Рішення № 138918027, 12.08.2026, Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/1610/26

Провадження № 2/177/1392/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

12 серпня 2026 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Лященко В.В.

за участю секретаря судових засідань Дятел К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Кривому Розі Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №177/1610/26 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

У травні 2026 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог посилалося на те, що 05.11.2019 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 8851333, підписаний електронним підписом через одноразовий ідентифікатор. За кредитним договором ТОВ «Мілоан» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 8 000,00 грн зі сплатою відсотків за його користування. Приймаючи умови кредитного договору ОСОБА_1 підтвердив, що ознайомлений із його змістом. На виконання умов кредитного договору позичальнику було перераховано грошові кошти на рахунок відповідача. 20 лютого 2020 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено Договір про відступлення прав вимоги №47-МЛ, за яким ТОВ «Мілоан» передає ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК«Кредит-Капітал» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаним у реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників до такого Договору факторингу позивач набув права грошової вимоги до відповідача. Посилаючись на неналежне виконання ОСОБА_1 своїх грошових зобов`язань, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 24 023,20 грн, з яких: 8 000,00 грн - сума боргу за основною сумою заборгованості, 12023,20 грн - сума боргу за відсотками, 4 000,00 грн заборгованість за пенею, а також судовий збір у сумі 2 662,40 грн та 8 000,00 грн витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 18 травня 2026 року було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву. Витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» інформацію про надходження на рахунок банківської картки НОМЕР_1 коштів в розмірі 8 000,00 грн в період з 05.11.2019 по 12.11.2019 року.

01 червня 2026 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому останній просить відмовити в задоволені позову в повному обсязі. Відзив обґрунтував тим, що позивачем не доведено факт перерахування грошових коштів за кредитним договором № 8851333 від 05.11.2019 року. Оскільки на момент подачі позову у позивача відсутні належні та допустимі докази реального отримання відповідачем суми кредиту, позовні вимоги є передчасними. Також зазначає, що відсотки нараховані позивачем поза межами строку дії договору. Окрім цього, нарахування штрафних санкцій у розмірі 4 000,00 грн суперечить вимогам ЗУ «Про споживче кредитування», оскільки сума неустойки (штрафу, пені) за мікрокредитами не може перевищувати 50 % від суми одержаної споживачем за договором. Витрати на правову допомогу в розмірі 8 000,00 грн вважає неспівмірними та просить її зменшити. Також вважає, що позивач пропустив строк позовної давності, оскільки кредитний договір укладений 05.11.2019, а позивач звернувся до суду лише у 2026 році. Окремо подав письмову заяву про застосування наслідків спливу позовної давності.

17 червня 2026 року ухвалою суду повторно витребувано інформацію щодо зарахування кредитних коштів на рахунок відповідача.

16 липня 2026 року до суду надійшли витребувані докази.

В судове засідання представник позивача не з`явився, за допомогою системи «Електронний суд» подала до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача. Позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Відповідач 01.06.2026 подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, обраний сторонами спосіб захисту, категорію та складність справи, належне повідомлення сторін, суд розглядає справу на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо, відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази в справі, надавши їм оцінку в сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України (далі за текстом рішення - ЦК) зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст. 634 ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

На підставі ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ст. 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно із ст. 1049 ЦК позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.

На підставі ст. 610 ЦК порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Крім того суд вказує, що за п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до змісту ч. 1-5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

За ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

На підставі ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно із ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

На підставі абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

З урахуванням викладеного вмотивування суд дійшов висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК).

Головне, щоб електронний договір включав усі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним через недодержання письмової форми в силу прямої вказівки закону.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Отже, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є комбінацією цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічна правова позиції була викладена Верховним Судом у постанові від 12 січня 2021 року по справі № 524/5556/19.

Судом було встановлено, що 05.11.2019 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису було укладено договір про споживчий кредит № 8851333.

Згідно довідки ТОВ «Мілоан» від 10.09.2025 кредитний договір № 8851333 був підписаний ОСОБА_1 із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором F13264.

Таким чином суд дійшов висновку, що договір від 05.11.2019 року був підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, чим підтверджено його укладання сторонами такої угоди, оскільки без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт позивача за допомогою логіну та пароля договір між сторонами не був би укладений, тому сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

Виконання первісним кредитором умов укладеного договору, підтверджується наданим платіжним дорученням № 3042286 від 05.11.2019 року, згідно якого на картку відповідача ОСОБА_1 було здійснено перерахування кредитних коштів, згідно кредитного договору № 8851333 від 05.11.2019 року у розмірі 8 000,00 грн, а також витребуваною судом у АТ КБ «Приватбанк» випискою з рухом коштів по рахункам.

Згідно з п. 1.2 кредитного договору № 8851333 (індивідуальна частина) сума кредиту становить 8 000,00 грн.

Згідно з п. 1.3 кредитного договору № 8851333 (індивідуальна частина) кредит надається строком на 29 днів з 05.11.2019 року.

Згідно з п. 1.4 кредитного договору № 8851333 (індивідуальна частина) термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом:04.12.2019 року.

Згідно з п. 1.5.1 кредитного договору № 8851333 (індивідуальна частина) комісія за надання кредиту становить 0,00 грн., яка нараховується за ставкою 0,00 відсотків від суми кредиту одноразово.

Згідно п. 1.5.2 кредитного договору № 8851333 (індивідуальна частина) проценти за користування кредитом становлять 23,20 грн., які нараховуються за ставкою 0,01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Згідно з п. 1.6 договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Особливості нарахування процентів визначені п. 2.2.3, Договору.

В розділі 4 кредитного договору № 8851333 (індивідуальна частина) сторони погодили відповідальність сторін та визначили, що у разі прострочення позивальником зобов`язань повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно з умовами цього Договору, позичальник починаючи з дня наступного за днем спливу терміну (дати), вказаного в п. 1.4 цього договору з урахуванням угод про продовження строку користування/повернення кредиту та оновлених графіків розрахунків, що складаються у зв`язку з укладенням цих угод, зобов`язаний сплатити на користь товариства пеню в розмірі 2.00 відсотків від суми невиконаного грошового зобов`язання, за кожен день прострочення, але у будь-якому випадку не більше 50 відсотків від загальної суми кредиту одержаного позичальником за цим договором.

Згідно з випискою з особового рахунка за кредитним договором № 8851333 від 05.11.2019 вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Мілоан» за кредитним договором № 8851333 (індивідуальна частина) від 05.11.2019 року станом на 14.04.2026 становить 24 023,20 грн, яка складається із суми боргу за основною сумою заборгованості, 8 000,00 грн; заборгованості за процентами у розмірі 12 023,20 грн, пеня 4 000,00 грн.

20.02.2020 р. між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» було укладено Договір про відступлення прав вимоги №47-МЛ, за яким ТОВ «Мілоан» передає ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаним у реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників до такого Договору факторингу позивач набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 24 023,20 грн, з яких 8 000,00 грн. сума боргу за основною сумою заборгованості, 12 023,20 грн. сума боргу за відсотками, та 4 000,00 грн. пеня.

За п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином права вимоги за кредитним договором № 8851333 (індивідуальна частина), укладеним ОСОБА_1 із ТОВ «Мілоан», з рештою перейшло до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».

Судом встановлено, що відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання за таким кредитним договором щодо повернення кредиту та процентів за користування ним, внаслідок чого у ОСОБА_1 утворилась прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі 8 000,00 грн, яку відповідач повинен сплатити на користь позивача.

Що стосується нарахованих відсотків, та позиції відповідача, що вони нараховані поза межами строку дії договору, суд виходить з наступного.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України та частиною 1 статті 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до пункту 1.6 договору № 8851333 від 05.11.2019 року стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Згідно з пунктом 2.2.3 договору передбачено, що якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то у випадку невиконання позичальником умов цього договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати всіх платежів, проценти за користування кредитом з дня наступного за днем визначеним п.1.4 продовжують нараховуватися за базовою ставкою згідно п. 1.6 договору протягом 60 днів, після чого нарахування процентів може бути зупинене або припинено товариством в односторонньому порядку.

Матеріали справи свідчать про те, що у термін, обумовлений пунктом 1.4 кредитного договору до 04.12.2019 року, відповідач кредит не повернув, у зв`язку з чим на підставі пункту 2.2.3. договору відповідач продовжив нарахування відсотків за базовою ставкою 2,50 % в день, протягом 60 днів.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 у термін до 02 лютого 2020 року в межах 60 днів, передбачених пунктом 2.2.3 договору кредитні кошти також не повернув, відсотки за його користування не погасив. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Отже, обґрунтованими є вимоги позивача щодо стягнення з відповідача відсотків за користування кредитними коштами у загальній сумі 12 023,20 грн.

В свою чергу відповідачем до суду не надано власного розрахунку заборгованості на спростування доводів і розрахунку позивача, або об`єктивних доказів про погашення заборгованості та її відсутності.

Крім того, з позовом про визнання недійсним договору про споживчий кредит в частині визначення розміру відсотків за користування кредитними коштами відповідач не звертався.

Щодо вимоги про стягнення штрафу/пені в розмірі 4 000,00 грн, слід зазначити таке.

Відповідно до п. 11) ч. 1 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит зазначаються: інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит

Частиною другою ст. 21 вище вказаного закону передбачено, що сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

Зі змісту кредитного договору № 8851333 від 05.11.2019 слідує, що сторони у п. 4.1 погодили розмір пені, у разі прострочення позичальником зобов`язання повернення кредиту, який складає 2.00 відсотків від суми невиконаного грошового зобов`язання, за кожен день прострочення, але у будь-якому випадку не більше 50 відсотків від загальної суми кредиту одержаного позичальником за цим договором.

З пред`явлених позивачем позовних вимог слідує, що останнім завалено вимогу про стягнення пені в розмірі 50 відсотків від загальної суми кредиту одержаного ОСОБА_1 за цим договором, що становить 4 000,00 грн, та відповідає як умовам договору так і вимогам Закону України «Про споживче кредитування».

В зв`язку з чим суд дійшов висновку, що твердження відповідача про те, що нарахування штрафних санкцій суперечить вимогам Закону України «Про споживче кредитування» не заслуговують на увагу і з останнього на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» слід також стягнути заборгованість по штрафах/пені в сумі 4 000,00 грн.

Щодо застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID - 19, спричиненої корона вірусом SARS-CоV-2" на всій території України встановлено карантин з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року, дія якого постановами Кабінету Міністрів України неодноразово продовжувався.

З урахуванням п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та часу введення в Україні карантину у межах позовної давності знаходиться період з 12 березня 2020 року. До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 06 грудня 2023 року у справі № 212/10834/21. Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року відмінено з 24 год 00 хв 30 червня 2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

При цьому, відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції, яка діяла до 04.09.2025), у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії, яким доповнено ЦК України в березні 2022 року у зв`язку з російською військовою агресією проти України.

Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану у подальшому неодноразово продовжувався і діяв на момент звернення до суду із даним позовом.

Пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України виключено на підставі Закону № 4434-IX від 14.05.2025.

Враховуючи викладене позовна давність у спірних правовідносинах застосуванню не підлягає відповідно до пунктів 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, оскільки протягом всього часу існування спірних правовідносин з лютого 2022 року по 04.09.2025 на всій території України діяв або карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), або воєнний стан. Тобто, строк позовної давності є таким, що спочатку продовжився у зв`язку із карантином, а потім його перебіг зупинився у зв`язку із воєнним станом до 04.09.2025, коли втратив чинність п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Отже, в цій справі відсутні підстави для застосування строку позовної давності.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, врахувавши те, що відповідач не виконує належним чином взяті на себе зобов`язання за вищезазначеним договором, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню. В зв`язку з чим з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованості за договором у розмірі 24 023,20 грн. яка складається з: 8 000,00 грн. сума боргу за основною сумою заборгованості, 12 023,20 грн. сума боргу за відсотками, та 4 000,00 грн. пеня.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу, то суд зазначає наступне.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд встановив, що понесені ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 8 000,00 грн підтверджуються матеріалами справи: договором про надання правової допомоги № 0107 від 01.07.2025 з переліком видів послуг адвоката, актом наданих послуг №Д/22344 від 14.04.2026 року, яким визначено вартість роботи адвоката та визначена вартість юридичних послуг, наданих адвокатським об`єднанням «Апологет», в загальній сумі 8 000,00 грн, детальним описом наданих послуг, а також ордером.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

З огляду на наведене, суд вважає, що ціна позову в розмірі 24 023,20 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн не є співмірними, не відповідають критерію складності справи, розумності та справедливості, а тому підлягають зменшенню до 4 000,00 грн.

Крім того, відповідно до положення п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений та документально підтверджений судовий збір в розмірі 2662,40 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 263-265 ЦПК України суд,

ухвалив:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236) заборгованість за кредитним договором № 8851333 від 05.11.2019 у розмірі 24 023,20 (двадцять чотири тисячі двадцять три грн двадцять коп.) гривень, а також витрати пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2 662,40 (дві тисячі шістсот шістдесят дві грн сорок коп.) гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмір 4 000,00 (чотири тисячі) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя В. В. Лященко