Рішення № 138914158, 12.08.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/9252/26

Справа №754/7800/26

РІШЕННЯ

Іменем України

12 серпня 2026 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді - Панченко О.М.,

за участю секретаря - Сарнавського М.О.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

30.04.2026 ОСОБА_1 (в особі свого представника - адвоката Луньової Н.Ю.) через «Електронний суд» звернулася до Деснянського районного суду м.Києва із позовом до Київської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно.

Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 . 18 вересня 2019 року ОСОБА_3 склав заповіт,зареєстрований за №1423 та посвідчений ПНКМНО Опанасенком К.І., яким квартиру АДРЕСА_1 заповідав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після його смерті Позивачка в установлений законом строк звернулася до приватного нотаріуса Опанасенка К.І. із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Але нотаріус своєю постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 23.04.2026 р. повідомив, про неможливість оформити спадщину на квартиру, через відсутність державної реєстрації права власності на спадкове майно та повідомив про підстави вирішення спадкового питання в судовому порядку відповідно до п.4.18 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Відповідно до Довідки Житлово-будівельного кооперативу «Хімік-18» № 4/26 від 29.04.2026 року гр. ОСОБА_3 є власником кооперативної квартири АДРЕСА_1 . Сума пайового внеску в розмірі 9804 крб.90 коп. сплачена 16 грудня 1992 року у повному обсязі. За життя ОСОБА_3 не вчиняв дій щодо реєстрації права власності на квартиру. Верховний Суд України в постанові від 18 грудня 2013 року в справі № 6-138цс13 висловив правову позицію, в якій в тому числі зазначив, що згідно зі ст. 15 Закону України «Про власність» член ЖБК, який повністю вніс пайовий внесок за квартиру, надану йому в користування, з 1 липня 1990 року набуває право власності на цю квартиру, тому, у разі його смерті після зазначеної дати спадщина відкривається на квартиру. За змістом ч. 1 ст. 17 Закону України «Про власність» кооперативна квартира набуває статусу спільної сумісної власності лише за умови внесення паю в ЖБК за рахунок спільних коштів члена ЖБК та членів його сім`ї, яким ця квартира надана. Інші особи права власності на пай та квартиру не набувають і можуть претендувати лише на відшкодування членом кооперативу коштів, наданих йому для внесення паю. Аналізуючи викладене вище, можна дійти висновку, що виникнення права власності на будинки, споруди та нерухоме майно не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності Цивільним кодексом України від 2003 року та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 2004 року. Таким чином, на момент набуття права власності ОСОБА_3 на спірну квартиру законодавством не була передбачена як обов`язкова видача свідоцтва про право власності на кооперативну квартиру, так й обов`язкова державна реєстрація права власності на таку квартиру

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.04.2026 року справу передано головуючій-судді Панченко О.М.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва Панченко О.М. від 06.05.2026 року відкрито провадження по справі, постановлено здійснювати розгляд справи в загальному порядку, призначено підготовче засідання.

19.05.2026 від представника відповідача - Малуєвої С. надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить суд ухвалити рішення відповідно до норм чинного законодавства.

Ухвалою суду від 30.06.2026 року, що занесена до протоколу судових засідань підготовче засідання закрито та призначено до розгляду по суті.

В судове засідання позивач та представник позивача не з`явились, до суду надійшла заява від представника позивача про розгляд справи за відсутності позивача та її представника, вимоги позову підтримують, просять задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, у відзиві на позовну заяву просив розгляд справи проводити у його відсутність, рішення прийняти згідно норм чинного законодавства України, судові витрати покласти на Позивача.

Третя особа: ПНКМНО Опанасенко К.І. в судове засідання не з`явився, судом про розгляд справи повідомлявся належним чином.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.

Оскільки сторони по справі в судове засідання не з`явились, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

При здійсненні правосуддя (ст. 5 ЦПК) суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини встановлено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при вирішенні спору щодо його цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а згідно ч.1 ст.16 ЦПК України, кожен має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до вимог ст.ст. 12, 13, 78, 81, 82 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов`язані довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, доказування не може ґрунтуватись на припущення. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , 18.09.2019 року заповів належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Заповіт посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Опанасенко К.І. та зареєстрований в реєстрі за №1423.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 28.10.2025 року.

Відповідно до довідки №4/26 від 29.04.2026 виданої ОСОБА_3 , який є власником кооперативної квартири АДРЕСА_1 , сума пайового внеску за квартиру в розмірі дев`ять тисяч вісімсот чотири 90 коп. сплачена 16 грудня 1992 у повному обсязі

Відповідно до Довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості житлова нерухомість, а саме квартира в багатоповерховій житловій будівлі за адресою: АДРЕСА_1 оціночна вартість об`єкта оцінки, становить - 1 765 190,33 грн.

Згідно постанови Другої київської державної нотаріальної контори від 23 квітня 2026 року №33/2025 ОСОБА_1 відмовлено на підставі п.2 ст. 49 Закону України "Про нотаріат" у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на квартиру АДРЕСА_1 , після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , 1943 року народження, оскільки згідно Інформації №473967868 від 23.04.2026 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо об`єкта спадкового нерухомого майна за його місцезнаходженням, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості щодо зазначеного об`єкта нерухомого майна відсутні.

Позивач вказує, що у зв`язку із відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на квартиру, вона не може у встановленому законом порядку оформити свої спадкові права на квартиру, а тому звернулась до суду із даним позовом за захистом своїх прав.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до положень ст.ст. 1216-1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ст.ст. 1261, 1267 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця та той з подружжя, який його пережив.

У відповідності до ст.ст.1268, 1269 ЦК України спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину, у разі якщо він постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини або він подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, згідно ч.1ст. 1270 ЦК України, якщо він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 Цивільного Кодексу України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Встановлено, що за життя спадкодавець склав заповітне розпорядження, яким після смерті ОСОБА_3 належні йому на праві особистої власності на квартиру АДРЕСА_1 заповів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Статтею 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Стаття 1298 ЦК України передбачає, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач звернулась із заявою до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Опанасенка К., однак позивачці ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, у зв`язку з відсутністю речових прав на нерухоме майна у спадкодавця згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Відповідно до п. 3.5. Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» встановлено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У відповідності до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно зі ст. 128 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Передачею визнається вручення речі набувачу.

Згідно ст. 19-1 Закону України «Про кооперацію» від 10 липня 2003 року, член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу має право володіння, користування, а за згодою кооперативу - і розпоряджання квартирою, дачею, гаражем, іншою будівлею, спорудою або приміщенням кооперативу, якщо він не викупив це майно. У разі викупу квартири, дачі, гаража, іншої будівлі, споруди або приміщення член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного кооперативу чи іншого відповідного кооперативу стає власником цього майна. Право власності на таке майно у члена кооперативу виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону.

Відповідно до ст. 384 ЦК України, член житлово - будівельного (житлового) кооперативу має право володіння і користування, а за згодою кооперативу - і розпорядження квартирою, яку він займає в будинку кооперативу, якщо він не викупив її. У разі викупу квартири член житлово - будівельного (житлового) кооперативу стає її власником.

Статтею 15 Закону України «Про власність», який діяв до вступу в силу нової редакції ЦК України, передбачалось, що член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.

Згідно п. 5-1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 вересня 1987 року № 9 «Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи» за ст. 15 Закону України «Про власність» член ЖБК, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, надану йому в користування, набуває право власності на квартиру і вправі розпоряджатись нею на свій розсуд.

Згідно з п. 6 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» слідує, що законом може бути встановлений інший момент (підстава) набуття права власності. Зокрема, у разі повного внесення пайових внесків за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані члену житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства.

Верховний Суд України в листі від 26 травня 2001 року «Правові позиції щодо розгляду судами окремих категорій судових справ (Житлове право)» зазначив, що члени ЖБК, які повністю внесли пайовий внесок за квартиру відповідно до ст. 15 Закону «Про власність», набувають права власності на квартиру (п. 69, 71).

За змістом ч. 2, 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Відповідно до пп. 1 п. 80 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, для державної реєстрації прав на окремий індивідуально визначений об`єкт нерухомого майна (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо), будівництво якого здійснювалося у результаті діяльності житлового, житлово- будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу, подається довідка житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу про членство в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску вповному обсязі, а також технічний паспорт на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо).

Верховний Суд України в постанові від 18 грудня 2013 року в справі № 6-138цс13 висловив правову позицію, в якій в тому числі зазначив, що згідно зі ст. 15 Закону України «Про власність» член ЖБК, який повністю вніс пайовий внесок за квартиру, надану йому в користування, з 1 липня 1990 року набуває право власності на цю квартиру, тому, у разі його смерті після зазначеної дати спадщина відкривається на квартиру. За змістом ч. 1 ст. 17 Закону України «Про власність» кооперативна квартира набуває статусу спільної сумісної власності лише за умови внесення паю в ЖБК за рахунок спільних коштів члена ЖБК та членів його сім`ї, яким ця квартира надана. Інші особи права власності на пай та квартиру не набувають і можуть претендувати лише на відшкодування членом кооперативу коштів, наданих йому для внесення паю.

Аналізуючи викладене вище, можна дійти висновку, що виникнення права власності на будинки, споруди та нерухоме майно не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності Цивільним кодексом України від 2003 року та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 2004 року.

Таким чином, на момент набуття права власності ОСОБА_3 на спірну квартиру законодавством не була передбачена як обов`язкова видача свідоцтва про право власності на кооперативну квартиру, так й обов`язкова державна реєстрація права власності на таку квартиру.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

З огляду на викладене, об`єктивно дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що доводи, викладені в позові, є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Частиною 5 передбачено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.5, 12, 13, 76, 77, 81, 89, 133, 137, 141, 235, 263,264,268, 352, 354-355 ЦПК України, ст.ст.316, 321,328, 384, 392, 1216, 1218, 1261, 1296, 1297,1298 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_4 право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 42,1 кв.м, житловою площею 17,6 кв.м, в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення/складання повного тексту шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. В разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили, якщо його не скасовано, після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 12.08.2026 у відповідності до ч.5 ст.268 ЦПК України.

Суддя О.М. Панченко