Рішення № 138920206, 10.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 рокуСправа №160/8486/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Ніколайчук С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної установи "Український Державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" (49005, м. Дніпро, пров. Феодосія Макаревського, будинок, 1-А ЄДРПОУ 03191673) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

06.04.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної установи "Український Державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України", в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Рішення експертної команди Центру Оцінювання функціонального стану особи: Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» з оцінювання повсякденного функціонування особи № 153/26/466 від 07.03.2026 р. про відмову у визнанні ОСОБА_1 особою з інвалідністю;

- зобов`язати Центр Оцінювання функціонального стану особи: Державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» з оцінювання повсякденного функціонування особи повторно розглянути питання щодо встановлення групи інвалідності ОСОБА_1 з урахуванням наданих медичних та медично-діагностичних документів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з дитинства страждає на вроджену патологію лівого кульшового суглоба, у зв`язку з чим з 2013 року йому безперервно встановлювалася ІІІ група інвалідності. За результатами чергового оцінювання повсякденного функціонування особи рішенням експертної команди від 14.07.2025 №257/25/775/Р у встановленні інвалідності йому було відмовлено. Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач звернувся зі скаргою до Центру оцінювання функціонального стану особи, однак рішенням експертної команди від 07.03.2026 №153/26/466 скаргу залишено без задоволення. З урахуванням обставин викладений у позовні йзаяві просить задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою від 09 квітня 2026 року суд відкрив провадження у справі № 160/8486/26 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

На виконання ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, надіслав 06.05.2026 року до сду відзив, в якому просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Зазначив що діяв у відповідності до діючого законодавства.

У відповідності до ч.1 ст. 262 КАС України розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 був встановлений діагноз двобічний диспластичний коксартроз зліва 3 ст., справа 2 ст., комбіновані контрактури стегон, вкорочення лівої ноги на 2 см. внаслідок вродженого підвивиху лівого стегна, помірне порушення функції ходи та опори, код за МКХ-10. Внаслідок цього встановлена 3 група інвалідності з переоглядом через рік.

На черговому переогляді 14 липня 2025 року експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи було прийнято рішення № 257/25/775/Р, яким прийнято відмовити у встановленні інвалідності позивачу.

В обґрунтуванні рішення експертна команда зазначила, що у позивача наявність коксартрозу 2-ї ступені після перенесеного в дитинстві вродженого вивиху стегна, яка незначно порушує функцію статики і ходи у пацієнта, який за період інвалідності отримав професію і може в ній працювати, тому не дає підстав для продовження групи інвалідності.

Позивач вважає оскаржувані рішення протиправними, оскільки вони прийняті без повного дослідження наданої медичної документації та без належної оцінки критеріїв встановлення інвалідності, визначених постановою Кабінету Міністрів України №1338 від 15.11.2024. Зазначає, що відповідачем не враховано тривалий характер його захворювання, наявність стійких функціональних порушень, потребу у медичній реабілітації та соціальному захисті, а також безпідставно зазначено діагноз коксартроз ІІ ступеня, тоді як наявні у справі медичні документи підтверджують діагноз коксартрозу ІІІ ступеня. На думку позивача, оскаржувані рішення не містять належного мотивування, не відповідають вимогам Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи та Критеріям встановлення інвалідності, у зв`язку із чим звернувся до суду з відповідним позовом та просить суд визнати їх протиправними, скасувати та зобов`язати відповідача повторно провести оцінювання із урахуванням висновків суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діють на момент виникнення спірних правовідносин та релевантні їм джерела права.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон №875-ХІІ) особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Відповідно до статті 3 Закону №875-ХІІ інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Згідно з частиною другою статті 6 Закону №875-ХІІ громадянин має право в судовому порядку оскаржувати рішення органів медико-соціальної експертизи про визнання чи невизнання його особою з інвалідністю.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан з 24.02.2022. У подальшому строк дії воєнного часу продовжений та триває станом на час розгляду справи.

Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 30 серпня 2023 року «Про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», уведеним в дію Указом Президента України від 12 вересня 2023 року №576/2023, зокрема, визначено Кабінету Міністрів України забезпечити у тримісячний строк провести перевірку обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій та військово-лікарських комісій щодо встановлення інвалідності, визнання непридатності до військової служби, прийнятих у період дії правового режиму воєнного стану в Україні (тобто з 24 лютого 2022 року).

У разі виявлення фактів необґрунтованого прийняття таких рішень визначено ініціювати їх перегляд у встановленому порядку та інформувати за наявності підстав відповідні правоохоронні органи.

Так, рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 22 жовтня 2024 року «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів» (далі - Рішення РНБО від 22.10.2024 року), що введено в дію Указом Президента України від 22 жовтня 2024 року № 732/2024, вирішено рекомендувати Офісу Генерального прокурора. Службі безпеки України, Державному бюро розслідувань, Національній поліції України, Національному антикорупційному бюро України прозвітувати у місячний строк про вжиті заходи реагування щодо виявлення, розслідування та протидії корупційним й іншим кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів. За результатами проведеної роботи запропонувати відповідні кадрові та організаційні рішення.

Підпунктом «б» пункту 2 Рішення РНБО від 22.10.2024 вирішено Кабінету Міністрів України забезпечити утворення Міністерством охорони здоров`я України разом з Державним бюро розслідування, Службою безпеки України, Національною поліцією України, обласними, Київською міською військовими адміністраціями у тижневий строк робочих груп із перевірки рішень медико-соціальних експертних комісій щодо встановлення інвалідності посадовим особам відповідних державних органів.

На виконання Рішення РНБО від 22.10.2024 року Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанови від 25 жовтня 2024 р. № 1207 та 08 листопада 2024 р. № 1276, якими було внесено зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року №1317 «Питання медико-соціальної експертизи».

Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 (далі - Положення №1317, у редакції станом на виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 3 Положення про медико-соціальну експертизу медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Згідно з пунктом 4 Положення про медико-соціальну експертизу медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

Центр (бюро) очолює головний лікар, який призначається Міністром охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, керівником управління охорони здоров`я обласної (міської) держадміністрації.

Комісії перебувають у віданні МОЗ і утворюються за таким територіальним принципом: Кримська республіканська; обласні; центральні міські у мм. Києві та Севастополі (далі - центральні міські); міські, міжрайонні, районні.

Міські та районні комісії утворюються з розрахунку одна комісія на 100 тис. чоловік віком 18 років і старше, міжрайонні - у районах і містах з кількістю населення менш як 100 тис. чоловік.

МОЗ утворює Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ, визначає її голову та заступника голови. За рішенням МОЗ права та обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ можуть бути покладені на підприємство, установу або організацію, що належить до сфери управління МОЗ та має ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики. Документи, оформлені Центральною медико-соціальною експертною комісією МОЗ, підписуються її головою або заступником голови (у разі відсутності голови) та засвідчуються штампом Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ.

Відповідно до пункту 13 Положення №1317 Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ:

здійснює організаційно-методичне керівництво обласними, Київським та Севастопольським міськими центрами (бюро) медико-соціальної експертизи;

розробляє комплексні заходи щодо профілактики і зниження рівня інвалідності, а також удосконалення порядку проведення реабілітації осіб з інвалідністю;

проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих обласними, центральними міськими, міськими, міжрайонними, районними медико-соціальними експертними комісіями і в разі потреби скасовує їх;

узагальнює та аналізує випадки необґрунтованого прийняття рішень обласними, центральними міськими, міськими, міжрайонними, районними комісіями та направлення осіб лікарсько-консультативними комісіями на огляд до комісій для встановлення інвалідності;

повторно оглядає осіб, які оскаржили рішення обласних, Київської та Севастопольської центральних міських комісій, перевіряє якість розроблених ними індивідуальних програм реабілітації, здійснює контроль за повнотою і якістю виконання програми;

проводить у складних випадках огляд хворих та осіб з інвалідністю за направленнями обласних, Київського та Севастопольського міських центрів (бюро) медико-соціальної експертизи;

надає консультаційну допомогу фахівцям з питань проведення медико-соціальної експертизи та обласним, Київській та Севастопольській центральним міським комісіям;

направляє в особливо складних випадках осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико-соціального експертного обстеження до державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова;

на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді або за запитом правоохоронних органів/органів спеціального призначення з правоохоронними функціями відповідно до абзацу четвертого пункту 13 цього Положення проводить перевірку обґрунтованості рішень та/або переогляд шляхом проведення медико-соціальної експертизи стосовно відповідної особи, зазначеної у запиті, постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді, і приймає відповідні рішення. Медико-соціальна експертиза проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова. За результатом переогляду Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ приймає рішення щодо скасування, підтвердження, зміни попереднього висновку або формування нового висновку. У разі відмови особи, зазначеної у запиті, постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді, від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, до державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова приймається рішення про скасування попереднього рішення комісії. Виключними підставами для перенесення строку проведення повного медичного обстеження є відрядження, тимчасова непрацездатність або мобілізація до Збройних Сил;

забезпечує здійснення обміну інформацією з питань, пов`язаних з організацією проведення медико-соціальної експертизи, відповідно до наказу МОЗ про покладення обов`язків Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ на підприємство, установу або організацію, що належить до сфери управління МОЗ;

впроваджує у практику роботи комісій наукові принципи і методи, розроблені науково-дослідними інститутами, готує пропозиції щодо вдосконалення медико-соціальної експертизи, узагальнює і поширює передовий досвід роботи;

бере участь в акредитації обласних, Київського та Севастопольського міських центрів (бюро) медико-соціальної експертизи та атестації лікарів, які входять до складу комісій, вживає заходів до підвищення їх кваліфікації;

проводить разом з профспілковими та громадськими організаціями осіб з інвалідністю конференції, наради, семінари з питань профілактики інвалідності, реабілітації та адаптації осіб з інвалідністю;

бере участь у здійсненні заходів щодо профілактики інвалідності.

З аналізу пункту 13 Положення №1317 вбачається, що на Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ покладено повноваження перевірки обґрунтованості рішень, прийнятих обласними, центральними міськими, міськими, міжрайонними, районними медико-соціальними експертними комісіями, та їх скасування. При цьому, на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді або за запитом правоохоронних органів/органів спеціального призначення з правоохоронними функціями відповідно до абзацу четвертого пункту 13 цього Положення проводить перевірку обґрунтованості рішень та/або переогляд шляхом проведення медико-соціальної експертизи стосовно відповідної особи, зазначеної у запиті, постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді, і приймає відповідні рішення.

При цьому, наказом Міністерства охорони здоров`я від 26.10.2024 №1809 «Про покладання прав та обов`язків Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ» вирішено покласти права та обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ на державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» (код згідно з ЄДРПОУ 03191673) з дати підписання цього наказу.

Комісії у своїй роботі керуються Конституцією і законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами відповідних державних замовників, інших центральних органів виконавчої влади, що регулюють відносини державних замовників, інших центральних органів виконавчої влади, що регулюють відносини у зазначеній сфері, та цим Положенням, іншими нормативно-правовими актами з питань медико-соціальної експертизи (пункт 5 Положення про медико-соціальну експертизу).

Відповідно до пункту 20 Положення про медико-соціальну експертизу, наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05 вересня 2011 року №561 затверджено Інструкцію про встановлення груп інвалідності (далі - Інструкція).

Пунктом 1.4 Інструкції визначено, що медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, здійснення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

При огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об`єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії (п. 1.10 Інструкції).

Медико-соціальна експертиза проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова. За результатом переогляду Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ приймає рішення щодо скасування, підтвердження, зміни попереднього висновку або формування нового висновку. У разі відмови особи, зазначеної у запиті, постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді, від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, до державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова приймається рішення про скасування попереднього рішення комісії. Виключними підставами для перенесення строку проведення повного медичного обстеження є відрядження, тимчасова непрацездатність або мобілізація до Збройних Сил.

З аналізу наведених норм права вбачається, що встановлення або невстановлення особі інвалідності належить до дискреційних повноважень експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, яка за результатами всебічного дослідження медичної документації, проведених обстежень та оцінки функціонального стану особи приймає відповідне рішення.

Разом із тим наявність у суб`єкта владних повноважень дискреційних повноважень не виключає здійснення судового контролю за законністю прийнятого рішення.

Завдання адміністративного суду у цій категорії справ полягає не у наданні власної оцінки стану здоров`я позивача чи самостійному вирішенні питання щодо наявності підстав для встановлення групи інвалідності, а у перевірці того, чи прийнято рішення суб`єкта владних повноважень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені законом, чи є воно обґрунтованим, вмотивованим та прийнятим після повного дослідження всіх обставин, що мають значення для справи.

Аналогічний правовий підхід неодноразово висловлював Верховний Суд, який зазначав, що суд не може перебирати на себе функції медико-соціальної експертизи, проте має перевірити законність процедури прийняття рішення, повноту дослідження медичних документів та належність його мотивування.

Суд встановив, що підставою для відмови позивачу у встановленні групи інвалідності стало те, що, на думку експертної команди, наявний у позивача коксартроз ІІ ступеня після перенесеного у дитинстві вродженого вивиху стегна незначно порушує функцію статики та ходи, а також те, що позивач здобув професію та може здійснювати трудову діяльність.

Разом із тим із матеріалів справи слідує, що протягом тривалого часу, починаючи з 2013 року, позивачу безперервно встановлювалася ІІІ група інвалідності у зв`язку із двобічним диспластичним коксартрозом, комбінованими контрактурами стегон, вкороченням лівої нижньої кінцівки та порушенням функції ходи й опори.

Також матеріали справи містять медичні документи, відповідно до яких під час проведення обстежень перед повторним розглядом питання щодо встановлення інвалідності у позивача встановлювався діагноз двобічного коксартрозу, зокрема коксартрозу ІІІ ступеня зліва, тоді як у спірному рішенні відповідач зазначив про наявність лише коксартрозу ІІ ступеня.

При цьому відповідач не навів мотивів, з яких не були враховані інші медичні документи, подані позивачем, а також не зазначено, які саме докази стали підставою для висновку про відсутність підстав для встановлення групи інвалідності.

Крім того, зі змісту оскаржуваного рішення не вбачається, що експертною командою здійснювалася оцінка усіх критеріїв повсякденного функціонування особи, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338.

Зокрема, рішення не містить оцінки стійкості порушень функцій організму, ступеня обмеження життєдіяльності позивача, його здатності до самообслуговування, пересування, орієнтації, спілкування, трудової діяльності, а також потреби у заходах медичної реабілітації та соціального захисту.

Натомість наведені у рішенні висновки фактично зводяться до констатації того, що позивач отримав професію та може працювати, а порушення функції ходи є незначними.

Разом із тим наведення лише таких висновків без аналізу усіх критеріїв, визначених законодавством, не може свідчити про повне та всебічне дослідження обставин, які мають значення для прийняття рішення.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України одним із критеріїв перевірки рішень суб`єктів владних повноважень є їх обґрунтованість.

Обґрунтованим є рішення, прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття, із наведенням мотивів, за якими суб`єкт владних повноважень дійшов відповідного висновку.

Оскаржуване рішення таким вимогам не відповідає, оскільки не містить достатнього мотивування, не відображає оцінку усіх поданих позивачем медичних документів та не дає можливості встановити, з яких саме підстав експертна команда дійшла висновку про відсутність у позивача підстав для встановлення інвалідності.

За таких обставин суд робить висновок, що рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» №153/26/466 від 07.03.2026 року не відповідає критеріям законності та обґрунтованості, визначеним статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку із чим підлягає скасуванню.

Разом із тим суд зазначає, що питання встановлення особі групи інвалідності належить до виключної компетенції експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. Суд не наділений повноваженнями самостійно встановлювати групу інвалідності або підміняти собою спеціальний орган, який здійснює медичну оцінку стану здоров`я особи.

За таких обставин належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути питання щодо встановлення позивачу групи інвалідності з урахуванням висновків суду та наданням належної оцінки всім наявним медичним документам, тоді як підстав для безпосереднього зобов`язання встановити позивачу ІІІ групу інвалідності суд не вбачає.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивач сплатив судовий збір при зверненні до суду у сумі 1064,96 грн, що підтверджується Документом № 260832771 від 06.04.2026 року. З огляду на те, що судом задоволено основні позовні вимоги, а відмова стосується лише похідної вимоги про безпосереднє встановлення групи інвалідності, суд зроби висновок про наявність підстав для стягнення на користь позивача понесених ним судових витрат зі сплати судового збору у повному обсязі.

Керуючись ст. 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної установи "Український Державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" (49005, м. Дніпро, пров. Феодосія Макаревського, будинок, 1-А ЄДРПОУ 03191673) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» №153/26/466 від 07 березня 2026 року про відмову у визнанні ОСОБА_1 особою з інвалідністю.

Зобов`язати Центр оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» повторно розглянути питання щодо встановлення ОСОБА_1 групи інвалідності із урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні, та наданням оцінки усім наявним у матеріалах справи медичним та медико-діагностичним документам відповідно до вимог чинного законодавства.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 064 (одна тисяча шістдесят чотири) гривні 96 копійок.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук