Рішення № 138918718, 07.08.2026, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/3349/26

провадження №: 2/398/3484/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"07" серпня 2026 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді Орловського В.В., за участю секретаря судового засідання Харіної Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Стислий виклад позиції позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» 25 травня 2026 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 15 021,00 грн та судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 2 662,40 грн і витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11 квітня 2025 року між первісним кредитором Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено договір кредитної лінії № 150527128, за яким відповідач отримав кредит у розмірі 5 000,00 грн. Договір підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а кредитні кошти перераховані на його банківську платіжну картку. Відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав, унаслідок чого утворилася заборгованість, право вимоги за якою через ланцюг відступлень (від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», а згодом - до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ») перейшло до позивача на підставі договорів факторингу.

Згідно з розрахунком позивача загальна сума заборгованості становить 17 521,00 грн, яка складається з: 5 000,00 грн - заборгованості за тілом кредиту; 9 721,00 грн - заборгованості за процентами за користування кредитом; 300,00 грн - заборгованості за комісією; 2 500,00 грн - заборгованості за штрафними санкціями. Вимог про стягнення штрафних санкцій позивач у межах цього позову не заявляє, у зв`язку з чим просить стягнути 15 021,00 грн.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15 червня 2026 року відкрито провадження у справі. Клопотання представника позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін задоволено частково: враховуючи ціну позову та вимоги ч. 6 ст. 19, ст. 274 ЦПК України, суд визнав справу малозначною, однак з метою повного, всебічного та об`єктивного її розгляду ухвалив проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Цією ж ухвалою задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та витребувано в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» інформацію щодо емісії платіжної картки на ім`я відповідача, зарахування на неї кредитних коштів, належності відповідачу номера телефону, зазначеного в кредитному договорі, а також первинні документи бухгалтерського обліку на підтвердження такого зарахування.

На виконання зазначеної ухвали до суду надійшла відповідь АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» № БТ/Е-27798 від 26 червня 2026 року з витребуваною інформацією та випискою про рух коштів по рахунку відповідача.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. У позовній заяві міститься клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримано в повному обсязі та зазначено, що позивач не заперечує проти заочного розгляду справи й ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився. Про дату, час і місце розгляду справи він повідомлявся належним чином шляхом надсилання судової повістки поштою за зареєстрованим місцем його проживання. До суду повернувся конверт із зазначенням причини повернення «адресат відсутній». Відзиву на позовну заяву, інших заяв чи клопотань від відповідача до суду не надходило, причин неявки він не повідомив.

Оскільки відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання не з`явився без повідомлення причин, відзив не подав, а представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд, керуючись положеннями ст. 280 ЦПК України, ухвалив провести заочний розгляд цієї справи.

Оскільки у судове засідання не з`явилися всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України суд підписав рішення без його проголошення; відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України складання повного судового рішення відкладено на строк, що не перевищує п`яти днів з дня закінчення розгляду справи. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Укладення кредитного договору, його умови та видача коштів

Відповідно до Паспорта споживчого кредиту продукту «СМАРТ» до договору № 150527128 від 11 квітня 2025 року відповідач ОСОБА_1 ознайомився з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту. Паспорт споживчого кредиту підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «9745».

11 квітня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 в електронній формі укладено Договір кредитної лінії № 150527128. Суд дослідив електронну копію цього договору. Відповідач приєднався до запропонованого кредитодавцем договору, підписавши його електронним підписом одноразовим ідентифікатором «JJBE», який було надіслано 11.04.2025 о 10:47:04 та введено о 10:47:34. У договорі зазначені прізвище, ім`я та по батькові відповідача, його реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , а також серія (номер) 005919644, орган (3512) і дата видачі (31.03.2021) документа, що посвідчує особу.

Договором встановлені такі основні умови кредитування:

- загальний розмір кредиту (перший транш) - 5 000,00 грн, дата надання - 11.04.2025 (п.п. 2.2, 2.3);

- строк кредитування - до 1826 днів, кінцева дата повернення кредиту - 11.05.2030 (п. 7.3); договір діє протягом 5 років (п. 11.1);

- дисконтний період кредитування - 24 дні від дати отримання першого траншу, тобто до 05.05.2025 (п.п. 3.1, 7.1);

- базова процентна ставка - 0,98 % від суми залишку кредиту за кожний день користування, що становить 357,70 % річних (п. 8.3); за умови повного дострокового погашення кредиту протягом дисконтного періоду або шести календарних днів після його закінчення застосовується дисконтна ставка 0,80 % на день, тобто 292,00 % річних (п. 8.7.1);

- комісія за надання кредиту - 300,00 грн, нараховується одноразово в день видачі першого траншу (п.п. 8.4, 8.5) та підлягає сплаті протягом 30 календарних днів після закінчення строку дії договору чи його дострокового припинення (п. 7.5);

- проценти протягом дисконтного періоду сплачуються не пізніше останнього дня цього періоду, а після його закінчення - щоденно (п. 7.4);

- сума кредиту повертається протягом 30 календарних днів після закінчення строку дії договору або його дострокового розірвання (п. 7.2).

На виконання умов договору первісний кредитор перерахував кредитні кошти у розмірі 5 000,00 грн на банківську платіжну картку відповідача № НОМЕР_2 , що підтверджується платіжним дорученням № 2c5f108e-3521-46e7-ba36-a57446640432 від 11.04.2025 з призначенням платежу «Переказ коштів згідно договору № 150527128 від 11.04.2025, ОСОБА_1 , код НОМЕР_1 , для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_2 ».

Факт належності рахунку відповідачу та зарахування на нього кредитних коштів підтверджено наданою на виконання ухвали суду відповіддю АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» № БТ/Е-27798 від 26.06.2026, згідно з якою: на ім`я ОСОБА_1 банком емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 , повний номер рахунку до якої - НОМЕР_4 ; за період з 11.04.2025 по 16.04.2025 на цю платіжну картку зараховано платіж у сумі 5 000,00 грн. Згідно з доданою до відповіді банківською випискою 11.04.2025 на рахунок відповідача надійшло 5 000,00 грн.

Водночас у цій самій відповіді банк повідомив, що номер телефону НОМЕР_5 , зазначений у кредитному договорі, не є фінансовим номером телефону за платіжною карткою № НОМЕР_3 і не знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 , натомість в анкетних даних відповідача знаходиться номер телефону НОМЕР_6 .

Порушення зобов`язання та розмір заборгованості

Згідно з розрахунками заборгованості, складеними первісним кредитором ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» і наступним кредитором ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», та випискою з особового рахунку за кредитним договором за період з 04.12.2025 по 18.03.2026, наданою позивачем, відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором № 150527128 від 11.04.2025 належним чином не виконував. За весь час дії договору відповідачем здійснено два платежі - 13.05.2025 та 20.05.2025, кожен у розмірі 5,00 грн, які на загальну суму 10,00 грн зараховані в рахунок погашення процентів. Інших платежів на погашення заборгованості не надходило.

Станом на дату звернення до суду заборгованість, право вимоги за якою перейшло до позивача, становить 17 521,00 грн, з якої позивач просить стягнути 15 021,00 грн, а саме: 5 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 9 721,00 грн - заборгованість за процентами; 300,00 грн - заборгованість за комісією. Вимог про стягнення нарахованих штрафних санкцій у розмірі 2 500,00 грн позивач не заявив.

Відповідач не надав суду жодних доказів на спростування правильності нарахувань, не подав власного контррозрахунку та не надав доказів погашення боргу.

Перехід права вимоги

10 червня 2025 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (клієнт) та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» (фактор) укладено Договір факторингу № МВ-ТП/39, за умовами якого клієнт зобов`язується відступити факторові права вимоги за переліком у Реєстрі прав вимоги, а фактор - прийняти їх та передати клієнту грошові кошти в розпорядження за плату; наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту укладення Реєстру прав вимоги (п. 4.1). Пунктом 5.3.3 договору факторингу передбачено право фактора розпоряджатися правом вимоги на власний розсуд, у тому числі відступати його на користь третіх осіб.

Згідно з витягом з Реєстру прав вимоги № б/н від 10.06.2025 до вказаного договору факторингу (позиція 580) від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 150527128 від 11.04.2025 у загальному розмірі 10 514,00 грн (5 000,00 грн - тіло кредиту, 2 714,00 грн - проценти, 300,00 грн - комісія, 2 500,00 грн - штрафні санкції) за ціну відступлення 2 000,00 грн. Факт передачі коштів у розпорядження первісного кредитора підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків та Протоколом узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги.

04 грудня 2025 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» (клієнт) та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (фактор) укладено Договір факторингу № 04/1225-01, за п. 4.1 якого право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними Акта прийому-передачі Реєстру прав вимог.

Згідно з витягом з Реєстру прав вимоги № 1 від 04.12.2025 до цього договору факторингу до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 150527128 від 11.04.2025 у загальному розмірі 17 521,00 грн у складі портфеля прав вимоги на загальну суму заборгованості 80 273 195,15 грн, що підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру прав вимог № 1 від 04.12.2025. Оплату фінансування за вказаним реєстром у розмірі 4 913 398,09 грн підтверджено платіжною інструкцією № 759 від 15.12.2025.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 43541163) є діючою юридичною особою, керівником якої є Хлопкова Марія Сергіївна.

Норми права, які застосував суд

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних); правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), а також якщо воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». За ст. 3 цього Закону електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Згідно з частинами 3, 4, 6 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною, зокрема шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону. Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. За п. 3 ч. 1 ст. 12 Закону моментом підписання електронного правочину є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

За приписами ст. ст. 525, 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612, ст. 629 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання; одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, для отримання, обслуговування і повернення кредиту; до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). За ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 1 ст. 1077, частинами 1, 2 ст. 1078 ЦК України визначено, що за договором факторингу фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові право грошової вимоги до боржника; предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, а також право вимоги, яке виникне в майбутньому.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Мотивована оцінка і висновки суду

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд встановив, що 11 квітня 2025 року між первісним кредитором ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем ОСОБА_1 виникли цивільно-правові відносини на підставі договору кредитної лінії № 150527128, укладеного в електронній формі. Факт укладення договору підтверджується використанням відповідачем електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та ст. 207 ЦК України прирівнюється до власноручного підпису і створює для сторін відповідні правові наслідки. Відповідач був обізнаний з умовами кредитування, у тому числі з порядком нарахування процентів і комісії, та погодився з ними. На дату укладення договору відповідач, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , досяг вісімнадцятирічного віку і мав повну цивільну дієздатність.

Оцінюючи повідомлену АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» обставину про те, що зазначений у кредитному договорі номер телефону НОМЕР_5 не є фінансовим номером відповідача і не міститься в його анкетних даних, суд виходить із того, що ця обставина сама по собі не спростовує факту укладення договору саме відповідачем і отримання ним кредитних коштів. Закон не пов`язує чинність електронного підпису одноразовим ідентифікатором із належністю номера телефону до анкетних даних банку - емітента платіжної картки, а зазначення в заявці іншого номера телефону, ніж той, що вказаний позичальником у банку, є правом позичальника. Натомість матеріалами справи підтверджено, що платіжна картка, на яку перераховано кредит, емітована саме на ім`я відповідача, кредитні кошти в сумі 5 000,00 грн зараховані 11.04.2025 саме на його рахунок, відповідач одразу розпорядився цими коштами, а в кредитному договорі правильно зазначено його реєстраційний номер облікової картки платника податків і реквізити документа, що посвідчує особу. Крім того, 13.05.2025 та 20.05.2025 відповідач здійснив часткові платежі на погашення заборгованості, що свідчить про його обізнаність із зобов`язанням та вчинення дій на його виконання. Доказів вибуття платіжної картки, персональних даних чи засобів доступу до інформаційно-комунікаційної системи кредитодавця з його володіння, як і будь-яких заперечень проти позову, відповідач суду не надав. За таких обставин суд вважає доведеним факт укладення кредитного договору відповідачем та отримання ним кредитних коштів.

Відповідач, порушуючи умови кредитного договору та вимоги ст. ст. 526, 1054 ЦК України, взятих на себе зобов`язань належним чином не виконав, суму кредиту, нарахованих процентів і комісії у встановлені строки не сплатив.

Оцінюючи обґрунтованість заявленого до стягнення розміру процентів у сумі 9 721,00 грн, суд виходить з такого. Згідно з умовами договору загальний строк кредитування становить до 1826 днів (кінцева дата повернення кредиту - 11.05.2030). Договором передбачено дисконтний період тривалістю 24 дні зі зниженою процентною ставкою, після закінчення якого, у разі неповернення кредиту, застосовується базова процентна ставка в розмірі 0,98 % на день. Нарахування спірної суми процентів здійснювалося за період з 11.04.2025 по 31.10.2025, тобто в межах погодженого сторонами строку кредитування, за процентною ставкою, погодженою сторонами при укладенні договору, а денна процентна ставка не перевищує обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування».

Щодо вимоги про стягнення комісії за надання кредиту в розмірі 300,00 грн суд враховує, що згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом правомірно включають комісії кредитодавця, пов`язані з наданням кредиту. Зі змісту п.п. 8.4, 8.5 кредитного договору вбачається, що ця комісія має одноразовий характер, нараховується в день видачі кредиту саме за послугу з надання кредиту і не є періодичною платою за обслуговування кредитної заборгованості чи платою за надання інформації про її стан. Розмір комісії доведено до відома споживача в Паспорті споживчого кредиту і він погодився на її оплату, підписавши кредитний договір. Тому висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, та Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21, щодо нікчемності умов про періодичну комісію до спірних правовідносин не застосовуються. Враховуючи принцип свободи договору (ст. 627 ЦК України) та презумпцію правомірності правочину (ст. 204 ЦК України), суд вважає вимогу про стягнення заборгованості за комісією обґрунтованою.

Суд звертає увагу, що в прохальній частині позовної заяви позивач, зазначивши загальну суму до стягнення 15 021,00 грн, серед її складових назвав лише заборгованість за тілом кредиту (5 000,00 грн) та за процентами (9 721,00 грн). Водночас із мотивувальної частини позовної заяви, розрахунків заборгованості, витягу з реєстру прав вимоги та виписки з особового рахунку однозначно вбачається, що заявлена до стягнення сума 15 021,00 грн складається з тіла кредиту, процентів і комісії за надання кредиту в розмірі 300,00 грн, а відмовився позивач від стягнення виключно штрафних санкцій у розмірі 2 500,00 грн (17 521,00 грн - 2 500,00 грн = 15 021,00 грн). З огляду на це стягнення 15 021,00 грн із зазначенням усіх трьох складових не виходить за межі заявлених позовних вимог.

Щодо переходу права вимоги суд встановив, що на підставі послідовного ланцюга договорів факторингу - № МВ-ТП/39 від 10.06.2025 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» і № 04/1225-01 від 04.12.2025 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» - до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 150527128 від 11.04.2025. Факт переходу документально підтверджений витягами з реєстрів прав вимоги, актом прийому-передачі реєстру та платіжною інструкцією про оплату відступлення. Ланцюг документів є послідовним і несуперечливим, суми, зазначені в реєстрах прав вимоги, збігаються з розрахунками заборгованості та випискою з особового рахунку. Доказів, які ставили б під сумнів дійсність договорів факторингу чи обсяг відступленого права, матеріали справи не містять. Неповідомлення боржника про відступлення права грошової вимоги не звільняє його від обов`язку погасити заборгованість. Отже, позивач набув статусу нового кредитора та має право вимагати від відповідача виконання зобов`язання за кредитним договором.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доведеними та підлягають задоволенню в повному обсязі на загальну суму 15 021,00 грн, яка складається з: 5 000,00 грн - заборгованості за тілом кредиту; 9 721,00 грн - заборгованості за процентами за користування кредитом; 300,00 грн - заборгованості за комісією за надання кредиту.

Щодо розподілу судових витрат

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

Щодо вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд дійшов таких висновків.

На підтвердження таких витрат позивач надав Договір про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026, Додаткову угоду № 25771510699 від 21.01.2026, Акт прийому-передачі наданих послуг від 20.03.2026, свідоцтво та довіреність адвоката, відповідно до яких позивачу Адвокатським бюро «ТИМОШЕНКО ТА ПАРТНЕРИ» в особі адвоката Тимошенка О.О. надано послуги професійної правничої допомоги (складання позовної заяви - 2 год, 5 000,00 грн; вивчення матеріалів справи - 2 год, 1 000,00 грн; підготовка та подання адвокатського запиту - 1 год, 500,00 грн; підготовка клопотання - 1 год, 500,00 грн) на загальну суму 7 000,00 грн.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Частинами 3, 4 ст. 137 ЦПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін. Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

У постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Верховний Суд у справі № 873/212/21 дійшов висновку, що суд може зменшити розмір указаних витрат, коли відображена у відповідних доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи не відповідає критерію розумності та є неспівмірною з обсягом наданих послуг і витраченим часом. Відповідно до висновків Верховного Суду у постановах від 19 січня 2023 року у справі № 345/136/18 та від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи, навіть за відсутності клопотання відповідача про їх зменшення.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини: заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Керуючись критеріями обґрунтованості та співмірності судових витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, а саме того, що заборгованість виникла за договором споживчого кредитування, беручи до уваги, що ця справа є малозначною, розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, а позовна заява є типовою для адвоката, суд визнає обґрунтованим стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 133, 137, 141, 158, 259, 263-265, 268, 280-284, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за договором кредитної лінії № 150527128 від 11 квітня 2025 року у загальному розмірі 15 021 (п`ятнадцять тисяч двадцять одна) гривня 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34, офіс 333;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складене 07 серпня 2026 року. Відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України складання повного судового рішення відкладено на строк, що не перевищує п`яти днів з дня закінчення розгляду справи. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Орловський