Рішення № 138920456, 11.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 рокуСправа №160/3729/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В., розглянувши за правиламиспрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

17.02.2026 року ОСОБА_1 звернувся через підсистему "Електронний суд" до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Міністерства оборони України та Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями щодо відмови затвердити список надання постійного житла у Збройних Силах України в частині виключення з числа службового житла та надання для постійного проживання ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 , розподіленій ОСОБА_1 у складі сім`ї 3 (три) особи, на підставі Ордеру на службове жиле приміщення № 37, виданого Адміністрацією Дніпровського району Кам`янської міської ради 09.07.2019 року на підставі рішення Виконавчого комітету Кам`янської міської ради від 26.06.2019 року №176;

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро щодо не направлення до Кам`янської міської ради документів про виключення з числа службового житла та надання для постійного проживання ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 , розподіленій ОСОБА_1 у складі сім`ї 3 (три) особи, на підставі Ордеру на службове жиле приміщення № 37, виданого Адміністрацією Дніпровського району Кам`янської міської ради 09.07.2019 року на підставі рішення Виконавчого комітету Кам`янської міської ради від 26.06.2019 року №176;

- зобов`язати Комісію з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями та Міністерство оборони України затвердити список надання постійного житла у Збройних Силах України в частині виключення з числа службового житла та надання для постійного проживання ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 , розподіленій ОСОБА_1 у складі сім`ї 3 (три) особи, на підставі Ордеру на службове жиле приміщення № 37, виданого Адміністрацією Дніпровського району Кам`янської міської ради 09.07.2019 року на підставі рішення Виконавчого комітету Кам`янської міської ради від 26.06.2019 року №176;

- зобов`язати Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпро подати до Кам`янської міської ради клопотання (подання), разом з належно оформленими документами, про виключення з числа службового житла та надання для постійного проживання ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 , розподіленій ОСОБА_1 у складі сім`ї 3 (три) особи, на підставі ордеру на службове жиле приміщення № 37, виданого Адміністрацією Дніпровського району Кам`янської міської ради 09.07.2019 року на підставі рішення Виконавчого комітету Кам`янської міської ради від 26.06.2019 року №176.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 з 15.07.2004 року по даний час проходить військову службу в Збройних Силах України. Позивач є учасником бойових дій. Станом на дату звернення з даною позовною заявою до суду, календарна вислуга позивача становить понад 20 років. Під час проходження військової служби, у встановленому законом порядку позивач був зарахований на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов, для забезпечення житлом як військовослужбовець Збройних Сил України. Будучи забезпеченим у встановленому порядку, під час проходження військової служби, житловою площею - двохкімнатною квартирою АДРЕСА_1 , яку Позивач займає й на даний час, маючи при цьому вислугу понад 20 років, зважаючи на те, що службовий статус вказаної квартири значно обмежує можливість реалізації встановлених чинним житловим законодавством прав, враховуючи наявність права на отримання постійного житла шляхом зняття статусу «службове» з вказаної квартири, позивач 03.11.2025 року у встановленому порядку звернувся до начальника Дніпропетровського гарнізону, командира Військової частини НОМЕР_1 , житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 та начальника КЕВ м. Дніпро з рапортом (заявою), в якому просив виключити з числа службового житла займану ним квартиру АДРЕСА_1 , жилою площею 31,9 м2. 10. Проте, за результатами розгляду документів позивача, Комісією з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей житловими приміщеннями не було погоджено питання виключення житлового приміщення, яке займає позивач, з числа службового та не направлено відповідний список на затвердження заступнику Міністра оборони України, про що складено протокол №348 від 26.12.2025 року. Підставою відмови зазначено: «Повернути без реалізації матеріали облікових справ осіб, які не підпадають під категорії, визначенні у рішенні Міністра оборони України від 17.12.2025 року №7571/з/2». Згідно вказаного рішення постійне житло підлягає наданню особам з інвалідністю І чи II групи, а також членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби. Позивач вважає такі дії відповідачів протиправними та такими, що суперечать вимогам закону ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ, призводять до порушення майнових прав останнього (1 Протокол до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), тому просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 року відкрито провадження у справі та призначення розгляд справи за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами з 25.03.2026 року.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.

09.03.2026 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від Міністерства оборони України надійшов письмовий відзив на позов, в якому відповідач вважає, що позовні вимоги безпідставні та не підлягають задоволенню на підставі нижченаведеного. Квартира АДРЕСА_1 була надана позивачу як військовослужбовцю, який проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 з квартир які розподілені даній військовій частині в якості службових. Механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців осіб офіцерського (у тому числі осіб, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), старшинського сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, розвідувальних органів, посади в яких комплектуються військово-службовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах закладах, установах та організаціях після звільнення та членів їх сімей врегульовано Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 року №1081 (далі - Порядок № 1081). Постановою Ради Міністрів УРСР від 4 лютого 1988 р. № 37 затверджено Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР (далі Положення № 37). Пунктом 11 Порядку № 1081 встановлено, що житлове приміщення виключається з числа службового якщо відпала потреба в його використанні, аналогічне правило передбачено у п. 6 Положення № 37 Як зазначалося вище вказане службове житло перебуває у державній власності розпорядником якого є Міністерство оборони України. Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 671 затверджено Положення про Міністерство оборони України (далі Положення № 671). Згідно п. 10 Положення № 671 Міністр визначає пріоритети роботи Міноборони і відповідає за формування державної політики у сфері оборони, оборонне планування, програмний та ресурсний менеджмент, військову кадрову політику, ефективне та належне використання оборонних ресурсів, всебічне забезпечення життєдіяльності, функціонування, розвиток та застосування Збройних Сил, затверджує плани роботи Міноборони, звіти про їх виконання. Згідно рішення від 17.12.2025 року № 7571/з/2 до набрання чинності Законом України Про основні засади житлової політики та прийняття нормативно-правових актів, необхідних для його реалізації визначено наступні критерії для порушення питання щодо забезпечення постійним житлом шляхом його виключення із числа службового: осіб з інвалідністю І чи II групи; членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби. Позивач до жодних із вказаних категорій осіб не відноситься. Крім того, за інформацією Військової частини НОМЕР_1 на даний час згідно списку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими житловими приміщеннями (службовою житловою площею) Військової частини НОМЕР_1 станом на 03.03.2026 року 34 родин військовослужбовців даної військової частини потребує надання службового житла. Отже потреба у службовій квартирі АДРЕСА_1 не відпала. Крім того зазначає, що надання постійного житла позивачу шляхом виключення із числа службового, потреба у якому не відпала буде суперечити принципам черговості забезпечення житлом. Враховуючи викладене, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

24.03.2026 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро надійшли додаткові письмові пояснення, в яких відповідач зазначає наступне. Квартира АДРЕСА_2 була надана Позивачу як військовослужбовцю, який проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 з квартир які розподілені в якості службових. Згідно інформації наявної в КЕВ м. Дніпро позивач перебуває на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов з наступною черговістю: загальна черга - № 276 з 18.09.2009 року; першочергова черга-№ 266 з 10.05.2017 року. Враховуючи дану інформацію позивач, на момент подання позовної заяви перебуває на чергах (першочергової та загальної) і надання житла поза чергами, в даному випадку, є протизаконним та призведе до порушення прав інших осіб. В свою чергу надання постійного житла позивачу шляхом виключення із числа службового, потреба у якому не відпала буде суперечити принципам черговості забезпечення житлом. На виконання зазначеної норми Закону прийнято Порядок вилучення і передачі військового майна Збройних Сил, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2002 року №1282. Цей Порядок визначає процедуру вилучення військового майна з оперативного управління військових частин, закладів установ та організацій Збройних Сил, та його безоплатної передачі до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям, які провадять свою діяльність в інтересах національної безпеки і оборони, та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність. В свою чергу, вилучення військового майна з оперативного управління військових частин - це прийняття Міноборони рішення про вилучення майна з оперативного управління військових частин з метою безоплатної передачі його до сфери управління органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність. Відповідно до пункту 21 Порядку об`єктами передачі згідно з цим Порядком є: 1) військові містечка, що вивільняються в процесі реформування Збройних Сил і не плануються до використання за цільовим призначенням; 2) нерухоме майно (будівлі, споруди, об`єкти незавершеного будівництва, приміщення, інше нерухоме майно); 3) інше окреме індивідуально визначене (рухоме) майно; 4) житловий фонд, інші об`єкти соціальної та інженерної інфраструктури, що перебувають в оперативному управлінні військових частин і передаються не у складі майнових комплексів. Пропозиції щодо передачі військового майна за рішенням Міноборони після отримання його згоди погоджуються ініціатором передачі з відповідними органами, уповноваженими управляти державним майном, самоврядними установами і організаціями або відповідними органами місцевого самоврядування, Мінекономіки, Мінфіном, Фондом держаного майна, Держкомстатом і подаються Міноборони. Правочини щодо відчуження військового майна (нерухомого), які укладаються без згоди Міністра оборони України підлягають скасуванню а майно поверненню, про дані обставини свідчить практика Верховного Суду України, викладена у постановах від 30.11.2016 року №6-2363-цс16, від 12.04.2017 №6-72цс17, від 23.09.2015 року №3-379гс15. Отже, з моменту закріплення нерухомого майна за будь-яким суб`єктом господарювання Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна і з цього часу його відчуження можливе виключно за згодою Міноборони. Враховуючи викладене, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Від Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України на адресу суду письмовий відзив на позов не надходив.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.08.2026 року продовжено строк розгляду адміністративної справи до 11.08.2026 року.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 15.07.2004 року по даний час проходить військову службу в Збройних Силах України.

Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення № НОМЕР_3 від 07.08.2019 року.

Станом на дату звернення з даною позовною заявою до суду, календарна вислуга позивача становить понад 20 років.

Під час проходження військової служби, у встановленому законом порядку позивач був зарахований на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов, для забезпечення житлом як військовослужбовець Збройних Сил України.

Рішенням житлової комісії Військової частини НОМЕР_4 , оформленого протоколом №51 від 19.08.2009 року, позивач з 19.08.2009 року первинно був зарахований на квартирний облік при військовій частині як такий, що потребує поліпшення житлових умов у складі сім`ї дві особи: він, дружина ОСОБА_2 , 1986 року народження.

24.04.2015 року рішенням житлової комісії Військової частини НОМЕР_4 , оформленого протоколом №5, внесені зміни до облікової житлової справи позивача у зв`язку з народженням дитини, та зараховано його на квартирний облік при Військовій частині НОМЕР_4 у складі сім`ї 3 особи: він - ОСОБА_1 , 1987 року народження; дружина ОСОБА_2 , 1986 року народження; син ОСОБА_3 , 2014 року народження.

15.03.2017 року рішенням житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 , оформленого протоколом №7, позивача зараховано на квартирний облік при Військовій частині НОМЕР_1 , складом сім`ї три особи: він - ОСОБА_1 , 1987 року народження; дружина ОСОБА_2 , 1986 року народження; син ОСОБА_3 , 2014 року народження, на загальну чергу датою 19.08.2009 року;

10.05.2017 року рішенням житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 , оформленого протоколом №9, позивача зараховано на квартирний облік в першочергову чергу (несення бойового чергування) при Військовій частині НОМЕР_1 складом сім`ї три особи: він - ОСОБА_1 , 1987 року народження; дружина ОСОБА_2 , 1986 року народження; син ОСОБА_3 , 2014 року народження, датою 10.05.2017 року.

09.07.2019 року на підставі Ордеру на службове жиле приміщення № 37, виданого Адміністрацією Дніпровського району Кам`янської міської ради на підставі рішення Виконавчого комітету Кам`янської міської ради від 26.06.2019 року №176, позивачу у складі сім`ї 3 особи розподілене службове житлове приміщення - двохкімнатна квартира жилою площею 31,9 м2, за адресою: АДРЕСА_3 .

Вказане житло позивачем використовується й по даний час. Іншою житловою площею позивач та члени його сім`ї, не забезпечені.

Будучи забезпеченим у встановленому порядку, під час проходження військової служби, житловою площею - двохкімнатною квартирою АДРЕСА_1 , яку Позивач займає й на даний час, маючи при цьому вислугу понад 20 років, зважаючи на те, що службовий статус вказаної квартири значно обмежує можливість реалізації встановлених чинним житловим законодавством прав, враховуючи наявність права на отримання постійного житла шляхом зняття статусу «службове» з вказаної квартири, позивач 03.11.2025 року у встановленому порядку звернувся до начальника Дніпропетровського гарнізону, командира Військової частини НОМЕР_1 , житлової комісії військової частини НОМЕР_1 та начальника КЕВ м. Дніпро з рапортом (заявою), в якому просив виключити з числа службового житла займану ним квартиру АДРЕСА_1 , жилою площею 31,9 м2.

За результати розгляду рапорту (заяви) позивача, рішенням засідання житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 , оформленого протоколом №13 від 04.11.2025 року, постановлено: «Погодити переведення двохкімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_3 загальною площею 63,5 м2, житловою площею 31,9 м2 із числа службового житла у категорію житла для постійного проживання та надання житлового приміщення для постійного проживання підполковнику ОСОБА_1 зі складом сім`ї три особи: він, дружина - ОСОБА_2 , 1986 р.н., син - ОСОБА_3 , 2014 р.н. шляхом виключення її з числа службового з подальшим зняттям квартирного обліку».

Вказаний протокол житлової комісії був оголошений наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 04.11.2025 року №165ад та разом з пакетом документів переданий у встановленому порядку до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро (далі - КЕВ м.Дніпро).

КЕВ м. Дніпро погоджено отримані документи та включено зазначену житлову площу в «Список надання житлової площі для постійного проживання у військовій частині НОМЕР_1 Дніпропетровського гарнізону, місцезнаходження АДРЕСА_3 шляхом виключення зі складу службових житлових приміщень» (далі - Список).

Зазначений Список з пакетом документів у встановленому порядку КЕВ м. Дніпро був направлений на погодження Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей житловими приміщеннями (далі - Комісія з контролю).

Проте, за результатами розгляду документів позивача, Комісією з контролю не було погоджено питання виключення житлового приміщення, яке займає позивач, з числа службового та не направлено відповідний список на затвердження заступнику Міністра оборони України, про що складено протокол №348 від 26.12.2025 року. Підставою відмови зазначено: «Повернути без реалізації матеріали облікових справ осіб, які не підпадають під категорії, визначенні у рішенні Міністра оборони України від 17.12.2025 року №7571/з/2». Згідно вказаного рішення постійне житло підлягає наданню особам з інвалідністю І чи II групи, а також членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби.

Вважаючи такі дії відповідачів протиправними та такими, що суперечать вимогам закону - ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ, призводять до порушення майнових прав останнього (1 Протокол до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), позивач звернувся до суду із позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України від 20.12.1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону №2011-XII держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.

Згідно з статтею 118 Житлового кодексу України службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Суд встановив, що квартира, зазначена позивачем, включена до числа службового житла. Вказане сторонами не заперечується.

За положеннями статей 121 та 122 Житлового кодексу України порядок надання службових жилих приміщень установлюється цим Кодексом та іншими актами законодавства України.

Службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншого громадського об`єднання.

На підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті ради видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане службове жиле приміщення.

Статтею 125 Житлового кодексу України встановлено, що без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у статті 124 цього Кодексу, не може бути виселено осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років.

Порядок №1081 визначає механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського (у тому числі осіб, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, розвідувальних органів, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях (далі - військові частини) після звільнення (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей.

Пунктом 3 Порядку №1081 встановлено, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.

Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання провадиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.

Згідно з пунктом 8 Порядку №1081 житлове приміщення включається до числа службового згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини, погодженого з квартирно-експлуатаційним органом.

Відповідно до, зокрема, Порядку №1081 наказом Міністерства оборони України від 31.07.2018 року №380 затверджено Інструкцію з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями (далі - Інструкція №380).

Згідно з пунктом 1 розділу І Інструкції №380 ця Інструкція визначає зміст та методику забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців Збройних Сил України (крім військовослужбовців строкової служби), а також осіб, звільнених в запас або відставку, що залишилися перебувати після звільнення з військової служби на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання (далі - військовослужбовці), та членів їх сімей, у тому числі членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), зникли безвісти під час проходження військової служби, що перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов (далі - члени їх сімей).

Відповідно до пункту 1 розділу VI Інструкції №380 житловими приміщеннями для постійного проживання забезпечуються військовослужбовці та члени їх сімей, які відповідно до вимог статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» набули права та не забезпечувалися постійним житлом протягом усього часу проходження військової служби і мають календарну вислугу на військовій службі 20 років і більше, зареєстровані в населеному пункті дислокації військової частини, в якій військовослужбовець проходить службу та перебуває на відповідному обліку.

Згідно з пунктом 1 розділу VII Інструкції №380 особи, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання, забезпечуються жилим приміщенням згідно з чергою у військовій частині, що визначається часом зарахування на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання житлових приміщень, або до списків осіб, які користуються правом позачергового одержання житлових приміщень) за рішенням житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії), яке затверджується наказом командира військової частини.

Відповідно до пункту 3 розділу VII Інструкції №380 для прийняття рішення про надання жилих приміщень для постійного проживання житлова комісія військової частини (об`єднана житлова комісія) протягом одного місяця з дня затвердження командиром військової частини протоколу з питань, вказаних у пункті 7 розділу ІІІ цієї Інструкції, розглядає документи облікових справ військовослужбовців.

Після розгляду документів облікової справи житлова комісія військової частини (об`єднана житлова комісія) приймає рішення про надання житлового приміщення для постійного проживання.

Затверджений у встановленому законодавством порядку протокол засідання житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) є підставою для підготовки наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю жилого приміщення для постійного проживання, який видається протягом трьох робочих днів з дня затвердження протоколу.

Протягом трьох робочих днів з дня видання наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю жилого приміщення для постійного проживання облікова справа військовослужбовця разом з витягом із затвердженого у встановленому законодавством порядку протоколу засідання житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) та зазначеного наказу направляються військовою частиною до КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району.

Згідно з пунктом 4 розділу VII Інструкції №380 на підставі отриманих документів КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району протягом п`яти робочих днів з дня їх надходження готує список надання жилої площі для постійного проживання (додаток 23) (далі - список надання постійного житла), який затверджується командиром військової частини.

Список надання постійного житла, підписаний начальником КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, з обліковою справою військовослужбовця, витягом із наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю жилого приміщення для постійного проживання, копією протоколу засідання житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) невідкладно в межах строку, визначеного абзацом першим цього пункту, направляються до ЦУІІЗ для узагальнення та внесення на розгляд Комісії з контролю.

Пунктом 5 розділу VII Інструкції №380 визначено, що для розгляду Списку надання постійного житла Комісією з контролю на її засідання можуть запрошуватися голови житлових комісій військових частин (об`єднаних житлових комісій).

Пунктом 11 розділу II Інструкції № 380 Комісія з контролю відповідно до визначених завдань має право приймати рішення щодо:

погодження рішення житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) про надання військовослужбовцям та членам їх сімей жилої площі для постійного проживання або виплату грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення;

погодження рішення житлової комісії військової частини про надання військовослужбовцям та членам їх сімей службових жилих приміщень;

перегляду раніше прийнятих рішень Комісії з контролю;

погодження надання одноразової грошової допомоги (житла) особам, яким присвоєно звання Герой України за здійснення визначного геройського вчинку.

У разі не погодження рішення житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) Комісія з контролю повертає документи на доопрацювання із відповідним обґрунтуванням.

Цей перелік рішень є виключним.

З матеріалів справи суд встановив, що Комісією прийнято рішення про повернення без реалізації матеріалів облікових справ, зокрема щодо позивача.

Таким чином, суд дійшов висновку, що Комісія з контролю не прийняла жодного з рішень, що передбачені пунктом 11 розділу II Інструкції № 380, за наслідками розгляду облікової справи позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст. 9 КАС України врегульовано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи в позовній заяві позивачем ставиться питання, зокрема, щодо визнання протиправними дій Міністерства оборони України та Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями та визнання протиправною бездіяльності Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро.

Проте, як було встановлено судом під час розгляду справи, протоколом Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями №348 від 26.12.2025 року повернуто без реалізації матеріали облікової справи позивача.

Таким чином, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог та рішення Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, оформлене протоколом від 26.12.2025 року №348, в частині повернення без реалізації матеріалів облікової справи позивача, визнати протиправним і скасувати.

З метою належного та ефективного захисту порушеного права позивача суд вважає за необхідне зобов`язати Міністерство оборони України в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями повторно розглянути матеріали його облікової справи та прийняти за результатами такого розгляду відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями та Міністерство оборони України затвердити список надання постійного житла у Збройних Силах України в частині виключення з числа службового житла та надання для постійного проживання ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 , розподіленій ОСОБА_1 у складі сім`ї 3 (три) особи, на підставі Ордеру на службове жиле приміщення № 37, виданого Адміністрацією Дніпровського району Кам`янської міської ради 09.07.2019 року на підставі рішення Виконавчого комітету Кам`янської міської ради від 26.06.2019 року №176 та зобов`язання Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпро подати до Кам`янської міської ради клопотання (подання), разом з належно оформленими документами, про виключення з числа службового житла та надання для постійного проживання ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 , розподіленій ОСОБА_1 у складі сім`ї 3 (три) особи, на підставі ордеру на службове жиле приміщення № 37, виданого Адміністрацією Дніпровського району Кам`янської міської ради 09.07.2019 року на підставі рішення Виконавчого комітету Кам`янської міської ради від 26.06.2019 року №176, суд зазначає таке.

Вирішення питання щодо надання житла для постійного проживання шляхом виключення його з числа службового належить до компетенції уповноважених органів Міністерства оборони України та здійснюється у визначеному законом порядку. При цьому судом встановлено, що матеріали облікової справи позивача фактично не були розглянуті Комісією, а тому остаточного рішення щодо погодження або відмови у погодженні надання позивачу житла для постійного проживання не прийнято.

За таких обставин вимоги про зобов`язання вчинити подальші дії щодо виключення квартири з числа службових і подання документів до виконавчого органу місцевої ради є передчасними.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Доказів понесення судових витрат не пов`язаних із сплатою судового збору позивачем не надано.

Тобто, у разі задоволення позовних вимог позивача, звільненого від сплати судового збору, питання щодо розподілу судових витрат, пов`язаних із сплатою судового збору судом не вирішується.

Згідно з частиною 5 статті 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 242-246, 250, 255, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, оформлене протоколом від 26.12.2025 року №348, в частині повернення без реалізації матеріалів облікової справи ОСОБА_1 .

Зобов`язати Міністерство оборони України в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями (03168, м. Київ-168, проспект Повітряних сил України, буд. 6, код ЄДРПОУ 00034022) повторно розглянути матеріали облікової справи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 ) та прийняти за результатами такого розгляду відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя О.В. Серьогіна