Ухвала суду № 138913018, 06.08.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

06 серпня 2026 року Справа № 903/952/22Суддя Господарського суду Волинської області Вороняк А.С., за участі секретаря судового засідання Коритан Л.Ю., розглянувши скаргу ліквідатора ЗАТ «Волинь-Лада» Григор`єва В.В. на дії та бездіяльність заступника начальника Маневицького відділу державної виконавчої служби у Камінь-Каширському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів) Наумчук Ольги Володимирівни, скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, зобов`язання вчинити дії

у справі №903/952/22

за заявою ОСОБА_1

до боржника: Закритого акціонерного товариства "Волинь-Лада"

про банкрутство

за участю представників-учасників справи (виконавчого провадження):

скаржник (ліквідатор ЗАТ «Волинь-Лада»): н/з;

від Маневицького відділу державної виконавчої служби у Камінь-Каширському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів): н/з.

У зв`язку з неявкою сторін, запис розгляду судової справи не здійснювався, відповідно до ч.3 ст. 222 ГПК України.

Суть спору: 23.06.2026 через систему Електронний суд надійшла скарга ліквідатора ЗАТ Волинь-Лада Григор`єва В.В. на дії та бездіяльність заступника начальника Маневицького відділу державної виконавчої служби у Камінь-Каширському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Наумчук Ольги Володимирівни у якій просить суд (із врахуванням прийнятої судом заяви про зміну предмету скарги):

- визнати незаконними дії та бездіяльність заступника начальника Маневицького відділу державної виконавчої служби у Камінь-Каширському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Наумчук Ольги Володимирівни щодо закриття виконавчого провадження №77073966 та не надання відповіді на запит арбітражного керуючого;

- зобов`язати заступника начальника Маневицького відділу державної виконавчої служби у Камінь-Каширському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Наумчук Ольгу Володимирівну поновити здійснення виконавчих дій в межах виконавчого провадження №77073966.

- скасувати постанову заступника начальника Маневицького відділу державної виконавчої служби у Камінь-Каширському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Наумчук Ольги Володимирівни від 30.07.2025 про закінчення виконавчого провадження №77073966.

В обґрунтування скарги зазначає, що 03.04.2026 до Маневицького відділу державної виконавчої служби у Камінь-Каширському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) був надісланий запит арбітражного керуючого, в якому просив повідомити причини та підстави для закриття виконавчого провадження №77073966 із наданням відповідних документів.

24.04.2026 арбітражним керуючим отримано відповідь в якій вказано, що ВП було закрите на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 ЗУ Про виконавче провадження (фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом) у зв`язку із тим, що частину майна було передано згідно акту вилучення та передачі майна стягувачу від 24.07.2025, а в акті зазначено, що майно під пунктами 8, 9, 10, 11, 12 перебуває в приміщенні за адресою м. Луцьк, вул. Кільцева, 1, вмонтоване в лінію діагностики.

30.04.2026 до Маневицького відділу державної виконавчої служби у Камінь-Каширському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) був надісланий запит арбітражного керуючого, в якому просив поновити виконавче провадження №77073966 та вчинити всі передбачені Законом заходи з виконання виконавчого документу, адже завершення виконавчого провадження без реального виконання виконавчого листа є недопустимим. Проте, як зазначає арбітражний керуючий, Маневицьким відділом державної виконавчої служби у Камінь Каширському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) всупереч положень ст. 12-1 КУзПБ відповіді на вказаний запит не надано.

На думку скаржника, такі дії заступника начальника Маневицького відділу державної виконавчої служби у Камінь-Каширському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Наумчук Ольги Володимирівни щодо закриття виконавчого провадження та подальша бездіяльність Маневицького відділу державної виконавчої служби у Камінь-Каширському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) щодо ненадання належної реакції на запити арбітражного керуючого та не поновлення вчинення виконавчих дій порушують права стягувача ЗАТ Волинь-Лада та всіх кредиторів у справі, оскільки перешкоджають належному виконанню судового рішення (ухвали) від 10.06.2024 в справі №903/952/22 та як наслідок продажу майна банкрута, та задоволенню вимог кредиторів.

Крім того, просить в порядку підготовки до розгляду скарги витребувати в Маневицького відділу державної виконавчої служби у Камінь-Каширському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) матеріали виконавчого провадження №77073966.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначено складу суду від 23.06.2026 скаргу розподілено судді Вороняку А.С.

Відповідно до відомостей, що містяться в табелі обліку робочого часу програмного комплексу Діловодство спеціалізованого суду суддя Вороняк А.С. в період з 22.06.2026 по 05.07.2026 перебував у відпустці.

Ухвалою суду від 07.07.2026 прийнято та призначено до розгляду скаргу ліквідатора ЗАТ Волинь-Лада Григор`єва В.В. на дії та бездіяльність заступника начальника Маневицького відділу державної виконавчої служби у Камінь-Каширському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів) Наумчук Ольги Володимирівни. Постановлено, що розгляд скарги відбудеться 20.07.2026. Постановлено скаргу розглядати у межах справи №903/952/22 за заявою ОСОБА_1 до боржника Закритого акціонерного товариства "Волинь-Лада" про банкрутство. Запропоновано заступнику начальника Маневицького відділу державної виконавчої служби у Камінь-Каширському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів) Наумчук Ользі Володимирівні подати відзив на скаргу ліквідатора банкрута на дії/бездіяльність у строк до 15.07.2026, докази надіслання іншим учасникам справи (виконавчого провадження). Клопотання ліквідатора ЗАТ Волинь-Лада про витребування доказів задоволено. Зобов`язано Маневицький відділ державної виконавчої служби у Камінь-Каширському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) у строк до 15.07.2026 подати суду копії матеріалів виконавчого провадження №77073966.

10.07.2026 через систему Електронний суд від Маневицького відділу державної виконавчої служби у Камінь-Каширському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшов відзив на скаргу у якому просить суд скаргу залишити без розгляду та відмовити у задоволенні скарги, оскільки остання є безпідставною, необґрунтованою та такою, що не відповідає вимогам закону, й не підлягає задоволенню. Зокрема зазначають, що арбітражному керуючому ліквідатору ЗАТ Волинь-Лада було відомо про наявність майна: прибору перевірки світла фар - 7637.65 грн., лінії діагностичного контролю - 37672.36 грн., тесту перевірки сходження - 8528.70 грн., тесту перевірки амортизаторів 41806.07грн., гальмівних барабанів - 34329.22грн в м. Луцьку. Однак в своїй заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач не розмежував список предметів необхідних для передачі стягувачу, які перебувають на території, яка відноситься за територіальністю до Маневицького відділу державної виконавчої служби у Камінь-Каширському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, а подав дві ідентичні заяви про відкриття виконавчого провадження як до Маневицького Відділу, так і до Відділу державної виконавчої служби у м. Луцьку. Стягувач підтверджує факт отримання ним майна, яке передане Маневицьким Відділом разом з тим не наводить аргументи щодо відсутності майна, яке розташоване на території Відділу ДВС у м. Луцьку і яке він може отримати у м. Луцьк, однак з певних причин не бажає звернутися до державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у м. Луцьку Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України. Щодо не отримання постанови про закінчення виконавчого провадження, повідомляємо що державним виконавцем 30.07.2025 за вих. № 22560 направлено постанову про закінчення виконавчого провадження сторонам та до Господарського суду Волинської області, що підтверджується журналом вихідної кореспонденції. Вказана постанова про закінчення виконавчого провадження надіслана стягувачу простою поштовою кореспонденцією 30.07.2025 року за вихідним № 22560. Стягувач сам не заперечує той факт, що йому дійсно було відомо про закінчення виконавчого провадження як з Реєстру виконавчих проваджень (Автоматизованої системи виконавчого провадження (АСВП), так із інформації отриманої від Відділу. Однак жодного разу стягувач не заявив про надання копії постанови про закінчення виконавчого провадження, що вказує на те, що стягувач не бажав з певних мотивів отримати зазначену постанову про закінчення виконавчого провадження хоча відповідно до ст.. 19 Закону мав на це право. Представником заявника Григор`євим В.В. пропущено строк оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження у виконавчому провадженні № 77073966, де відповідно до частини 5 статті 74 Закону рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Стягувач порушив строк оскарження до суду постанову про закінчення виконавчого провадження № 77073966, оскільки постанова про закінчення виконавчого провадження від 30.07.2025 ВП № 77073966 направлена стягувачу, боржнику та до Господарського суду Волинської області 30.07.2025 за вих. № 22560. У запиті арбітражного керуючого від 03.04.2026 № 01-12/131, він наголошує про те, що 03.04.2026 з реєстру виконавчих проваджень йому стало відомо, що виконавче провадження № 77073966 завершене. У відповіді Відділу на зазначений вище запит від 15.04.20226 вих № 19.5 4/26/7361, зазначено, що виконавче провадження закінчене 30.07.2025 року на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України Про виконавче провадження (інформація направлена рекомендованим листом R067152305823, отримано скаржником згідно даних ПАТ Укрпошта 24.04.2026). Згіжно телефонного дзвінка до начальника Відділу 30.04.20264 на запит арбітражного керуючого від 30.04.2026 № 01-12/220 він також наголосив про те, що йому відомо про закінчення виконавчого провадження № 77073966 та прохання поновити виконавче провадження. Під час визначення початку перебігу строку звернення до суду із скаргою на дії (бездіяльність) суб`єкта, закріпленого у частині першій статті 341 ГПК України, необхідно враховувати поведінку скаржника (чи мав він реальну можливість (повинен був) дізнатися про стверджуване ним порушення його прав, вчинені ним дії, направлені на з`ясування стану виконавчого провадження тощо). Даний відзив на скаргу долучений до матеріалів справи.

13.07.2026 через систему Електронний суд від начальника Маневицького відділу державної виконавчої служби у Камінь-Каширському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів) Будь Сергія Леонідовича надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в системі відеоконференцзв`язку ВКЗ.

Ухвалою суду від 17.07.2026 заяву начальника Маневицького відділу державної виконавчої служби у Камінь-Каширському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів) Будь Сергія Леонідовича про проведення судового засідання у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв`язку ВКЗ задоволено. Постановлено проводити судове засідання по справі № 903/952/22 20.07.2026 об 11:30 год. в режимі відеоконференції з начальником Маневицького відділу державної виконавчої служби у Камінь-Каширському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів) Будь Сергієм Леонідовичем у приміщенні Господарського суду Волинської області за адресою: Волинська область, м. Луцьк, пр. Волі 54А, в залі судових засідань №208.

16.07.2026 через відділ документального забезпечення та контролю суду від начальника Маневицького відділу державної виконавчої служби у Камінь-Каширському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів) Будь Сергія Леонідовича надійшов супровідний лист до якого долучив копії матеріалів виконавчого провадження №77073966 на 33 арк. Даний супровідний лист долучено до матеріалів справи.

17.07.2026 через відділ документального забезпечення та контролю суду від арбітражного керуючого надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Дане клопотання долучено до матеріалів справи.

17.07.2026 через систему Електронний суд від ліквідатора ЗАТ Волинь-Лада Григор`єва В.В. надійшла заява у якій просить суд прохальну частину скарги доповнити пунктом прохальної частини наступного змісту: Скасувати постанову заступника начальника Маневицького відділу державної виконавчої служби у Камінь-Каширському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Наумчук Ольги Володимирівни від 30.07.2025 про закінчення виконавчого провадження №77073966. У заяві зазначає, що тільки 17.07.2026 зміг побачити постанову від 30.07.2025 заступника начальника Маневицького відділу державної виконавчої служби у Камінь-Каширському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Наумчук Ольги Володимирівни про закінчення виконавчого провадження №77073966, а саме після ознайомлення із копією матеріалів виконавчого провадження, що надійшли до суду від Маневицького відділу державної виконавчої служби у Камінь-Каширському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів). Крім того зазначає, що окрім вже наведених в поданих документах доводів які підтверджують незаконність постанови про завершення виконавчого провадження звертає увагу суду на те, що виконавець закрив повністю виконавче провадження, в тому ж числі в частині передачі того майна яке самим же виконавцем визнане таким, що не передалось по акту, який виконавець вказує як підставу для завершення ВП, що вказано і в самому ж акті виконавцем (про не передачу частини майна тобто про не виконання частини виконавчого документу).

20.07.2026 у судовому засіданні ліквідатор ЗАТ Волинь-Лада та начальник Маневицького відділу державної виконавчої служби у Камінь-Каширському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів) Будь Сергій Леонідович надали пояснення щодо скарги та заяви про доповнення предмету оскарження.

20.07.2026 суд прийняв заяву ліквідатора про зміну предмету скарги шляхом доповнення вимог новою (без зміни підстав скарги): Скасувати постанову заступника начальника Маневицького відділу державної виконавчої служби у Камінь-Каширському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Наумчук Ольги Володимирівни від 30.07.2025 про закінчення виконавчого провадження №77073966.

Ухвалою суду від 20.07.2026 продовжено строк розгляду скарги на двадцять днів. Повідомлено учасників справи (виконавчого провадження) про те, що розгляд скарги відбудеться 06.08.2026. Запропоновано заступнику начальника Маневицького відділу державної виконавчої служби у Камінь-Каширському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів) Наумчук Ользі Володимирівні, Шумському О.В., Хомичу І.В. подати суду у строк по 30.07.2026 письмові пояснення на вимоги ліквідатора ЗАТ Волинь-Лада(в т.ч. з урахуванням зміненого предмету вимог скарги), із доказами надіслання іншим учасникам справи (виконавчого провадження).

06.08.2026 представники учасників справи (виконавчого провадження) у судове засідання не прибули, хоча належно були повідомлені про час та місце розгляду справи.

Згідно ч.3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

За змістом ч. 2 ст. 342 ГПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

При цьому, відкладення розгляду справи (зокрема і скарги) є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тобто, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про дату, час та місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

З врахуванням наведеного, а також вжиття судом всіх передбачених чинним законодавством заходів повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду скарги, суд приходить до висновків про відсутність підстав до відкладення розгляду скарги та можливість розгляду останньої за відсутності представників учасників справи.

Розглянувши подану скаргу та наявні у справі письмові докази, господарський суд встановив таке.

Постановою господарського суду Волинської області від 29.06.2023 в справі №:903/952/22 було визнано банкрутом ЗАТ Волинь-Лада (ЄДРПОУ: 13346504) та відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором призначено арбітражного керуючого Григор`єва Валерія Васильовича (Свідоцтво Міністерства юстиції України про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 310 від 12.03.2013, адреса: вул. Коперника, 36, м. Луцьк, 43010).

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 10.06.2024 у справі №903/952/22 було вирішено було вирішено зобов`язати солідарно ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) у строк до 25 червня 2024 року передати арбітражному керуючому (ліквідатору Закритого акціонерного товариства "Волинь-Лада") Григор`єву Валерію Васильовичу (Свідоцтво Міністерства юстиції України про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №310 від 12.03.2013р., м. Луцьк, вул. Коперника, буд.36А, РНОКПП НОМЕР_3 ) рухоме майно Закритого акціонерного товариства Волинь-Лада (код ЄДРПОУ 13346504), а саме:

Назва рухомого майнакількістьціна/оціночна вартість (гри.)Мотортестер FSA 720141 873.07Датчик вимірювальний1824.06Токова цанга14 475.39Системний тестер118 491.53Програмне забезпечення13 623.96Зарядний пристрій12 271.20Набір тестових приборів JETRON114 658.92Прибор перевірки світла фар17 637.65Лінія діагностичного контролю137 672.36Тест перевірки сходження18 528.70Тест перевірки амортизаторів141 806.07Гальмівні барабани134 329.22СD-ROM СJРАСSOFT12 141.17Всього:218 333.33 грн.

У подальшому, 04.02.2025 Маневицьким відділом державної виконавчої служби у Камінь-Каширському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) було відкрито виконавче провадження № 77073966 з виконання ухвали від 10.06.2024 в справі №903/952/22.

Судом встановлено, що в межах ВП останньому передано частину майна на виконання ухвали, однак, як вказано в документах, складених при переданні майна, позиції №8, 9, 10, 11, 12 передано не було, що засвідчено сторонами та виконавцем.

За доводами ліквідатора 03.04.2026 з реєстру виконавчих проваджень, що міститься у загальному доступі за номером виконавчого провадження йому стало відомо, що виконавче провадження №77073966 завершене. При цьому, постанова про закриття виконавчого провадження за доводами останнього не надходила та станом на дату звернення із скаргою в останнього була відсутня, оскільки доступу як сторони виконавчого провадження(парольта ідентифікатор відсутні) не мав.

03.04.2026 до Маневицького відділу державної виконавчої служби у Камінь-Каширському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) ліквідатором надісланий запит, в якому висловлене прохання повідомити причини та підстави для закриття виконавчого провадження №77073966 із наданням відповідних документів.

Судом встановлено, що 24.04.2026 ліквідатором було отримано відповідь в якій вказано, що виконавче провадження було закрите на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 ЗУ Про виконавче провадження (фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом) у зв`язку із тим, що частину майна було передано згідно акту вилучення та передачі майна стягувачу від 24.07.2025, а в акті зазначено, що майно під пунктами 8, 9, 10, 11, 12 перебуває в приміщенні за адресою м. Луцьк, вул. Кільцева, 1, вмонтоване в лінію діагностики. Також, зазначено, що на території, на яку поширюється компетенція Маневицького ВДВС, вказане майно не перебуває, оскільки зобов`язання за виконавчим листом солідарне, запропоновано звернутися до ВДВС у м. Луцьку. Додатком до даної відповіді був акт вилучення та передачі майна стягувачу від 24.07.2025, про що учасники справи не заперечують.

30.04.2026 до Маневицького відділу державної виконавчої служби у Камінь-Каширському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) був надісланий запит арбітражного керуючого, в якому висловлене прохання поновити виконавче провадження №77073966 та вчинити всі передбачені законом заходи з виконання виконавчого документу.

Однак, за доводами ліквідатора Маневицьким відділом державної виконавчої служби у Камінь Каширському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) всупереч положень ст. 12-1 КУзПБ відповіді на вказаний запит не надано.

Виконання судових рішень є заключним етапом процедури захисту суб`єктивних прав та законних інтересів кредитора. При цьому у правовій доктрині переважає підхід до розуміння стадії виконання судових рішень саме як заключної стадії цивільного/господарського процесу. Такий підхід наразі втілений і в чинному законодавстві України (стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження").

За статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Водночас не менш важливим є підхід до розуміння стадії виконання судових рішень, запроваджений практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). ЄСПЛ тлумачить вимогу виконання остаточних судових рішень принаймні у контексті декількох конвенційних прав, зокрема права на справедливий судовий розгляд (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція)), права на мирне володіння майном (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції), права на ефективний засіб правового захисту (стаття 13 Конвенції) та права на повагу до приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції (стаття 8 Конвенції). Основним у наведеному переліку є пункт 1 статті 6 Конвенції, що закріплює право на справедливий судовий розгляд справ, і саме тлумачення зазначеного права ЄСПЛ дало змогу сформулювати основні стандарти у сфері виконавчого провадження, що випливають з його практики. Така позиція, що ґрунтується на детальному аналізі практики ЄСПЛ, відображає належність виконавчого провадження до судових процедур і одночасно свідчить про його тісну пов`язаність з іншими інститутами, зокрема з інститутами матеріального права, на приписах якого ґрунтуються ті вимоги і процедури, які відбуваються в рамках виконавчого провадження.

У рішеннях ЄСПЛ неодноразово зверталася увага, що за змістом пункту 1 статті 6 Конвенції провадження з виконання судових рішень є самостійною, але невід`ємною частиною судового розгляду, невід`ємною стадією процесу правосуддя (див. рішення ЄСПЛ від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції", від 27.07.2004 у справі "Ромашов проти України", від 11.01.2005 у справі "Дубенко проти України тощо).

Конституційний Суд України в Рішенні від 15.05.2019 № 2-р(ІІ)/2019 наголосив, що забезпечення виконання державою судового рішення як невід`ємної складової права кожного на судовий захист закладено на конституційному рівні у зв`язку із внесенням Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" змін до Конституції України та доповненням її, зокрема, статтею 129-1, частиною другою якої передбачено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист, яка охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

ЄСПЛ зазначає, що провадження в суді та виконавче провадження є відповідно першою та другою стадіями одного провадження. Виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатися як цілісний процес (рішення від 06.09.2007 у справі "Моргуненко проти України" та від 27.11.2008 у справі "Крутько проти України").

Отже, виконавче провадження є стадією судового процесу - логічно та функціонально відокремленою системою процесуальних дій, що вкладаються в алгоритм процесуальної діяльності суду та учасників справи і спрямовані на досягнення відповідної процесуальної мети.

Подібні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 13.04.2023 у справі № 910/21981/16.

Разом з цим, Конституційний Суд України у рішенні від 01.03.2023 № 2-р(II)/2023 у справі № 3-27/2022(54/22) зазначив, що виконання судового рішення є невідокремним складником права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); обов`язкове виконання судового рішення є доконечною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та поновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам "верховенства права" (правовладдя) та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист (перше речення абзацу восьмого, абзац чотирнадцятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини рішення від 15.05.2019 року № 2-р(II)/2019).

Окрім цього, Конституційний Суд України у рішенні від 13.05.2024 № 6-р(ІІ)/2024 вказував, що виконання судового рішення є доконечною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист. На стадії здійснення судового контролю за виконавчим провадженням розгляд скарг на рішення, дію або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця спрямовано на забезпечення обов`язкового виконання судового рішення, ухваленого на користь особи, задля реального захисту та поновлення її прав, свобод, інтересів, що зазнали порушення, без гарантування яких неможливо забезпечити право кожного на судовий захист. Відповідно, належний рівень організації виконавчого провадження та можливість судового оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця без будь-яких несправедливих обмежень та надмірних перешкод є запорукою реального та своєчасного виконання судового рішення та сприяє підвищенню довіри до судової влади (п.4.5 рішення).

Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (ст. 3 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів").

Згідно з пунктами 1, 2, 9 частини першої статті 4 Закону України "Про органи та осіб, що здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" діяльність органів державної виконавчої служби та приватних виконавців здійснюється з дотриманням принципів верховенства права, законності, співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.

Статтею 18 вказаного Закону передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частин третьої, п`ятої статті 10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень, зокрема є вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів. (частини п`ята та шоста статті 26 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" під час виконання рішень про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, виконавець вилучає такі предмети у боржника і передає їх стягувачу, про що складає акт передачі. У разі знищення предмета, що мав бути переданий стягувачу в натурі, виконавець складає акт про неможливість виконання рішення, що є підставою для закінчення виконавчого провадження, а в разі встановлення факту відсутності предмета, що мав бути переданий стягувачу, повертає виконавчий документ стягувачу.

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, встановлено статтею 63 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до частин першої та другої статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Разом із цим судове рішення про зобов`язання передати предмети може бути виконано також у порядку, передбаченому статтями 10 і 60 Закону України "Про виконавче провадження", а також положеннями Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, зареєстрованої в Мін`юсті 02.04.2012 за № 489/20802 (далі - Інструкція) (див. mutatis mutandis висновки КГС ВС, викладені у підпункті 4.18 постанови від 13.09.2021 у справі № 902/862/15).

Відповідно до пункту 1 розділу ІХ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, здійснюється в порядку, визначеному статтею 63 Закону.

Згідно із пунктами 23 - 26 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень Передача стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, здійснюється в установлений виконавцем строк за участю сторін виконавчого провадження. У разі наявності інформації про місцезнаходження предметів, зазначених у виконавчому документі, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження вказує час та місце примусового виконання рішення про передачу стягувачу присуджених предметів, а також попереджає стягувача про повернення йому виконавчого документа на підставі пункту 4 частини першої статті 37 Закону, якщо він не з`явиться на виконання без поважних причин. Виконавець в присутності понятих вилучає у боржника предмети, зазначені у виконавчому документі і передає їх стягувачу або його представнику, про що складає акт передачі. Акт складається у трьох примірниках. Один примірник акта залишається у виконавчому провадженні, інші - вручаються стягувачу та боржникові або їх представникам під підпис. В акті зазначаються реквізити виконавчого документа та номер виконавчого провадження, прізвища, імена та по батькові виконавця, сторін виконавчого провадження та інших осіб, які беруть участь у передачі майна, короткий опис майна. Акт підписуються виконавцем та сторонами виконавчого провадження, а також іншими особами, які беруть участь у передачі майна. У разі відмови сторін виконавчого провадження від підпису про це зазначається в акті. У разі відсутності боржника та якщо рішення може бути виконано без його участі, виконання рішення проводиться за участю стягувача або його представника та двох понятих. Якщо під час виконання рішення про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, виявлено лише частину таких предметів, виконавець здійснює їх передачу в порядку, встановленому пунктом 24 цього розділу, про що робить відмітку у виконавчому документ.

Аналіз наведених положень Закону та Інструкції дозволяє дійти висновку, що судове рішення про передачу предметів може бути виконано без участі боржника, зокрема, шляхом вилучення предмета, зазначеного у виконавчому документі, і передачі його стягувачу або його представнику в присутності двох понятих, про що складається відповідний акт.

Як вже встановив суд, ухвалою Господарського суду Волинської області від 10.06.2024 у справі №903/952/22 було вирішено було вирішено зобов`язати солідарно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у строк до 25 червня 2024 року передати арбітражному керуючому (ліквідатору Закритого акціонерного товариства "Волинь-Лада") Григор`єву Валерію Васильовичу (Свідоцтво Міністерства юстиції України про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №310 від 12.03.2013р., м. Луцьк, вул. Коперника, буд.36А, РНОКПП НОМЕР_3 ) рухоме майно Закритого акціонерного товариства Волинь-Лада.

30.07.2026 посилаючись на положення зокрема, п. 9 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець ухвалив постанову, якою закінчив виконавче провадження № 77073966.

За змістом п. 9 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Між тим, суд зазначає, що ухвала Господарського суду Волинської області від 10.06.2024 у справі №903/952/22 станом на момент із зверненням стягувача із скаргою в цій справі не виконана у повному обсязі, оскільки останньому в межах виконавчого провадження №77073966 було передано лише частину майна на її виконання. Заступником начальника Маневицького відділу державної виконавчої служби у Камінь-Каширському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Наумчук Ольгою Володимирівною не було встановлено знищення майна, що підлягало передачі стягувачу.

Отже, судове рішення в цій справі, на момент подання відповідної скарги не було виконано. Разом з тим, фактичною метою виконавчого провадження є захист порушених, оспорюваних, невизнаних інтересів позивача (стягувача), яке полягає в примусовому виконанні рішення суду.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що заступник начальника Маневицького відділу державної виконавчої служби у Камінь-Каширському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Наумчук Ольга Володимирівна ухвалила постанову з порушенням положень п. 9 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" та права скаржника на виконання остаточного судового рішення, оскільки матеріали виконавчого провадження №77073966 не містять доказів фактичного виконання в повному обсязі ухвали Господарського суду Волинської області від 10.06.2024 чи знищення майна, що підлягає передачі стягувачу у цій справі.

Однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення (пункт 9 частини першої статті 129 Конституції України). Аналогічне положення міститься у пункті 7 частини третьої статті 2 ГПК України.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно із частиною першою статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

У рішенні "Горнсбі проти Греції" (§ 40) ЄСПЛ наголосив, що відповідно до усталеного прецедентного права пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

У справі "Глоба проти України" (заява № 15729/07, §§ 26, 27) ЄСПЛ зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності. Суд також повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. також рішення від 07.06.2005 у справі "Фуклев проти України", заява № 71186/01, § 84).

Таким чином, установлена обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дозволяє ставити його виконання в залежність від волі боржника або будь-яких інших осіб, зокрема виконавця, на вчинення чи невчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів.

Схожі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 910/7310/20 та постановах Верховного Суду від 30.08.2018 у справі № 916/4106/14, від 25.09.2020 у справі № 924/315/17.

Аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання статті 13 Конвенції, ЄСПЛ неодноразово вказував, що для того, аби бути ефективним, національний засіб юридичного захисту має бути: незалежним від будь-якої дискреційної дії державних органів та доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 у справі "Гурепка проти України", заява № 61406/00, §59); "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (див. рішення від 05.04.2005 у справі "Афанасьєв проти України", заява № 38722/02, §75); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 16.08.2013 у справі "Гарнага проти України", заява № 20390/07, §29).

Відповідно до пункту 11 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

Враховуючи, що відповідно до абзацу другого частини першої статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" наслідком закінчення виконавчого провадження є те, що виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом, суд погоджується з доводами ліквідатора, про те, що постанова, якою закінчено виконавче провадження № 77073966, перешкоджає стягувачу за виконавчим документом реалізувати свої права на примусове виконання остаточного судового рішення.

Разом із цим Закон України "Про виконавче провадження" передбачає можливість відновлення виконавчого провадження.

Так, згідно із частиною першою статті 41 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 911/3411/14 та від 16.11.2022 у справі № 910/7310/20).

Так, відповідно до висловлених Великою Палатою Верховного Суду висновків про застосування частини першої статті 41 Закону України "Про виконавче провадження" (постанови від 03.11.2020 у справі № 916/617/17 та від 16.11.2022 у справі № 910/7310/20) постанову про закінчення виконавчого провадження, яка ухвалена без урахування вимог закону, можна оскаржити в судовому порядку, а відновлення відповідних прав скаржника може бути ефективно здійснене у разі задоволення скарги та скасування такої постанови.

Беручи до уваги викладене, суд зазначає, що в цій ситуації ефективним засобом, здатним відновити право стягувача на примусове виконання остаточного судового рішення, є скасування постанови, оскільки після її скасування виконавче провадження № 77073966 в силу частини першої статті 41 Закону України "Про виконавче провадження" підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного судового рішення.

Крім того, судом встановлено, що 03.04.2026 до Маневицького відділу державної виконавчої служби у Камінь-Каширському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) ліквідатором надісланий запит, в якому висловлене прохання повідомити причини та підстави для закриття виконавчого провадження №77073966 із наданням відповідних документів.

24.04.2026 ліквідатором було отримано відповідь в якій вказано, що виконавче провадження було закрите на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 ЗУ Про виконавче провадження (фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом) у зв`язку із тим, що частину майна було передано згідно акту вилучення та передачі майна стягувачу від 24.07.2025, а в акті зазначено, що майно під пунктами 8, 9, 10, 11, 12 перебуває в приміщенні за адресою м. Луцьк, вул. Кільцева, 1, вмонтоване в лінію діагностики. Також, зазначено, що на території, на яку поширюється компетенція Маневицького ВДВС, вказане майно не перебуває, тому, оскільки зобов`язання за виконавчим листом солідарне, запропоновано звернутися до ВДВС у м. Луцьку. Додатком до даної відповіді був акт вилучення та передачі частини майна стягувачу від 24.07.2025, про що учасники справи не заперечують.

30.04.2026 до Маневицького відділу державної виконавчої служби у Камінь-Каширському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) був надісланий запит арбітражного керуючого, в якому висловлене прохання поновити виконавче провадження №77073966 та вчинити всі передбачені законом заходи з виконання виконавчого документу.

При цьому, суд встановив, що у матеріалах справи наявний долучений до відзиву на скаргу лист від 04.05.2026 (відповідь на запит від 30.04.2026 арбітражного керуючого) за вих. №19.5-4/269459. Водночас жодних доказів надіслання виконавцем останнього на адресу арбітражного керуючого не надано.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість скарги ліквідатора ЗАТ Волинь-Лада Григор`єва В.В. на дії заступника начальника Маневицького відділу державної виконавчої служби у Камінь-Каширському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів) Наумчук Ольги Володимирівни щодо закриття виконавчого провадження №77073966 та бездіяльність заступника начальника Маневицького відділу державної виконавчої служби у Камінь-Каширському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів) Наумчук Ольги Володимирівни щодо ненадання відповіді на запит арбітражного керуючого від 30.04.2026, скасування постанови заступника начальника Маневицького відділу державної виконавчої служби у Камінь-Каширському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Наумчук Ольги Володимирівни від 30.07.2025 про закінчення виконавчого провадження №77073966 та зобов`язання заступника начальника Маневицького відділу державної виконавчої служби у Камінь-Каширському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Наумчук Ольги Володимирівни вчинити дії щодо здійснення виконавчих дій в межах виконавчого провадження №77073966, відповідно задоволення скарги.

Водночас, у відзиві на скаргу виконавець просить суд, зокрема залишити скаргу без розгляду з огляду на те, що стягувач порушив строк оскарження до суду постанови про закінчення виконавчого провадження №77073966.

Щодо клопотання начальника Маневицького відділу державної виконавчої служби у Камінь-Каширському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів) Будь С.Л. про залишення скарги без розгляду, суд зазначає таке.

Згідно з частиною п`ятою статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною першою статті 18 ГПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

У силу статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року (далі - Конвенція), кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків або при висуненні проти неї будь-якого кримінального обвинувачення має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

За вимогами статей 8, 129 Конституції України та статей 2, 11 ГПК України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Цим принципом керується суддя, здійснюючи правосуддя.

Водночас відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Мушта проти України", "Мельник проти України"), що застосовується як джерело права при розгляді справ судами згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

Тобто право на звернення до суду не є абсолютним та обмежено вимогами процесуального закону щодо прийнятності відповідної скарги чи заяви, зокрема, стосовно строків їх подання та / або встановленої законом заборони на таке оскарження. Застосування відповідних обмежень у передбачених законом випадках не може вважатися порушенням права особи на доступ до суду.

Відповідно до статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Зокрема, статтею 339-1 ГПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Строки звернення з такою скаргою встановлено статтею 341 ГПК України. Зокрема, згідно з пунктом (а) частиною 1 зазначеної статті скаргу може бути подано до суду в десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав.

Частиною п`ятою статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" також передбачено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Пропущений строк для подання скарги може бути поновлено судом за наявності поважних причин його пропуску на підставі клопотання особи, яка подає скаргу, що має бути заявлено одночасно зі скаргою. У разі подання скарги з пропуском строку і за відсутності поважних причин для його поновлення та клопотання особи, яка подає скаргу, така скарга залишається судом без розгляду (частина друга статті 341 ГПК України).

Наведене кореспондується з положеннями частини першої статті 119 ГПК України, згідно з якою суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Верховний Суд неодноразово зазначав (зокрема у постановах від 01.11.2023 у справі № 904/3734/20, від 15.02.2024 у справі № 909/524/19, від 19.03.2024 у справі № 909/992/19), що передумовою для розгляду скарги на дії чи бездіяльність державного, приватного виконавця по суті є встановлення факту подання цієї скарги у строк, передбачений частиною першою статті 341 ГПК України, або наявності відповідного клопотання та обставин для поновлення такого строку, якщо його було пропущено з поважних причин.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 04.02.2022 у справі № 925/308/13-г щодо правил обчислення строку для звернення зі скаргою у виконавчому провадженні, виходячи з порівняльного аналізу змісту термінів "дізнався" та "повинен був дізнатися", які містяться у положеннях статті 341 ГПК України, дійшов висновку про презумпцію обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні. Доведення факту, через який сторона не знала про порушення свого права і саме з цієї причини не звернулася за його захистом до суду, недостатньо.

Верховний Суд у зазначеній постанові наголосив, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя і сторони повинні очікувати їх застосування задля забезпечення дотримання принципу юридичної визначеності.

Отже, під час визначення початку перебігу строку звернення до суду із скаргою на дії (бездіяльність) суб`єкта, закріпленого у частині першій статті 341 ГПК України, необхідно враховувати поведінку скаржника (чи мав він реальну можливість (повинен був) дізнатися про стверджуване ним порушення його прав, вчинені ним дії, направлені на з`ясування стану виконавчого провадження тощо).

Як вже встановив суд, 03.04.2026 до Маневицького відділу державної виконавчої служби у Камінь-Каширському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) ліквідатором надісланий запит, в якому висловлене прохання повідомити причини та підстави для закриття виконавчого провадження №77073966 із наданням відповідних документів.

24.04.2026 ліквідатором було отримано відповідь в якій вказано, що виконавче провадження було закрите на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 ЗУ Про виконавче провадження (фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом) у зв`язку із тим, що частину майна було передано згідно акту вилучення та передачі майна стягувачу від 24.07.2025, а в акті зазначено, що майно під пунктами 8, 9, 10, 11, 12 перебуває в приміщенні за адресою м. Луцьк, вул. Кільцева, 1, вмонтоване в лінію діагностики. Також, зазначено, що на території, на яку поширюється компетенція Маневицького ВДВС, вказане майно не перебуває, тому, оскільки зобов`язання за виконавчим листом солідарне, запропоновано звернутися до ВДВС у м. Луцьку. Додатком до даної відповіді був акт вилучення та передачі майна стягувачу від 24.07.2025, про що учасники справи не заперечують.

30.04.2026 до Маневицького відділу державної виконавчої служби у Камінь-Каширському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) був надісланий запит арбітражного керуючого, в якому висловлене прохання поновити виконавче провадження №77073966 та вчинити всі передбачені законом заходи з виконання виконавчого документу.

При цьому, суд встановив, що у матеріалах справи наявний долучений до відзиву на скаргу лист від 04.05.2026 (відповідь на запит від 30.04.2026 арбітражного керуючого) за вих. №19.5-4/269459. Водночас жодних доказів надіслання виконавцем останнього на адресу арбітражного керуючого не надано.

Судом встановлено, що поведінка скаржника та вчинені ним дії для з`ясування стану виконавчого провадження, а саме направлений запит від 03.04.2026 на одержання підтверджуючих документів про закриття провадження у справі, запит від 30.04.2026 про поновлення виконавчого провадження, відсутність паролю та ідентифікатора виконавчого провадження №77073966(у поданих копіях матеріалів виконавчого провадження відсутні докази направлення та одержання ліквідатором копії постанови про відкриття виконавчого провадження) свідчать, що він не мав реальної можливості одержати(ознайомитися) з постановою заступника начальника Маневицького відділу державної виконавчої служби у Камінь-Каширському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Наумчук Ольги Володимирівни від 30.07.2025 про закінчення виконавчого провадження №77073966.

Крім того, суд звертає увагу, що долучений начальником Маневицького відділу державної виконавчої служби у Камінь-Каширському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Будь С.Л. до відзиву на скаргу долучає витяг з журналу реєстрації вихідної кореспонденції в підтвердження факту надіслання постанови про закінчення виконавчого провадження від 30.07.2025 стягувачу простою поштовою кореспонденцією 30.07.2025 за вихідним №22560 не є беззаперечним доказом отримання арбітражним керуючим постанови про закінчення виконавчого провадження, оскільки підтверджує виключно факт реєстрації та відправлення кореспонденції, але не засвідчує її вручення ліквідатору(стягувачу).

Доказами отримання поштового відправлення можуть бути, зокрема, рекомендоване повідомлення про вручення, інформація оператора поштового зв`язку або інші належні докази доставки кореспонденції, яких матеріали справи не містять.

За таких обставин, суд приходить висновку про недоведеність належного повідомлення арбітражного керуючого про відповідь на запит від 30.04.2026, постанову про закінчення виконавчого провадження, відповідно пропущення скаржником 10-ти денного строку на подання скарги (з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів).

У матеріалах справи також відсутні докази належного отримання ліквідатором постанови про відкриття виконавчого провадження, що б дало реальну змогу останньому бути обізнаним про хід виконавчого провадження, як сторони виконавчого провадження за допомогою ідентифікатора та паролю.

Водночас, суд приймає до уваги доводи арбітражного керуючого про те, що строк на оскарження дії заступника начальника Маневицького відділу державної виконавчої служби у Камінь-Каширському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів) Наумчук Ольги Володимирівни щодо закриття виконавчого провадження №77073966 та бездіяльності заступника начальника Маневицького відділу державної виконавчої служби у Камінь-Каширському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів) Наумчук Ольги Володимирівни щодо ненадання відповіді на запит арбітражного керуючого від 30.04.2026, відповідно постанови про закриття провадження у справі не сплив, оскільки із змістом постанови та відповіддю № 19.5-4/26/9459 від 04.05.2026 на запит від 30.04.2026 арбітражний керуючий ознайомився 17.07.2026 в приміщенні суду, іншого матеріали справи не містять.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання виконавця про залишення скарги без розгляду.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Слід зазначити, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно, цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини, з урахуванням поданих доказів, видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 р. у справі № 917/1307/18, від 18.03.2020 р. у справі № 129/1033/13-ц.

Крім того, слід врахувати, що Верховним Судом неодноразово зазначалось, що при оцінці достатності доказів діють спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування є важливим елементом змагальності процесу.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність. Обов`язок (тягар доказування обставин) покладається на особу, яка посилається на ці обставини (постанови Верховного Суду від 27.02.2019 р. у справі № 922/1163/18, від 29.08.2018 р. у справі № 909/105/15, від 29.08.2018 р. у справі № 910/23428/17, від 31.01.2018 р. у справі № 10/8763/17).

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.08.2016 р. у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") наголошено, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи є вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.12.2020 р. у справі № 904/1103/20 та від 25.06.2020 р. у справі № 924/266/18.

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є надати саме ту кількість доказів, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід врахувати, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Згідно ч.1 ст. 339 ГПК України судовий контроль за виконанням судових рішень у господарських справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ст. 339-1 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Частиною 2 статті 343 ГПК України визначено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Керуючись ст.ст. 339, 339-1, 340, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

постановив:

1. У задоволенні клопотання начальника Маневицького відділу державної виконавчої служби у Камінь-Каширському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів) Будь С.Л.(викладено у відзиві на скаргу) про залишення скарги без розгляду - відмовити.

2. Скаргу ліквідатора ЗАТ Волинь-Лада Григор`єва В.В. на дії та бездіяльність заступника начальника Маневицького відділу державної виконавчої служби у Камінь-Каширському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів) Наумчук Ольги Володимирівни, скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, зобов`язання вчинити дії задовольнити.

3. Визнати незаконними дії та бездіяльність заступника начальника Маневицького відділу державної виконавчої служби у Камінь-Каширському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Наумчук Ольги Володимирівни щодо закриття виконавчого провадження №77073966 та не надання відповіді на запит арбітражного керуючого від 30.04.2026.

4. Скасувати постанову заступника начальника Маневицького відділу державної виконавчої служби у Камінь-Каширському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Наумчук Ольги Володимирівни від 30.07.2025 про закінчення виконавчого провадження №77073966

5. Зобов`язати заступника начальника Маневицького відділу державної виконавчої служби у Камінь-Каширському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Наумчук Ольгу Володимирівну поновити здійснення виконавчих дій в межах виконавчого провадження №77073966.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.255 ГПК України в строк та порядку, встановленому ст. ст. 256, 257 ГПК України.

Ухвала підписана 11.08.2026.

Суддя А. С. Вороняк