Ухвала суду № 138913809, 11.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

11.08.2026Справа № 910/5923/26Господарський суд міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАЛЬМІРА-КИЇВ"

до Головного управління Національної поліції у м. Києві та Офісу Генерального Прокурора

про зняття арешту з майна,

Представники учасників судового процесу: без виклику сторін

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАЛЬМІРА-КИЇВ» до Головного управління Національної поліції у м. Києві та Офісу Генерального Прокурора, в якому просить суд звільнити з під арешту нежиле приміщення, 12,5 % нежитлового приміщення (Літ. А), яке знаходиться на першому поверсі, адреса: м. Київ, вулиця Петропавлівська, будинок 58 та на нежитлове приміщення, 12,5% - 7/100 нежитлового приміщення, адреса: м. Київ, бульвар Верховної Ради, будинок 33/1, який був накладений на підставі постанови Оболонського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві від 23.11.2007.

Так, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що 16.11.2007 року Оболонським районним управлінням ГУ МВС України в м. Києві було порушено кримінальну справу № 05-13469 за ч. 1 ст. 358 КК України. 23.11.2007 в межах зазначеної справи, за відповідною постановою на майно позивача було накладено арешт: на нежиле приміщення, 12,5 % нежитлового приміщення (Літ. А), яке знаходиться на першому поверсі, адреса: м. Київ, вулиця Петропавлівська, будинок 58 та на нежитле приміщення, 12,5% - 7/100 нежитлового приміщення, адреса: м. Київ, бульвар Верховної Ради, будинок 33/1. 27.11.2007 вказаний арешт був зареєстрований в реєстрі речових прав на нерухоме майно. 28.11.2008 року кримінальне провадження було закрито згідно з п. 2 ст. 6 КПК України (в редакції 1960) на підставі відсутності складу злочину. Позивач звернувся до Оболонського УПНП у м. Києві з заявою про зняття зазначених арештів та отримав відповідь про неможливість такого зняття у зв`язку з відсутністю процедури та про необхідність звернення до суду, що і стало підставою для подання цього позову.

За таких обставин позивач звернувся до господарського суду з вимогою звільнити з під арешту зазначене майно.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2026 відмовлено у відкритті провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАЛЬМІРА-КИЇВ» до Головного управління Національної поліції у м. Києві та Офісу Генерального Прокурора про зняття арешту з майна.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2026 у справі №910/5923/26 ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.05.2026 у справі № 910/5923/26 скасовано; справу № 910/5923/26 передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.

10.08.2026 матеріали справи №910/5923/26 надійшли до Господарського суду міста.

За наслідками автоматизованого розподілу справа № 910/5923/26 передана на розгляд судді Андреїшиній І.О.

Частиною 1 статті 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Слід зазначити, що згідно з частиною 1 статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За змістом статті 9 Конституції України, статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Положеннями частини 1 статті 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" визначено, що Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас, статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

В силу Європейської Хартії "Про закон "Про статус суддів" судді при виконанні своїх обов`язків повинні бути доступними та виявляти повагу по відношенню до осіб, які до них звертаються; повинні турбуватися про підтримання високого рівні компетентності, необхідного рівня вирішення справ в кожному конкретному випадку, оскільки від рішень судді залежить гарантія прав особи.

Відповідно до пункту 12 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, передбачено, що незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення. У цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: "Ніхто не може бути суддею у власній справі". Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони у будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Одночасно, статтею 15 Кодексу суддівської етики також визначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи.

Як встановлюють Бангалорські принципи поведінки суддів, схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27.07.2006, об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

В пункті 66 рішення Європейського суду з прав людини від 10.12.2009 у справі "Мироненко і Мартиненко проти України" (заява №4785/02) зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду, наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (рішення у справах "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria), рішення від 24 лютого 1993 року, серія A, №255, с. 12, п. 27, 28 і 30, та "Веттштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), заява №33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII).

З численної практики Європейського суду з прав людини вбачається, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи навіть тоді, коли у стороннього спостерігача лише могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Отже, з огляду на практику Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права, забезпечуючи гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції право кожного на "суд, встановлений законом" суд має враховувати як об`єктивні, так і суб`єктивні критерії поняття безсторонності.

Суд зазначає, що в ухвалі Господарського суду міста Києва від 26.05.2026 у справі №910/5923/26 суддею Андреїшиною І.О. вже було сформульовано позицію щодо розгляду даної справи.

За таких обставин, суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки суддя Андреїшина І.О. вже сформулювала свою позицію щодо розгляду даної справи, то склад суду повинен відповідати міжнародному стандарту об`єктивності.

Відтак, з метою усунення будь-яких можливих сумнівів учасників справи щодо об`єктивності та неупередженості суду під час розгляду даної справи судом,у складі судді Андреїшиної І.О. заявлено самовідвід від розгляду справи №910/5923/26.

За змістом ст. 39 Господарського процесуального кодексу України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

У відповідності до ч. 1 ст. 40 Господарського процесуального кодексу України у разі задоволення заяви про відвід судді, який розглядає справу одноособово, справа розглядається в тому самому суді іншим суддею, який визначається у порядку, встановленому статтею 32 цього Кодексу.

З огляду на викладене, самовідвід судді Андреїшиної І.О. від розгляду справи №910/5923/26 підлягає задоволенню, а матеріали відповідної справи - передачі уповноваженому працівнику Господарського суду міста Києва для вирішення питання про повторний автоматичний розподіл справи.

Керуючись ст.ст. 32, 35, 37,40, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

1. Самовідвід судді Андреїшиної І.О. від розгляду справи № 910/5923/26 задовольнити.

2. Матеріали судової справи № 910/5923/26 передати уповноваженій особі для вирішення питання про повторний автоматичний розподіл справи.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту підписання 11.08.2026 та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Дата підписання ухвали 11.08.2026

Суддя І.О. Андреїшина