Ухвала суду № 138917764, 11.08.2026, Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

ЄУН 174/1058/26

н/п 4-с/174/3/2026

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

11 серпня 2026 року м. Вільногірськ

Вільногірський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Данилюк Т.М.

за участю: секретаря - Килинчук Л.Л.,

представника скаржника - ОСОБА_1 ,

представника заінтересованої особи - приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької О.О. - Кувшинової Н.В. (в режимі відеоконференції),

представника заінтересованої особи - АТ КБ «ПриватБанк» Мухітдінов В.В. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_2 на бездіяльність приватного виконавця, заінтересовані особи приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Русецька Оксана Олександрівна, Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,-

У С Т А Н О В И В:

Представник скаржника ОСОБА_1 , звернувся до суду зі скаргою та просить визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької О.О. щодо не зняття арешту у межах виконавчого провадження № 77329706 на грошові кошти у вигляд заробітної плати ОСОБА_2 , зобов`язати приватного виконавця зняти арешт у межах виконавчого провадження та стягнути з неї витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

В обґрунтування скарги зазначає, що ОСОБА_2 є клієнтом АТ КБ «ПриватБанк», в якому відкритий картковий рахунок на його ім`я (рахунок IBAN НОМЕР_1 ), НОМЕР_2 , на якій надходить щомісячно його заробітна плата з філії «ВГМК» АТ «ОГКХ».

Приватний виконавець Русецька О.О., здійснює виконавче провадження № 77329706 з примусового виконання виконавчого листа № 174/54/15-ц виданого 02.06.2024 Вільногірським міським судом Дніпропетровської області, про стягнення солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 на користь стягувача ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором від 22.04.2008, в загальному розмірі 404 917,70 грн.

У межах даного виконавчого провадження, приватним виконавцем 06.03.2025, надано розпорядження банкам та фінансовим установам України про накладення арешту на рахунки відкриті у зазначених банках та фінансових установах на ім`я ОСОБА_2 , в тому числі на зазначений вище рахунок.

На цей час, ОСОБА_2 , не може використовувати своєю заробітну плату у повному обсязі (за мінусом 20 % її щомісячно розміру, якій підлягає примусовому стягненню за законом), яка щомісячно заходить на його банківський рахунок, що є неприпустимим.

15.07.2026, адвокат Григор`єв Д.А. звернувся з заявою до приватного виконавця Русецької О.О. від імені боржника ОСОБА_2 та просив її зняти арешт з рахунку НОМЕР_1 ), НОМЕР_2 у АТ КБ «Приватбанк» на підставі того, що на цей рахунок зараховується виключно тільки заробітна плата боржника та надав копію довідки (виписки по картці) від 13.07.2026 АТ КБ «ПриватБанк», про рух коштів на зазначеному рахунку за період з 01.01.2026 по 13.07.2026.

Своїм листом від 17.07.2026, приватний виконавець Русецька О.О. повідомила, про відмову у знятті арешту, оскільки в наданих ним виписках не зазначені повні дані руху коштів, що у свою чергу унеможливлює ідентифікувати вказаний рахунок, як рахунок спеціального призначення.

Вважає неправомірною бездіяльність виконавця у вигляді не зняття арешту на грошові кошти банківського рахунку у вигляді виключно заробітної плати боржника, в зв`язку з чим і звернувся до суду з даною скаргою.

Представник заінтересованої особи АТ КБ «ПриватБанк» Мухітдінов В.В., направив відзив на скаргу, в якому просив скаргу залишити без задоволення з підстав викладених в ньому (а.с.39-40).

Представник заінтересованої особи приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької О.О. Кувшинова Н.В., надала заперечення на скаргу, в якому просила в задоволенні скарги відмовити з підстав викладених в них (а.с.57-63).

Представник скаржника ОСОБА_2 ОСОБА_1 , в судовому засіданні вимоги скарги підтримав, просив її задовольнити.

Представник заінтересованої особи АТ КБ «ПриватБанк» Мухітдінов В.В., в судовому засіданні просив в задоволенні скарги відмовити з підстав викладених в відзиві.

Представник заінтересованої особи приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької О.О. Кувшинова Н.В., в судовому засіданні просила в задоволенні скарги відмовити з підстав викладених в запереченнях, додатково зазначила ставлячи вимогу про стягнення з приватного виконавця витрат на правову допомогу, представником заявника не надано доказів сплати таких витрат, а саме первинних бухгалтерських документів.

Заслухавши позицію учасників процесу, ознайомившись зі змістом поданої скарги, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, про часткове задоволення скарги з наступних підстав.

Так, відповідно до ч.1 ст.447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ч.1 ст.448 ЦПК України, скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою конституційного права кожної особи на судовий захист (частина друга статті 129-1 Конституції України). Конституційний Суд України наголошує, що держава зобов`язана створювати дієві механізми виконання судових рішень і гарантувати можливість їх реалізації, зокрема коли рішення не виконує державний орган.

Порядок виконання судового рішення, встановлений законом, має відповідати принципам верховенства права та справедливості, а також гарантувати конституційне право на судовий захист. Невиконання державою свого позитивного обов`язку щодо забезпечення функціонування системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про виконавче провадження» №1404-VІІІ від 02 червня 2016 року (далі Закон № 1404-VІІІ).

Згідно зі ст.1 Закону № 1404-VІІІ, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 ч.1 ст.3 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону № 1404-VІІІ, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Частиною 1 ст.13 Закону № 1404-VІІІ встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч.1 ст.18 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.48 Закону № 1404-VIII, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Частинами 2, 3, 4 ст.59 Закону № 1404-VIII визначено, що у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника та/або з електронних грошей, які знаходяться на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку, небанківських надавачів платіжних послуг документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону.

У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є зокрема: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Відповідно до ч.3 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до ч.3 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунку, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, на які заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із ч. 4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження».

Так судом встановлено, на підставі рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 12.11.2015 з ОСОБА_3 ОСОБА_4 , ОСОБА_2 стягнуто заборгованість по кредитному договору №DNV0GA0000000005 від 22.04.2008 на загальну суму 18 815,88 доларів США, що складає 404 917,70 грн та 03.12.2015 виданий виконавчий лист.

15.07.2026, адвокат Григор`єв Д.А. звернувся з заявою до приватного виконавця Русецької О.О. та просив її зняти арешт з карткового рахунку НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , який відкритий на ім`я ОСОБА_2 у АТ КБ «ПриватБанк» на підставі того, що на цей рахунок зараховується виключно заробітна плата боржника та надав копію довідки (виписки по картці) від 13.07.2026 АТ КБ «ПриватБанк», про рух коштів на зазначеному рахунку за період з 01.01.2026 по 13.07.2026 (а.с.4-5, 8-9).

Своїм листом від 17.07.2026, приватний виконавець Русецька О.О. повідомила, про відмову у знятті арешту, оскільки надана ним виписка не містить повних даних руху коштів, що у свою чергу унеможливлює ідентифікувати вказаний рахунок, як рахунок спеціального призначення (а.с.6-7).

З виписки про рух коштів по рахунку НОМЕР_2 АТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що на даний рахунок зараховується заробітна плата ОСОБА_2 , яку він отримує в філії «ВГМК» АТ «ОГКХ» (а.с.8-9, 41-44, 50-56).

Таким чином, попри наявність документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання - для виплати заробітної плати, державний виконавець на звернення представника скаржника ОСОБА_2 в порушення п.1 ч.4 ст.59 ЗУ «Про виконавче провадження» арешт з вказаного рахунку не зняв.

Залишення арешту на кошти, які складають заробітну плату боржника, та звернення на них стягнення унеможливлює отримання ОСОБА_2 , будь-яких коштів заробітної плати, як основного джерела існування та порушує його право на отримання винагороди за працю.

Адже, ст.10 Конвенції про захист заробітної плати, ухваленої генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30 червня 1961 року регламентовано, що заробітна плата може стати об`єктом арешту або передачі лише у такій формі й у таких межах, які визначено національним законодавством. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї.

У зв`язку з наведеним, суд дійшов висновку, що вимоги ОСОБА_2 щодо визнання бездіяльності приватного виконавця неправомірними щодо не скасування арешту на грошові кошти у вигляді заробітної плати, яка знаходиться та надходить на банківський рахунок, який відкритий у АТ КБ «ПриватБанк» та зобов`язання приватного виконавця скасувати арешт є обґрунтованими.

Враховуючи викладене, оцінивши достовірність та достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, відповідно до свого внутрішнього переконання, керуючись вимогами ст.451 ЦПК України, про наявність правових підстав задоволення скарги.

Що підтверджується правовою позицією Верховного суду, викладеною у постанові від 12.02.2025 у справі № 444/2503/17 зазначив «Передбачене абзацом другим частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» зобов`язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки відповідно до підпункту 1 частини четвертої статті 59 цього закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.

Для боржника надання вищевказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв`язку накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків. Однак це не виключає зобов`язання банку при виконанні приписів державного та/або приватного виконавця окремо від боржника повідомити виконавця про неможливість накладення арешту на грошові кошти боржника у зв`язку з забороною встановленою законом.

Наявність у виконавчому провадженні звітів підприємства, установи, організації, фізичної особи-підприємця, що здійснюють боржнику певні виплати про нарахування доходів та розмір утримань з цього доходу на погашення боргу, надає можливість виконавцю здійснювати не тільки контроль за правильністю такого утримання, а й можливість визначення розмір коштів, які складають дохід боржника, з якого здійснення стягнення неможливе.

Коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів.

Вказаний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20 (провадження № 14-218цс21).

Отже, звернення стягнення та накладення арешту на заробітну плату понад встановлені Законом розміри заборонено, а якщо він накладений, то підлягає зняттю. Таке зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема й на підставі повідомлення боржника».

Щодо стягнення з приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької О.О.витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне:

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_2 та адвокатом Григор`євим Д.В. 15.07.2026 укладено договір про надання правничої допомоги №23/6 (а.с.10), та акт про надання професійної правничої допомоги за договором від 23.07.2026, проте не надано доказів сплати вартості наданих послуг.

В свою чергу, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 висновано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Отже, для підтвердження понесених заявником витрат на правову допомогу, така особа повинна надати до суду, зокрема, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

На підставі викладеного, враховуючи, що заявником не надано, зокрема, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, та ін.), які б свідчили про фактично понесені витрати на правничу допомогу, суд вважає дані витрати документально непідтвердженими та недоведеними, що слугує підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Керуючись ст.ст.258-261, 263,447-452 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність приватного виконавця, заінтересовані особи приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Русецька Оксана Олександрівна, Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької О.О. щодо не зняття арешту у межах виконавчого провадження № 77329706 на грошові кошти у вигляді заробітної плати боржника ОСОБА_2 , які знаходяться (зараховуються) на його картковому рахунку (IBAN НОМЕР_1 ), НОМЕР_2 , у АТ КБ «ПриватБанк» на підставі звернення боржника 15.07.2026, про зняття арешту.

Зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецьку Оксану Олександрівну, зняти арешт у межах виконавчого провадження № 77329706 на грошові кошти у вигляді заробітної плати боржника ОСОБА_2 , які знаходяться (зараховуються) на його картковому рахунку (IBAN НОМЕР_1 ), НОМЕР_2 , у АТ КБ «ПриватБанк».

У задоволенні іншої частини вимог скарги - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.

Головуючий суддя підпис Т.М.Данилюк