Рішення № 138915808, 11.08.2026, Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 138/1870/26

Провадження №:2/138/1620/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2026 м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області, в складі головуючого судді Ясінського Ю.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області з вказаним вище позовом.

Позовні вимоги мотивовані тим, зокрема, що між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №73755545 від 26.08.2024, який було укладено у виді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням ІТС, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України «Про електронну комерцію». Згідно умов вказаного договору, позикодавець зобов`язався передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджених умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язався повернути таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики. Підписанням цього договору позики відповідач підтвердив, що він ознайомився на сайті товариства з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, а також погодився, що до моменту підписання договору позики вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику. 27.03.2025 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та позивачем укладено договір факторингу №27/03/25, у відповідності до умов якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» передало ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ «ЄАПБ») за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло належні ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» прав вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. На підставі вказаного договору факторингу позивач отримав право вимоги до відповідача за вказаним договором позики у загальному розмірі 13 148,03 грн. З моменту отримання права вимоги до відповідача позивачем не здійснювалось нарахування жодних штрафних санкцій.

Позивач зазначив, що всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконав свого обов`язку та після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив погашення заборгованості, що стало підставою для звернення позивачем до суду із даним позовом про стягнення з відповідача боргу за кредитним договором, який становить 13 148,03 грн.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 09.06.2026 відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами, витребувано у АТ КБ «Приватбанк» докази.

За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Представник позивача, належним чином повідомлена про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, клопотань про розгляд справи в іншому порядку не подавала.

Відповідач, належним чином повідомлений про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, правом подання відзиву на позовну заяву не скористався, клопотання про розгляд справи в іншому порядку не подавав.

Зважаючи на викладене суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини 8 статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані позивачем докази, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що 26.08.2024 між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 73755545. Розмір кредиту становить 12 000,00 грн. Строк позики 30 днів, тобто до 24.09.2024. Процентна ставка в день 0,2500%. Комісія за надання кредиту 15% від суми наданого кредиту, що становить 1 800,00 грн. Денна процентна ставка 0,750%. Процентна ставка за понадстрокове користування позикою за день 2,70%. Пеня 2,70 % день. Орієнтована реальна річна процентна ставка становить 1186,17%.

Відповідно до п. 1 Договору за цим договором позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики та комісію за надання позики.

Згідно з п. 4 Договору проценти за цим договором нараховуються щоденно включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики.

У реквізитах сторін позичальником зазначено номер банківської платіжної картки на яку він бажав отримав кредитні кошти, а саме НОМЕР_1 .

До позовної заяви позивачем також приєднано Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит до вказаного вище договору позики № 73755545 від 26.08.2024.

Вказані вище документи підписані відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора 25568.

На підтвердження виплати кредитних коштів відповідачу, позивачем надано до суду довідку ТОВ Фінансова компанія «Фінекспрес» №КД-000162747/ТНПП відповідно до якої 26.08.2024 ОСОБА_2 на номер карти НОМЕР_1 було перераховано 12 000,00 грн.

Крім того, в матеріалах справи наявний лист АТ КБ «Приватбанк» №20.1.0.0.0/7-260617/159640-БТ від 19.06.2026 в якому зазначено, зокрема, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) в банку емітовано карту № НОМЕР_3 . До вказаного листа також долучено виписку по зазначеному рахунку у період з 26.08.2024 по 31.08.2024 з якої слідує, що на банківський рахунок ОСОБА_1 26.08.2024 було зарахування коштів у розмірі 12000,00 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості по договору позики № 73755545 підготовленого ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», станом на 26.06.2025, заборгованість відповідача становила 13 148,03 грн., а саме: 4 461,03 грн. заборгованість за тілом кредиту; 900,00 грн. заборгованість за відсотками; 5 987,00 грн. заборгованість за процентами за понадстрокове користування позикою; 1 800,00 грн заборгованість за комісією.

Крім того, як слідує з вказаного розрахунку відповідачем здійснювалось часткове погашення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 7 538,97 грн.

Позивачем суду не надано власний розрахунок заборгованості до вказаного вище договору позики.

27.03.2025 між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» укладено договір факторингу №27/03/25 відповідно до умов якого клієнт зобов`язався відступити факторові права вимоги зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язався прийняти такі права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних реєстрах боржників, відображаються у відповідному реєстрі боржників, складеному за формою згідно додатку №1 та є невід`ємною частиною договору.

Жодною із сторін, не надано суду доказів закінчення дії, припинення, зупинення чи розірвання вказаного вище договору факторингу.

25.07.2025 сторони цього договору уклали додаткову угоду №5 до договору факторингу, визначивши загальну суму прав вимоги, що відступається згідно реєстру боржників № 8 від 26.06.2025. Того ж дня, між сторонами було підписано акту прийому-передачі реєстру боржників №8. Крім того, суду надано квитанцію №736 від 30.06.2025 про оплату за відступлення права вимоги згідно додаткової угоди №5 від 26.06.2025 до договору факторингу №27/03/25 від 27.03.2025.

Відповідно до витягу з реєстру боржників №8 до договору факторингу №27/03/25 від 27.03.2025 зазначено, що позивач отримав право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики №73755545 на загальну суму заборгованості 13 148,03 грн., з яких 4 461,03 грн. заборгованість за основною сумою боргу, 900,00 грн, заборгованість за процентами, 5 987,00 грн. заборгованість за процентами за понадстрокове користування кредитом, 1 800,00 грн. заборгованість по комісії.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання зокрема електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

У постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року по справі № 127/33824/19 зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений; сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.

Таким чином, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитних договорів, які оформлені сторонами в електронній формі.

Згідно з вимогами ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 1054 ч. 1 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або за законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст. ст. 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 11 вересня 2018 року у справі №909/968/16 (провадження №12-97гс18), договір факторингу є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт-фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор -банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник-набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника.

Таким чином, за договором факторингу фактор передає грошові кошти клієнту, за що отримує право вимоги за грошовим зобов`язанням боржника та плату за надані грошові кошти, а клієнт отримує грошові кошти, за що передає право вимоги до боржника та сплачує плату за отримані кошти.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у справі № 911/3185/20).

Суд також враховує правові висновки Верховного Суду в постанові від 14 листопада 2018 року в справі №2-383/2010 (провадження №14-308цс18), згідно яких у разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Зважаючи на викладене вище, договір факторингу № 27/03/25 від 27.03.2025 діяв на момент відступлення права вимоги, а додаткова угода, якою таке відступлення було оформлене, є складовою цього договору, а тому ТОВ «ФК «ЄАЗПБ» набуло право вимоги за договором позики № 73755545 до відповідача.

Разом з тим, визначаючись щодо суми заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача, суд звертає увагу, що кредит надавався відповідачу строком на 30 днів, а саме з 26.08.2024 по 24.09.2024.

Разом з тим, з наданого до суду розрахунку заборгованості вбачається, що проценти за користування кредитом нараховані позивачем у період з 26.08.2024 по 24.09.2024, тобто включаючи період в межах строку кредитування, а також після закінчення такого строку.

При цьому, пунктом 6 Договору позики передбачено порядок продовження строку користування позикою (пролонгація), яка здійснюється за зверненням Позичальника в електронній формі через особистий кабінет Позичальника шляхом укладення додаткової угоди, що підписується із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації Позичальником такого права.

Разом з тим, доказів на підтвердження вчинення дій щодо пролонгації строку дії кредитного договору, які передбачені Правилами, позивачем не надано.

При цьому, нарахування відсотків за межами строку кредитування, не допускається, оскільки після спливу строку кредитування кредитор позбавлений права нараховувати відсотки, передбачені кредитним договором, якщо інше не передбачено самим кредитним договором.

Однак, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів (стаття 1048 ЦК України).

Такий висновок щодо стягнення процентів за межами строку кредитування узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12 та від 04 липня 2018 року в справі №310/11534/13-ц, та усталеній практиці Верховного Суду, зокрема в постановах від 23 жовтня 2019 року в справі № 456/1747/15-ц, від 09 вересня 2020 року в справі №752/12685/15-ц.

Крім того, у постанові від 23 травня 2018 року по справі №910/1238/17 Великою Палатою Верховного Суду чітко розмежовано поняття "проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами" та "проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами", причому останні проценти кваліфіковано саме в якості плати боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання, врегульованої частиною 2 статті 625 ЦК України. Отже, правова позиція Великої Палати Верховного Суду полягає у тому, що відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України кредитний договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, у зв`язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.

Пунктом 2 Договору позики, який підписано відповідачем, визначено, що розмір процентної ставки за понадстрокове користування позикою становить 2,70% в день.

Враховуючи наведене вище, сторони договору встановили відповідальність за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, а тому товариство не позбавляється права на отримання належних йому процентів за неправомірне користування кредитом, які можуть бути стягнуті позикодавцем й після спливу визначеного договором строку позики, оскільки ці проценти охоплюються диспозицією норми частини 2 статті 625 ЦК України.

Вказане вище, дає можливість дійти висновку про те, що нарахування відсотків після закінчення строку користування позикою за неправомірне користування коштами та їх розмір визначено сторонами договору.

Так, статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання . Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Касаційний суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів.

Зокрема, у постанові від 06.09.2023 у справі № 910/8349/22 Верховний Суд виснував наступне: тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі №183/7850/22.

Воєнний стан в Україні введений з 24 лютого 2022 року, а тому з урахуванням викладеного нарахування процентів та інфляційних втрат, визначених ч. 2 ст. 625 ЦК України можливе лише до 23 лютого 2022 року.

Так, з наданого позивачем розрахунку вбачається, що після 25.09.2024 по відповідачем допущено прострочення сплати грошового зобов`язання щодо повернення позики, однак таке прострочення мало місце в період дії в Україні воєнного стану.

Отже, з урахуванням викладеного вище, суд вважає, що зобов`язання відповідача щодо сплати відсотків за понадстрокове користування позикою, здійснених на підставі ст. 625 ЦК України та нарахованих за період з 25.09.2024 по 07.10.2024, з 08.11.2024 по 14.11.2024 (21 день прострочення) в сумі 5987,00 грн., підлягають списанню позивачем (позикодавцем) в зв`язку з прямою нормою закону, викладеною в п. 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України.

Зважаючи на викладені вище норми права та встановлені обставини та враховуючи те, що договір позики, встановлює обов`язок позичальника повернути позику та належним чином виконувати взяті на себе інші зобов`язання за цими договором, а також те, що позичальник не виконує взятті на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення позики, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за вказаним вище договором позики у розмірі 7 161,03 грн., за виключенням відсотків за понадстрокове користування кредитом у розмірі 5 987,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 812,43 грн. (3328,00/54,46%).

Керуючись ст. 204, 207, 526, 530, 536, 625, 628, 629, 639, 1048, 1054, 1077, 1082 ЦК Ук-раїни, ст. 2, 5, 10-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 274-279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором позики №73755545 від 26.08.2024 в розмірі 7 161 (сім тисяч сто шістдесят одна) гривня 03 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судові витрати у виді судового збору у розмірі 1 812 (одна тисяча вісімсот дванадцять) гривень 43 коп.

Решту судового збору залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення. Учасник справи якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014; адреса листування: вул. Лісова, 2, м.Бровари, Київської області, 07400.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Ю.А. Ясінський