Рішення № 138913660, 12.08.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 3/75/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2026 Справа №908/1411/26

м. Запоріжжя, Запорізька область

Господарський суд Запорізької області у складі судді Педорича С.І., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «ДНІПРО-СПЕЦЕМАЛЬ» (51217, Дніпропетровська обл., Самарівський р-н, селище Меліоративне, вул. Заводська, будинок 1; ідентифікаційний код юридичної особи 41922158)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО АГРІНОЛ» (69019, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вул. Рекордна, будинок 34-А, приміщення 48; ідентифікаційний код юридичної особи 32365441)

про стягнення коштів,

без виклику (повідомлення) сторін

РУХ СПРАВИ.

11.06.2026 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «ДНІПРО-СПЕЦЕМАЛЬ» (скорочене найменування ТОВ «НВП «ДНІПРО-СПЕЦЕМАЛЬ») до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО АГРІНОЛ» (скорочене найменування ТОВ «НВП АГРІНОЛ»), про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу №1 від 25.01.2021 в розмірі 108 158,86 грн, з яких: основний борг в розмірі 60 692,04 грн; інфляційні втрати в розмірі 39 679,95 грн; штраф у розмірі трьох процентів річних в сумі 7786,87 грні. Судові витрати щодо сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн просить покласти на відповідача.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2026 справу №908/1411/26 передано на розгляд судді Педоричу С.І.

Ухвалою суду від 16.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/829/26; присвоєно справі номер провадження 3/75/26; постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

29.06.2026 від відповідача (ТОВ «НВП АГРІНОЛ») до суду через систему «Електронний суд» надійшла зустрічна позовна заява до ТОВ «НВП «ДНІПРО-СПЕЦЕМАЛЬ» про стягнення з ТОВ «НВП «ДНІПРО-СПЕЦЕМАЛЬ» (код: 41922158) на користь ТОВ «НВП АГРІНОЛ» (код: 32365441) інфляційні втрати та 3% річних в сумі 237434,35 грн.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 29.06.2026 вищезазначену зустрічну позовну заяву у справі №908/1411/26 передано для розгляду судді Педоричу С.І.

Ухвалою суду від 08.07.2026 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО АГРІНОЛ» (69019, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вул.Рекордна, будинок 34-А, приміщення 48; ідентифікаційний код юридичної особи 32365441) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «ДНІПРО-СПЕЦЕМАЛЬ» (51217, Дніпропетровська обл., Самарівський р-н, селище Меліоративне, вул.Заводська, будинок 1; ідентифікаційний код юридичної особи 41922158) про стягнення інфляційних втрат та 3% річних в сумі 237434,35 грн повернуто заявнику.

27.07.2026 від відповідача надійшли письмові пояснення по справі.

28.07.2026 позивачем подано клопотання про здійснення розподілу судових витрат за результатами розгляду справи, просить стягнути з відповідача 10000,00 грн правничої допомоги.

Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.

25.01.2021 між сторонами укладено договір №1 купівлі-продажу.

Через порушення відповідачем умов договору поставки та положень чинного законодавства в частині своєчасної та повної оплати за поставлений товар позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 60692,04 грн. У зв`язку із невиконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару, позивачем на підставі положень статті 625 Цивільного кодексу України нараховано відповідачу 3% річних у розмірі 7786,87 грн та інфляційні втрати у розмірі 39679,95 грн.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.

27.07.2026 до суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли письмові пояснення у справі, в яких відповідач зазначає, що ним основний борг в розмірі 60692,04 грн погашено 24.07.2026 згідно з платіжною інструкцією №2918 від 24.07.2026.

Щодо нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат відповідач заперечує, оскільки строку оплати договором поставки не визначено, а позивач жодного разу не звертався до відповідача щодо погашення боргу.

ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про стягнення суми основної заборгованості договором поставки від 25.01.2021 в розмірі 60692,04 грн, трьох процентів річних в розмірі 7786,87 грн та інфляційних втрат у розмірі 39679,95 грн.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов`язки виникли між сторонами (чи був поставлений позивачем товар, на яку суму; в які строки і якому розмірі поставлений товар мав бути оплачений), чи мало місце порушення будь-яких зобов`язань (чи був оплачений відповідачем поставлений товар), які саме зобов`язання порушені боржником, яке право чи інтерес кредитора порушено, які наслідки порушення зобов`язань боржником.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

25.01.2021 між ТОВ «НВП «ДНІПРО-СПЕЦЕМАЛЬ» (Постачальник, позивач у справі) та ТОВ «НВП АГРІНОЛ» (Покупець, відповідач у справі) укладено договір №1 купівлі-продажу (надалі за текстом Договір), відповідно до умов якого (п.п. 1.1, 1.2) Постачальник зобов`язується в обумовлений в цьому договорі строк поставити та передати у власність Покупцеві Товар у кількості визначеній домовленістю сторін, а Покупець зобов`язується прийняти вказаний Товар та оплатити його згідно з видатковими накладними та на підставі виставленого рахунку-фактури, у термін, обумовлений у даному Договорі.

Сторони передбачили, що ціна Товару зазначається в видаткових накладних на кожну партію товару окремо і зміні не підлягає (п.2.1. Договору).

Відповідно до п. 2.3 Договору всі рахунки за цим договором здійснюються на умовах 100% оплати після поставки Товару, в національній валюті України гривні, шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок Постачальника, вказаний у розділі 10 цього Договору.

Сторонами у п.2.4 Договору погоджено, що моментом поставки вважається дата видаткової накладної, підписаної сторонами. Датами здійснення оплати Покупцем за цим договором є дні фактичного зарахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника.

Згідно із п. 3.1 Договору Постачальник зобов`язується поставити Товар Покупцю згідно заявки замовлення, але не пізніше 24 днів.

За умовами п. 3.4 Договору Покупець зобов`язаний оплатити Товар після його поставки Постачальником протягом десяти банківських днів Договору.

Договір набирає чинності з моменту його підписання обома Сторонами, та діє до 31.12.2021, але в будь-якому випадку в частині виконання зобов`язань до повного виконання Сторонами (п.8.1. Договору).

У випадку, якщо жодна зі сторін за десять календарних днів до закінчення строку цього договору не повідомить іншу про припинення дії договору, Договір вважається пролонгованим на цих же умовах на наступний календарний рік. Ця умова може бути застосована кожен календарний рік (п.8.2. 8 Договору)

16.02.2022 на виконання умов Договору Постачальник поставив Покупцю товар Емаль МЛ-12 RAL 7046 (відро 17 кг) у кількості 510 кг на загальну суму 60692,04 грн з ПДВ, що підтверджується видатковою накладеною №Д-220216105 від 16.02.2022.

01.02.2022 Постачальником виписано рахунок на оплату №Д-220201101 від 01.02.2022.

Крім видаткової накладної, на підтвердження факту передачі товару позивачем додано до матеріалів справи товарно-транспортну накладну №994674 від 16.02.2022, яка також підписана відповідачем.

Видаткова накладні та товарно-транспортна накладна підписані відповідачем (Покупцем) без жодних зауважень.

Відповідач товар на суму 60692,04 грн не оплатив, що спричинило звернення позивача до суду із зазначеною позовною заявою за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

27.07.2026 до суду від відповідача надійшли письмові пояснення у справі, в яких відповідач зазначив, що ним основний борг в розмірі 60692,04 грн погашено 24.07.2026 згідно з платіжною інструкцією №2918 від 24.07.2026.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ.

Щодо суми основного боргу.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

Між сторонами укладено договір №1 купівлі-продажу від 25.01.2021.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем здійснено поставку товару Емаль МЛ-12 RAL 7046 (відро 17 кг) у кількості 510 кг на загальну суму 60692,04 грн з ПДВ, що підтверджується видатковою накладеною №Д-220216105 від 16.02.2022.

Видаткові накладні підписані відповідачем без заперечень та зауважень.

Підписання відповідачем видаткової накладної, яка у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинним документом та фіксує факт здійснення господарської операції, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриману продукцію.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п. 3.2 Договору Покупець зобов`язаний оплатити Товар після його поставки Постачальником протягом десяти банківських днів Договору.

Згідно матеріалів справи, відповідач, у визначений договором строк, оплату за товар не здійснив.

Оплату товару відповідачем здійснено під час розгляду справи в суді 24.07.2026, про що свідчить платіжна інструкція №2918 від 24.07.2026 на суму 60692,04 грн.

Враховуючи ці обставини, суд зазначає таке.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору (ч. 3 ст. 231 ГПК України).

Закриття провадження у справі це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Предмет спору це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

У даній справі вимогою позивача, серед іншого, є стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки в розмірі 60692,04 грн.

За приписами статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Під час розгляду справи 24.07.2026 відповідачем здійснено оплату основної заборгованості за договором поставки у сумі 60692,04 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2918 від 24.07.2026.

Отже, відповідач, після звернення позивача з позовом до суду, перерахував позивачу суму основного боргу у розмірі 60692,04 грн, що підтверджується відповідною платіжною інструкцією.

Ураховуючи наявність доказів сплати відповідачем суми боргу в розмірі 60692,04 грн, стягнення якої є предметом даного позову, суд дійшов висновку, що провадження у цій частині позовних вимог підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України.

З урахуванням наведеного, суд вважає за можливе закрити провадження у справі за відсутності предмета спору в частині стягнення основного боргу.

Щодо стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).

Виходячи із положень статті 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Визначене частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення інфляційних втрат і трьох відсотків річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у такого боржника в силу закону (ч.2 ст.625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму "інфляційних втрат" як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/1307/19 викладений правовий висновок, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

За умовами п. 3.2 Договору Покупець зобов`язаний оплатити Товар після його поставки Постачальником протягом десяти банківських днів Договору.

Відповідач товар оплатив після звернення позивача до суду.

З огляду на наведене, оскільки відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов`язання позивач правомірно нараховує 3% річних та інфляційні втрати.

Позивачем заявлена вимога про стягнення 3% річних у розмірі 7786,87 грн за загальний період 03.03.2022-11.06.2026 (а.с.18) та стягнення інфляційних втрат за період березень 2022 року-травень 2026 року в розмірі 39679,95 грн.

Відповідач проти нарахування йому трьох процентів річних та інфляційних втрат заперечує, вважає, що оскільки у договорі не визначено строків оплати, а позивач про здійснення оплати до нього не звертався, вважає такі нарахування необґрунтованими.

Проте такі твердження відповідача є помилковими та тиками, що не відповідають обставинам справи та наданим доказам.

Відповідно до п. 2.3 Договору всі рахунки за цим договором здійснюються на умовах 100% оплати після поставки Товару, в національній валюті України гривні, шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок Постачальника, вказаний у розділі 10 цього Договору.

Сторонами у п. 2.4 Договору погоджено, що моментом поставки вважається дата видаткової накладної, підписаної сторонами. Датами здійснення оплати Покупцем за цим договором є дні фактичного зарахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника.

За умовами п. 3.2 Договору Покупець зобов`язаний оплатити Товар після його поставки Постачальником протягом десяти банківських днів Договору.

Усі ці пункти договору слід трактувати у сукупності, тобто у даному випадку датою поставки є 16.02.2022 дата видаткової накладної, граничним строком оплати в такому падку є 02.03.2022.

Перевіривши розрахунок 3% річних в юридичній інформаційно-пошуковій системі «Законодавство», зважаючи на імперативність приписів ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог, суд встановив, що обґрунтована сума трьох процентів річних становить 9607,63 грн, яка є більшою, ніж заявлено позивачем.

Оскільки позивачем заявлено 3% річних у меншому розмірі, стягненню підлягає сума трьох процентів річних у розмірі, заявленому позивачем, 7786,87 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, який наданий позивачем, суд встановив, що розрахунок на суму 39679,95 грн відповідає вимогам закону, умовам договору, є арифметично правильними та відповідачем не спростований, а тому позовні вимоги в частині стягнення інфляційних підлягають задоволенню в повному обсязі.

ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Обставини, на які посилається позивач, доводяться договором № 1 купівлі-продажу від 25.01.2021 (а.с.13-14), видатковою накладеною (а.с.15), розрахунками трьох процентів річних та інфляційних втрат (а.с.16-18).

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

Приписами ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Таким чином, інші аргументи сторін, які не висвітлені в цьому рішенні, не мають істотного значення для вирішення справи.

Відповідач не спростував доводи позивача, доводи позивача підтверджуються матеріалами справи.

Враховуючи вище встановлені обставини, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги слід задовольнити в частині стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, а в частині вимог про стягнення основного боргу провадження слід закрити за відсутністю предмету спору.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Щодо судового збору.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, відповідно до п. 5 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Враховуючи, що відносно вимог про стягнення основного боргу в розмірі 60692,04 грн до відповідача судом закрито провадження у справі за відсутністю предмету спору, позивач не позбавлений права (за умови подачі відповідного клопотання) на повернення суми судового збору у розмірі 1493,97 грн за позовною вимогою про стягнення суми основного боргу, провадження у якій судом закрито.

Таким чином на відповідача покладається судовій збір в розмірі 1168,43 грн в частині задоволених позовним вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат

Щодо правничої допомоги.

У клопотанні від 28.07.2026 позивач просить розподілити судові витрати, в тому числі витрат на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Ураховуючи викладені вимоги ГПК України, КГС ВС у п. 4.2.4. постанови від 06.10.2020 у справі №922/376/20 викладено висновок, що оскільки в процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів - не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

За змістом ч. 3 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро (організаційні форми адвокатської діяльності).

Як слідує з матеріалів справи, 11.05.2026 між адвокатом Скороход Аліною Олексіївною (Адвокат) та ТОВ «НВП «ДНІПРО-СПЕЦЕМАЛЬ» (Клієнт) укладено договір про надання правових юридичних) послуг, за умовами якого (п.1.1) Адвокат приймає зобов`язання надати правові (юридичні) послуги Клієнту, а Клієнт зобовязаується прийняти та оплатити надані правові (юридичні) послуги Адвокату на умовах та в строки, що передбачено умовами цього Договору.

Вид. строки надання, ціна і загальна вартість послуг узгоджується Сторонами в спільно підписаних завданнях до цього Договору, які є його невід`ємною частиною (п. 1.2 Договору).

Даний договір діє до 31.12.2026, про що узгоджено в пункті 8.1 Договору від 11.05.2026.

Відповідно до підписаного між сторонами 09.06.2026 Завдання визначено склад і обсяг правових (юридичних) послуг (п.1) та вартість послуг (п.2).

Так за умовами Завдання Адвокатом надаються Клієнту послуги щодо судового врегулювання спору із ТОВ «НВП АГРІНОЛ» щодо стягнення заборгованості за договором №1 купівлі-продажу від 25.01.2021; при цьому Адвокату надається право представляти клієнта в судових інстанціях зі всіма правами позивача, відповідача, тощо.

Вартість послуг визначена у фіксованому розмірі 10000,00 грн.

Підписаним між сторонами актом приймання-передачі послуг №2/110526 від 27.07.2026 Сторони (Адвокат і Клієнт) підтвердили факт надання правової допомоги на загальну суму 10000,00 грн згідно із договором про надання правових 9юридичних) послуг від 1.05.2026 та Завдання №2 від 09.06.2026 до цього Договору.

Правничу допомогу надано позивачу у цій справі адвокатом Скороход А.О. на підставі оредеру серії АЕ №1514124 від 11.06.2026.

Згідно із ч.ч. 1-2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Частиною 4 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України). При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі висновки, зокрема, викладено у додатковій постанові ВП ВС від 07.07.2021 у справі №910/12876/19 (провадження №12-94гс20).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі №908/2702/21 від 12.01.2023 викладено висновок, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України.

Так, за приписами ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Враховуючи зміст норм статей 3, 11, 15 Господарського процесуального кодексу України питання про співмірність заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.

Окремо суд звертає увагу на позицію Великої Палати Верховного Суду (постанова від 12.05.2020 у справі №904/4507/18), що домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин між якими і може розглядатися питання щодо обов`язковості такого зобов`язання.

Дослідивши подані позивачем докази на підтвердження понесення витрат на правову допомогу, враховуючи характер спору у даній справі, ступінь її складності, незначний обсяг матеріалів у справі, керуючись принципами справедливості та верховенства права, суд вважає співмірні і розумні витрати позивача на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі 10000,00 грн.

Оскільки спір у справ доведено до суду з вини відповідача, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн.

Керуючись положеннями Цивільного кодексу України, ст.ст. 73, 74, 123, 129, 231, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Закрити провадження у справі №9081411/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «ДНІПРО-СПЕЦЕМАЛЬ» (51217, Дніпропетровська обл., Самарівський р-н, селище Меліоративне, вул. Заводська, будинок 1; ідентифікаційний код юридичної особи 41922158) до Товариства з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО АГРІНОЛ» (69019, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вул. Рекордна, будинок 34-А, приміщення 48; ідентифікаційний код юридичної особи 32365441) в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в розмірі 60692,04 грн.

Позов про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО АГРІНОЛ» (69019, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вул. Рекордна, будинок 34-А, приміщення 48; ідентифікаційний код юридичної особи 32365441) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «ДНІПРО-СПЕЦЕМАЛЬ» (51217, Дніпропетровська обл., Самарівський р-н, селище Меліоративне, вул. Заводська, будинок 1; ідентифікаційний код юридичної особи 41922158) три проценти річних в розмірі 7786,87 грн (сім тисяч сімсот вісімдесят шість гривень 87 коп.), інфляційні втрати в розмірі 39679,95 грн (тридцять дев`ять тисяч шістсот сімдесят дев`ять гривень 95 коп.). Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО АГРІНОЛ» (69019, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вул. Рекордна, будинок 34-А, приміщення 48; ідентифікаційний код юридичної особи 32365441) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «ДНІПРО-СПЕЦЕМАЛЬ» (51217, Дніпропетровська обл., Самарівський р-н, селище Меліоративне, вул. Заводська, будинок 1; ідентифікаційний код юридичної особи 41922158) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1168,43 грн (одна тисяча сто шістдесят вісім гривень 43 коп.) та витрати на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн (десять тисяч гривень). Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний 12.08.2026.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя С.І. Педорич