Рішення № 138920121, 10.08.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року ЛуцькСправа № 140/4446/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Сороки Ю.Ю.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Мелміт до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Мелміт звернулося з позовом до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2025/000274/2 від 17.10.2025 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2025/002573.

Визнання протиправним та скасування рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205140/2025/000296/2 від 21.11.2025 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2025/002817.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17.10.2025 та 21.11.2025 Волинською митницею були прийняті рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2025/000274/2, №UA205140/2025/000296/2, якими визначено вартість товарів за резервним методом та видані картки відмови №UA205140/2025/002573 та UA205140/2025/002817 в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Позивач не погоджується із вказаними рішеннями та картками відмови, оскільки надані декларантом документи є достатніми для визначення митної вартості товару за ціною договору та в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару; в рішенні про коригування митної вартості товарів митним органом не було наведено належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Ухвалою суду від 21.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити. В обґрунтування цієї позиції вказав, що під час перевірки документів, поданих декларантом в митних цілях, встановлено розбіжності та неточності, відтак у митного органу виникли сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товару. Оскільки позивачем не було надано достатніх документів на запит митного органу, які б підтверджували або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, митна вартість не могла бути визначена за основним методом визначення митної вартості. У зв`язку з цим декларанта повідомлено про намір прийняття рішення про коригування митної вартості товару та після проведення консультацій із декларантом, зважаючи на неможливість застосування наступних методів визначення митної вартості з причини відсутності у митного органу та декларанта відповідної інформації, митну вартість згідно зі статтею 64 Митного кодексу України визначено за резервним методом.

З наведених підстав відповідач вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості є законним та обґрунтованим.

Інших заяв по суті справи не надходило.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 08.08.2024 між ТОВ Мелміт (покупець) та компанією Van Rooi Meat B.V. (продавець) було укладено контракт №8/2024/NL, за умовами якого продавець зобов`язується продати, а покупець прийняти та оплатити охолоджене та заморожене свиняче м`ясо, сало, субпродукти, кістки та інші частини свині згідно інвойсу, який є невід`ємною частиною контракту, і підписується на кожну партію товару.

Пунктами 2.2., 2.3. контракту встановлено, що валютою є євро, а ціни згідно з інвойсом.

Згідно пункту 3.4. контракту, вартість упаковки, маркування, завантаження на транспортний засіб входить у вартість товару.

У свою чергу п.4.1. контракту передбачено, що оплата здійснюється шляхом перерахунку суми на розрахунковий рахунок Продавця на основі 100% попередньої оплати на підставі проформи-інвойсу за день до завантаження товару або по факту поставки товару.

Також, пунктом 5.1. контракту встановлено, що поставка товару може здійснюватися автотранспортом із рефрижератором на територію України на умовах згідно правил Інкотермс 2010, а саме FCA, EXW, CPT або DDU зазначених в інвойсі.

Відповідно до проформи №1575835 від 07.10.2025 року сторонами було узгоджено поставку замороженого свинячого свіжого сала у загальній кількості 21 000 кг за ціною 0,70 Євро за 1 кг та загальною вартістю 14 700,00 Євро.

Вказана проформа була оплачена позивачем у повному обсязі 13.10.2025 року відповідно до SWIFT повідомлення. Однак, по факту в автомобіль, що перевозив товар було завантажено дещо більший обсяг товару 21 000,50 кг на загальну суму 14 700,35 Євро, що відображено в рахунку №2530851 від 14.10.2025.

17 жовтня 2025 року позивачем через декларанта подано на митний пост «Луцьк» Волинської митниці для митного оформлення МД №25UA205140064613U0 на партію товару, зокрема: товар №1 - «Сало свійських свиней морожене, обвалене, без шкіри, представлене у вигляді обрізків, без будь-якої теплової кулінарної обробки, без вмісту харчових добавок, спецій, солі, приправ та інших домішок, не консервоване, в поліблоках, вага нетто 21000,50 кг, дата виробництва 29/07/2025, 28/08/2025, термін придатності 29/07/2027, 28/08/2027, при t-18C градусів. Виробник Van Rooi Meat B.V. NL. торговельна марка-нема даних». Позивачем була визначена митна вартість товару в розмірі 763 296,26 грн. за ціною контракту з урахуванням витрат на перевезення товару до кордону України (50 000,00 грн.).

Для підтвердження митної вартості декларантом надано: 0003. Сертифікат якості від 14.10.2025; 0325. Проформу №1575835 від 07.10.2025; 0380. Рахунок №2530851 від 14.10.2025 він же декларація інвойс (7012); 0730. Міжнародну товарно транспортну накладну CMR №1575835 від 14.10.2025; 0853. Міжнародний ветеринарний сертифікат №340292333 від 14.10.2025; 3001. Свіфт повідомлення про оплату товару №Р2510130924006 від 13.10.2025; 3007. Довідку про транспортні витрати від 17.10.2025; 4104. Контракт №8/2024/NL від 08.08.2024; 9610. Експортну декларацію №251014-0900752 від 14.10.2025 та інші документи.

Під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності:

відповідно п.2.1.3, 2.1.6 договору (контракту) про перевезення від 23.06.2025 №15/2025 перевезення експортно-імпортних вантажів здійснюється відповідно Заяви Замовника, проте Заявки не подано до митного оформлення;

згідно п.4.2 договору (контракту) про перевезення від 23.06.2025 №15/2025 замовник оплачує послуги Перевізника на умовах попередньої оплати на підставі рахунку… або оплата на підставі акту виконаних робіт. До митного оформлення не надано рахунка на оплату, а також інформації щодо умов оплат та термінів здійснення розрахунків за надані послуги;

згідно довідки про транспортні витрати від 17.10.2025 № Б/Н витрати на транспортування по маршруту Helmond (Голандія) - п/п Ягодин становлять 50000 грн. Відстань даного маршруту зазначена 1500 км, що в перерахунку транспортні витрати становлять 33,3 грн/км (50000/1500). Згідно вищезазначеного документа вартість транспортування по маршруту п/п Ягодин Луцьк становить 20000 грн, відстань даного маршруту 135 км, що становить 148,1 грн/км (20000/135). Незрозуміло, за яким критерієм керувалися під час саме такого поділу понесених витрат за транспортні послуги. Ставимо під сумнів достовірність розподілу транспортних витрат, які є складовими митної вартості товару, адже вартість перевезення товару за межами митної території України менша, в порівнянні з вартістю перевезення товару на території України. Дане свідчить про заниження транспортних витрат до кордону України, враховуючи вищу вартість пально-мастильних, інших експлуатаційних матеріалів, наявність платних доріг тощо. Для підтвердження заявлених транспортних витрат не подано банківських платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортних послуг;

в рахунку-проформі від 07.10.2025 №1575835 зазначено (переклад українською мовою): «пакувальні матеріали необхідно негайно обміняти. За пакувальні матеріали, які не будуть обміняні, буде виставлено рахунок-фактуру». Контролюючому органу не надано інформації щодо вартості пакувальних матеріалів, термінів їх обміну/повернення чи їх оплати. Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» (далі Наказ № 599) в графі 16 МД зазначаються витрати, понесені покупцем, на вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів, пов`язаних робіт. Проте суми витрат, понесені покупцем, що не включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, тобто не включені до рахунку-фактури, виставленого покупцем, але мали місце у зв`язку з увезенням оцінюваних товарів на митну територію України, не подано та не зазначено в пункті «в» графи 16 ДМВ.

У зв`язку із чим, декларанту запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) транспортні (перевізні) документи; 3) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 4) банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортних послуг; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Позивач у заяві від 30.12.2025 року зазначив, що ним було подано відповідачу вичерпний пакет документів, що має безпосереднє відношення до виниклих у нього сумнівів та підтверджують задекларовану митну вартість товару в обох партіях товару.

У зв`язку із встановленими неточностями та з ненаданням додаткових документів, витребуваних митним органом, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 Митного кодексу України, у відповідності до ч.5 ст.54 Митного кодексу України, за результатом проведеної письмової консультації щодо вибору методу визначення митної вартості товару, а також враховуючи відмову декларанта подавати інші документи, митницею прийнято картку відмови UA205140/2025/002573 та рішення про коригування митної вартості №UA205140/2025/000311/2 від 19.12.2025 згідно якого митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України, згідно раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, а саме: товар 1 на рівні 1,1 дол. США/кг (0,9439 євро/кг на дату заявленого декларантом курсу валют) за ЕМД від 08.09.2025 №UA100240/2025/106488.

За основу для коригування митної вартості взято вартість товару «Сало бокове свинне заморожене, (підшкірний жир), у поліблоці на піддоні …», країна походження - EU, імпорт товару якого здійснено згідно зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, імпорт яких здійснено на умовах поставки FCA NL та з врахуванням обсягу ввезеної партії товару.

В подальшому, товар випущено у вільний обіг згідно з МД №25UA205140064779U0 від 17.10.2025 з наданням гарантій, передбачених частиною сьомою статті 55 МК України.

Також, у проформі №1588843 від 13.11.2025 сторонами було узгоджено поставку замороженого свинячого свіжого сала у загальній кількості 21 000 кг за ціною 0,65 Євро за 1 кг та загальною вартістю 13 650,00 Євро.

Як і у попередньому випадку, така проформа була оплачена Позивачем у повному обсязі 18.11.2025 року відповідно до SWIFT-повідомлення.

Однак, і у даній партії в автомобіль, що перевозив товар було завантажено дещо більший обсяг товару 21 172,50 кг на загальну суму 13 762,13 Євро, що відображено в рахунку №2534831 від 18.11.2025.

21.11.2025 позивачем через декларанта подано на митний пост «Луцьк» Волинської митниці для митного оформлення МД №25UA205140072746U3 на партію товару, зокрема: товар №2 - «Сало свійських свиней морожене, обвалене, без шкіри, представлене у вигляді обрізків, без будь-якої теплової кулінарної обробки, без вмісту харчових добавок, спецій, солі, приправ та інших домішок, не консервоване, в поліблоках, вага нетто 21 172,50 кг, дата виробництва 14/10/2025 - 05/11/2025, термін придатності 14/10/2027 - 05/11/2027, при t-18C градусів. Виробник Van Rooi Meat B.V. NL. торговельна марка-нема даних». Позивачем була визначена митна вартість товару в розмірі 742 684,88 грн за ціною контракту з урахуванням витрат на перевезення товару до кордону України (75 000,00 грн.)

Для підтвердження митної вартості декларантом надано: 0003. Сертифікат якості від 18.11.2025; 0325. Проформу №1588843 від 13.11.2025; 0380. Рахунок №2534831 від 18.11.2025 він же декларація інвойс (7012); 0730. Міжнародну товарно транспортну накладну CMR №1588843 від 18.11.2025; 0853. Міжнародний ветеринарний сертифікат №342470309 від 18.11.2025; 3001. Свіфт повідомлення про оплату товару №Р2511180924001 від 18.11.2025; 3007. Довідку про транспортні витрати від 20.11.2025; 4104. Контракт №8/2024/NL від 08.08.2024; 9610. Експортну декларацію №25NLCRF5FHRTM9KDA7 від 18.11.2025 та інші документи.

Під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності:

згідно банківського платіжного документу від 18.11.2025 №P2511180924001 оплата за товар здійснена в сумі 13650,00 Євро, що не відповідає вартості 13762,13 Євро, заявленій до митного оформлення згідно рахунку-фактури від 18.11.2025 №2534831;

відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» (далі Наказ №599) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до пункту 6 частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. В графі 44 ЕМД вказаний договір (контракт) про перевезення від 01.01.2024 №02/2024, однак, такий документ не подано до митного оформлення товару.

Також, не надано заявку на перевезення, рахунки на оплату, акти здачі прийняття, банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортних послуг.

В довідці про транспортні витрати від 20.11.2025 б/н відсутня інформація щодо вартості перевезення по всьому маршруту слідування товару від місця завантаження до місця розвантаження. Зазначене не дає змоги перевірити правильність розподілу транспортних витрат за межами митної території України та по території України, а отже і достовірність заявлення такої складової митної вартості як витрати на транспортування.

У зв`язку із чим, декларанту запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) транспортні (перевізні) документи; 3) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 4) банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортних послуг; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Позивач у заяві від 30.12.2025 року зазначив, що ним було подано відповідачу вичерпний пакет документів, що має безпосереднє відношення до виниклих у нього сумнівів та підтверджують задекларовану митну вартість товару в обох партіях товару.

У зв`язку із встановленими неточностями та з ненаданням додаткових документів, витребуваних митним органом, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 Митного кодексу України, у відповідності до ч.5 ст.54 Митного кодексу України, за результатом проведеної письмової консультації щодо вибору методу визначення митної вартості товару, а також враховуючи відмову декларанта подавати інші документи, митницею прийнято картку відмови №UA205140/2025/002817 та рішення про коригування митної вартості UA205140/2025/000296/2 від 21.11.2025, згідно якого митну вартість товару визначено за ціною договору щодо ідентичних товарів згідно зі статтею 59 Митного кодексу України, а саме: за ЕМД №UA205140/2025/071491 від 17.11.2025 (0,9558Євро/кг згідно курсу валют на день подання митної декларації).

Митницею за основу для коригування митної вартості взято вартість товару «Сало свійських свиней бокове (фрагменти підшкірної жирової тканини, різні за формою та товщиною), без шкіри, морожене в поліблоках … Виробник: VAN ROOI MEAT B.V., NL», ввезеного з на умов поставки FCA NL Helmond. Коригування на обсяг партії не здійснювалося, оскільки обсяги партій є подібними

В подальшому, товар випущено у вільний обіг згідно з МД №25UA205140072870U0 від 21.11.2025 з наданням гарантій, передбачених частиною сьомою статті 55 МК України.

Не погоджуючись із прийнятими Волинською митницею рішенням про коригування митної вартості товарів та картками відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту)).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) декларант позивача подав разом із митною декларацією документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару згідно з частиною другою статті 53 МК України, зокрема:

до МД №25UA205140064613U0 для підтвердження митної вартості декларантом надано: 0003. Сертифікат якості від 14.10.2025; 0325. Проформу №1575835 від 07.10.2025; 0380. Рахунок №2530851 від 14.10.2025 він же декларація інвойс (7012); 0730. Міжнародну товарно транспортну накладну CMR №1575835 від 14.10.2025; 0853. Міжнародний ветеринарний сертифікат №340292333 від 14.10.2025; 3001. Свіфт повідомлення про оплату товару №Р2510130924006 від 13.10.2025; 3007. Довідку про транспортні витрати від 17.10.2025; 4104. Контракт №8/2024/NL від 08.08.2024; 9610. Експортну декларацію №251014-0900752 від 14.10.2025 та інші документи;

до МД №25UA205140072746U3 для підтвердження митної вартості декларантом надано: 0003. Сертифікат якості від 18.11.2025; 0325. Проформу №1588843 від 13.11.2025; 0380. Рахунок №2534831 від 18.11.2025 він же декларація інвойс (7012); 0730. Міжнародну товарно транспортну накладну CMR №1588843 від 18.11.2025; 0853. Міжнародний ветеринарний сертифікат №342470309 від 18.11.2025; 3001. Свіфт повідомлення про оплату товару №Р2511180924001 від 18.11.2025; 3007. Довідку про транспортні витрати від 20.11.2025; 4104. Контракт №8/2024/NL від 08.08.2024; 9610. Експортну декларацію №25NLCRF5FHRTM9KDA7 від 18.11.2025 та інші документи.

На думку суду, подані декларантом документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікували оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Так, контрактом №8/2024/NL від 08.08.2024, укладеним між ТОВ Мелміт (покупець) та компанією Van Rooi Meat B.V. (продавець) визначено предмет, кількість, ціну і суму , умови платежу, умови поставки.

Пунктами 2.2., 2.3. контракту встановлено, що валютою є євро, а ціни згідно з інвойсом.

Згідно пункту 3.4. контракту, вартість упаковки, маркування, завантаження на транспортний засіб входить у вартість товару.

У свою чергу п.4.1. контракту передбачено, що оплата здійснюється шляхом перерахунку суми на розрахунковий рахунок Продавця на основі 100% попередньої оплати на підставі проформи-інвойсу за день до завантаження товару або по факту поставки товару.

Також, пунктом 5.1. контракту встановлено, що поставка товару може здійснюватися автотранспортом із рефрижератором на територію України на умовах згідно правил Інкотермс 2010, а саме FCA, EXW, CPT або DDU зазначених в інвойсі.

Відповідно до проформи №1575835 від 07.10.2025 року сторонами було узгоджено поставку замороженого свинячого свіжого сала у загальній кількості 21 000 кг за ціною 0,70 Євро за 1 кг та загальною вартістю 14 700,00 Євро.

Вказана проформа була оплачена позивачем у повному обсязі 13.10.2025 відповідно до SWIFT повідомлення. Однак, по факту в автомобіль, що перевозив товар було завантажено дещо більший обсяг товару 21 000,50 кг на загальну суму 14 700,35 Євро, що відображено в рахунку №2530851 від 14.10.2025.

За змістом платіжної інструкції можна ідентифікувати сторін зовнішньоекономічної операції купівлі-продажу, при цьому в призначенні платежу вказано, що оплата проводиться відповідно до контракту №8/2024/NL від 08.08.2024 та проформи-інвойсу №1575835 від 07.10.2025.

В свою чергу, надаючи оцінку доводам митного органу про наявність розбіжностей му поданих документах, суд зазначає наступне.

Щодо зауваження, що відповідно п.2.1.3, 2.1.6 договору (контракту) про перевезення від 23.06.2025 №15/2025 перевезення експортно-імпортних вантажів здійснюється відповідно Заяви Замовника, проте Заявки не подано до митного оформлення, судом встановлено, що у заяві від 30.12.2025 року позивач повідомив відповідача, що у даному випадку сторонами не оформлялась заявка на послуги з перевезення вантажу, а всі деталі узгоджувались в телефонному режимі, а тому такий документ не подавався до митного оформлення.

В той же час відсутність заявки на перевезення та за наявності інших транспортних перевізних документів, що дають змогу ідентифікувати конкретне перевезення до партії товару не може бути підставою для невизнання митної вартості товару, заявленої декларантом.

Щодо тієї обставини, що до митного оформлення не надано рахунка на оплату, а також інформації щодо умов оплати та термінів здійснення розрахунків за надані послуги. Витрати на перевезення до та після кордону розподілено нерівномірно, що свідчить про заниження транспортних витрат до кордону України, враховуючи вищу вартість пально-мастильних, інших експлуатаційних матеріалів, наявність платних доріг тощо. Не подано банківських платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортних послуг, суд зауважує, що згідно п.4.2 договору (контракту) про перевезення від 23.06.2025 №15/2025, замовник оплачує послуги перевізника на умовах попередньої оплати на підставі рахунку протягом 10 банківських днів з моменту його надання, або оплата на підставі акту виконаних робіт.

Позивач у заяві від 30.12.2025 пояснив відповідачу, що рахунок на оплату послуг з перевезення був наданий перевізником 17.10.2025 року під № 80/1. У цей ж самий день Сторонами був підписаний Акт надання транспортних послуг під тим же номером 80/1. Загальна вартість послуг згідно таких документів склала 70 000,00 грн. Акт та рахунок були долучені до такої заяви.

Згідно вимог п. 4.2. Договору з перевезення вказані документи є підставою для оплати транспортних послуг. В той же час, даний пункт договору не визначає протягом якого строку здійснюється оплата послуг на умовах післяоплати згідно Акту виконаних робіт.

Оплата послуг з перевезення була здійснена 05.11.2025 на загальну суму 251 000,00 грн згідно платіжної інструкції №1082, яка була долучена до заяви. У призначені платежу такого документу було зафіксовано, що серед іншого оплата здійснюється на підставі рахунку № 80/1 від 17.10.2025.

При цьому, не заслуговують на увагу доводи Відповідача у листі від 06.01.2026, ідентифікувати суми оплати за перевезення оцінюваних товарів неможливо, оскільки в призначенні платежу, зазначені інші рахунки, суми оплати по яким невідомі.

Факт оплати за рахунком №80/1 від 17.10.2025 чітко підтверджується змістом платіжної інструкції №1082, у якій цей рахунок прямо зазначений у призначенні платежу.

Сторонами було досягнуто згоди, що вартість транспортування товару за всім маршрутом перевезення становитиме 70 000,00 грн. При цьому, перевізник самостійно визначив вартість своїх затрат до моменту ввезення на територію України 50 000,00 грн.

У листі від 06.01.2026 року Відповідач зауважив, що за аналогічним маршрутом перевезення згідно Рахунка на оплату та Акту надання послуг від 21.11.2025 №7053 (партія №2) вартість транспортування становить 110 000,00 грн., з них до митного кордону України - 75 000,00 грн. Однак, у партіях №1 та №2 перевезення товару здійснювали різні перевізники. Кожен перевізник має власну структуру витрат (тип та стан автотранспорту, умови страхування, витрати на логістичне адміністрування, наявність зворотних завантажень тощо).

В свою чергу, доводи відповідача щодо необхідності дотримання «рівномірності» чи «стандартності» цін ігнорують засади ринкового ціноутворення та свободи договору. Відповідач не має права вимагати ідентичності цін від різних перевізників. Той факт, що один суб`єкт зміг надати послугу дешевше за іншого, є результатом комерційних перемовин та конкуренції, а не ознакою заниження митної вартості.

Крім того, Відповідач жодним чином аргументовано не обґрунтував, що за звичайних обставин, середня вартість послуг із транспортування схожих вантажів за маршрутом Helmond (Голандія) - п/п Ягодин є вищою аніж заявлена позивачем.

Відтак, надані Позивачем документи у своїй сукупності дозволяють однозначно та достовірно встановити митну вартість товару у частині витрат на транспортування.

Відповідачем не було доведено наявності розбіжностей у документах або фактів подання недостовірних відомостей, що свідчить про відсутність законних підстав для коригування митної вартості та прийняття оскаржуваного Рішення.

Щодо зауваження, що в рахунку-проформі від 07.10.2025 №1575835 зазначено (переклад українською мовою): «пакувальні матеріали необхідно негайно обміняти. За пакувальні матеріали, які не будуть обміняні, буде виставлено рахунок-фактуру». Контролюючому органу не надано інформації щодо вартості пакувальних матеріалів, термінів їх обміну/повернення чи їх оплати.

У заяві від 30.12.2025 позивач наголосив, що у даному випадку він не повертав пакувальні матеріали продавцю товару, а останній жодних претензій з цього приводу не висловлював, рахунків на їх оплату не виставляв. Позивач звернув увагу, що згідно з п. 3.4. Контракту №8/2024/NL від 08.08.2024, вартість пакувальних матеріалів входить до складу ціни товару.

За таких обставин Продавець не має права виставляти покупцю вимоги щодо повернення пакувань та їх окрему оплату. Проформа є одностороннім документом, яка підписується продавцем товару, а відтак не може змінювати умов договору, який підписаний двома сторонами. За таких обставин вимога проформи про повернення пакування є нікчемною та такою, що не може зобов`язувати Позивача її виконувати.

А тому, витрати на пакування товару були включені до його фактурної вартості, а відтак і до складу заявленої позивачем митної вартості товару.

Щодо зауважень відповідача по поставці товару згідно МД №25UA205140072746U3, судом встановлено наступне.

Згідно банківського платіжного документу від 18.11.2025 № P2511180924001 оплата за товар здійснена в сумі 13650,00 Євро, що не відповідає вартості 13762,13 Євро, заявленій до митного оформлення згідно рахунку-фактури від 18.11.2025 №2534831.

В заяві від 30.12.2025 року позивач пояснив, що у проформі №1588843 від 13.11.2025 року сторони домовились про поставку партії товару обсягом 21 000,00 кг на суму 13 650,00 Євро, і саме така сума в якості попередньої оплати була перерахована продавця згідно SWIFT-повідомлення від 18.11.2025 № P2511180924001.

Однак, в автомобіль було завантажено дещо більший обсяг товару 21 172,50 кг на суму 13 762,13 Євро, що на 172,5 кг та на 113,13 Євро більше узгодженого у проформі обсягу.

Відтак, сума попередньої оплати є дещо меншою аніж вартість фактично відвантаженого товару.

В той же час, до заяви було додано акт звірки взаємних розрахунків між покупцем та продавцем товару, згідно якого станом на 26.11.2025 за позивачем рахується переплата в сумі 72 716,67 Євро, що пов`язано із авансуванням майбутніх поставок товару, тобто, вищезазначена партія товару оплачена позивачем у повному обсязі.

Щодо зауваження, що в графі 44 ЕМД вказаний договір (контракт) про перевезення від 01.01.2024 №02/2024, однак, такий документ не подано до митного оформлення товару. Також, не надано заявку на перевезення, рахунки на оплату, акти здачі-прийняття, банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортних послуг.

З матеріалів справи вбачається, що разом із заявою від 30.12.2025 відповідачу було надано контракт №02/2024 від 01.01.2024 на перевезення товару. У листі від 06.01.2026 року Відповідач вказав, що згідно п.1.2. та 1.4. такого Контракту вимагає складання сторонами Заявки, у якій узгоджуються деталі майбутнього перевезення товару.

Проте, як стверджує позивач у заяві від 30.12.2025, останній повідомляв відповідача, що у даному випадку сторонами не оформлялась заявка на послуги з перевезення вантажу, а всі деталі узгоджувались в телефонному режимі, а тому такий документ відсутній.

Крім того позивач наголошував, що відсутність заявки на перевезення за наявності інших транспортних перевізних документів, що дають змогу ідентифікувати конкретне перевезення до партії товару не може бути підставою для невизнання митної вартості товару, заявленої декларантом. У зв`язку із цим та з метою підтвердження заявленого Позивачу розміру транспортних витрат до заяви від 30.12.2025 року було долучено рахунок на оплату №7053 від 21.11.2025 року та акт надання послуг від 21.11.2025 року №7053.

Вказані документи містять у собі інформацію щодо вартості послуг по всьому маршруту слідування товару.

Позивач також повідомив, що оплата послуг з перевезення була здійснена 29.12.2025 року на загальну суму 335 000,00 грн згідно платіжної інструкції №1363, а у призначені платежу такого документу було зафіксовано, що серед іншого оплата здійснюється на підставі рахунку №7053 від 21.11.2025 року.

Відтак, вартість послуг з перевезення товару до кордону України як складової заявленої митної вартості товару була підтверджена Позивачем належними та допустимими доказами.

З урахуванням наведеного висновки у спірних рішеннях про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товару, які імпортуються, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому, відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

При вирішенні спору суд також враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

За змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.

Між тим у спірних рішеннях митний орган лише вказав номер та дату митної декларації від 08.09.2025 №UA100240/2025/106488, на основі яких було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим. На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

За усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16) приписами МК України встановлено, що митний орган, здійснюючи митний контроль, зокрема, при визначені митної вартості, має діяти у спосіб, який визначено МК України. При цьому наявна інформація, яка міститься в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, які зобов`язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

На думку суду, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митниця повинна довести законність свого рішення, яке не може ґрунтуватися на припущеннях та сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Також суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, доки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.

Отже, підстави вважати, що рішення відповідача від №UA205140/2025/000274/2 від 17.10.2025 та №UA205140/2025/000296/2 від 21.11.2025 про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм частини другої статті 55 МК України, відсутні. Тому такі рішення підлягають скасуванню як протиправні.

Як наслідок, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2025/002573 та №UA205140/2025/002817 теж є необґрунтованими та безпідставними.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частинами першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 2 662,40 грн, сплачений відповідно до платіжної інструкції від 09.04.2026 №429.

Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

За приписами частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. Принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Разом з цим при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 28.04.2021, від 08.02.2022 у справах №640/3098/20 та №160/6762/21 відповідно, від 18.08.2022 у справі №540/2307/21.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16.

У постанові Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №826/2689/15 міститься правова позиція щодо застосування частини третьої статті 134 КАС України, відповідно до якої чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів, що відповідачем не здійснено.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення. Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони. Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення в постановах Верховного Суду від 02.10.2019 (справа № 815/1479/18), від 15.07.2020 (справа № 640/10548/19), від 21.01.2021 (справа №280/2635/20), від 03.08.2022 (справа № 280/4264/21).

Разом з тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.08.2022 у справі №520/6658/21).

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивач надав договір про надання правничої допомоги від 17.11.2021, укладений із адвокатським об`єднанням АФК, додаток №15 від 22.11.2025 до вказаного договору, рахунок №31 від 09.04.2026, платіжну інструкцію від 09.04.2026 №428, акт прийому передачі наданих послуг від 10.04.2026.

Згідно із пунктом 1.2 договору про надання правничої допомоги від 17.11.2021 правнича допомога за даним договором надається у справах за участю клієнта щодо оскарження рішень дій та бездіяльності Державної митної служби України та її територіальних підрозділів.

Додатком №15 від 22.11.2025 до договору про надання правничої допомоги від 17.11.2021 визначено вартість послуг адвокатського об`єднання у справі про оскарження рішень Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205140/2025/000274/2 від 17.10.2025 року та №UA205140/2025/000296/2 від 21.11.2025, а також карток відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2025/002573 та UA205140/2025/002817.

Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг від 10.04.2026 на виконання договору про надання правничої допомоги від 17.11.2024, додатку №15 від 22.11.2025 до вказаного договору, адвокатським об`єднанням було надано наступну правничу допомогу: підготовчі дії, підготовка та подання до Волинського окружного адміністративного суду позовної заяви та подальший супровід справи в суді першої інстанції, що включає в себе: повний аналіз документів, наданих клієнтом, формування правової позиції щодо форм та способу захисту інтересів клієнта; проведення переговорів та консультацій з клієнтом на предмет необхідності надання додаткових документів, узгодження позиції щодо обраних форм та способів захисту інтересів клієнта; підготовка та подання адвокатського запиту; підготовка заяви на Волинську митницю в порядку частини восьмої статті 55 МК України; сканування документів, які долучаються до позовної заяви; підготовка позовної заяви та її подача до суду в електронному вигляді. Загальна вартість 7 000,00 грн.

На підставі виставленого рахунка №31 від 09.04.2026, позивач сплатив на користь адвокатського об`єднання 7000,00 грн, про що свідчить платіжна інструкція від 09.04.2026 №428.

При цьому у постанові від 20.06.2023 у справі №280/5922/21 Верховний Суд вказав, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід, надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву не погодилася із заявленою до стягнення сумою витрат на правничу допомогу. Вказала, що послуги по вивченню і аналізу документів, підготовка матеріалів до оскарження, наданню консультацій та роз`яснень законодавства, узгодження з Клієнтом правової позиції охоплюються загальною діяльністю адвоката та повинні входити до складу послуги підготовка позову або складання процесуальних документів, а отже не можуть бути самостійною складовою витрат на правову допомогу; предметом позову є лише одне рішення про коригування митної вартості, що не потребувало значних затрат часу для вивчення обставин справи та документів. Крім того, на даний час існує стала судова практика розгляду вказаної категорії справ щодо оскарження рішень про коригування митної вартості товарів, що спрощувало роботу адвоката та не потребувало значних затрат часу для підготовки позовної заяви.

Суд зазначає, що за загальним правилом зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Разом із тим, частина дев`ята статті 139 КАС України визначає критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат та виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру залежно від конкретних обставин справи. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.11.2019 у справі №826/7375/18.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, яка не є складною, суті виконаних послуг, зокрема, відсутності юридичного супроводу адвоката в суді у зв`язку з розглядом справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, спірні правовідносини регулюється нормами МК України та великої кількості підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, не передбачають, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування, є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг.

Враховуючи вищенаведене та беручи до уваги час, який об`єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг та їх обсяг, а також заперечення відповідача, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу в даній справі, до 3000,00 грн, відтак решту витрат на вказану допомогу повинен понести позивач.

Отже, враховуючи вищевикладене, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 2 662, 40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, на підставі Митного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205140/2025/000274/2 від 17.10.2025 та №UA205140/2025/000296/2 від 21.11.2025, а також картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2025/002573 та №UA205140/2025/002817.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Мелміт за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судовий збір у сумі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Мелміт (43005, Волинська область, місто Луцьк, проспект Перемоги, будинок 15, код ЄДРПОУ 39035748).

Відповідач: Волинська митниця (44350, Волинська область, Ковельський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13, код ЄДРПОУ 43958385).

Суддя Ю.Ю. Сорока