Рішення № 138913165, 12.08.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2026м. ДніпроСправа № 904/3193/26

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО", м. Київ

до Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1

про стягнення 123 470,50 грн., -

Суддя Бажанова Ю.А.

Без виклику (повідомлення) учасників

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на свою користь страхового відшкодування в розмірі 123 470,50 грн.

Судові витрати просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані виплатою позивачем потерпілій особі страхового відшкодування за полісом добровільного страхування наземного транспорту № 16153147 від 13.11.2023, внаслідок чого до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки (відповідача).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2026 позовну заяву залишено без руху; позивачу постановлено протягом десяти днів з дня отримання цієї ухвали, усунути недоліки позовної заяви.

08.06.2026 від представника позивача до господарського суду надійшла заява про усунення недоліків, з доказами їх усунення.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Копія ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2026 у справі №904/3193/26 доставлена Військовій частині НОМЕР_1 15.06.2026 о 12:20, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (ухвали господарського суду від 15.06.2026) до електронного кабінету Військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2026 у справі №904/3193/26 відповідачу встановлений строк на подання відзиву на позовом протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно із частиною 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується із частиною 2 статті 178 цього Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Статтею 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Станом на дату ухвалення рішення від Військової частини НОМЕР_1 відзиву на позов чи клопотання про продовження строку на подання відзиву на позов до господарського суду не надходило.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Враховуючи, що відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, господарський суд вважає за можливе розглянути справу в порядку частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

ВСТАНОВИВ:

13.11.2023 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ВУСО" (Страховиком) та ОСОБА_1 (Страхувальником) було укладено Договір (поліс) добровільного страхування наземного транспорту за продуктом "Наша Автоцивілка" № 16153147.

Відповідно до розділу 3 полісу транспортний засіб ("ТЗ"): Volkswagen Touareg

Реєстраційний номер: НОМЕР_2

Номер кузова: НОМЕР_3

Рік випуску: 2016

Допущена особа: Страхувальник, а також будь-яка особа, яка на законних підставах експлуатує ТЗ. Порушення умов цього договору особами, що допущені до керування ТЗ, має ті самі наслідки, що і порушення умов договору страхувальником, зокрема відмова у виплаті страхового відшкодування.

Відповідно до розділу 4 полісу страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода (ДТП), що сталася внаслідок зіткнення (контакту) застрахованого ТЗ, вказаного в п.3_Полісу з іншим транспортним засобом-учасником ДТП, яке сталося з вини водія іншого транспортного засобу-учасника ДТП, особа та вина якого встановлена у порядку, визначеному законом.

Відповідно до пункту 5.1. полісу страхова сума 130 000 грн.

Відповідно до пункту 5.2. полісу страховий тариф 0, 61 %

Відповідно до пункту 5.3. полісу страховий платіж 790, 00 грн.

Відповідно до пункту 5.4. полісу строк сплати страхового платежу в день укладення договору.

Відповідно до пункту 6.1. полісу дата початку дії договору з 13.11.2023, але не раніше дати сплати страхового платежу.

Відповідно до пункту 6.2. полісу дата завершення дії договору 12.11.2024.

Відповідно до пункту 6.3. полісу місце дії договору територія України, окрім зон військових конфліктів та тимчасово окупованих територій.

Відповідно до розділу 7 полісу предметом договору є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим ТЗ, вказаним в п.3 Полісу.

Відповідно до розділу 8 полісу страхування здійснюється на умовах пропозиції про укладення електронного договору добровільного страхування наземного транспорту за програмою "Наша автоцивілка", повний текст якої розміщений на веб-сайті страховика за посиланням: https://drive.google.com/file/d/1XUbW0HKi5GOEKIH_AFD0CrnzHXHX5LxV/view

Договір укладено відповідно до правил добровільного страхування наземного транспорту №03-02, зареєстрованих в Держфінпослуг 16.12.2008 р. за № 0681722 (надалі - Правила страхування). Правила страхування розміщені на веб-сайті страховика за посиланням https://vuso.ua/pages/pravila-straxovaniya.html.

Відповідно до розділу 9 полісу інші істотні умови страхування (в тому числі права та обов`язки сторін договору, відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, умови виплати страхового відшкодування, причини відмови у виплаті страхового відшкодування, порядок зміни і припинення дії договору, порядок реалізації права на відмову від договору та інші умови) викладені у пропозиціях, зазначених в п.8 полісу.

Відповідно до пункту 5.6. пропозиції про укладення електронного договору добровільного страхування наземного транспорту за програмою "Наша Автоцивілка" договір страхування набуває чинності з 00:00 годин дня, наступного за внесенням страхувальником страхового платежу в повному розмірі на поточний рахунок страховика / страхового агента.

Відповідно до пункту 4.1. пропозиції для визначення розміру збитку, страховик або уповноважена ним особа (аварійний комісар) складає кошторис збитків, в який включається вартість запасних частин, деталей, матеріалів (без урахування зносу) і ремонтних робіт за винятком витрат, пов`язаних зі зміною і/або поліпшенням, профілактичним ремонтом та обслуговуванням обладнання ТЗ.

Відповідно до пункту 4.4. пропозиції розмір страхового відшкодування дорівнює сумі заподіяних збитків, але не може перевищувати страховій сумі/ліміту відповідальності страховика на дату настання страхового випадку.

Відповідно до пункту 5.1. пропозиції страхове відшкодування виплачується страховиком на підставі письмової заяви страхувальника (його представника) і страхового акту, який складається страховиком, тільки після того, як повністю будуть встановлені причини випадку та розмір збитку.

Відповідно до пункту 5.4. пропозиції виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком на рахунок СТО, обраної страховиком, а при повній (тотальній) загибелі застрахованого ТЗ на рахунок, вказаний страхувальником.

Відповідно до пункту 5.7. пропозиції в разі прийняття страховиком рішення про виплату страхового відшкодування страховик протягом 1 (одного) робочого дня з дати складення страхового акту здійснює виплату страхового відшкодування.

Відповідно до пункту 9.1. пропозиції строк дії договору становить 1 (один) рік, при цьому конкретна дата початку та дата завершення дії договору вказуються в полісі (індивідуальній частині договору).

Відповідно до пункту 9.1.1. пропозиції в будь-якому разі договір набуває чинності з 00:00 годин дати, що йде наступною за датою сплати страхового платежу (у повному обсязі) на поточний банківський рахунок або в касу страховика, але не раніше вказаної в полісі (індивідуальній частині договору) дати початку дії договору, та діє до 24:00 годин дати завершення дії договору.

13.11.2023 ОСОБА_1 було сплачено страховий платіж Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "ВУСО" у розмірі 790, 00 грн., що підтверджується довідкою підтвердження надходження коштів вих № 5314/2026/вих від 28 травня 2026 року.

В матеріалах справи міститься відповідь Національної поліції України відповідно до якої: Ідентифікатор картки ДТП в системі НПУ 3024145325778704, вид ДТП зіткнення з задньою частиною транспортного засобу, адреса місця скоєння ДТП м. Дніпро Амур-Нижньодніпровський район, вулиця Сонячна Набережна, Е/О 8, дата та час скоєння ДТП 23.05.2024, 09:47, транспортні засоби: транспортний засіб на місці ДТП вантажний КРАЗ модель 64431082, ДНЗ НОМЕР_4 , механічні ушкодження відсутні, ПІБ водія ОСОБА_2 д.н 25.04.1975, 2-й учасник ДТП напівпричіп транспортного засобу, 3-й учасник ДТП легковий Volkswagen Touareg білий, номер шасі, кузова НОМЕР_3 , ДНЗ НОМЕР_5 , пошкодження транспортного засобу учасника ДТП передня центральна частина, передня права частина, бокова права частина, ПІБ ОСОБА_1 д.н. ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер страхового полісу учасника ДТП 217865326, Код страховика, що видав страховий поліс учаснику ДТП ПРАТ СК "ВУСО", правопорушники ОСОБА_2 , серія та номер протоколу щодо учасника ДТП ААД, 691760.

В матеріалах справи міститься Акт (протокол) огляду ТЗ-Заява на виплату від 24 травня 2024 ID події 2367653 складеного оцінювачем позивача ОСОБА_3 , транспортного засобу марка Volkswagen Touareg кузов НОМЕР_3 , власник ОСОБА_1 , місце огляду АДРЕСА_2 , час огляду 11:00 яким здійснено опис пошкоджень та тип ремонтних операцій.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 26.06.2024 у справі № 199/4443/24 (3/199/2244/24), яка набрала законної сили 09.07.2024, ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 (п`яти десяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, в сумі 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 26.06.2024 у справі № 199/4443/24 (3/199/2244/24), яка набрала законної сили 09.07.2024 встановлені такі обставини.

23.05.2024 о 09:47 годині в м. Дніпро по вул. Сонячна Набережна, ЛЕП №8, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом КРАЗ, державний номерний знак НОМЕР_6 з напівпричепом МТМ, державний номерний знак НОМЕР_7 , при перестроюванні, не надав перевагу в русі транспортному засобу VOLKSVAGEN TOUAREG, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , що рухався в попутному напрямку по тій смузі, на яку він мав намір перестроїтися, в результаті чого вчинив з ним зіткнення. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, травмовані відсутні.

ОСОБА_2 в судовому засіданні свою провину визнав. Пояснив, що він є військовослужбовцем під час мобілізації, керував транспортним засобом КРАЗ, державний номерний знак НОМЕР_6 з напівпричепом МТМ, державний номерний знак НОМЕР_7 , під час виконання службових обов`язків на підставі подорожнього листа.

Оцінивши досліджені докази, суд приходить до висновку про доведеність провини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого за ст. 124 КУпАП, а саме: в порушенні учасником дорожнього руху Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів та іншого майна.

В судовому засіданні були досліджені копія військового квитка ОСОБА_2 , згідно якого з 23.05.2022 року він є військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, а також реєстраційні дані транспортного засобу КРАЗ, державний номерний знак НОМЕР_6 з напівпричепом МТМ, державний номерний знак НОМЕР_7 , належність яких визначена за в/ч НОМЕР_1

Таким чином, ОСОБА_2 звільнений від сплати судового збору у справі про адміністративне правопорушення, оскільки вчинив правопорушення, будучи військовослужбовцем під час виконання службових обов`язків.

Між ОСОБА_1 (замовник) та Фізичною особою-підприємцем Смагаль Юрій Петрович (виконавець) було складено Акт № С-0000100 від 29 червня 2024 року відповідно до якого виконавець надав послуги на суму 123 470,50 грн., Фольксваген Туарег, AE 43-88 HX.

Фізичною особою-підприємцем Смагаль Юрій Петрович було виставлено ОСОБА_1 Рахунок-фактуру № С-0000100 від 30 травня 2024 року на суму 123 470,50 грн.

В матеріалах справи міститься Страховий Акт № 2367653-1 від 06.06.2024 за договором страхування наземного транспорту № 16153147 від 13.11.2023 відповідно до якого страхувальник ОСОБА_1 , застраховане майно Volkswagen Touareg, НОМЕР_3 , державний номер: НОМЕР_2 . Дата, час, місце настання страхового випадку: 23.05.2024 о 09:50:00, АДРЕСА_1 на кільці, дана подія кваліфікована у відповідності до умов договору страхування наземного транспорту як страховий випадок. Страховий випадок здійснений з вини: ОСОБА_2 , автомобіль - KRAZ, держ. Номер НОМЕР_6 , виплата страхового відшкодування підлягає, загальна сума страхового відшкодування 123 470, 50 грн., одержувач страхової виплати: Фізична особа-підприємець Смагаль Юрій Петрович.

Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ВУСО" було перераховано Фізичній особі-підприємцю Смагаль Юрію Петровичу грошові кошти у розмірі 123 470, 50 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 34039 від 06.06.2024 на суму 123 470, 50 грн.

Відповідно до інформації із ЄЦБД МТСБУ на момент ДТП щодо транспортного засобу KRAZ д.н.з. НОМЕР_6 не було укладено жодних договорів страхування цивільно-правової відповідальності.

В матеріалах справи міститься відповідь Військової частини НОМЕР_1 на адвокатський запит № 680/204/10/100 від 22.07.2024 якою повідомили, що головний сержант ОСОБА_2 перебуває на посаді командира інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти військової частини НОМЕР_1 згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 24.05.2022 року № 134.;

автомобіль КрАЗ-64431082, військовий номер НОМЕР_8 , належить військовій частині НОМЕР_1 згідно Акту приймання-передачі транспортного засобу, складеного ІНФОРМАЦІЯ_2 від 15.04.2022 року № 1/вх/610;

головний сержант ОСОБА_2 має право керувати автомобілем КрАЗ-64431082, військовий номер НОМЕР_8 , згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.12.2023 року № 629 агд "Про закріплення автомобільної техніки за складом водіїв у військовій частині НОМЕР_1 у 2024 році".

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО" посилається на ту обставину, що позивач сплативши відшкодування за полісом добровільного страхування наземного транспорту № 16153147 від 13.11.2023 в розмірі 123 470,50 грн., набув право вимоги до відповідача, як до особи відповідальної за заподіяні збитки.

Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача 123 470,50 грн страхового відшкодування.

Предметом доказування у справі є обставини укладання полісу добровільного страхування наземного транспорту № 16153147 від 13.11.2023, факт настання страхової події, факт виплати страхового відшкодування, строк дії договору, розмір заподіяних збитків, наявність /відсутність підстав для стягнення страхового відшкодування в розмірі 123 470,50 грн.

Пунктом 50 статті 1 Закону України "Про страхування" визначено, що страхова виплата (страхове відшкодування) - грошові кошти, що виплачуються страховиком у разі настання страхового випадку відповідно до умов договору страхування та/або законодавства

Відповідно до частини 1 статті 979 Цивільного кодексу України договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України "Про страхування", інших законодавчих актів.

Відповідно до статті 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України.

Об`єктом страхування можуть бути:

життя, здоров`я, працездатність та/або пенсійне забезпечення;

майно на праві володіння, користування і розпорядження та/або можливі збитки чи витрати;

відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (ст. 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

За приписами пункту 3 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами 1, 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За положеннями статті 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно з пунктом 1 частини 2, частини 3 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються в повному обсязі, якщо договором або законом не передбачене відшкодування в меншому або більшому розмірі.

За визначенням, наведеним у пункті 1 статті 1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" власник наземного транспортного засобу (далі - власник транспортного засобу) - особа, яка є власником відповідно до закону або законним володільцем (користувачем) наземного транспортного засобу на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, договору оренди або на інших законних підставах.

Вина водія транспортного засобу КРАЗ державний номерний знак НОМЕР_6 з напівпричепом МТМ, державний номерний знак НОМЕР_7 ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП підтверджується постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 26.06.2024 у справі № 199/4443/24 (3/199/2244/24), яка набрала законної сили 09.07.2024.

Згідно з частиною 1 статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 Цивільного кодексу України.

На особу, яка перебувала в трудових відносинах на підставі трудового договору (контракту) і завдала шкоди життю чи здоров`ю у зв`язку з використанням транспортного засобу, що належить роботодавцю, відповідальність за завдання шкоди може бути покладена лише за умови, якщо буде доведено, що вона заволоділа транспортним засобом неправомірно.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не відповідає за шкоду, завдану цим джерелом, якщо доведе, що воно вибуло з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб (наприклад, у разі незаконного заволодіння транспортним засобом), внаслідок непереборної сили (наприклад, у разі стихійного лиха), а не з його вини.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

За приписами статті 1 Закону України "Про Збройні Сили України" Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про Збройні Сили України" Збройні Сили України мають таку загальну структуру: Генеральний штаб Збройних Сил України; Командування об`єднаних сил Збройних Сил України; види Збройних Сил України - Сухопутні війська, Повітряні Сили, Військово-Морські Сили; окремі роди сил Збройних Сил України - Сили спеціальних операцій, Сили територіальної оборони, Сили логістики, Сили підтримки, Медичні сили; окремі роди військ Збройних Сил України - Десантно-штурмові війська, Війська зв`язку та кібербезпеки; органи військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, що не належать до видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України. Організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з`єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.

Згідно зі статтею 5 Закону України "Про Збройні Сили України" особовий склад Збройних Сил України складається з військовослужбовців і працівників Збройних Сил України.

У статті 10 Закону України "Про Збройні Сили України" встановлено, що Міністерство оборони України здійснює, зокрема, військово-політичне та адміністративне управління Збройними Силами України, забезпечує життєдіяльність Збройних Сил України, їх функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність, підготовку до виконання покладених на них завдань, застосування, комплектування особовим складом та його підготовку, постачання озброєння та військової техніки, підтримання справності, технічної придатності та модернізації зазначеного озброєння і техніки, матеріальних, фінансових, інших ресурсів та майна згідно з потребами, визначеними Генеральним штабом Збройних Сил України в межах коштів, передбачених Державним бюджетом України, і здійснює контроль за їх ефективним використанням, організовує виконання робіт і надання послуг в інтересах Збройних Сил України.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про Збройні Сили України" Збройні Сили України провадять свою діяльність на засадах, в т.ч. комплектування шляхом призову громадян на військову службу та прийняття на військову службу за контрактом.

Згідно зі статтею 14 Закону України "Про Збройні Сили України" земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків відповідно до законів з питань оподаткування. Особливості правового режиму майна Збройних Сил України визначаються відповідним законом.

За приписами ст. 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв`язку тощо.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" вирішення питань щодо забезпечення Збройних Сил України військовим майном, а також визначення порядку вилучення і передачі його до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність (за згодою відповідних органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності) належить до компетенції Кабінету Міністрів України з урахуванням того, що озброєння та бойова техніка можуть передаватися лише до військових формувань, існування яких передбачено законом, а військова зброя та боєприпаси до неї також Державній спеціальній службі транспорту. Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування.

Згідно зі статті 3 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті).

Статтею 137 Господарського кодексу України (чинний на час спірних правовідносин) визначено, що правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб`єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом). Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб`єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб`єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням.

З наведеного вбачається, що до структури Збройних сил України входять військові частини, комплектування особовим складом яких забезпечується Міністерством Оборони України, як уповноваженим органом управління, в т.ч. шляхом прийняття громадян України на військову службу за контрактом, а також те, що з моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням, а на Міністерство оборони України покладаються функції контролю за використанням майна переданого в оперативне управління.

Як вище встановлено судом, головний сержант ОСОБА_2 перебуває на посаді командира інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти військової частини НОМЕР_1 згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 24.05.2022 року № 134.

Автомобіль КрАЗ-64431082, військовий номер НОМЕР_8 , належить військовій частині НОМЕР_1 згідно Акту приймання-передачі транспортного засобу, складеного ІНФОРМАЦІЯ_2 від 15.04.2022 року № 1/вх/610.

Головний сержант ОСОБА_2 має право керувати автомобілем КрАЗ-64431082, військовий номер НОМЕР_8 , згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.12.2023 № 629 агд "Про закріплення автомобільної техніки за складом водіїв у військовій частині НОМЕР_1 у 2024 році".

За частиною 9 статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військовослужбовцями є особи, які проходять військову службу.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби:

1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);

2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;

3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);

4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою;

5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Частиною 1 статті 5 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" передбачено, що за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов`язань, а також за шкоду і збитки, заподіяні довкіллю, правам та інтересам фізичних і юридичних осіб та державі, військова частина як суб`єкт господарської діяльності несе відповідальність, передбачену законом та договором.

З огляду на викладене, оскільки транспортний засіб КРАЗ, державний номерний знак НОМЕР_6 з напівпричепом МТМ, державний номерний знак НОМЕР_7 станом на момент скоєння спірного ДТП було зареєстровано за Військовою частиною НОМЕР_1 , а ОСОБА_2 у вказаний період був військовослужбовцем вказаної військової частини, господарський суд дійшов висновку про те, що в даному випадку, особою, відповідальною за завданий збиток, є саме відповідач.

А отже, у позивача, як у страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, в межах виплаченої суми виникло право зворотної вимоги до відповідача, як до особи, відповідальної за заподіяну винуватцем ДТП шкоду.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №15-рп/2002 від 09.07.2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб`єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту.

З огляду на викладене, позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов`язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування. Відповідно до зазначених вище норм позивач може реалізувати своє право шляхом подачі відповідного позову до суду. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 28.08.2012 у справі №23/279.

За висновками суду, внаслідок виплати позивачем страхового відшкодування страхувальнику за договором добровільного страхування наземного транспорту, останній набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Господарський суд наголошує, що згідно з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 06.07.2018 у справі №924/675/17, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди у разі виникнення спору щодо визначення його розміру виходять із фактичної суми, встановленої згідно з висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Як було встановлено судом вище, сума страхового відшкодування становить 123 470,50 грн.

Враховуючи те, що сума страхового відшкодування у розмірі 123 470,50 грн підтверджена належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, а відповідач на момент прийняття рішення не надав документів на підтвердження сплати позивачу зазначеної суми або обґрунтованих заперечень щодо розміру страхового відшкодування, суд дійшов висновку про законність та доведеність вимог позивача до відповідача щодо стягнення витрат, пов`язаних зі сплатою страхового відшкодування в розмірі 123 470,50 грн.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За викладеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 123 470,50 грн страхового відшкодування.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення 123 470,50 грн задовольнити повністю.

Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_9 ) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" (03150, місто Київ, вулиця Казимира Малевича, будинок 31, код ЄДРПОУ 31650052) 123 470,50 грн страхового відшкодування, 2 662, 40 грн., витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 12.08.2026

Суддя Ю.А. Бажанова