Ухвала суду № 138915762, 10.08.2026, Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 135/675/26

Провадження № 6/135/58/26

УХВАЛА

Іменем України

10.08.2026 Ладижинський міський суд Вінницької області

в складі: судді Корнієнка О.М.,

з участю секретаря судових засідань Кузьміних О.В,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Ладижин Вінницької області заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду у цивільній справі №135/675/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла заява ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 15 червня 2026 року у цивільній справі №135/675/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування клопотання зазначено, що рішенням задоволено позов ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором у розмірі 34 220 грн.

У клопотанні заявник посилається на те, що з 28 травня 2026 року він проходить військову службу за мобілізацією у Збройних Силах України. На його утриманні перебувають двоє малолітніх дітей віком 4 та 11 років, яких він зобов`язаний матеріально забезпечувати. Одноразове стягнення всієї суми боргу істотно погіршить матеріальне становище його сім`ї, фактично позбавить можливості забезпечувати дітей необхідними засобами для існування та не відповідатиме принципу справедливого балансу між інтересами стягувача і боржника. Заявник визнає обов`язок виконати рішення суду та має реальну можливість виконати його щляхом щомісячної сплати боргу.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду заяви.

Представник ТОВ «Укр Кредит Фінанс» в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлялися про час та місце розгляду заяви.

Відповідно до змісту ст. 435 ЦПК України неявка належно повідомлених учасників справи не перешкоджає розгляду заяви про розстрочення виконання судового рішення.

Суд, вивчивши заяву, дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку про відмову в задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення з огляду на таке.

Згідно зі статтею 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Згідно із частинами третьою - п`ятою ст. 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Згідно ч. 1 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Статтею 124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Виконання судового рішення у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Як вбачається з роз`яснень, викладених у пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання» при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до норм ЦПК і ГПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Розстрочення рішення суду може бути застосоване судом лише у виключних випадках, оскільки рішення суду підлягає обов`язковому виконанню у повній мірі в строки і порядок, передбачений чинним законодавством.

При розгляді заяв щодо розстрочення виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відстрочення/розстрочення виконання рішення; наявність підстави для розстрочення має бути доведена боржником. Строки такого розстрочення мають знаходитись у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання відстрочення/розстрочення для повного виконання рішення суду. Надання розстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.

При прийнятті рішення суд враховує правову позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 30 жовтня 2019 року в справі № 2-1230/11/ провадження № 61-33465 св18, відповідно до якої системний аналіз наведених норм свідчить про те, що при вирішенні заяви державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

З аналізу викладених норм вбачається, що нормами ЦПК України не встановлено вичерпного переліку обставин, за наявності яких суд, може за заявою сторони відстрочити або розстрочити виконання судового рішення.

Водночас обов`язковою умовою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є доведення заявником факту існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим.

Заявником не доведено факт існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим.

При зверненні до суду із заявою про розстрочення виконання рішення суду, заявником було надано витяг із Наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 28.05.2026 за №152 про його призов на військову службу під час мобілізації, довідку Форми 5 виданої командиром військової частини НОМЕР_1 про перебування ОСОБА_1 на військовій службі, актові записи про народження двох своїх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Разом з тим, вищенаведені докази не дають підстав вважати доведеним факт існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення.

Наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 28.05.2026 за №152 про його призов на військову службу під час мобілізації, довідка Форми 5 виданої командиром військової частини НОМЕР_1 про перебування ОСОБА_1 на військовій службі, актові записи про народження двох своїх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 самі по собі не можуть слугувати для підтвердження існування обставин, що ускладнюють виконання рішення.

Перебування заявника на військовій службі та наявність у нього двох малолітніх дітей не є беззаперечним доказом його скрутного матеріального становища.При цьому, перебування дитини на утриманні батька чи матері не може вважатися безумовною підставою для розстрочення виконання рішення суду.

Надані заявником докази не свідчать про наявність виключних обставин, що свідчать про такий їх особливий характер, що ускладнюють або виключають виконання рішення, оскільки надані до суду докази однозначно не підтверджують дійсний майновий стан відповідача.

Так, перебуваючи на військовій службі, відповідач отримує грошове забезпечення, відтак, може утримувати своїх дітей.

Крім того, вказуючи про перебування на військовій службі, відповідачем не було надано суду довідки про свої доходи, відтак, твердження у поданій заяві, що одноразове стягнення всієї суми боргу істотно погіршить матеріальне становище його сім`ї та фактично позбавить можливості забезпечувати дітей необхідними засобами для існування є недоведеним.

Окрім цього суд враховує і положення ч. 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження», за якими загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами.

Відтак, в разі недостатності у відповідача коштів грошового забезпечення, стягнення боргу може відбуватись не лише одноразово, а й частинами.

Також відповідачем не було надано доказів на підтвердження відсутності у нього інших доходів, відсутності рухомого та нерухомого майна, за рахунок якого він може отримувати доходи.

Незадовільний майновий стан не є беззаперечною підставою для розстрочення виконання рішення суду та встановлення запропонованого порядку його виконання.

Зважаючи на викладене, встановлено, що заявником не доведено виникнення виняткових обставин, які об`єктивно ускладнюють виконання судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

При цьому, під час укладення кредитного договору на умовах, зазначених в ньому, заявник повинен був враховувати розмір своїх доходів та усвідомлювати необхідність виконання зобов`язання.

За таких обставин суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 353, 435 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду у цивільній справі №135/675/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення до Вінницького апеляційного суду.

Суддя