Ухвала суду № 138921344, 11.08.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ПОВЕРНЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ

11 серпня 2026 року Справа № 280/6765/26 м.Запоріжжя Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Кисіль Р.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в особі державного виконавця Омельченка Андрія Петровича та до Управління патрульної поліції в Запорізькій області ДПП НПУ (вул. Перемоги, 96, м. Запоріжжя) про визнання дій протиправними, скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

03.07.2026 засобами поштового зв`язку до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла скарга, надіслана 30.06.2026, ОСОБА_1 (далі заявник), в якій заявник просить суд:

розглянути скаргу в порядку адміністративного судочинства, а саме у позовному провадженні;

поновити строк на подання скарги на дії виконавця як пропущений з поважних причин (через стаціонарне лікування);

визнати протиправними дії державного виконавця Омельяненко Андрія Петровича щодо неналежного повідомлення про відкриття виконавчого провадження №80773773;

скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №80773773 від 16.04.2026, а також усі похідні постанови (у тому числі постанову про арешт коштів боржника).

Ухвалою від 08.07.2026 скаргу позивача було залишено без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позову.

Відповідно до ухвали від 08.07.2026 позивачу необхідно було надати до суду у визначений строк:

у кількості примірників, відповідно до кількості учасників справи, оформленої з додержанням вимог ст. ст. 160, 161 КАС України позовної заяви;

документа про сплату судового збору в розмірі 3993,60 грн.;

у кількості примірників, відповідно до кількості учасників справи засвідчені належним чином копії постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження №80773773, а також решти постанов державного виконавця про скасування яких просить позивач.

Копію ухвали від 08.07.2026 було надіслано позивачу засобами поштового зв`язку, проте поштове відправлення було повергнене до суду 27.07.2026 без вручення позивачу.

23.07.2026 на виконання ухвали від 08.07.2026 від позивача до суду надійшла позовна заява, в якій в якості відповідачів зазначені наступні особи: Лівобережний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в особі державного виконавця Омельченка Андрія Петровича (далі відповідач 1) та до Управління патрульної поліції в Запорізькій області ДПП НПУ (далі відповідач 2), заявлені наступні позовні вимоги:

визнати дії державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Омельченка Андрія Петровича щодо винесення постанов у виконавчому провадженні № 80773773 протиправними;

скасувати постанову державного виконавця Омельченка А.В. про відкриття виконавчого провадження №80773773 та всі похідні постанови (у тому числі постанову про арешт коштів боржника);

скасувати постанову Управління патрульної поліції в Запорізькій області про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, на підставі якої відкрито виконавче провадження №80773773.

Крім того, просить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3993,60 грн.

Також до зазначеної позовної заяви додані клопотання про розстрочення сплати судового збору, клопотання про витребування доказів.

Крім того, 31.07.2026 від позивача до суду надійшло клопотання про долучення доказів.

Суддя зазначає, що позовна заява позивача не відповідає вимогам п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України в частині зазначення реквізитів відповідачів.

Розглянувши матеріали позовної заяви суддя зазначає, що в силу приписів ч. 4 ст. 161 КАС України саме на позивача покладений обов`язок надати суду всі наявні у нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Щодо розстрочення позивачу сплати судового збору на шість місяців суддя зазначає, що згідно частини 3 статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, визначається Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про судовий збір» платниками судового збору є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Положеннями ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору встановлюються, зокрема, у таких розмірах: за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, який подано фізичною особою 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" встановлено на 2026 рік розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб в місячному розмірі з 01.01.2026 3 328,00 грн.

Тобто, ставка судового збору за подання фізичною особою адміністративного позову з однією вимогою немайнового характеру становить 1 331,20 грн.

Частиною 3 статті 6 Закону України «Про судовий збір» визначено, що у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

В даному випадку позивачем заявлено меншою мірою три позовних вимоги: визнання дій державного виконавця протиправними, скасування постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження та похідних постанов (зокрема постанови про арешт коштів боржника), а також про скасування постанови відповідача 2.

Тобто, за даним позовом позивачу належить платити судовий збір в сумі 3993,60 грн (1 331,20 грн * 3 вимоги).

До позовної заяви додано клопотання про розстрочення сплати судового збору в обґрунтування якого позивач зазначає, що його стан не дозволяє йому сплатити зазначену суму судового збору. Зазначає, що єдиним джерелом його доходу є заробітна плата, в державним виконавцем накладений арешт на рахунки позивача в банках. Також зазначає, що він перебуває на лікуванні.

Суддя зазначає, що матеріали позовної заяви не містять не лише доказів вчинення державним виконавцем оскаржуваних дій, прийняття державним виконавцем та відповідачем 2 оскаржуваних постанов, але не містять також і будь-яких доказів відсутності у позивача можливості сплати судового збору.

Відтак, посилання позивача на накладення арешту на кошти позивача на рахунках у банках не підтверджується жодним доказом, перебування позивача на лікуванні не підтверджується жодним доказом (доданий до скарги перший аркуш виписки із медичної картки №2554 стосується перебування позивача на лікуванні в період з 08.06.2026 по 26.06.2026, а копія виписки із медичної картки №31204, додана до заяви позивача про долучення доказів, стосується перебування позивача на лікуванні в період з 14.11.2025 по 25.11.2025, тобто за періоди, які закінчились до дати звернення позивача до суд з цим позовом).

Питання зменшення розміру судових витрат або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення судових витрат врегульовано ст.133 КАС України, яка кореспондується з приписами частин 1, 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір».

Так, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зменшити розмір належних до сплати судових витрат або звільнити від їх сплати повністю або частково, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Зазначений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Суддя зазначає, що для розстрочення сплати судового збору позивач має довести існування фінансових труднощів.

Позивач не надав будь-яких доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовується клопотання про розстрочення сплати судового збору.

В свою чергу підставою для розстрочення, відстрочення чи звільнення від сплати судового збору є доведення заявником, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Тобто, має бути наявна довідка про дохід за 2025 рік, на підтвердження скрутного матеріального стану позивача.

З урахуванням викладеного, суддя висновує про відсутність в матеріалах позовної заяви будь-яких доказів для розстрочення позивачу сплати судового збору, або для відстрочення чи звільнення від його сплати.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R(81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, враховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі Креуз проти Польщі (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

У зв`язку із цим, при здійсненні правосуддя в адміністративних справах суди повинні вирішувати питання, пов`язані із судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до статей 132, 133 Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України № 3674-VІ, а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Стаття 133 КАС України передбачає можливість зменшення розміру належних до оплати судових витрат чи звільнення від їх оплати повністю або частково, чи відстрочення або розстрочення сплати судових витрат на визначений строк.

Однак, з урахуванням наведених норм права, єдиною підставою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій є майновий стан заявника, тобто фізичної або юридичної особи (довідка про доходи, про заробітну плату, пенсію, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, податкова декларація про доходи, тощо).

Оскільки обставини, які зазначив позивач, відповідно до вказаних статей Закону України «Про судовий збір», не є умовою для розстрочення сплати судового збору, а сам позивач не надає доказів наявності інших підстав для розстрочення сплати судового збору, суддя не вбачає правових підстав для розстрочення позивачу сплати судового збору, виходячи з наданих ним доказів.

Крім того, згідно з частиною першою статті 21 КАС України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою.

Частиною 1 стаття 172 КАС України визначено, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

За своїм процесуальним призначенням інститут об`єднання позовних вимог забезпечує правильність і одностайність розгляду та вирішення окремих позовних вимог, які можуть бути розглянуті як самостійні справи, але об`єднуються однорідністю вимог, тобто вимог, які випливають з одних і тих же правовідносин.

Крім того, об`єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також унеможливити винесення різних рішень за однакових обставин.

Отже порушенням правила об`єднання вимог, є об`єднання неоднорідних вимог, тобто таких, які не пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Так, підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що підтверджують позов, зокрема факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.

За приписами частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних відносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного права позивача та об`єктивного обов`язку відповідача.

У цій справі позивач заявив окремі позовні вимоги до відповідача 1 та відповідача 2, що сукупно не є основною та похідною позовною вимогою, не пов`язані між собою підставою їх виникнення або поданими доказами.

Позивач не навів посилань на наявність системного взаємозв`язку між сукупністю позовних вимог, що б викликало логічну необхідність спільного розгляду ініційованих питань.

За поданою позивачем позовною заявою фактично підлягають вирішенню два окремі позови до різних відповідачів, що стосуються різних предметів спору, різної процедури судового розгляду (позов до відповідача 1 має вирішуватися за приписами ст. 287 КАС України, а до відповідача 2 за приписами ст. 286 КАС України).

А тому сумісний розгляд об`єднаних позивачем вимог значно ускладнить та призведе до затягування вирішення спору по суті, оскільки подані на обґрунтування позовних вимог документи не є пов`язаними між собою.

Згідно з пунктом 6 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

З огляду на викладене, оскільки позивач не усунув недоліки позовної заяви у визначений строк, подав позовну заяву без додержання вимога п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України та порушив правила об`єднання позовних вимог, то наявні підстави для повернення позовної заяви позивачу.

Керуючись статтями 169, 241, 243, 248 КАС України, суддя

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у розстроченні сплати судового збору за звернення до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в особі державного виконавця Омельченка Андрія Петровича та до Управління патрульної поліції в Запорізькій області ДПП НПУ (вул. Перемоги, 96, м. Запоріжжя) про визнання дій протиправними, скасування постанов.

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в особі державного виконавця Омельченка Андрія Петровича та до Управління патрульної поліції в Запорізькій області ДПП НПУ (вул. Перемоги, 96, м. Запоріжжя) про визнання дій протиправними, скасування постанов, - повернути позивачеві.

Роз`яснити, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя Р.В. Кисіль