Ухвала суду № 138913304, 27.02.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/11684/25

провадження № 4-с/753/19/26

У Х В А Л А

"27" лютого 2026 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Котвицького В.Л.

при секретарі Зеленій К.Ю.,

за участі

скаржника ОСОБА_1 ,

представника скаржника ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: старший державний виконавець Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Микитчик Ірина Володимирівна, ОСОБА_3 , Служба у справах дітей Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, на дії та рішення державного виконавця,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 у червні 2025 року звернувся до суду з вказаною скаргою на дії та рішення старшого державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Микитчик І.В., заінтересовані особи: ОСОБА_3 , Служба у справах дітей Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги скаржник зазначає, що 27.05.2025 ОСОБА_1 через застосунок «Дія» отримав постанову державного виконавця Дарницького ВДВС у м. Києві Микитчик І.В. про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 на підставі ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 18.04.2025 у справі № 753/2346/25. Державним виконавцем було встановлено боржнику строк 10 робочих днів для добровільного виконання рішення суду, однак одночасно з відкриттям провадження винесено постанову про стягнення з ОСОБА_1 16000,00 грн. виконавчого збору, хоча строк для добровільного виконання ще не закінчився та жодних заходів примусового виконання рішення фактично не проводилось. Постанова про стягнення виконавчого збору є необґрунтованою, оскільки державний виконавець не зазначив розрахунок суми 16000,00 грн., не вказав порядок її визначення та безпідставно ототожнив виконавчий збір з основною винагородою приватного виконавця, хоча це різні правові поняття. Державний виконавець зобов`язаний діяти лише в межах повноважень та у спосіб, визначений законом, однак у даному випадку передчасно застосував фінансові наслідки до боржника без фактичного виконання рішення та без наявності законних підстав для стягнення збору. Заявник не ухиляється від виконання ухвали суду та готовий забезпечити виконання визначеного судом порядку спілкування дитини з матір`ю. Водночас у визначений судом час мати дитини та інші уповноважені особи за дитиною не з`являються. Крім того, дитина категорично відмовляється від зустрічей із матір`ю, про що державного виконавця було повідомлено, однак ці обставини ним не враховані та не перевірені. Таким чином, державний виконавець діяв формально, без належного з`ясування обставин, порушив порядок здійснення виконавчого провадження та безпідставно поклав на боржника обов`язок сплатити 16000,00 грн. виконавчого збору. Через що, був вимушений звернутися до суду для визнання незаконними дії державного виконавця Дарницького ВДВС у м. Києві Микитчик І.В. у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 щодо стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 16000,00 грн., визнання незаконною та скасувати постанову державного виконавця від 26.05.2025 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 про стягнення виконавчого збору у розмірі 16000,00 грн. та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 26.05.2025 в частині стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 02.07.2025 відкрито провадження, призначено судове засідання та запропоновано сторонам надати письмові пояснення на скаргу з посиланням на докази, якими вони обґрунтовуються.

08.08.2025 до суду від ВДВС Дарницького у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції надано копію виконавчого провадження та заперечення на скаргу які мотивовані тим, що ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 18.04.2025 у справі №753/2346/25 було визначено порядок спілкування матері з дитиною та зобов`язано ОСОБА_1 передавати дитину матері у визначений судом час. Вказана ухвала підлягає негайному виконанню. На підставі заяви стягувача 26.05.2025 державним виконавцем Дарницького ВДВС у м. Києві було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1. Одночасно з відкриттям виконавчого провадження державним виконавцем були винесені постанови про відкриття виконавчого провадження, визначення мінімальних витрат виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору. Також сторонам була направлена вимога надати інформацію та підтвердження щодо виконання рішення суду протягом 10 днів. Державний виконавець вважає, що виконавчий документ відповідав вимогам Закону України «Про виконавче провадження», а підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження не існувало. На думку державного виконавця, постанова про стягнення виконавчого збору була винесена законно відповідно до статей 26, 27 та 40 Закону України «Про виконавче провадження». Державний виконавець зазначає, що стягнення виконавчого збору є його обов`язком, а не правом, та що така постанова повинна виноситися одночасно з відкриттям виконавчого провадження незалежно від того, чи були фактично здійснені заходи примусового виконання рішення. Також державний виконавець зазначає, що подальше виконання рішення суду після відкриття виконавчого провадження не звільняє боржника від сплати виконавчого збору, на підтвердження чого виконавець посилається на постанову Верховного Суду від 22.10.2021 у справі №520/17933/2020. Крім того, державний виконавець вказує, що боржник не надав відповіді на вимогу виконавця, стягувач повідомив про невиконання рішення суду, а скарга ОСОБА_1 є безпідставною. Таким чином, позиція державного виконавця фактично зводиться до того, що оскільки виконавче провадження було відкрито законно, він був зобов`язаний одночасно винести постанову про стягнення виконавчого збору, незалежно від фактичного виконання рішення суду та проведення конкретних виконавчих дій.

01.10.2025 до суду від представника заінтересованої особи подано заяву, в якій зазначено про те, що у провадженні Дарницького районного суду м. Києва перебуває справа №753/11684/25 за скаргою ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця щодо стягнення виконавчого збору у розмірі 16 000 грн. Заінтересована особа ОСОБА_3 із доводами скарги не погоджується та вважає їх безпідставними. Вона зазначає, що ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 18.04.2025 у справі №753/2346/25 було визначено порядок її спілкування з донькою та покладено на ОСОБА_1 обов`язок передавати дитину матері у визначений судом час. Ухвала підлягає негайному виконанню незалежно від її оскарження. На виконання цієї ухвали 26.05.2025 державним виконавцем відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1. На думку ОСОБА_3 , ОСОБА_1 добровільно судове рішення не виконує, хоча йому достеменно відомо про зміст ухвали. Вона також стверджує, що саме батько перешкоджає виконанню рішення суду, негативно налаштовує дитину проти матері та фактично унеможливлює їх спілкування. Посилання скаржника на небажання дитини бачитися з матір`ю, на думку ОСОБА_3 , не звільняє його від обов`язку виконувати ухвалу суду. Крім того, ухвалою передбачені зустрічі у присутності самого батька, що, на її думку, виключає будь-які ризики для дитини. Щодо стягнення виконавчого збору ОСОБА_3 зазначає, що відповідно до статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» постанова про стягнення виконавчого збору виноситься одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження. Оскільки рішення суду не було виконано до відкриття виконавчого провадження, державний виконавець був зобов`язаний винести відповідну постанову. На підтвердження своєї позиції вона посилається на практику Верховного Суду, згідно з якою виконавчий збір підлягає стягненню у разі відкриття виконавчого провадження, якщо відсутні передбачені законом підстави для звільнення від його сплати. Виходячи з наведеного, ОСОБА_3 вважає, що державний виконавець діяв у межах наданих законом повноважень, а тому просить суд відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1

28.11.2025 до суду з ВДВС Дарницького у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшло додаткове заперечення, в якому державний виконавець акцентує увагу суду на тому, що скарга ОСОБА_1 є необґрунтованою та не підлягає задоволенню. 18.04.2025 Дарницький районний суд м. Києва у справі №753/2346/25 постановив ухвалу, якою визначив порядок спілкування матері ОСОБА_3 з малолітньою донькою та зобов`язав ОСОБА_1 передавати дитину матері у визначений судом час. Ухвала підлягала негайному виконанню. Оскільки рішення суду боржником добровільно виконано не було, 26.05.2025 державним виконавцем правомірно відкрито виконавче провадження НОМЕР_2. Одночасно, відповідно до статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про стягнення виконавчого збору. Надалі державний виконавець неодноразово здійснював виконавчі дії, перевіряв виконання рішення, залучав орган опіки та Національну поліцію. Під час перевірки 24.10.2025 встановлено, що боржник рішення суду не виконав та дитину матері не передав, у зв`язку з чим до нього правомірно застосовано заходи примусового виконання. Відповідно до статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір є обов`язковим платежем, який державний виконавець зобов`язаний стягнути одночасно з відкриттям виконавчого провадження. Винятки, передбачені законом, у даній справі відсутні, оскільки рішення суду до відкриття виконавчого провадження виконано не було. Отже, постанова про стягнення виконавчого збору винесена у межах повноважень державного виконавця та відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження». Підстав для її скасування не існує.

У судове засідання скаржник та представник скаржника з`явилися, наполягали на задоволені вимог скарги.

Заінтересовані особи в судове засідання не з`явились, подали до суду заяви про розгляд справи у їх відсутність, наполягали у відмові в задоволені вимог скарги.

Дослідивши матеріали справи та копію матеріалів виконавчого провадження № НОМЕР_1, суд вважає, що вимоги скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Суд, дослідивши матеріали справи, доводи скарги, пояснення учасників справи та перевіривши законність дій державного виконавця, дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

За змістом ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження та являє собою сукупність дій, спрямованих на примусове виконання судових рішень.

Відповідно до частини першої ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень своєчасно, ефективно, неупереджено та у повному обсязі.

Судом встановлено, що 26.05.2025 державним виконавцем одночасно з відкриттям виконавчого провадження винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 16000,00 грн.

Разом із тим, аналіз положень ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» у системному взаємозв`язку зі статтями 18, 26, 39 та 63 цього Закону свідчить, що виконавчий збір є платою саме за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що до моменту винесення постанови про стягнення виконавчого збору державним виконавцем були фактично вчинені будь-які заходи примусового виконання рішення, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», які б свідчили про реальне здійснення примусового виконання.

Сам по собі факт відкриття виконавчого провадження ще не підтверджує здійснення примусового виконання рішення, оскільки постанова про відкриття виконавчого провадження є лише процесуальним актом, який започатковує процедуру виконання, але не свідчить про фактичне застосування заходів державного примусу.

Крім того, суд бере до уваги, що предметом виконання у даному випадку є рішення немайнового характеру щодо забезпечення спілкування матері з малолітньою дитиною, виконання якого безпосередньо пов`язане із фактичною поведінкою сторін та дитини, а тому потребує встановлення обставин, які можуть об`єктивно впливати на можливість його виконання.

З матеріалів справи вбачається, що заявник посилався на небажання малолітньої дитини спілкуватися з матір`ю, що саме по собі не звільняє його від виконання судового рішення, однак зазначені обставини підлягали перевірці державним виконавцем під час здійснення виконавчих дій до вирішення питання про застосування до боржника заходів майнового характеру.

При цьому державним виконавцем не наведено мотивів, які свідчили б про встановлення факту умисного ухилення боржника від виконання судового рішення саме станом на день винесення постанови про стягнення виконавчого збору.

Також суд вважає необхідним зазначити на те, що згідно до норми п. 6 ч. 5 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню (крім спеціальної виписки з Реєстру аграрних нот).

Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

У ч. 1 ст. 157 ЦПК України визначено, що ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Судом при дослідженні матеріалів справи було встановлено, що виконавчим документом згідно якого було відкрито виконавче провадження, є ухвала Дарницького районного суду м. Києва від 18.04.2025 у справі № 753/2346/25 про забезпечення позову, в резолютивній частині якої було прописано, що ухвала підлягає негайному виконанню незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Враховуючи той факт, що ухвала Дарницького районного суду м. Києва від 18.04.2025 у справі № 753/2346/25 є виконавчим документом, що підлягає негайному виконанню, то за приписами п. 6 ч. 5 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір за її примусове виконання не повинен сплачуватися.

За правилами статті 77 ЦПК України саме особа, яка обґрунтовує законність своїх рішень та дій, повинна довести обставини, на які вона посилається.

Отже, державним виконавцем не доведено наявності достатніх правових та фактичних підстав для стягнення виконавчого збору саме на момент прийняття оскаржуваної постанови.

Відповідно до статті 451 ЦПК України, якщо суд встановить обґрунтованість скарги, він визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними та зобов`язує відповідну посадову особу усунути порушення.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Статтею 447-1 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Як передбачено частиною першою статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що постанова старшого державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 26.05.2025 за ВП № НОМЕР_1 про стягнення виконавчого збору прийнята безпідставно та без належного з`ясування всіх істотних обставин, що мають значення для її прийняття, а тому не відповідає вимогам статті 19 Конституції України та Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

На підставі викладеного та керуючись ст. 259, 262, 268, 272, 447-452 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: старший державний виконавець Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Микитчик Ірина Володимирівна, ОСОБА_3 , Служба у справах дітей Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, на дії та рішення державного виконавця - задовольнити.

Визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у м. Києві Микитчик Ірини Володимирівни, вчинені в межах виконавчого провадження НОМЕР_2, щодо стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 16 000,00 грн.

Визнати незаконною та скасувати постанову старшого державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у м. Києві Микитчик Ірини Володимирівни про відкриття виконавчого провадження від 26.05.2025 за НОМЕР_2 у частині стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 16 000,00 грн.

Визнати незаконною та скасувати постанову старшого державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у м. Києві Микитчик Ірини Володимирівни про стягнення виконавчого збору з боржника ОСОБА_1 у виконавчому провадженні від 26.05.2025 за НОМЕР_2.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.Л. Котвицький