Рішення № 138914882, 17.07.2026, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/18178/25

Категорія 71

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

17 липня 2026 року місто Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Мельниченко К.Б., представника позивача ОСОБА_1 , представник третьої особи Бойко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Подільської районної в м. Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 (надалі за текстом - позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 (надалі за текстом - відповідач ), третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав.

У період часу з середини 2012 року до початку 2016 року позивач та відповідач проживали разом.

За вказаний період часу внаслідок близьких стосунків у позивача та відповідача народилися двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Однак, починаючи з 2016 року відповідач перестала опікуватися своїми малолітніми дітьми, приймати участь у їх вихованні та перейматися їх життям. В цей, час відповідач вела антисоціальний спосіб, зловживала спиртними напоями, витрачала випадково зароблені кошти на свої потреби (цигарки, спиртні напої, азартні ігри, тощо).

Враховуючи наведене, позивач розірвав будь-які зв?язки із відповідачем.

Позивач забрав дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які постійно проживають із ним.

Долею дітей та їх вихованням займається виключно позивач, який влаштував їх до середньої загальноосвітньої школи № 68 Подільського району м. Києва.

Позивач, як батько, одноособово, опікується здоров?ям дітей, облаштуванням їх побуту, дозвіллям та нормальним розвитком як особистостей, тобто, позивачем створено умови нормального життя, навчання та розвитку своїх неповнолітніх дітей. У весь цей час, діти перебувають на повному утримані позивача. Позивач одноособово, самостійно займався і займається доглядом та вихованням, самостійно дбає про здоров?я, навчання, розвиток та добробут.

17 листопада 2025 року Ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 23 квітня 2026 року підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

Від відповідача до суду відзив не надходив.

16.06.2026 до суду від Служби у справах дітей та сім`ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації надійшов висновок щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав.

Позивач та представник третьої особи у судовому засіданні 09.07.2026 не заперечували проти ухвалення судом заочного рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З огляду на вищевикладене, наявні передбачені ч. 1 ст. 223 та ч. 1, 2 ст. 280 ЦПК України підстави для заочного розгляду справи. Суд ухвалив провести заочний розгляд справи із ухваленням заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялася належним чином. Вчасно та у визначений законом спосіб не повідомляла суд про причини неявки та їх поважність.

Представник третьої особи у судовому засіданні підтримала наданий висновок щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських та не заперечувала щодо задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

У період часу з середини 2012 року до початку 2016 року позивач та відповідач проживали разом. За вказаний період часу у позивача та відповідача народилися двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження (а.с. 16, 17).

Однак, починаючи з 2016 року відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо виховання дітей, ніякої участі у житті дітей не приймає, вихованням не займається, не приймає участі у їх розвитку і матеріальному забезпеченні та утриманні. Неповнолітні діти проживають разом з позивачем та перебуває на його повному утриманні.

Згідно відповіді наданої директором загальноосвітнього навчального закладу І-ІІІ ступенів «Середньої загальноосвітньої школи № 68» Подільського району м. Києва Анни Гавритенкової, діти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 навчаються у зазначеному навчальному закладі, і відповідно до інформації наданої класним керівником, відповідач не відвідала навчальний заклад жодного разу та не цікавиться життям своїх неповнолітніх дітей (а.с. 19).

Такі висновки зроблені судом з огляду на наступні докази, так, згідно відповіді директора Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» Подільського району міста Києва Надії Білічук, діти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебувають на обліку у КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» Подільського району м. Києва, при цьому, відповідачка на прийом до сімейного лікаря не з?являється, здоров?ям дітей у сімейного лікаря не цікавиться (а.с. 18).

Згідно відповіді з Подільського УП ГУ НП у м. Києві на адвокатський запит, відповідачка характеризується посередньо (а.с. 20). Фактично з 2016 року відповідачка самоусунулась від виховання дітей, гроші, на утримання дітей, на їжу, одяг, комунальні послуги, Відповідачка не надавала та не витрачала. Відповідачка життям дітей не цікавиться. Останній раз бачила дітей у 2020 році.

Як вбачається з Висновку Служби у справах дітей та сім`ї № 106-6385 від 12.06.2026, спеціалістами Служби обстежено умови проживання малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , про що складено відповідний акт від 24 березня 2026 року.

Встановлено, що діти проживають разом з батьком, ОСОБА_2 , та його дружиною, ОСОБА_8 , за вказаною вище адресою. Умови проживання задовільні: будинок умебльований, наявна побутова техніка. Санітарно-гігієнічні умови відповідають нормам. Малолітні ОСОБА_9 та ОСОБА_7 мають м окрему кімнату, в якій наявні ліжка для сну, робочий куточок для виконання домашніх завдань, шафа для одягу. Діти забезпечені одягом та взуттям відповідно до віку та сезону. Стосунки та традиції сім?ї загальноприйняті.

Питання доцільності/недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , слухалося на засіданні Комісії з питань захисту прав дитини Подільської районної в місті Києві державної адміністрації (далі за текстом - Комісія) 03 червня 2026 року.

На засідання Комісії були запрошені ОСОБА_2 разом малолітніми ОСОБА_9 , ОСОБА_7 та ОСОБА_3 . Остання на засідання Комісії не з?явився. Про місце, дату та час був повідомлений шляхом надсилання запрошення на адресу яка зазначена в позовній заяві: АДРЕСА_2 рекомендованим листом Укрпошти від 28 травня 2026 року за вихідним № 106/58-1625 (трекінговий № 0407040581700).

Малолітня ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на засіданні Комісії повідомила, що вона та її сестра ОСОБА_9 тривалий час (понад чотири роки) не підтримують жодних контактів із біологічною матір?ю та не бачили її. Дитина також пояснила, що своєю матір?ю вони з сестрою вважають теперішню дружину батька - ОСОБА_10 , яка фактично здійснює постійний догляд за ними, займається їхнім вихованням, розвитком та матеріальним забезпеченням.

Згідно Висновку Служби у справах дітей та сім`ї № 106-6385 від 12.06.2026, в ході судового розгляду знайшов підтвердження факт неналежного виконання відповідачем батьківських обов`язків щодо неповнолітніх дітей. Понад чотири роки мати відсутня в житті дітей, вона з ними не спілкується, не виховує, не утримає, не цікавиться їх життям та здоров`ям, що свідчить про самоусунення від виконання батьківських обов`язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 Сімейного кодексу України (надалі за текстом - СК України), батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

У відповідності до ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Пунктом 2 ч.1 ст. 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини. Тому, у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати. Позбавлення батьківських прав - це водночас і санкція за протиправну винну поведінку матері або батька, яку можна вважати юридичною відповідальністю.

Конвенцією про права дитини (надалі за текстом - Конвенція), ратифікованою Постановою Верховної Ради УРСР № 798 від 27.02.1991 року визначено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дітей та несуть відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 3 Конвенції в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Частиною 2 ст. 27 Конвенції передбачено, що батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Право дитини на належне батьківське виховання, відповідно до ст. 152 СК України, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

За приписом ч.1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистостей дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно з ч. 4 ст. 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладання на них відповідальності, встановленої законом.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття, і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

У відповідності до п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

У ст. 9 Конвенції зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зав`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Аналіз зазначених положень закону, практики Європейського суду з прав людини дає можливість зробити висновок, що підставою позбавлення батьківських прав батьків є виникнення в сім`ї обставин, коли батьки внаслідок свідомої, винної поведінки не виконують своїх обов`язків щодо виховання, утримання, розвитку дітей, їх навчання та лікування і коли таку ситуацію неможливо виправити іншими заходами.

Позбавлення батьківських прав, відповідно до ст. 166 СК України, є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька та матері, так і для дитини.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Позивачем доведено ті обставини, що відповідач не піклуються про фізичний і духовний розвиток спільних дітей, не забезпечує необхідного медичного догляду та лікування, харчування. Судом не встановлені об`єктивні перешкоди для відповідача у належному вихованні дітей, що свідчить про свідоме нехтування батьківськими обов`язками.

За таких обставин, суд приходить до переконання, що свідоме і тривале нехтування відповідачем батьківськими обов`язками щодо дітей, є наслідком винної поведінки останньої та є підставою для позбавлення батьківських прав, що буде відповідати інтересам дітей.

Таким чином, взявши до уваги докази, надані позивачем в обґрунтування позову, а також висновок органу опіки і піклування, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 141, 265-267, 352-355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Подільської районної в м. Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав - задовольнити;

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьківських прав по відношенню до її неповнолітніх дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходів), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, з дня подання позову до суду, а саме, 13.11.2025 та до досягнення старшою дитиною повноліття;

Повне найменування сторін:

позивач - ОСОБА_11 (адреса проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

відповідач - ОСОБА_3 (адреса реєстрації: АДРЕСА_4 РНОКПП: НОМЕР_2 );

третя особа - Служба у справах дітей Подільської районної в місті Києві державної адміністрації (адреса: 04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, буд. 14, код ЄДРПОУ 37393756);

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду;

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення;

У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення;

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя В.В. Гребенюк