Рішення № 138920462, 11.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 рокуСправа №160/3014/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

10.02.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 047150023041 від 31.10.2025 року, яким ОСОБА_1 було не враховано до його страхового стажу, період протягом листопада 1985 року - грудня 1989 року; не враховано до його страхового стажу, період протягом січня 1990 року - листопада 1996 року; не враховано до його страхового стажу, період з 11.01.2002 року по 09.07.2002 року; відмовлено в призначенні пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи з 18.09.1985 року по 12.10.1995 року в радгоспі Криворізький; його роботи з 13.10.1995 року по 30.11.1996 року в КСП Криворізьке; перебування на обліку та виплати йому матеріальної допомоги по безробіттю з 11.01.2002 року по 09.07.2002 року Апостолівським районним центром зайнятості, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 24.10.2025 року, з урахуванням висновків суду.

Позивачем в обґрунтування позовних вимог зазначено, що 24.10.2025 року він звернувся до відділу обслуговування громадян № 15 (сервісний центр м. Апостолове) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з письмовою заявою про призначення йому пенсії, до якої додав всі необхідні документи. Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №047150023041 від 31.10.2025 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії, у зв`язку із відсутністю необхідного стажу 32 роки на дату звернення. Крім того відповідачем не зараховано до страхового стажу певних періодів роботи, оскільки архівні довідки містять недоліки. Позивач із таким рішенням не погоджується, тому просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін з 03.03.2026 року.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.

04.03.2026 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області надійшов письмовий відзив на позов, в якому управління вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 24.10.2025 року у віці 60 років звернувся до територіального органу Пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії за віком відповідно Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування № 1058-IV від 09.07.2003 року (далі - Закон № 1058-IV). Заява позивача розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області за результатом якої прийнято рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії з огляду на наступне. За результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії, доданих до неї документів та наявних відомостей, органом Пенсійного фонду встановлено наступне. Не взята до уваги архівна довідка від 30.04.2025 року № О-215-217-2025, оскільки відсутня інформація про звільнення з роботи на підставі первинних документів (наказів, розпоряджень тощо). Не враховано періоди роботи протягом листопада 1985 року грудня 1989 року, згідно з архівною довідкою про заробітну плату віл 11.09.2025 року № О-502-2025, протягом січня 1990 року - листопада 1996 року, згідно з архівними довідками від 30.04.2025 року № О-215-217- 2025, оскільки в первинних документах, а саме, відомостях про нарахування заробітної плати радгоспу Криворізький, зазначено скорочено по батькові особи Я.. За результатами перевірки довідки про заробітну плату по-місячно, викладеним в акті Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 11.09.2025 року № 0400-011004-1/18883, в книгах нарахування заробітної плати радгоспу Криворізький, КСП Криворізьке, за період з січня 1985 року по грудень 1996 року обліковуються ОСОБА_2 , ОСОБА_2 (мовою оригіналу). Відсутня інформація щодо років, в яких обліковується ОСОБА_2 , крім того в акті перевірки не зазначено, що інших осіб за таким прізвищем, ім`ям та по-батькові не виявлено. Не враховано період з 11.01.2002 року по 09.07.2002 року - виплата матеріальної допомоги по безробіттю, так як зарахування до страхового стажу даного виду допомоги не передбачено ч.1 ст.24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-IV від 09.07.2003 року (необхідно уточнити характер матеріальної допомоги по безробіттю (навчання, курси підвищення кваліфікації, матеріальна допомога малозабезпеченим, тощо)), згідно наданої довідки від 19.03.2025 року № 18.07/02-03 396. З огляду на викладене, страховий стаж позивача склав 28 років 4 місяці 8 днів. За таких обставин, органом Пенсійного фонду прийнято рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю страхового стажу необхідної тривалості. Враховуючи викладене, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

19.03.2026 року на адресу суду від позивача надійшов письмовий відзив на позов, в якому він зазначає, що у відзиві на позов відсутні заперечення та спростування тих фактів та доказів, які було надано позивачем. Позивач вважає, що він не повинен доводити правомірність своїх дій та чинність документів. Рішення пенсійного органу грунтується лише на неналежній, неякісній, поверхневій, формальній роботі пенсійного органу, внаслідок чого пенсійним органом не було здійснено проведення повної, глибокої, якісної перевірки та аналізу первинних документів, які мають безпосередній вплив на пенсійне забезпечення. З огляду на викладене, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області письмовий відзив на адміністративний позов на адресу суду не надходив.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 24.10.2025 року у віці 60 років звернувся до т відділу обслуговування громадян № 15 (сервісний центр м. Апостолове) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування № 1058-IV від 09.07.2003 року (далі - Закон № 1058-IV).

Заява позивача розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області за результатом якої прийнято рішення № 047150023041 від 31.10.2025 року про відмову позивачу у призначенні пенсії з огляду на наступне. За результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії, доданих до неї документів та наявних відомостей, органом Пенсійного фонду встановлено наступне. Не взята до уваги архівна довідка від 30.04.2025 року № О-215-217-2025, оскільки відсутня інформація про звільнення з роботи на підставі первинних документів (наказів, розпоряджень тощо). Не враховано періоди роботи протягом листопада 1985 року грудня 1989 року, згідно з архівною довідкою про заробітну плату від 11.09.2025 року № О-502-2025, протягом січня 1990 року - листопада 1996 року, згідно з архівними довідками від 30.04.2025 року № О-215-217- 2025, оскільки в первинних документах, а саме, відомостях про нарахування заробітної плати радгоспу Криворізький, зазначено скорочено по батькові особи Я.. За результатами перевірки довідки про заробітну плату по-місячно, викладеним в акті Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 11.09.2025 року № 0400-011004-1/18883, в книгах нарахування заробітної плати радгоспу Криворізький, КСП Криворізьке, за період з січня 1985 року по грудень 1996 року обліковуються ОСОБА_2 , ОСОБА_2 (мовою оригіналу) відсутня інформація щодо років, в яких обліковується ОСОБА_2 , крім того в акті перевірки не зазначено, що інших осіб за таким прізвищем, ім`ям та по-батькові не виявлено. Не враховано період з 11.01.2002 року по 09.07.2002 року - виплата матеріальної допомоги по безробіттю, так як зарахування до страхового стажу даного виду допомоги не передбачено ч.1 ст.24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-IV від 09.07.2003 року (необхідно уточнити характер матеріальної допомоги по безробіттю (навчання, курси підвищення кваліфікації, матеріальна допомога малозабезпеченим, тощо)), згідно наданої довідки від 19.03.2025 року № 18.07/02-03396. З огляду на викладене, страховий стаж позивача склав 28 років 4 місяці 8 днів. За таких обставин, органом Пенсійного фонду прийнято рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю страхового стажу необхідної тривалості.

Не погодившись із таким рішенням відповідача про відмову в призначенні пенсії за віком, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Положенням ст. 1 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 року № 1788-XII (надалі - Закон № 1788-ХІІ) встановлено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 2 Закону № 1788-ХІІ визначені види пенсій: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

В п.1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунків) пенсії прийнятого відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV зазначено, що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі сервісний центр).

Згідно з п. 4.2 Порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Преамбулою Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Статтею 62 Закону №1788-XII та пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Пунктом 1 даного Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до положень пунктів 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а тому невідповідність будьяких записів у ній унеможливлює врахування всіх (деяких) записів у ній. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Відповідно до пункту 24 Порядку №637 для підтвердження стажу роботи приймаються лише ті відомості про період роботи, що внесені до довідки на підставі документів, або відповідно до вимог цього Порядку. Довідки, видані колгоспами при залишенні членом колгоспу роботи, а також довідки, видані в більш пізній період колгоспами, які згодом припинили свою діяльність, можуть братися до уваги й тоді, коли вони не містять підстав видачі.

Згідно пункту 18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Як вбачається з копії трудової книжки позивача НОМЕР_1 від 07.07.1985 року, останній у спірні періоди працював:

- 07.07.1985 року - прийнятий механізатором від.1 радгоспу «Криворізький». Наказ № 52«к» від 17.07.85 р.;

- 14.04.1986 року - переведений шофером 3 кл. в а/гараж. Наказ № 29«к» від 14.04.86 року;

- 13.10.1995 року Радгосп «Котвоірзький» перейменовано в КСП «Криворізьке». Наказ №353 від 13.10.95 р.;

- 18.09.1997 року - прийнятий в члени КСП «Кривоірізьке» водієм, в а/гараж. Прот.14.10.97р.;

- 29.02.2000 року - виключений із членів КСП «Криворізьке» за власним бажанням, з виділенням земельного та майнового паю. Прот.4 від 29.02.00 р.;

- 22.08.2000 року Апостолівським районним центром зайнятості призначено виплату допомоги по безробіттю відповідно до п.3 ст.28 та п 1«а» ст.29 Закону;

- 22.08.2000 року Апостолівським районним центром зайнятості відкладено виплату допомоги по безробіттю відповідно до п.2«г» ст.30 Закону на 60 днів. Наказ № 3000 від 22.01.2000 р.;

- 21.10.2000 року - розпочата виплата допомоги по безробіттю відповідно до п.1«а» ст.29 Закону України «Про зайнятість населення». Нак. № 3000 від 22.08.00 р.;

- 15.10.2001 року - закінчено виплату допомоги по безробіттю відповідно до п.1.12 ст.31 Закону. Наказ № 3000 від 22.02.2000 р.

- 11.01.2002 року - розпочато виплату матеріальної допомоги по безробіттю згідно п.1 ст.28 Закону України. Наказ № 16 від. 11.01.2002 р.

- 09.07.2002 року - закінчено виплату матеріальної допомоги по безробіттю згідно п.1.12 ст. 31 Закону України. Наказ № 16 від 11.01.2002 р.

Крім вищевказаної трудової книжки позивачем було надано пенсійному органу наступні довідки, що стосуються спірного періоду:

- архівну довідку № Q-141-2025 від 19.03.2025 року Апостолівського архівного відділу Архівного управління Криворізької районної державної адміністрації Дніпропетровської області «Про заробітну плату ОСОБА_1 в КСП «Криворізьке» за 1997-2000 роки. Підстава: Ф.9, оп.№1, відомості нарахування заробітної плати 1991-2000 рр»;

- довідку № 18.07/02-03 396 від 19.03.2025 року Апостолівського управління Криворізької філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості «Про перебування ОСОБА_1 на обліку, як безробітного з 21.10.2000 року по 15.10.2001 року таз 11.01.2002 року по 09.07.2002 року»;

- довідку № А/01/1292 від 20.03.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_2 «Про проходження ОСОБА_1 військової служби у Збройних силах з 17 квітня 1983 р. по 19 квітня 1995 р. Підстава: облікова картка»;

- архівну довідку № 0-215-217-2025 від 30.04.2025 року Сектору архівної роботи виконкому Апостолівської міської ради Криворізького району Дніпропетровської області «Про витяги з книг наказів особового складу» архівного фонду радгоспу «Криворізький», щодо роботи ОСОБА_1 ;

- архівну довідку № 0-215-217-2025 від 30.04.2025 року Сектору архівної роботи виконкому Апостолівської міської ради Криворізького району Дніпропетровської області «Про нарахування заробітної плати в радгоспі «Криворізький» ОСОБА_1 за періоди його роботи 1985-1989 р.р.»;

- архівну довідку № 0-215-217-2025 від 30.04.2025 року Сектору архівної роботи виконкому Апостолівської міської ради Криворізького району Дніпропетровської області «Про нарахування заробітної плати в радгоспі «Криворізький» ОСОБА_1 за періоди його роботи 1990-1994 р.р.»;

- архівну довідку № 0-215-217-2025 від 30.04.2025 року Сектору архівної роботи виконкому Апостолівської міської ради Криворізького району Дніпропетровської області «Про нарахування заробітної плати в радгоспі «Криворізький» ОСОБА_1 за періоди його роботи 1995-1996 р.р.».

Однак, відповідач у спірному рішенні зазначив, що пенсійним органом не взята до уваги архівна довідка від 30.04.2025 року № О-215-217-2025, оскільки відсутня інформація про звільнення з роботи на підставі первинних документів (наказів, розпоряджень тощо). Не враховано періоди роботи протягом листопада 1985 року грудня 1989 року, згідно з архівною довідкою про заробітну плату від 11.09.2025 року № О-502-2025, протягом січня 1990 року - листопада 1996 року, згідно з архівними довідками від 30.04.2025 року № О-215-217- 2025, оскільки в первинних документах, а саме, відомостях про нарахування заробітної плати радгоспу Криворізький, зазначено скорочено по батькові особи Я.. За результатами перевірки довідки про заробітну плату по-місячно, викладеним в акті Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 11.09.2025 року № 0400-011004-1/18883, в книгах нарахування заробітної плати радгоспу Криворізький, КСП Криворізьке, за період з січня 1985 року по грудень 1996 року обліковуються ОСОБА_2 , ОСОБА_2 (мовою оригіналу) відсутня інформація щодо років, в яких обліковується ОСОБА_2 , крім того в акті перевірки не зазначено, що інших осіб за таким прізвищем, ім`ям та по-батькові не виявлено. Не враховано період з 11.01.2002 року по 09.07.2002 року - виплата матеріальної допомоги по безробіттю, так як зарахування до страхового стажу даного виду допомоги не передбачено ч.1 ст.24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-IV від 09.07.2003 року (необхідно уточнити характер матеріальної допомоги по безробіттю (навчання, курси підвищення кваліфікації, матеріальна допомога малозабезпеченим, тощо)), згідно наданої довідки від 19.03.2025 року № 18.07/02-03396.

Суд не погоджується із такими підставами не зарахування до страхового стажу вищевказаних періодів роботи позивача, виходячи з наступного.

Щодо періоду роботи позивача з 18.09.1985 року по 12.10.1995 року та з 13.10.1995 по 30.11.1996 року суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації, з метою визначення права на пенсію необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пенсійне забезпечення.

Порядок ведення (внесення записів) до трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 року № 58 (далі - Інструкція № 58).

Відповідно до п.2.4 Інструкції № 58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (п. 4.1 Інструкції № 58).

З аналізу вказаних норм судом встановлено, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.

Суд зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року "Про трудові книжки працівників" № 301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року по справі № 677/277/17.

Також слід наголосити, що ведення трудових книжок працівників підприємства, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), оскільки записи до трудової книжки вносяться виключно власником або уповноваженим ним органом, наявність неправильно занесених записів до трудової книжки, не може ставитись в провину власнику трудової книжки.

Також, як вже зазначалося, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи щодо якої внесені такі відомості.

Таким чином, суд наголошує, що позивач не несе відповідальність за порушення третіми особами вимог ведення трудових книжок. Формальні неточності у документах не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Також суд зазначає, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Таким чином, судом встановлено, що в трудовій книжці йдеться посилання на відповідні накази як на підставу внесення записів, вони завірені підписом повноважної особи та печаткою, не містять виправлень, підчисток, тобто оформлені належним чином. Трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу позивача у спірні періоди, ці записи є належними та допустимим доказом підтвердження трудового стажу позивача.

Суд, оцінюючи допустимість трудової книжки позивача, як доказу в підтвердження його страхового стажу, враховує, що відповідач не навів жодного аргументу, який би вказував на невідповідність трудової книжки позивача чи записів у ній вимогам чинного законодавства.

Щодо недоліків довідок, на якій посилається відповідач суд зазначає, що позивач особа не може нести відповідальність за правильність оформлення первинних та облікових документів, довідок, а також нести негативні наслідки певних недоліків їх заповнення відповідальними особами підприємства, де особа працювала.

Відповідно п.3 ст. 44 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Тобто, у разі виникнення у відповідача сумнівів щодо архівної довідки від 30.04.2025 року № О-215-217-2025, архівної довідки про заробітну плату від 11.09.2025 року № О-502-2025, архівних довідок від 30.04.2025 року № О-215-217- 2025, довідки від 19.03.2025 року № 18.07/02-03396, книг нарахування заробітної плати радгоспу Криворізький, КСП Криворізьке, відповідач зобов`язаний самостійно звернутись до підприємства з перевіркою.

Така позиція суду узгоджується також із висновками Верховного Суду в постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17, відповідно до яких, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Натомість, відповідач не здійснював ніяких запитів на підтвердження спірних періодів роботи позивача та не надав доказів які б ставили під сумнів дійсність внесених записів до трудової книжки.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд вважає, що періоди роботи позивача підтверджені записами його трудової книжки, а відсутність в наданих позивачем уточнюючих довідках розгорнутої інформації, в даному випадку, не може бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Щодо періоду отримання позивачем матеріальної допомоги по безробіттю з 11.01.2002 року по 09.07.2002 року, суд зазначає наступне.

Законом України від 25.03.2005 року «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України» (далі - Закон № 2505-IV) частину 1 статті 24 Закону № 1058-IV доповнено абзацом такого змісту: «Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу».

Зазначеним Законом також виключено абзац 5 частини 1 статті 7 та статтю 28 Закону № 1058-IV, тобто всі норми про матеріальну допомогу по безробіттю.

Разом з тим, частина 4 статті 24 Закону № 1058-IV передбачає, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

З огляду на наведене, оскільки позивач одержував матеріальну допомогу по безробіттю з 11.01.2002 року по 09.07.2002 року, а Закон № 1058-IV набрав чинності 01.01.2004 року, суд зазначає про те, що застосуванню підлягає законодавство, що діяло раніше.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 року № 1533-III (далі Закон №1533-III, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин щодо періоду отримання допомоги по безробіттю) передбачено такі види забезпечення за цим Законом:

- допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності;

- допомога по частковому безробіттю;

- матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного;

- матеріальна допомога по безробіттю, одноразова матеріальна допомога безробітному та непрацездатним особам, які перебувають на його утриманні;

- допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.

Стаття 28 Закону № 1533-III в редакції від 01.01.2001 року передбачала, що безробітним, у яких закінчився строк виплати допомоги по безробіттю, матеріальна допомога по безробіттю надається за умови, що середньомісячний сукупний доход на члена сім`ї не перевищує прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Матеріальна допомога по безробіттю надається протягом 180 календарних днів у розмірі 75 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Аналогічні положення містить стаття 31 Закону України від 01.03.1991 року № 803-XII «Про зайнятість населення» (в редакції від 29.05.2001 року; далі - Закон № 803-XII) - безробітні після закінчення строку виплати допомоги по безробіттю можуть одержувати протягом 180 календарних днів матеріальну допомогу по безробіттю у розмірі до 75 процентів встановленої законодавством мінімальної заробітної плати за умови, що середньомісячний сукупний доход на члена сім`ї не перевищує встановленого законодавством неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Відповідно до пункту «ж» частини першої статті 4 Закону № 803-XII держава гарантує працездатному населенню у працездатному віці в Україні, зокрема включення періоду перепідготовки та навчання нових професій, участі в оплачуваних громадських роботах, одержання допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги по безробіттю до загального трудового стажу, а також до безперервного трудового стажу.

Аналізуючи вищенаведені положення, суд робить висновок про протиправність незарахування пенсійним органом до страхового стажу позивача періоду отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 11.01.2002 року по 09.07.2002 року.

Таким чином, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 047150023041 від 31.10.2025 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком є протиправними та підлягає скасуванню.

Водночас, з приводу позовних вимог зобов`язального характеру, які заявлені до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, суд зазначає про таке.

Як вже було вказано у цьому рішенні, за результатами автоматичного розподілу справ у електронній підсистемі за принципом екстериторіальності розгляд заяви від 24.10.2025 року було розподілено на відділ пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Тобто, розгляд заяви позивача від 24.10.2025 року та прийняття відповідного рішення здійснювалися саме Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області, а не Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Суд зазначає, що дії зобов`язального характеру, як спосіб поновлення порушених прав, можуть бути застосовані судом виключно до того органу, дії, бездіяльність чи рішення якого визнані протиправними та (або) скасовані.

Відтак, у даній справі дії зобов`язального характеру можуть бути застосовані лише до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, як до органу, рішення якого визнається судом протиправним і скасовується.

Відтак, позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне відновити порушені права позивача шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 18.09.1985 року по 12.10.1995 року в радгоспі Криворізький; період роботи з 13.10.1995 року по 30.11.1996 року в КСП Криворізьке; перебування на обліку та виплати йому матеріальної допомоги по безробіттю з 11.01.2002 року по 09.07.2002 року Апостолівським районним центром зайнятості, та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 24.10.2025 року, з урахуванням висновків суду.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір за подання даного адміністративного позову до суду у сумі 1331,20 грн.

Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню в сумі 931,84 грн., з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області за рахунок бюджетних асигнувань.

Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 242-246, 250, 255, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 047150023041 від 31.10.2025 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, буд. 22, м. Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ 13322403) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) період роботи з 18.09.1985 року по 12.10.1995 року в радгоспі Криворізький; період роботи з 13.10.1995 року по 30.11.1996 року в КСП Криворізьке; перебування на обліку та виплати йому матеріальної допомоги по безробіттю з 11.01.2002 року по 09.07.2002 року Апостолівським районним центром зайнятості, та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 24.10.2025 року, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, буд. 22, м. Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ 13322403) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір у розмірі 931,84 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя О.В. Серьогіна