Позивач звертає увагу на те, що під час адміністративного оскарження ДПС України не спростувала доводів щодо порушення строків проведення камеральної перевірки, у зв`язку з чим звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує проти задоволення позову та вважає податкове повідомлення-рішення від 26.02.2024 №0071730407 законним і обґрунтованим. Відповідач зазначає, що камеральну перевірку проведено відповідно до вимог Податкового кодексу України, за результатами якої встановлено несвоєчасну сплату позивачем узгоджених податкових зобов`язань з податку на додану вартість. Відповідач вказує, що позивач порушив вимоги пункту 57.1 статті 57 ПК України, а тому до нього правомірно застосовано штрафні санкції, передбачені статтею 124 ПК України. Відповідач зазначає, що заперечення на акт камеральної перевірки були подані позивачем із пропуском строку, встановленого пунктом 86.7 статті 86 ПК України, у зв`язку з чим не підлягали розгляду. Відповідач наголошує, що камеральна перевірка своєчасності сплати узгоджених податкових зобов`язань проводиться виключно на підставі даних інформаційних баз контролюючого органу, не потребує видання наказу, направлення чи присутності платника податків, а тому проведена у межах повноважень контролюючого органу. Відповідач зазначає, що позивач самостійно подав податкові декларації та уточнюючі розрахунки, у яких визначив суми податкових зобов`язань, а тому був зобов`язаний сплатити їх у строки, встановлені Податковим кодексом України. Відповідач стверджує, що перевіркою підтверджено численні випадки несвоєчасної сплати позивачем узгоджених сум ПДВ із затримкою як до 30 календарних днів, так і понад 30 календарних днів, що підтверджується даними інформаційних систем контролюючого органу. Відповідач вважає, що податкове повідомлення-рішення прийнято з дотриманням вимог Податкового кодексу України, а тому відсутні підстави для його скасування.

Також, відповідач звернувся до суду з клопотанням про залишення позовної заяви без розгляду. На обґрунтування клопотання зазначив, що позивачем пропущений встановлений пунктом 56.19 статті 56 Податкового кодексу України місячний строк звернення до суду після завершення процедури адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення, у зв`язку із чим просив залишити позов без розгляду.

Позивач надіслав заперечення на зазначене клопотання, у яких стверджував, що строк звернення до суду ним не пропущено, оскільки позовну заяву було подано 17.06.2024, тобто в межах місячного строку після отримання рішення ДПС України за результатами адміністративного оскарження. Позивач зазначив, що відповідач помилково ототожнює дату надходження позовної заяви до суду з датою звернення до суду, а також вказав на відсутність передбачених статтею 240 КАС України підстав для залишення позову без розгляду. У зв`язку з цим просив відхилити клопотання відповідача та задовольнити позовні вимоги.

Суд відхиляє клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду з огляду на таке.

Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України залишення позову без розгляду можливе у разі встановлення факту пропуску строку звернення до адміністративного суду за відсутності заяви про його поновлення або якщо наведені позивачем підстави для поновлення строку будуть визнані неповажними.

Як встановлено судом, рішення ДПС України за результатами адміністративного оскарження позивач отримав 25.05.2024, а тому останнім днем місячного строку звернення до суду був 25.06.2024.

Із матеріалів справи вбачається, що позовну заяву направлено до суду засобами поштового зв`язку 17.06.2024, що підтверджується відбитком календарного поштового штемпеля на конверті, у якому надійшла позовна заява. Отже, позивач звернувся до суду в межах встановленого законом строку.

Посилання відповідача на дату реєстрації позовної заяви в суді є безпідставними, оскільки дата надходження кореспонденції до суду не є тотожною даті звернення особи до суду у випадку направлення позовної заяви поштовим зв`язком. Такий підхід узгоджується із загальними правилами обчислення процесуальних строків та усталеною судовою практикою.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позов подано у межах строку, визначеного пунктом 56.19 статті 56 Податкового кодексу України, а тому підстави для залишення позовної заяви без розгляду, передбачені статтею 123 КАС України, відсутні.

Крім того, представник відповідача надав заяву з проханням розглядати справу у відкритому судовому засіданні з його участю.

Розглянувши подане клопотання, суд зазначає таке.

Частиною 5 статті 262 КАСУ передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до частини 6 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу та якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Водночас, зміст клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не дає підстав стверджувати, що повне та всебічне з`ясування усіх обставин у справі потребує проведення судового засідання чи заслуховування пояснень сторін.

Більш того, представник відповідача у клопотанні не зазначив, встановлення яких обставин у справі є неможливим шляхом аналізу письмових доказів і пояснень та вимагає проведення судового засідання.

Дослідивши клопотання представника відповідача, матеріали справи, беручи до уваги предмет та підстави позову, обставини, якими учасники справи обґрунтовують свої вимоги та заперечення, характер спірних правовідносин, обсяг та характер доказів у справі, суд не вбачає обґрунтованих підстав для розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та приходить до висновку, що в задоволенні клопотання має бути відмовлено.

Позивач у відповіді на відзив зазначає про те, що відповідач не спростував основного доводу позову про проведення камеральної перевірки з порушенням строків, визначених пунктом 76.3 статті 76 Податкового кодексу України. Позивач стверджує, що камеральна перевірка проведена поза межами встановленого законом строку, а тому складений за її результатами акт не має юридичної сили та не міг бути підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення. Позивач вказує, що акт камеральної перевірки є недопустимим доказом, оскільки отриманий із порушенням вимог Податкового кодексу України, а тому прийняте на його підставі податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню. Позивач зазначає, що у відзиві відповідач не навів доводів щодо дотримання строків проведення камеральної перевірки та не спростував порушень, на які посилається позивач, а лише виклав загальні положення Податкового кодексу України щодо порядку проведення камеральних перевірок, сплати податків і строків виконання податкового обов`язку. Позивач наголошує, що відповідно до статті 77 КАС України саме на відповідача покладається обов`язок доведення правомірності оскаржуваного рішення, однак такий обов`язок відповідачем не виконано.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення, суд зазначає таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «НАФТАОЙЛ-УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 41060181) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області як відокремленого підрозділу ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.02.2024 № 0071730407, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 190 132,49 грн за порушення правил сплати (перерахування) грошового зобов`язання з податку на додану вартість.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення став акт камеральної перевірки від 01.02.2024 № 5807/10-36-04-07/41060181, складений Головним управлінням ДПС у Київській області за результатами перевірки своєчасності сплати узгоджених податкових зобов`язань з податку на додану вартість. Перевірка проводилась на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75 та пункту 76.2 статті 76 Податкового кодексу України із використанням даних АІС «Податковий блок» та Архіву електронної звітності.

З матеріалів справи вбачається, що предметом камеральної перевірки була своєчасність сплати сум податку на додану вартість, самостійно задекларованих ТОВ «НАФТАОЙЛ-УКРАЇНА» у податкових деклараціях та уточнюючих розрахунках. Перевіркою охоплено декларації та уточнюючі розрахунки за період, граничні строки сплати за якими припадали з 20.07.2021 по 11.07.2023, а фактична сплата, за даними контролюючого органу, здійснювалася з 27.09.2021 по 24.07.2023.

За результатами перевірки контролюючий орган дійшов висновку, що позивач допустив порушення вимог пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, оскільки несвоєчасно сплачував узгоджені податкові зобов`язання з ПДВ. В акті перевірки наведено перелік декларацій та уточнюючих розрахунків із зазначенням дат їх подання, граничних строків сплати, фактичних дат сплати, кількості днів прострочення та сум податкового боргу, що стало підставою для застосування штрафних санкцій відповідно до статті 124 Податкового кодексу України.

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що за окремими уточнюючими розрахунками, поданими 01.02.2023, при граничному строку сплати 02.02.2023 фактична сплата була здійснена 19.07.2023 та 24.07.2023, а кількість днів затримки, за висновком контролюючого органу, становила від 168 до 173 календарних днів, що вплинуло на визначення розміру штрафних санкцій.

Не погодившись із висновками акту перевірки, позивач направив до контролюючого органу заперечення на акт камеральної перевірки, які були відправлені 21.02.2024, що підтверджується описом вкладення та відбитком календарного штемпеля поштового відправлення.

Листом від 14.03.2024 № 2521/12/10-36-04-03 Головне управління ДПС у Київській області повідомило позивача про те, що заперечення отримано лише 01.03.2024, тобто після спливу десятиденного строку, встановленого пунктом 86.7 статті 86 Податкового кодексу України, у зв`язку із чим вони не підлягали розгляду. При цьому відповідач не проводив розгляду заперечень за участю позивача.

На підставі висновків акта камеральної перевірки 26.02.2024 Головним управлінням ДПС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0071730407, яким до ТОВ «НАФТАОЙЛ-УКРАЇНА» застосовано штрафні санкції у загальному розмірі 190 132,49 грн. Податкове повідомлення-рішення було направлено поштовим зв`язком та отримано позивачем 04.03.2024.

Не погодившись із зазначеним рішенням, 14.03.2024 позивач звернувся зі скаргою до Державної податкової служби України в порядку адміністративного оскарження.

За результатами розгляду скарги ДПС України прийняла рішення № 14348/6/99-00-06-03-01-06, яким залишила податкове повідомлення-рішення без змін, а скаргу без задоволення. Рішення ДПС України було отримано позивачем 20.05.2024.

Вважаючи, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням вимог податкового законодавства, а його права як платника податків порушені, ТОВ «НАФТАОЙЛ-УКРАЇНА» звернулося до суду з цим адміністративним позовом про визнання податкового повідомлення-рішення від 26.02.2024 № 0071730407 протиправним та його скасування.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

За нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість дій відповідача на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд виходить з наступного.

Згідно частини першої статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно положень п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

Відповідно до положень п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підп.75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Цією ж нормою передбачено, що предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Згідно з п.76.1 ст.76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Відповідно до п.76.3 ст.76 ПК України порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог ст.86 цього Кодексу. Камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, за днем їх фактичного подання, крім камеральної перевірки податкової декларації або уточнюючого розрахунку (у разі подання), у складі яких подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, строк проведення якої визначений ст.200 цього Кодексу. Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених ст.102 цього Кодексу.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що чинна редакція підп.75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України відносить до предмета камеральної перевірки своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах. Відповідне положення включено до підп.75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану" №2970-IX від 20.03.2023 та діяло станом на час проведення спірної перевірки.

Таким чином, питання дотримання платником встановлених законодавством строків сплати узгоджених податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб віднесено законодавцем до предмета камеральної перевірки.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 кодексу, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПКУ) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених ст. 102 ПКУ), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку.

Зобов`язання, визначені платником самостійно у поданих ним податкових деклараціях, у силу п.54.1 ст.54 ПК України вважаються узгодженими, а факт їх своєчасної чи несвоєчасної сплати встановлюється на підставі даних, які містяться у внутрішніх інформаційних базах контролюючого органу та системі електронного адміністрування податку на додану вартість, без необхідності дослідження первинних документів платника.

Згідно із пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем; відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Водночас, відповідно до п.203.2. ст.203 Податкового кодексу сума податкового і зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації з податку на додану вартість, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Пунктом 203.1 цієї статті для подання' податкової декларації.

Аналіз вказаних норм податкового законодавства дає підстави дійти до висновку про наявність у платника податку обов`язків щодо сплати самостійно узгоджених грошових зобов`язань у строки, встановлені Податковим кодексом України.

У даній справі предметом камеральної перевірки було саме дотримання позивачем строків сплати узгодженої суми податків, зборів, платежів з податку на додану вартість, визначених ним самостійно у поданих податкових деклараціях та уточнюючих розрахунках податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок. Контролюючий орган не здійснював перевірки повноти чи правильності нарахування податкового зобов`язання, не досліджував первинних документів та не залучав даних з інших державних реєстрів, що виходять за межі податкової звітності. Для встановлення факту несвоєчасної сплати достатньо даних про подані декларації, граничні строки сплати та дати фактичної сплати, що зберігаються у відповідних інформаційних базах. За таких обставин відповідач діяв у межах предмета камеральної перевірки, визначеного підп.75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України.

Під час проведення камеральної перевірки встановлено порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов`язань, задекларованих у податкових деклараціях та уточнюючих розрахунках, чим порушено п.57.1 ст.57 ПК України, підпункту 1.3 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, що є підставою для застосування штрафних санкцій відповідно до вимог ст. 124 ПК України.

З матеріалів справи судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали висновки акта камеральної перевірки від 01.02.2024 №5807/10-36-04-07/41060181, відповідно до яких позивачем допущено порушення вимог пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, що полягало у несвоєчасній сплаті самостійно визначених податкових зобов`язань з податку на додану вартість. За результатами перевірки контролюючим органом до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції відповідно до статті 124 Податкового кодексу України.

При цьому суд звертає увагу, що позивач у межах розгляду цієї справи не заперечує факту несвоєчасної сплати узгоджених податкових зобов`язань, не оспорює правильності визначення контролюючим органом сум податкового зобов`язання чи фактичних дат їх сплати, а також не ставить під сумнів сам факт наявності податкового правопорушення.

Натомість доводи позивача ґрунтуються виключно на твердженнях про допущені контролюючим органом порушення процедури проведення камеральної перевірки, зокрема щодо строків її проведення, порядку оформлення акта перевірки та розгляду заперечень до нього.

Враховуючи наведене, суд насамперед надає оцінку доводам позивача щодо дотримання контролюючим органом процедури проведення камеральної перевірки, оскільки саме ці обставини покладені позивачем в основу заявлених позовних вимог.

Стосовно доводів позивача про порушення контролюючим органом строку проведення камеральної перевірки, передбаченого пунктом 76.3 статті 76 Податкового кодексу України, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 76.3 статті 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку проводиться протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи подані пізніше за днем їх фактичного подання. Водночас камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Отже, положення пункту 76.3 статті 76 Податкового кодексу України розмежовують строки проведення камеральних перевірок залежно від їх предмета. Тридцятиденний строк застосовується виключно до камеральних перевірок правильності показників податкової декларації чи уточнюючого розрахунку, тоді як камеральні перевірки з інших питань проводяться в межах строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Аналіз наведених правових норм діє підстави для висновку, що у податкового органу наявні підстави для проведення камеральних перевірок платників податків щодо своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах, а з урахуванням положень статті 102 ПК України, такою перевіркою може бути охоплено період в 1095 днів, що настали за останнім днем граничного строку сплати узгодженого податкового зобов`язання.

Судом встановлено, що предметом спірної камеральної перевірки було не дослідження правильності визначення позивачем податкових зобов`язань у податкових деклараціях, а перевірка своєчасності сплати самостійно узгоджених сум податкових зобов`язань з податку на додану вартість.

Таким чином, спірна перевірка є камеральною перевіркою з інших питань у розумінні абзацу другого пункту 76.3 статті 76 Податкового кодексу України, а тому тридцятиденний строк, на який посилається позивач, до спірних правовідносин не застосовується.

За таких обставин доводи позивача про проведення камеральної перевірки з порушенням строку, встановленого пунктом 76.3 статті 76 Податкового кодексу України, є необґрунтованими.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування пункту 76.3 статті 76 Податкового кодексу України викладено у постановах Верховного Суду від 24.07.2023 у справі № 821/850/18 та від 23.08.2023 у справі № 360/1844/20, у яких зазначено, що перевірка своєчасності сплати узгодженого податкового (грошового) зобов`язання є камеральною перевіркою з інших питань, а тому проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України, а не в межах 30-денного строку, встановленого для перевірки показників податкової декларації.

Стосовно доводів позивача про відсутність у акті камеральної перевірки дати та номера його реєстрації суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 86.2 статті 86 Податкового кодексу України результати камеральної перевірки оформлюються актом, який підписується посадовими особами контролюючого органу та після реєстрації вручається або надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Судом встановлено, що наданий до матеріалів справи акт камеральної перевірки містить усі необхідні реквізити, у тому числі дату його складення та реєстраційний номер, які зазначені у нижній частині документа поруч зі штрихкодом.

Сам по собі факт розміщення зазначених реквізитів у нижній частині акта, а не у його вступній частині, не свідчить про порушення вимог Податкового кодексу України щодо оформлення результатів камеральної перевірки та не впливає на дійсність такого документа.

При цьому позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що акт камеральної перевірки не був зареєстрований у встановленому законом порядку або що відсутність чи місце розташування окремих реквізитів призвело до порушення його прав чи унеможливило реалізацію права на подання заперечень до акта перевірки.

Навпаки, з матеріалів справи вбачається, що позивач отримав акт перевірки, був обізнаний із його змістом та реалізував своє право на подання заперечень, що свідчить про відсутність будь-яких негативних наслідків, пов`язаних із оформленням зазначеного акта.

За таких обставин суд дійшов висновку, що доводи позивача щодо неналежного оформлення акта камеральної перевірки є необґрунтованими та не можуть бути самостійною підставою для визнання протиправним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Щодо доводів позивача про нерозгляд контролюючим органом заперечень на акт камеральної перевірки, суд зазначає таке.

Одним із прав платника податків є право бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, та за власною ініціативою пояснення з питань, що не запитувалися контролюючим органом, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом (підпункт 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК України (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)).

Пункт 75.1 статті 75 ПК України визначає, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно із підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Стаття 86 ПК України врегульовує питання оформлення результатів перевірок.

Так, пункт 86.7 статті 86 ПК України передбачає, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).

Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Відповідно до підпункту 86.7.1 пункту 86.7 статті 86 ПК України акт перевірки, заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи і пояснення, у разі їх подання платником податку у визначеному цим пунктом порядку (далі - матеріали перевірки), розглядаються комісією такого контролюючого органу з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок (далі - комісія з питань розгляду заперечень), яка є постійно діючим колегіальним органом контролюючого органу. Склад комісії та порядок її роботи затверджуються наказом керівника контролюючого органу. Розгляд матеріалів перевірки здійснюється комісією з питань розгляду заперечень контролюючого органу протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень відповідно до цього пункту (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у запереченнях, додаткових документах та поясненнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

За правилами підпункту 86.7.2 пункту 86.7 статті 86 ПК України у разі отримання від платника податків у визначеному цим пунктом порядку заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень, контролюючий орган зобов`язаний повідомити платника податків про місце і час проведення розгляду матеріалів перевірки. Таке повідомлення надсилається платнику податків протягом двох робочих днів з дня отримання від нього заперечень та/або додаткових документів і пояснень, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду.

Платник податків має право брати участь у процесі розгляду матеріалів перевірки особисто або через свого представника. Безпосередньо під час розгляду матеріалів перевірки платник податку має право надавати письмові та/або усні пояснення з приводу предмета розгляду. Відсутність платника податку або його представника, повідомленого в передбаченому цією статтею порядку про час і місце розгляду матеріалів перевірки, не є перешкодою для розгляду матеріалів перевірки (підпункт 86.7.3 пункту 86.7 статті 86 ПК України).

У підпункті 86.7.4 пункту 86.7 статті 86 ПК України деталізовано питання, які підлягають вирішенню під час розгляду матеріалів перевірки комісією з питань розгляду заперечень, та передбачено, що за результатами розгляду матеріалів перевірки комісія з розгляду заперечень приймає висновок, що є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Відповідно до підпункту 86.7.5 пункту 86.7 статті 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу на підставі висновку комісії контролюючого органу з питань розгляду заперечень протягом п`яти робочих днів, наступних за днем прийняття такого висновку комісією і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків, у порядку, визначеному підпунктом 86.7.1 цього пункту.

Згідно з пунктом 86.8 статті 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

За наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та додаткових документів і пояснень, зокрема документів, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, поданих у порядку, встановленому цією статтею, податкове повідомлення-рішення приймається в порядку та строки, визначені пунктом 86.7 цієї статті.

Про можливість надання податковому органу додаткових документів після закінчення перевірки вказують і положення пунктів 44.6, 44.7 статті 44 ПК України.

Так, пункт 44.6 статті 44 ПК України також передбачає, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу, платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Верховний Суд вже неодноразово аналізував зазначені норми податкового законодавства (зокрема, але не виключно, у постановах від 28 березня 2023 року у справі № 810/3270/16, від 27 червня 2019 року у справі № 806/343/17) та дійшов висновку, що закріпленому у пункті 86.7 статті 86 ПК України праву платника податків подати до контролюючого органу заперечення на акт перевірки кореспондує визначений цією ж нормою обов`язок контролюючого органу розглянути такі заперечення, надавши платнику податків відповідь, та врахувати результати розгляду заперечень при прийнятті рішення про визначення грошових зобов`язань.

У постанові від 20 листопада 2018 року у справі № 826/285/15 Верховний Суд указав, що зміст пункту 86.7 статті 86 ПК України дає підстави для висновку про те, що при прийнятті податкового повідомлення-рішення податковим органом повинні враховуватися не лише висновки акта перевірки, а й результати розгляду заперечень платника податків на такий акт як його невід`ємної частини.

Суд зазначити, що саме акт перевірки є підтвердженням негативного результату податкової перевірки і в подальшому створює негативні наслідки для платника податку. Відповідно, першим етапом оскарження в адміністративному порядку висновків такого акта перевірки є подача заперечень на акт перевірки та додаткових документів і пояснень відповідно до пункту 86.7 статті 86 ПК України.

Подібного висновку дійшов і Верховний Суд в постанові від 14 травня 2019 року у справі №813/2635/16, вказавши, що нормами Податкового кодексу України передбачено не лише судовий порядок оскарження рішень податкового органу, а також і адміністративний, в якому надання заперечень та документів, які не були враховані контролюючим органом під час перевірки, є складовою частиною такого порядку.

За правилами частини шостої статті 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

Ураховуючи викладене, а також відсутність унормування у статті 86 ПК України питання способів подання платником податків заперечень на акт перевірки, суд касаційної інстанції вважає, що за аналогією закону указане питання врегульовується пунктом 56.16 статті 56 ПК України. Вказана норма визначає особливості визначення дня подання скарги на податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку та встановлює, що днем подання скарги вважається день фактичного отримання скарги відповідним контролюючим органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв`язку від платника податків поштового відправлення із скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв`язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.

Поряд з наведеним, суд касаційної інстанції враховує, що відповідно до абзацу першого пункту 42.4 статті 42 ПК України платники податків, які подають звітність в електронній формі та/або пройшли електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті, можуть здійснювати листування з контролюючими органами засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".

Абзац чотирнадцятий пункту 42-1.2 статті 42-1 ПК України встановлює, що електронний кабінет забезпечує можливість реалізації платниками податків прав та обов`язків, визначених цим Кодексом та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, та нормативно-правовими актами, прийнятими на підставі та на виконання цього Кодексу та інших законів, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, в тому числі, шляхом забезпечення можливості адміністративного оскарження рішень контролюючих органів, у тому числі подання заперечень на акт або довідку, якими оформлені результати перевірки, подання скарги на податкове повідомлення-рішення або інше рішення, дію або бездіяльність контролюючого органу чи посадової особи контролюючого органу, у тому числі рішення про коригування митної вартості, рішення щодо класифікації товарів для митних цілей, про визначення країни походження, рішення щодо підстав для надання податкових пільг тощо.

За правилами пункту 42-1.6 статті 42-1 ПК України електронний кабінет працює постійно (24 години на дату кожного календарного дня), крім часу, необхідного для його технічного обслуговування. Проведення технічного обслуговування електронного кабінету у день, на який припадає граничний строк подання податкових декларацій, та з 8 до 20 години будь-якого іншого календарного дня забороняється. Технічне обслуговування електронного кабінету проводиться у порядку, що визначається методологом електронного кабінету.

Проаналізувавши наведені вище норми податкового законодавства та реалізуючи мету, з якою було відкрито касаційне провадження у цій справі, суд касаційної інстанції формулює такий правовий висновок. Для подання заперечень на акт перевірки платник податків може скористатись за своїм вибором наступними способами їх подання: (1) безпосередньо до відповідного контролюючого органу, (2) надіслати поштою через установи поштового зв`язку, (3) в електронній формі за допомогою електронного кабінету платника в порядку, встановленому статтями 42, 42-1 ПК України. В першому випадку закінчення робочого дня у розумінні пункту 86.7 статті 86 ПК України співпадатиме із закінченням робочого часу у відповідному територіальному органі Державної податкової служби України, в другому випадку - із закінченням робочого часу відповідного поштового оператора. У випадку обрання платником податків шляху подання заперечень на акт перевірки в електронній формі через електронний кабінет платника закінчення строку, передбаченого пунктом 86.7 статті 86 ПК України, припадатиме на двадцять четверту годину останнього (десятого) робочого дня строку.

Судом встановлено, що акт камеральної перевірки від 01.02.2024 №5807/10-36-04-07 позивач отримав 09.02.2024, а тому останнім днем строку для подання заперечень відповідно до пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України було 23.02.2024.

Позивач підготував заперечення до акту і направив в адресу відповідача 21.02.2024, а отже, позивач дотримався передбаченого п. 86.7 ст. 87 ПК України строку і подав свої заперечення до акту в межах 10 робочих днів з дня наступного, за днем отримання акту (на 8 робочий день).

Заперечення були отримані відповідачем лише 01.03.2024, що сторонами визнається.

У той же час, відповідач, не дочекався подання заперечень від позивача, прийняв податкове повідомлення-рішення від 26.02.2024 №0071730407.

Отже, податкове повідомлення-рішення податкове повідомлення - рішення від 26.02.2024 №0071730407, з приводу правомірності якого виник спір, було прийнято без розгляду у встановлений законом строк заперечень платника податків на акт перевірки та з порушенням його права брати участь у розгляді заперечень, тобто з порушенням норм пункту 86.7 статті 86 ПК України, які мають характер істотних порушень прав платника, а тому не можуть не впливати на оцінку правомірності цього податкового повідомлення-рішення.

Не вирішуючи наперед результат розгляду контролюючим органом наданих позивачем документів та пояснень та їх позитивний чи негативний вплив на встановлені перевіркою обставини, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір, не відповідає вимогам частини другої статті 2 КАС України, оскільки прийняте без урахування усіх обставин, що мають значення для його рішення (пункт 3), та без урахування права особи (в даному випадку платника податку) на участь у процесі прийняття рішення (пункт 9). Відтак, це податкове повідомлення-рішення є протиправним.

Саме про такий процесуальний наслідок недотримання вимог пункту 86.7 статті 86 ПК України вже неодноразово вказував Верховний Суд (зокрема, але не виключно у постановах від 15 січня 2019 року у справі №826/3576/15, від 28 вересня 2020 року у справі №520/2305/19, від 17 січня 2022 року у справі № 640/4983/19, від 24 лютого 2022 року у справі № 560/8920/20, від 12 липня 2023 року у справі № 200/4704/21), від 10.03.2026 у справі №320/14284/23.

Суд звертає увагу на те, що зазначена практика стосується саме дотримання порядку встановленому у п.86.7 ст.86 Податкового Кодексу, а тому підлягає застосуванню у цій справі.

Як уже зазначалось, недотримання відповідачем вимог пункту 86.7 статті 86 ПК України в частині розгляду своєчасно поданих позивачем заперечень на акт перевірки є достатньою та самостійною підставою для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі висновків акта перевірки.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та дій і докази, надані позивачем, суд приходить до переконання, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, оскільки адміністративний позов задоволено, судові витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 3028,00 грн стягуються на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у справі, тобто ГУ ДПС у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.02.2024 №0071730407.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 44096797, вул.Святослава Хороброго, буд.5а, м.Київ, 03151) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтаойл-Україна» (код ЄДРПОУ 41060181, вул.Київський Шлях, буд.127, м.Бориспіль, Київська область, 08301) судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.