Ухвала суду № 138915040, 12.08.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/6371/26 Провадження №2/760/13563/26

У Х В А Л А

про продовження розгляду справи

«12» серпня 2026 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва в складі головуючої судді Тесленко І. О., розглянувши матеріали позовної заяви Державного некомерційного підприємства «Державний університет «Київський авіаційний інститут» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Міністерство освіти і науки України про витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2026 року Державне некомерційне підприємство «Державний університет «Київський авіаційний інститут» в особі представника - адвоката Кулачко Т.М., звернулось до Солом`янського районного суду міста Києва з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Міністерство освіти і науки України про витребування майна з чужого незаконного володіння.

09 березня 2026 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали цивільної справи передані судді Тесленко І.О. Фактично справу передано судді згідно реєстру передачі справ 10 березня 2026 року.

Судом в порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України направлялися запити щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача у справі. Остання відповідь на запит надійшла до суду 08 квітня 2026 року.

У період з 30 березня 2026 року по 13 квітня 2026 року суддя перебувала у відпустці, тому питання про відкриття провадження суддею не вирішувалось.

Ухвалою від 04 травня 2026 року прийнято позовну заяву Державного некомерційного підприємства «Державний університет «Київський авіаційний інститут» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Міністерство освіти і науки України про витребування майна з чужого незаконного володіння, до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено проводити за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено підготовче судове засідання.

09 липня 2026 року та 14 липня 2026 року від представника відповідачів до суду надійшли відзиви на позовну заяву, які зокрема містять у собі вимогу щодо залишення позовної заяви без руху

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 23 липня 2026 року, позовну заяву залишено без руху, надано строк на усунення недоліків.

29 липня 2026 року до суду від представника позивача Кулачка Т. М., надійшли пояснення щодо залишення позовної заяви без руху, які обґрунтовані наступним. Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від «23» липня 2026 року у цивільній справі № 760/6371/26 позовну заяву Державного некомерційного підприємства «Державний університет «Київський авіаційний інститут» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за участю Міністерства освіти і науки України - третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору про витребування квартири АДРЕСА_1 з чужого незаконного володіння залишено без руху після відкриття провадження у справі. Суд виходив із того, що розподільчий баланс підтверджує лише балансову (залишкову), а не дійсну (ринкову) вартість квартири, та зобов`язав Позивача протягом п`яти днів надати докази дійсної вартості квартири на момент звернення з позовом і сплатити судовий збір відповідно до реальної ціни позову. На виконання ухвали Позивач подає службову записку Фінансово-економічного управління від 28.07.2026 № 1.25.01/109 щодо балансової (залишкової) вартості квартири АДРЕСА_2 . Згідно з довідкою залишкова балансова вартість спірної квартири станом на 01.12.2025 становила 618 010,36 грн., а станом на 27.07.2026 становить 529 118,46 грн. При зверненні до суду Позивач визначив ціну позову у сумі 706 902,26 грн., за даними затвердженого Міністерством освіти і науки України розподільчого балансу станом на 01.10.2024 та сплатив 10 603,54 грн., судового збору, тобто 1,5 відсотка ціни позову. Актуальні дані бухгалтерського обліку підтверджують не збільшення, а зменшення залишкової вартості квартири внаслідок нарахування зносу. Навіть якщо для контрольного розрахунку використати вищу залишкову вартість станом на 01.12.2025 - 618 010,36 грн., судовий збір становить 9 270,16 грн., що менше за фактично сплачені 10 603,54 грн. Отже, недоплата судового збору відсутня. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову у позовах про витребування майна визначається вартістю майна. Водночас ані стаття 176 ЦПК України, ані Закон України «Про судовий збір» не встановлюють, що така вартість може підтверджуватися виключно звітом суб`єкта оціночної діяльності. Стаття 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначає вимоги до звіту у разі проведення оцінки, але не надає такому звіту статусу єдиного допустимого доказу вартості майна для цілей визначення ціни позову. У постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 372/1080/19 (провадження №61-11398св20) прямо зазначено, що як докази вартості майна можуть бути подані, зокрема, відомості про його залишкову балансову вартість. Таким чином, висновок оскаржуваної ухвали про неналежність балансової вартості як доказу лише з тієї причини, що вона не є ринковою оцінкою, не відповідає наведеному підходу Верховного Суду. Особливе значення має подальший процесуальний рух аналогічної справи №760/25405/24. У тій справі цей самий Позивач заявив вимогу про витребування квартири АДРЕСА_3 . Ухвалою від 27.05.2026 Верховний Суд залишив касаційну скаргу без руху саме для обґрунтування сплаченого судового збору. На виконання ухвали від 27.05.2026 Позивач подав до Верховного Суду заяву, в якій обґрунтував ціну позову даними розподільчого балансу та актуальною довідкою про залишкову балансову вартість квартири. Звіту про незалежну ринкову оцінку квартири Позивач не подавав. Після одержання зазначених матеріалів Верховний Суд в ухвалі від 12.06.2026 у справі № 760/25405/24 (провадження № 61-7123ск26) констатував, що касаційна скарга подана з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України, та відкрив касаційне провадження. Отже, у безпосередньо аналогічній справі Верховний Суд визнав подані відомості про залишкову балансову вартість достатніми для усунення недоліку щодо обґрунтування розміру судового збору. Посилання відповідачів та Суду лише на проміжну ухвалу Верховного Суду від 27.05.2026 без урахування ухвали від 12.06.2026 неповно відображає результат розгляду питання про судовий збір у справі № 760/25405/24. Саме наступна ухвала засвідчує, що після подання довідки про залишкову балансову вартість вимоги попередньої ухвали були виконані і касаційне провадження відкрито. Крім того, як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ України у пункті 16 постанови № 10 від «17» жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно або його витребування визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом вимог ЦПК України такий обов`язок покладається на позивача. Проте, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд. Остаточне визначення в процесі розгляду справи ціни позову (дійсної вартості спірного майна), а отже, і суми судового збору, здійснюється судом із наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору. Системний аналіз вказаних норм права свідчить про те, що визначення ціни позову входить до предмета доказування у даному спорі і встановлюються судом під час розгляду справи по суті на підставі поданих учасниками судового процесу доказів, тобто, такі обставини є предметом доказування у справі та оцінки судом відповідно до положень статей 76 ЦПК України. Зазначений висновок викладено у постановах Верховного Суду від «09» листопада 2022 року у справі № 914/3659/21 та від «15» березня 2023 року у справі №759/10375/19. Таким чином, хоча встановлення ціни позову для визначення розміру судового збору в порядку частини другої статті 176 ЦПК України і належить до компетенції суду, проте здійснюється воно на підставі доказів, поданих сторонами. Акцентував увагу Суду на тому, що відповідачі не надали жодних доказів того, що визначена Позивачем ціна позову у даній справі є необ`єктивною. До того ж, акценту увагу Суду на тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 11 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»: «Замовниками оцінки майна можуть бути особи, яким зазначене майно належить на законних підставах або у яких майно перебуває на законних підставах, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України, а також ті, які замовляють оцінку майна за дорученням зазначених осіб.». Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 459423705 від 06.01.2026 р. (наявна в матеріалах справи), спірна квартира незаконно вибула з власності Національного авіаційного університету, правонаступником якого є Національний університет «КИЇВСЬКИЙ АВІАЦІЙНИЙ ІНСТИТУТ» (попереднє найменування: Державне некомерційне підприємство «ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «КИЇВСЬКИЙ АВІАЦІЙНИЙ ІНСТИТУТ»), а тому останній позбавлений можливості замовити і надати Суду звіт про оцінку майна щодо спірної квартири, який би підтверджував вартість спірної квартири. З врахуванням наведеного просив продовжити розгляд цивільної справи № 760/6371/26.

29 липня 2026 року від представника відповідачів ОСОБА_4., надійшли заперечення на пояснення позивача, які обґрунтовані наступним. 28.07.2026 Позивач подав пояснення, до яких долучив службову записку бухгалтерії про залишкову балансову вартість квартири та матеріали з іншої справи. Водночас доказу дійсної вартості квартири станом на дату подання позову не надано, судовий збір не доплачено, клопотання про продовження строку, відстрочення, розстрочення або зменшення судового збору не заявлено. Отже, вимоги ухвали суду по суті не виконані. Надана службова записка не усуває недолік, встановлений ухвалою суду. Службова записка Фінансово-економічного управління від 28.07.2026 №1.25.01/109 містить виключно бухгалтерські показники: первісну вартість, накопичений знос і залишкову вартість. У ній зазначено, що залишкова вартість квартири становила 618 010,36 грн., станом на 01.12.2025 та 529 118,46 грн., станом на 27.07.2026. Ці суми є результатом бухгалтерського нарахування амортизації, а не визначенням вартості, за яку квартира могла бути відчужена на ринку. Сам Позивач визнає, що ухвалою суду вимагався доказ дійсної вартості майна на момент звернення з позовом. Натомість подано документ про залишкову балансову вартість на інші дати, зокрема на 27.07.2026, тобто через значний час після подання позову. Такий документ не відповідає ані предмету вимоги суду, ані визначеному судом часовому зрізу оцінки. Більше того, нова довідка спростовує стабільність обраної Позивачем ціни позову. У позові вона становила 706 902,26 грн., станом на 01.12.2025 у бухгалтерському обліку зазначено 618 010,36 грн., а станом на 27.07.2026 - 529 118,46 грн. Різниця обумовлена виключно зносом і демонструє, що бухгалтерський показник залежить від облікової методики та перебігу часу, а не від реальної ринкової характеристики квартири. Посилання на постанову Верховного Суду у справі № 372/1080/19 не доводить належності саме цієї довідки Позивач посилається на постанову Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №372/1080/19 та стверджує, що залишкова балансова вартість може бути одним із доказів вартості майна. Однак можливість використання певного документа як одного з доказів не означає, що будь-яка бухгалтерська довідка автоматично підтверджує дійсну вартість конкретної квартири та безумовно усуває недолік, прямо встановлений ухвалою суду. У цій справі суд уже оцінив поданий Позивачем розподільчий баланс та дійшов висновку, що він підтверджує лише балансову, а не дійсну вартість квартири. Позивач не оскаржив і не виконав цю процесуальну вимогу, а фактично повторно подав документ тієї самої правової природи. Пояснення сторони не можуть підмінити виконання чіткої резолютивної частини ухвали, яка є обов`язковою до виконання учасниками процесу. Відкриття касаційного провадження в іншій справі не має преюдиційного або обов`язкового значення/ Посилання Позивача на ухвалу Верховного Суду від 12.06.2026 у справі №760/25405/24 є безпідставним як доказ виконання ухвали у цій справі. Ухвала про відкриття касаційного провадження є процесуальним рішенням щодо формальної прийнятності конкретної касаційної скарги. Вона не містить правового висновку про те, що залишкова балансова вартість у всіх спорах про витребування нерухомості тотожна дійсній вартості майна, і не вирішує питання належного розміру судового збору за подання первісного позову у справі № 760/6371/26. Крім того, у справі № 760/25405/24 Верховний Суд перевіряв достатність матеріалів для відкриття касаційного провадження після подання заявником додаткових пояснень. Це не скасовує повноважень суду першої інстанції у цій справі оцінити очевидну невідповідність заявленої ціни позову дійсній вартості спірного майна та вимагати усунення конкретного недоліку, який уже зафіксований ухвалою від 23.07.2026. Твердження про неможливість замовлення оцінки є суперечливим і не звільняє від виконання ухвали. Позивач одночасно стверджує, що є належним власником квартири та має право на її витребування, але посилається на відсутність права замовити оцінку майна. Така позиція є внутрішньо суперечливою. Навіть за наявності практичних труднощів із доступом до квартири Позивач не подав доказів звернення до суб`єктів оціночної діяльності, відмови у проведенні оцінки, неможливості здійснення оцінки за документами та зовнішнім оглядом або клопотання про витребування доказів чи призначення експертизи. Процесуальний обов`язок належно визначити ціну позову та сплатити судовий збір покладено на Позивача. Відсутність у нього підготовленого доказу не може перекладати цей обов`язок на відповідачів і не створює підстав для ігнорування ухвали суду. Наслідком неусунення недоліків після відкриття провадження є залишення позову без розгляду. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову у вимогах про витребування майна визначається вартістю майна. Частина друга статті 176 ЦПК України надає суду повноваження попередньо визначити розмір судового збору, якщо ціна позову очевидно не відповідає дійсній вартості майна або точну ціну на момент подання позову встановити неможливо. Згідно з частинами одинадцятою - тринадцятою статті 187 ЦПК України, якщо після відкриття провадження встановлено подання позову без додержання вимог статей 175, 177 ЦПК України, суд залишає заяву без руху, а у разі не усунення недоліків у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду. Цей самий процесуальний наслідок передбачений пунктом 8 частини першої статті 257 ЦПК України. У даному випадку Позивач не надав доказу, прямо визначеного ухвалою від 23.07.2026, і не здійснив доплати судового збору. Подання заперечень проти мотивів ухвали та повторне надання бухгалтерського документа не є усуненням недоліків. Продовження розгляду справи за таких умов фактично означало б скасування судом власної ухвали поза передбаченою законом процедурою та поставило б Позивача у привілейоване процесуальне становище. Альтернативний процесуальний варіант. Якщо суд дійде висновку, що залишення позову без розгляду на цій стадії є передчасним, відповідачі просять не визнавати вимоги ухвали виконаними, а попередньо визначити ціну позову та точну суму судового збору, що підлягає доплаті, із наданням Позивачу остаточного строку для сплати. Такий підхід відповідатиме частині другій статті 176 ЦПК України та вимозі частини другої статті 185 ЦПК України про зазначення точної суми доплати, коли заява залишається без руху через несплату збору. З врахуванням наведеного просив визнати, що пояснення Позивача від 28.07.2026 та службова записка Фінансово-економічного управління від 28.07.2026 № 1.25.01/109 не підтверджують дійсної вартості квартири АДРЕСА_2 станом на дату звернення з позовом і не усувають недоліків, визначених ухвалою суду від 23.07.2026. На підставі частини тринадцятої статті 187 та пункту 8 частини першої статті 257 ЦПК України просив залишити позовну заяву Національного університету «КИЇВСЬКИЙ АВІАЦІЙНИЙ ІНСТИТУТ» у справі № 760/6371/26 без розгляду у зв`язку з неусуненням недоліків у строк, встановлений судом.

Дослідивши матеріали справи та пояснення сторін, судом встановлено наступне.

Згідно до п. 9 ч. 1 ст. 176 ЦПК України, ціна позову у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, визначається - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.

Відповідно до ч. 2 ст. 176 ЦПК України, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

На виконання зазначеної ухвали представником позивача 29 липня 2026 року подано до суду пояснення та службову записку Фінансово-економічного управління від 28 липня 2026 року №1.25.01/109, відповідно до якої залишкова балансова вартість квартири АДРЕСА_2 станом на 27 липня 2026 року становить 529 118,46 грн.

При цьому позивачем наведено обґрунтування того, що при зверненні до суду ціна позову була визначена у розмірі 706 902,26 грн., на підставі даних затвердженого Міністерством освіти і науки України розподільчого балансу станом на 01 жовтня 2024 року, виходячи з чого позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 10 603,54 грн.

Згідно вимог ст. ст. 76, 77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд враховує, що надана позивачем службова записка не є звітом про незалежну оцінку майна та відображає саме залишкову балансову, а не ринкову вартість квартири. Водночас сама по собі зазначена обставина не дає підстав вважати поданий документ таким, що не має доказового значення для встановлення вартості майна.

При цьому суд погоджується з доводами представника відповідачів у тій частині, що залишкова балансова вартість за своєю економічною природою не є тотожною ринковій вартості нерухомого майна. Однак зазначена обставина сама по собі не свідчить про те, що позивачем не усунуто недоліків позовної заяви, оскільки на виконання ухвали суду позивач подав додатковий документ щодо вартості спірного майна та навів обґрунтування визначення ціни позову і розміру сплаченого судового збору.

Водночас, саме по собі припущення відповідачів про те, що ринкова вартість квартири може бути вищою за її балансову вартість, без подання відповідних доказів не є достатньою підставою для висновку про наявність недоплати судового збору.

При вирішенні питання про подальший рух справи суд також враховує необхідність забезпечення права позивача на доступ до суду та ефективний судовий захист.

При цьому суд зазначає, що питання про остаточну вартість спірного майна та, за необхідності, правильність визначення ціни позову може бути вирішене під час розгляду справи по суті на підставі всіх доказів, поданих учасниками справи. У разі встановлення в процесі розгляду справи іншої дійсної вартості спірного майна суд не позбавлений можливості вирішити питання щодо відповідного перерахунку судового збору у порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством.

Відповідно до статті 6 Європейського конвенції з прав людини, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Згідно до вимог частини четвертої статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.

Так, у справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Залишення позовної заяви без розгляду лише з формальних підстав, пов`язаних із відсутністю звіту про незалежну оцінку майна, не відповідало б принципу пропорційності та фактично позбавило б позивача можливості отримати судовий захист заявленого ним права.

Суд при цьому виходить із того, що процесуальні вимоги щодо форми та змісту позовної заяви, визначення ціни позову та сплати судового збору мають легітимну мету та є необхідними для належного здійснення правосуддя. Водночас застосування таких вимог не повинно перетворюватися на надмірний формалізм, який перешкоджає особі реалізувати право на судовий захист за відсутності реального процесуального порушення, яке перешкоджає розгляду справи.

Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з ч. 12 ст. 187 ЦПК України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.

Враховуючи, що позивачем у встановлений судом строк усунуто недоліки позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для продовження розгляду справи.

Керуючись статтями 76, 77, 175, 177, 187 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Продовжити розгляд справи за позовом Державного некомерційного підприємства «Державний університет «Київський авіаційний інститут» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Міністерство освіти і науки України про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Призначити підготовче судове засідання на - 14 год. 00 хв. 15 жовтня 2026 року в залі суду за адресою: місто Київ, вул. Грушецька, 1, каб. 9.

Про дату, час і місце судового засідання повідомити учасників.

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, що розглядається: https://court.gov.ua/sud2609/.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя І. О. Тесленко