Рішення № 138920272, 10.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 рокуСправа №160/13515/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Ніколайчук С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

20.05.2026 року ОСОБА_2 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_2 , у якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Відповідача, які полягають у обчислені та виплаті Позивачу грошового забезпечення у період з 2022 року, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням та інших складових щомісячних основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премій, допомоги на оздоровлення тощо), з застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018 року тобто 1762 грн;

- зобов`язати Відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення Позивачу, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням та інших складових щомісячних основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премій, допомоги на оздоровлення тощо), виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за періоди: - з 01.11.2022 року по 31.12.2022 року включно встановленого станом на 01.01.2022 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» (2 481,00 грн);- 01.01.2023 року по 31.12.2023 року включно встановленого станом на 01.01.2023 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (2684,00 грн); - 01.01.2024 року по 31.10.2024 року включно встановленого станом на 01.01.2024 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» (3028,00 грн); на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького кладу та деяких інших осіб», та провести виплату з урахуванням раніше сплачених коштів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 . На думку позивача, відповідач при обчисленні та виплаті його грошового забезпечення, у тому числі посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, неправомірно застосовував розрахункову величину 1762 грн замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, у зв`язку з чим просить визнати такі дії протиправними, зобов`язати відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення за спірний період та виплатити належні суми з урахуванням раніше виплачених коштів. З урахуванням обставин викладених у позовній заяві просить позов задовольнити.

Ухвалою від 29 травня 2026 року суд відкрив провадження у справі №160/13515/26 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Відповідач, на виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, 05.06.2026 надіслав до суду письмовий відзив на адміністративний позов в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що відповідач при нарахуванні позивачеві грошового забезпечення керувався постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Факт порушення прав позивача відповідачем відсутній.

Згідно з ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) проходив службу у військовій частині НОМЕР_2 , що підтверджується Довідкою про грошове забезпечення та відрахування №1510 від 29 квітня 2026 року.

Посилаючись на зазначені обставини, норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанову Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, а також правові висновки Верховного Суду щодо застосування пункту 4 цієї постанови, позивач вважає бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення у належному розмірі протиправною, у зв`язку з чим звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, а також доводам відповідача у відзиві, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діють на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела прав.

Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Розмір грошового забезпечення військовослужбовців, зокрема, визначається постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), яка набрала чинності з 01.03.2018 року.

Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

У первісній редакції п. 4 Постанови № 704, було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

На момент набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України № 704 п. 4 цього нормативно-правового акту був викладений у редакції згідно з п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103, а саме: «4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України №103 втратив чинність у зв`язку із набранням законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі №826/6453/18.

Отже, починаючи з 29.01.2020 року діє п. 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 у первісній редакції, який визначає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

У свою чергу додатки 1, 12, 13, 14 до п.4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 також містять примітки, у яких в якості розрахункової величини зазначений розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).

А тому, розрахункова величина для визначення розміру посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення, повинна бути визначена шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21, у якій зазначено, що з 29.01.2020 положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для обчислення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018, не відповідають актам вищої юридичної сили, оскільки розмір прожиткового мінімуму щороку змінюється законом про Державний бюджет України. Отже, при визначенні розміру посадових окладів та окладів за військовим званням підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року, а не станом на 01.01.2018.

Так, 12 травня 2023 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 481 "Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704".

Кабінет Міністрів України постановив:

1. Скасувати підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".

2. Внести зміну до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", виклавши абзац перший в такій редакції:

" 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".

3. Установити, що видатки, пов`язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів.

Постанова № 481 набрала чинності 20 травня 2023 року.

При цьому Постанова № 481 чи її окремі пункти нечинними (в тому числі в судовому порядку) у спірний період не визнавалися, а тому підлягали застосуванню відповідачем.

Таким чином, Постановою № 481 змінено умови регулювання спірних відносин та визначено, що обчислення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб здійснюється, виходячи з розміру 1762 грн, а не з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

Рішеннями Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 та від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 підтверджена конституційність повноважень Кабінету Міністрів України щодо реалізації політики у сфері соціального захисту, в тому числі регулювання порядку та розмірів соціальних виплат і допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави.

У пункті 3 резолютивної частини Рішення від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 Конституційний Суд України вказав, що в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 95, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України та пункту 2 частини першої статті 9 КАС України в системному зв`язку з положеннями статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 117 Конституції України треба розуміти так, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції.

Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 та від 11 вересня 2024 року у справі № 554/154/22, наголошувала на тому, що Суд не може перебирати на себе правотворчі функції законодавчої та виконавчої влади. Порушення такого підходу та, відповідно, ігнорування принципу законності: суперечить, щонайменше, принципам правової визначеності, легітимних очікувань та належного урядування як базовим складовим правовладдя (верховенства права); дискримінує іншу сторону правовідносин; означає, що суд може надати дозвіл будь-кому та будь-коли діяти за межами закону (який містить заборони) або за межами наданих законом прав (повноважень); іде в розріз з принципом поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову, а також порушує систему стримувань і противаг (суд втручається в компетенцію суб`єктів нормотворення та може ігнорувати їх волю).

Такий правовий підхід стосовно того, що внесені Постановою № 481 зміни до пункту 4 Постанови № 704 не дозволяють застосовувати попередню редакцію пункту 4 Постанови № 704 узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 26 червня 2025 року у справі № 480/7154/24 та від 25 вересня 2025 року у справі № 140/11638/24.

Отже, із дня набрання чинності Постанови № 481 (20 травня 2023 року) та протягом її чинності у відповідних суб`єктів владних повноважень були відсутні підстави для нарахування та виплати військовослужбовцям грошового забезпечення виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України про Державний бюджет України на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до Постанови № 704.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481, яка набрала чинності 20.05.2023, пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 викладено у новій редакції, відповідно до якої посадові оклади та оклади за військовими званнями визначаються виходячи з фіксованого розміру 1762 грн, помноженого на відповідний тарифний коефіцієнт. Зазначена постанова була чинною протягом усього спірного періоду та не визнавалася нечинною у встановленому законом порядку.

Верховний Суд у постановах від 26.06.2025 у справі №480/7154/24 та від 25.09.2025 у справі №140/11638/24 дійшов висновку, що після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №481 відсутні правові підстави для визначення посадових окладів та окладів за військовими званнями шляхом множення прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Отже, починаючи з 20 травня 2023 року Кабінетом Міністрів України змінено механізм визначення посадових окладів та окладів за військовими званнями, який є обов`язковим для застосування усіма суб`єктами владних повноважень. Підстав для застосування після цієї дати редакції пункту 4 Постанови №704, що діяла до набрання чинності Постановою №481, суд не вбачає.

З матеріалів справи вбачається, що позивач просить здійснити перерахунок грошового забезпечення за періоди з 01.11.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 31.12.2023 та з 01.01.2024 по 31.10.2024, виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

При цьому суд звертає увагу, що спірний період охоплює як час до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481, так і період після набрання нею чинності.

За правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21, у період з 29.01.2020 до 19.05.2023 включно підлягала застосуванню редакція пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704, відповідно до якої розрахунковою величиною для визначення посадових окладів та окладів за військовими званнями був прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року.

Водночас починаючи з 20.05.2023, після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №481, правове регулювання змінилося, а тому визначення посадових окладів та окладів за військовими званнями повинно здійснюватися із застосуванням фіксованої розрахункової величини у розмірі 1762 грн, помноженої на відповідний тарифний коефіцієнт.

Отже, доводи позивача щодо необхідності застосування прожиткового мінімуму, встановленого законами про Державний бюджет України на 2023 та 2024 роки, після 20.05.2023 ґрунтуються на редакції нормативного регулювання, яка на той час вже не діяла, у зв`язку із чим є необґрунтованими.

Разом із тим суд встановив, що позивач заявляє вимогу про перерахунок грошового забезпечення також за період з 01.11.2022 по 31.12.2022. Зазначений період повністю припадає на час дії редакції пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704, яка після визнання протиправним пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України №103 передбачала визначення посадових окладів та окладів за військовими званнями шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Отже, саме щодо зазначеного періоду підлягає перевірці, чи здійснював відповідач нарахування грошового забезпечення із застосуванням прожиткового мінімуму, встановленого станом на 01.01.2022, чи, всупереч вимогам законодавства, застосовував розрахункову величину 1762 грн.

Як встановлено судом, позивач просить здійснити перерахунок грошового забезпечення за період з 01.11.2022 по 31.10.2024 виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року.

Разом із тим спірний період охоплює час дії різного нормативного регулювання.

Так, у період з 01.11.2022 по 19.05.2023 включно правовідносини регулювалися пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України №704 у редакції, що діяла після скасування пункту 6 Постанови Кабінету Міністрів України №103. У зазначений період посадові оклади та оклади за військовими званнями підлягали визначенню шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

З матеріалів справи вбачається, що при нарахуванні позивачу грошового забезпечення за вказаний період відповідач застосовував як розрахункову величину фіксований розмір 1762 грн, що не відповідало вимогам чинного на той час законодавства та правовим висновкам Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21.

Таким чином, дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 01.11.2022 по 19.05.2023 із застосуванням розрахункової величини 1762 грн є протиправними, а тому порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом зобов`язання відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення за цей період, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, із урахуванням раніше виплачених сум.

Водночас, починаючи з 20.05.2023, після набрання чинності Постановою Кабінету Міністрів України №481, пункт 4 Постанови №704 викладено у новій редакції, якою встановлено інший механізм визначення посадових окладів та окладів за військовими званнями, а саме із застосуванням фіксованої розрахункової величини 1762 грн.

Зазначена постанова була чинною протягом спірного періоду, не визнавалася нечинною у встановленому законом порядку та підлягала обов`язковому застосуванню відповідачем. Правомірність такого підходу підтверджена Верховним Судом у постановах від 26.06.2025 у справі №480/7154/24 та від 25.09.2025 у справі №140/11638/24.

За таких обставин правові підстави для здійснення перерахунку грошового забезпечення позивача за період з 20.05.2023 по 31.10.2024 із застосуванням прожиткового мінімуму, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, відсутні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню, а саме в частині визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 01.11.2022 по 19.05.2023 із застосуванням розрахункової величини 1762 грн та зобов`язання здійснити відповідний перерахунок і виплату з урахуванням раніше виплачених сум. У решті позовних вимог слід відмовити як безпідставних.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд зробив висновок, що позовні вимоги частково обґрунтовані, у зв`язку з чим адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи, що позивач, відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішувалось.

Керуючись ст. 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 посадового окладу, окладу за військовим званням та інших складових щомісячних основних, щомісячних додаткових і одноразових додаткових видів грошового забезпечення із застосуванням розрахункової величини 1762 грн за період з 01 листопада 2022 року по 19 травня 2023 року включно.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення, а саме посадового окладу, окладу за військовим званням, інших складових щомісячних основних, щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, нарахування яких залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, за період з 01 листопада 2022 року по 19 травня 2023 року включно, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, визначеного Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», помноженого на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Судові витрати не розподіляються.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук