Рішення № 138913577, 11.08.2026, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2026 р. Справа № 907/1382/25

Господарський суд Закарпатської області у складі судді Худенко А.А.

за участю секретаря судового засідання Маркулич Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.03.2026 у справі №907/1382/25

За позовом Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, м. Ужгород Закарпатської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатгосптовари», м. Ужгород Закарпатської області

про стягнення 1 387 413,55 грн заборгованості за договором оренди земельної ділянки,

представники сторін, що з`явились у судове засідання:

від позивача - Данканич А.Е., представник в порядку самопредставницва

від відповідача - Мельник М.А., адвокат, ордер серії ВС №1484226 від 28.07.2026

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ: Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради звернувся з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатгосптовари» про стягнення 1 387 413,55 грн, з яких. заборгованості за Договором оренди земельної ділянки від 31.05.2011 (дата державної реєстрації договору - 03.06.2011 року) у розмірі 1 272 185, а також пеня у розмірі 115 228,47 грн.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено головуючого суддю Худенка А.А., про що вказано у протоколі автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 15.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 19.01.2026.

У підготовчому засіданні 19.01.2026 заслухавши думку представника позивача дійшов висновків про можливість закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 17.02.2026.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 17.02.2026 судове засідання у справі відкладалось з підстав наведених в ухвалі суду.

Відповідач, будучи своєчасно та належним чином повідомленим про дату і час розгляду справи по суті, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки суду не повідомив.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 23.03.2026 у справі № 907/1382/25 було відмовлено у задоволенні позову Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради до ТОВ «Закарпатгосптовари» про стягнення грошових коштів у розмірі 1 387 413,55 грн.

Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради 08.07.2026 звернувся із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.03.2026 у справі №907/1382/25.

Ухвалою від 15.07.2026 Прийнято заяву Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради б/н від 08.07.2026 (вх. №02.3.1-05/786/26 від 08.07.2026) про перегляд рішення суду від 23.03.2026 у справі №907/1382/25 за нововиявленими обставинами, до розгляду та відкрити провадження у справі.

Судове засідання призначено на 11.08.2026

У судовому засіданні 11.08.2026 суд перейшов до стадії ухвалення рішення

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

Позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, покликаючись на неналежне виконання відповідачем умов Договору оренди землі б/н від 31.12.2014 в частині сплати орендних платежів за період з червня 2017 по квітень 2021, у зв`язку з чим у відповідача утворилася та рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 1 272 185,08 грн.

Крім того,. позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 115 228,47 грн.

Розрахунок неодержаного доходу здійснено позивачем із застосуванням 3 відсоткового розміру ставки річної орендної плати за землю, затвердженої рішенням XXVII сесії Ужгородської міської ради VI скликання від 19.02.2015 №1651 «Про Порядок встановлення ставок орендної плати у м. Ужгороді за земельні ділянки, які перебувають у розпорядженні Ужгородської міської ради», а також на підставі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок з червня 2017 по квітень 2021.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка застосовувалася у відповідний період, була затверджена рішенням Ужгородської міської ради від 14.07.2014 № 1398 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель населеного пункту м. Ужгорода Ужгородської міської ради». Водночас постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2026 у справі № 308/9524/17 зазначене рішення визнано протиправним та нечинним. При цьому грошові вимоги у даній справі Ужгородська міська рада розрахувала саме на підставі нормативної грошової оцінки, затвердженої цим рішенням.

Після набрання законної сили постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2026 у справі № 308/9524/17 посилання при розрахунку суми стягнення на рішення, яке визнано протиправним та нечинним, суперечитиме принципу належного урядування.

У зв`язку з наведеним Господарський суд дійшов висновку, що застосування нормативно-правового акта, який не відповідає принципу верховенства права, є протиправним, прийнятого суб`єктом владних повноважень поза межами його повноважень та всупереч встановленому законом порядку, що вже встановлено судовими рішеннями, які набрали законної сили, не відповідатиме вимогам частин першоїтретьої статті 11 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись із постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2026 у справі № 308/9524/17, Ужгородська міська рада оскаржила її у встановленому законом порядку до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.04.2026 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Ужгородської міської ради.

Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06.05.2026 задоволено клопотання Ужгородської міської ради та зупинено дію постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2026 у справі №308/9524/17 до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06.07.2026 касаційну скаргу Ужгородської міської ради задоволено, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2026 у справі № 308/9524/17 скасовано, а рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.09.2025 залишено в силі.

Таким чином, остаточним судовим рішенням підтверджено правомірність рішення Ужгородської міської ради від 14.07.2014 № 1398 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель населеного пункту м. Ужгорода Ужгородської міської ради», яке було чинним та правомірним і слугувало правовою підставою для визначення нормативної грошової оцінки земель та розміру орендної плати за земельні ділянки на території Ужгородської міської територіальної громади у період з 01.01.2015 по 31.12.2024.

Отже, постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2026 у справі № 308/9524/17, на якій ґрунтувалися висновки Господарського суду Закарпатської області у справі № 907/1382/25 про відмову в задоволенні позову, скасована постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06.07.2026. Таким чином, відпала правова підстава, покладена судом в основу рішення від 23.03.2026,

Позиція відповідача

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, відзиву на позовну заяву не подав.

Разом із тим 06.08.2026 подав відзив на заяву Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради про перегляд рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.03.2026 у справі № 907/1382/25 за нововиявленими обставинами

Вказує, що Із мотивувальної частини рішення Господарського суду Закарпатської області

від 23.03.2026 у справі № 907/1382/25 вбачається, що, відмовляючи в задоволенні позову, суд послався на неможливість застосування нормативної грошової оцінки земельної ділянки, затвердженої рішенням Ужгородської міської ради від 14.07.2014 № 1398, оскільки це рішення було визнано протиправним та його було скасовано постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2026 у справі № 308/9524/17, і на цій підставі судом визнано недоведеним розмір заявлених до стягнення сум. При цьому рішення від 23.03.2026 не містить жодного висновку суду щодо арифметичної чи методологічної правильності поданого ДМІ розрахунку заборгованості та пені - таке питання судом взагалі не досліджувалося і не оцінювалося (детальніше - розділ 5 цього відзиву).

ДМІ у своїй заяві виходить із того, що постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06.07.2026 у справі № 308/9524/17, якою скасовано постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2026, сама по собі означає право заявника на негайне ухвалення судом нового рішення про задоволення позову в повному, заявленому ДМІ розмірі.

Відповідач заперечує проти такого спрощеного тлумачення наслідків скасування постанови ВААС.

Звертає увагу, що постанова ВААС від 03.02.2026 відповідно до частини першої статті 325 КАС України набрала законної сили з дати її прийняття і залишалася чинною та обов`язковою до застосування станом на 23.03.2026 незалежно від поданої на неї касаційної скарги (ухвалу про зупинення її дії Касаційний адміністративний суд постановив лише 06.05.2026). Якщо ДМІ вважав, що господарський суд помилково застосував (чи, навпаки, помилково не застосував) норми права, врахувавши цю чинну постанову ВААС в умовах, коли її законність усе ще активно оспорювалася Ужгородською міською радою в касаційному порядку, належним і законодавчо визначеним засобом виправлення такої, на думку заявника, помилки було саме апеляційне оскарження рішення від 23.03.2026 або клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справи № 308/9524/17 в касаційному порядку - чого ДМІ, як зазначено вище, не здійснив.

У справі № 308/9524/17 рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, яким було відмовлено у задоволенні позову приватного акціонерного товариства «Ужгородський завод «Електродвигун» та інших позивачів до Ужгородської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення № 1398 (тобто спір вирішено на користь Ужгородської міської ради як відповідача), було ухвалено ще 18.09.2025, тобто задовго до ухвалення рішення у справі № 907/1382/25 (23.03.2026). Отже, правова позиція про чинність та правомірність рішення № 1398 існувала ще до звернення ДМІ з позовом і до розгляду справи № 907/1382/25 по суті, а Ужгородська міська рада послідовно та активно обстоювала цю позицію в судах усіх інстанцій, зокрема оскаржуючи постанову апеляційної інстанції.

Скасування постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду відновлює формальну чинність рішення Ужгородської міської ради від 14.07.2014 № 1398, однак саме по собі не звільняє позивача від обов`язку довести належними й допустимими доказами правильність розрахунку заборгованості та пені за спірний період (конкретні складові цього розрахунку, яких суд ще не досліджував, наведені у розділі 3 цього відзиву). Це питання є самостійним предметом доказування, який судом при ухваленні рішення від 23.03.2026 по суті не досліджувався, оскільки в цьому не було процесуальної потреби з огляду на визнану судом неможливість застосування відповідної нормативної грошової оцінки.

ТОВ «Закарпатгосптовари» вважає, що заява Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради про перегляд рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.03.2026 у справі №907/1382/25 за нововиявленими обставинами не підлягає задоволенню в тому вигляді та з тими процесуальними наслідками, яких домагається заявник, а саме негайним ухваленням нового рішення про задоволення позову в повному обсязі, оскільки:

1) суд першої інстанції за наслідками розгляду заяви не наділений правом передати справу на новий розгляд (частина третя статті 325 ГПК України) і водночас не вправі вперше досліджувати обставини та докази, що не були предметом розгляду при ухваленні рішення від 23.03.2026 (частини четверта і п`ята статті 320 ГПК України), - зокрема арифметичну правильність розрахунку заборгованості та пені, яка судом ніколи не оцінювалася і не встановлювалася; скасування постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду саме по собі не усуває необхідності самостійного дослідження цього питання судом за участю відповідача і не звільняє позивача від обов`язку довести розмір заявлених вимог належними й допустимими доказами, а вирішення цього питання вперше в межах даного провадження суперечило б підходу, викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц; тому негайне задоволення позову ДМІ в заявленому розмірі є процесуально неможливим у межах цього провадження;

2) заявник, не заявивши клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення пов`язаної справи № 308/9524/17 та не оскарживши рішення від 23.03.2026 в апеляційному порядку, а натомість очікуючи результату паралельного касаційного провадження, використовує механізм перегляду за нововиявленими обставинами як приховану апеляційну процедуру, що суперечить принципу юридичної визначеності (рішення ЄСПЛ у справах «Брумареску проти Румунії», «Рябих проти Росії», «Праведна проти Росії», «Лізанець проти України»);

3) предметом судового розгляду у справі № 308/9524/17 була виключно законність рішення № 1398 як нормативно-правового акта, а не арифметична правильність розрахунку сум, заявлених ДМІ до стягнення з ТОВ «Закарпатгосптовари» у цій справі, - це питання постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06.07.2026 не досліджувалося і не могло досліджуватися;

На підставі викладеного, проситьсуд відмовити Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради у задоволенні заяви про перегляд рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.03.2026 у справі № 907/1382/25 за нововиявленими обставинами.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Рішенням Ужгородської міської ради №1537 від 27.08.2010 Відкритому акціонерному товариству «Закарпатгосптовари» (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Закарпатгосптовари») затверджено проект відведення та надано в оренду строком на 10 років земельну ділянку площею 1,9959 га під будівлями та спорудами та для їх обслуговування по вул. Промисловій, 3.

В подальшому, рішення Ужгородської міської ради №136 від 08.11.2011 внесені зміни до раніше прийнятого рішення у зв`язку із уточненням площі земельної ділянки, шляхом його викладення у новій редакції наступного змісту: «Відкритому акціонерному товариству «Закарпатгосптовари» затвердити проект відведення та надати в оренду строком на 10 років земельну ділянку площею 1, 9882 га під будівлями та спорудами та для їх обслуговування по вул. Промисловій, З».

Згідно відомостей Державного земельного кадастру цільове призначення земельних ділянок визначено за кодом 11.02 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, включаючи об`єкти оброблення відходів, зокрема із енергогенеруючим блоком.

Рішенням Ужгородської міської ради №22 затверджено Положення про управління майном міста Ужгородської міської ради (надалі - Положення).

У відповідності до пункту 2.7 Положення, до повноважень управління майном міста Ужгородської міської ради віднесено укладання договорів оренди земельних ділянок на підставі відповідних рішень Ужгородської міської ради.

Відтак, між Управління майном міста Ужгородської міської ради, як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Закарпатгосптовари», як орендарем, укладено Договір оренди землі б/н від 31.05.2011 (далі Договір), відповідно до п. 1.1. якого, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку під будівлями та спорудами та для їх обслуговування, яка знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Промислова, 3, під кадастровими номерами: 2110100000:66:001:0008, 2110100000:66:001:0009.

Пунктами 2.1, 2.2. Договору передбачено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,9882 га. На земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна: будівлі та споруди підприємства.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №02-32/919, виданого 08.11.2010 відділом Держкомзему у м. Ужгород Закарпатської області, становить 1 945 254,88 грн.

Відповідно до п. 3.1. Договору, такий укладений строком до 08 квітня 2021 року. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Рішення щодо продовження договору оренди приймає Ужгородська міська рада відповідно до чинного законодавства (п. 3.2. Договору).

Пунктами 4.1. - 4.4. Договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та становить 58 357,64 грн. на рік. Орендна плата вноситься щомісячно до 10 числа поточного місяця в розмірі 4863,13 грн. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності здійснюється з урахуванням індексу інфляції, визначеного Державним комітетом статистики України. У разі збільшення відповідно до закону розміру земельного податку Орендодавець має право вимагати збільшення орендної плати, що оформляється додатковою угодою сторін договору оренди землі.

Між тим, п. 4.6. Договору передбачено, що у разі несвоєчасної сплати орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,05 % несплаченої суми за кожний день прострочення.

Пунктом 6.1. Договору визначено, що передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням проекту її відведення.

До інших умов передачі земельної ділянки в оренду пунктом 6.2. Договору віднесено зокрема:

Відкритому акціонерному товариству «Закарпатгосптовари» затвердити проект відведення та надати в оренду строком на 10 років земельну ділянку площею 1,9882 га під будівлями та спорудами та для їх обслуговування по вул. Промисловій, 3, згідно рішення Ужгородської міської ради V сесії VI скликання від 08 квітня 2011 року №136.

Товариству з обмеженою відповідальністю «Закарпатгосптовари», яке є правонаступником ВАТ «Закарпатгосптовари», укладення договору оренди земельної ділянки площею 1,9882 га під будівлями та спорудами та для їх обслуговування по вул. Промисловій, 3, згідно рішення Ужгородської міської ради V сесії VI скликання від 08 квітня 2011 року №136.

Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 5-денний термін після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі (п. 6.3. Договору).

Між тим, пунктом 9.1. Договору, визначено, що орендодавець має право вимагати від орендаря зокрема своєчасного внесення орендної плати.

Згідно із пунктом 12.1. Договору, за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору.

Цей договір набирає чинності після підписання сторонами, нотаріального посвідчення та його державної реєстрації. (п. 13.1. Договору).

Так, відповідно Витягу з Державного реєстру правочинів №9953247 від 31.05.2011, Приватним нотаріусом Борисовою О.С. посвідчено правочин №4471525 «Договір оренди», під номером у реєстрі 640.

Предметом правочину за означеним Витягом є земельні ділянки з кадастровими номерами: 2110100000:66:001:0008, 2110100000:66:001:0009, за адресою: Закарпатська область , вулиця Промислова, земельна ділянка 3.

Відповідно до Акту приймання-передачі земельної ділянки №1409 від 31.05.2011 Управління майном міста Ужгородської міської ради, як орендодавець з одного боку та Товариство з обмеженою відповідальність «Закарпатгосптовари», як орендар з іншого боку, уклали такий про те, що орендодавець на підставі Договору оренди земельної ділянки від 31.05.2011 передає, а орендар приймає в строкове, платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: вул. Промислова, 3, м. Ужгород. В оренду передається земельна ділянка площею 19 882 кв.м.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у відповідності до пункту 1.5 Положення про Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради, затвердженого рішенням Ужгородської міської ради від 04.05.2023 року №1265, позивач - Департамент міського господарства Ужгородської міської ради, є правонаступником Управління майном міста Ужгородської міської ради, головного управління міського господарства Ужгородської міської ради, управління капітального будівництва Ужгородської міської ради.

Розмір відсоткової ставки орендної плати визначено на підставі рішення Ужгородської міської ради від 21.12.2010 року №53, та встановлено на рівні 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (відображено у Додатку 1 до договору оренди 31.05,2011 «Розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку по вул. Промисловій, 3, грошова оцінка якої проведена 18 липня 2010 року»).

Місячний розмір орендної плати на дату укладання договору становив 4863,13 грн. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок станом на 2011 рік складала 1 945 254,88 грн.

На час укладання Договору у відповідності до пункту 2.2. угоди на земельній ділянці розміщувались будівлі та споруди підприємства. Наразі, у відповідності до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у власності відповідача перебувають будівлі та споруди загальною площею 9117,20 кв.м. (реєстраційні номери об`єктів нерухомого майна - 1344374221101, 1344368221101, 1344341721101).

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Стаття 193 Господарського кодексу України регламентує, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, на день розгляду спору в суді, обставини спору оцінюються судом з огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

За змістом ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтею 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно ст. 792 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

У відповідності до ст. 2 Закону України «Про оренду землі», відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Приписами ст. 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

За змістом статті 1 Закону України «Про оренду землі» визначено, що оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 цього Закону передбачено, що договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною першою статті 15 Закону «Про оренду землі» визначено, що орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є істотною умовою договору оренди землі.

Використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (стаття 206 Земельного кодексу України).

Відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно із п. 288.1. ст. 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Пунктом 288.4. статті 288 Податкового кодексу України регламентовано, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім випадків консервації таких земельних ділянок або визнання земельних ділянок забрудненими (потенційно забрудненими) вибухонебезпечними предметами).

На підставі абз. 1 п. 289.1. ст. 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок (п. 289.2. ст. 289 Податкового кодексу України).

З аналізу вищенаведених норм чинного законодавства випливає, що положеннями Податкового кодексу України не передбачено проведення індексації орендної плати, натомість, індексації підлягає нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Водночас зміна нормативної грошової оцінки внаслідок індексації є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договорів оренди землі його учасниками. Зазначене не тягне автоматичної зміни умов договорів щодо розміру орендної плати.

Аналогічна правова викладена Верховним Судом у постановах від 30.03.2018 у справі №916/3236/16, від 01.10.2018 у справі №916/3233/16, від 19.12.2019 у справі №922/1137/19, від 16.03.2020 у справі №922/1658/19.

Частиною 5 статті 5 Закону України «Про оцінку земель» передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру земельного податку, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Згідно із ч. 1 ст. 13 Закону України «Про оцінку земель», нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, зокрема, у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (ч. 2 ст. 20 Закону України «Про оцінку земель»).

Аналіз вищевикладених положень чинного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки підставою для перегляду розміру орендної плати, який не може бути меншим, ніж встановлений приписами ст. 288 Податкового кодексу України.

Відповідно до ч. 1 3 ст. 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Між тим, У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2024 року у справі №914/2848/22 зазначено наступне: «Велика Палата Верховного Суду зауважує, що для визначення розміру орендної плати за землі державної та комунальної власності базою для обрахунку є нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Відповідно до частини п`ятої статті 5 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Положеннями пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства. Отже, нормативна грошова оцінка земель встановлюється шляхом затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яка здійснюється відповідною сільською, селищною, міською радою. Зазначене імперативне регулювання унеможливлює встановлення нормативної грошової оцінки земельних ділянок договором, зокрема договором між органом місцевого самоврядування і орендарем. Водночас обов`язковість врахування нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності під час визначення розміру орендної плати встановлена законом (абзац другий частини першої статті 13 Закону України «Про оцінку земель»). Отже, у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності змінюється також розмір орендної плати. Зазначене відповідає положенням частини другої статті 632 ЦК України, відповідно до якої зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Велика Палата Верховного Суду висновує, що з моменту початку застосування відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України нового розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності автоматично змінюються і права та обов`язки сторін договору оренди в частині розміру орендної плати, якщо він визначений у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки. Велика Палата Верховного Суду висновує, що з моменту початку застосування відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України зміненої нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної або комунальної власності автоматично змінюються і права та обов`язки сторін договору оренди в частині розміру орендної плати, визначеної у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки. У таких правовідносинах відсутній обов`язок сторін вносити зміни до договору оренди шляхом укладення додаткової угоди, оскільки обов`язок сплачувати орендну плату відповідно до зміненої нормативної грошової оцінки земельної ділянки виникає в орендаря з моменту початку застосування такої нормативної грошової оцінки».

Тобто, рішення щодо введення нового розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок автоматично змінює і права та обов`язки сторін договору оренди в частині розміру орендної плати.

Орендодавець у випадку зміни розміру орендної плати, у зв`язку зі зміною нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної чи комунальної власності вправі вимагати від орендаря сплати орендної плати у зміненому розмірі, в тому числі і шляхом звернення до суду з позовом про стягнення спірної суми.

З Витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:66:001:0008, за період з 2017-2020 роки, а саме: №1100 від 06.02.2020, №1101 від 06.02.2020, №1102 від 06.02.2020, №1104 від 06.02.2020, вбачається що нормативно грошова оцінка за вказаний період не змінювалось та становила 10 337 549,64 грн.

Також ж з Витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:66:001:0009, за період з 2017-2020 роки, а саме: №1106 від 06.02.2020, №1108 від 06.02.2020, №1109 від 06.02.2020, №1110 від 06.02.2020, вбачається що нормативно грошова оцінка за вказаний період не змінювалось та становила 3 914 663,24 грн.

Як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майн та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №453779682 від 26.11.2025, за адресою: вул. Промислова, будинок 3, м. Ужгород, Закарпатська область, знаходиться житлове приміщення загальною площею 7826,1 кв.м, що знаходиться у приватній власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатгосптовари», дата державної реєстрації 02.09.2017.

Таким чином, на виконання вказаних вище приписів чинного законодавства в частині набрання чинності нової нормативної грошової оцінки земель населеного пункту м. Ужгород, беручи до уваги висновки Верховного Суду щодо застосовування норми права, враховуючи що умовами Договору визначено відсоткове співвідношення рівні орендної плати від нормативної грошової оцінки землі 3%, з січня 2017 року у відповідача виникло зобов`язання по сплаті місячної орендної плати у розмірі 35 630,53 грн (3 914 663,24 грн + 10 337 549,64 грн) х 3 % /12). Такий розмір може бути встановлений виключно при наявності чинного рішення Ужгородської міської ради від 14.07.2014 № 1398 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель населеного пункту м. Ужгорода Ужгородської міської ради»

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 23.03.2026 у справі № 907/1382/25 було відмовлено у задоволенні позову Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради до ТОВ «Закарпатгосптовари» про стягнення грошових коштів у розмірі 1 387 413,55 грн, з яких. заборгованості за Договором оренди земельної ділянки від 31.05.2011 (дата державної реєстрації договору - 03.06.2011 року) у розмірі 1 272 185, а також пеня у розмірі 115 228,47 грн.

Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради 08.07.2026 звернувся із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.03.2026 у справі №907/1382/25.

Порядок перегляду судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами у господарських справах регулюється главою 3 розділу IV ГПК України.

Згідно з частиною першою статті 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Однією з підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є - істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (пункт 1 частини другої статті 320 ГПК України).

Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, існування обставин на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не були та не могли бути відомі заявнику на час розгляду справи, по-третє, істотність цих обставин для розгляду справи (тобто, коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). За відсутності принаймні однієї з цих ознак обставини не можуть вважатися нововиявленими та, відповідно, бути підставою для перегляду прийнятого у справі судового рішення.

Нововиявлена обставина - юридичний факт, який: (1) передбачений нормами права і тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин; (2) має істотне значення для правильного вирішення конкретної справи; (3) існував на момент звернення заявника до суду з позовом і під час розгляду справи судом; (4) не міг бути відомий ані особі, яка заявила про це в подальшому, ані суду, що розглядав справу.

Питання про те, які обставини вважати істотними, є оціночним. Суд вирішує його у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення так, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 752/4995/17).

Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами.

Також не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи прокурором. Не можуть визнаватися нововиявленими обставини, на які посилався учасник судового процесу в своїх поясненнях в суді будь-якої з інстанцій, або які могли бути встановлені судом у разі виконання вимог процесуального закону (постанови Верховного Суду від 14.05.2019 у справі № 905/1502/15, від 10.03.2020 у справі № 910/10784/18).

Згідно з положеннями частини четвертої статті 320 ГПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: (1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; (2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Отже, не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи. Не можуть бути визнані нововиявленими викладені в іншій справі висновки суду щодо обставин справи (оцінка доказів), юридична оцінка обставин справи в іншій справі та правові підстави рішення суду або його мотиви на предмет застосування норм права в іншій справі. Не вважаються нововиявленими обставинами нові докази, виявлені після постановлення рішення суду, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах.

Не належать до нововиявлених нові обставини, які виникли або змінилися після ухвалення судом рішення, новий доказ або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювали суди під час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 9901/819/18).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2020 у справі № 910/8113/16 висловила правову позицію, відповідно до якої суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її у суді. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13).

При цьому вирішення питання, чи вірно судом надано оцінку певним доказам, належить до компетенції судів вищих інстанцій, та не може бути вирішено в рамках розгляду заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами.

Специфіка перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами не передбачає переоцінки всіх доказів у справі, повторного дослідження всіх обставин справи, а також здійснення перевірки обґрунтованості всіх висновків, викладених у судовому рішенні, про перегляд якого подана заява. Суд має переглянути судове рішення лише в межах виявлених обставин, перевіривши наявність чи відсутність підстав для висновку про те, що врахування таких обставин мало б вирішальне значення у розв`язанні спору.

За змістом частини третьої статті 325 ГПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

Отже, зазначені обставини, в силу приписів статті 320 ГПК України, є нововиявленими.

Суд зазначає, що доступність судових рішень в Україні гарантується законом і забезпечується через відкритий, цілодобовий та безоплатний доступ до «Єдиного державного реєстру судових рішень» (reyestr.court.gov.ua) на офіційному порталі судової влади. Всі судові рішення підлягають оприлюдненню, крім передбачених законом винятків, з метою забезпечення прозорості, однакового застосування закону та права громадян на інформацію.

Розрахунок неодержаного доходу здійснено позивачем із застосуванням 3 відсоткового розміру ставки річної орендної плати за землю, затвердженої рішенням XXVII сесії Ужгородської міської ради VI скликання від 19.02.2015 №1651 «Про Порядок встановлення ставок орендної плати у м. Ужгороді за земельні ділянки, які перебувають у розпорядженні Ужгородської міської ради», а також на підставі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок з червня 2017 по квітень 2021.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка застосовувалася у відповідний період, була затверджена рішенням Ужгородської міської ради від 14.07.2014 № 1398 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель населеного пункту м. Ужгорода Ужгородської міської ради». Водночас постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2026 у справі № 308/9524/17 зазначене рішення визнано протиправним та нечинним. При цьому грошові вимоги у даній справі Ужгородська міська рада розрахувала саме на підставі нормативної грошової оцінки, затвердженої цим рішенням.

Після набрання законної сили постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2026 у справі № 308/9524/17 посилання при розрахунку суми стягнення на рішення, яке визнано протиправним та нечинним, суперечитиме принципу належного урядування.

У зв`язку з наведеним Господарський суд дійшов висновку, що застосування нормативно-правового акта, який не відповідає принципу верховенства права, є протиправним, прийнятого суб`єктом владних повноважень поза межами його повноважень та всупереч встановленому законом порядку, що вже встановлено судовими рішеннями, які набрали законної сили, не відповідатиме вимогам частин першоїтретьої статті 11 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись із постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2026 у справі № 308/9524/17, Ужгородська міська рада оскаржила її у встановленому законом порядку до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.04.2026 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Ужгородської міської ради.

Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06.05.2026 задоволено клопотання Ужгородської міської ради та зупинено дію постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2026 у справі №308/9524/17 до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06.07.2026 касаційну скаргу Ужгородської міської ради задоволено, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2026 у справі № 308/9524/17 скасовано, а рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.09.2025 залишено в силі.

Таким чином, остаточним судовим рішенням підтверджено правомірність рішення Ужгородської міської ради від 14.07.2014 № 1398 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель населеного пункту м. Ужгорода Ужгородської міської ради», яке було чинним та правомірним і слугувало правовою підставою для визначення нормативної грошової оцінки земель та розміру орендної плати за земельні ділянки на території Ужгородської міської територіальної громади у період з 01.01.2015 по 31.12.2024.

Отже, постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2026 у справі № 308/9524/17, на якій ґрунтувалися висновки Господарського суду Закарпатської області у справі № 907/1382/25 про відмову в задоволенні позову, скасована постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06.07.2026. Таким чином, відпала правова підстава, покладена судом в основу рішення від 23.03.2026, що відповідно до пункту 3 частини другої статті 320 Господарського процесуального кодексу України є самостійною підставою для його перегляду за нововиявленими обставинами.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 320 Господарського процесуального кодексу України підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду.

Зазначена норма передбачає можливість перегляду судового рішення у випадку, коли суд, ухвалюючи рішення у справі, поклав в його основу інше судове рішення, яке в подальшому було скасоване у встановленому законом порядку. У такому разі відпадає правова та фактична підстава, на якій ґрунтувалися висновки суду, що свідчить про необхідність перегляду відповідного судового рішення.

На підставі викладеного судом відхиляються доводи відповідача на заяву Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради про перегляд рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.03.2026 у справі № 907/1382/25 за нововиявленими обставинами.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 ст. 73 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

У постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. також постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18).

За загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості для реалізації стандарту більшої переконливості (такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 21.09.2022 у справі №645/5557/16-ц).

Верховний Суд у постанові від 29.01.2021 у справі №922/51/20 зазначив про те, що реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Окрім того, суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі «Проніна проти України», в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі «Шевельов проти України»).

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, розглянувши спір на підставі поданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги як обґрунтовано заявлені підлягають до задоволення.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.03.2026 у справі №907/1382/25.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновків позов задовольнити повністю

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ У СПРАВІ

У зв`язку із задоволенням позову судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 320, 325 ПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.03.2026 у справі №907/1382/25 задовольнити.

2. Скасувати Рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.03.2026 у справі №907/1382/25.

3. Ухвалити нове рішення, яким:

4. Позов задовольнити.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Закарпатгосптовари, вул. Промислова, будинок 3, м. Ужгород, 88006 (код ЄДРПОУ: 01548450) на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, площа Поштова, будинок 3, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000 (код ЄДРПОУ 36541721) суму 1 387 413,55 грн (Один мільйон триста вісімдесят сім тисяч чотириста тринадцять гривень 55 коп), з яких 1 272 185,08 грн (Один мільйон двісті сімдесят дві тисячі сто вісімдесят п`ять гривень 08 коп) заборгованості по сплаті орендної плати за Договором оренди землі б/н від 31.05.2011 та пеня у розмірі 115 228,47 грн (Сто п`ятнадцять тисяч двісті двадцять вісім гривень 47 коп), а також крім цього суму 20 811,20 грн (Двадцять тисяч вісімсот одинадцять гривень 20 коп) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

6. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду, згідно зі ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

7. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, ://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 12.08.2026

Суддя А.А. Худенко