Ухвала суду № 138918225, 12.08.2026, Софіївський районний суд Дніпропетровської області

ЄУН 177/815/26

Провадження 2-п/193/14/26

У Х В А Л А

іменем України

12 серпня 2026 року Софіївський районний суд Дніпропетровської області

у складі: головуючого судді Томинця О.В.,

за участю: секретаря судового засідання Оселедець О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у сел. Софіївка Криворізького району Дніпропетровської області заяву представника відповідача Ільїна Олександра Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про перегляд заочного рішення,

В С Т А Н О В И В:

01.07.2026 заявник ОСОБА_1 звернувся до Софіївського районного суду Дніпропетровської області через свого представника - адвоката Ільїна О.М. із заявою про перегляд заочного рішення, ухваленого 21.05.2026 по цивільній справі № 177/815/26 за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування заяви вказує, що про існування заочного рішення представник відповідача через численні технічні негаразди в системі «Електронний суд», був наданий лише 19.06.2026, у зв`язку із чим об`єктивно не мав можливості підготувати та подати заяву про його перегляд у передбачений законом строк.

Щодо позовної вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо отримання відповідачем одноразового ідентифікатора та введення його саме відповідачем. Позов містить лише загальні абстрактні шаблони про «підписання одноразовим ідентифікатором», не індивідуалізуючи сам підпис клієнта.

Вказує, що направлення на заблокований домен держави-агресора на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1, тоді як Указом Президента України № 133/2017 поштові сервіси домену «mail.ru» офіційно заблоковані на території України через загрозу національній безпеці, суперечить вимогам законодавства щодо укладення електронного договору.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 04.02.2026 у справі №758/14925/23 наголосив, що електронний документ без КЕП або УЕП потребує додаткової перевірки його цілісності та незмінності.

Наголошує, що сам факт існування електронного договору або скріншотів із сайту не є достатнім доказом. Сторона, яка посилається на електронний договір підписаний одноразовим ідентифікатором має довести: факт реєстрації особи у відповідній системі; факт отримання саме нею одноразового ідентифікатора (смс-коду чи пароля); технічну можливість системи ідентифікувати користувача; факт виконання умов договору (поставка товару, надання послуг, онлайн страхування чи кредитування).

Окрім того вказує, що позивачем в підтвердження переказу коштів надав довідку ТОВ «ФК «Фінекспрес», але ж цей документ не є належним доказом, оскільки він не є первинним бухгалтерським документом згідно ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». У тексті довідки платіжна компанія зазначає, про дію на підставі Рішення НБУ про видачу ліцензії від 27.04.2023 № 21/764-рк. Проте саму транзакцію намагаються підтвердити за 04.09.2020 року.

Окрім того, заперечує проти переходу права вимоги до ТОВ «ФК «Профіт Капітал», а саме відповідно до п. 2.2 Договору факторингу, первісний кредитор зобов`язаний передати Фактору документи щодо кожного Боржника в електронному вигляді протягом 30 робочих днів з дня переходу Права вимоги. Перехід права вимоги відбувся 13.05.2021 року. Отже, всі документи щодо ОСОБА_1 мали бути передані новому кредитору не пізніше червня 2021 року. Проте ключовий документ, яким позивач намагається підтвердити видачу кредиту - довідка ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС» - має реєстраційну дату 02.12.2025 року. Хронологічно неможливо у 2021 році передати документ, який буде створено лише наприкінці 2025 року. Це доводить, що станом на момент укладення договору факторингу у 2021 році позивач не отримував первинних документів щодо боржника, а отже, право вимоги не набуло чинності в обсязі, передбаченому договором. Порушення п. 2.4 договору факторингу та ст. 516 ЦК України: Згідно з п. 2.4 Договору факторингу, Фактор зобов`язаний протягом 10 робочих днів з дня переходу права вимоги направити Боржнику письмове повідомлення через АТ «Укрпошта». Позивачем не надано суду жодних фіскальних чеків чи поштових накладних, які б свідчили про виконання.

Ухвалою суду від 03.07.2026 заяву про перегляд заочного рішення залишено без руху через несплату судового збору.

06.07.2026 на виконання вимог ухвали суду від 03.07.2026 від представника відповідача надійшла заява про усунення недоліків заяви.

Ухвалою суду від 28.07.2026 поновлено строк на подання заяви, прийнято заяву про перегляд заочного рішення.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, натомість надав клопотання про розгляд заяви про перегляд заочного рішення без їх участі, заяву про скасування заочного рішення суду від 21.05.2026 у справі № 177/815/26 просить задовольнити.

Представник позивача належним чином повідомлений про дату, час ті місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, заяв та клопотань до суду не направляв.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Оскільки учасники судового засідання не з`явились, згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення, тобто 12.08.2026.

Дослідивши матеріали справи, подану заяву про перегляд заочного рішення, суд доходить таких висновків.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 287 ЦПК України у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: 1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

Відповідно до положень ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Тобто, заочне рішення підлягає скасуванню лише за одночасного існування обох, передбачених ч. 1 ст. 288 ЦПК України, підстав: неприбуття в судове засідання, неподання відзиву з поважних підстав та наявність доказів, які можуть спростувати доводи, викладені у заочному рішенні.

На необхідність з`ясування наявності доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи та можуть вплинути на ухвалене заочне рішення неодноразово звертав увагу Верховний Суд України, зокрема, при підготовці Узагальнень судової практики щодо ухвалення та перегляду судами заочних рішень, зазначаючи, що скасування заочного рішення без з`ясування, чи є у відповідачів докази, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, призводить в результаті до того, що нове ухвалене рішення після скасування заочного рішення є аналогічним. Тому касаційний суд наголошує, що правильною є практика тих судів, які скасовують заочне рішення лише за наявності двох підстав, визначених у цивільно-процесуальному законі, зокрема, якщо буде встановлено, що відповідач, який був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, не з`явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, процесуальне законодавство закріплює юридичну сукупність, за наявності всіх елементів якої заочне рішення підлягає скасуванню.

Отже, суд має скасувати заочне рішення, якщо відповідач не з`явився в судове засідання, в якому було ухвалено рішення, і не повідомив про причини своєї неявки на нього, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, та посилається на докази, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Згідно з наведеною нормою скасування заочного рішення суду можливе за двох умов, однією з яких є поважність причини неявки в судове засідання, про які відповідач не зміг завчасно повідомити.

Так, поважними причинами неявки можуть бути хвороба, тривале відрядження, інші обставини, що об`єктивно перешкоджають явці в судове засідання, які, безумовно, повинні бути підтверджені документально відповідними доказами, тобто повинні додаватися до заяви про перегляд заочного рішення. Крім того, відповідач має подати документи, що свідчать про неможливість повідомити суд про причини неявки у судове засідання.

Водночас суд зазначає, що неявка відповідача на судовий розгляд справи і не подання відзиву з поважних причин саме по собі не може бути підставою для скасування заочного рішення. Зокрема, окрім цих обставин відповідач також має вказати докази, які мають значення для справи та можуть привести до ухвалення рішення, протилежного заочному повністю або частково, або до його зміни. Тобто, якщо б ці докази були відомі суду при розгляді справи, то у справі було б ухвалено інше рішення.

Наявність вищенаведених обставин повинна бути у їх сукупності, при відсутності хоча б однієї з них, заочне рішення скасуванню не підлягає.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що підстави для скасування заочного рішення у суду відсутні, з огляду на таке.

Так, про час та дату судового розгляду справи відповідача було належним чином повідомлено за місцем реєстрації його проживання поштовим зв`язку АТ «Укрпошта», про свідчить поштове повідомлення про вручення повістки (а.с. 53).

За змістом ст. 223, 280 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). Суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2)відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

При цьому як вбачається з матеріалів цивільної справи, відповідачем отримано копію заочного рішення від 21.05.2026, 27.05.2026 про що свідчить поштове повідомлення про отримання (а.с. 75).

Так під час розгляду справи судом було встановлено, що 04.09.2020 між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 9917964 шляхом обміну електронними повідомленнями та приймання (акцепту) умов, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію» (а.с. 16).

Відповідно до п. 5 договору позики зазначено, що вказаний договір укладений дистанційно, в електронній формі, з використанням ІТС, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції та підписано накладеним електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Відповідно до умов ЗУ «Про електронну комерцію» Договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.

Договір позики між ОСОБА_1 і ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» укладений у формі електронного документу, із застосуванням електронного підпису (за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора) I5t14Hx3os, що підтверджується довідкою про ідентифікацію (а.с. 27).

Таким чином, кредитний договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами даного правочину. Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, не доведено, що вона не використовувала одноразовий ідентифікатор для підписання електронної форми кредитного договору, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є її процесуальним обов`язком.

Відповідно до п.2 Договору кредиту, кредитодавець надає позичальнику кредит (грошові кошти) в сумі 9000 грн., а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити Кредитодавцю плату (Проценти) від суми позики.

Сторони визначили, що строк позики (строк Договору) складає 30 днів, із відповідною Базовою процентною ставкою 1,50% в день та розміром акційних Процентів 0,64% в день. Сторонами відповідно до умов п.2 Договору визначено, що розмір процентів на прострочену позику (строк користування коштами понад строки Договору) складають 2,7% в день.

Згідно з п. 5 Договору кредиту визначено, що цей Договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» Договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі. Відповідно до п. 4.2. Договору кредиту Позичальник до моменту підписання Договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, розміщені на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/ (надалі «Правила»), їх зміст, суть, об`єм зобов`язань Сторін та наслідки укладення цього Договору йому зрозумілі.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із ст. 64 ЦПК України.

Згідно зі ст.11 ч.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

У постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року по справі №127/33824/19 зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт Товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений; сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.

Таким чином, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, яка оформлена сторонами в електронній формі, а тому доводи представника відповідача судом не приймаються.

Кредитодавець на виконання умов Договору кредиту надав Позичальнику грошові кошти у сумі 9 000 грн строком на 30 днів, а Позичальник відповідно зобов`язався повернути його разом з іншими платежами згідно з умовами цього Договору.

Позикодавець на виконання умов Договору кредиту надав Позичальнику грошові кошти у сумі 9000 грн шляхом перерахування на картковий рахунок, котрий надано Позичальником та міститься в реквізитах Договору позики, що підтверджується відповідною (Ідентифікацію) Довідкою про укладення договору фінансової установи (додається).

У договорі позичальником самостійно було зазначено ідентифікацію номеру особистого електронного платіжного засобу № НОМЕР_1 (а.с.16).

Відповідно до довідки за вих. № КД-00091061/ТНПП від 02.12.2025, яким підтверджено, що прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 БАНК» відповідно до умов договору про переказ коштів № 23-01-18/5 від 23.01.2018, укладеного між Компанією та ТОВ «1 БАНК» та звершено операцію 04.09.2020 на суму 9000 грн., отримувач ОСОБА_2 , ЕПЗ № НОМЕР_1 (а.с. 30).

Згідно норм статті 46 Закону України «Про платіжні послуги»: а) порядок виконання платіжних операцій, у тому числі обмеження щодо виконання платіжних операцій з використанням конкретних платіжних інструментів, визначається цим Законом та нормативно-правовими актами НБУ; б) виконання платіжних операцій у платіжній системі здійснюється відповідно до правил такої платіжної системи з урахуванням вимог цього Закону; в) надавач платіжних послуг має право виконувати платіжні операції користувачів за допомогою/з використанням однієї чи кількох платіжних систем, учасником яких він є, або залучати для виконання платіжних операцій інших надавачів платіжних послуг як посередників г) надавач платіжних послуг отримувача під час виконання платіжної операції з метою встановлення належного отримувача коштів за платіжною операцією зобов`язаний перевірити в платіжній інструкції відповідність: - номера рахунку отримувача та коду отримувача (коду юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України/податкового номера або серії (за наявності) та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); або - унікального ідентифікатора отримувача. д) надавач платіжних послуг отримувача зараховує кошти за платіжною операцією на рахунок отримувача лише у разі, якщо зазначена у пункті 1 або 2 цієї частини інформація, яку він перевіряє відповідно до вимог цієї частини, відповідає тій інформації про отримувача, що зберігається у такого надавача платіжних послуг. У разі невідповідності номера рахунку та/або коду отримувача надавач платіжних послуг отримувача має право: 1) зупинити проведення платіжної операції на строк до чотирьох робочих днів та зарахувати кошти на відповідний рахунок для встановлення належного отримувача. У разі неможливості встановлення належного отримувача надавач платіжних послуг отримувача зобов`язаний не пізніше четвертого робочого дня після надходження коштів повернути їх надавачу платіжних послуг платника із зазначенням причини повернення; 2) не уточнювати номер рахунку та/або код отримувача. У такому разі надавач платіжних послуг отримувача зобов`язаний повернути кошти надавачу платіжних послуг платника не пізніше наступного робочого дня після їх надходження із зазначенням причини повернення.

Зважаючи на вищенаведені норми Закону України «Про платіжні послуги» у разі, якщо б під час виконання платіжної операції щодо перерахування кредитних коштів відповідачу, відомості про нього, як про належного отримувача кредиту не підтвердились, то операція із зарахування таких коштів взагалі б не відбулась.

Таким чином, перерахування кредитних коштів відбувалось на картковий рахунок вказаний ОСОБА_1 під час заповнення кредитного договору.

Відтак, відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів того, що відповідні кредитні кошти не були зараховані на його картковий рахунок, вказаний у договорі або доказів того, що вказаний картковий рахунок йому не належить.

Оскільки Товариство не є банківською установою, то, відповідно, позбавлене можливості відкривати будь-які рахунки для клієнтів, і, як наслідок, формувати платіжні доручення та виписки за такими рахунками не може.

При цьому, чинне законодавство України не містить вимог щодо засобів доказування, за допомогою яких має підтверджуватись розмір заборгованості. Відповідно застосовуються загальні правила щодо доказів та обов`язків щодо доказування.

У зв`язку з неповерненням заборгованості за Договором позики та відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за Договором позики №9917964 від 04.09.2020 станом на 10.07.2021 (дата відступлення права вимоги) становить 24552,00 грн., яка складається з: - заборгованості за основним боргом - 9000 грн.; - заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами за увесь час користування кредитними коштами 15 552,00 грн.

10.07.2020 між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал» укладений договір № 10072020, відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» відступило ТОВ «ФК «Профіт Капітал» право вимоги за договором позики №9917964.

За п. 1.1 договору факторингу передбачено, що ТОВ «1 БАНК» зобов`язується передати ТОВ «ФК «Профіт Капітал» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «Профіт Капітал» зобов`язується прийняти такі права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження ТВО «ФК «Профіт Капітал» за відповідний реєстр плату, у передбачений цим договором спосіб.

П. 2.1.3 договору факторингу передбачено перехід від ТОВ «1 БАНК» до ТОВ «ФК «Профіт Капітал» права вимоги відбувається в день підписання Сторонами відповідного Реєстру прав вимог, після чого ТОВ «ФК «Профіт Капітал» стає кредитором по відношенню до Боржників та набуває всіх прав щодо Боржників в обсязі та на умовах, що існували на моментт такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Реєстр прав вимог у паперовому вигляді є невід`ємною частиною цього договору та підтверджує факт переходу від ТОВ «1 БАНК» до ТОВ «ФК «Профіт Капітал» прав вимог (а.с. 35 на звороті).

Відповідно до витягу з реєстру боржників № 116 від 13.05.2021 до договору факторингу №10072020 від 10.07.2020 ТОВ «ФК «Профіт Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача за договором позики №9917964 від 04.09.2020 в сумі 24 552,00 грн., з яких: 9000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 15552,00 грн. сума заборгованості за відсотками (а.с.40).

Позивачем додано до матеріалів справи повний реєстр, який містить всі необхідні дані боржника, підписаний та засвідчений сторонами договору (а.с. 39-41). Таким чином, ТОВ «ФК «Профіт Капітал» є новим кредитором, так як набуло право вимоги до відповідача за договором позики № 9917964 від 04.09.2020, а тому вправі вимагати погашення відповідачем заборгованості згідно цього договору.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Договір, укладений з відповідачем у встановленому порядку недійсним не визнаний, тобто, в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності указаного правочину.

У цій справі позичальник не довів належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених договором, презумпція правомірності якого не спростована.

Враховуючи викладене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Профіт Капітал» заборгованості за кредитним договором в сумі 24552,00 грн.

Враховуючи наведене, доводи заявника не створюють юридичну сукупність елементів, які дають підстави для скасування заочного рішення, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне в задоволенні заяви відмовити.

Керуючись ст. 260, 287-288 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву представника відповідача ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , про перегляд заочного рішення, - залишити без задоволення.

Роз`яснити відповідачу та його представнику, що вони не позбавлені можливості оскаржити заочне рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 21.05.2026 у справі № 177/815/26 в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Повний текст ухвали складений 12.08.2026.

Суддя О. В. Томинець