Рішення № 138915866, 11.08.2026, Піщанський районний суд Вінницької області

Єдиний унікальний номер 142/162/26

Номер провадження 2/142/325/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

11 серпня 2026 року с-ще Піщанка

Піщанський районний суд Вінницької області

В складі:

Головуючого судді Нестерука В.В.,

з участю секретаря судового засідання Яворської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Піщанка Вінницької області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

04 березня 2026 року до Піщанського районного суду Вінницької області через підсистему "Електронний суд" надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 (Адреса: АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_2 ) заборгованість за Кредитним договором № 09.04.2024-100002322 від 09.04.2024 у розмірі 6240 гривень; судові витрати покласти на Відповідача; проводити розгляд малозначної справи в порядку спрощеного позовного провадження без участі позивача та його представника - за наявними в матеріалах справи доказами.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 09.04.2024 року уклали Кредитний договір (оферти) № 09.04.2024-100002322. Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі - 3000 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 09.04.2024, на строк, вказаний в заявці. Відповідно до умов Договору заявка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою Позичальник ознайомився під час укладення кредитного договору. Відповідно до умов кредитного договору № 09.04.2024-100002322 від 09.04.2024 року Позичальнику надається Кредит на наступних умовах: дата надання/видачі кредиту - 09/04/2024; сума Кредиту: 3000 грн. 00 коп., строк, на який надається Кредит - 42 дні з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту - 20/05/2024; первинний період користування Кредитом - 14 днів з дня його надання (надалі - "первинний період"); черговий період користування кредитом - кожні наступні 14 днів з дня закінчення первинного періоду, процентна ставка "Економ" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду та протягом кожних перших 14 днів з дня отримання чергового Траншу включно, розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку, процентна ставка "Стандарт" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2.5% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит, окрім періоду застосування процентної ставки "Економ", розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку, денна процентна ставка - 2.33%, проценти, розраховані вищевказаним способом за первинний, черговий періоди, сплачуються в останній день первинного, чергового періоду відповідно; кількість платежів зі сплати Процентів дорівнює кількості періодів, за які сплачуються Проценти, сума Кредиту у розмірі 3000 грн. 00 коп. сплачується одним платежем в останній день строку, на який надається Кредит, неустойка: 75 грн. 00 коп., що нараховується за кожен день невиконання/ неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання, розмір процентів відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України становить 912.5 % річних, які нараховуються від простроченої Позичальником суми (база розрахунку), максимальний розмір процентів відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України встановлюється законом. Відповідно до п. 3.1 Договору За цим Договором Кредитодавець зобов`язується надати Кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити Проценти, Комісію(ї) (якщо комісія (ї) встановлена(і) договором). Як зазначено в п. 3.2. Договору Кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Згідно з п. 4.1 Договору Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача НОМЕР_5 Виходячи з положень п. 4.3 Договору Днем надання Кредиту вважається: списання відповідної суми коштів з рахунку Кредитодавця , а днем погашення Кредиту/сплати платежу - день надходження коштів у касу Кредитодавця готівкою або зарахування на поточний рахунок Кредитодавця, що підтверджується випискою з поточного рахунку Кредитодавця. Відповідно до п. 6.1 Договору Позичальник зобов`язується використати Кредит на зазначені в Договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України, і забезпечити своєчасне повернення Кредиту та Процентів шляхом внесення в касу Кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок Кредитодавця в такі терміни: а) повернення кредиту, сплата Процентів, Комісій - у терміни та строки, вказані у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; б) неустойки, яка може бути нарахована Кредитодавцем за несвоєчасне виконання зобов`язань за цим Договором, - негайно, з моменту пред`явлення Кредитодавцем вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій. Відповідно до Договору від 09 квітня 2024 року та квитанції про перерахунок коштів Кредитором надано Позичальнику кредит у розмірі 3000 грн., ОСОБА_1 09.04.2024 отримав кредитні кошти у розмірі 3000 грн. Отже, позивач констатує факт, що Товариство з Обмеженою Відповідальністю «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором виконало належним чином та в повному обсязі. В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подання позову, утворилась заборгованість у розмірі 6240 грн., що складається з: тіла кредиту - 3000 грн., процентів - 2865 грн., та неустойки в розмірі 375 грн. На підставі вищевикладеного, просить заборгованість у вказаному розмірі стягнути з відповідача на користь позивача.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 березня 2026 року дану позовну заяву було передано для розгляду судді Нестеруку В.В.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України, враховуючи, що відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, судом 04 березня 2026 року було направлено запит до Піщанської селищної ради Вінницької області щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача ОСОБА_1

18 березня 2026 року на адресу суду від Піщанської селищної ради Вінницької області надійшла відповідь за вих. № 587 від 10 березня 2026 року, відповідно до якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований в АДРЕСА_2 .

Ухвалою суду від 19 березня 2026 року в даній справі було відкрито провадження та вирішено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначено судове засідання на 08 годину 00 хвилин 15 квітня 2026 року.

15 квітня 2026 року, 18 травня 2026 року судове засідання в даній цивільній справі було відкладено у зв`язку з відсутністю у суду відомостей про належне повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи.

11 червня 2026 року у зв`язку з неявкою відповідача, який був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи судове засідання було відкладено на 15 годину 00 хвилин 16 липня 2026 року.

16 липня 2026 року дану цивільну справу було знято з розгляду до 09 години 00 хвилин 11 серпня 2026 року у зв`язку із зайнятістю головуючого судді Нестерука В. В. віншому провадженні.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" повноважного представника в судове засідання 11 серпня 2026 року не направив, проте в позовній заяві просив суд розгляд справи продити без участі представника позивача та не заперечував проти ухвалення у справі заочного рішення у разі неявки відповідача.

Відповідач ОСОБА_1 в жодне судове засідання по даній справі, в тому числі призначене на 111 серпня 2026 року не з`явився, та на адресу суду повернулися конверти з рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення № R067178557626, № R067200195504, № R067233943476, в яких відповідачу за встановленою судом адресою місця реєстрації було направлено повістки про виклик до суду в судові засідання призначені на 11 червня 2026 року, 16 липня 2026 року, 11 серпня 2026 року з відміткою відділення поштового зв`язку про невручення по причині відсутності адресата за вказною адресою.

Відзиву на позовну заяву та будь-яких заяв та клопотань від відповідача на адресу суду не надходило.

При цьому суд враховує, що відповідно до положень п. 1, п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи, що сторони не прибули в судове засідання, перешкод для розгляду справи судом не встановлено, то суд вважає за можливе здійснювати судовий розгляд без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України.

Враховуючи, що відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, повторно не з`явився в судове засідання без повідомлення причин неявки, відзив на позовну заяву не подав, суд, за згодою позивача, вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення, на підставі наявних у справі доказів, відповідно до положень ч. 1 ст. 280, ч. 4 ст. 223 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали даної цивільної справи, вивчивши правові норми, що регулюють дані правовідносини, приходить до переконання, що позовні вимоги слід задовольнити частково з наступних підстав.

Згідно ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до норм статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з нормами параграфу 1 Глави 5 «Докази та доказування» ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази мають відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності, достатності.

На підставі наданих суду доказів встановлено, що між відповідачем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 09 квітня 2024 року було укладено кредитний договір № 09.04.2024-100002322, який складається з пропозиції про укладення кредитного договору (Оферти) (кредитної лінії), заявки кредитного договору, відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору та інформаційного повідомлення позичальника ОСОБА_1 (а.с. 22-24).

Відповідно до умов кредитного договору № 09.04.2024-100002322 від 09 квітня 2024 року Кредитодавець зобов`язався надати Позичальнику кредит у розмірі та на умовах, визначених Договором, а Позичальник, у свою чергу, зобов`язався повернути отриманий кредит та сплатити проценти за користування ним.

Згідно з пунктом 3.2 Договору кредит надається для придбання товарів (робіт, послуг) з метою задоволення потреб, не пов`язаних із підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до умов Договору сторонами погоджено, що дата надання кредиту, його сума, строк кредитування, дата повернення кредиту, процентна ставка та графік платежів визначаються у Заявці, яка є невід`ємною частиною Договору.

Зокрема, відповідно до Заявки до кредитного договору № 09.04.2024-100002322 від 09 квітня 2024 року сторонами погоджено такі умови кредитування: дата надання кредиту - 09 квітня 2024 року; сума кредиту - 3000,00 грн; строк кредитування - 42 дні з дати його надання; дата повернення кредиту - 20 травня 2024 року.

Договором визначено, що кредит надається у формі кредитної лінії. Первинний період користування кредитом становить 14 днів з дня його надання, а кожний наступний черговий період користування кредитом становить 14 днів з дня закінчення попереднього періоду.

Сторони погодили дві процентні ставки. Процентна ставка «Економ» є фіксованою та незмінною і становить 2 % за кожен день користування кредитом. Вона застосовується протягом первинного періоду та протягом кожних перших 14 днів з дня отримання чергового траншу включно. Договором передбачено, що розмір цієї процентної ставки не може бути збільшений Кредитодавцем в односторонньому порядку.

Процентна ставка «Стандарт» також є фіксованою та незмінною і становить 2,5 % за кожен день користування кредитом. Вона застосовується протягом усього строку кредитування, крім періодів, у яких застосовується процентна ставка «Економ». Договором також встановлено, що розмір процентної ставки «Стандарт» не може бути збільшений Кредитодавцем в односторонньому порядку.

При цьому сторонами визначено денну процентну ставку як загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом усього строку кредитування, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Відповідно до умов Договору розрахунок денної процентної ставки становить 2,33 %, а саме: (2940,00 грн / 3000,00 грн) / 42 ? 100 %.

Згідно з умовами Договору проценти, економічною сутністю яких є плата за користування кредитом, розраховуються шляхом множення всієї суми кредиту, включаючи всі транші, або залишку всієї суми кредиту, що є базою розрахунку, на кількість днів користування кредитом або його залишком та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді.

Щодо порядку погашення кредиту сторонами погоджено, що проценти, розраховані за первинний та чергові періоди користування кредитом, сплачуються в останній день відповідного первинного або чергового періоду. Кількість платежів зі сплати процентів відповідає кількості періодів, за які вони нараховуються. Сума кредиту у розмірі 3000,00 грн підлягає сплаті одним платежем в останній день строку, на який надано кредит.

Відповідно до пункту 12 умов Договору в день його укладення Позичальнику відкривається кредитна лінія. Сума кредиту, визначена Договором, одночасно є першим траншем, з якого складається загальна сума кредиту. Надалі протягом строку дії Договору Кредитодавець має право повідомити Позичальника про можливість збільшення суми кредиту. Таке повідомлення може бути здійснено в усній та/або письмовій, паперовій чи електронній формі. У разі отримання такого повідомлення та виникнення у Позичальника наміру збільшити суму кредиту Позичальник ініціює укладення додаткового договору шляхом особистого звернення до підрозділу Кредитодавця або шляхом вчинення необхідних дій в особистому кабінеті на вебсайті чи в мобільному застосунку Кредитодавця. Після погодження сторонами змін умов Договору, пов`язаних зі збільшенням суми кредиту, сторони укладають додатковий договір, у якому викладаються змінені умови Договору. Такий додатковий договір може бути укладений у письмовій паперовій або письмовій електронній формі з дотриманням вимог чинного законодавства.

Пунктом 13 Договору сторони погодили, що протягом строку його дії тарифи за фінансовою послугою залишаються незмінними. Комісії за Договором не встановлені. Також Кредитодавець не надає Позичальнику додаткових та/або супутніх послуг.

Відповідно до умов Договору орієнтовна реальна річна процентна ставка (ОРРПС) за кредитом становить 174052,35 %. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача визначена у розмірі 5940,00 грн, а загальні витрати за споживчим кредитом - 2940,00 грн.

Договором також передбачено відповідальність Позичальника у вигляді неустойки у розмірі 75,00 грн за кожен день невиконання або неналежного виконання кожного окремого зобов`язання, незалежно від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Крім того, сторонами визначено розмір процентів відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України - 912,5 % річних, які нараховуються від простроченої Позичальником суми, що є базою розрахунку. При цьому Договором зазначено, що максимальний розмір таких процентів встановлюється законом.

Кредитодавець зобов`язався надати Позичальнику кредит на умовах строковості, платності та поворотності. Спосіб надання коштів у рахунок кредиту визначено як перерахування коштів на рахунок споживача, у тому числі з використанням реквізитів електронного платіжного засобу споживача НОМЕР_5.

Пропозицію про укладення кредитного договору (Оферти) (кредитної лінії), заявку кредитного договору, відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору та інформаційне повідомлення були підписані позичальником ОСОБА_1 одноразовими ідентифікаторами Е578

З наданої інформації, отриманої з центрального вузла Системи BankID НБУ на електронний запит щодо ідентифікації користувача, судом встановлено, що 09 квітня 2024 року о 11 год 17 хв здійснено ідентифікацію Позичальника - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , номер телефону НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ; ідентифікацію проведено через Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570), при цьому як документ, що посвідчує особу, зазначено паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Шаргородським РВ УМВС України у Вінницькій області 19 травня 2008 року (а.с.36)

ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконало у повному обсязі, надавши відповідачу кредит шляхом перерахування 09 квітня 2024 року о 14 год 27 хв за допомогою платіжного сервісу LiqPay суми 3000,00 грн, ідентифікатор операції - 2447721676, Order ID O_6F1934B36F7FE84B6B7B05C1A5DB7DBA4DCF, еквайром операції зазначено АТ КБ «ПриватБанк», а призначенням платежу - «Видача за договором №09.04.2024-100002322»; платником зазначено «Швидкий кредит» (сайт sgroshi.com.ua), отримувачем - платіжну систему VISA, номер платіжного інструменту 473121*13, що підтверджується квитанцією із системи LiqPay (а.с.21)

Відповідно до розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 09.04.2024-100002322 від 09 квітня 2024 року, заборгованість ОСОБА_1 станом на 23 лютого 2026 року складає : 3000,00 грн основного боргу, залишок відсотків в розмірі 2865,00 грн., залишок штрафів в розмірі 375,00 грн., що складає разом 6240,00,00 грн. (а.с.25)

Під час вирішення спірних правовідносин суд виходить з того, що їх правове регулювання здійснюється нормами Цивільного кодексу України та нормами Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та Закону України «Про електронну комерцію».

З огляду на положення частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України укладена між сторонами угода визнається правочином, тобто дією особи, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями ч. ч. 2 та 4 статті 202 Цивільного кодексу України передбачено, що двосторонні правочини є договорами, в яких погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

У постанові КЦС ВС від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 Верховний суд зазначив, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У постанові Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі № 623/2936/19 зазначено: «Відповідно достатті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Згідно частин першої та другоїстатті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію(оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першоїстатті 3 Закону України «Про електронну комерцію»). У статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію»). Тому укладення договору з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

При цьому, під час вирішення спірних правовідносин суд виходить з того, що статтею 204 ЦК України регламентована презумпція правомірності правочину.

Так, відповідно до наведеної норми права правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Жодних судових рішень про визнання укладеного між сторонами правочину недійсним або встановлення його нікчемним суду не надано.

Згідно зі статтею 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами статті 530 ЦК України, обумовлено що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно піддягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до статті 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частинами 1, 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 09 квітня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 09.04.2024-100002322, відповідно до умов якого Позичальнику надано кредит у розмірі 3000,00 грн строком на 42 дні, з кінцевою датою повернення кредиту 20 травня 2024 року, у формі кредитної лінії, при цьому первинний період користування кредитом становив 14 днів, а кожний наступний черговий період - 14 днів; сторонами погоджено фіксовану процентну ставку «Економ» у розмірі 2 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду та перших 14 днів кожного чергового періоду, а також фіксовану процентну ставку «Стандарт» у розмірі 2,5 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується в інші періоди протягом строку кредитування,а також передбачено неустойку у розмірі 75,00 грн за кожен день невиконання або неналежного виконання кожного окремого зобов`язання. Водночас ОСОБА_1 свої договірні зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати нарахованих процентів у встановлені Договором строки не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, яка станом на 23 лютого 2026 року відповідно до наданого розрахунку становить 6240,00 грн та складається із 3000,00 грн заборгованості за основною сумою кредиту, 2865,00 грн заборгованості за процентами та 375,00 грн заборгованості за штрафами.

Водночас, відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, наслідки невиконання цивільно-правових зобов`язань за договорами позики змінились. Зокрема, боржники за такими договорами звільняються від оплати штрафу, пені, трьох відсотків річних, інфляційних втрат та іншої відповідальності.

Відтак, враховуючи, що неустойка нарахована відповідачу в період дії в Україні воєнного стану, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 375,00 грн. є безпідставними, оскільки не відповідають приписам пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та не підлягають до задоволення.

Згідно правової позиції Верховного Суду, висловленій в постанові від 22.04.2024 року по справі № 559/1622/19 суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд у будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Дослідивши наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором № 09.04.2024-100002322 від 09 квітня 2024 року в частині нарахування процентів за користування кредитом, суд дійшов висновку, що такий розрахунок не може бути покладений в основу рішення суду в частині визначення розміру заборгованості за процентами, оскільки він не відповідає погодженим сторонами умовам кредитного договору та не містить послідовного і зрозумілого алгоритму нарахування процентів. Так, умовами Договору передбачено фіксовані процентні ставки у розмірі 2 % («Економ») та 2,5 % («Стандарт») за кожен день користування кредитом із визначенням періодів їх застосування, тоді як у наданому позивачем розрахунку протягом строку кредитування застосовано різні суми щоденного нарахування процентів, зокрема 60,00 грн, 75,00 грн, а також 45,00 грн та 105,00 грн, при цьому сам розрахунок не містить будь-яких пояснень щодо причин зміни розміру щоденних нарахувань та підстав застосування саме таких сум. Зазначені обставини не дають можливості встановити, яка саме передбачена Договором процентна ставка застосовувалася в кожному конкретному періоді та яким чином сформовано заявлену позивачем суму заборгованості за процентами у розмірі 2865,00 грн. Отже, розрахунок у цій частині є внутрішньо непослідовним, не дозволяє перевірити правильність нарахування процентів та не підтверджує належними і допустимими доказами саме той розмір заборгованості, який заявлено до стягнення. При цьому відповідно до положень цивільного законодавства проценти за користування кредитом підлягають нарахуванню у розмірі та порядку, визначених договором, а суд при вирішенні спору має встановити дійсний розмір заборгованості, який підтверджений доказами та відповідає умовам укладеного сторонами договору і вимогам закону, у зв`язку з чим вважає за необхідне самостійно здійснити розрахунок заборгованості за кредитним договором виходячи з умов договору, встановлених судом обставин та наявних у справі доказів.

Зокрема, суд звертає увагу, що 22.11.2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ, який набрав чинності 24.12.2023 року, та яким внесено зміни до ЗУ «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

В силу вимог п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

У п. 4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3498-ІХ визначено необхідність надавачам фінансових послуг, не зазначеним у пункті 3 цього розділу, та надавачам допоміжних послуг протягом 30 днів з дня набрання чинності цим Законом привести свою діяльність та документи у відповідність з вимогами цього Закону.

Отже, починаючи з 25.12.2023 року (наступний день після набрання Законом № 3498-ІХ чинності), максимальний розмір денної процентної ставки за договором не може перевищувати 1 %.

При цьому, надавачі фінансових послуг, яким зокрема є первісний кредитор та позивач, зобов`язувалися привести свою діяльність у відповідність вищевказаних змін.

У той же час, пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Досліджуючи наданий позивачем розрахунок заборгованості, судом встановлено, що проценти за користування кредитом нараховувалися позивачем нерівномірно та за різними розмірами щоденного нарахування, а саме: за період з 09 квітня 2024 року по 22 квітня 2024 року проценти нараховувалися виходячи із суми 60,00 грн за кожен день, що відповідає процентній ставці 2 % від суми кредиту 3000,00 грн; 23 квітня 2024 року нараховано 75,00 грн, що відповідає ставці 2,5 % річних від суми кредиту; 24 квітня 2024 року позивачем нараховано проценти у розмірі 45,00 грн, що відповідає 1,5 % від суми кредиту, а 25 квітня 2024 року - 105,00 грн, що відповідає 3,5 % від суми кредиту, у період з 26 квітня 2024 року по 15 травня 2024 року проценти нараховувалися у розмірі 75,00 грн за кожен день, тобто виходячи зі ставки 2,5 % від суми кредиту; у період з 16 травня 2024 року по 20 травня 2024 року проценти знову нараховувалися у розмірі 60,00 грн за кожен день, тобто виходячи зі ставки 2 % від суми кредиту.

Однак, кредитор незважаючи на те, що договір про відкриття кредитної лінії № 09.04.2024-100002322 було укладено 09 квітня 2024 року, а 25 грудня 2023 року набув чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ, не привів свою діяльність, а також умови укладеного ним договору відповідно до вимог чинного законодавства в частині нарахування щоденної процентної ставки і нараховував відповідачу відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 2%, 2,5 % та 3,5 % на день після 23 квітня 2024 року, що перевищувало максимально допустимий розмір щоденної відсоткової ставки визначений законодавством, який мав становити з 23 квітня 2024 року не більше 1,5% в день.

З огляду на вказане, зазначені вище дії первісного кредитора безумовно порушували права відповідача порівняно з іншими споживачами фінансових послуг, а положення кредитного договору в частині нарахування з 23 квітня 2023 року щоденної відсоткової ставки у розмірі 2,5 % на день значно перевищують встановлений максимальний розмір денної процентної ставки визначеної чинним законодавством та були несправедливими, а тому при вирішенні даного спору такі підлягатимуть зміні з врахуванням положень законодавства.

Суд погоджується із умовами договору щодо нарахування відповідачу за період з 09 квітня 2024 року по 22 квітня 2024 року включно, відсотків за користування кредитом у розмірі 2,0 % на день. Враховуючи, що відповідно до умов кредитного договору процентна ставка «Економ» становить 2% за кожен день користування кредитом, а сума наданого кредиту 3000,00 грн, розмір процентів за один день користування кредитом становить 60,00 грн (3000,00 грн ? 2 %), а тому за період з 09 квітня 2024 року по 22 квітня 2024 року включно, що становить 14 календарних днів, розмір процентів за користування кредитом становить 840,00 грн (60,00 грн ? 14 днів).

Також суд, погоджується із нарахування відповідачу 24 квітня 2024 року відсотків за користування кредитом у розмірі 1,5% на день. Разом з тим суд виходить з того, що у період з 23 квітня 2024 року по 20 травня 2024 року включно відсотки мали нараховуватись на суму кредиту 3000,00 грн. за ставкою не більше 1,5% на день, що становить 45,00 грн на день, і за 28 днів склає 1260,00 грн.

Таким чином, здійснивши власний розрахунок процентів за користування кредитом відповідно до визначених судом умов їх нарахування, суд встановив, що загальний розмір процентів за користування кредитом за період з 09 квітня 2024 року по 20 травня 2024 року включно становить 2100,00 грн (840,00 грн +1260,00 грн).

Враховуючи, що заборгованість за основною сумою кредиту становить 3000,00 грн, загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором складає 5100,00 грн, з яких 3000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 2100,00 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом.

З огляду на наведене належна до стягнення з відповідача на користь позивача сума заборгованості за кредитним договором № 09.04.2024-100002322 від 09 квітня 2024 року, складає 5100,00 грн, з яких 3000,00 грн. основного боргу та 2100,00 грн. відсотків.

Оскільки відповідач в судове засідання не з`явився та належними доказами не спростував доводи позивача, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, знайшли своє часткове підтвердження під час розгляду справи, та враховуючи те, що умовами кредитного договору встановлено обов`язок позичальника повернути наданий кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, визначені договором, а також те, що позичальник не виконує взятті на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту, суд приходить до висновку, що у позивача виникло право вимоги повернення вказаної суми заборгованості.

На підставі аналізу наведених норм законодавства та досліджених судом доказів, що містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задволенню, та з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором № 09.04.2024-100002322 від 09 квітня 2024 року в розмірі 5100,00 грн.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд враховує, що відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача також слід стягнути сплачений ним судовий збір в розмірі 2176,00 грн.,пропорційно розміру задоволених вимог.

Доказів понесення інших витрт по справі позивчаем суду не надано.

Керуючись ст.ст. 512, 514, 525, 526, 530, 610, 612, 1048, 1050, 1054, 1056, п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ст.ст. 11, 13, 76-81, 137, 141, ч.8 ст. 178, 259, 263-265, 272, 273, 279-283, 289 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_2 ) заборгованість за Кредитним договором № 09.04.2024-100002322 від 09.04.2024 у розмірі 5100,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 2176,00 коп.

У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Сторони по справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» код ЄДРПОУ 37356833, адреса 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-а.

Відповідач: ОСОБА_1 , який зареєстрований в АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Суддя: