Рішення № 138917057, 12.08.2026, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

12 серпня 2026 рокуСправа № 495/9813/25 Номер провадження 2/495/259/2026

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Волкової Ю.Ф.,

із участю секретаря судового засідання Мартиненко Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Укрглобал-фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

23.12.2025 представник ТОВ "ФК "Укрглобал-фінанс" звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4668628 у сумі 119136,71 грн.

1.Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

1.1. 21.05.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем ОСОБА_1 укладено електронний договір № 4668628 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, згідно з яким ТОВ «Лінеура Україна» надало відповідачу у користування кошти у сумі 29900 грн, шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, зазначеної споживачем, строком на 360 днів, на умовах, встановлених договором, а відповідач зобов`язувався одержати і повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Підписуючи договір відповідач підтвердила, що вона ознайомлений з усіма умовами та правилами надання коштів у позику в тому числі й на умовах фінансового кредиту, які розміщені на офіційному сайті, приймає їх та зобов`язується неухильно дотримуватись. ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед відповідачем виконало та здійснило перерахунок грошових коштів у сумі 29900 грн на реквізити банківської картки, які відповідачем вказано особисто в заяві на отримання кредиту.

Відповідач порушила умови договору і не повернула в повному обсязі кредит, а також не виконала всі інші свої грошові зобов`язання перед кредитором за договором.

23.04.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» укладено договір відступлення прав вимоги № 23/04/24, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило право грошової вимоги до боржників, в тому числі за кредитним договором № 4668628.

Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, у останнього утворилась заборгованість на загальну суму119136,71 грн, з яких: 22723,56 грн - сума заборгованості за тілом кредиту; 81463,15 грн заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 1.4 кредитного договору за зниженою процентною ставкою 0,6 % за кожен день користування кредитом за період з 21.05.2024 по 22.04.2024, та за ставкою 1,5 % з 23.04.2024.

Відтак відповідач порушила умови договору та на даний час продовжує ухилятися від виконання зобов`язань і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав позивача, а тому позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості за договором.

1.2. Відзив на позовну заяву відповідач не подала.

2. Рух справи у суді

Ухвалою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26.12.2025 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, та призначено підготовче засідання.

Ухвалою від 04.05.2026 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

3. Заяви, клопотання учасників процесу та насідки їх вирішення; порядок судового розгляду.

Представник позивача в судове засідання не з`явився; подав клопотання про розгляд справи за його відсутність, позов підтримує та просить його задовольнити.

Відповідач у судові засідання не з`явилась про час та місце слухання справи повідомлялась шляхом направлення судових повісток про виклик у судове засідання; про поважність причин неявки або про відкладення розгляду справи суду не заявив.

Керуючись статтею 280 ЦПК України суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.

Фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось у зв`язку з неявкою всіх учасників справи (частина друга статті 247 ЦПК України).

4. Фактичні обставини справи.

Судом, встановлено, що 21.05.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем ОСОБА_1 укладено електронний договір № 4668628 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, згідно з яким ТОВ «Лінеура Україна» надало відповідачу у користування кошти у сумі 29900 грн, шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки.

Відповідно до п.1.3., 1.4.1. договору строк кредиту 360 днів; періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів; стандартна процентна ставка становить 1,50 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього договору.

Пунктом 1.5.1., 1.5.2. орієнтована реальна річна процентна ставка на дату укладання договору складає: 9541,79 % річних; за зниженою ставкою 4862,21 % річних.

Договір кредиту укладено в електронній формі та є електронним договором, підписання якого відбувається позичальником у відповідності до вимог ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», за допомогою Електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Підписуючи договір відповідач прийняла пропозицію кредитодавця та погодилась з усіма додатками та невід`ємними частинами договору в цілому, підтвердила, що вона ознайомлена та погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє та зобов`язується неухильно дотримуватись умов договору та правил надання фінансових кредитів, що розміщені на сайті кредитодавця.

ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед відповідачем виконало та 21.05.2024 здійснило перерахунок грошових коштів у сумі 29900 грн на картку НОМЕР_1 номер транзакції в системі iPay.ua 402571841 (реквізити банківської картки відповідачем вказано особисто у заяві на отримання кредиту), що підтверджується довідкою «iPay.ua» про успішну транзакцію.

23.04.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» укладено договір відступлення прав вимоги № 23/04/24, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило право грошової вимоги до боржників, в тому числі за кредитним договором № 4668628.

За розрахунком позивача, після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, у останнього утворилась заборгованість на загальну суму119136,71 грн, з яких: 22723,56 грн - сума заборгованості за тілом кредиту; 81463,15 грн заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 1.4 кредитного договору за зниженою процентною ставкою 0,6 % за кожен день користування кредитом за період з 21.05.2024 по 22.04.2024, та за ставкою 1,5 % з 23.04.2024.

5. Застосовані норми права

За нормою ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст.639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі №732/670/19, від 23.03.2020 року у справі №404/502/18, від 07.10.2020 року №127/33824/19.

Відповідно до ч.ч.1, 3, 4, 7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 85507.

Відповідно до ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з п.6 ч.3 ст.175 ЦПК України, позивач зазначив, що ним не здійснювалися заходи досудового врегулювання спору, оскільки законом не визначений обов`язків досудовий порядок урегулювання спору для даної категорії справ.

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 року у справі №6-979цс15 «боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».

При умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначене повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора, які вказані в кредитному договорі, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст.516 ЦК України.

Відповідно до ч.1, 3 ст.512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов`язується вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному цим договором.

Відповідно до ч.1 ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.526,527,530 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору у встановлені строки і боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок.

Частина 1 ст.599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст.1049,1050,1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього кодексу.

Згідно з ст.1077,1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи(боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1ст.81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1ст.89 ЦПК України).

При цьому, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (ч.1ст.82 ЦПК України).

Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення пені у сумі 14950 грн суд зазначає таке.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Суд зазначає, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який станом на час розгляду цієї справи продовжено та не припинено.

Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 № 183/7850/22 зазначив тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Враховуючи, що на час розгляду цієї справи в Україні діє воєнний стан, стягнення неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитними договорами виключається.

Відтак, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 14950 грн задоволенню не підлягають.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог на суму 104186,71 грн.

6. Розподіл судових витрат

6.1 Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку про її часткове задоволення, зважаючи на таке.

Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п.1 ч.3 цієї статті до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Представник позивача Руденко К.В. як доказ понесення останнім витрат на послуги адвоката подав копію договору про надання правничої допомоги від 02/08/2024 від 02.08.2024 (далі договір), копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, копію довіреності від 18.09.2025, копію акта приймання-передачі наданих послуг № 116 від 04.11.2025 до договору про надання юридичних послуг № 02/08/2024 від 02.08.2024, копію витягу з реєстру № 1 до акта приймання-передачі наданих послуг № 116 від 04.11.2025 до договору про надання юридичних послуг від 02/08/2024 від 02.08.2024, копію платіжної інструкції № 3337.

Суд вважає, що ці документи не підтверджують факту надання адвокатом правової допомоги у зв`язку з розглядом цієї конкретної справи, а лише вказують на те, що між ТОВ «ФК «Укрглобал-фінанс» та ФОП Руденко Костянтином Васильовичем (адвокатом) існують договірні відносини щодо надання першому юридичних послуг.

Так, предметом договору є: складання виконавцем проектів процесуальних документів, листів, адвокатських запитів, претензій, заперечень, позовних заяв, пояснень, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, представництво інтересів замовника в органах державної влади та місцевого самоврядування (пункт 1.1. договору).

Згідно з пунктом 3 договору (порядок розрахунків) вартість послуг виконавця становить, зокрема, 10 000 грн за складання позовної заяви про стягнення заборгованості.

Пунктом 4 цього договору сторони узгодили порядок приймання-передачі послуг: замовник вважається таким, що отримав послуги, а виконавець таким, що надав послуги після підписання акту приймання-передачі наданих послуг.

Надана копія акта приймання-передачі наданих послуг № 116 від 04.11.2025 до договору про надання юридичних послуг від 02/08/2024 від 02.08.2024 містить інформацію про найменування послуг: підготовка позовних заяв про стягнення заборгованості за боржниками ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» згідно з реєстром №1 до акта приймання-передачі наданих послуг № 116 від 04.11.2025 до договору про надання юридичних послуг від 02/08/2024 від 02.08.2024; вартість послуг: 10 000 грн.

У платіжній інструкції кредитового переказу коштів № 3337 вказано про сплату 100 000 грн з призначенням платежу: оплата за надання юридичних послуг по договору № 02/08/2024 про надання юридичних послуг від 02.08.2024 року по акту № 116 від 04.11.2025.

Водночас, за результатами оцінки доказу - копії витягу з реєстру № 1 до акта приймання-передачі наданих послуг № 116 від 04.11.2025 до договору про надання юридичних послуг № 02/08/2024 про надання юридичних послуг від 02.08.2024, суд його вважає неналежним та недостовірним, оскільки він не містить інформації щодо предмета доказування і на його підставі дійсні обставини справи не встановлюються.

Отже, у тексті договору та платіжній інструкції відсутні будь-які посилання на те, що правнича допомога надавалась адвокатом саме у справі № 495/9813/25 . Інших доказів, які б свідчили про пов`язаність договору, а відповідно й сплаченого позивачем гонорару із цією справою, суду не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем належними, допустимими, достовірними доказами його вимоги про відшкодування витрат, понесених на правову допомогу в цій справі. При цьому слід наголосити, що не можуть бути покладені на відповідача витрати на правову допомогу, надані в інших судових справах або за представлення інтересів особи в інших органах, організаціях та установах, що не пов`язані з розглядом цієї справи.

При вирішенні даного питання суд застосував правову позицію Великої Палати Верховного Суду, сформовану у постанові від 22.05.2024 у справі № 227/2301/21.

Ураховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у сумі 10 000 грн у зв`язку з недоведеністю їх понесення у цій справі.

6.2. Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит, задоволено частково (на 87,5%) то з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір судовий збір у сумі 2119,60 грн ((2422,40 грн*87,5%)/100%)).

Керуючись статтями 12, 81, 141, 247, 263-265, 280-289, 354 ЦПК України, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг»,

ухвалив:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова Компанія «Укрглобал-Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 4668628 у сумі 104 186 грн 71 коп. (сто чотири тисячі сто вісімдесят шість грн 71 коп).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова Компанія «Укрглобал-Фінанс» 2119 грн 60 коп (дві тисячі сто дев`ятнадцять грн 60 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Копію рішення направити учасникам справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Повне судове рішення складене 12.08.2026.

Повне найменування сторін:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова Компанія «Укрглобал-Фінанс», ЄДРПОУ 41915308, адреса місцезнаходження: 03124, бульвар Вацлава Гавела, 4, місто Київ;

відповідач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Ю.Ф. Волкова