Рішення № 138918728, 10.08.2026, Онуфріївський районний суд Кіровоградської області

Справа №399/482/26

Провадження №2/399/461/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

10 серпня 2026 року селище Онуфріївка

Онуфріївський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді Лях М.М., за участю секретаря судових засідань Гриценко Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Онуфріївка в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

До Онуфріївського районного суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 19677-09/2024 від 16.09.2024 року в загальному розмірі 16555 гривень.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що 16.09.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар файненс груп» (надалі - Товариство) та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №19677-09/2024, відповідно до умов якого Товариство надало відповідачу фінансовий кредит в розмірі 5000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором (п. 1.1 договору).

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачці грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору.

Однак, відповідачка не виконав належним чином умов кредитного договору.

Відповідно до п. 2.1 кредитного договору перед укладенням цього договору Товариство здійснило ідентифікацію та верифікацію клієнта з урахуванням вимог, визначених нормативно-правовим актом Національного банку України з питань здійснення установами фінансового моніторингу, одним із наступних способів: -отримання через Систему BankID НБУ ідентифікаційних даних.

ТОВ «Стар файненс груп» не створює окремий рахунок для клієнта, а надає кошти на уже існуючий, а, отже, не може мати доступу до такого рахунку аби отримати інформацію щодо вчинених фінансових операцій.

ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-капітал» не передано інших доказів, які б підтверджували перерахування коштів кредиту на рахунок ОСОБА_1 , у зв`язку з чим вважають за необхідне звернутись до суду з клопотанням про витребування необхідних документів (клопотання про витребування доказів подається разом з позовом).

Згідно з п. 3.1 кредитного договору сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, який є невід`ємною частиною цього договору.

Отже, термін повернення кредиту у повному обсязі настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не була погашена, у зв`язку з чим ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-капітал» вимушене звернутись із даним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у судовому порядку з метою захисту та поновлення порушених прав, а саме повернення кредитних коштів, відсотків та комісії у зв`язку із неналежним виконанням позичальником зобов`язання за кредитним договором.

Станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 16555 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту - 4500 грн.; заборгованість за процентами - 4055 грн.; заборгованість за штрафом - 8000 грн.; заборгованість за комісією - 0 грн.

27.01.2025 року ТОВ «Стар файненс груп» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали договір факторингу № 27012025.

Згідно вищевказаного договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Стар файненс груп», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №19677-09/2024 від 16.09.2024 року.

На підставі вищевикладеного просять суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду від 28.05.2026 року відкрито спрощене позовне провадження та справу призначено до розгляду по суті.

На ухвалу суду АТ КБ «Приватбанк» листом за вих. № 20.1.0.0.0/7-260610/83054 від 18.06.2026 року повідомило суд про відсутність на ім`я ОСОБА_2 емітованої карти № НОМЕР_1 /а.с. 77-82/.

04.08.2026 року до канцелярії суду від представника позивача надійшло пояснення з приводу наданої інформації АТ КБ «Приватбанк», в якому він зазначив, що Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, на підтвердження видачі кредитних коштів позивачем до позовної заяви долучено лист від ТОВ «УПР» про перерахування коштів позичальнику, оскільки згідно договору про переказ коштів ФК-П-2022/02-3 від 22.02.2022 року, укладеного між ТОВ «Стар файненс груп» та ТОВ «УПР» друге здійснює перекази коштів на рахунок позичальників.

Надане представником позивача повідомлення про успішне перерахування коштів з протоколом підписання за договором про надання споживчого кредиту № 19677-09/2024 від 16.09.2024 року містить всі необхідні реквізити електронного розрахункового документа: дату і номер, назву, яка була перерахована на рахунок позичальника згідно кредитного договору, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Зауважили, що номер банківської картки, на яку були перераховані грошові кошти, був самостійно введений позичальницею під час реєстрації електронного кабінету. Емітентом вказаної картки є АТ КБ «Приватбанк». ТОВ «Стар файненс груп» виконало умови кредитного договору зі своєї сторони, а саме здійснило перерахування кредитних коштів на банківську картку, зазначену саме ОСОБА_1 , а відтак було надано всі належні, наявні та допустимі докази, які в сукупності з іншими кредитними документами підтверджують факт перерахування грошових коштів на банківський рахунок ОСОБА_1 . На підставі вищевикладеного просять суд задовольнити позовні вимоги повністю.

Представник позивача ТОВ «ФК «Кредит-капітал» до суду не з`явився про місце, дату і час розгляду справи повідомлений належним чином. До суду подав клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про місце, дату і час розгляду справи повідомлена належним чином. Причини неявки в судове засідання не повідомила. Відзиву на позовну заяву не подавала та клопотання про відкладення розгляду справи не заявляла.

Враховуючи норми ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання учасників справи не перешкоджає розгляду справи по суті, оскільки вони належним чином повідомлені про дату, час і місце засідання, тому суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін і ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено що, для отримання фінансового кредиту ОСОБА_1 заповнила заявку-анкету клієнта підписавши її електронним підписом у вигляді одноразового ідентифікатора, після чого ознайомившись з паспортом споживчого кредиту 16.09.2024 року уклала договір про надання фінансового кредиту № 19677-09/2024 з ТОВ «Стар файненс груп», відповідно до якого ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 5000 гривень, строком на 120 днів, кінцевою датою погашення кредиту 13.01.2025 року, денною процентною ставкою 0,85 %, що застосовується в межах всього кредиту, кредит надається в безготівковій електронній формі шляхом перерахування коштів на картковий рахунок позичальника № НОМЕР_2 , графіком платежів. Договір укладено в письмовій електронній формі шляхом накладення електронного підпису у вигляді одноразового ідентифікатора, що підтверджується довідкою про ідентифікацію /а.с. 12-17, 19/.

Згідно листа за вих. № 19677-09/2024-001 від 27.01.2025 року ТОВ «Стар файненс груп» повідомило ОСОБА_1 про відступлення прав вимоги заборгованості за договором про надання споживчого/фінансового кредиту № 19677-09/2024 від 16.09.2024 року на користь ТОВ «ФК «Кредит-капітал» на підставі договору факторингу № 27012025 від 2701.2025 року /а.с. 18/.

Листом за вих. № 3426_260217115901 від 17.02.2026 року ТОВ «УПР» повідомило ТОВ «Стар файненс груп», що на підставі укладеного між Товариствами договору на переказ коштів ФК-П-2022/02-3 від 22.02.2022 року, ТОВ «УПР» успішно перерахувало кошти на картковий рахунок № НОМЕР_2 в розмірі 5000 гривень на ім`я ОСОБА_1 /а.с. 21/.

Згідно розрахунку заборгованості станом на 03.03.2026 року ОСОБА_1 має заборгованість перед ТОВ «Стар файненс груп» за кредитним договором №м 19677-09/2024 від 16.09.2024 року в розмірі 16555 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту 4500 гривень, заборгованість за відсотками - 4055 гривень, заборгованість за штрафом 8000 гривень /а.с. 22-24/.

27.01.2025 року між ТОВ «Стар файненс груп» та ТОВ «ФК «Кредит-капітал» укладено договір № 27012025, відповідно до якого ТОВ «ФК «Кредит-капітал» передає грошові кошти в розпорядження ТОВ «Стар файненс груп» за плату, а ТОВ «Стар файненс груп» відступає ТОВ «ФК «Кредит-капітал» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами в тому числі і до ОСОБА_1 . Відповідно до Витягу з реєстру боржників до ТОВ «ФК «Кредит-капітал» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитними договором № 19677-09/2024 від 16.09.2024 року в розмірі 16555 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту 4500 гривень, заборгованість за відсотками - 4055 гривень, заборгованість за штрафом 8000 гривень /а.с. 25-32/.

Для врегулювання спору в позасудовому порядку ТОВ «ФК «Кредит-капітал» направило ОСОБА_1 досудову вимогу за вих. № 24117692 від 11.05.2026 року, відповідно до якої Товариство просило останню сплатити заборгованість за кредитним договором № 19677-09/2024 від 16.09.2024 року в розмірі 16555 гривень в добровільному порядку на рахунок Товариства /а.с. 33/.

Згідно статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором (стаття 1049 ЦК України).

Згідно ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Виникнення простроченої заборгованості відбувається у разі несплати мінімального платежу до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту, зобов`язання клієнта вважаються простроченими.

Разом з тим, звертаючись до суду із позовом, ТОВ «ФК «Кредит капітал» просило стягнути із відповідача за кредитним договором зокрема і штрафні санкції у виді штрафу в розмірі 8000 гривень.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).

Водночас, особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина четверта статті 14 ЦК України).

15 березня 2022 року був прийнятий Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", що набрав чинності 17 березня 2022 року.

Цим Законом розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 18 такого змісту: "18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховний Суд розглядав питання застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у подібних правовідносинах (постанова від 31 січня 2024 року у справі № 183/7850/22 (провадження № 61-14740св23)) і зробив такі висновки:

"Законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

При ухваленні рішення у справі суд враховує також аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування норми пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у подібних правовідносинах, що викладені у постановах від 07 серпня 2024 року у справі № 759/7103/23 (провадження № 61-5216св24), від 13 березня 2024 року у справі № 350/711/22 (провадження № 61-9733св23). У цих справах Верховний Суд вирішував питання щодо застосування положень пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до правовідносин, що виникли між фізичними особами про стягнення боргу за договором позики.

Суд зазначає, що оскільки ця норма стосується всіх фізичних осіб, які є позичальниками за кредитними (позиковими) договорами з банками або іншими кредитодавцями (позикодавцями), у тому числі, як у справі, що переглядається, надалі право вимоги було передано іншій особі. Рішення суду про стягнення боргу не змінює правову підставу боргу, що виник.

Підсумовуючи викладене, суд наголошує, що з огляду на дію спеціальної норми Перехідних положень ЦК України, яка звільняє позичальників за договором позики від відповідальності за прострочення виконання грошових зобов`язань під час воєнного стану, позикодавець не може вимагати стягнення з позичальника додаткових коштів у виді неустойки (штрафи, пені), інфляційних втрат, та 3 % річних за період прострочення, що припав на період дії воєнного стану, тобто за період з 24 лютого 2022 року та протягом 30 днів після його закінчення.

Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, штрафні санкції у виді заборгованість процентів в порядку ст. 625 ЦК в розмірі 8000 гривень підлягають списанню позикодавцем (позивачем у справі) в силу вимог пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

У зв`язку з чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

А тому на підставі вищевикладеного суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит капітал» за кредитним договором № 19677-09/2024 від16.09.2024 року заборгованість за тілом кредиту в розмірі 4500 грн., заборгованість за відсотками 4055 грн., що в загальній сумі становить 8555 гривень.

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що суд задовольнив позовні вимоги частково, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача розмірі 1375,66 гривень судових витрат зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог 8555*100/16555=51,67%; 2662,40 х 51,67%).

Крім того, представником позивача ТОВ «ФК «Кредит капітал» - адвокатським об`єднанням «Апологет» в особі адвоката Усенка М.І. подав акт прийому-передачі наданих послуг № 1129 від 11.05.2026 року відповідно до якого витрати на правничу допомогу становлять 8000 гривень /а.с. 36-41/.

Відповідно до вище викладеного суд повідомляє наступне.

Згідно ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, з викладеного слідує, що до правової (правничої) допомоги належать, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру тощо.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Згідно ч.4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку, що при малозначності даної справи стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі, а саме 4000 грн.,оскільки розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Керуючись ст.ст. 141, 263, 265, 280-282 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал», код ЄДРПОУ 35234236 (79029 м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, 4-й поверх, рахунок НОМЕР_4 в АТ «Креді Агріколь банк») заборгованість за кредитним договором № 19677-09/2024 від 16.09.2024 року у загальному розмірі 8555 (вісім тисяч п`ятсот п`ятдесят п`ять) гривень 00 копійок, судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1375 (одна тисяча триста сімдесят п`ять) гривень 66 копійок та витрати на правничу допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справ.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя М.М. Лях