Рішення № 138919602, 04.08.2026, Сокирянський районний суд Чернівецької області

Єдиний унікальний номер 722/901/26

Номер провадження 2/722/756/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року Сокирянський районний суд Чернівецької області

в складі:

головуючого судді Унгуряна С.В.

секретаря Ткач Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Сокиряни в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал» звернулось до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

На обґрунтування позовних вимог представник позивача посилався на те, що 29.11.2019 року між фізичною особою позичальником ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» був укладений договір про споживчий кредит №8153700, згідно з умовами якого відповідач отримав 5000 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором.

ОСОБА_1 підписала договір про споживчий кредит шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Пунктом 7.1. вищезазначеного Договору про споживчий кредит визначено, що цей договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитним коштів на картковий рахунок Позичальника і діє до повного виконання Сторонами свої зобов`язань.

Кредитодавець умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у сумі, визначеній договором.

Відповідно до графіку сплати кредитних коштів відповідачем не було сплачено кредитні кошти, комісії і проценти за користування кредитом у строк, встановлений відповідним договором, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 20157,50 грн., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 4750 грн., прострочена заборгованість за сумою відсотків 11407,50 грн., прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту - 1500 грн., заборгованість по штрафах/пені - 2500 грн.

05.03.2020 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги №48-МЛ.

Відповідно до умов вказаного договору та у відповідності до ст.512 ЦК України позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, визначених в реєстрі боржників включно з правом вимоги і за кредитним договором №8153700 від 29.11.2019 року.

У зв`язку з наведеним, представник позивача просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-капітал» заборгованість за кредитним договором №8153700 від 29.11.2019 року в розмірі 20157,50 грн., а також суму сплаченого збору в розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн.

20.07.2026 року представник відповідача Цокало-Зливко Т.М. через систему «Електронний суд» подала до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнала частково та не заперечувала щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №8153700 від 29.11.2019 року в розмірі 9750 грн., з яких: 5000 грн. заборгованість за тілом кредиту; 2250 грн. заборгованість за процентами та 2500 грн. заборгованість по штрафах/пені. Із зазначених у відзиві на позовну заяву підстав просила в іншій частині позову відмовити за безпідставністю. Також просила стягнути з позивача на користь відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10500 грн.

Представник позивача ОСОБА_2 своїм правом на подачу відповіді на відзив не скористався та, будучи належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, однак у поданому до суду клопотанні позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі та провести розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник Цокало-Зливко Т.М., будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, однак представником відповідача було подано до суду заяву про розгляд справи за відсутності відповідача та її представника.

Дослідивши письмові матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява та оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до наступного висновку.

Так, судом встановлено, що 29.11.2019 між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» був укладений договір про споживчий кредит №8153700, відповідно до якого відповідач отримала кредит в сумі 5000 грн. строком на 15 днів до 14.12.2019 року зі сплатою 3 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом та одноразової комісії за надання кредиту в розмірі 1500 грн.

Обставини щодо укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів відповідач ОСОБА_1 визнала.

05.03.2020 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-капітал» укладено договір відступлення права вимоги №48-МЛ, у відповідності до умов якого, ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «ФК «Кредит-капітал» за плату, а ТОВ «ФК «Кредит-капітал» приймає належні ТОВ «Мілоан» права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у Реєстрі боржників, укладеними між ТОВ «Мілоан» і боржниками.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до Договору відступлення права вимоги №48-МЛ від 05.03.2020 року ТОВ «ФК «Кредит-капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №8153700 від 29.11.2019 року в розмірі 20157,50 грн.

Як вбачається з виписки з особового рахунку заборгованості за кредитним договором №8153700 від 29.11.2019 року, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором непогашена, залишок заборгованості складає 20157,50 грн., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 4750 грн., прострочена заборгованість за сумою відсотків 11407,50 грн., прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту - 1500 грн., заборгованість по штрафах/пені - 2500 грн.

Згідно ст.13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до приписів ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ст.207 ЦК України).

Відповідно до вимог ч.1 ст.1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у тій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнута згода.

Частиною 1 ст.1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно ч.1 ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ч.1 ст.1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Під час вирішення питання розподілу тягаря доведення судом підлягають застосуванню ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, згідно з якими кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зазначено, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

У ст. 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати (постанова Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17).

Якщо договір позики укладений у письмовій формі, то факт передачі грошових коштів може бути спростований у разі оспорення договору позики (постанова Верховного Суду від 5 жовтня 2022 року у справі № 463/9914/20).

З матеріалів справи вбачається та підтверджується належними доказами те, що відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, кредитні кошти у повному обсязі у межах встановленого строку кредитування кредитодавцю не повернула, тому суд вважає, що прострочена заборгованість, зокрема за тілом кредиту, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Водночас суд не погоджується із визначеною позивачем у позовній заяві сумою заборгованості відповідача по відсотках за користування кредитом з таких підстав.

На підтвердження розміру заборгованості позивачем наданий розрахунок заборгованості з 29.11.2019 року по 05.03.2020 року, тобто по день відступлення права вимоги.

Як вбачається із п.п.1.3., 1.4. Договору, кредит надається строком на 15 днів до 14.12.2019 року.

Згідно Графіка розрахунків, проценти за користування кредитом складають 2250 грн.

Згідно п.2.3.1 Договору, Позичальник за наявності відповідної пропозиції Позикодавця має право на продовження строку користування/повернення кредиту на таких самих умовах, на певну кількість днів доступну у пропозиції, відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження строку користування кредитом Позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, в т.ч. сплатити комісію за продовження кредиту та певну частку заборгованості по кредиту.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів на підтвердження наявності, передбачених п.2.3.1 Договору, обставин щодо продовження відповідачу строку користування/повернення кредиту.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц зробила висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Подібні правові висновки викладено також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

З огляду на вищевикладене, а також враховуючи сплив визначеного кредитним договором строку кредитування, право кредитодавця нараховувати передбачені договорами проценти за кредитом припинилося, у зв?язку з чим нарахування процентів за користування кредитом за такий період не відповідає вимогам закону.

Таким чином, вимога про стягнення заборгованості за процентами, які нараховані поза строком кредитування, не ґрунтується на законі, а тому у задоволенні позовних вимог в цій частині необхідно відмовити.

Щодо стягнення з відповідача комісії за видачу кредиту в розмірі 1500 грн., суд зазначає наступне.

Статтею 3 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що цей Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв`язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами, передбаченими частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», цей закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Згідно з частинами 1, 2, 5, 7 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором, відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Враховуючи наведене, положення кредитного договору щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту, суперечать положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору, а відтак відсутні підстави для стягнення з відповідача заборгованості за комісією у розмірі 1500 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що із відповідача підлягає стягненню на користь позивача заборгованість за кредитним договором №8153700 від 29.11.2019 року в розмірі 9750 грн., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 5000 грн., прострочена заборгованість за сумою відсотків 2250 грн., заборгованість по штрафах/пені - 2500 грн.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1 та п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.

Так, разом із позовною заявою позивач надав докази понесення судових витрат по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн., а саме платіжну інструкцію від 23.04.2026 року №27109 та на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн., а саме договір про надання правової допомоги №0107 від 01.07.2025 року, акт наданих послуг №Д/22866 від 14.04.2026 року, детальний опис наданих послуг до акту №Д/22866 від 14.04.2026 року.

Також відповідачем разом із відзивом на позовну заяву надано докази понесення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10500 грн., а саме договір про надання правничої допомоги №1581 від 17.07.2026 року, детальний опис робіт (наданих послуг), квитанцію №1581 від 17.07.2026 року про оплату вказаних витрат.

Згідно частин 1 та 2 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до частин 1 та 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З врахуванням того, що позов задоволено частково, відповідно розподіл судових витрат має бути розподілено пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1287,70 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3869,52 грн., а всього 5157,22 грн., а також з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5421,24 грн.

Відповідно до ч.10 ст.141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Враховуючи те, що на позивача покладено більшу суму судових витрат, суд вважає, що з ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал» слід стягнути на користь відповідача різницю судових витрат в розмірі 264,02 грн.

Керуючись ст.ст.12,13, 76-78, 81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» (79018, м.Львів, вул.Смаль-Стоцького,1, корпус 28, ЄДРПОУ 35234236) заборгованість за кредитним договором №8153700 від 29.11.2019 року в розмірі 9750 (дев`ять тисяч сімсот п`ятдесят) грн.

В задоволенні решти позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» (79018, м.Львів, вул.Смаль-Стоцького,1, корпус 28, ЄДРПОУ 35234236) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 264 (двісті шістдесят чотири) грн. 02 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Сокирянський районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В.Унгурян

Повний текст судового рішення складено 12.08.2026 року.