Рішення № 138920223, 04.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року Справа № 160/9601/26 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіГорбалінського В.В. за участі секретаря судового засіданняФіліпенко А.С. за участі: представник позивача представник відповідача Крісак М.В. Шарамок І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Любимівка» (52042, Дніпропетровська область, с. Любимівка, вул. Садова, 2, код ЄДРПОУ 30718177) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17А, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

16.04.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Любимівка» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №0149250712, №0150230712, №0149280712, №0149260712, №0150782409 від 24.03.2026 року.

В обґрунтування позову зазначено, що ТОВ «Любимівка» не порушено вимог п.188.1ст.188, п.198.5 ст.198, п.201.4 ст.204 Податкового кодексу України, а тому, відповідно, висновки Акту перевірки про завищення від`ємного значення з податку на додану вартість на суму 1 646 650 грн. та заниження податку на додану вартість на загальну суму 84 273 091 грн., а також необхідність складати та реєструвати податкові накладні є протиправними та необґрунтованими, і, як наслідок, означене, на переконання представника позивача призвело до прийняття необґрунтованих та протиправних податкових повідомлень-рішень: від 29.09.2025 №0537190714; від 29.09.2025 №0537970714; від 16.07.2025 №0411440714.

На обґрунтування вказаного, представник позивача зазначав, що ТОВ «Любимівка» не погоджується з висновками ГУ ДПС у Дніпропетровській області щодо порушень, відображених в Акті перевірки № 685/04-36-07-12/30718177 від 27.02.2026, оскільки висновки Акту перевірки є передчасними, упередженими, необґрунтованими, безпідставними та не такими, що відповідають приписам чинного законодавства. Відтак, як наслідок, податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області № 0149250712, № 0150230712, № 0149280712, № 0149260712, № 0150782409 від 24.03.2026, прийняті за висновками даної перевірки, є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд останньої за правилами загального позовного провадження.

04.05.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов відзив ГУ ДПС у Дніпропетровській області, в якому відповідач заперечив в повному обсязі проти позовних вимог та зазначив, що за результатами документальної планової виїзної перевірки податковий орган дійшов висновку, що підприємством здійснено неправомірне заниження податку на додану вартість, а також здійснено неправомірне завищення залишку від`ємного значення всього; не здійснено реєстрацію податкових накладних (відсутня реєстрація) в Єдиному реєстрі податкових накладних; здійснено надання податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску з недостовірними даними, а саме із зазначенням недійсних реєстраційних номерів облікових карток платників податків, за якими нараховано та виплачено доходи. Таким чином, оспорювані податкові повідомлення-рішення є правомірними та не можуть бути визнані протиправними.

08.05.2026 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві, та зазначено, що відзив є необґрунтованим та таким, що не спростовує доводів, викладених в позовній заяві, як підстави для задоволення позову.

14.05.2026 року на адресу суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких останній проти задоволення позовних вимог заперечував, та підтримав позицію, викладену у письмовому відзиві на позовну заяву, та зазначено, що міркування позивача ґрунтуються виключно на формальних запереченнях щодо встановлених обставин справи.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.05.2026 року підготовче провадження у справі закрито та призначено розгляд справи по суті.

13.07.2026 на адресу суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення, в яких підтримано позицію, викладену в позовній заяві та відповіді на відзив.

27.07.2026 року на адресу суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких підтримано позицію, викладену у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, у відповіді на відзив та письмових поясненнях, які надавались на адресу суду, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на письмовий відзив, заперечення на відповідь на відзив та письмові пояснення, що містяться в матеріалах справи, у зв`язку з чим у задоволенні позовної заяви просив відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 77.1 та 77.4 статті 77 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010, плану-графіку проведення документальних планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання на 2025 рік (листопад) та на підставі наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 05.12.2025 № 7366-п, у період з 29.12.2025 по 20.02.2026 посадовими особами контролюючого органу проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Любимівка» (код ЄДРПОУ 30718177) за період діяльності з 01.01.2021 по 31.12.2024 з питань здійснення контролю за дотриманням вимог податкового, валютного, іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків, зборів та інших платежів, установлених законодавством, згідно затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.

За результатами перевірки податковим органом складено Акт № 685/04-36-07-12/30718177 від 27.02.2026 «Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Любимівка» (код ЄДРПОУ 30718177)», яким встановлено:

1) п. 188.1 ст. 188, п. 189.9 ст. 189, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу, в результаті чого встановлено неправомірне: - заниження податку на додану вартість всього в сумі 41 352 914,00 грн, в тому числі за грудень 2021 року в сумі 37 193 067,00 грн, серпень 2022 року в сумі 308 547,00 грн, жовтень 2022 року в сумі 43 144,00 грн, листопад 2023 року в сумі 1 314 155,00 грн, грудень 2023 року в сумі 2 494 001,00 гривень; - завищення сум бюджетного відшкодування в сумі 3 462 271,00 грн, в тому числі за жовтень 2022 року в сумі 3 358 364,00 грн, травень 2023 року в сумі 103 907,00 гривень; - завищення залишку від`ємного значення сум податку на додану вартість всього в сумі 5 227 764,00 грн, в тому числі за грудень 2024 року в сумі 5 227 764,00 гривень, за рахунок заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість на загальну суму 50 042 949,00 грн, а саме за грудень 2021 року в сумі 42 919 397,00 грн, за грудень 2022 року в сумі 1 620 189,00 грн, за грудень 2023 року в сумі 1 644 980,00 грн, за грудень 2024 року в сумі 3 858 383,00 гривень;

2) п. 201.1 та 201.10 ст. 201 Податкового кодексу, не здійснено реєстрацію податкових накладних (відсутня реєстрація) в Єдиному реєстрі податкових накладних;

3) п. 51.1 ст. 51, пп. «б» п. 172.6 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) в частині надання податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за І-ІІ кв. 2021 р., ІІІ-ІV 2022 р., І-ІV кв. 2023р., І-ІV кв. 2024 р. (форма № 4ДФ) з недостовірними даними, а саме із зазначенням недійсних реєстраційних номерів облікових карток платників податків, якім нараховано та виплачено доходи.

ГУ ДПС у Дніпропетровській області за вказаними порушеннями було винесено податкові повідомлення рішення від 24.03.2026 року, а саме:

- № 0149250712 про визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 62 029 371,00 грн (з яких: 41 352 914,00 грн за податковим зобов`язанням, 20 676 457,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями);

- № 0150230712 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 3 462 271,00 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 1 731 135,50 грн.;

- № 0149280712 про зменшення розміру від`ємного значення сум податку на додану вартість у розмірі 5 227 764,00 грн.;

- № 0149260712 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за відсутність складання та реєстрації податкової накладної у розмірі 20 813 604,02 грн.;

- № 0150782409 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за надання податкових розрахунків сум доходу з недостовірними даними, а саме із зазначенням недійсних реєстраційних номерів облікових карток платників податків, якім нараховано та виплачено доходи у розмірі 1 020,00 грн.

Відтак, предметом розгляду даної адміністративної справи є правомірність податкових повідомлень-рішень №0149250712, №0150230712, №0149280712, №0149260712, №0150782409 від 24.03.2026 року.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 ПК України, об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані положеннями Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами.

Відповідно до визначення терміну "первинний документ", яке наведене в статті 1 Закону № 996-ХІV - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

У силу вимог статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV передбачено, що господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абзац другий цього пункту).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).

Судом встановлено, що між ТОВ «ЛЮБИМІВКА» (надалі іменується «Товариство») та ТОВ «МІЖНАРОДНІ БІЗНЕС КОНЦЕПЦІЇ» (код ЄДРПОУ 32387685) (надалі ТОВ «МБК», надалі іменується «Третя особа») укладено Договір №ДВ161121МБК від 16.11.2021 року про внесення додаткового вкладу третьою особою.

1.1. За умовами даного Договору Третя особа зобов`язується внести додатковий вклад у негрошовій формі до статутного капіталу Товариства (надалі «Додатковий вклад») у розмірі та в строки, визначені в даному Договору, а Товариство у строк, визначений в цьому Договорі, зобов`язується прийняти Третю особу до Товариства з відповідною часткою у статутному капіталі.

2.1. Додатковим вкладом Третьої особи є нерухоме майно:

магазин «Рубін», що розташований за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1654429212124, загальною площею 902,6 кв.м;

нежитлова будівля ресторану «Шахтар», що знаходиться за адресою Дніпропетровська область, місто Павлоград, вул Дніпровська, будинок 555-б, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1214608012124, загальною площею 1610,8 кв. м.

2.2. Грошова оцінка вкладу у негрошовій формі становить 249 600 048,15 гривень (двісті сорок дев`ять мільйонів шістсот тисяч сорок вісім гривень 15 копійок), в т. ч. ПДВ 41 600 008,03 гривень (сорок один мільйон шістсот тисяч вісім гривень 03 копійки), яка затверджена одностайним рішенням загальних зборів Товариства згідно Протоколу № 16/11/21-1 від 16 листопада 2021 року.

2.3. Додатковий вклад складається з комплексу відокремлених будівель та споруд та може бути внесений Третьою особою частинами, тобто окремими приміщеннями. Для цілей цього пункту вартість кожної частини Додаткового вкладу дорівнює добутку площі будівель, що передаються як частка додаткового вкладу помноженої на вартість 1 мІ. Вартість 1 мІ розраховується шляхом ділення загальної вартості комплексу будівель та споруд на його загальну площу та визначається в грн/мІ.

2.4. Після передачі до статутного капіталу Товариства кожної наступної/чергової частини комплексу будівель та споруд, Третя особа зобов`язана у встановленому законом порядку скласти та зареєструвати податкову накладну на суму, що дорівнює вартості частини переданих будівель майнового комплексу.

3.1. Додатковий вклад може вноситься Третьої особою частинами у строк до 31 листопада 2021 року включно.

3.2. Після передачі до статутного капіталу Товариства кожної наступної/чергової частини Додаткового вкладу Сторони зобов`язані у той же день підписати акт приймання-передачі частини Додаткового вкладу, що є невід`ємною частиною даного Договору та підставою для складання та реєстрації податкової накладної Третьою особою.

3.3. Право власності Товариства на Додатковий вклад виникає після повної його передачі до статутного капіталу Товариства на підставі акту приймання передачі нерухомого майна, справжність підписів Сторін на якому засвідчується відповідно до Закону України «Про нотаріат» та державній реєстрації згідно вимог діючого законодавства.

4.1. Протягом одного місяця з дати спливу строку, встановленого п. 3.1 цього Договору, учасники Товариства приймають рішення про:

затвердження результатів внесення Додаткового вкладу;

затвердження розміру частки Третьої особи у статутному капіталі Товариства та її номінальної вартості, що дорівнює вартості внесеного нею Додаткового вкладу:

затвердження збільшеного розміру статутного капіталу Товариства на розмір внесеного Додаткового вкладу.

4.2. Якщо Додатковий вклад не внесений Третьою особою своєчасно у повному обсязі, цей договір вважається автоматично розірваним, окрім випадку, передбаченого п. 4.3. Якщо Третя особа своєчасно внесла тільки частину Додаткового вкладу. Товариство зобов`язується повернути таку частину Третій особі у 30-денний строк з дати спливу строку, передбаченого п. 3.1 цього Договору.

4.3. Якщо Додатковий вклад не внесений Третьою особою своєчасно в повному обсязі, учасники Товариства мають право ухвалити рішення про затвердження розміру частки Третьої особи в розмірі своєчасно внесеної частини вкладу.

4.4. Частина Додаткового вкладу, внесена після спливу строку, встановленого п. 3.1 цього Договору, або понад розмір Додаткового вкладу, підлягає поверненню Товариством у 30-денний строк з дати спливу строку, передбаченого п. 3.1 цього Договору.

На підставі Договору №ДВ161121МБК від 16.11.2021 року, до статутного капіталу ТОВ «ЛЮБИМІВКА» учасником ТОВ «МБК» передано об`єкти нерухомого майна на загальну суму 249 600 048,15 грн (двісті сорок дев`ять мільйонів шістсот тисяч сорок вісім гривень 15 копійок (в тому числі податок на додану вартість (ПДВ) 41 600 008,03 грн (сорок один мільйон шістсот тисяч вісім гривень, 03 копійки), а саме:

- будівля, загальною площею 902,6 м2, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Дніпровська, буд. 555, вартістю 99 600 032,60 грн (дев`яносто дев`ять мільйонів шістсот тисяч тридцять дві гривні 60 копійок) з урахуванням ПДВ 16 600 005,44 гривень. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1654429212124;

- будівля, загальною площею 1610,8 м2, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Дніпровська, буд. 555-б, вартістю 150 000 015,55 грн (сто п`ятдесят мільйонів п`ятнадцять гривень 55 копійок) з урахуванням ПДВ 25 000 002,59 гривень. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1214608012124.

На підтвердження передачі до статутного капіталу ТОВ «ЛЮБИМІВКА» учасником ТОВ «МБК» вказаних об`єктів нерухомого майна надано Акти приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу № 16/11/2021/1 та 16/11/2021/2 від 16.11.2021 року.

Водночас, судом встановлено і таке.

Як вже зазначалося судом, Пунктом 2.4. Договору встановлено, що після передачі до статутного капіталу Товариства кожної наступної/чергової частини комплексу будівель та споруд, Третя особа зобов`язана у встановленому законом порядку скласти та зареєструвати податкову накладну на суму, що дорівнює вартості частини переданих будівель майнового комплексу.

Згідно пункту 3.2. Договору, після передачі до статутного капіталу Товариства кожної наступної/чергової частини Додаткового вкладу Сторони зобов`язані у той же день підписати акт приймання-передачі частини Додаткового вкладу, що є невід`ємною частиною даного Договору та підставою для складання та реєстрації податкової накладної Третьою особою.

В порушення пункту 2.4 та 3.2 Договору, ТОВ «МБК» не здійснено складання та реєстрації податкових накладних на суму, яка дорівнює вартості переданих будівель майнового комплексу.

Суд зазначає, що ТОВ «МБК» здійснено лише часткове складення податкових накладних, а саме складено: податкові накладні № 2 від 16.11.2021 на суму 6 907 779,79 грн (в тому числі ПДВ 1 151 296,63 грн) та № 4 від 16.11.2021 на суму 4 071 838,25 грн (в тому числі ПДВ 678 639,71 грн).

Враховуючи викладене, між ТОВ «ЛЮБИМІВКА» та ТОВ «МБК» укладено протокол №01-12-21 від 01.12.2021 року загальних зборів учасників ТОВ «ЛЮБИМІВКА», відповідно до якого затверджено порядок виходу з Товариства учасника ТОВ «МБК» шляхом подання останнім нотаріально посвідченої заяви про вихід зі складу учасників Товариства, повернення йому майна, яке було внесено ним до статутного капіталу Товариства, підписання сторонами актів приймання-передачі нерухомого майна, які є підставою для складення та реєстрації відповідних розрахунків коригувань до податкових накладних, які були зареєстровані внаслідок часткового виконання ТОВ «МБК» своїх зобов`язань з передачі нерухомого майна до статутного капіталу Товариства.

На виконання протокол №01-12-21 від 01.12.2021 року загальних зборів учасників, між ТОВ «ЛЮБИМІВКА» та ТОВ «МБК» укладено Додаткову угоду від 01.12.2021 року до Договору № ДВ161121МБК від 16.11.2021 року, якою встановлено, що:

1. Сторони, на виконання Протоколу № 01-12-21 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЮБИМІВКА», код ЄДРПОУ 30718177, від 01.12.2021 року, відповідно до п. 4.2. Договору № ДВ161121МБК про внесення додаткового вкладу третьою особою від 16.11.2021 року, дійшли згоди у зв`язку невиконанням Третьою особою обв`язку по внесенню додаткового вкладу в повному обсязі, а саме з частковим внесенням додаткового вкладу Третьою особою повернути Третій особі додатковий вклад (право власності на нерухоме майно визначене в п. 2.1. Договору) в обсязі, внесеному відповідно до актів приймання-передачі нерухомого майна від 16.11.2021 року № 16/11/2021/2 та № 16/11/2021/1 у термін до 30.12.2021 року включно.

2. Повернення додаткового вкладу Третій особі, яка його внесла, здійснюється в рамках Договору № ДВ161121МБК про внесення додаткового вкладу третьою особою від 16.11.2021 року та не є зворотнім продажем нерухомого майна,

3. Повернення додаткового вкладу Третій особі здійснюється Товариством на підставі актів приймання-передачі нерухомого майна. Підписання сторонами актів приймання-передачі нерухомого майна є підставою для складання та реєстрації Третьою особою розрахунків коригувань до податкових накладних відповідно до ст. 192 Податкового кодексу України.

Актами приймання-передачі нерухомого майна зі статутного капіталу № 09-12-2021/1 та 09-12/21/2 від 09.12.2021:

- будівля, загальною площею 902,6 м2, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Дніпровська, буд. 555, вартістю 99 600 032,60 грн (дев`яносто дев`ять мільйонів шістсот тисяч тридцять дві гривні 60 копійок) з урахуванням ПДВ 16 600 005,44 гривень. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1654429212124;

- будівля, загальною площею 1610,8 м2, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Дніпровська, буд. 555-б, вартістю 150 000 015,55 грн (сто п`ятдесят мільйонів п`ятнадцять гривень 55 копійок) з урахуванням ПДВ 25 000 002,59 гривень. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1214608012124, повернуто ТОВ «МБК».

Вказані обставини не заперечуються сторонами та підтверджуються матеріалами справи.

Виходячи з викладених обставин, контролюючий орган дійшов висновку, що ТОВ "Любимівка" в порушення п. 188.1 ст.188, п. 201.1 ст. 201 ПКУ занижено податок на додану вартість за грудень 2021 року в сумі 41 600 008,00 грн.

Суд не погоджується із такими висновками контролюючого органу та зазначає про таке.

Підпунктом «а» пункту 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування (ПДВ) є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

За визначеннями, наведеними у підпунктах 14.1.191, 14.1.202, 14.1.32 пункту 14.1 статті 14 ПК України, постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду; продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об`єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами за договорами оперативного лізингу (оренди), продажу, передачі права відповідно до авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об`єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об`єктів права інтелектуальної, у тому числі промислової власності; відповідальне зберігання - господарська операція, що здійснюється платником податків і передбачає передачу згідно з договорами схову матеріальних цінностей на зберігання іншій фізичній чи юридичній особі без права використання у господарському обороті такої особи з подальшим поверненням таких матеріальних цінностей платнику податків без зміни якісних або кількісних характеристик.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

Правила визначення дати виникнення податкових зобов`язань з податку на додану вартість встановлені статтею 187 ПК України.

Положеннями пункту 187.1 статті 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з пунктами 201.1, 201.10 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вже встановлювалося судом, в межах одного Договору №ДВ161121МБК від 16.11.2021 року здійснювалась передача об`єктів нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «ЛЮБИМІВКА» від учасника ТОВ «МБК».

Водночас, за умовами Договору №ДВ161121МБК від 16.11.2021 року така передача об`єктів нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «ЛЮБИМІВКА» від учасника ТОВ «МБК» не була завершена, з огляду на ту обставину, що ТОВ «МБК» було порушено та не виконано умови Договору №ДВ161121МБК від 16.11.2021 року, а саме: ТОВ «МБК» не здійснено реєстрацію податкових накладних на повну (суму) вартість переданих будівель майнового комплексу.

Вказані обставини унеможливили виконання Договору №ДВ161121МБК від 16.11.2021 року, що було узгоджено між ТОВ «ЛЮБИМІВКА» та ТОВ «МБК» і знайшло відображення у протоколі №01-12-21 від 01.12.2021 року загальних зборів учасників та Додатковій угоді від 01.12.2021 року до Договору № ДВ161121МБК від 16.11.2021 року.

В результаті зазначеного, майновий стан сторін було приведено у попереднє становище.

Тобто на переконання суду, в даному випадку мала місце лише одна подія це передача об`єктів нерухомого майна до статутного капіталу до ТОВ «ЛЮБИМІВКА» від учасника ТОВ «МБК», яка не була завершена, з огляду на не реєстрацію ТОВ «МБК» податкових накладних на повну (суму) вартість переданих будівель майнового комплексу.

Повернення об`єктів нерухомого майна від ТОВ «ЛЮБИМІВКА» до учасника ТОВ «МБК», в даному випадку, є наслідком порушення ТОВ «МБК» умов Договору №ДВ161121МБК від 16.11.2021 року, а не передачею ТОВ «ЛЮБИМІВКА» нерухомого майна на користь ТОВ «МБК».

Суд вказує, що за умовами Договору №ДВ161121МБК від 16.11.2021 року, передані об`єкти нерухомого майна до статутного капіталу до ТОВ «ЛЮБИМІВКА» від учасника ТОВ «МБК» фактично не набули статусу статутного капіталу ТОВ «ЛЮБИМІВКА», з огляду на викладене.

А тому, на переконання суду, передача об`єктів нерухомого майна до статутного капіталу до ТОВ «ЛЮБИМІВКА» та їх повернення не є окремими подіями, а є однією подією, яка завершилась приведенням майнового стану сторін у попереднє становище, внаслідок вищевказаних подій, тобто повернення сторін до майнового стану, який існував до укладення Договору № ДВ161121МБК від 16.11.2021 року.

Отже, з огляду на наведене, у ТОВ «ЛЮБИМІВКА» не виникло обов`язку зі складання та реєстрації податкових накладних на адресу ТОВ «МБК», на підставі актів приймання-передачі нерухомого майна від 09.12.2021 №09-12-2021/1 вартістю 99 600 032,6 грн. в т.ч. ПДВ 16 600 005,44 грн. та від 09.12.2021 №09-12-2021/2 вартістю 150 000 015,55 грн. в т.ч. ПДВ 25 000 002,59 грн.

Таким чином, суд доходить висновку про необґрунтованість та безпідставність висновків контролюючого органу щодо порушення ТОВ "Любимівка" п. 188.1 ст.188, п. 201.1 ст. 201 ПКУ та заниження податку на додану вартість за грудень 2021 року в сумі 41 600 008,00 грн.

Більш того, на підтвердження вказаних висновків, суд зазначає, що відповідно до пункту 4.1. Договору № ДВ161121МБК від 16.11.2021 року, протягом одного місяця з дати спливу строку, встановленого п. 3.1 цього Договору, учасники Товариства приймають рішення про:

затвердження результатів внесення Додаткового вкладу;

затвердження розміру частки Третьої особи у статутному капіталі Товариства та її номінальної вартості, що дорівнює вартості внесеного нею Додаткового вкладу;

затвердження збільшеного розміру статутного капіталу Товариства на розмір внесеного Додаткового вкладу.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять, а контролюючим органом не встановлено рішень про 1) затвердження результатів внесення Додаткового вкладу або 2) затвердження розміру частки Третьої особи у статутному капіталі Товариства та її номінальної вартості, що дорівнює вартості внесеного нею Додаткового вкладу або 3) затвердження збільшеного розміру статутного капіталу Товариства на розмір внесеного Додаткового вкладу.

Означене, окремо свідчить про відсутність фактичного виконання умов Договору №ДВ161121МБК від 16.11.2021 року, що підтверджує відсутність у статутному капіталі ТОВ «ЛЮБИМІВКА» об`єктів нерухомого майна, отриманих від учасника ТОВ «МБК».

На переконання суду, в даному випадку слід застосовувати принцип превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що відповідно характеризує і податковий облік в даному випадку.

Щодо висновків контролюючого органу про порушення ТОВ "Любимівка" п.189.1, п. 189.9 ст.189 абз. «г» п.198.5 ст.198 ПКУ, в зв`язку з чим останнім занижено податок на додану вартість за грудень 2024 року в сумі 1 287 396,00 грн., суд зазначає про таке.

Як встановлено судом, ТОВ «ЛЮБИМІВКА» є підприємством, що проводить свою діяльність у сфері аграрного виробництва, тобто вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Основними видами діяльності було вирощування пшениці, ячменя, ріпака озимого, кукурудзи та насіння соняшнику.

На підставі службової записки заступника директора з виробництва та наказу №121.2 від 02.12.2024 року та в зв`язку з припиненням вирощування овочів, прийнято рішення про демонтаж системи зрошення, що знаходиться на полях підприємства та потребує додаткових затрат по обслуговуванні та зберіганні.

Для відображення бухгалтерських проводок по рахунках використовувались первинні документи акт про демонтаж об`єкту, акт оцінки ТМЦ після демонтажу, акт приймання ТМЦ на склад. В бухгалтерському обліку наведені операції були проведені наступним чином: а. списання основних фондів 1. Дт-131, 976. 2. Кт-103. в. оприбуткування ТМЦ на склад 1. Дт-221. 2. Кт-746.

На підтвердження виконання наказу №121.2 від 02.12.2024 року про демонтаж системи зрошення, надано:

- Акт про демонтаж, яким засвідчено, що проведено демонтаж зрошувальної системи через закриття на підприємстві направлення «Овочі» та отримання таких товарно-матеріальних цінностей;

- Акт оцінки ТМЦ після демонтажу;

- Акт прийому-передачі ТМЦ на склад, яким комісія в складі директора з виробництва Загубигорілки Г.В., керуючого тракторно-польової бригади №1 Мороза В.А., начальника служби безпеки Сльозки О.М., мененджера з логістики Рудня А.О. засвідчли, що після проведення демонтажу, оцінки та списання товарно-матеріальних цінностей зрошувальної системи прийнято рішення передати на склад за адресою: село Любимівка, вул Робоча 14 В відповідальній особі-вагарю ОСОБА_1 товарно-матеріальні цінності, що не придатні до подальшого використання у виробничих процесах за визначеним переліком.

Посилаючись на положення пункту 189.9 статті 189 ПК України, контролюючий орган вказував на те, що у разі самостійного прийняття платником податку рішення про ліквідацію основних виробничих або невиробничих засобів, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.

Оскільки ліквідація основних засобів за самостійним рішенням платника податків прирівнюється до постачання товарів, то списання об`єкта позивачем, як платником податку, повинно супроводжуватись нарахуванням ПДВ за ставкою 20 % і оформленням податкової накладної.

Відповідач вважає, що Товариство зобов`язано нарахувати податкові зобов`язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.9 статті 189 цього Кодексу та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, податкову накладну при ліквідації основних засобів за самостійним рішенням платника податку.

Позивач не погодився із висновком контролюючого органу щодо наявності підстав для нарахування податкових зобов`язань з ПДВ від балансової вартості основного засобу, що був ліквідований, з огляду на те, що даний основний засіб об`єктивно не міг продовжувати використовуватися за первісним призначенням, а Товариство належним чином документально оформило факт ліквідації основного засобу та подало відповідні документи відповідачу.

Враховуючи викладене, суд зазначає про таке.

Згідно з підпунктом «а» пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПК України, серед іншого визначено, що постачанням товарів вважається, зокрема, ліквідація платником податку за власним бажанням необоротних активів, які перебувають у такого платника.

Не є постачанням товарів випадки, коли основні виробничі засоби або невиробничі засоби ліквідуються у зв`язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, а також в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення необоротних активів, або коли платник податку надає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення необоротних активів в інший спосіб, внаслідок чого необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням.

Пункту 187.1 статті 187 ПК України встановлює дату виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг.

Пунктом 189.9 статті 189 ПК України встановлено, що у разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.

Згідно абзацом другим пункту 189.9 статті 189 ПК України норма цього пункту не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв`язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства або коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.

Значення основних засобів встановлено підпунктом 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 ПК України.

Постановою від 19 жовтня 2022 року по справі № 160/8762/21 Верховний Суд зазначив про те, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність дій агрофірми щодо не нарахування податкових зобов`язань з ПДВ по операціям списання основних засобів, оскільки актами списання основних засобів та висновками відповідних комісій підтверджується неможливість використання позивачем таких основних засобів за призначенням, а тому позивачу безпідставно збільшено зобов`язання з податку на додану вартість та застосовано штрафні санкції.

Суд визнає, що обставини, які зумовлюють самостійне рішення платника податків про ліквідацію основних виробничих або невиробничих засобів можуть бути, як зовнішніми так і внутрішніми (що має місце в межах спірних правовідносин).

В розумінні абзацу другого пункту 189.9 статті 189 ПК України ліквідацію основних засобів буває в трьох формах (знищення, розібрання, перетворення).

Як вже зазначалося судом, в даному випадку має місце внутрішнє рішення платника податків щодо списання (ліквідації) основних виробничих шляхом розібрання.

Відповідно до положень пунктів 42-44 розділу 8 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.04.2003 № 561 (надалі Наказ № 561, Методичні рекомендації), для визначення непридатності основних засобів до використання, можливості їх використання іншими підприємствами, організаціями та установами, неефективності або недоцільності їх поліпшення (ремонту, модернізації тощо) та оформлення відповідних первинних документів керівником підприємства створюється комісія. Створена комісія: здійснює безпосередній огляд об`єкта, що підлягає списанню; встановлює причини невідповідності критеріям активу; визначає осіб, з вини яких відбулося передчасне вибуття основних засобів із експлуатації, вносить пропозиції щодо їх відповідальності; визначає можливість продажу (передачі) об`єкта іншим підприємствам, організаціям та установам або використання окремих вузлів, деталей, матеріалів, що можуть бути одержані при демонтажі, розбиранні (ліквідації) основних засобів, встановлює їх кількість і вартість; складає і підписує акти на списання основних засобів. В актах на списання наводяться дані, що характеризують об`єкти основних засобів: рік виготовлення або будівництва об`єкта, дата його надходження на підприємство і початок експлуатації, первісна (переоцінена) вартість об`єкта, сума нарахованого зносу, передбачений і фактичний строк корисного використання, проведені ремонти, причини вибуття тощо. У разі списання основних засобів, які вибувають в результаті аварії або стихійного лиха, до акту додається копія акта аварії і зазначаються обставини стихійного лиха. Регістри аналітичного обліку основних засобів, що вибули, додаються до документів, якими оформлені факти вибуття основних засобів.

Складені комісією акти на списання основних засобів відображаються в бухгалтерському обліку після їх затвердження (погодження) посадовою особою (керівним органом), уповноваженою згідно законодавства (статуту підприємства) приймати рішення щодо розпорядження (відчуження, ліквідації) об`єктів основних засобів.

В свою чергу, законодавство не містить вичерпного переліку первинних документів, які використовуються у бухгалтерському обліку. На даний час, основні види типових та спеціальних первинних документів регламентовано низкою нормативно-правових актів, зокрема, щодо обліку основних засобів на даний час чинними нормативно-правовими актами є наказ Міністерства агропромислової політики України від 27.09.2007 № 701 Про затвердження спеціалізованих форм первинних документів з обліку основних засобів та інших необоротних активів сільськогосподарських підприємств та Методичних рекомендацій щодо їх застосування та наказ Міністерства фінансів від 13.09.2016 № 818 Про затвердження типових форм з обліку та списання основних засобів суб`єктами державного сектору та порядку їх складання.

Враховуючи викладене, у випадку списання основних засобів у зв`язку з їх розібранням або перетворенням у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням, платник податку не нараховує податкові зобов`язання з податку на додану вартість у випадку подання до контролюючого органу належним чином оформленого акта на списання основних засобів за довільною формою, за умови, що такий документ міститиме всю необхідну інформацію, яка дозволяє ідентифікувати операцію, та матиме належні реквізити первинного документа.

Незалежно від форми складання документа на списання основних засобів такий документ має підтверджувати факт розібрання або перетворення основних засобів в інший спосіб, внаслідок чого основний засіб не може використовуватися за первісним призначенням.

Як вже встановлювалося судом, на підтвердження вказаних обставин позивачем до контролюючого органу надавались: наказ №121.2 від 02.12.2024 року про демонтаж системи зрошення; Акт про демонтаж, яким засвідчено, що проведено демонтаж зрошувальної системи через закриття на підприємстві направлення «Овочі» та отримання таких товарно-матеріальних цінностей; Акт оцінки ТМЦ після демонтажу; Акт прийому-передачі ТМЦ на склад, яким комісія в складі директора з виробництва Загубигорілки Г.В., керуючого тракторно-польової бригади №1 Мороза В.А., начальника служби безпеки Сльозки О.М., мененджера з логістики Рудня А.О. засвідчли, що після проведення демонтажу, оцінки та списання товарно-матеріальних цінностей зрошувальної системи прийнято рішення передати на склад за адресою: село Любимівка, вул Робоча 14 В відповідальній особі-вагарю ОСОБА_1 товарно-матеріальні цінності, що не придатні до подальшого використання у виробничих процесах за визначеним переліком.

Відтак, суд доходить висновку, що розібрання або перетворення основних засобів в інший спосіб, внаслідок чого основний засіб не може використовуватися за первісним призначенням на підставі складених підприємством відповідних документів, в тому числі (але не виключно) передбачених Методичними рекомендаціями (Наказ № 561), не може розглядатися як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів та відповідно не є підставою для нарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість.

З урахуванням викладених висновків та правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 19 жовтня 2022 року по справі № 160/8762/21, суд вважає висновки контролюючого органу про порушення ТОВ "Любимівка" п.189.1, п. 189.9 ст.189 абз. «г» п.198.5 ст.198 ПКУ безпідставними та необґрунтованими.

Щодо висновків контролюючого органу про те, що до перевірки не надано відомостей дефектів на ремонт машини по формі NВЗСГ-6, лімітно-забірних карток на отримання запасних частин по формі NВЗСГ-2, а надано лише акт списання товарів (запчастин) відповідно до яких неможливо підтвердити використання в господарській діяльності списаних запчастин на ремонти авто, з огляду на що, проведеною перевіркою не встановлено використання в господарській діяльності списаних запчастин всього на суму 35 777 723,49 грн., в зв`язку з відсутністю оригіналів первинних документів на таке використання, суд зазначає про таке.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК України. Згідно з п. 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІV від 16.07.1999 року (далі - Закон № 996-ХІV в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.1 Закону № 996-ХІV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Статтею 9 Закону № 996-ХІV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Відповідно до абз.«г» п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Відповідно до п.1 Методичних рекомендацій щодо застосування спеціалізованих форм первинних документів з обліку виробничих запасів в сільськогосподарських підприємствах, що затверджені наказом Міністерства аграрної політики України від 21 грудня 2007 року №929 (далі - Методичні рекомендації) взаємовідносини, які виникають під час надходження матеріальних цінностей на сільськогосподарські підприємства від постачальників, регулюються на підставі договорів на постачання, оформляються розрахунковими документами: платіжними вимогами, рахунками-фактурами, платіжними вимогами з специфікацією, товарно-транспортними накладними на загальних підставах, які реєструються у формі №М-1 "Журнал обліку вантажів, що надійшли", затвердженої наказом Міністерства статистики України від 21.06.96 № 193.

Для оформлення надходження і використання виробничих запасів в сільськогосподарських підприємствах рекомендується використовувати типові форми облікових первинних документів, затверджені наказами Міністерства статистики України від 21.06.96 №193 "Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів", від 07.10.96 № 291 "Про затвердження типової форми первинного обліку № М-26", а також спеціалізовані форми первинних облікових документів виробничих запасів в сільськогосподарських підприємствах, затверджених Мінагрополітики України.

Лімітно-забірні картки служать підтвердним документом для списання матеріальних цінностей зі складів структурних підрозділів сільськогосподарських підприємств, допоміжних та промислових виробництв, а також для поточного контролю за додержанням встановлених лімітів відпуску матеріалів на виробничі потреби.

Лімітно-забірні картки виписуються бухгалтерією (відділом постачання або іншою відповідальною особою) на одне або декілька найменувань матеріалів у двох примірниках терміном на один місяць. Після реєстрації в Книзі обліку один примірник видається матеріально-відповідальним особам структурних підрозділів сільськогосподарського підприємства (агроному, зоотехніку, ветеринарному лікарю і т. д.), а другий - завідуючому складу (комори) чи інших складських приміщень.

Лімітно-забірні картки на відпуск насіння, добрив виписують в бухгалтерії у відповідності з планом сівби насіння та внесення добрив. В лімітно-забірних картках вказується площа висіву (внесення добрив) та норма висіву насіння (внесення добрив) на одиницю площі. В окремих випадках лімітно-забірна картка може відкриватися за окремим виробничим замовленням на виробництво сільськогосподарської продукції.

Відпуск товарно-матеріальних цінностей в виробництво здійснюється завідуючим складом при пред`явленні представником структурного підрозділу свого примірника лімітно-забірної картки.

Водночас, оцінюючи доводи контролюючого органу щодо відсутності лімітно-забірних карток на отримання матеріальних цінностей та наявності недоліків в актах, суд звертає увагу на те, що Методичні рекомендації створенні з метою надання рекомендацій для використання певного виду первинної документації. Використання документів, передбачених Методичними рекомендаціями, не є обов`язковим, і позивач має право використовувати вказані документи повністю або частково, а також використовувати інші форми документації.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Верховний Суд в постанові від 10.06.2019 року у справі № 804/5840/16 дійшов висновку про те, що запитувані податковим органом документи такі як калькуляції, лімітно-забірні картки, технологічні картки, картки розкрою тощо не є первинними бухгалтерськими документами відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", у зв`язку з чим віднесення цих документів податковим інспектором до первинних бухгалтерських документів є безпідставним.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що не надання позивачем відомостей дефектів на ремонт машини по формі NВЗСГ-6, лімітно-забірних карток на отримання запасних частин по формі NВЗСГ-2, не може свідчити та доводити відсутність використання Товариством в господарській діяльності запчастин на суму 35 777 723,49 грн., а тому такі висновки контролюючого органу є необґрунтованими та недоведеними, з огляду на викладене.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з вимогами частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Отже, враховуючи вищевказані норми, суд вказує на наступне.

Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Потенційний обов`язок суб`єкта владних повноважень довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності в суді посилює його відповідальність при прийнятті рішень, вчиненні інших дій чи допущенні бездіяльності.

Презумпція винуватості суб`єкта владних повноважень відповідача також означає припущення, що повідомлені позивачем обставини у справі про рішення, дії, бездіяльність відповідача і про порушення права, свободи чи інтересу відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує на основі доказів.

Аналогічний правовий висновок, викладений у постанові Верховного суду від 20.02.2019 у справі №810/3212/16.

Щодо висновків контролюючого органу про порушення ТОВ "ЛЮБИМІВКА" вимоги п.51.1 ст.51, пп. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України в частині надання податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за І-ІІ кв. 2021 р., ІІІ-ІУ 2022 р., І-ІУ кв. 2023 р., І-ІУ кв. 2024 р. (форма № 4ДФ) з недостовірними даними, а саме із зазначенням недійсних реєстраційних номерів облікових карток платників податків, якім нараховано та виплачено доходи, суд зазначає про таке.

Як встановлено судом, ТОВ «ЛЮБИМІВКА» (код ЄДРПОУ 30718177) надані повідомлення, щодо допущених помилок у Податкових розрахунках про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податку, суми утриманого з них податку (ф. 4-ДФ), (для виправлення помилок шляхом надання уточнюючих розрахунків, а саме: 1 кв. 2021 код помилки 3 номер зазначений у графі «Реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта» - не є реєстраційним номером облікової картки платника податків з ДРФО/ фізична особа з вказаними номером паспорта у вигляді картки на обліку в окремому реєстрі ДРФО не перебуває, рнокпп НОМЕР_1 ознака доходу 101; ІІ кв. 2021 код помилки 2 податковий номер особи або реєстрацію за серією (за наявності) та номером паспорту особи, про яку надається інформація в 4ДФ, закрито у зв`язку з надходженням відомостей про смерть особи з Державного реєстру актів цивільного стану; рнокпп НОМЕР_2 ознака доходу 169; ІІІ кв. 2022 код помилки 2 податковий номер особи a6o реєстрацію за серією (за наявності) та номером паспорту особи, про яку надається інформація в 4ДФ, закрито у зв`язку з надходженням відомостей про смерть особи з Державного реєстру актів цивільного стану; рнокпп НОМЕР_3 ознака доходу 101; ІV кв. 2022 код помилки 2 податковий номер особи a6o реєстрацію за серією (за наявності) та номером паспорту особи, про яку надається інформація в 4ДФ, закрито у зв`язку з надходженням відомостей про смерть особи з Державного реєстру актів цивільного стану; рнокпп НОМЕР_3 ознака доходу 101; рнокпп НОМЕР_4 ознака доходу 169; I кв. 2023 код помилки 2 податковий номер особи a6o реєстрацію за серією (за наявності) та номером паспорту особи, про яку надається інформація в 4ДФ, закрито у зв`язку з надходженням відомостей про смерть особи з Державного реєстру актів цивільного стану; рнокпп НОМЕР_5 ознака доходу 101; ІІ кв.2023 код 2 податковий номер особи a6o реєстрацію за серією (за наявності) та номером паспорту особи, про яку надається інформація в 4ДФ, закрито у зв`язку з надходженням відомостей про смерть особи з Державного реєстру актів цивільного стану; рнокпп 2460419715 ознака 101; ІІІ кв. 2023 код 2 податковий номер особи a6o реєстрацію за серією (за наявності) та номером паспорту особи, про яку надається інформація в 4ДФ, закрито у зв`язку з надходженням відомостей про смерть особи з Державного реєстру актів цивільного стану; рнокпп НОМЕР_6 ознака 195; ІV кв. 2023 код помилки 3 номер зазначений у графі «Реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 серія (за наявності) та номер паспорта» не с реєстраційним номером облікової картки платника податків з ДРФО/фізична особа з вказаними номером паспорта у вигляді картки на обліку в окремому реєстрі ДРФО не перебуває рнокпп НОМЕР_8 ознака доходу 157; I кв. 2024 код помилки 3 номер зазначений у графі «Реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 серія (за наявності) та номер паспорта» не с реєстраційним номером облікової картки платника податків з ДРФО/ фізична особа з вказаними номером паспорта у вигляді картки на обліку в окремому реєстрі ДРФО не перебуває, рнокпп НОМЕР_9 ознака доходу 195, рнокпп НОМЕР_10 ознака доходу 195, рнокпп НОМЕР_11 ознака доходу 157, код помилки 2 податковий номер особи a6o реєстрацію за серією (за наявності) та номером паспорту особи, про яку надається інформація в 4ДФ, закрито у зв`язку з надходженням відомостей про смерть особи з Державного реєстру актів цивільного стану рнокпп НОМЕР_12 ознака доходу 195; ІІ кв. 2024 код помилки 3 номер зазначений у графі «Реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 серія (за наявності) та номер паспорта» не є реєстраційним номером облікової картки платника податків з ДРФО/ фізична особа з вказаними номером паспорта у вигляді картки на обліку в окремому реєстрі ДРФО не перебуває рнокпп НОМЕР_13 ознака доходу 157; ІІІ кв. 2024 код помилки 2 податковий номер особи a6o реєстрацію за серією (за наявності) та номером паспорту особи, про яку надається інформація в 4ДФ, закрито у зв`язку з надходженням відомостей про смерть особи з Державного реєстру актів цивільного стану рнокпп НОМЕР_14 ознака доходу 195; ІV кв. 2024 код помилки 4 особа з вказаними серією та номером паспорта на обліку в окремому реєстрі ДРФО не перебуває; паспорт НОМЕР_15 ознака доходу 169.

З метою виправлення зазначених в Акті та повідомленнях помилок з кодом «3» і «4», позивачем 14.05.2021 року № 9127164515, 04.08.2023 року № 9312313271, 12.02.2024 року № 9383246537, 13.05.2024 року № 9125903307, 16.09.2024 року № 9270204432 подано до контролюючого органу уточнюючі Податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску.

Згідно з підпунктом 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом ІУ цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом ІУ цього Кодексу.

Пунктом 18.1. статті 18 ПК України передбачено, що податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Відповідно до пункту 176.2. статті 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів та платники єдиного внеску зобов`язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (з розбивкою по місяцях звітного кварталу), до контролюючого органу за основним місцем обліку. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку - фізичній особі податковим агентом, платником єдиного внеску протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не допускається.

Стаття 119 ПК України передбачає відповідальність за порушення платником податків порядку подання інформації про фізичних осіб - платників податків, яка встановлена статтею 19 ПК України.

Відповідно до пункту 119.1 статті 119 ПК України за неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не в повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми, нараховані (виплачені) фізичним особам за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку, передбачений штраф в розмірі 1020 гривень.

З аналізу вказаних норм слідує, що вказаний штраф підлягає застосуванню лише у випадку, коли недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 07.04.2021 року у справі № 809/942/17, що враховується судом, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Суд вказує, що акт перевірки не містить інформації та/або висновків контролюючого органу, що недостовірні відомості або помилки, яким допущені Товариством призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для застосування до позивача приписів пункту 119.1 статті 119 ПК України.

Окремо, суд вказує про необґрунтованість та протиправність нарахування контролюючим органом штрафних (фінансових) санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями від 24.03.2026 № 0149250712 та № 0150230712 у розмірі 50 % від визначеної суми податкового зобов`язання, з огляду на встановлені судом обставини, визначені вище.

У справі, що розглядається, суд встановив, що контролюючий орган на порушення вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не довів та не надав належних, достатніх та допустимих доказів, які б свідчили про наявність фактів протиправної поведінки позивача та про обізнаність платника податків щодо протиправної поведінки його контрагентів і злагодженості дій між ними.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

У пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України" ЄСПЛ зазначив, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Так, наведені інспекцією аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 74 КАС України. Чинним законодавством України на сторону господарських операцій - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов`язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії постачальників товару (послуг) зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Згідно з ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд враховує, чи прийняті вони з використанням повноважень та спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискредитації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь яким несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи докази надані сторонами, суд відзначає, що позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження заявлених позовних вимог, у той час як відповідачем не надано належних доказів на підтвердження законності спірних рішень.

Отже, за сукупності вказаних обставин висновки контролюючого органу не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду справи, у зв`язку із чим спірні податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду не те, що позовні вимоги були задоволені в повному обсязі, судовий збір, сплачений позивачем за подачу адміністративного позову до суду, в розмірі 33280,00 грн. підлягає стягненню з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст.139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Любимівка» (52042, Дніпропетровська область, с. Любимівка, вул. Садова, 2, код ЄДРПОУ 30718177) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17А, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №0149250712, №0150230712, №0149280712, №0149260712, №0150782409 від 24.03.2026 року.

Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17А, код ЄДРПОУ 44118658) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Любимівка» (52042, Дніпропетровська область, с. Любимівка, вул. Садова, 2, код ЄДРПОУ 30718177) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 33280,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтею 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 11 серпня 2026 року.

Суддя В.В. Горбалінський