Ухвала суду № 138911871, 12.08.2026, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя ОСОБА_1

Справа № 644/8567/26

Провадження № 1-кп/644/1036/26

12.08.2026

УХВАЛА

про продовження строків запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

12 серпня 2026 року м. Харків

Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 приміщення Індустріального районного суду м. Харкова обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026221180000056 від 14.01.2026, стосовно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця м. Харків, з середньою спеціальною освітою, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , неодруженого, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий 29.11.2021 Чугуївським міським судом Харківської області за ч.1 ст.309 КК України до штрафу у сумі 51 000,00 грн, наразі перебуває в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор».

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,

ВСТАНОВИВ:

03.07.2026 у провадження головуючої судді ОСОБА_1 , на підставі протоколу автоматичного розподілу справ між суддями від 03.07.2026 (а.с. 12), надійшов обвинувальний акт, складений у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026221180000056 від 14.01.2026, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України (а.с. 10), з доданим реєстром матеріалів досудового розслідування (а.с. 6-8), розписками підозрюваного та його захисника адвоката ОСОБА_5 про отримання копій обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування (а.с. 9).

16.07.2026 на адресу Індустріального районного суду м. Харкова через систему «Електронний суд» надійшло клопотання прокурора Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з посиланням на продовження існування ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України (а.с. 56-63).

У судовому засіданні прокурор підтримав надане до суду клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою забезпечення його належної процесуальної поведінки, оскільки ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зникли.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 , яка діє в інтересах обвинуваченого на підставі доручення для надання безоплатної вторинної правничої допомоги від 08.05.2026 № 5-20-2026-003840, просила в задоволенні клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити, посилаючись на непідтвердженість ризиків оголошених прокурором, наявність міцних соціальних зв`язків у обвинуваченого та визнання вини останнім у повному обсязі за обставин викладених у обвинувальному акті, та обрати інший запобіжний захід не пов`язаний із триманням під вартою.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просив суд обрати інший запобіжний захід не пов`язаний із триманням під вартою, у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою його місця реєстрації та фактичного проживання: АДРЕСА_1 .

Суд, дослідивши клопотання обвинуваченого та прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вивчивши обвинувальний акт, складений стосовно ОСОБА_4 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, заслухавши думки учасників процесу, дійшов такого висновку.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 08.07.2026 продовжено строк дії запобіжного заходу стосовно ОСОБА_4 , застосованого в ході досудового розслідування на підставі ухвали слідчого судді Індустріального районного суду м. Харкова від 13.05.2026 до 08.07.2026 включно (а.с. 20-23), у вигляді тримання під вартою на 60 днів, а саме до 05.09.2026, в умовах Держаної установи «Харківський слідчий ізолятор» (а.с. 37-41).

За приписами ст. 193-194, 196 КПК України, п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Відповідно до ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду. Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Оцінивши обставини, визначені ст. 178 КПК України, враховуючи, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжкого злочину відповідно до ст. 12 КК України, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років з конфіскацією майна, а тому можливість призначення покарання останньому у вигляді реального позбавлення волі, може викликати загрозу втечі обвинуваченого.

Судом установлено, що обґрунтованість пред`явленої підозри ОСОБА_4 підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, оскільки згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, судом враховано доводи прокурора, що свідчать про наявність ризиків, передбаченим п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 3) незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні та достатність підстав вважати, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів застосованих до обвинуваченого не зможе запобігти вказаним прокурором ризикам.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішення питання про продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з даних матеріалів кримінального провадження, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати обґрунтованими посилання прокурора на наявність ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Заразом, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, судове провадження не закінчено, а навпаки, лише розпочате, строк обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закінчується 05.09.2026, тому продовжуючи обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд, оцінюючи сукупність обставин, зокрема й наданих стороною обвинувачення доказів на підтвердження наявності обґрунтованої підозри, достатніх підстав вважати, що існують ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених пунктами 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, дійшов мотивованого висновку про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора про продовження строків застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та неможливість застосування більш м`яких запобіжних заходів, оскільки вони не забезпечать здійснення дієвого контролю за поведінкою обвинуваченого та виконання ним процесуальних обов`язків на цьому етапі судового розгляду справи.

Так, суд бере до уваги вимоги статей 193-194, 196 КПК України, пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Так, суд дійшов переконання, що застосований до обвинуваченого раніше запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 не порушував, у зв`язку з відсутністю об`єктивної можливості такого порушення, що не залежало від його волі. Окрім цього, суд бере до уваги, що обвинувачений зареєстрований та проживає у м. Харкові, але є військовослужбовцем, тому у разі повернення на військову службу та зарахування до особового складу будь-якої військової частини з резервної НОМЕР_1 , може змінювати місце своєї дислокації відповідно до поставлених бойових завдань в/ч в умовах періоду військовою агресії Російської Федерації проти України, коли Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 на території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, а на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до ч. 2 ст. 102, п. 1, 17, 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, в країні Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України 24 лютого 2022 року № 2102-IX оголошено проведення загальної мобілізації та особливий правовий режим, в умовах якого, наразі не всі ділянки державного кордону України контролюються українською владою, що сприятиме втечі обвинуваченого від правосуддя, а тому, на переконання судді, обвинувачений може переховуватись від суду, затягувати розгляд справи, що підтверджує існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Також, суд бере до уваги обізнаність обвинуваченого про свідків, їх місця проживання, показання яких надані під час досудового слідства, що свідчить про існування загрози впливу на них, зокрема шляхом погроз, залякувань чи умовлянь задля зміни чи спотворення їх показань на стадії судового розгляду, що підтверджує існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, враховуючи процедуру отримання показань свідків у суді.

Суд зауважує, що показання учасників кримінального провадження суд отримує усно (ст. 23 КПК України). Безпосередність дослідження доказів означає звернену до суду вимогу закону про дослідження ним всіх зібраних у конкретному кримінальному провадженні доказів шляхом допиту обвинувачених, потерпілих, свідків, експерта, огляду речових доказів, оголошення документів, відтворення звукозапису і відеозапису тощо. Ця засада кримінального судочинства має значення для повного з`ясування обставин кримінального провадження та його об`єктивного вирішення. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх як кожний доказ окремо, так і у взаємозв`язку з іншими доказами, здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними у ч. 1 ст. 94 КПК України, і сформувати повне та об`єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження. Тому безпосередність допиту свідків судом, на які може вплинути обвинувачена, враховуючи обізнаність щодо їх місця проживання та перебування, здатності знайти контакти з ними, та які можуть змінити свої показання, виступає необхідним елементом процесуальної форми судового розгляду.

Також, суд бере до уваги, що судове провадження наразі триває, судом з`ясовуються обставини справи, планується допит свідків, тому продовжуючи обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд, оцінюючи сукупність обставин, а саме: досліджених доказів на підтвердження наявності обґрунтованої підозри, достатніх підстав вважати, що ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст.177 КПК України, наразі не зникли, тому суд дійшов мотивованого висновку про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та неможливість застосування більш м`яких запобіжних заходів, оскільки вони не забезпечать здійснення дієвого контролю за поведінкою обвинуваченого та виконання ним процесуальних обов`язків на цьому етапі судового розгляду справи.

Зазначені в сукупності обставини свідчать про безпідставність доводів захисника про недоведеність ризиків передбачених, п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству, тому суд, з урахуванням наведеного вище, дійшов висновку про неможливість застосування до ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Суд не бере до уваги доводи обвинуваченого щодо заміни тримання під вартою на цілодобовий арешт за місцем реєстрації та фактичного проживання, з огляду на встановлені судом обставини, а також з урахуванням того, що наявність бабусі та дідуся, тобто міцних соціальних зв`язків, про які говорив захисник обвинуваченого, не забезпечили його належну процесуальну поведінку щодо явки до суду під час досудового розслідування, а також не стали перешкодою у підозрі вчинення злочину, який наразі інкримінується ОСОБА_4 , вину у якому останній визнає у повному обсязі, та спрямованого проти здоров`я населення у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, за ч. 2 ст. 307 КК України, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна, що свідчить про високу суспільну небезпечність таких дій. Заразом, наявність міцних соціальних зв`язків не є достатньою гарантією для дотримання обвинуваченим процесуальних обов`язків, у випадку застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу.

За таких обставин, суд вбачає, що застосування інших, більш м`яких альтернативних запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити виконання обвинуваченим його процесуальних прав та обов`язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків судового розгляду.

Заслухавши думки учасників процесу, вивчивши додані до клопотання документи, суд вважає обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях-злочинів цілком обґрунтовані, а клопотання про продовження стосовно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою таким, що підлягає задоволенню, з таких підстав.

Суд дійшов переконання, що ризики передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, не зменшилися та не перестали існувати, обставини, що були враховані при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою також існувати не перестали.

При цьому суд зазначає, що стороною захисту не надано суду доказів відсутності ризиків, які були встановлені та прийнятті до уваги судом при обранні та продовженні обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У справі «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Так, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Тримання під вартою є виправданим якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи (Рішення «Лабіта проти Італії»).

На підставі викладеного, оцінюючи сукупність обставин, що враховуються при продовженні запобіжного заходу, які визначені ст. 178 КПК України, зокрема: тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, відомості про особу останнього, обставини вчинення кримінального правопорушення, суд дійшов висновку, що сторонами кримінального провадження не надано нових об`єктивних відомостей, які б свідчили про зменшення ризиків, які могли б слугувати підставою для скасування обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зазначені прокурором ризики не зменшились та не відпали, застосування більш м`яких запобіжних заходів стосовно обвинуваченого наразі є неможливим, у зв`язку з цим клопотання прокурора є обґрунтованим і підлягає задоволенню, а обраний стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою необхідно продовжити на строк шістдесят днів з моменту постановлення ухвали.

Згідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначає розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 4 статті 183 КПК України передбачений вичерпний перелік, коли суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні.

Однак, суд звертає увагу на те, що вищевказаною статтею законодавець надає право суду при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи його продовження не визначати розмір застави, однак дана стаття не є нормою прямої дії, тобто не містись обов`язкового характеру, а тому враховуючи те, ОСОБА_4 хоча обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину у умовах воєнного стану, втім без застосування насильства, а також застосування ч. 4 ст.183 КПК України є правом, а не обов`язком суду, тому суд, з урахуванням вищенаведених ризиків, дійшов переконання про доцільність визначення обвинуваченому застави у межах, встановлених у п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, у розмірі 30 (тридцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що є достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього, а також застава у зазначених розмірах здатна забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Мангурас проти Іспанії», ухваленому Великою Палатою від 28 вересня 2010 року за №12050/04, сума застави за звільнення з-під варти заявника не була надмірною. У рішенні, у справі «Мангурас проти Іспанії», Європейський суд з прав людини постановив, що не було порушено ч. 3 ст. 5 (право на свободу та особисту недоторканість) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за наступних підстав: «Відповідно до ч. 3ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи. Органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Більш того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується».

Отже, розмір застави повинен, головним чином, визначатися виходячи з особи підозрюваного/обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховуючи той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки підозрюваного/обвинуваченого до слідчого або до суду суд достатнім стримуючим фактором для нього, щоб не здійснити втечу.

При цьому Європейський суд з прав людини також наголошує, що якщо на карту поставлене право на свободу, гарантоване статтею 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, влада повинна приділяти питанню встановлення відповідного розміру застави таку ж увагу, якби це стосувалося обґрунтування необхідності тримання особи під вартою.

Отже, відповідно до вимог ст.182 КПК України, а також виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання сховатися, суд з урахуванням викладених обставин кримінального правопорушення, ризиків, передбачених п. 1 та 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, вважає за необхідне визначити заставу у розмірі, визначеному п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, стосовно ОСОБА_6 у розмірі 30 (тридцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що є достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього, а також застава у зазначених розмірах здатна забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

Станом на 01.01.2026 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3 328,00 грн, а тому розмір застави визначений судом становить 99 840 (дев`яносто дев`ять тисяч вісімсот сорок) грн 00 коп.

Заразом, суд на виконання положень, передбачених ст. 194 КПК України, вважає за необхідне покласти на ОСОБА_4 обов`язки задля забезпечення належної процесуальної поведінки, у разі внесення ним застави, а також роз`яснити наслідки їх невиконання.

Отже, з урахуванням наведеного вище, суд на цьому етапі розгляду кримінального провадження не вбачає підстав для відмови у продовженні застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого із визначенням застави або зміни йому запобіжного заходу на більш м`який, оскільки вважає, що зміна обвинуваченому обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави на більш м`які запобіжні заходи будуть недостатніми для запобігання ризикам встановленим п. 1, 3 ч.1 ст.177 КПК України.

Враховуючи викладене вище, на підставі викладеного, керуючись ст. 3, 31, 42, 177, 178, 183, 291, 314-316, 369-372 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону про продовження строків запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026221180000056 від 14.01.2026, за обвинуваченням у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, строком на 60 днів, із залишенням визначеного розміру застави, задовольнити.

Продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, строком на 60 днів, до 10 жовтня 2026 включно.

Визначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 30 (тридцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 99 840 (дев`яносто дев`ять тисяч вісімсот сорок) грн 00 коп, які необхідно внести до спливу терміну тримання під вартою на депозитний рахунок № UA208201720355299002000006674, банк отримувача ДКСУ м. Київ, код отримувача (ЄДРПОУ) 26281249, код банку отримувача 820172, отримувач коштів Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області, призначення платежу: застава згідно з ухвалою Індустріального районного суду міста Харкова від 12.08.2026 у справі № 644/8567/26 (провадження №1-кп/644/1036/26) стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у цій ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на рахунок коштів застави має бути наданий уповноваженій службовій особі Держаної установи «Харківський слідчий ізолятор».

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Держаної установи «Харківський слідчий ізолятор» негайно має здійснити розпорядження про звільнення з-під варти ОСОБА_4 та повідомити усно і письмово прокурора Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону та суддю Індустріального районного суду м. Харкова.

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти звільнити.

У разі внесення застави у визначеному судом розмірі вважається, що до обвинуваченого обрано запобіжний захід у виді застави.

З моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у цій ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:

1) прибувати до прокурора та суду за першою вимогою;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому проживає, а саме: м. Харків, без дозволу прокурора або суду

3) повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) утримуватись від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні № 12026221180000056 від 14.01.2026 стосовно обставин кримінального правопорушення.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі невиконання обов`язків, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до прокурора, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.

Застава, не звернена в дохід держави, повертається обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення (ст. 205 КПК України).

Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору до відома.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим у той же строк з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.

Повний текст ухвали виготовлений та проголошений 12.08.2026.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки: http://og.hr.court.gov.ua /sud2029/.

Суддя ОСОБА_1