Ухвала суду № 138921038, 10.08.2026, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення заяви без розгляду

10 серпня 2026 рокум. Ужгород№ 260/3244/26

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження заяву представника позивача про зміну предмету позову в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , Військової частини НОМЕР_1 , Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування довідки, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:

1) визнати протиправною та скасувати Довідку ВЛК від 23.02.2026 року №2026-0223-1446-5055-3, якою визнано придатним до військової служби ОСОБА_1 , яка була прийнята ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

2) зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 направити ОСОБА_1 на повторне ВЛК з визначенням ступеня придатності позивача;

3) визнати протиправним та скасувати наказ військової частини НОМЕР_1 про зарахування до списків особового складу ОСОБА_1 , зобов`язати виключити зі списку особового складу та зобов`язати звільнити ОСОБА_1 з військової служби.

18 червня 2026 року представник позивача подала через особистий електронний кабінет в підсистемі "Електронний суд" заяву про зміну предмету позову, в якій заявлені позовні вимоги виклала в наступній редакції:

1) визнати протиправною та скасувати Довідку ВЛК від 23.02.2026 року № 2026-0223-1446-5055-3, якою визнано придатним до військової служби ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка була прийнята ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

2) зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 направити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 на повторне ВЛК з визначенням ступеня придатності позивача;

3) визнати протиправним та скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 №1599 від 23.02.2026 року про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період в частині, що стосується ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ;

4) визнати протиправним та скасувати наказ військової частини НОМЕР_1 про зарахування до списків особового складу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та зобов`язати виключити зі списку особового складу та зобов`язати звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 з військової служби.

Отже, згідно з уточненими позовними вимогами предметом оскарження є також наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 №1599 від 23.02.2026 року про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 05.08.2026 заяву про збільшення позовних вимог залишено без руху та запропоновано позивачу подати до суду протягом п`яти днів з дня вручення ухвали заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням інших причин поважності пропуску цього строку (у разі наявності таких).

07 серпня 2026 року представник позивача подала через особистий електронний кабінет в підсистемі "Електронний суд" заяву про поновлення процесуального строку, в якій стверджує, що про наявне порушення своїх прав шляхом винесення неправомірної довідки ВЛК позивач дізнався 08.04.2026 року, перебуваючи у військовій частині НОМЕР_2 . Після ознайомлення з вказаною довідкою позивач звернувся за правовою допомогою до адвоката Забари А.В., яка почала здійснювати збір інформації для підготовки позову. Надіслані адвокатські запити відповідачами було проігноровано. Позивач ознайомився із оскарженим наказом лише після його подання до суду, а саме після 11.06.2026 року, що фактично й стало підставою для звернення до суду із клопотання про зміну предмету позову.

Розглянувши поважність причин пропуску строку звернення з цим позовом, зазначених у поданій до суду заяві, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Ч. 1 ст. 120 КАС України передбачено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Чинне законодавство встановленими строками обмежує звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків має на меті досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює їх учасників добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їхнього завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту в судовому порядку.

Вказане узгоджується також з правовою позицією Конституційного Суду України.

Так, зокрема, рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року також визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Окрім того, практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббіса та інш. проти Великобританії, рішення від 22.10.1996, Девеер проти Бельгії, рішення від 27.02.1980).

Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у відносинах.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 122 КАС України).

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч. 5 ст. 122 КАС України).

В свою чергу публічною службою, розумінні п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України, є діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ (далі - Закон №2232), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Таким чином, проходження військової служби у складі Збройних Сил України є публічною службою в розумінні норм КАС України, а тому у справах щодо прийняття осіб на військову службу, її проходження та звільнення слід застосовувати встановлений нормами ч.5 ст. 122 КАС України місячний строк.

Положення КАС України пов`язують початок перебігу строку звернення до суду з моментом, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, якщо інше прямо не передбачено законом.

Так, ОСОБА_1 був призваний на військову службу наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №1599 від 23.02.2026. В тексті позовної заяви позивач підтвердив той факт, що після проходження військово-лікарської комісії 23 лютого 2026 року він був мобілізований та в той же день доставлений в розпорядження Військової частини НОМЕР_2 . Оскільки мобілізація до лав Збройних Сил України здійснюється за наслідками прийняття відповідним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки розпорядчого документа, суд вважає, що позивач повинен був дізнатися про існування оскарженого наказу 23 лютого 2026 року.

Однак з позовною вимогою про оскарження наказу про мобілізацію позивач звернувся до суду тільки 18 червня 2026 року шляхом подання заяви про зміну предмету позову.

Таким чином, судом встановлено, що даний позов був поданий з пропущенням строків на звернення, визначених ч. 5 ст. 122 КАС України.

В обґрунтування наявності підстав для поновлення процесуального строку представник ОСОБА_1 стверджує, що про порушення своїх прав шляхом винесення неправомірної довідки ВЛК позивач дізнався 08.04.2026 року, перебуваючи у військовій частині НОМЕР_2 . Після ознайомлення з вказаною довідкою позивач звернувся за правовою допомогою до адвоката, яка почала збирати інформацію для підготовки позову. У зв`язку з відсутністю відповідей на надіслані адвокатські запити разом з позовом було заявлено клопотання про витребування доказів від відповідачів, в тому числі й наказу про призов. Стверджує, що позивач ознайомився із наказом про призов на військову службу лише після його надходження до суду, після чого одразу подав клопотання про зміну предмету позову. Вважає, що підстава пропуску строку є вагомою через існування обставин, які виключають винну поведінку позивача та залежать виключно від дій інших суб`єктів, в даному випадку від дій відповідачів.

Однак суд не вважає такі аргументи представника позивача достатніми для поновлення строку звернення, оскільки надходження наказу разом з відзивом до суду не змінює моменту, з якого ОСОБА_1 повинен був та мав можливість дізнатись про порушення своїх прав.

Обґрунтованість заявлених позовних вимог (як в первинній редакції позову, так і з урахуванням збільшених позовних вимог) позивач аргументує виключно протиправністю висновків працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо його придатності до військової служби за результатами проходження ВЛК, враховуючи факт визнання його непридатним до військової служби в 2006 році та зняття з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_7 .

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 пройшов медичний огляд при ІНФОРМАЦІЯ_2 23 лютого 2026 року, який, за словами представника позивача, відбувся з численними порушеннями без врахування численних проблем зі здоров`ям. При цьому в тексті позовної заяви представник позивача зазначає, що не дивлячись на те, що Довідка ВЛК від 23.02.2026 року №2026-0223-1446-5055-3 була складена з рядом порушень та незважаючи на проблеми зі станом здоров`я позивача, щодо нього відповідачем було здійснено мобілізаційні дії та в той же день доставлено в розпорядження військової частини НОМЕР_2 .

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок №560).

Відповідно до п. 6 Порядку №560, призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснюється у строки та в обсягах, визначених мобілізаційними планами, мобілізаційними директивами (розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил або Генерального штабу Збройних Сил.

Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає:

- оповіщення резервістів та військовозобов`язаних про виклик до районного (об`єднаного районного) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу, міського (районного у містах, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів України;

- прибуття резервістів та військовозобов`язаних до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів, уточнення своїх персональних даних, внесення відповідних змін у військово-облікові документи та до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

- проходження резервістами та військовозобов`язаними медичного огляду для визначення придатності до військової служби;

- перевірку підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення;

- документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації;

- відправлення призваних громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби.

Пунктом 81 Порядку №560 передбачено, що призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснюють військовозобов`язаних та резервістів (крім резервістів, які уклали контракти на проходження служби у військовому резерві) - районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період оформляється наказом керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, командира військової частини, керівника розвідувального органу або визначеного ним керівника відповідного підрозділу, Голови СБУ, його заступників чи керівника підрозділу, органу, закладу, установи СБУ.

У разі призову військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період не за місцем їх перебування на військовому обліку (крім тих осіб, що добровільно виявили бажання проходити військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період) такі особи перед призовом на військову службу беруться на військовий облік у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, який здійснює їх призов. Відомості про взяття таких осіб на військовий облік вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів перед їх направленням на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Нормами п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону №2232 передбачено, що початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Вищезазначена процедура призову на військову службу є загальновідомою. Тому суд вважає, що прибувши в розпорядження Військової частини НОМЕР_2 після проходження медичного огляду військово-лікарською комісією ОСОБА_1 повинен був усвідомлювати, що результатом такого став його призов на військову службу. Враховуючи те, що єдиними аргументами цього позову є існуючі проблеми зі здоров`ям та встановлена непридатність до військової служби, суд вважає, що позивач дізнався про порушення своїх прав саме в момент початку проходження військової служби - направлення до військової частини НОМЕР_2 .

На думку суду, звернення в квітні 2026 року до адвоката, яка почала вчиняти дії щодо отримання від відповідачів документів, які стали підставою призову її клієнта, свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку. Так, обставини, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, залишилися незмінними з моменту призову, та були йому відомі.

Більше того, представник позивача не навела жодних вагомих аргументів, що перешкоджали заявити позовну вимоги про скасування наказу ІНФОРМАЦІЯ_2 про мобілізацію ОСОБА_1 разом з первісним позовом. Відсутність в позивача оригіналу такого наказу, на думку суду, не є перешкодою для реалізації права на звернення до суду з урахуванням положень ч. 7 ст. 161 КАС України.

Свою обізнаність з можливістю оскаржувати індивідуальний акт за відсутності такого представник позивача підтвердила тим, що в межах первісного позову заявила позовну вимоги про скасування наказу Військової частини НОМЕР_1 про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу частини, копію якого просила витребувати у відповідача 2.

Отже, пасивна поведінка позивача, що проявилася у не вчиненні жодних активних дій для своєчасного звернення до суду з оскарження протиправності наказу про призов на військову службу не може слугувати достатнім обґрунтування для визнання причин пропуску до суду поважними.

Аналізуючи зміст статті 122 КАС України, очевидним є те, що законодавець, встановлюючи часові рамки звернення до суду, виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення його прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

За загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду.

Також, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.12.2021 у справі № 640/20314/20 досліджуючи питання щодо поважності причин пропуску процесуального строку зазначив, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, при цьому такі обставини повинні бути підтверджені належним чином.

Разом з тим, суд не може вважати заявлені представником позивача у поданій на виконання ухвали суду мотиви пропуску строку звернення поважними, оскільки вони жодним чином не свідчать про існування будь-яких непереборних перешкод та труднощів для своєчасного звернення до суду.

Позивачем не надано жодних належних доказів наявності об`єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно ч. 15 ст. 171 КАС України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

Отже, враховуючи не усунення позивачем недоліків, зазначених в ухвалі суду від 05.08.2026 та звернення до суду поза межами встановленого процесуального строку без доказів поважності пропуску таких, суд вважає, що заява про зміну предмету позову від 18.06.2026 підлягає поверненню без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.

На підставі наведеного та керуючись ч. 3 ст. 123, ч. 15 ст. 171, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Повернути без розгляду заяву про зміну предмету позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , Військової частини НОМЕР_1 , Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування довідки.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 256 КАС України.

Суддя Р.О. Ващилін