Рішення № 138914291, 10.08.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.2026 Справа № 914/1441/26

Господарський суд Львівської області в складі:

головуючої судді: Бургарт Т.І.,

при секретарі судового засідання: Свистуні П.О.,

за участі представників учасників справи:

позивача: Стегніцького А. М.;

відповідача: не з`явився;

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Підприємства об`єднання громадян «Дніпровське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих», м. Дніпро (далі позивач)

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково виробниче підприємство Універсальні інженерні рішення», м. Львів (далі відповідач)

про: стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат в сумі 24 421,10 грн.,

ВСТАНОВИВ:

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Аргументи позивача

Підприємство об`єднання громадян «Дніпровське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» звернулося до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробниче підприємство Універсальні інженерні рішення» в якій (із врахуванням заяви про збільшення позовних вимог) просить: стягнути з відповідача на користь позивача 24 421,10 грн. з яких 18 581,37 грн. інфляційні втрати та 5 839,73 грн. трьох процентів річних.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 20.06.2025 на виконання вимог укладеного договору поставки товарів здійснив попередню оплату товару, однак відповідач у 75-ти денний строк, встановлений договором (до 03.09.2025) не здійснив поставку товару, з огляду на що позивач 29.09.2025 звернувся з вимогою повернути сплачений аванс. Водночас, відповідач повернув кошти в повному обсязі тільки 25.03.2026, що позивач розцінює як прострочення виконання грошового зобов`язання. У зв`язку з цим, покликаючись на ст. 625 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати та три проценти річних, які обраховує за період з 04.09.2025 по 25.03.2026.

При цьому першим днем прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання позивач вважає день наступний за останнім днем строку виконання зобов`язання за договором поставки.

Аргументи відповідача

Відповідач своїм правом на відзив не скористався. Інших письмових заяв чи додаткових письмових пояснень суду не надав.

Суд повідомляє, що відповідач має зареєстрований електронний кабінет у підсистемі ЄСІКС «Електронний суд», відповідні заяви по суті справи, разом із долученими до них матеріалами, а також ухвали суду були скеровані відповідачу.

Отже, відповідач був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі та призначення її до розгляду, однак своїми процесуальними правами не скористався, відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав, причин неподання відзиву суду не повідомив. Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними у ній матеріалами. За таких обставин суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

18.05.2025 позивач (як покупець) уклав із відповідачем (як постачальник) Договір №02/2025 поставки товару (надалі Договір). Основні положення цього договору сформульовані наступним чином:

- за п. 1.1. Договору постачальник зобов`язується у визначений цим Договором термін виготовити та передати у власність покупця промислове обладнання «Штамп заглушка мала» та «Штамп заглушка збільшена» (надалі товар), а покупець зобов`язується прийняти у власність та оплатити товар;

- згідно п. 3.3 Договору покупець зобов`язаний здійснити передоплату за товар у розмірі 70% вартості договору, а саме: 350 000,00 грн. протягом 3 банківських днів з моменту підписання договору на підставі рахунку, який постачальник надає покупцю;

- за п. 4.1 Договору: термін виготовлення товару складає 75 календарні дні з моменту передоплати згідно п. 3.3 Договору;

- у п. 7.2 Договору передбачено, що за порушення термінів постачання товару, постачальник сплачує покупцеві на його вимогу, пеню у розмірі 0,1% від суми не отриманого товару за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочення. За прострочення більше 20 робочих днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 2% від суми не отриманого товару;

20.06.2025 позивач сплатив на користь відповідача 350 000,00 грн., що підтверджується Платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №2255 від 20.06.2026.

08.08.2025 позивач звернувся до відповідача із листом за вих. №85, в якому повідомив, що передбачений п. 4.1 Договору 75-ти денний строк поставки товару спливає 03.09.2025. У зв`язку з цим просив надати інформацію про стан виготовлення та терміни постачання товару.

Доказів про результати розгляду відповідачем вказаного листа матеріали справи не містять.

03.09.2025 позивач повторно звернувся до відповідача із листом за вих. №134, за змістом аналогічним попередньому листу від 08.08.2025.

Відповідач у листі від 10.09.2025 за вих. №05/09 надав відповідь на лист позивача від 03.09.2025 за вих. №134 в якому пояснив, що внаслідок мобілізації двох працівників до лав ЗСУ змінилися очікувані строки поставки товару; повідомив нові очікувані терміни завершення робіт: 25.09.2025 та 06.10.2025.

18.09.2025 позивач звернувся до відповідача із Претензією до Договору поставки товару №02/2025 від 18.06.2025 (вих. №141) в якій повідомив, що порушення терміну поставки товару впливає на зобов`язання позивача перед іншими контрагентами. У зв`язку з цим просив відповідача виконати свої зобов`язання за Договором.

Матеріали справи не містять інформації щодо результатів розгляду відповідачем вказаного листа.

29.09.2025 позивач звернувся до відповідача із новим листом за вих. №147 в якому висловив вимогу про повернення коштів попередньої оплати в повному обсязі в сумі 350 000,00 грн.

01.10.2025 відповідач надіслав позивачу Лист-згоду на вх. №147 від 29.09.2025 в якому повідомив, що повернення коштів авансового платежу гарантує до 16.10.2025.

В жовтні 2025 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідача в якому просив розірвати договір та стягнути з відповідача кошти, а саме: попередній аванс та упущену вигоду. Господарський суд Львівської області рішенням від 18.06.2026 у справі №914/3236/25 частково задовольнив позов, провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 350 000 грн. авансового платежу закрив. Суд в тій справі встановив, що відповідач 25.03.2026 повернув позивачу авансовий платіж в сумі 350 000,00 грн, що підтверджується випискою з банківського рахунку.

Судове рішення у справі № 914/3236/25 ще не набрало законної сили, на момент розгляду цієї справи Західний апеляційний господарський суд переглядає справу № 914/3236/25 в апеляційному порядку.

В травні 2026 позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов`язання, який є предметом розгляду у цій справі.

ОЦІНКА СУДУ

Спір у цій справі стосується стягнення 3 процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих у зв`язку з несвоєчасним поверненням суми попередньої оплати за договором поставки. Позивач вважає, що обов`язок відповідача з повернення сплаченої суми попередньої оплати виник 04.09.2025, тобто наступного дня після закінчення встановленого договором строку поставки товару. Оскільки фактично суму попередньої оплати відповідач повернув лише 25.03.2026, позивач, посилаючись на прострочення виконання грошового зобов`язання, відповідно до статті 625 ЦК України нарахував 3 проценти річних та інфляційні втрати, стягнення яких просить здійснити з відповідача на свою користь.

З огляду на предмет спору, доводи учасників справи та встановлені судом обставини, для правильного вирішення спору суду необхідно встановити:

- який обов`язок за договором був первісно покладений на відповідача та чи мав він ознаки грошового зобов`язання;

- чи виникло у відповідача на підставі укладеного з позивачем договору грошове зобов`язання, якщо виникло то коли;

- який строк виконання такого грошового зобов`язання та чи допустив відповідач його прострочення;

- який період прострочення підлягає врахуванню при нарахуванні 3 процентів річних та інфляційних втрат;

- який розмір 3 процентів річних та інфляційних втрат підлягає стягненню з відповідача.

Вирішуючи наведені питання, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, серед яких є, зокрема, договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В цій справі суд встановив, що 18.05.2025 сторони уклали між собою договір поставки товару. Виходячи з приписів ст. 509 та 11 ЦК України, укладення цього договору стало підставою для виникнення зобов`язання між сторонами, де праву позивача (як кредитора) вимагати поставку обумовленої партії товару кореспондував обов`язок відповідача (як боржника) поставити такий товар. Виходячи із змісту цього зобов`язання, суд констатує, що таке має натуральний (товарний) характер.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Суд з`ясував, що за п. 1.1 відповідач зобов`язується виготовити та передати у власність товар, за п. 4.1 Договору строк виготовлення товару становить 75 календарних днів з моменту здійснення передоплати. Таку передоплату позивач здійснив 20.06.2025. Останнім, 75-м календарним днем з 20.06.2025 є 03.09.2025. Тому суд погоджується із доводами позивача про те, що саме до встановленої дати відповідач повинен був виконати своє натуральне (товарне) зобов`язання.

Непоставка товару з наступного дня (04.09.2025) в силу приписів ч. 1 ст. 612 ЦК України вважатиметься простроченням боржника, оскільки боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника є одним із видів порушення зобов`язання, що має наслідком, зокрема, сплату неустойки (п. 3 ч. 2 ст. 611 ЦК України).

У п. 7.2 Договору, сторони передбачили сплату штрафу та пені за кожен день непоставки товару у строк, які за своєю суттю є мірою відповідальності відповідача за невиконання його натурального (товарного) зобов`язання. Однак в цій справі позивач не вимагає стягнення з відповідача неустойки за порушення цього зобов`язання. Натомість, обґрунтовуючи підстави позову, позивач покликається на порушення боржником не натурального, а саме грошового зобов`язання.

Наслідки порушення грошового зобов`язання передбачені у ст. 625 ЦК України, згідно з ч. 2 якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вже зазначалося судом, за умовами договору поставки у відповідача виникло натуральне (товарне) зобов`язання з поставки товару, порушення якого мало місце з наступного дня після невиконання цього зобов`язання у погоджений строк.

Однак натуральне (товарне) зобов`язання за своєю суттю не тотожне грошовому зобов`язанню. Відтак, суду слід з`ясувати, коли у відповідача виникло грошове зобов`язання і чи відбулося його порушення в той самий день, що й порушення натурального (товарного) зобов`язання (тобто 04.09.2025).

Для цього суд звертається до ч. 2 згаданої вище ст. 712 ЦК України, згідно з якої до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Положення про купівлю-продаж товару розміщені у ст. 655-711 ЦК України, зокрема, відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З матеріалів справи вбачається, що сторони у п. 3.3 Договору погодили здійснення попередньої оплати, від моменту проведення якої відраховувався строк виготовлення та поставки товару. Виходячи з приписів ч. 2 ст. 693 ЦК України після порушення натурального (товарного) у позивача, як покупця виникло право вимагати повернення суми попередньої оплати.

Реалізація цього права вимоги призводить до зміни товарних зобов`язань на грошові (див. постанови Верховного Суду від 24.04.2025 у справі №910/3690/24, від 06.06.2026 у справі №910/3574/23 (п. 5.25-5.26). При цьому волевиявлення покупця повинно бути активним та однозначним і може бути здійснене будь-яким чином: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі формі позову (див., серед іншого, постанови Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17, від 27.11.2019 у справі № 924/277/19, від 09.03.2023 у справі № 910/5041/22 та ін.).

Наведені позиції узгоджуються із висновками, викладеними у п. 79-83 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19, згідно з якими обов`язок повернути передоплату згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України вважається грошовим зобов`язанням.

У цій справі сторони після настання терміну поставки товару вели між собою листування, з якого вбачається, що позивач надалі був зацікавлений отримати партію товару у повному обсязі. Зокрема, суд встановив, що 03.09.2025 позивач повторно звертався до відповідача із листом, в якому просив повідомити терміни поставки товару, а 18.09.2025 направив претензію, в якій вимагав від відповідача виконання зобов`язання щодо поставки товару. Лише 29.09.2025 позивач у своєму листі за вих. № 147 висловив чітку та однозначну вимогу повернути попередню оплату за товар.

Виходячи з наведених обставин, суд констатує, що лише після 29.09.2025 натуральне (товарне) зобов`язання відповідача як боржника змінилося на грошове зобов`язання повернути попередню оплату. До цієї дати позивач був зацікавлений саме у отриманні повної партії замовленого товару, оскільки це впливало на його зобов`язання перед іншими контрагентами.

Повертаючись до формулювань ч. 2 ст. 625 ЦК України, суд наголошує, що нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат можливе саме за порушення грошового зобов`язання, зокрема, за невиконання такого у строк. Звідси, суд з`ясує, коли саме відповідач порушив грошове зобов`язання повернути попередню оплату за товар.

В контексті цього суд звертає увагу, що у Договорі не передбачено строку повернення попередньої оплати. Цей строк також не визначений у приписах ст. 693 ЦК України чи інших статей (655-711 ЦК України), що регулюють правовідносини купівлі-продажу товару. Положення про строк повернення попередньої оплати відсутні у інших статтях ЦК України.

Однак, суд вище з`ясував, що виникнення грошового зобов`язання з повернення попередньої оплати в силу ч. 2 ст. 693 ЦК України виникає з моменту пред`явлення вимоги. Наведені формулювання відсилають до приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України, відповідно до якої якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

На думку суду, під «днем пред`явлення вимоги» слід розуміти момент у часі, коли боржник об`єктивно мав змогу ознайомитися із змістом вимоги, або виходячи із обставин справи зобов`язаний був ознайомитися із такою.

В цій справі позивачем заявлено вимогу 29.09.2025, яку відповідач отримав в той же день (що слідує з листа - відповіді), а тому 30.09.2025 вважається першим днем строку виконання грошового зобов`язання. Як встановив суд, у листі від 01.10.2025 відповідач визнав обов`язок повернути попередню оплату, і повідомив, що такий буде виконаний до 16.10.2025. Оскільки приписи ЦК України не дають боржнику можливості самостійно визначати строк виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги, суд враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, зобов`язання із повернення попередньої оплати мало бути виконане у 7-ми денний строк, тобто до 06.10.2025. З наступного дня, 07.10.2025 почалося прострочення виконання грошового зобов`язання, яке, як встановив суд, тривало до 25.03.2025, тобто, до дня його фактичного припинення внаслідок виконання.

Таким чином з 18.05.2025 у відповідача виникло товарне зобов`язання із поставки товару, яке в силу положень ч. 2 ст. 693 ЦК України, 29.09.2025 трансформувалося у грошове зобов`язання внаслідок відмови позивача від отримання товару та пред`явлення вимоги повернути попередню оплату за непоставлений товар. Оскільки як Договором так і ЦК України не визначений строк виконання цього зобов`язання, такий обраховується відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Отже до 29.09.2025 у відповідача існував обов`язок щодо поставки товару, який є натуральним зобов`язанням, а не грошовим. Сторони передбачили умовами договору відповідальність за невиконання цього натурального зобов`язання, а отже позивач може вимагати сплати штрафних санкцій за період прострочення виконання цього зобов`язання відповідно до умов пункту 7.2 Договору. Водночас, таким правом позивач не скористався.

З наведених мотивів суд частково погоджується із позицією позивача про те, що відповідач порушив своє грошове зобов`язання повернути попередню оплату товару. Однак порушення цього зобов`язання відбулося не з першого дня прострочення поставки товару. Невчасна поставка товару стала порушенням товарного, а не грошового зобов`язання відповідача. Порушення товарного зобов`язання стало підставою для позивача вимагати у відповідача повернення попередньої оплати, тобто виконання грошового зобов`язання. Порушення грошового зобов`язання відбулося 07.10.2025, після того, як відповідач у 7-ми денний термін не виконав вимогу позивача.

Таким чином, правильним періодом прострочення грошового зобов`язання є період з 07.10.2025 по 25.03.2026. Натомість позивач безпідставно розпочав нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних з 04.09.2025 по 06.10.2025, тобто ще до виникнення у відповідача грошового зобов`язання щодо повернення попередньої оплати. У цій частині розрахунок позивача є помилковим та підлягає коригуванню.

Суд наголошує, що позивач не міг одночасно очікувати від відповідача виконання двох взаємовиключних обов`язків - поставки товару та повернення суми попередньої оплати, оскільки виконання одного з них за своєю правовою природою виключає одночасне виконання іншого. З матеріалів справи чітко вбачається, що до 29.09.2026 року сторони узгоджували наступні строки поставки товару: відповідач запропонував знизити його вартість у зв`язку з простроченням поставки, а позивач просив виконати обов`язок саме щодо поставки товару, покликаючись на наявність похідних зобов`язань зі своїми контрагентами.

Відтак, для застосування передбачених статтею 625 ЦК України наслідків необхідно чітко розмежовувати періоди прострочення: прострочення первісного обов`язку з поставки товару є простроченням виконання зобов`язання в натурі та саме по собі не є простроченням грошового зобов`язання, тоді як 3 проценти річних та інфляційні втрати можуть бути нараховані лише за період, протягом якого відповідач прострочив виконання грошового обов`язку з повернення попередньої оплати.

Здійснивши власний перерахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних за період порушення відповідачем виконання грошового зобов`язання у строк з 07.10.2025 по 25.03.2026, суд дійшов висновку, що правильний розмір інфляційних втрат складає 17 478,93 грн, а трьох процентів річних 4 890,41 грн. Разом: 22 369,34 грн.

Цей розрахунок здійснений за допомогою інструменту «Калькулятор» системи інформаційно-правового забезпечення «Ліга:Закон», що є усталеною практикою (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 25.10.2025 у справі №910/11325/23, від 01.07.2025 року у справі №910/18308/21 та від 26.03.2026 року у справі №910/13499/24).

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В цій справі за подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. Суд задовольнив лише частину позовних вимог, що складає 91,6% позовних вимог (22 369,34 / 24 421,10 * 100%). Таким чином, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволеної ціни позову, а саме 2 438,41 грн.

Враховуючи викладене вище, керуючись статтями 2, 4, 73, 74, 76-80, 123, 124, 126, 129, 222, 236-242 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробниче підприємство Універсальні інженерні рішення» (вул. Генерала В. Курмановича, буд. 2, м. Львів, 79040; код ЄДРПОУ: 45724697) на користь Підприємства об`єднання громадян «Дніпровське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» (вул. Івана Пулюя, буд. 37, м. Дніпро, 49026; код ЄДРПОУ: 03288941) 22 369 (двадцять дві тисячі триста шістдесят дев`ять) грн. 34 коп., з яких 17 478 (сімнадцять тисяч чотириста сімдесят вісім) грн. 93 коп. інфляційні втрати та 4 890 (чотири тисячі вісімсот дев`яносто) грн., 41 коп. трьох процентів річних та 2 438 (дві тисячі чотириста тридцять вісім) грн., 41 коп. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. В решті судовий збір залишити за позивачем.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 Господарського процесуального кодексу України.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано згідно зі ст. 241 ГПК України.

7. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 253-259 ГПК України.

8. Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

9. Повний текст судового рішення складений та підписаний 12 серпня 2026 року.

Учасники справи:

Позивач: Підприємство об`єднання громадян «Дніпровське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» (вул. Івана Пулюя, буд. 37, м. Дніпро, 49026; код ЄДРПОУ: 03288941);

Відповідач: (вул. Генерала В. Курмановича, буд. 2, м. Львів, 79040; код ЄДРПОУ: 45724697).

Суддя Бургарт Т.І.