Ухвала суду № 138921273, 10.08.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ПОВЕРНЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ

10 серпня 2026 року Справа № 280/7286/26 м.Запоріжжя Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Бойченко Ю.П., перевіривши матеріали позовної заяви

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 )

до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 166; код ЄДРПОУ ВП: 44118663)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

16.07.2026 до Запорізького окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області:

від 29.05.2020 № 0018983-4905-0830 форми «Ф», яким фізичній особі ОСОБА_2 визначено суму податкового зобов`язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості» за 2019 рік у сумі 43 347,05 грн;

від 29.05.2020 № 0018984-4905-0830 форми «Ф», яким фізичній особі ОСОБА_2 визначено суму податкового зобов`язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості» за 2019 рік у сумі 1 803,89 грн;

від 29.05.2020 № 0018985-4905-0830 форми «Ф», якими фізичній особі ОСОБА_2 визначено суму податкового зобов`язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості» за 2019 рік у сумі 1 889,17 грн.

Крім того, просить поновити строк звернення до суду.

Ухвалою суду від 21.07.2026 визнано неповажними підстави, вказані у заяві про поновлення строку звернення до суду. Позовну заяву залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів від дня одержання копії ухвали суду про залишення позовної заяви без руху. Позивачу запропоновано у встановлений судом строк для усунення недоліків позовної заяви надати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, оформлену у відповідності до статті 167 КАС України, в якій вказати інші підстави для поновлення строку, із відповідними доказами поважності причин пропуску строку.

04.08.2026 до суду надійшла заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду (вх. № 44136). У заяві зазначено про те, що спірні податкові повідомлення-рішення (ППР) отримала донька ОСОБА_2 - ОСОБА_3 . Сама спадкодавиця ОСОБА_2 12.06.2020 за станом здоров`я не могла отримати оскаржувані ППР та вжити заходи з їх оскарження. У період 15.06.2020 по 16.07.2020 ОСОБА_2 знаходилась на стаціонарному лікуванні з діагнозом: ішемічний інсульт в басейні середньої мозкової артерії (15.06.2020) гострий період. Правосторонній глибокий гемипарез. Тотальна афазія це найтяжчий розлад мовлення, що виникає при пошкодженні кори головного мозку, який включає втрату здатності говорити, розуміти мову, читати та писати. ОСОБА_2 потребувала постійного стороннього догляду, стан її здоров`я із часом лише погіршувався, хвороба прогресувала та останні роки життя вона була повністю прикута до ліжка. Вказані обставини підтверджуються довідкою лікаря міської клінічної лікарні № 6 від 16.07.2020 № 13. Зважаючи на встановлений Запорізьким окружним адміністративним судом при розгляді справи № 280/2300/21 факт, що з 07.05.2018 ОСОБА_2 не є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, донька спадкодавиці не могла припустити, що відповідачем будуть складені ППР з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2019 рік, за відсутності у ОСОБА_2 об`єктів оподаткування. Отже не було жодних передумов для складення відповідачем спірних ППР щодо ОСОБА_2 та відповідно у доньки спадкодавиці були обґрунтовані підстави вважати, що дані ППР складені помилково, а факт відсутності об`єктів оподаткування є таким, що не потребує повторного судового розгляду. Як було зазначено вище, сама ОСОБА_2 зважаючи на похилий вік та тяжку хворобу не могла вжити заходів щодо оскарження спірних ППР.

05.08.2026 від відповідача надійшли заперечення на клопотання (вх. № 44614), згідно яких рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17.10.2022 у справі № 280/5669/20 задоволено позов ГУ ДПС у Запорізькій області та стягнуто з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості у розмірі 54776,51 грн. Рішення суду набрало законної сили 17.11.2022, видано виконавчий лист. Згідно інформації з підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» ОСОБА_2 як сама, так і через представника приймала активну участь у судових процесах у справах № 280/5669/20 та № 280/2300/21, а саме 21.03.2021 подавала особисто позов (справа 280/2300/21), особисто 15.10.2020 та 24.05.2021 подавала клопотання у справі № 280/5669/21. Крім того, позивач ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) у позовній заяві стверджує, що дізналася про наявність боргу/обтяжень при оформленні спадкових прав після баби. Згідно свідоцтв про право на спадщину за законом від 26.02.2026, реєстровий № 89 та від 26.02.2026, реєстровий № 88, спадкова справа № 26/2024 відкрита у 2024 році. Відповідно, позивач ОСОБА_1 дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів у 2024 році при здійсненні нотаріальних дій.

Вирішуючи питання щодо поновлення строку звернення до суду із цим позовом суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до частини 6 статті 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

При цьому, як зазначив Верховний Суд у постанові від 08.07.2021 у справі № 9901/89/21, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Натомість, будь-яких поважних причин, через які позивач звернувся до суду з пропуском строку, ним не повідомлено.

Так, наведені у заяві обставини носять суб`єктивний характер та об`єктивно не могли бути перешкодою для звернення до суду у визначений законом строк.

Суд в ухвалі від 21.07.2026 зазначав про те, що із доданих до позовної заяви документів вбачається, що ОСОБА_2 отримала спірні податкові повідомлення-рішення 12.06.2020 та їх не оскаржила. Згідно свідоцтв про право на спадщину від 26.02.2026, ОСОБА_1 є спадкоємцем зазначеного у цих свідоцтвах майна, що належало спадкодавцю ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . В даному випадку грошові зобов`язання, визначені спірними податковими повідомленнями-рішеннями набули статусу узгоджених та вважаються податковим боргом. При цьому, позивач, яка прийняла спадщину (а не відмовилась від неї), набула не лише права, а й обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. У заяві про поновлення строку звернення до суду не наведено жодної причини, чому спадкодавець не оскаржила спірні податкові повідомлення-рішення у встановлений строк.

Оцінюючи доводи заявника про те, що спадкодавець не отримувала спірні ППР, а їх одержала її донька, в той час як ОСОБА_2 перебувала у період з 15.06.2020 по 16.07.2020, суд зазначає про таке.

Пункт 42.2 статті 42 ПК України (у редакції, чинній станом на 12.06.2020) передбачає, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Позивач не заперечує, що спірні ППР надіслані за податковою адресою ОСОБА_2 рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Додана до заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду довідка лікаря від 16.07.2020 № 13 підтверджує факт перебування на стаціонарному лікуванні ОСОБА_2 у період з 15.06.2020 по 16.07.2020. Також, у довідці зазначено про потребу у постійному сторонньому догляді протягом шести місяців.

Однак, перебування на стаціонарному лікуванні у певний період пояснює незвернення до суду саме у вказаний період, проте не свідчить про наявність поважних причин для неподання позовної заяви у інший період часу.

Крім того, ця довідка не підтверджує обставини, на які посилається заявник, а саме те, що останні роки життя ОСОБА_2 була повністю прикута до ліжка, адже потребу у постійному сторонньому догляді встановлено тільки протягом шести місяців.

Також, ОСОБА_2 протягом 2020 -2021 років брала участь у справах № 280/5669/20 та № 280/2300/21. Наведене спростовує доводи заявника про те, що ОСОБА_2 не могла оскаржити спірні ППР до суду за станом здоров`я.

Посилання на те, що ОСОБА_2 вважала, що дані ППР складені помилково є суб`єктивними та не перешкоджали можливості з`ясувати особисто або через представника підстави їх складання та, у випадку незгоди з ними, звернутися до суду у встановлений законом строк.

Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. У цьому відношенні Високі Договірні Сторони користуються певними межами свободи розсуду, хоча остаточне рішення про те, чи було дотримано вимог Конвенції, має виносити суд. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права. Крім того, обмеження суперечитиме пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не ставить законної мети і якщо не забезпечено відповідного пропорційного співвідношення між застосованими засобами та поставленою метою (рішення ЄСПЛ від 18 лютого 1999 року у справі Уейт і Кеннеді проти Німеччини, пункт 43).

Отже, право на доступ до правосуддя не є абсолютним і обмежене передусім встановленим строком звернення до суду. Такий підхід обумовлений необхідністю дотримання верховенства права, а точніше, одного з його елементів - правової визначеності.

Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їхні рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, параграф 61).

Установлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Отже, законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановленого строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.

Аналогічні висновки висловив Верховний Суд у постанові від 07.12.2022 у справі № 540/198/19.

Отже, суд доходить висновку, що позивач не навів змістовних і вагомих доводів щодо вчинення всіх необхідних і можливих дій, які вказують на бажання реалізувати процесуальні права з метою їх захисту в судовому порядку. Натомість пропуск строку на звернення до суду через пасивну поведінку щодо реалізації процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі в цьому випадку не є поважною причиною пропуску строку.

Отже, наведені підстави пропуску строку звернення до суду є суб`єктивними, не підтверджені належними та достовірними доказами, а тому не можуть вважатися поважними.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Відповідно до ч. 5 ст. 169 КАС України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Враховуючи, що позивач не усунув недоліки позовної заяви, суд вважає за необхідне повернути позовну заяву позивачу.

На підставі викладеного та керуючись п. 1 ч. 4 ст. 169, ст.ст. 241, 248, 256 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними підстави, вказані у заяві про поновлення строку звернення до суду.

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 166; код ЄДРПОУ ВП: 44118663) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень повернути позивачу.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачу.

Роз`яснити позивачеві, що повернення позовної заяви, згідно ч. 8 ст. 169 КАС України, не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили у порядку встановленому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Ю.П. Бойченко