Рішення № 138911408, 11.08.2026, Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області

11.08.2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

копія

Справа № 401/1648/26

Провадження № 2/401/1680/26

11 серпня 2026 року м. Світловодськ

Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Мельничика Ю.С.,

з участю: секретаря судового засідання Рудської В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Процедура (рух справи):

У травні 2026 року представник позивача звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 28794-12/2024 від 13 грудня 2024 року у розмірі 18 600 грн. 00 коп., судового збору у розмірі 2 662 грн. 40 коп. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн. 00 коп.

Відповідно до ч.4 та ч.6 ст.19, ч.ч. 1-4 ст.274 ЦПК України ухвалою суду від 05 червня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач до суду не прибув.

Відповідно до вимог частини першої статті 280 ЦПК України, суд ухвалив про проведення заочного розгляду справи на підставі доказів, які є у справі.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом в силу ч.2 ст.247 ЦПК України не здійснюється.

Аргументи позивача, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»

Позовні вимоги позивач мотивував тим, що 13 грудня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту №28794-12/2024, відповідно до умов якого відповідачу було надано грошові кошти на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в сумі 6 000 грн. 00 коп. та у строк визначеними умовами кредитного договору. Відповідач, у свою чергу, не виконав умов кредитного договору.

24 березня 2025 року ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» уклали Договір факторингу №24032025. Згідно вищевказаного Договору ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Стар Файненс Груп», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №28794-12/2024 від 13 грудня 2024 року.

Станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 18 600 грн. 00 коп., а саме: заборгованість за тілом кредиту 6 000 грн. 00 коп.; заборгованість за процентами 7 200 грн. 00 коп., 5 400 грн. 00 коп. заборгованість за штрафом.

Щодо нарахування штрафних санкцій позивач вказує, що відповідно до п. 5.3 договору, у випадку прострочення Клієнтом сплати платежів, Товариство нараховує неустойку у вигляді штрафу в розмірі 100% від суми простроченої заборгованості, з урахуванням законодавчих обмежень. Згідно п.61 Розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», у редакції від 17.03.2022 року, було встановлено мораторій на нарахування неустойки у період дії воєнного стану. Однак, на підставі Закону № 3498-IX від 22.11.2023 вказаний пункт було виключено із Закону України «Про споживче кредитування».

Позиція відповідача, ОСОБА_1 :

Відповідач про дату, час та місце судового засідання повідомлявся за місцем реєстрації, проте, в судове засідання не з`явився, причини своєї неявки суду не повідомив, відзив до суду не надав, заяв про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило.

Отже, про можливі заперечення проти позовних вимог відповідач суд не повідомив.

Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши матеріали справи та зміст заяви позивача по суті справи, оцінивши у єдності та в сукупності надані позивачем докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, проаналізувавши норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Встановлені судом обставини справи:

13 грудня 2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» укладено договір про надання фінансового кредиту № 28794-12/2024.

Відповідно до умов кредитного договору: сума кредиту 6 000 грн. 00 коп., кредит надається загальним строком на 120 днів. Процентна ставка становить 1,00 % в день.

Відповідач 13 грудня 2024 року отримав кредитні кошти у розмірі 6 000 грн. 00 коп., що підтверджується копією листа ТОВ «УПР» від 17 лютого 2026 року.

24 березня 2025 року ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» уклали Договір факторингу № 24032025. Згідно вищевказаного Договору, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №28794-12/2024 від 13 грудня 2024 року, що підтверджується копією договору факторингу № 24032025 від 24 березня 2025 року та витягом з реєстру боржників.

З розрахунку заборгованості по кредитному договору № 28794-12/2024 вбачається, що сума боргу відповідача за кредитним становить 18 600 грн. 00 коп., яка складається з: заборгованість за тілом кредиту 6 000 грн. 00 коп.; заборгованість за процентами 7 200 грн. 00 коп., 5 400 грн. 00 коп. заборгованості за штрафом.

Відповідач у добровільному порядку не сплатив заборгованість за кредитним договором, в тому числі кредит, проценти за користування кредитом та інші обов`язкові платежі, тому позивач змушений звернутись за захистом своїх порушених прав та інтересів до суду.

Відповідач не надіслала до суду відзиву на позовну заяву, отже, про свої можливі заперечення проти позовних вимог відповідач суду не повідомив.

Оцінка суду та висновок суду:

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. (ч. 1ст. 207 ЦК України)

Відповідно до п. 5 ст. 3 ЗУ "Про електронну комерцію" електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Частино 1 статті 5 ЗУ "Про електронні документи та електронний документообіг електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. (ч. 1,2 ст. 6 ЗУ "Про електронні документи та електронний документообіг").

Згідно п. 12 ч. 1ст. 3 ЗУ "Про електронну комерцію" одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір укладений з недодержанням письмової форми є нікчемним.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що договір було укладено в електронній формі, шляхом створення (формування) електронних документів.

Ч.1 ст. 527 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. (ч. 1 ст. 530 ЦК України)

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1статті 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи. Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, а також право вимоги, яке виникне в майбутньому. Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.

Відповідно до ст. 1080 ЦК України, договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Згідно ст. 1084 ЦК України, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.

Можливість заміни кредитора в зобов`язанні передбачена положеннями статті 512 ЦК України, відповідно до якої кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог цивільного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

При цьому, відступлення права вимоги призводить до заміни сторони за кредитним договором (кредитора) та не змінює умови укладеного кредитного договору.

Факт правонаступництва, за яким до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право кредитора за кредитним договором №28794-12/2024 від 13 грудня 2024 року підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами.

З урахуванням встановлених обставин та досліджених доказів, та враховуючи, що фактично отримані та використані відповідачем кошти в сумі 6 000 грн. 00 коп. за кредитним договором № 28794-12/2024 від 13 грудня 2024 року в добровільному порядку не повернуті, наявні правові підстави для їх стягнення у повному обсязі.

З наданого розрахунку позивача видно, що заборгованість по процентах, становить 7 200 грн. 00 коп.

Отже, оскільки відповідач порушив зобов`язання, встановлені кредитним договором № 28794-12/2024 від 13 грудня 2024 року, докази своєчасної та повної оплати заборгованості за цим договором в матеріалах справи відсутні, тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення суми відсотків у розмірі 7 200 грн. 00 коп.

Щодо заборгованості за штрафними санкціями у розмірі 5 400 грн. 00 коп. за кредитним договором № 28794-12/2024 від 13 грудня 2024 року, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

«Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18 згідно із Законом N 2120-IX від 15 березня 2022 року: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року N 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією РФ проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався та триває дотепер.

Відповідно до пункту 6 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 10561 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

Між тим, доводи позивача про те, що на підставі змін до закону України «Про споживче кредитування» від 22 листопада 2023 року, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань судом відхиляються, оскільки між вказаними нормами Цивільного кодексу України та Закону України «Про споживче кредитування» не виникає жодних колізій. Так, Цивільний кодекс України передбачає звільнення боржника від сплати неустойки та інших платежів, нарахованої з 24 лютого 2022 року. Закон України «Про споживче кредитування», в свою чергу, передбачає звільнення боржника від сплати неустойки та інших платежів за період з 1 березня 2020 року по 24 січня 2024 року, при цьому не вказуючи, що після 24 січня 2024 року кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки та інших платежів.

Отже, суд вважає, що нарахування штрафу в сумі 5 400 грн. 00 коп. за невиконання грошового зобов`язання є неправомірним, а відтак задоволенню не підлягає.

З огляду на вищевикладене, розглядаючи спір в межах доводів позову, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме в частині стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за сумою кредиту в сумі 6 000 грн. 00 коп., заборгованості по відсотках у розмірі 7 200 грн. 00 коп., а всього: 13 200 грн. 00 коп.

Крім того позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу у розмірі 8 000 грн.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

При цьому, суд враховує, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні судом розміру витрат на професійну правничу допомогу судом враховується, що представник позивача в судове засідання не прибував, спори вказаної категорії є поширеними та не мають особливої складності, а обсяг наданих адвокатом послуг фактично складається лише з надання консультацій та складення позовної заяви.

Враховуючи складність справи та виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та стягнути з відповідача на користь позивача 2 000 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662 грн. 40 коп., так як позовні вимоги задоволено частково, тому з відповідача необхідно стягнути на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 889 грн. 51 коп.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 10-13, 76-81, 83, 89, 141, 223, 264, 265, 268, 274, 279, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 258, 267, 525, 526, 530, 536, 549, 553, 554, 610, 611, 1048-1054 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», заборгованість за кредитним договором № 28794-12/2024 від 13 грудня 2024 року, у розмірі 13 200 грн. 00 коп., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 грн. 00 коп., а також судовий збір в сумі 1 889 грн. 51 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування сторін:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал», адреса: вул. Смаль-Стоцького , буд. 1, корп. 28, м. Київ, ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя Світловодського

міськрайонного суду Ю.С. Мельничик

Згідно з оригіналом