Рішення № 138913349, 12.08.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/13053/26

провадження № 2-а/753/249/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Трусової Т. О. з секретарем судового засідання Овчар В. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві за правилами статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача: Гаврилюк Ж. О., до Департаменту патрульної поліції, представник відповідача: Семотюк Т. В.,про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В:

11.06.2026 ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач), від імені та в інтересах якого діє представник Гаврилюк Ж. О., звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови серії ЕНА № 7060634 від 21.04.2026 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за частиною першою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

Вимоги позову мотивовані тим, що висновки про посадової особи про вчинення позивачем правопорушення не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються об`єктивним доказом, а саме відеозаписом події, яким зафіксовано, що позивач неодноразово повідомляв поліцейським про наявність у нього усіх необхідних документів та демонстрував їх.

Ухвалою суду від 01.07.2026 позовну заяву залишено без руху з підстав її подання без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України).

02.07.2025 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків, позовна заява у новій редакції та копія оспорюваної постанови.

Ухвалою суду від 08.07.2026 поновлено строк на подання позовної заяви щодо оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення, позивача звільнено від сплати судового збору, відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду за правилами статті 286 КАС України з повідомленням (викликом) сторін в судове засідання 10.08.2026.

02.07.2026 від Департаменту патрульної поліції надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти вимог позову. Позиція відповідача мотивована тим, що при прийнятті оспорюваної постанови поліцейський діяв в межах повноважень, в порядку та спосіб, що встановлені законодавством, а винність позивача у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується ним же наданими відеозаписом з місця події. З відеозапису убачається, що спосіб пред`явлення позивачем документів був таким, що очевидно не надавав інспектору поліції можливості ані ознайомитись з їх змістом, ані зафіксувати такі дані.

Заслухавши в судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

21.04.2026 інспектор 1 взводу 1 роти 1 батальйону полку-2 Управління патрульної поліції у місті Києві старший лейтенант поліції Струк В. М. склав постанову серії ЕНА № 7060634 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Цією постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 126 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.

У постанові зазначено, що 21.04.2026 о 08-11 год. у м. Києві на вул. Бориспільській, 20 водій ОСОБА_1 , керуючитранспортним засобом BMW, д.н.з. НОМЕР_1 , після його зупинки працівниками поліції не увімкнув аварійну світлову сигналізацію та категорично відмовився пред`явити документи, особу встановлено по базі іпнп з фотокарткою, чим порушив п. 2.4.а ПДР - керування ТЗ особою, що не пред`явила посвідчення водія, реєстраційного документа та ТЗ, а також поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ.

Надаючи оцінку доводам позову про неправомірність оспорюваної постанови, суд застосовує такі нормативні положення та виходить з таких мотивів.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Поліція відповідно до покладених на неї завдань: здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходи для їх усунення; вживає заходи з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; вживає заходи для забезпечення публічної безпеки і порядку на вулицях, площах, у парках, скверах, на стадіонах, вокзалах, в аеропортах, морських та річкових портах, інших публічних місцях; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками тощо (стаття 23 Закону України «Про Національну поліцію»).

Згідно з положеннями частин першої, другої статті 30 цього Закону поліція для виконання покладених на неї завдань вживає заходів реагування на правопорушення, визначені Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним процесуальним кодексом України, на підставі та в порядку, визначених законом. Поліція для охорони прав і свобод людини, запобігання загрозам публічній безпеці і порядку або припинення їх порушення також застосовує в межах своєї компетенції поліцейські превентивні заходи та заходи примусу, визначені цим Законом.

До поліцейських превентивних заходів, серед іншого, належать перевірка документів особи, опитування особи, зупинення транспортного засобу (частина перша статті 31 Закону України «Про Національну поліцію»).

За положеннями статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність подіїта складу адміністративного правопорушення (пункт 1 статті 247 КУпАП).

Подіюадміністративного правопорушення утворюють обставини вчинення особою діяння (дії чи бездіяльності), що відбувається у певному часі, місці та певним способом, а склад адміністративного правопорушення - це встановлена адміністративним законодавством сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Цими ознаками є об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона.

Відповідно до статті 41 Закону України «Про дорожній рух» порядок дорожнього руху регулюється Правилами дорожнього руху, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з положеннями пунктів 1.3., 1.9. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (з подальшими змінами та доповненнями, далі - ПДР України) учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

В розділі 2 ПДР України закріплено обов`язки і права водіїв механічних транспортних засобів.

Відповідно до пункту 2.1. ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

За приписами пункту 2.4. ПДР України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1 ПДР України.

Аналогічні положення закріплені законодавцем також у частині другій статті 16 Закону України «Про дорожній рух», а саме: водій зобов`язаний мати при собі посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб (у разі найму (оренди)/лізингу транспортного засобу замість реєстраційного документа на транспортний засіб водій може мати при собі та пред`являти його копію, вірність якої засвідчено нотаріально, разом з оригіналом або копією договору про найм (оренду)/лізинг транспортного засобу, вірність якої засвідчено нотаріально), а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат «Зелена картка»), пред`явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб, або пред`явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії, або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), а також інші документи, передбачені законодавством.

Виходячи з наведених вище правових норм право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у пункті 2.1. ПДР України документів кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи.

Частиною першою статті 126 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.

Санкція цієї норми передбачає штраф у розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до статті 222 КУпАП розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частиною першою статті 126 цього Кодексу, віднесено до компетенції органів Національної поліції, діяти від імені яких мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Оспорювана постанова винесена працівником підрозділу Національної поліції- інспектором Управління патрульної поліції у м. Києві Струком В. М., який має спеціальне звання «старший лейтенант поліції», а відтак він є особою, уповноваженою на розгляд вказаної справи.

Згідно з нормою статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (частина перша статті 72 КАС України).

За загальними правилами доказування в адміністративному судочинстві кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (статті 77, 78 КАС України).

Оскаржувана постанова містить інформацію про відеофіксацію правопорушення, здійснену з використанням портативного відеореєстратора (боді-камери) № 470265, проте зазначений відеозапис відповідачем не надано.

Натомість сам позивач камерою свого стільникового телефону зафіксував події, що відбувались після зупинення поліцейськими керованого ним транспортного засобу, та надав суду цей відеозапис як доказ виконання ним вимог поліцейського щодо пред`явлення документів.

За результатами дослідження вказаного відеозапису суд візуально переконався у тому, що на неодноразово повторювані вимоги поліцейського пред`явити документи позивач зрештою продемонстрував якісь документи, однак спосіб їх пред`явлення не відповідав вимогам частини другої статті 16 Закону України «Про дорожній рух», оскільки не давав можливості поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що у них містяться.

Відеозаписом зафіксовано як позивач, перебуваючи всередині транспортного засобу з фактично зачиненим вікном передніх лівих дверей (скло було опущене лише на кілька сантиметрів), декілька разів у швидкому темпі махнув одним чи кількома документами перед склом автомобіля і знову їх сховав, при цьому на неодноразові вимоги поліцейського надати документи для повного ознайомлення жодним чином не відреагував стверджуючи, що у нього є всі необхідні документи, а поліцейські не мають права їх перевіряти.

З відеозапису також убачається, що одразу після зупинки транспортного засобу і впродовж усього періоду спілкування з працівниками поліції позивач поводився неадекватно обстановці і образливо по відношенню до поліцейських - голосно кричав, вимагав відійти від його автомобіля (дослівно: «не надо ломать мне окно», «уберите руки», «відстаньте від мене», «не чіпайте, «не ламайте машину», «не лізьте мені в машину»), хоча таких дій поліцейських відеозаписом не зафіксовано.

Отже наданий позивачем відеозапис, який мав би слугувати доказом відсутності події та складу адміністративного правопорушення, спростовує зазначені доводи позову та підтверджує наявність адміністративного правопорушення.

Що стосується зафіксованих відеозаписом претензій позивача до поліцейських з приводу відсутності підстав для перевірки документів та стверджень представника позивача про закриття судом справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за статтею 130 КУпАП, то вказані обставини жодним чином не впливають на суть вчиненого правопорушення і не свідчать про неправомірність оспорюваної постанови.

Правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 25.09.2019 у справі № 127/19283/17, у якій Верховний Суд визнав необґрунтованими доводи позивача про те, що він мав право не пред`являти документи на вимогу поліцейського для перевірки доки останній не доведе, що зупинка його транспортного засобу була законною, вказуючи, що такі доводи не мають відношення до обов`язку водія транспортного засобу мати при собі та пред`явити на вимогу поліцейського для перевірки посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб.

Також у даній постанові Верховним Судом зроблено висновок про те, що право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи, при цьому притягнення особи до відповідальності та накладення стягнення за частиною першою статті 126 КУпАП за одне правопорушення з числа вчинених є обґрунтованим навіть у тому випадку, коли факт невиконання інших вимог Правил дорожнього руху не знайшов свого підтвердження під час розгляду справи.

Зважаючи на викладене суд дійшов висновку, що позивача обґрунтовано притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 126 КУпАП, під час встановлення адміністративного правопорушення та накладення на позивача адміністративного стягнення відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Керуючись статтями 2, 5-9, 20, 73-78, 90, 241, 242, 243, 244, 246, 255, 262, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліціїпро визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його оголошення.

Суддя: