Рішення № 138914369, 11.08.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/5710/24

Провадження №: 2/755/1456/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" серпня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді - Катющенко В.П., розглянувши за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИЙ СУПЕРМАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ТОВ «ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИЙ СУПЕРМАРКЕТ», звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача, ОСОБА_1 , заборгованість за Договором № 6223711 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 02.12.2021 в сумі 138 070,13 грн та судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 02.12.2021 між ТОВ «ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИЙ СУПЕРМАРКЕТ» та ОСОБА_1 , було укладено Договір № 6223711 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, на підставі якого кредитор надав позичальнику грошові кошти в сумі - 51 100 грн для власних потреб на умовах строковості, зворотності, платності, у безготівковій формі шляхом перерахування коштів з поточного рахунку кредитодавця на рахунок позичальника, зазначений у додатку № 2, який є невід`ємною частиною цього договору, а позичальник зобов`язався своєчасно погашати кредит, сплачувати фіксовану процентну ставку за користування кредитом із розрахунку - 28,00% річних від суми заборгованості та виконувати інші зобов`язання згідно цього договору. В п. 2.5. кредитного договору передбачено, що позичальник за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно сплачує комісійну винагороду у розмірі 4 % від суми кредиту, зазначену у п. 1.1. договору кредиту. Позичальник порушив умови договору кредиту, а саме не здійснює повернення отриманого кредиту із сплатою процентів за його користування та інших платежів передбачених договором в строки визначені у додатку № 1 до договору кредиту. Станом на 01.03.2024 загальна сума заборгованості становить 138 070,13 грн, а саме: заборгованість за кредитом - 47 858,70 грн; заборгованість по відсоткам - 27 881, 76 грн; заборгованість по комісії - 49 056 грн; заборгованість по рахунку інфляції - 9 856,78 грн; заборгованість за 3% річних - 3 416,89 грн.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 15.04.2024 відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, яким роз`яснено право подати заяви по суті справи і визначено відповідні процесуальні строки.

Позивач ухвалу про відкриття провадження у справі отримав 23.04.2024.

Копію вказаної ухвали з копією позовної заяви та доданими до неї документами, відповідачем не отримано, а конверт повернувся до суду з відміткою поштового відділення «за закінчення терміну зберігання».

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Судом було вжито всіх заходів для повідомлення відповідача про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження, однак, відповідач не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 ЦПК України.

Позивачем до суду додаткових заяв, пояснень подано не було.

Таким чином, суд, у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Згідно частини 1 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини 1 статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до положень статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 02.12.2021 між ТОВ «ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИЙ СУПЕРМАРКЕТ» та ОСОБА_2 , було укладено договір № 6223711 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, відповідно до якого кредитодавець зобов`язується надати позичальнику грошові кошти в сумі 51 100,00 грн для власних потреб на умовах строковості, зворотності, платності, у безготівковій формі шляхом перерахування коштів з поточного рахунку кредитодавця на рахунок позичальника, зазначений у додатку № 2, який є невід`ємною частиною цього договору, а позичальник зобов`язався своєчасно погашати кредит, сплачувати фіксовану процентну ставку за користування кредитом із розрахунку 28,00 % річних від суми заборгованості та виконувати інші зобов`язання згідно цього договору (п. 1.1. Договору).

Дата остаточного повернення кредиту до 01.12.2023. Платежі з повернення кредиту здійснюються згідно з додатком № 1, який є невід`ємною частиною договору (п. 1.3. - 1.4 Договору).

Відповідно до п. 2.5. договору проценти за користування кредитом нараховуються кредитодавцем на залишок заборгованості за позикою та погашаються при надходженні коштів на рахунок кредитодавця. Нарахування процентів здійснюється кредитодавцем щодня за методом "факт/факт", виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, за фактичний термін користування кредитом до остаточного повернення кредиту, зазначеного у п. 1.3 Договору. При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день повернення кредиту. За обслуговування кредитної заборгованості позичальник щомісячно сплачує комісійну винагороду у розмірі 4 % від суми кредиту, зазначену у п. 1.1. цього договору. Встановлена договором комісійна винагорода сплачується позичальником щомісячно у вищевказаному розмірі в період, встановлений у додатку № 1 до цього договору, починаючи з 01.01.2022, а у разі повного дострокового повернення кредиту за фактичний період користування.

Згідно з п. 2.6. договору, сплата процентів, суми кредиту та інших платежів здійснюється позичальником щомісячно ануїтетними платежами у розмірі та в період встановленими у додатку № 1 до цього договору з 01 по 15 число місяця наступного за звітним, починаючи з 01.01.2022 року, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі.

За надання кредиту позичальник сплачує комісію у розмірі 2% від суми кредиту, встановленої у п 1.1. даного договору. Зазначена комісія сплачується позичальником одноразово, у день видачі кредиту, за рахунок кредитних коштів (тіло кредиту) шляхом перерахування за вказаними позичальником реквізитами суми кредиту за мінусом утриманої кредитодавцем комісії. Підписанням цього договору позичальник розпоряджається, надає згоду та уповноважує кредитодавця на вчинення дій з утримання на свою користь та у свої власності/не перерахуванні позичальнику грошових коштів, що включаються до загальної суми кредиту, але які до фактичного їх зарахування/перерахування на користь позичальника, в порядку, встановленому даним пунктом договору, сплачуються у вигляді комісії за надання кредиту (п. 2.7 Договору).

Відповідно до п. 8.1. договору сторони домовились про можливість застосування при взаємовідносинах електронного документообігу, а саме використання електронних підписів під час створення, оброблення, посвідчення копій та зберігання електронних документів та визнання сторонами документів в електронному вигляді із використанням кваліфікованого електронного підпису.

Заявою, яка є додатком № 2 до договору № 6223711, ОСОБА_1 просила перерахувати належну їй суму кредиту після утримання комісії, згідно пп. 2.7 Договору № 6223711 про надання кредиту від 02.12.2021 в розмірі 50 078 грн на відповідний рахунок в АТ «Універсал банк».

Згідно з платіжною інструкцією № 1193 від 02.12.2021 ТОВ «ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИЙ СУПЕРМАРКЕТ» перерахувало на рахунок ОСОБА_1 50 078 грн. Призначення платежу: перерахування коштів, видача кредиту згідно кредитного договору № 66223711 від 02.12.2021, ОСОБА_1 .

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частинами першою, третьою статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом частини першої статті 615 ЦК України не припустима одностороння відмова від зобов`язання.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно зі статтею 1049 цього Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до статей 1049, 1054 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.

Згідно із частинами першою-другою статті 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, станом на 01.03.2024, у ОСОБА_1 утворилась заборгованість у сумі 138 070,13 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 47 858,70 грн; заборгованість по відсоткам - 27 881,76 грн; заборгованість по комісії - 49 056 грн; заборгованість за штрафними санкціями 0 грн; заборгованість по рахунку інфляції - 9 856,78 грн; заборгованість за 3% річних - 3 416,89 грн.

Згідно із статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд при розгляді справи виходить з того, що позивач, як сторона договору, яка виконала свої зобов`язання за договором, має право вимагати від другої сторони належного виконання його грошових зобов`язань, в тому числі повернення кредитних коштів, сплати відсотків та погашення виниклої заборгованості.

Відповідач (позичальник) свої зобов`язання за договором кредиту не виконав належним чином, допустив прострочення в платежах і заборгованість по поверненню кредитних коштів за наданим позивачем розрахунком. Крім того, відповідач не оспорив дані розрахунки, не подав доказів на їх повне або часткове спростування.

Таким чином, як встановлено при розгляді справи, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 47 858,70 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо нарахованих процентів за користування кредитом, суд зазначає наступне.

02.12.2021 ОСОБА_1 підписано договір про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.

В пункті 5.2. Договору загальна орієнтовна сума процентів, що підлягають сплаті, реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту вказуються у Додатку № 1 до цього Договору.

Згідно додатку № 1 до Договору № 6223711 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 02.12.2021 значиться процентна ставка за користування кредитом, річна у розмірі 28,00%.

Тобто, сторони при укладенні кредитного договору належним чином узгодили обставини та відповідний розмір процентної ставки.

Підписання відповідачем Договору № 6223711 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 02.12.2021 та додатку № 1 до цього Договору, що містить умови кредитування, є належним доказом ознайомлення із умовами кредитування, що підтверджено її особистим підписом.

При цьому, кредитний договір укладений строком на 24 місяці, та сторонами було погоджено графік платежів за ним.

Як вбачається з поданих до суду розрахунків, позивачем нараховано проценти за кредитним договором поза межами строку кредитування, а саме з 02.12.2021 по 01.02.2024.

У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.

За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Такий висновок сформульовано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.

Користування коштами не може бути одночасно правомірним і неправомірним, а тому відсотки, передбачені у додатку № 1 до договору № 6223711 по надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 02.12.2021, не можуть застосовуватися до правовідносин сторін із прострочення погашення кредиту, тобто на випадки неправомірного користування позичальником кредитними коштами.

Стала практика Верховного Суду щодо неправомірності нарахування процентів після закінчення строку дії кредитного договору, якщо цей строк збігається зі строком виконання зобов`язання, підтверджується Постановою Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12.

Таким чином, оскільки позивачем були нараховані відсотки поза строком дії договору та після закінчення терміну виконання зобов`язання, такі відсотки не підлягають стягненню з відповідача.

З огляду на подані розрахунки заборгованості, суд вважає за необхідне здійснити перерахунок нарахованих процентів. Так, за кредитним договором № 6223711 від 02.12.2021 підлягають стягненню відсотки за період з 01.02.2022 по 01.12.2023 у розмірі 23 495,91 грн.

Щодо стягнення з відповідачки заборгованості за комісією, суд звертає увагу на наступне.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що до загального розміру заборгованості відповідачки станом на 01.03.2024 включено заборгованість за комісіями, яка становить 49 056,00 грн.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10.06.2017), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідні висновки містяться у постанові Великої палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 (провадження №14-44цс21).

У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне управління кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.1 щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за управління кредиту без конкретного переліку які саме послуги надаються є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно п. 2.5 кредитного договору визначено, що за обслуговування кредитної заборгованості, позичальник щомісячно сплачує комісійну винагороду у розмірі 4% від суми кредиту зазначену в п.1.1 цього Договору.

Згідно п.2.7. договору встановлена сплата комісії 2% від суми кредиту одноразово в день видачі кредиту за надання кредиту.

Проте ні умовами кредитного договору, ні іншими доказами не підтверджено зміст та перелік зазначених послуг.

Враховуючи те, що позивачем встановлено щомісячну плату за послуги банку, в тому числі і які за законом повинні надаватись безоплатно, положення кредитного договору, укладеного між ТОВ «ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИЙ СУПЕРМАРКЕТ» та ОСОБА_1 , щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.

Аналогічну правову позицію висловила у Постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 Велика Палата Верховного Суду.

Таким чином, оскільки умови договору щодо обов`язку здійснення платежів за комісією є нікчемними, нарахована позивачем заборгованість по комісії в сумі 49 056 грн стягненню не підлягає.

При цьому, з наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 на погашення комісії внесено грошові кошти у розмірі 4 088 грн за період з 01.01.2022 по 28.02.2022.

Таким чином, сума заборгованості відповідачки за Договором № 6223711 від 02.12.2021, з урахуванням здійснених нею платежів підлягає перерахунку.

Відповідно до статті 534 ЦК України, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

За наведених обставин, оскільки положення кредитного договору в частині сплати відповідачкою суми комісії за надання кредиту є нікчемними, зараховані позивачем в рахунок погашення комісії за грошові кошти у розмірі 4 088 грн мають бути зараховані на погашення процентів та основної заборгованості, що відповідає положенню статті 534 ЦК України.

Враховуючи, що за договором № 6223711 від 02.12.2021 внесено грошові кошти на погашення комісії в розмірі 4 088 грн, що за розрахунком заборгованості сума кредиту складає 47 858,70 грн, а відсотки з урахуванням перерахунку заборгованості, так як остання нарахована поза строком кредитування, становить 23 495,91 грн, то стягненню підлягають грошові кошти у розмірі 67 266,61 грн (47 858,70 (тіло кредиту)+23 495,91 (відсотки)-4 088 (стягнута комісія)).

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення із відповідачки заборгованості за комісіями є необґрунтованими з вищевказаних підстав і задоволенню не підлягають.

Щодо вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних витрат суд, зазначає наступне.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

24.02.2022 указом Президента України №64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває по даний час.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Зважаючи на викладене, з відповідача на користь позивача не підлягають стягненню 3% річних та інфляційні втрати нараховані у зв`язку із неналежним виконанням умов договору позики грошових коштів в силу положень пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Крім того, у цій частині слід зазначити і те, що за період з 01.03.2022 по 01.12.2023 позивачем нараховано 3% річних та інфляційні втрати в супереч вимогам цивільного законодавства, оскільки за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по оплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 48,72%, в сумі 1 475,24 грн.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 3, 6, 11, 203, 509, 510, 525, 526, 534, 610, 611, 625, 626, 627-629, 638, 639, 1046, 1048, 1049, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 12, 13, 49, 76, 77-81, 89, 141, 209, 210, 223, 247, 265, 274, 279, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИЙ СУПЕРМАРКЕТ» (код в ЄДРПОУ: 38604217, вул. Лейпцизька, 16, м. Київ) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИЙ СУПЕРМАРКЕТ» заборгованість за Договором № 6223711 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 02.12.2021 в сумі 67 266,61 грн та судовий збір у розмірі 1 475,24 грн.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя: