Ухвала суду № 138918100, 12.08.2026, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/1214/25

№ 1-кс/183/1158/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року м. Самар

Слідчий суддя Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 ,за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши скаргу потерпілого ОСОБА_3 про бездіяльність дізнавача (скасуваня постанови дізнавача сектору дізнання Самарівського районного відділу поліції ГУНП у Дніпропетровській області ОСОБА_4 від 23 липня 2026 року про закриття кримінального провадження №12024041350001124 за ч.1 ст.296 КК України).

за участі: представника потерпілого ОСОБА_5

потерпілого ОСОБА_3

дізнавача ОСОБА_4

В С Т А Н О В И В:

Потерпілий ОСОБА_3 звернулася до слідчого судді зі скаргою про те, що 07 вересня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024041350001124 були внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 296 Кримінального кодексу України. Підставою для початку досудового розслідування стала заява потерпілого ОСОБА_3 про події, які мали місце 14 серпня 2024 року у місті Самар (на час події м. Новомосковськ) Дніпропетровської області. За твердженням потерпілого, невстановлена особа, діючи з явною неповагою до суспільства, безпричинно застосувала до нього фізичне насильство, заподіяла тілесні ушкодження, пошкодила його мобільний телефон та вчинила інші протиправні дії. У ході досудового розслідування були отримані докази, зокрема показання потерпілого, висновки судово-медичних експертиз щодо наявності у нього тілесних ушкоджень, висновок судової товарознавчої експертизи щодо вартості пошкодженого мобільного телефону, а також інші матеріали кримінального провадження. Разом із тим, попри наявність зазначених доказів, дізнавачем було прийнято рішення про закриття кримінального провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. Зазначена постанова була оскаржена потерпілим у встановленому законом порядку. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 березня 2026 року у справі № 183/1214/25 апеляційну скаргу було задоволено, ухвалу слідчого судді скасовано, а матеріали направлено для нового розгляду. Апеляційний суд дійшов висновку, що рішення про закриття кримінального провадження було прийнято передчасно, без належного дослідження всіх обставин кримінального провадження, без належної оцінки зібраних доказів та без дотримання вимог статті 110 КПК України щодо мотивованості процесуального рішення. Таким чином, апеляційний суд фактично констатував необхідність продовження ефективного досудового розслідування, усунення встановлених недоліків, проведення необхідних процесуальних дій, перевірки доводів потерпілого та прийняття нового законного, обґрунтованого і вмотивованого процесуального рішення. Однак після набрання постановою Дніпровського апеляційного суду законної сили її висновки та вказівки органом досудового розслідування належним чином виконані не були. Навпаки, як буде наведено нижче, досудове розслідування фактично не було продовжено, необхідні слідчі (розшукові) та процесуальні дії не проведені, клопотання потерпілого про їх проведення були безпідставно відхилені, що стало предметом окремого судового контролю та призвело до постановлення двох ухвал слідчих суддів про скасування відповідних рішень дізнавача. Попри це, 23 липня 2026 року дізнавач СД Самарівського РВП ГУНП у Дніпропетровській області ОСОБА_4 повторно виніс постанову про закриття кримінального провадження з тих самих підстав, не усунувши порушень, на які було вказано судами. Саме зазначена постанова є предметом оскарження у цій скарзі. Постанова Дніпровського апеляційного суду від 04 березня 2026 року у справі №183/1214/25 була обов`язковою для виконання органом досудового розслідування та прокурором. Скасовуючи попереднє рішення про закриття кримінального провадження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про передчасність такого рішення, неповноту досудового розслідування, неналежну оцінку зібраних доказів та невідповідність постанови вимогам статті 110 КПК України. Із наведених висновків апеляційного суду прямо випливав обов`язок органу досудового розслідування усунути встановлені недоліки, провести необхідні слідчі (розшукові) та процесуальні дії, перевірити доводи потерпілого, надати належну правову оцінку всім доказам у їх сукупності та лише після цього прийняти законне і обґрунтоване процесуальне рішення. Однак після повернення матеріалів кримінального провадження до органу досудового розслідування зазначені вимоги виконані не були. Більше того, потерпілий та його представник, розуміючи необхідність усунення недоліків, встановлених апеляційним судом, неодноразово зверталися до дізнавача із клопотаннями про проведення конкретних слідчих (розшукових) та процесуальних дій, виконання яких було необхідним для всебічного, повного та неупередженого дослідження обставин кримінального провадження. Проте всі такі клопотання були відхилені. Законність цих відмов двічі була предметом судового контролю. Так, ухвалою Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 квітня 2026 року у справі №183/1214/25, провадження №1-кс/183/530/26, постанову дізнавача про відмову у задоволенні клопотання потерпілого було скасовано як таку, що не відповідала вимогам кримінального процесуального закону. Незважаючи на це, орган досудового розслідування не виконав зазначену ухвалу належним чином та повторно відмовив у проведенні необхідних процесуальних дій. У зв`язку із цим ухвалою Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 травня 2026 року у справі №183/1214/25, провадження №1 кс/183/596/26, повторну постанову дізнавача також було скасовано. При цьому слідчий суддя окремо звернув увагу на те, що орган досудового розслідування фактично не виконує висновки, викладені у постанові Дніпровського апеляційного суду від 04 березня 2026 року. Таким чином, після ухвалення постанови апеляційного суду орган досудового розслідування: не усунув недоліків, встановлених судом; не виконав висновків суду апеляційної інстанції; не виконав дві ухвали слідчого судді; не забезпечив проведення необхідних слідчих (розшукових) та процесуальних дій; не забезпечив належної перевірки доводів потерпілого; повторно прийняв рішення про закриття кримінального провадження. За таких обставин постанова дізнавача від 23 липня 2026 року є не результатом повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування, а наслідком систематичного невиконання обов`язкових судових рішень, ухвалених у цьому кримінальному провадженні.

Постанова дізнавача СД Самарівського РВП ГУНП у Дніпропетровській області ОСОБА_4 від 23 липня 2026 року про закриття кримінального провадження №12024041350001124 не відповідає вимогам законності, обґрунтованості та вмотивованості, встановленим Кримінальним процесуальним кодексом України, а тому підлягає скасуванню. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 284 КПК України кримінальне провадження може бути закрито лише у разі встановлення відсутності в діянні складу кримінального правопорушення. Сам термін «встановлення» означає, що такий висновок повинен ґрунтуватися на повному, всебічному та неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, належній перевірці всіх доказів та їх оцінці у сукупності. Саме на це звернув увагу Дніпровський апеляційний суд у постанові від 04.03.2026 у справі №183/1214/25, зазначивши, що рішення про закриття кримінального провадження може бути прийняте лише після дослідження всіх обставин кримінального провадження та належної оцінки усіх доказів. Після скасування попередньої постанови про закриття кримінального провадження орган досудового розслідування був зобов`язаний усунути встановлені судом недоліки, виконати необхідні слідчі (розшукові) та процесуальні дії, перевірити доводи потерпілого і лише після цього приймати нове процесуальне рішення. Однак матеріали кримінального провадження свідчать про протилежне. Після постанови Дніпровського апеляційного суду не було проведено комплексу слідчих (розшукових) та процесуальних дій, необхідних для усунення встановлених судом недоліків. Більше того, потерпілий був вимушений звертатися з відповідними клопотаннями про проведення таких дій, однак дізнавач двічі відмовив у їх задоволенні, а законність цих відмов була спростована ухвалами Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15.04.2026 (провадження №1-кс/183/530/26) та від 06.05.2026 (провадження №1-кс/183/596/26). Отже, на момент винесення постанови від 23.07.2026 року залишалися неусунутими ті самі недоліки досудового розслідування, на які вже було вказано судами. За таких обставин висновок дізнавача про відсутність у діянні складу кримінального правопорушення є передчасним, оскільки він зроблений без виконання необхідного обсягу процесуальних дій та без усунення недоліків, встановлених судами. Фактично оскаржувана постанова не містить нових обставин або нових доказів, які б виникли після постанови Дніпровського апеляційного суду та могли обґрунтувати повторне закриття кримінального провадження. Таким чином, рішення про повторне закриття кримінального провадження було прийнято не внаслідок отримання нових доказів чи завершення повного досудового розслідування, а за відсутності будь-яких істотних змін у доказовій базі кримінального провадження. За таких умов постанова дізнавача від 23.07.2026 року не відповідає вимогам статей 9, 91, 92, 94, 110 та 284 КПК України, а тому є незаконною та підлягає скасуванню.

Однією з основоположних засад здійснення правосуддя в Україні є обов`язковість судового рішення. У цій справі обов`язковими для органу досудового розслідування були: постанова Дніпровського апеляційного суду від 04.03.2026 у справі №183/1214/25; ухвала Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15.04.2026 у справі №183/1214/25, провадження №1-кс/183/530/26; ухвала Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06.05.2026 у справі №183/1214/25, провадження №1-кс/183/596/26. Проте матеріали кримінального провадження свідчать, що після набрання зазначеними судовими рішеннями законної сили їх зміст фактично залишився невиконаним. Орган досудового розслідування не усунув недоліків, на які було прямо вказано судами, не забезпечив проведення необхідних слідчих (розшукових) та процесуальних дій, не виконав ухвали слідчого судді щодо незаконності відмов у задоволенні клопотань потерпілого та, не змінивши істотно стан досудового розслідування, повторно закрив кримінальне провадження з тих самих підстав. За таких обставин повторне прийняття постанови про закриття кримінального провадження фактично нівелює юридичне значення постанови апеляційного суду та ухвал слідчого судді, оскільки допущені порушення, встановлені судами, так і не були усунуті. Фактично орган досудового розслідування повторно ухвалив процесуальне рішення за тих самих обставин, які вже були предметом судового контролю та визнані такими, що не відповідають вимогам кримінального процесуального закону. Такий підхід суперечить не лише вимогам Конституції України та КПК України, а й самій меті судового контролю за досудовим розслідуванням. Судовий контроль покликаний забезпечити реальне усунення порушень закону, а не створити формальну можливість для повторного прийняття аналогічного процесуального рішення без виконання висновків суду. Якщо після скасування постанови судом орган досудового розслідування має можливість, не усунувши встановлених порушень, повторно прийняти аналогічне рішення, це фактично позбавляє судовий контроль його практичного змісту та не забезпечує ефективного поновлення порушених прав потерпілого. Саме тому повторна постанова дізнавача від 23.07.2026 року не може розглядатися як самостійне законне процесуальне рішення, оскільки вона прийнята без виконання обов`язкових судових рішень, що набрали законної сили.

Незважаючи на постанову Дніпровського апеляційного суду від 04.03.2026 року, якою було встановлено передчасність закриття кримінального провадження та необхідність усунення недоліків досудового розслідування, після повернення матеріалів кримінального провадження фактично не було забезпечено проведення комплексу процесуальних дій, необхідних для перевірки всіх обставин події. Навпаки, спроби потерпілого ініціювати проведення необхідних слідчих (розшукових) дій шляхом подання відповідних клопотань закінчилися двома незаконними відмовами дізнавача, які були скасовані ухвалами слідчого судді. Таким чином, замість усунення порушень, встановлених судами, орган досудового розслідування фактично створив ситуацію, за якої проведення необхідних процесуальних дій стало неможливим саме через прийняті ним незаконні процесуальні рішення.

Постанова від 23.07.2026 року не лише суперечить вимогам Кримінального процесуального кодексу України, а й не відповідає міжнародним стандартам ефективного розслідування, які відповідно до статті 9 Конституції України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами України.

Сукупність наведених у цій скарзі обставин свідчить про те, що на момент винесення постанови дізнавача від 23.07.2026 року у кримінальному провадженні №12024041350001124 не були усунуті істотні недоліки досудового розслідування, встановлені постановою Дніпровського апеляційного суду від 04.03.2026 року та подальшими ухвалами слідчих суддів. Органом досудового розслідування не забезпечено проведення всіх необхідних слідчих (розшукових) та процесуальних дій, спрямованих на всебічне, повне та неупереджене дослідження обставин кримінального провадження. Після скасування попередньої постанови про закриття кримінального провадження нових доказів, які б об`єктивно спростовували доводи потерпілого або свідчили про відсутність у діянні складу кримінального правопорушення, отримано не було. Водночас орган досудового розслідування неодноразово відмовлявся проводити процесуальні дії, необхідність яких випливала як із доводів потерпілого, так і з висновків судів. Законність таких відмов двічі була спростована ухвалами слідчого судді. Таким чином, повторне закриття кримінального провадження фактично відбулося за тих самих обставин, які вже були предметом перевірки судів та визнані недостатніми для прийняття рішення про закриття кримінального провадження. За таких умов висновок дізнавача про відсутність у діянні складу кримінального правопорушення не може вважатися результатом повного, всебічного та неупередженого дослідження всіх обставин справи, як цього вимагають статті 2, 9, 91, 92, 94, 110 та 284 КПК України. Крім того, повторне прийняття аналогічного процесуального рішення без виконання постанови Дніпровського апеляційного суду та двох ухвал слідчого судді суперечить конституційному принципу обов`язковості судових рішень, закріпленому у статті 129 1 Конституції України, та статті 21 КПК України.

За своєю суттю оскаржувана постанова є повторенням раніше скасованого процесуального рішення без усунення тих недоліків, які вже були встановлені судами. У зв`язку з цим постанова дізнавача СД Самарівського РВП ГУНП у Дніпропетровській області ОСОБА_4 від 23.07.2026 року не відповідає вимогам законності, обґрунтованості та вмотивованості, а тому підлягає скасуванню як така, що прийнята з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Отже, ОСОБА_3 просив слідчого суддю скасувати постанову дізнавача сектору дізнання Самарівського районного відділу поліції ГУНП у Дніпропетровській області ОСОБА_4 від 23 липня 2026 року про закриття кримінального провадження №12024041350001124; повернути матеріали кримінального провадження №12024041350001124 до органу досудового розслідування для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.

В судовому засіданні представник - адвокат ОСОБА_5 , підтримав подану скаргу, просив її задовольнити.

Потерпілий ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав подану скаргу, просив її задовольнити.

Дізнавач ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечив проти задоволення поданої скарги. На дослідження та на підтвердження своїх доводів надав слідчому судді матеріали кримінального провадження 12024041350001124 від 07.09.2024 за ч. 1 ст. 296 КК України. Підтвердив, що з моменту ухвалення апеляційною інстанцією судового рішення (04.03.2026 р.) дійсно слідчі дії не здійснювались.

Дослідивши скаргу, постанову дізнавача, матеріали кримінального провадження, заслухавши доводи представника ОСОБА_3 , та потерпілого ОСОБА_3 , дізнавача, слідчий суддя дійшов такого висновку.

Слідчий суддя зазначає, що завданнями кримінального провадження, відповідно до ст. 2 КПК України, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу та щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

На підставі ч. 2 ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

На підставі ч. 2 ст. 9 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Згідно із ч. 1 ст. 40-1 КПК України, дізнавач при здійсненні дізнання наділяється повноваженнями слідчого.

Статтею 93 КПК України встановлено, що сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

У свою чергу, слідчий, прокурор під час досудового розслідування, зобов`язаний детально та всебічно перевірити доводи особи, що подала таку заяву.

Зокрема, якщо слідчим закрито провадження за відсутністю в діях особи складу злочину чи самої події, то він має звернути увагу на те, що би така постанова у обов`язковому порядку містила детальний виклад обставин, за яких заявник вважав, що особою (особами) вчинено злочин, а у разі, якщо особі (особам) ставилося в вину декілька протиправних діянь, які підпадають під ознаки різних статей кримінального закону, то чи містить вона висновки щодо відсутності вини особи (осіб) у вчиненні кожного з них.

Отже, наведені приписи кримінального процесуального законодавства передбачають, що рішення про закриття кримінального провадження може бути прийняте лише у результаті проведення ефективного, повного та всебічного досудового розслідування.

Досудове розслідування може вважатись всебічним та повним лише, якщо під час його проведення слідчий орган об`єктивно встановив усі обставини справи, провів усі слідчі (розшукові) та процесуальні дії для встановлення таких обставин, надав належну правову оцінку встановленим фактам та на підставі приписів закону і фактичних даних прийняв процесуальне рішення.

Практика Європейського суду з прав людини щодо проведення ефективного офіційного розслідування кримінальних справ є сталою та вказує на те, що згідно з мінімальними критеріями ефективності, які Суд визначив у своїй практиці, таке розслідування має бути незалежним, безстороннім і підлягати громадському контролю, а компетентні органи повинні діяти зі зразковою ретельністю та оперативністю. Розслідування має бути ретельним. Це означає, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з`ясувати, що трапилось, і не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 110 КПК України постанова слідчого, дізнавача, прокурора складається з: мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу. Однак, вказані вимоги кримінально процесуального закону дізнавачем не були виконані.

Так, в оскаржуваній постанові дізнавач зазначає «В ході проведення досудового розслідування було призначено та проведено судово-медичну експертизу, згідно з висновком експерта №2788е від 11.09.2024, при огляді у ОСОБА_3 виявлено ушкодження у вигляді: ділянки на задньо-внутрішній поверхні правої гомілки в середній третині, що є наслідком загоєння глибокого садна або поверхневої рани, що відноситься до легких тілесних ушкоджень, що має незначні скороминущі наслідки.

Разом із тим, оцінивши зібрані у кримінальному провадженні докази в їх сукупності, всебічно, повно та неупереджено дослідивши обставини події встановлено, що відомості щодо механізму та обставин спричинення потерпілому ОСОБА_3 тілесних ушкоджень ґрунтуються виключно на його показаннях. Органом досудового розслідування проведено повний комплекс необхідних слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, спрямованих на отримання та перевірку доказів, однак інших належних і допустимих доказів, які б підтверджували повідомлені потерпілим обставини, в ході досудового розслідування не отримано».

Щодо оцінки даного висновку дізнавачем, слідчий суддя зауважує, що у вказаному формулюванні відсутні відомості щодо встановлення або не встановлення давності утворення даних тілесних ушкоджень, постанова не містить відомостей щодо проведення або не проведення додаткової судово-медичної експертизи, в той час як згідно наявної у наданих дізнавачем матеріалах кримінального провадження на а.с.159-167 наявний додатковий висновок експерта, який взагалі проігнорований та йому не надано ніякої оцінки взагалі.

З огляду на вказане слідчий суддя висновує, що під час досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні дізнавач не здійснив всебічне дослідження фактів, щодо яких здійснювалось досудове розслідування. Крім цього постанова дізнавача не містить аналізу та оцінки зібраних у ході досудового розслідування усіх доказів, у постанові відсутнє мотивування висновку, до якого дійшов дізнавач на підставі оцінки встановлених фактів щодо завданих заявнику тілесних ушкоджень.

При цьому слідчий суддя, з дотриманням приписів частини 4 статті 40-1 КПК України, не втручається в межі процесуальної незалежності дізнавача та не дає вказівок щодо вчинення конкретного переліку слідчих (розшукових) чи процесуальних дій, однак констатує, що без всебічного збирання, перевірки та оцінки доказів обставин спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, висновок про закриття кримінального провадження у зв`язку із відсутністю складу кримінального правопорушення є передчасним.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 307 КПК України, за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора під час досудового розслідування слідчий суддя може постановити ухвалу про скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора.

Підсумовуючи усе викладене, слідчий суддя доходить висновку, що прийняте дізнавачем рішення про закриття кримінального провадження є передчасним та таким, що не відповідає вимогам кримінального процесуального закону, а тому наявні правові підстави для його скасування.

На підставі викладеного та керуючись ст. 303-307 КПК України, слідчий суддя,

П О С Т А Н О В И В:

Скаргу ОСОБА_3 на постанову дізнавача сектору дізнання Самарівського районного відділу поліції ГУНП у Дніпропетровській області ОСОБА_4 від 23 липня 2026 року про закриття кримінального провадження №12024041350001124 за ч.1 ст.296 КК України - задовольнити.

Постанову дізнавача сектору дізнання Самарівського районного відділу поліції ГУНП у Дніпропетровській області ОСОБА_4 від 23 липня 2026 року про закриття кримінального провадження №12024041350001124 за ч.1 ст.296 КК України - скасувати.

Матеріали кримінального провадження повернути до сектору дізнання Самарівського РВП ГУНП у Дніпропетровській області.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1