Ухвала суду № 138921268, 11.08.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ПОВЕРНЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ

11 серпня 2026 року Справа № 280/7319/26 м.Запоріжжя Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Батрак І.В., перевіривши адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області (69002, м. Запоріжжя, вул. Фортечна, буд. 65, код ЄДРПОУ 38625593)

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області (далі ГУ ДСНС України у Запорізькій області, відповідач), в якому просить суд:

визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у нездійсненні позивачу перерахунку та виплати грошової компенсації за невикористані 30 днів основної щорічної відпустки за 2025 рік, виходячи з місячного грошового забезпечення станом на день звільнення з урахуванням додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» , яку отримала позивач на день звільнення зі служби цивільного захисту;

зобов`язати відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату ( за вирахуванням отриманих сум) грошової компенсації за невикористані 30 днів основної щорічної відпустки за 2025 рік, виходячи з місячного грошового забезпечення станом на день звільнення з урахуванням додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», яку отримала позивач на день звільнення зі служби цивільного захисту.

Ухвалою суду від 21.07.2026 позовну заяву залишено без руху на підставі ст.ст. 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) та позивачу наданий строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання позивачем суду позовної заяви, оформленої відповідно до вимог ст.ст. 160, 161 КАС України із уточненням найменуванням учасників справи, їх процесуального статусу, та/або прохальної частини позовної заяви, а також докази направлення її на адреси інших учасників справи.

Ухвалою суду від 27.07.2026 продовжено позивачу процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви, встановлений ухвалою суду від 21.07.2026, терміном 10 днів від дня одержання цієї ухвали суду.

На виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху представником позивача 06.08.2026 до суду через систему «Електронний суд» надано заяву (вх. №44937) про усунення недоліків.

Дослідивши матеріали позовної заяви, оцінивши докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною. 2 цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у ч. 2 ст. 122 цього Кодексу.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом спірних правовідносин у даній справі є перерахунок та виплата позивачу грошової компенсації за невикористані 30 днів основної щорічної відпустки за 2025 рік, виходячи з місячного грошового забезпечення станом на день звільнення з урахуванням додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Таким чином, спір щодо ненарахування та невиплати вказаної грошової компенсації у належному розмірі, пов`язаний з недотриманням законодавства про оплату праці.

Так, ч. 1 ст. 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Разом із цим, ч. 2 ст. 233 КЗпП України встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (ст. 116).

Перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Інститут строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою спонукання учасників адміністративного судочинства до своєчасного вчинення ними процесуальних дій. Регламентування строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Крім цього, строки звернення до суду із адміністративним позовом обмежують час, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізналася» та «повинна була дізнатись».

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли їй стало відомо про прийняття певного рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, внаслідок чого відбулося порушення прав, свобод чи інтересів особи. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів).

При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав.

Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дії, і у неї не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28.05.2021 у справі №380/2355/20.

За усталеною позицією Верховного Суду початок перебігу строку звернення до суду у цій справі, з урахуванням ч. 2 ст. 233 КЗпП України, слід пов`язувати з моментом, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум. Таким моментом може бути день вручення розрахункового листа, довідки про нараховані та виплачені суми тощо.

Такий підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23, ухваленій у складі Судової палати, у якій сформувано єдиний підхід до застосування ч. 2 ст. 233 КЗпП України, якого дотримується Верховний Суд і у подальшій правозастосовній практиці, зокрема, у постанові від 25.09.2025 у справі №440/9690/24, від 11.12.2025 у справі №420/3504/25 та ін.

Позивач доводить, що такі відомості йому стали відомі з отриманого на запит листа відповідача від 19.06.2026 №53 001-4779/53 08, що дозволило з`ясувати застосування неналежного механізму розрахунку грошового забезпечення за названий період, тож, на його переконання, саме із цього моменту потрібно рахувати початок перебігу передбаченого ч. 2 ст. 233 КЗпП України тримісячного строку звернення до суду.

Суд вважає за необхідне врахувати останню правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 25.06.2026 у справі № 520/25416/25, яка безпосередньо регулює обчислення тримісячного строку звернення до суду у правовідносинах щодо виплати належних військовослужбовцю сум при звільненні.

Так, у постанові від 25.06.2026 у справі № 520/25416/25 Верховний Суд роз`яснив нормативний зміст ч. 2 ст. 233 КЗпП України та вказав, що: «... у ч. 2 ст. 233 КЗпП України законодавець визначив строк у три місяці, протягом якого звільнена особа має право вжити заходів щодо отримання необхідної інформації, пов`язаної з оплатою праці, та за необхідності звернутися до суду.

Подібний підхід до застосування ч. 2 ст. 233 КЗпП України [коли строк рахується лише від отримання розширеної інформації незалежно від часу пасивного очікування] призводить до того, що позивач, отримавши документ, що за своєю суттю підпадає під визначення «письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні», набуває можливість, спираючись на відсутність відомостей, які потрібні для ініціювання судового розгляду, протягом необмеженого строку без пояснення (доведення) жодних причин і обставин не вчиняти ніяких дій для отримання цієї інформації, однак надалі, у будь-який момент часу на власний розсуд звернутися до відповідача із запитом та звернутися до суду.

Подібне тлумачення надто розширює її нормативний зміст, дозволяє поширювати дію ч. 2 ст. 233 КЗпП України на правовідносини, які нею не охоплюються, та нівелює саму суть строкового обмеження звернення до суду трьома місяцями.

Якщо звернення до суду обґрунтовано положеннями ч. 2 ст. 233 КЗпП України, якою для подання позову встановлено тримісячний строк і чітко унормовано момент початку перебігу такого строку - одержання «письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні», водночас суди перевірили і достеменно встановили момент отримання позивачем грошового атестата, який у межах спірних правовідносин підпадає під визначення такого «письмового повідомлення», то тримісячний строк звернення до суду, установлений цією ж нормою, слід пов`язувати з моментом, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому у спірний період сум, як про це зазначила Судова палата в постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23, однак в ці три місяці належить включати й період від дня отримання позивачем грошового атестата до вчинення ним будь-яких інших юридично значимих дій, що слугують меті звернення до суду з позовом у порядку, передбаченому ч. 2 ст. 233 КЗпП України....».

Застосовуючи вказані висновки Верховного Суду до обставин цієї справи, суд зазначає, що з матеріалів позовної заяви встановлено такі фактичні обставини:

відповідно до наказу т.в.о. начальника ГУ ДСНС у Запорізькій області від 11.07.2025 № 527-НК/5305 позивача звільнено зі служби цивільного захисту з 12.07.2025;

до матеріалів позовної заяви позивачем долучено лист-відповідь ГУ ДСНС України у Запорізькій області від 19.06.2026 №53 001-4779/53 08, з якого вбачається, що у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 була повідомлена повна інформація щодо грошового забезпечення в розрізі кожної суми, яка була нарахована та виплачена під час звільнення, а також інформація стосовно місяця, який використовувався для розрахунку грошового забезпечення станом на 01.01.2020 по день звільнення. 25.07.2025 ОСОБА_1 був отриманий грошовий атестат №125 з повною інформацією грошового забезпечення в розрізі кожної суми з урахуванням індексації.

Слід зазначити, що вказані обставини позивачем не заперечуються.

З даним позовом позивач звернувся до суду лише 16.07.2026 (дата формування документу в системі «Електронний суд») тобто із пропуском 3-місячного строку та за відсутності належного обґрунтування причин зволікання із оскарженням рішень, дій відповідача, починаючи з липня 2025 року.

Так, відповідно до процитованої вище правової позиції Верховного Суду у справі №520/25416/25, позивач повинен обґрунтувати існування обставин об`єктивного характеру, які б доводили існування поважних причин зволікання з учиненням юридично значимих дій, зокрема отримання інформації, потрібної для звернення до суду із цим позовом, від моменту ознайомлення з грошовим атестатом (25.07.2025) до (щонайменше) травня 2026 року.

Натомість, у поданих до суду заявах представник позивача не навів жодних аргументів, які б переконливо вказували на те, що позивач протягом такого тривалого часу дійсно не міг звернутися до суду, а зробив це одразу, отримавши таку змогу.

Так, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

З урахуванням наведеного суд наголошує, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості отримати судовий захист, що зумовлено його власною пасивною поведінкою.

Суд наголошує, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Разом із цим, судом не встановлено жодних обставин і фактів, які об`єктивно перешкодили позивачу своєчасно звернутися до суду щодо нарахування та виплати йому грошового забезпечення, у тому числі протягом трьох місяців з дати звільнення з військової служби.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку про пропуск позивачем тримісячного строку звернення до суду, визначений ч. 2 ст. 233 КЗпП України, та не навів поважних причин пропуску такого строку, зокрема, не надав доказів існування обставин, які були об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду.

Суд зазначає, що звернення до суду з позовною заявою це право сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на подання позову, реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків, установлених положеннями КАС України.

Враховуючи наведене, доводи представника позивача, що викладені у заяві про поновлення строку звернення до суду, на думку суду, є необґрунтованими та безпідставними, а тому відсутні достатні правові підстави для визнання їх поважними.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду передбачені ст. 123 КАС України.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Відтак, позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду з даним позовом, а доводи, наведені позивачем у заяві не є поважними. Інших причин неможливості своєчасного звернення до суду із позовом у заяві не наведено, тому позовну заяву слід повернути позивачеві на підставі п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України.

Згідно із ч. 5 ст. 169 КАС України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Керуючись п. 9 ч. 4 ст. 169, ст.ст. 241, 248 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 , адвоката Коломойцева М.М. про поновлення пропущеного строку звернення до суду відмовити.

Повернути позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Роз`яснити позивачеві, що повернення позовної заяви згідно з ч. 8 ст. 169 КАС України не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя І.В.Батрак