Рішення № 138916738, 30.07.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/2477/25

н\п 2/490/313/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року м. Миколаїв

Центральний районний суд міста Миколаєва

у складі головуючого судді Чулуп О.С.,

за участю секретаря судового засідання Правник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Миколаєві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до

Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради, Виконавчого комітету Миколаївської міської ради

про відшкодування моральної та матеріальної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва з позовом до відповідача в якому просить стягнути солідарно з відповідачів на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 7324 грн. 68 коп., моральну шкоду у розмірі 92675,32 грн.

В обгрунтування позову позивач вказує, що 17.02.2025 року Миколаївський окружний адміністративний суд ухвалив рішення по справі №400/11638/24 (набрало законної сили 31.03.2025 р.), яким визнано протиправним та нечинним Порядок здійснення контролю за наданням соціальних послуг фізичними особами, які надають соціальні послуги з догляду на професійній основі, затверджений рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 23.10.2024 року № 1789 в частині: абзаців 9,15,19 (у редакції рішення ВК ММР від 13.11.2024р. №1891), 22,5 (додатку до Порядку), 7 (додатку до Порядку). Позивач вказує, що рішення виконавчого комітету від 23.10.2024 року №1789 було розроблено та прийнято виключно для застосування в правовідносинах з ОСОБА_1 . У зв`язку з прийняттям рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 23.10.2024 № 1789 та застосуванням до позивача до визнання його протиправним та нечинним МОАС, позивач отримав моральну та матеріальну шкоду.

Так позивач вказує, що він був змушений звернутись до Миколаївського бюро правничої допомоги № 2 Південного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги для написання особисто заяви на надання правової допомоги по справі № 400/11638/24, що знаходиться в 17 кілометрах від місця проживання позивача. Позивач був змушений туди постійно приїжджати для узгодження позиції, захисту/ознайомлюватись з позовною заявою, з заявою про уточнення, клопотанням про допит свідків, клопотанням про витребування доказів з адвокатом Качаном Р.Ю. та збирати та довозити необхідні документи. Позивач вказує, що особисто був присутній на кожному засіданні Миколаївського окружного адміністративного суду, завозив туди документи, збирав документи для суду (отримання довідки в Пенсійному фонді), особисто їздив в суд для отримання рішення суду що призвело додаткових матеріальних витрат з доставки позивача в період дії рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради №1789 від 23.10.2024. Вказує, що незаконні дії та вимоги відповідачів призвели до вимушених матеріальних витрат з боку позивача.

Позивач вказує, що у зв`язку з холодною порою року, він не міг дозволити собі перемерзання у зв`язку з неврологічним захворюванням, тому двигун автомобіля працював постійно для обігріву салону, що привело до збільшення витрат на оплату пального. Загальні витрати які позивач був вимушений зробити для відновлення свого порушеного права, а також витрати (реальні збитки) які позивач поніс у результаті застосування до нього склали 7324.68 грн.Таким чином позивач вказує, що протиправна поведінка відповідачів призвела до заподіяння матеріальної шкоди позивачу.

Позивач вказує, що подібними діями позивачу заподіяні глибокі моральні страждання, відповідач змушує позивача з групою інвалідністю майже цілодобово захищати свої права, бути постійно на зв`язку з представником Уповноваженого з прав людини при ВРУ,ГУ НССС. Таким чином, протиправна поведінка відповідачів у вигляді розробки, прийняття та застосуванням Рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради №789 до позивача призвели до заподіяння моральної шкоди, стражданням, підвищеню стресу, та глибокому приниженню.А тому позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 92675,32 грн.

Представник Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради та виконавчого комітету Миколаївської міської ради надав відзив в якому просить в задоволенні позову відмовити. Представник відповідача вказав, що рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду у справі № 400/11638/24 від 17.02.2025 вже були вирішені позовні вимоги ОСОБА_1 . Повторне включення цих питань до нового позову є неналежним способом захисту, оскільки спір уже вирішено судом. Станом на сьогодні рішення суду виконано в повному обсязі. Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди то представник відповідача вказав, що будь-яких допустимих та достатніх доказів того, що рішення, дії чи бездіяльність відповідача будь-яким чином вплинули на стан здоров`я позивача, спричинили погіршення його стану, зумовили фізичні, душевні, психічні страждання останнього, позивачем не надано. Самого лише посилання на їх протиправність недостатньо для прийняття рішення про відшкодування моральної шкоди. Щодо обгрунтування позивача обставин матеріальної шкоди, то представник відповідача вказав, що візит позивача до Миколаївського бюро правової допомоги був добровільним вибором позивача.Офіційного підтвердження витрат або неможливості електронного звернення не надано. Жодного причинно-наслідкового зв`язку між діями Відповідача та цією поїздкою не доведено. Щодо вимушених поїздок позивача до Миколаївського окружного адміністративного суду, то представник відповідача вказав, що позивач міг подати звернення або брати участь у процесі дистанційно через «Електронний суд» або електронну пошту. Відсутні докази, що ця поїздка була викликана примусовими діями Відповідача або спричинила шкоду. Щодо посилань Позивача на транспортні витрати, витрати на пальне, юридичні консультації тощо, то вказує, що такі витрати не є прямим наслідком саме дій відповідачів. Частина поїздок є звичайними процесуальними діями, які вчиняє будь-який учасник судового процесу.Використання приватного транспорту та обігрівання салону особисте рішення позивача, яке не може бути покладено на відповідача.

Дослідивши матеріали справи, давши оцінку доказам, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом досліджено довідку до акту огляду МСЕК серії 10 ААБ згідно якої ОСОБА_1 є інвалідом першої групи, безстроково. Потребує постійної сторонньої допомоги.

Судом досліджено договір про надання соціальних послуг з догляду на професійній основі від 31.08.2023р. та додаткові угоди до нього укладений між ОСОБА_2 з однієї сторони, особою, яка через порушення функцій організму не може самостійно пересуватись та самообслуговуватись ОСОБА_1 з другої сторони та Департаментом праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради з третьої сторони про забезпечення надання отримувачу соціальних послуг з догляду на професійній основі ( ОСОБА_1 ).

Судом досліджено рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 1789 від 23 жовтня 2024 року яким затверджено порядок здійснення контролю за надання соціальних послуг фізичними особами, які надають соціальні послуги з догляду не професійні основі.

Судом досліджено рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року по справі № 490/11638/24, яким визнано протиправним та нечинним Порядок здійснення контролю за наданням соціальних послуг фізичними особами, які надають соціальні послуги з догляду на професійній основі, затверджений рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 23.10.2024р. №1789 в частині: - абзацу 9 (запитувати у фізичної особи, що надає соціальні послуги з догляду на професійній основі документи/відомості, що можуть підтвердити надання соціальних послуг з догляду); - абзацу 15 (факт спільного проживання надавача соціальних послуг із особою, яка потребує надання соціальних послуг);- абзацу 19 у редакції рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 13.11.2024 № 1891 (підтверджуючі документи наданих послуг (документи, що підтверджують обсяг наданих соціальних послуг з догляду на професійній основі відповідно до Акта про надані соціальні послуги з догляду на професійній основі); абзац 22 в частині словосполучення "не подано документи/відомості, що можуть підтвердити надання соціальних послуг з догляду"; абзац 5 додатку до Порядку здійснення контролю за наданням соціальних послуг фізичними особами, які надають соціальні послуги з догляду на професійній основі, затверджений рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 23.10.2024 року № 1789 (Особа, якій надаються соціальні послуги: проживає/не проживає разом із фізичною особою, яка надає соціальні послуги); абзац 7 додатку до Порядку здійснення контролю за наданням соціальних послуг фізичними особами, які надають соціальні послуги з догляду на професійній основі, затверджений рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 23.10.2024 року № 1789 (підтверджуючі документи наданих послуг (чек з магазину, аптеки, медичні документи та інше).Зобов`язано виконавчий комітет Миколаївської міської ради невідкладно опублікувати резолютивну частину рішення у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання рішенням законної сили.

Судом досліджено лист Управління соціальних виплат і компенсацій Корабельного району Департаменту праці та соціального захисту населення від 25.09.2024р. направлений ОСОБА_2 з проханням надати підтверджуючі документи щодо наданих ним соціальних послуг щодо придбання і доставки проводольчих, промислових та господарських товарів, медикаментів в магазині, аптеці, оплати комунальних платежів.

Судом досліджено акт контролю за наданням соціальних послуг фізичними особами, які надають соціальні послуги з догляду на професійній основі № 961 від 24.10.2024 року згідно якого встановлено, що зі слів ОСОБА_1 надано соціальні послуги в повному обсязі. На момент проведення обстеження факт спільного проживання та догляду підтверджено. Підтверджуючі документи(чеки з магазину, аптеки, медичні документи) знаходяться у ОСОБА_3 , який забороняє їх надавати чи розголошувати їх). Акт містить відмітку ОСОБА_3 , про те, що він не згодний надавати чеки, медичну документацію та іншу особисту інформацію.

Судом досліджено лист виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 20.12.2024 року надісланий ОСОБА_4 в якому повідомлено про можливість останньому надати будь які документи на його розсуд, які підтверджують обсяг наданих соціальних послуг з догляду на професійні основі відповідно до Акта про надані соціальні послуги з догляду на професійній основі та які б не порушували медичну таємницю останнього, права на конфідеційність інформації особистого характеру.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснила суду, що працює в управлінні соціальних виплат Корабельного району завідувачем сектору соціального супроводу. Зазначила, що була в складі комісії. Вказала, що вони не вимагали чеки та медичні документи, а ознайомлювала з рішенням міської ради щодо контролю. Вказала, що вони підтвердили догляд. Свідок вказала, що вони приходили 20 жовтня 2024 року, в комісії були 3 особи. Свідок також підписувала цей акт, догляд було підтверджено. Зазначила, що запитували лише ту інформацію яку потрібно було внести в акт, там був пункт, що треба надати документи, які підтверджують надання позивачу соціальних послуг, але в акті прописали, що квитанцій надано не було. Послуги має підтвердити особа, яка здійснює догляд за позивачем. Та особа була присутня на момент складання акту.Позивач приносив акт надання послуг, який складається доглядальником раз на місяць. Цей акт можна було направити на адресу управління електронною поштою.

Допитаний в судовому свідок ОСОБА_2 пояснив суду, що він надає послуги ОСОБА_1 , є його троюрідним братом. Свідок вказав, що він кожного місяця надає акт виконаних робіт, а також його просили надати документи позивача, проте він їх не надав. Свідок зазначив, що послуги на професійні основі перевірялись методом спілкування з сусідами, а також позивачем . Свідок підтвердив, що возив позивача на зустрічі з адвокатом, зокрема 01.11.2024 року, 19.12.2024 року, 10.12.2024 року, 14.01.2025 року. Також возив позивача на засідання окружного суду 13.01.2025 року, 03.02.2025 року та 17.02.2025 року. 01.11.2024р. свідок возив позивача, щоб той міг надати документи (докази соціальних послуг). 02.12.2024р. та 03.02.2025р. возив позивача до управління соцзахисту Корабельного району. Їздили на особистому транспортні свідка. Свідок вказав, що позивач під час розгляду його справи в суді був в пригніченому стані. Завжди перемерзав, нервував. Кошти на пальне були позивача.

За змістом статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Так обгрунтовуючи вимогу щодо завдання йому матеріальної шкоди, позивач вказує, що він був вимушений звернутись до Миколаївського бюро правничої допомоги №2 Південного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги (надалі МБПД №2), яке знаходиться в м.Миколаїв для написання особисто заяви на надання правової допомоги по справі МОАС № 400/11638/24. 19.12.2024р. позивача було доставлено до керівництва МОАС для вирішення питання доступності до правосуддя, у зв`язку з ти, що зали судових засідань знаходять на 2 поверсі. Крім того позивач був вимушений приїжджати до МБПД №2 для узгодження позиції захисту/ознайомлюватись з позовною заявою,з заявою про уточнення, клопотанням про допит свідків, клопотанням про витребування доказів, зустрічі з адвокатом КачанР.Ю.,довозити необхідні документи по справі №400/11638/24.(19.11.2024р.,28.11.2024р.,10.12.2024р.,17.12.2024р.,14.01.2025р.)

01.11.2024р. позивач особисто у приміщенні Пенсійного фонду отримував довідку про розмір пенсії, яка була потрібна для подачі заяви до МБПД №2 по справі МОАС № 400/11638/24. Вказує, також, що особисто був присутній на кожному засіданні суду, особисто 01.04.2025 року отримував оригінал рішення суду. 13.01.2025р. позивач особисто завозив заяву про витребування доказів по справі до Департаменту праці та до Комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради «Міська лікарня № 5» за адресою пр. Богоявленський, 336. Крім того, позивач особисто на виконання Рішення ВК ММР №1789 завозив до УСВіК Акти виконаних робіт № 15 - 01.11.2024р., №16 - 02.12.2024р., №17 - 02.01.2025р., №18 - 03.02.2025р. з доказами соцпослуг.

Загальні витрати позивача на придбання пального для транспортного засобу, які він був вимушений зробити для відновлення свого порушеного права склали - 7323,68 грн.

На підтвердження вищевказаного позивач надав чек від 12.11.2024 р.на суму -1160.50 грн., чек № 2 від 26.11.2024р. на суму - 1059.80 грн., Чек № 3 від 19.12.2024р. на суму -3245.60 грн., Чек № 4 від 03.02.2025р. на суму -1270.39 грн., Чек № 5 від 17.02.2025р. на суму -588.39 грн.

Аналіз заявлених позовних вимог приводить суд до висновку, що за змістом цих позовних вимог(позовної заяви) позивач ототожнює розмір майнової шкоди із витратами пов`язаними із прибуттям позивача до суду та з вчиненням інших дій з підготовки до розгляду справи(зокрема по збиранню доказів, отримання правової допомоги, узгодження правових позицій з адвокатом), що розглядалася Миколаївським окружним адміністративним судом.(справа №400/11638/24 розглядалася за правилами адміністративного судочинства).

Відповідно до частин 1,3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати пов`язані із забезпеченням прибуття сторони до суду та витрати пов`язані із підготовкою справи до розгляду, зокрема і щодо зібрання та підготовкою доказів по справі.

Згідно зі статтею 143 Кодексу адміністративного судочинства України питання щодо судових витрат вирішується адміністративним судом у рішенні, постанові або ухвалі. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

За змістом зазначених норм за своєю правовою природою витрати повязані із розглядом справи, можуть бути відшкодовані виключно у спосіб, передбачений процесуальним законодавством.

Витрати, зокрема, пов`язані з оплатою витрат на збирання доказів, на правову допомогу є такими, що понесені особою у зв`язку із реалізацією своїх процесуальних прав при розгляді певної справи у суді. Такі витрати процесуальним законом віднесено до судових витрат, вони відшкодовуються в порядку, передбаченому відповідним процесуальним законом; їх не можна визнати збитками чи шкодою у розумінні положень цивільного законодавства України й вони не можуть бути стягнуті за позовною вимогою в іншому провадженні.

Аналогічну правову позицію закріплено у постанові Верховного Суду України від 20.05.2009 у справі № 910/12945/19, від 27.01.2010 у справі № 6-11633св09, від 03.02.2010 у справі № 6-15773св09; від 20.05.2009 у справі № 6-3261св08, від 27.01.2010 у справі № 6-11633св09, від 03.02.2010 у справі № 6-15773св09.

Отже, витрати, пов`язані із розглядом справи у суді не є тотожними реальним збиткам (грошовій вартості втраченого майна та додаткових витрат на його відновлення) та не набувають відповідних ознак унаслідок нереалізації права на їх відшкодування у передбаченому законом порядку.

Законодавством не передбачено можливості стягнення витрат пов`язаних із підготовкою до розгляду справи у суді в адміністративній справі у порядку цивільного судочинства, як і немає правових підстав для ототожнення витрат пов`язаних із підготовкою до розгляду справи у суді і шкоди (збитків) у розумінні положень чинного законодавства.

За такого, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог в частині стягнення матеріальної шкоди слід відмовити.

Щодо вимоги про компенсацію моральної шкоди.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Частиною 1 статті 1166, 1167 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Загальною підставою відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди. Протиправна поведінка може виявлятися у прийнятті особою неправомірного рішення або у неправомірній поведінці. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. Відповідальність настає лише за вини заподіювача шкоди.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи згаданих органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.

Згідно із ст.1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Статтею 1174 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Таким чином, зазначені підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як зазначені органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди.

Сукупність цих умов є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

При цьому, з урахуванням положень п.10 ч.2 ст.16, ст. ст. 21, 1173, 1174 ЦК України шкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання зазначених рішень незаконними та їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності.Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2019р. у справі № 916/1423/17 вказано, що застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі №487/6970/20 містить висновки, що зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини.

При цьому суд виходить з презумпції, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (ст.3,19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. (Постанова ВСУ від 24 березня 2020 року у справі № 818/607/17

Суд не може взяти до уваги доводи позивача щодо наявності моральної шкоди, що позивач змушений був звернутись до суду з позовом про оскарження рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради, звернення до суду є правом позивача, а не обов`язком. І в даному разі позивач реалізував своє право на захист.

Позивач, обґрунтовуючи свої вимоги щодо моральної шкоди, вказує, що таку завдано йому діями відповідачів, що виразилися в прийнятті місцевого нормативно-правового акту - «Порядок здійснення контролю за наданням соціальних послуг фізичними особами» (затв. рішенням відповідача-1 №1789 від 23.10.2024р.). Позивач вказує, що вимушений був звернутися до суду щодо визнання вказаного рішення відповідача-2 протиправним. Позивач вказує, що протиправна поведінка відповідачів у вигляді розробки, прийняття та застосування рішення виконавчого комітету міської ради (ВК ММР №1789 від 23.10.2024р.) до позивача призвели до заподіяння моральної шкоди, стражданню, підвищенню стресу, та глибокому приниженню.

Позивач також вказує, що моральну шкоду йому завдано відповідачем також внаслідок дій що полягали у пред`явленні відповідачами позивачу вимог для отримання соцпослуг у вигляді обов`язку зібрання на підтвердження доказів надання таких соцпослуг (зокрема чеків з аптек, магазинів, медичних виписок, направлень, іншої інформації щодо наданих послуг та інші.)

Судом встановлено, що рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду було визнано частково протиправним та нечинним рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 23.10.2024р. №1789 яким затверджений «Порядок здійснення контролю за наданням соціальних послуг фізичними особами, які надають соціальні послуги з догляду на професійній основі». При цьому суд зауважує, що рішенням суду вказаний місцевий нормативно-правовий акт було визнано протиправним лише частково, в частині, що стосується повноважень виконавчих органів міської ради щодо контролю за діяльністю саме фізичних осіб, які надають соціальні послуги.

Аналіз положень вказаного місцевого нормативно-правового акту, - «Порядок здійснення контролю за наданням соціальних послуг фізичними особами» (затв. рішенням відповідача-1 №1789 від 23.10.2024р.) - приводить до висновку, що вказаний місцевий нормативно-правовий акт був прийнятий для врегулювання правовідносин шодо реалізації повноважень виконавчих органів міської ради у сфері надання соціальних послуг, зокрема і щодо контролю виконавчих органів міської ради за діяльністю фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду на професійній основі.

З наявних матеріалів справи вбачається, що посадові особи виконавчих органів Миколаївської міської ради (відповідач-1) вчиняли дії на виконання своїх повноважень, і при цьому такі дії були направлені виключно щодо особи, яка надавала соціальні послуги позивачу, а не на самого позивача. (листи про надання доказів отримання соцпослуг надсилалась безпосередньо не позивачу ОСОБА_1 , а особі, яка здійснювала догляд за ним ОСОБА_6 ).

Доказів того, що якісь документи (докази на підтвердження наданих позивачу соціальних послуг) витребувалися саме у позивача, - матеріали справи не містять.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу; наявність шкоди; причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18).

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З аналізу зазначених положень, вбачається, що учасники справи мають передбачені процесуальним законом права та обов`язки, а обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Саме на позивача покладено обов`язок довести, якими саме діями йому завдано моральну шкоду, в чому вона полягає та з яких міркувань він виходив, визначаючи її розмір.

Гарантоване статтею 55 Конституції України і конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021р. у справі № 296/9400/20 вказано, що сам по собі факт того, що судовим рішенням визнано протиправність дій (рішень) органу владних повноважень щодо правомірності прийняття рішення та застосування місцевого нормативного-правового акту, - не свідчить про наявність заподіяння моральної шкоди позивачу.

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень, виникає лише за наявності існування моральної шкоди та наявності причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.

Отже, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Аналіз положень норм ст.ст.76,80,12,81,89 ЦПК України вказує, що учасники справи мають передбачені процесуальним законом права та обов`язки, а обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Саме на позивача покладено обов`язок довести, якими саме діями йому завдано моральну шкоду, в чому вона полягає, наявність причингового зв`язку між діями відповідачів та шкодою, та з яких міркувань він виходив, визначаючи її розмір.

Позивачем же не надано доказів наявності моральної шкоди, ні наявності причинно-наслідкового зв`язку між протиправним діями відповідачів та завданою моральною шкодою.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необгрунтованими та в задоволенні позову слід відмовити.

Враховуючи наведене вище, керуючись ст.ст. 9-13, 76-83, 89, 95, 263-265, 268, 274-279 ЦПК України суд,

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради, Виконавчого комітету Миколаївської міської ради про відшкодування моральної та матеріальної шкоди - відмовити.

Рішення набирає законної засили в порядку та строки передбачені ст. 273 ЦПК України.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя