Ухвала суду № 138913995, 12.08.2026, Дарницький районний суд міста Києва

справа № 753/6604/25

провадження № 2/753/4721/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2026 р. Дарницький районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Коренюк А.М.

при секретарі Піхота А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовомкерівника Дніпровської окружної прокуратури м.Києва Дейнеки Сергія, подану в інтересах держави в особі Київської міської ради, до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні об`єктом екомережі - земельною ділянкою водного фонду, скасування рішення державного реєстратора та скасування державної реєстрації земельної ділянки,суд -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду знаходиться справа за позовом керівника Дніпровської окружної прокуратури м.Києва Дейнека С., подана в інтересах держави в особі Київської міської ради, до ОСОБА_1 , про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні об`єктом екомережі - земельною ділянкою водного фонду, скасування рішення державного реєстратора та скасування державної реєстрації земельної ділянки.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, яким зокрема Цивільний процесуальний кодекс викладений в новій редакції.

Відповідно до п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позовна заява керівника Дніпровської окружної прокуратури м.КиєваДейнека С. на стадії до початку розгляду справи по суті підлягає залишенню без розгляду на підставі п.2 ч.1 ст. 257 ЦПК України, як така, що подана особою, яка не має повноважень на ведення справи, із наступних підстав.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Зокрема, позовкерівником Дніпровської окружної прокуратури м.Києва Дейнекою С. подано без документа про повноваження (наказ про призначення на посаду тощо).

В судовому засіданні прокурор Дніпровської окружної прокуратури м.Києва Закревська А.В., посвідчення № 070111 видане 01.03.2023 року, заперечила щодо залишення позову без розгляду. Вказала, що докумнт про повноваження керівником Дніпровської окружної прокуратури м.Києва Дейнекою С. мав бути долучений до позовної заяви, якщо такого немає, що така обставини виникла помилково.

Суд, на стадії до початку розгляду справи по суті, вислухавши прокурора Дніпровської окружної прокуратури м.Києва, вивчивши матерівали справи у сукупності, вважає, що прокурор як позивач має надавати до суду документи, що підтверджують його повноваження, що забезпечує конституційний принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та принципу змагальності сторін (ч.2 ст.129 Основного Закону України).

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами частини 2 статті 4 ЦПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (ч.3 ст. 56 ЦПК України).

Відповідно до ч.5 ст.56 ЦПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Органи та інші особи, які відповідно до статті 56 цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права та обов`язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду (ч.1 ст.57 ЦПК України).

Прокурор або Уповноважений Верховної Ради України з прав людини з метою вирішення питання щодо наявності підстав для ініціювання перегляду судових рішень у справі, розглянутій без їхньої участі, вступу у справу за позовом (заявою) іншої особи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи в суді та отримувати з них копії (ч.5 ст.57 ЦПК України).

Так, представництво прокурором інтересів держави у суді носить допоміжний характер, оскільки основну роль у цьому процесі мають відігравати органи державної влади чи органи місцевого самоврядування.

У статті 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і у порядку, що визначені законом.

У Законі України «Про прокуратуру» закріплено вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді у некримінальних провадженнях. Таке представництво відповідно до ч. 3 ст. 23 цього Закону здійснюється лише у випадках порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо: 1) захист інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, 2) відсутній компетентний орган.

Згідно з ч.4 ст.23 цього Закону наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді; прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва; у разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу; прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень; наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень.

При цьому ст. 24 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що право подання позовної заяви, апеляційної чи касаційної скарги, заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом надано Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Встановлено також, що повноваження прокурорів, передбачені цією статтею, здійснюються виключно на підставах та в межах, передбачених процесуальним законодавством, тобто закріплений пріоритет положень відповідних процесуальних кодексів.

Порядок організації діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді визначений, зокрема, наказом Генерального прокурора України «Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді та при виконанні судових рішень» від 21.09.2018 № 186, який визначає джерела інформації, з яких прокурор встановлює необхідність здійснення представництва, форми такого представництва, порядок організації роботи прокурора щодо подання позовних заяв, апеляційних чи касаційних скарг.

Таким чином, законодавством України закріплене право прокурора звертатися з позовом до суду, однак підстави та умови такого звернення чітко регламентовані та не можуть тлумачитись розширено, оскільки у протилежному випадку це суперечитиме, серед іншого, конституційним принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та принципу змагальності сторін (ч.2 ст.129 Основного Закону України).

Відповідно до статті 15 Закону України "Про прокуратуру" (Закон №1697-VII) прокурором органу прокуратури, серед інших, є перший заступник та заступник керівника окружної прокуратури.

Відповідно до частини 1 статті 24 цього Закону право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

За правилами частини першої статті 56 ЦПК України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах. При цьому органи державної влади, органи місцевого самоврядування повинні надати суду документи, що підтверджують наявність передбачених законом підстав для звернення до суду в інтересах інших осіб.

Частинами 1, 2 статті 12 Закону №1697-VII передбачено, що у системі прокуратури України діють окружні прокуратури, перелік та територіальна юрисдикція яких визначається наказом Генерального прокурора. Утворення, реорганізація та ліквідація окружних прокуратур, визначення їхньої компетенції, структури і штатного розпису здійснюються Генеральним прокурором.

Окружну прокуратуру очолює керівник окружної прокуратури, який має першого заступника та не більше двох заступників.

У разі відсутності керівника окружної прокуратури його повноваження здійснює перший заступник окружної прокуратури, а в разі його відсутності - один із заступників керівника окружної прокуратури(ч.3 ст.13 Закону №1697-VII).

Аналогічні правила закріплені у частині 3 статті 9 та частині 3 статті 13 Закону №1697-VII щодо Генерального прокурора та керівника окружної прокуратури відповідно.

Таким чином, ЦПК України та Закон №1697-VII розрізняють випадки, коли прокуратура діє як самостійний учасник справи і коли прокуратура діє як представник інтересів держави або громадянина.

Так, у першому випадку, в суді забезпечується представництво інтересів самої прокуратури через інститут самопредставництва або представництва, у другому випадку прокуратура діє як представник, що відповідає спірним правовідносинам.

Як вбачається з матеріалів справи, позовну заяву, окрім того, без зазначеної дати звернення до суду, яка зареєстрована в канцелярії Дарницького районного суду м.Києва за вхідним № 25128 від 02.04.2025 року, підписано керівником Дніпровської окружної прокуратури міста Києва Сергієм Дейнекою в інтересах прокуратури як представника у справі в інтересах Київської міської ради, яким не надано документи про повноваження, зокрема, наказ про призначення на посаду відповідно до Закону №1697-VII, й такий відсутній у переліку додатків до позовної заяви.

Зокрема, до позовної заяви долучено дві аналогічні копії наказу № 47К від 09.03.2021 року про переведення ОСОБА_2 на посаду прокурора Дніпровської окружної прокуратури м.Києва з посади заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 4 м.Києва з 15.03.2021 року, підстава: заява ОСОБА_2 , рішення першої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів № 1 від 19.01.2021, наказ Генерального прокурора № 2 від 17.01.2021 року.

Відтак, системний аналіз наведених норм Закону №1697-VII та ЦПК України, дає підстави для висновку, із наданих документів про повноваження керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва С.Дейнека в інтересах прокуратури як представника у справі в інтересах Київської міської ради, позивачем не надано й не підтверджено.

Суд, до початку розгляду справи по суті, має перевіряти повноваеження позивача на ведення справи, адже сторони у справі мають рівні права, адже прокурор як позивач має надавати до суду документи, що підтверджують його повноваження, що забезпечує конституційний принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та принципу змагальності сторін (ч.2 ст.129 Основного Закону України).

Як вже було зазначено, за загальним правилом, повноваження щодо здійснення представництва окружної прокуратури у відносинах з органами державної влади (в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах)надані її керівнику, проте таке право має бути підтверджено документом про повноваження, який відсутній в матеріалах справи, що підтверджується описом додатків до позовної заяви, що є підставою для застосування п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України залишенно позовної заяви без розгляду.

Так, Верховний Суд у своїй сталій позиції зазначає про таке. Зокрема, якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для залишення позову без розгляду.

Аналогічні правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19). У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду уточнила свої висновки, зроблені в постанові від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18 та у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18, від 16 квітня 2019 року у справах № 910/3486/18 та № 925/650/18, від 17 квітня 2019 року у справі № 923/560/18, від 18 квітня 2019 року у справі № 913/299/18, від 13 травня 2019 року у справі № 915/242/18, від 10 жовтня 2019 року у справі № 0440/6738/18, вказала, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Верховний Суд у постанові від 27.05.2020 по справі № 819/478/17 вказав, що "...Законом №1697-VII не передбачено можливості керівника регіональної органу прокуратури делегувати повноваження щодо представництва регіональної прокуратури у взаємовідносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціями, окрім випадків, передбачених частиною третьою статті 11 цього Закону. Тому, сама лише наявність відповідних повноважень заступника керівника у Регламенті, не є самостійною підставою для підписання ним позовної заяви від імені регіональної прокуратури, оскільки суперечить нормам статті 11 Закону №1697-VII".

Саме за наведених обставин Верховний Суд у постанові від 27.05.2020 по справі №819/478/17 відхилив доводи заявника касаційної скарги з приводу наявності у заступника прокурора Тернопільської області Галицького О.В. повноважень підписувати позовну заяву від імені Прокуратури з підстав, передбачених пунктом 1.13 Регламенту прокуратури Тернопільської області, затвердженого наказом прокурора Тернопільської області від 12 лютого 2014 року № 61.

Також Верховний Суд у згаданій постанові наголосив, що Законом №1697-VII не передбачено можливості керівника регіональної органу прокуратури делегувати повноваження щодо представництва регіональної прокуратури у взаємовідносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціями, окрім випадків, передбачених частиною третьою статті 11 цього Закону.

Таким чином, приймаючи до уваги актуальні правові позиції Верховного Суду, яким визначено обов"язок суду перевіряти повноваження прокурора на звернення до суду, суд у цій справі вважає, що позовну заяву від імені Дніпровської окружної прокуратури міста Києва Дейнекою Сергієм підписано особою, яка не мала на це відповідних повноважень, оскільки жодних документів щодо керівника окружної прокуратури матеріали позовної заяви не містять, що підтверджується описом доданих до неї документів.

Таким чином, повноваження особи, яка підписала позов, в повній мірі не підтверджені.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для розгляду справи по суті, оскільки її підписано особою, право якої на вчинення таких дій не підтверджено у встановленому законом порядку, й позов не містить дати звернення до суду.

Суд також виходить із правової позиції, викладеної Верховним Судом в ухвалі від 25.05.2018 у справі № 826/4872/16, відповідно до якої звернення до суду передбачає, зокрема, надання суду належних доказів дійсної волі учасника справи, на уповноваження певної особи на представництво. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії (докази повинні бути надані в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень, делегованих представнику.

Одночасно підлягає роз`ясненню, що залишення судом позовної заяви без розгляду огляду на підписання її особою, повноваження якої не підтверджені, та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до суду з такою заявою, не є обмеженням доступу до суду та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд особисто або через представника.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в ухвалах від 27.04.2021 у справі № 420/1819/21, від 31.05.2021 у справі № 140/16276/20.

При цьому суд враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини, яка виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедент ними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Наявні підстави для повернення позивачу судового збору згідно ст.7 Закону України "Про судовий збір".

Так, відповідно доп.4 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

На підставі вищенаведеного, п.9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України, з урахуванням ч.2 ст.129, ст.131-1 Конституції України, Закону України «Про прокуратуру», керуючись п.2 ч.1 ст. 257 ЦПК України, ст.7 Закону України «Про судовий збір», суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву керівника Дніпровської окружної прокуратури м.Києва Дейнеки Сергія, подану в інтересах держави в особі Київської міської ради, до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні об`єктом екомережі - земельною ділянкою водного фонду, скасування рішення державного реєстратора та скасування державної реєстрації земельної ділянки, - залишити без розгляду.

Повернути Київській міській прокуратурі, згідно платіжної інструкції № 480 від 20.03.2025 року кошти судового збору 6 056 (шість тисяч п`ятдесят шість) грн. 00 коп., ГУК у м.Києві/Дарницькому районі м. Києва, код отримувача 37993783, кредит рахунок НОМЕР_1 .

Роз`яснити заявнику положення ч. 2 ст. 257 ЦПК України про те, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Ухвала в частині вирішення питання про повернення судового збору оскарженню не підлягає.

Апеляційна скарга на ухвалу суду протягом п`ятнадцять днів з дня його (її) проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до ст.355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Київського апеляційного суду.

СУДДЯ: