Рішення № 138918478, 06.08.2026, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/2427/26

Провадження № 2/345/2035/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.08.2026 м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі

головуючого судді Сирка Й. Й.,

з участю секретаря судового засідання Слободян Т. Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» (далі - Товариство) звернулося до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 12.10.2024 за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, відповідачем цифровим підписом (одноразовим ідентифікатором) через вебсайт Товариства підписано договір про відкриття кредитної лінії та отримано на свій рахунок грошові кошти в сумі 18 000,00 грн. Під час ідентифікації позичальника останній пройшов однозначне встановлення особи. Кредитні кошти за договором № 1458-7774 від 12.10.2024 надано строком на 365 днів. Кінцева дата повернення кредиту зі сплатою процентів 11.10.2025. Крім того, між сторонами укладалися в аналогічний до вищенаведеного спосіб шість додаткових угод з 19.10.2024 та 25.04.2025, на підставі яких позичальнику збільшувалися суми кредитних коштів різними сумами та продовжувався передбачений договором строк кредитування. Проте відповідачем не виконано взяті на себе кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України, внаслідок чого станом на 18.03.2026 утворилася заборгованість в загальній сумі 74 934,63 грн., яка є документально підтвердженою. Сума боргу включає прострочену більшу частину тіла кредиту, процентів та комісії.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 24.04.2026 відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін на підставі норм ст. 19,274 ЦПК України.

Розгляд справи 26.05.2026 відклався у зв`язку із надходженням до суду заяви про вступ представника відповідача ОСОБА_2 та надання можливості ознайомитися із матеріалами позову.

У письмових поясненнях від 16.06.2026 сторона відповідача, не заперечуючи факту укладення кредитного договору, отримання позичальником грошових коштів та істотних умов цього договору з додатковими угодами, зазначає, що з метою виконання взятих не себе грошових зобов`язань ОСОБА_3 перерахував Товариству загалом 81 296,52 грн., переплативши, на думку відповідача, 5 696,52 грн. Водночас, автор пояснень визнає, що позичальник неналежним чином виконував умови кредитного договору, допустивши заборгованість. Відповідач не заперечує наявність неповернутої основної суми (тіла) кредиту, проте стверджує, що заборговані проценти в сумі 53 561,55 грн. мають компенсаційний характер за своєю природою і не можуть бути прихованою санкцією за невиконання позичальником взятих на себе зобов`язань. Нарахована сума процентів становить для відповідача надмірний тягар. Просить суд звернути увагу, що відповідно до приписів ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів» сукупна сума неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором. У кредитному договорі розмір комісії за видачу кредиту становить 0%, тому заявлена до суду вимога про стягнення 1 455,00 грн. цієї комісії є протиправною. Представник відповідача стверджує, що закріплена у кредитному договорі денна процентна ставка в розмірі 1% є протиправною. Посилаючись на рішення Верховного Суду від 12.02.2025 у справі №679/1103/23, а також від 18.03.2020 (справа № 902/417/18) просить суд зменшити заборгованість відповідача за нарахованими процентами, яка не може перевищувати п`ятдесяти відсотків суми наданого кредиту. Відповідач є багатодітним батьком, тому ухвалення судом рішення про стягнення процентів в сумі 53 561,55 грн. стане надмірним тягарем для сім`ї відповідача.

Заявою від 16.06.2026 представник відповідача просив долучити до матеріалів справи копії роздрукованих квитанцій про перерахування позичальником ОСОБА_1 грошових коштів Товариству із зазначенням про наявність розбіжності у наданих до матеріалів справи розрахунках позивача щодо внесеного платежу 20.12.2024.

Сторони в судове засідання не з`явилися, участі повноважних представників не забезпечили. Водночас, позивач одночасно із позовною заявою просив проводити розгляд справи без його участі, проти ухвалення заочного рішення суду не заперечив.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку, що позов необхідно задоволити частково з таких підстав.

Відповідно до ст.12-13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

В свою чергу, положеннями ст.525-527 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами ст. 629 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 3 ст. 207 ЦК України визначено, що використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» № 674-VIII від 03.09.2015, ч.12 ст.11 якого встановлює, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №234/7160/20, від 01.11.2021 у справі № 234/8084/20.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач через вебсайт Товариства 10.01.2025 уклав договір № 1458-7774 про відкриття кредитної лінії в межах продукту «CreditKasa» шляхом використання (отриманого на мобільний телефон за попередньо вказаним номером) одноразового електронного ідентифікатора, вираженого у алфавітно-цифровій послідовності А2199. Грошові кошти в сумі 18 000,00 грн. перераховано на банківську платіжну картку відповідача за допомогою платіжної системи LiqPay, що підтверджується квитанцією (платіж № 2531093278 від 12.10.2024) та довідкою Товариства, у якій зазначена маска банківської карти позичальника № НОМЕР_1 ).

Істотні умови договору про відкриття кредитної лінії: кошти надано у користування строком на 365 днів. Кінцева дата повернення (виплати) кредиту 11.10.2025 (п.4.13.); плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування кредитом; тип процентної ставки за користуванням кредитом фіксована; процентна ставка за користуванням кредитом не змінюється протягом усього строку користування кредитом, однак позичальнику на умовах, вказаних у цьому договорі (програма лояльності), може надаватися можливість скористатися кредитом за Промо-ставкою та/або Пільговою, та/або Зниженою процентними ставками; проте надані клієнту в межах програм лояльності ставки діють і залишаються незмінними протягом усього періоду дії пропозиції в межах програми лояльності за умови дотримання клієнтом усіх умов відповідної програми лояльності. (п.4.7.); базовий період складає 30 календарних днів; перебіг першого базового періоду починається з дати надання/видачі кредиту та закінчується в дату останнього календарного дня першого базового періоду. Перебіг кожного наступного базового періоду починається з наступної дати за датою закінчення попереднього базового періоду. Перебіг останнього базового періоду закінчується в останній день строку дії цього договору (п.4.8.); (п.4.10.) нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дати видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту, за наступною стандартною процентною ставкою: - 1.00% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього договору. В цей період можливе використання позичальником права користування кредитом за Промо-ставкою та/або Зниженою та/або Пільговою процентною ставкою; - 0.75% за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії договору і до закінчення строку дії цього договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту (до тієї із зазначених дат, яка настане раніше); відповідно до п. 4.7. договору комісія за видачу кредиту становить 0 % від суми виданого кредиту (якщо в цьому пункті Договору значення розміру комісії за видачу Кредиту вказано 0%. Однак комісія за видачу додаткових грошових коштів у кредит також належить до комісії за видачу кредиту і може одноразово нараховуватись при кожному отриманні позичальником у кредит додаткових грошових коштів, якщо нарахування комісії за видачу додаткових грошових коштів передбачено відповідними Додатковими угодами до цього договору, якими сторони оформили отримання позичальником у кредит додаткових грошових коштів;

Відповідно до п.10.1. договору позичальник за умови дотримання вимог, передбачених п.10.2, 10.3 цього договору, користується програмами лояльності кредитодавця та сплачує проценти (відсотки) за користування кредитом за наступними ставкою (-ми): Промо-ставка (вид акційної процентної ставки) становить 0.01% відсотка за кожен день користування кредитом протягом перших 30 календарних днів першого базового періоду, яка надається кредитодавцем виключно як знижка на користування кредитом та є заохоченням позичальника спробувати скористатися послугами кредитодавця. Позичальнику протягом вказаної у цьому абзаці кількості календарних днів першого Базового періоду надана можливість сплати процентів за користуванням Кредитом за Промо-ставкою.

Із доданої копії Графіка платежів за кредитним договором (Додаток № 2) вбачається, щоза умовами відповідного договору позичальник зобов`язаний внести 13 чергових платежів, останній з яких містить умову про одночасне повернення основної суми (тіла) кредиту.

Відповідно до копій укладених між сторонами у цій справі Додаткових угоди від 19.10.2024, 23.11.2024, 09.01.2025, 17.02.2025, 15.03.2025, 25.04.2025 в межах кредитної лінії позичальнику надавалися додаткові кредитні кошти на 2000,00 грн., двічі на 20 000,00 грн., 1 700,00 грн., 4 200,00 грн., та 9 700,00 грн., що не заперечується стороною відповідача (угоди підписані у аналогічний до підписання кредитного договору спосіб).

При цьому строк кредитування та розміри процентних ставок Додатковими угодами також змінювалися.

Пунктом 1 кожної з вищенаведених угод сторони самостійно підтверджували розмір непогашеної позичальником заборгованості перед Товариством.

Відповідно до п. 2.6. Додаткової угоди від 25.04.2026 останньої з підписаних між сторонами відповідних угод за видачу додаткових кредитних коштів на суму 9 700,00 грн. позичальник взяв на себе зобов`язання сплатити Товариству комісію в розмірі 15% від суми додатково наданих кредитних коштів, тобто 1 455,00 грн. Попередньо підписані Додаткові угоди також щоразу містили істотні умови про сплату позичальником комісій за видачу кредитних коштів, однак заборгованості позичальника перед Товариством в частині їх сплати немає.

При цьому суд звертає увагу, що відповідно до п.7 кожної з цих Додаткових угод умови кредитного договору, які були змінені Додатковою угодою, з дати її укладення не застосовуються до відносин сторін і сторони у цій частині своїх відносин за договором керуються умовами, які передбачені цією Додатковою угодою. З моменту укладення цієї Додаткової угоди сторони керуються умовами цієї Додаткової угоди в частині визначення суми кредиту, строку кредитування і строку дії договору, процентних ставок, періоду їх застосування, розміру денної процентної ставки, реальної річної процентної ставки (норми цієї Додаткової угоди у вказаних питаннях мають пріоритет над нормами Договору та нормами інших додаткових угод до договору, які були укладені до укладення цієї Додаткової угоди).

За наведених обставин суд відхиляє як очевидно необґрунтовані твердження сторони відповідача про те, що згідно з п. 4.11. кредитного договору його умовами не передбачалася комісія за надання кредитних коштів, адже відповідні суми комісій чітко визначалися додатковими угодами.

Відповідно до Додатку, який виступає невід`ємною частиною останньої за датою підписання Додаткової угоди між сторонами від 25.04.2025 строк кредитування продовжено до 24.04.2026.

Згідно з розрахунком Товариства позичальник ОСОБА_1 справно та у повному обсязі виконував свої грошові зобов`язання перед Товариством до 09.01.2025, тобто до підписання між сторонами Додаткової угоди № 3 щодо надання позичальнику додаткових кредитних коштів на суму 20 000,00 грн.

Досліджуючи зміст відповідного розрахунку суд зазначає, що дійсно між даними Товариства та представника відповідача в частині перерахованих позичальником сум грошових коштів 20.12.2024 має місце розбіжність (за даними відповідача у цей день ним перераховано 19 594,00 грн., хоча в розрахунку відображена дещо інша сума 17 788,00 грн.). Однак 09.01.2025 Товариством відображено у розрахунку перерахування позичальником 1 805,50 грн., яких насправді відповідач не сплачував, що може вказувати на технічний характер помилки у розрахунках кредитодавця, який не впливає на загальний розмір боргу відповідача (17 788,00+ 1 805,50=19 593,50 грн).

Надані стороною відповідача копії квитанцій про перерахування грошових коштів Товариству в іншій частині повністю відповідають розрахунку Товариства. Жодних контрозрахунків щодо неповноти (неправильності) розрахунку боргу відповідача перед Товариством не надано.

Перевірений судом розрахунок боргу є чітким, зрозумілим та не викликає в суду жодних зауважень щодо його неповноти чи неправильності, тому аргументи відповідача загального характеру із критичною оцінкою відповідності зазначеного розрахунку умовам кредитного договору і паспорта споживчого кредиту суд вважає голослівними.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч.2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до ч.1,2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч.3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч.6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч.8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Частиною 1 ст. 82 ЦПК України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Частково заперечуючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача нарахованих Товариством, але не сплачених позичальником процентів розміром 53 561,55 грн., на думку представника відповідача, визначений у договорі розмір процентів є непропорційно високим та призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника (споживача), а тому суд виснував про необхідність стягнення із відповідача на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованості за нарахованими процентами не більше 50 % від визначеного позивачем розміру заборгованості. В обґрунтування цих тверджень сторона відповідача покликається на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.

Проте суд не погоджується із відповідними твердженнями.

Так, у пункті 8.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

У п.5 ч.3 ст. 18 Закону «Про захист прав споживачів» вказано, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Отже, наведене передбачає право суду зменшити розмір заборгованості за тими процентами, які нараховуються як міра відповідальності за неналежне виконання позичальником обов`язку щодо своєчасного повернення отриманих у кредит грошових коштів.

Однак у спірному випадку Товариство вимогу про стягнення процентів, що нараховуються за прострочення виконання грошових зобов`язань не заявляє, а лише просить крім тіла кредиту стягнути проценти за правомірне користування кредитними коштами, тому суд не вправі зменшувати розмір по суті визнаного у повному обсязі боргу за нарахованими процентами.

Розмір процентів за користування кредитними коштами був визначений сторонами договору за їх взаємною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 ЦК України, при цьому волевиявлення сторін на укладення та підписання договору було усвідомленим і добровільним. Відповідач, укладаючи кредитний договір, мав можливість самостійно обрати фінансову установу для отримання кредиту, оцінити запропоновані умови кредитування та зважити на можливість їх виконання з огляду на своє фінансове становище. Крім того, згідно з умовами договору, він мав право відмовитися від договору протягом 14 днів з дня його укладення без пояснення причин, у тому числі після отримання грошових коштів, однак таким правом не скористалася.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що у справі, яка переглядається, нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року доповнено ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» п. 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Пунктом 17 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24 грудня 2023 року денна ставка має бути не більше 2,5 %, з 23 квітня 2024 року не більше 1,5 %, а з 21 серпня 2024 року не більше 1 %. Незважаючи на те, що розмір і порядок нарахування процентів за користування кредитом визначаються сторонами, вони повинні узгоджуватися із нормами чинного законодавства.

Укладений між сторонами у цій справі кредитний договір від 12.10.2024 з додатковими угодами відповідає вимогам Закону України «Про споживче кредитування», доводів, які б доводили протилежне, стороною відповідача не наведено.

Таким чином, позовні вимоги Товариства є підставними та підлягають до задоволення, хоча й не в повному обсязі.

При перевірці розрахунку Товариства із врахуванням укладеної між сторонами Додаткової угоди від 23.11.2024 встановлено, що згідно з додатком до цієї угоди надані позичальнику кредитні кошти в сумі 20 000,00 грн. зі сплатою комісії в розмірі 15% (3 000,00 грн). Строк повернення кредиту 22.11.2025. Строк сплати 1-го платежу 22.12.2024 в сумі 9 000,00 грн. (6 000,00 процентів + одноразова комісія).

Водночас згідно з розрахунком Товариства позичальник ОСОБА_1 вніс 19.12.2024 8 000,00 грн., а 20.12.2024 19 594,00 грн. У період з 23.11.2024 до 20.12.2024 Товариством застосовано згідно з п.2.9. Додаткової угоди від 23.11.2024 акційну (Промо-ставку) процентну ставку в розмірі 0,50% від суми залишку наданого кредиту за один день користування грошовими коштами.

Згідно з приписами ч.1 ст.16, ст.10 Закону України «Про споживче кредитування» споживач має право в будь-який час повністю або частково достроково повернути споживчий кредит, у тому числі шляхом збільшення суми періодичних платежів. Договором про споживчий кредит може бути передбачено обов`язок повідомлення кредитодавця про намір дострокового повернення споживчого кредиту з оформленням відповідного документа. Якщо споживач скористався правом повернення споживчого кредиту шляхом збільшення суми періодичних платежів, кредитодавець зобов`язаний здійснити відповідне коригування зобов`язань споживача у бік їх зменшення та на вимогу споживача надати йому новий графік платежів. У разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості: 1) у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; 2) у другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом; 3) у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит.

З огляду на викладене позичальник ОСОБА_3 достроково повернув додатково отримані кредитні кошти та одноразову комісію згідно з Додатковою угодою від 23.11.2024, переплативши на користь Товариства 1 894,00 грн. (23.11.-19.12.2024: 20 000,00х0,50%=100грн/деньх27 к.д.= 2 700,00 грн; 19.12.2024 - 8 000,00-2 700,00=5 300,00 грн; 20 000,00-5 300,00=14 700,00 грн; 20.12.2024 19 594,00 14 700,=4 894,00 грн- 3000,00грн комісії= 1 894,00 грн). З 20.12.2024 позичальник не мав жодних грошових зобов`язань перед Товариством, що відображено у розрахунку Товариства.

Суд вважає за необхідне та справедливе зарахувати переплачену позичальником суму грошових коштів на користь Товариства згідно з Додатковою угодою від 23.11.2024 в рахунок часткового погашення простроченої суми кредиту (тіла) відповідно до укладених між сторонами Додаткових угод, зменшивши розмір боргу в цій частині з 19 918,08 грн. до 18 024,08 грн.

Відтак, борг позичальника ОСОБА_1 перед Товариством становитиме 73 040,58 грн. (18 024,08+53 561,50+1 455,00).

Суд додатково роз`яснює відповідачу у справі, що за наявності певних обставин, враховуючи наявність у нього статусу багатодітного батька, ніщо не перешкоджає останньому звернутися із заявою про можливе розстрочення (відстрочення) виконання судового рішення (за умови документального підтвердженням наявності фінансових труднощей та відсутності достатніх доходів для одночасного погашення боргу).

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача на користь Товариства необхідно стягнути судовий збір у розмірі 2 595,04 грн., що складає 97,47% від ціни позову

На підставі наведеного та керуючись ст. 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (ідентифікаційний код юридичної особи (код за ЄДРПОУ) 38548598, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки 26, офіс 407, м. Київ, 01133) загальну суму заборгованості за кредитним договором №1458-7774 від 12.10.2024 в розмірі 73 040,58 гривень, з яких: прострочена заборгованість за кредитом -18024,08 гривень; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 53 561,50 гривень; - прострочена заборгованість по комісії за видачу кредиту -1 455,00 гривень.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» судовий збір у розмірі 2 595,04 гривень.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено та підписано 11.08.2026.

Суддя