Рішення № 138914075, 12.08.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2026 р. м. Київ Справа № 911/1906/26

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТЕРА ГРУП ЛТД»

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕМ-ТРЕЙД"

про стягнення 120 480, 00 грн

Суддя В.М. Антонова

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий виклад позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІТЕРА ГРУП ЛТД» (далі позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕМ-ТРЕЙД" (далі відповідач) про стягнення 120 480, 00 грн.

Позовні вимоги, з посиланням на ч.2 ст.678 Цивільного кодексу України, обґрунтовані неповерненням відповідачем у добровільному порядку сплачених грошових коштів за поставлений товар неналежної якості.

2. Стислий виклад позицій відповідача та інших учасників справи

Відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, тобто не скористався наданими йому процесуальними правами, передбаченим ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

3. Процесуальні дії в справі

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі №911/1906/26 та її розгляд постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

28.07.2026 від позивача надійшло письмове підтвердження, що станом на 28.07.2026 ціна позову залишається незмінною.

Відповідач не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС, що підтверджується наявною в матеріалах справи відповіддю про відсутність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС №38670506.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження в справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 08304, Київська обл., Бориспільський р-н, м. Бориспіль, вул. Привокзальна, буд. 52.

Однак, конверт з ухвалою про відкриття провадження в справі від 29.06.2026 був повернутий до суду з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до вимог частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з пунктами 3, 4, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «адресат відмовився», «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі №902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Враховуючи викладене вище, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, відтак, останній вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений в праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.1, 2 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №911/1906/26 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

За відсутності відзиву від відповідача суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.

Беручи до уваги вище наведене та відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання) за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

20.08.2025 позивачем (далі - покупець) та відповідачем (далі - постачальник) укладено договір поставки №5313/2008 (далі - договір), відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупця цемент (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його в порядку і на умовах, встановлених цим договором.

Асортимент товару, кількість, строки поставки узгоджуються сторонами в заявці покупця, заявка подається покупцем як в усній, так і в письмовій формі: факсограмами, телеграмами, засобами поштового зв`язку та телефоном (п.1.2. договору).

Згідно із пп.2.1., 2.2. договору постачальник гарантує, що якість товару відповідає вимогам державних стандартів або технічних умов, що діють на території України та підтверджується сертифікатом відповідності (якості), який надається постачальником покупцю під час кожної поставки партії товару. Підтвердженням належної якості товару, який поставляється за даним договором, є сертифікат якості, виданий підприємством виготовлювачем товару.

Гарантійний строк, протягом якого постачальник гарантує якість товару, вказується в експлуатаційних документах, які додаються до кожної одиниці товару, гарантійний строк на інші види товару, якщо він не встановлений законом або нормативними документами, складає один місяць (п.2.3. договору).

Пунктом 3.4. договору сторони погодили, що датою поставки партії товару є дата підписання уповноваженим представником покупця товарно-транспортної накладної, видаткової накладної, акта приймання-передачі або іншого документа, який був пред`явлений до підпису під час приймання-передачі товару.

Згідно із п.4.1. договір передача товару здійснюється за видатковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, кількість в одиницях вимірювання, узгоджену ціну товару та загальну вартість товару, що постачається. При передачі товару постачальник передає покупцеві по одному примірнику товаросупроводжувальних документів на кожну партію товару, якими є: ТТН, видаткова накладна, рахунок-фактура, документ, що підтверджує якість товару.

Відповідно до п.5.2. договору загальна сума договору складається із суми всіх видаткових накладних, підписаних сторонами в період дії даного договору.

Оплата за товар проводиться в такому порядку: відстрочка платежу 14 календарних днів після отримання замовником товару на склад.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2025, в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Сторони домовилися, що у випадку, якщо за один місяць до зазначеної дати ні одна із сторін не заявить про намір розірвання договору, то договір автоматично (без укладання додаткової угоди) продовжує свою дію на наступний календарний рік (п.7.1. договору).

Згідно із п.7.2. договору будь-яка із сторін має право в односторонньому порядку відмовитись від договору, попередивши про це письмово іншу сторону за 5 календарних днів до бажаної дати розірвання договору.

На виконання вимог договору відповідачем поставлено позивачу цемент ПЦ ІІ/А-Ш-500, 25 кг, кількістю 24 т, вартістю 120 480,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №1090 від 17.10.2025, яка підписана та скріплена печатками сторін без зауважень чи заперечень.

В якості товаросупроводжувальних документів відповідачем надано сертифікат ДП «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКСТАНДАРТИЕТРООГІЯ» відповідності серії ІФ терміном дії з 06.09.2024 по 05.09.2026, зареєстрований в реєстрі ООВ за №UA.IF.DS.1395-24 щодо продукції: портландцемент марки 500 з високою ранньою міцністю на основі клінкеру нормованого складу ПЦ І-500Р-Н, відповідає вимогам ДСТУ Б В.2.7.-46:2010 п.5.6.2, 5.6.4., 5.6.5, 5.6.12.

Також відповідачем видано сертифікат відповідності №1710 від 17.10.2025, щодо партії цементу: СЕМ ІІ/АШ-500 42,5 R №01710 від 17.10.2025, відповідно до якого дата виготовлення цементу 10.10.2025, дата фасування цементу 14.10.2025, термін придатності цементу в упаковці 120 діб.

Також сторонами складено товарно-транспортну накладну №1618 від 17.10.2025, щодо поставки 24 т цементу.

Позивачем сплачено відповідачу вартість поставленого товару, що підтверджується платіжною інструкцією №611 від 31.10.2025 на суму 120 480, 00 грн.

Відповідач звернувся з листом від 15.12.2025, у якому зазначив, що в жовтні 2025 роки ним була проведена поставка цементової продукції позивачу, після виниклих претензій до цементу просив надати зразки для проведення лабораторного аналізу за адресою: Нова Пошта, м. Бориспіль, від.№6, тел. 0504698708.

ТОВ «НВЦ «Київський Будпроект» складено протокол №305/12 від 23.12.2025 лабораторних випробувань з визначенням міцності на стиск цементу наданого позивачем, відповідно до якого цемент не відповідає марці 500 за результатами визначення міцності на стиск у віці 2 доби, згідно табл..2 ДСТУ Б В.2.7-46:2010.

09.01.2026 позивачем на адресу відповідача направлено лист-вимогу за вих.№0701/26/1 від 07.01.2026, у якому зазначив, що на прохання відповідача зразок цементу було направлено оператором зв`язку Нова Пошта на його адресу, проте відправлення з 25.12.2025 не отримане та перебуває у відділенні оператора зв`язку, якість товару поставленого відповідачем не відповідає вимогам ДСТУ Б В.2.7-446:210, що є істотним порушенням, а тому з посиланням на ч.2 ст.678 ЦК України відмовився від договору поставки №5313/2008 від 20.08.2025 та вимагав повернути сплачені 120 480, 00 грн.

Вказаний лист-вимога отриманий відповідачем 30.01.2026, що підтверджується трекінгом поштового відправлення №0214400174733.

Доказів наявності відповіді відповідача на зазначений вище лист-вимогу позивача чи повернення відповідачем позивачу грошових коштів матеріали справи не містять.

Спір у даній справі виник з підстав не повернення відповідачем грошових коштів сплачених позивачем за товар неналежної якості, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача 120 480, 00 грн вартості поставленого товару неналежної якості.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 673 Цивільного кодексуУкраїни встановлено, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети. У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам. Продавець і покупець можуть домовитися про передання товару підвищеної якості порівняно з вимогами, встановленими законом.

Згідно зі статтею 675 Цивільного кодексуУкраїни товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу. Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк). Гарантія якості товару поширюється на всі комплектуючі вироби, якщо інше не встановлено договором.

На виконання вимог договору відповідачем поставлено позивачу цемент ПЦ ІІ/А-Ш-500, 25 кг, кількістю 24 т, вартістю 120 480,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №1090 від 17.10.2025, яка підписана та скріплена печатками сторін без зауважень чи заперечень.

В якості товаросупроводжувальних документів відповідачем надано сертифікат ДП «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКСТАНДАРТИЕТРООГІЯ» відповідності серії ІФ терміном дії з 06.09.2024 по 05.09.2026, зареєстрований в реєстрі ООВ за №UA.IF.DS.1395-24 щодо продукції: портландцемент марки 500 з високою ранньою міцністю на основі клінкеру нормованого складу ПЦ І-500Р-Н, відповідає вимогам ДСТУ Б В.2.7.-46:2010 п.5.6.2, 5.6.4., 5.6.5, 5.6.12.

Також відповідачем видано сертифікат відповідності №1710 від 17.10.2025, щодо партії цементу: СЕМ ІІ/АШ-500 42,5 R №01710 від 17.10.2025, відповідно до якого дата виготовлення цементу 10.10.2025, дата фасування цементу 14.10.2025, термін придатності цементу в упаковці 120 діб.

Позивачем сплачено відповідачу вартість поставленого товару, що підтверджується платіжною інструкцією №611 від 31.10.2025 на суму 120 480, 00 грн.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 678 Цивільного кодексуУкраїни покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

Значеною нормою передбачено альтернативні зобов`язання продавця у разі передання покупцеві товару неналежної якості, що полягає в обов`язку боржника - продавця вчинити на користь кредитора - покупця одну з кількох дій, передбачених цією нормою закону із наділення кредитора правом вибору предмету виконання, зі здійсненням якого відповідне зобов`язання стає визначеним.

Право покупця відмовитись від договору поставки і вимагати повернення сплачених грошових коштів за товар передбачено нормою законодавства, статтею 678 Цивільного кодексуУкраїни, яка застосовується незалежно від того, чи передбачили сторони умовами договору відповідну можливість.

Вимоги щодо якості товару визначаються сторонами у договорі або встановлюються законом. У разі відсутності таких вимог у договорі чи законі на продавця покладається обов`язок передати товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

У разі застосування судом вимог ч.2 ст.678 Цивільного кодексу України для вирішення спору слід з`ясовувати обставини істотності порушення вимог щодо якості товару. Виявлення у проданому товарі звичайних (несуттєвих) недоліків не надає покупцеві право відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар суми або вимагати заміни товару. (постанова Верховного Суду від 12.09.2024 у справі N 910/13396/23).

Відповідно до ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Умова договору щодо якості продукції характеризує предмет купівлі-продажу (поставки) з точки зору придатності до використання за цільовим призначенням. Якість продукції - це сукупність властивостей і характеристик, які відображають рівень новизни, надійність, довговічність, економічність продукції (товарів) і зумовлюють її здатність задовольнити відповідно до свого призначення потреби споживача. Предметом договору купівлі-продажу (поставки) може бути річ тільки належної якості, що обумовлена договором.

Отже, умова договору щодо якості товару характеризує предмет поставки з точки зору придатності до використання за цільовим призначенням. Якість продукції зумовлює, зокрема, її здатність товару задовольнити потреби споживача відповідно до свого призначення.

Тобто, укладаючи договір, відповідач гарантував, що товар належної якості, а позивач розраховував одержати якісний цемент, який без будь-яких обмежень можливо використовувати за призначенням.

09.01.2026 позивачем на адресу відповідача направлено лист-вимогу за вих.№0701/26/1 від 07.01.2026, у якому зазначив, що якість товару поставленого відповідачем не відповідає вимогам ДСТУ Б В.2.7-446:210, що є істотним порушенням, а тому з посиланням на ч.2 ст.678 ЦК України відмовився від договору поставки №5313/2008 від 20.08.22025 та вимагав повернути сплачені 120 480, 00 грн вартості товару.

Вказаний лист-вимога отриманий відповідачем 30.01.2026, що підтверджується трекінгом поштового відправлення №0214400174733.

Згідно з приписами статті 679 Цивільного кодексу України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.

Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.

До зазначеного листа-вимоги позивачем долучено протокол ТОВ «НВЦ «Київський Будпроект» №305/12 від 23.12.2025 лабораторних випробувань з визначенням міцності на стиск цементу наданого позивачем, відповідно до якого цемент не відповідає марці 500 за результатами визначення міцності на стиск у віці 2 доби, згідно табл..2 ДСТУ Б В.2.7-46:2010.

Так, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу Кодексу).

У пунктах 8.15- 8.22 постанови Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 зазначено таке: "8.15. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Відповідно до ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Доказів того, що недоліки товару виникли після його передачі позивачу чи внаслідок дій третіх осіб матеріали справи не містять та відповідачем, у порядку передбаченому ГПК України, суду таких доказів не надано.

Як встановлено судом вище, поставлений відповідачем цемент не відповідає марці 500 за результатами визначення міцності на стиск у віці 2 доби, згідно табл.2 ДСТУ Б В.2.7-46:2010, що підтверджується протоколом ТОВ «НВЦ «Київський Будпроект» №305/12 від 23.12.2025 лабораторних випробувань.

Отже, поставлений відповідачем товар не можливо використовувати за призначенням, що є істотним порушенням вимог щодо якості товару.

Відповідач доводів позивача щодо істотного порушення вимог щодо якості поставленого товару за видатковою накладною №1090 від 17.10.2025 не спростував.

Як зазначалося вище, частиною 2 ст. 678 ЦК України передбачено, що у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:

1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару.

Зазначені норми права передбачають одночасне вчинення дій щодо розірвання договору та вимоги повернути сплачені за товар грошові кошти.

Як встановлено судом вище, 09.01.2026 позивачем на адресу відповідача направлено лист-вимогу за вих.№0701/26/1 від 07.01.2026, у якому зазначив, що якість товару поставленого відповідачем не відповідає вимогам ДСТУ Б В.2.7-446:210, що є істотним порушенням, а тому з посиланням на ч.2 ст.678 ЦК України відмовився від договору поставки №5313/2008 від 20.08.22025 та вимагав повернути сплачені 120 480, 00 грн.

Вказаний лист-вимога отриманий відповідачем 30.01.2026, що підтверджується трекінгом поштового відправлення №0214400174733.

Доказів повернення відповідачем позивачу вартості неякісного поставленого товару за видатковою накладною №1090 від 17.10.2025 в сумі 120 480, 00 грн матеріали справи не містять.

Матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача заборгованості в розмірі 120 480, 00 грн доказів її погашення відповідачем не надано та вказана заборгованість не спростована, тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 120 480, 00 грн основного боргу.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТЕРА ГРУП ЛТД» до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕМ-ТРЕЙД" про стягнення 120 480, 00 грн задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕМ-ТРЕЙД" (08304, Київська обл., Бориспільський р-н, м. Бориспіль, вул. Привокзальна, буд. 52, ідентифікаційний код 45188202) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТЕРА ГРУП ЛТД» (08137, Київська обл., Бучанський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, буд. 18Ж, ідентифікаційний код 44499659) 120 480 (сто двадцять тисяч чотириста вісімдесят) грн 00 коп. основного боргу та 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст.256 ГПК України.

Суддя В.М. Антонова