Рішення № 138911171, 12.08.2026, Тлумацький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 353/654/26

Провадження № 2-а/353/4/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 рокум.Тлумач

Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючої - судді Луковкіної У.Ю.,

з участю: секретаря судового засідання Мороз М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тлумачі в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,-

в с т а н о в и в :

15.06.2026 року адвокат Удовиченко В.А., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся в суд з адміністративним позовом до поліцейського 1 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області Висоцького О.О., Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7316292 від 05.06.2026 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 126 КУпАП. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 05.06.2026 року ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Lexus», д.н.з. НОМЕР_1 , на 347 км автодороги М-30 був зупинений на блокпості поліцейським 1 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області Висоцьким О.О., який в ході спілкування не зміг чітко та ясно пояснити причину зупинки відповідно до ст. 35 Закону України «Про національну поліцію». Також поліцейський не надав документи, якими підтверджено його повноваження здійснювати перевірку документів на блокпості, відповідно до Постанови КМУ № 1456 від 29.12.2021 року. У зв`язку з цим позивач звернувся на лінію «102», повідомивши оператору свої анкетні дані. Через 5 хвилин після цієї розмови до автомобіля підійшов поліцейський 1 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області Висоцький О.О. та повідомив про те, що ним складена постанова про накладення адміністративного стягнення та позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП. Вважає таку постанову незаконною та безпідставною, оскільки ОСОБА_1 не порушував ПДР та мав наявне при собі посвідчення водія, про що останній повідомляв поліцейському. В ході розгляду справи поліцейським не було ознайомлено ОСОБА_1 зі ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України та не відібрано у нього жодних пояснень, проігноровано клопотання ОСОБА_1 про залучення до участі у справі адвоката, у постанові не вірно вказано адресу місця проживання ОСОБА_1 , а також у ній відсутні посилання на докази, які б доводили наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення. Враховуючи вищенаведене, просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7316292 від 05.06.2026 року, а провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

16.06.2026 року ухвалою судді Тлумацького районного суду Івано-Франківської області позовну заяву було залишено без руху та надано термін для усунення недоліків.

У встановлений судом строк представник позивача усунув недоліки позовної заяви, в т.ч. виключив зі складу відповідачів по справі поліцейського 1 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області Висоцького Олександра Олеговича, вказавши належним відповідачем Департамент патрульної поліції.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. З огляду на предмет та ціну позову дана справа підпадає під ознаки адміністративної справи незначної складності (малозначної справи) та не віднесена до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження. Обставини справи, що згідно ч.ч. 3, 4 ст. 257 КАС України мають значення для вирішення питання про можливість розгляду справи в порядку спрощеного провадження, також свідчать про наявність підстав для розгляду цієї справи в спрощеному порядку.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 22.06.2026 року було виключено поліцейського 1 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області Висоцького О.О. з числа відповідачів по даній справі, а позовну заяву, в частині вимог пред`явлених до Департаменту патрульної поліції про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, було прийнято до провадження, відкрито провадження у справі, вирішено розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання ним відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду), висновків експертів і заяв свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Згідно ч. 1 ст. 269 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 262 КАС України розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.

25.06.2026 року на адресу Тлумацького районного суду Івано-Франківської області через підсистему «Електронний суд» від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Удовиченка В.А. надійшла заява, в якій він просив забезпечити йому та позивачу можливість взяти участь в судовому засіданні, призначеному на 29.06.2026 року в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів через систему ВКЗ.

Ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 25.06.2026 року в задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 адвоката Удовиченка В.А. про участь позивача та його представника у судовому засіданнні в режимі відеоконференції по даній справі було відмовлено.

26.06.2026 року на адресу Тлумацького районного суду Івано-Франківської області через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача - Департаменту патрульної поліції надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Свої заперечення обґрунтовував тим, що 05.06.2026 року нарядом УПП у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції під час несення служби на ДСПП «Літин» було виявлено транспортний засіб марки «Lexus», д.н.з. НОМЕР_2 , який ймовірно був незареєстрований. У зв`язку з цим поліцейський подав водію сигнал про зупинку, представився та повідомив причину зупинки. В подальшому на законну вимогу працівника поліції водій відмовився пред`явити для перевірки документи, передбачені п. 2.1 ПДР. Поліцейський попередив водія, що за такі дії передбачена адміністративна відповідальність, однак водій все ж відмовився пред`явити запитувані документи, опираючись на власну думку, що пред`явленню документів повинно передувати роз`яснення поліцейським обґрунтованості та законності причини зупинки. Відтак поліцейським за допомогою інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції» було встановлено особу водія, а саме ОСОБА_1 . В подальшому поліцейський повідомив водія про розгляд справи за фактом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП. Поліцейський ознайомив водія з правами та обов`язками, передбаченими ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України. Встановивши всі обставини справи поліцейським після розгляду справи було прийнято рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП з накладення адміністративного стягнення в розмірі 425,0 грн. та винесено відповідну постанову серії ЕНА № 7316292 від 05.06.2026 року. Відповідно до ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов`язаний на вимогу поліцейського пред`явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат "Зелена картка") або пред`явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на паперовому чи електронному носії або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), інші документи, що визначені законодавством. Також відповідно до п. 2.4 ПДР на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 ПДР. Враховуючи вищенаведене вважає, що доводи позивача з приводу відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, та безпідставності винесення оскаржуваної постанови не знаходять свого об`єктивного підтвердження, а навпаки спростовуються. Також у відзиві зазначено, що факт правопорушення та розгляд справи інспектором поліції зафіксовано на портативний відеореєстратор, відео з якого додається до відзиву. Однак вказаного відеозапису представником відповідача не було долучено до відзиву.

29.06.2026 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Удовиченко В.А. подав через підсистему «Електронний суд» відповідь на відзив, в якому просив позов задовольнити в повному обсязі та не брати до уваги відзив відповідача при постановлення судового рішення. Зазначив, що припущення поліцейського про нереєстрацію транспортного засобу під керуванням позивача не відповідають вимогам ст. 62 Конституції України та ст. 35 Закону України «Про національну поліцію». Також представник позивача зазначив, що у відзиві представник відповідача посилався на відеозапис з портативного відеореєстратора, однак такий відеозапис до відзиву не було додано.

Також 29.06.2026 року представник позивача подав до суду клопотання, в якому просив відкласти розгляд справи у зв`язку з неможливістю прибути в судове засідання в приміщення Тлумацького районного суду Івано-Франківської області, а також просив надати можливість представнику, позивачу та свідку прийняти участь в наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 29.06.2026 року в задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Удовиченка В.А. про участь у наступному судовому засіданнні по справі в режимі відеоконференції було відмовлено. Водночас вказаною ухвалою суду було частково задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Удовиченка В.А. про виклик свідка від 25.06.2026 року та 29.06.2026 року та вирішено викликати для допиту в судовому засіданні в приміщенні Тлумацького районного суду Івано-Франківської області свідка ОСОБА_2 . Також вказаною ухвалою суду було зобов`язано Департамент патрульної поліції надати суду відеозапис з нагрудної камери працівника поліції щодо факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП та складання відносно нього постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7316292 від 05.06.2026 року, за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

30.06.2026 року та 14.07.2026 року на виконання вимог ухвали суду Департамент патрульної поліції направив на адресу суду оптичний диск, на якому міститься відеозапис з портативного відеореєстратора поліцейського 1 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області Висоцького О.О., на якому зафіксована подія, що стосується розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП відносно ОСОБА_1 .

У період з 01.07.2026 року по 26.07.2026 року головуюча суддя по справі перебувала у відпустці, а у період з 27.07.2026 року по 07.08.2026 року головуюча суддя по справі перебувала на лікарняному.

Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Удовиченко В.А. в судове засідання 12.08.2026 року не з`явились, однак представник позивача подав до суду письмову заяву, в якій вказав, що позов підтримує в повному обсязі, просив його задовольнити та розгляд справи провести без його участі та без участі позивача. Також долучив до матеріалів справи письмові пояснення свідка ОСОБА_2 .

Представник відповідача Департаменту патрульної поліції в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був неодноразово належним чином повідомленитй про дату, час та місце розгляду справи.

Свідок ОСОБА_2 в судове засідання 12.08.2026 року не з`явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомленитй про дату, час та місце розгляду справи.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, суд розглядає справу у відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України, без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, з таких підстав.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Судом встановлено, що 05.06.2026 року поліцейським 1 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області Висоцьким О.О. відносно позивача ОСОБА_1 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7316292 про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425,0 грн., з тих підстав, що ОСОБА_1 (позивач) 05.06.2026 року о 09 год. 17 хв. на автодорозі АД/М-30 347 км, керуючи транспортним засобом марки «Lexus», д.н.з НОМЕР_1 , не пред`явив посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, чим порушив п. 2.1. ПДР (а.с. 9).

Згідно ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно ч.ч. 1, 4 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з ст. 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст.23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, ПДР України).

Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з пп."а" п.2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідно до пп."б" п.2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Національної поліції, Служби безпеки, Управління державної охорони - технічний талон).

Згідно з пп."ґ" п.2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в Єдиній централізованій базі даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або страховий сертифікат Зелена картка (на електронному або паперовому носії), виданий іноземним страховиком відповідно до правил міжнародної системи автомобільного страхування Зелена картка.

За приписами п. 2.4 ПДР на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Частиною 1 ст. 126 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 62 ЗУ «Про Національну поліцію» поліцейський під час виконання покладених на поліцію повноважень є представником держави. Законні вимоги поліцейського є обов`язковими для виконання всіма фізичними та юридичними особами.

Відповідно до п. 6 ст. 62 ЗУ «Про національну поліцію» втручання в діяльність поліцейського, перешкоджання виконанню ним відповідних повноважень, невиконання законних вимог поліцейського, будь-які інші протиправні дії стосовно поліцейського мають наслідком відповідальність відповідно до закону.

Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

У свою чергу, постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Відповідно до 4 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Як встановлено частинами 1, 3 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Предметом доказування у даній справі є факт керування особою транспортним засобом, в т.ч. будучи позбавленою права керування транспортними засобами.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Суд зазначає, що оскаржувана постанова не може бути беззаперечним доказом вчинення позивачем правопорушення, оскільки сам по собі опис адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Лише фіксація вчинення адміністративного правопорушення позивача, підтверджує правомірність накладення інспектором адміністративного стягнення та буде вважатися належним доказом по справі.

Як встановлено з оскаржуваної постанови, остання містить посилання на відповідний відеодоказ з бодікамери № 467724.

Вказаний відеозапис з портативного відеореєстратора № 467724 поліцейського 1 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області Висоцького О.О. було долучено до матеріалів справи відповідачем - Департаментом патрульної поліції (а.с. 67, 74)

Також представником позивача до позовної заяви було додано відеозаписи зняті на особистий мобільний пристрій по факту події, яка мала місце 05.06.2026 року, що стосувалась притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП (а.с. 14).

Дослідивши надані сторонами відеозаписи, судом встановлено, що 05.06.2026 року поліцейським 1 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області Висоцьким О.О. було зупинено транспортний засіб марки «Lexus», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням позивача ОСОБА_1 . Після зупинки поліцейський представився та роз`яснив причину зупинки. Зокрема, поліцейський послався на п. 7 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» та постанову Кабінету Міністрів України № 1456, оскільки зупинка транспортного засобу відбулась на блокпості. Наявність блокпоста також відображена на відеозаписі з бодікамери працівника поліції, з якого видно, що на ділянці автодороги облаштовано посилений контрольно-пропускний пункт, загородження, розміщення дорожніх знаків та місць для перевірки осіб та транспортних засобів. В свою чергу на вимогу працівника поліції пред`явити документи, передбачені п. 2.1 ПДР, водій відмовився, вважаючи, що поліцейським не обґрунтовано належним чином наявність законної причини для зупинки транспортного засобу. Крім цього поліцейський звернув увагу водія на те, що транспортний засіб рухався на тимчасових номерних знаках, а тому необхідно впевнитись, що автомобіль зареєстровано у встановленому законом порядку. Тривалий час водій автомобіля ОСОБА_1 разом з пасажиром сперечались з працівником поліції. Поліцейським було роз`яснено ОСОБА_1 про те, що у разі не пред`явлення водійськогоо посвідчення особу може бути притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП. Оскільки водій не пред`явив посвідчення водія, поліцейським за допомогою службового планшету було встановлено особу водія, а саме ОСОБА_1 , та розпочато розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП. Поліцейським було роз`яснено ОСОБА_1 його права та обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України. В ході розгляду справи ОСОБА_1 заявив клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки він хоче скористатись правовою допомогою адвоката. В свою чергу поліцейський надав можливість ОСОБА_1 скористатись правовою домогою та зачекати адвоката на місці події. Однак ОСОБА_1 просив відкласти розгляд справи на три дні, у зв`язку з занятістю адвоката. Поліцейський запропонував ОСОБА_1 скористатись допомогою іншого адвоката, однак ОСОБА_1 відмовився. У зв`язку з цим поліцейським було відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи. В ході розгляду справи поліцейський запитував у ОСОБА_1 адресу його місця проживання, однак останній відмовився її повідомляти, скориставшись ст. 63 Конституції України. В подальшому, за результатами розгляду справи поліцейським було визнано ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, а саме за не пред`явлення посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії щодо ОСОБА_1 було винесено відповідну постанову, копія якої була вручена ОСОБА_1 під розписку. Також працівником поліції було роз`яснено ОСОБА_1 про порядок оскарження вказаної постанови. Після цього поліцейський вкотре попросив у водія ОСОБА_1 документи, які свідчать про те, що транспортний засіб зареєстрований у встановленому законом порядку. На вказану вимогу ОСОБА_1 надав поліцейському договір-купівлі продажу, у якому було зазначено ідентифікаційний номер транспортного засобу (він-номер), яким керував ОСОБА_1 .

Отже вказані відеоматеріали фіксують категоричну відмову позивача у пред`явленні запитуваних документів з посиланням на відсутність для цього підстав.

Також представником позивача до матеріалів справи було долучено письмові пояснення свідка ОСОБА_2 (а.с. 85-86). Вказані пояснення не є належними доказами, оскільки ОСОБА_2 в судове засідання на виклик не з`явився, не допитувався в судовому засіданні та не попереджувався про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих свідчень, а тому надані письмові пояснення суд вважає недопустимими доказами, оскільки врахування таких при розгляді справи порушує принцип безпосередності дослідження доказів.

До аналогічного висновку прийшов в своїй постанові Верховний Суд у справі № 560/751/17 від 27.06.2019, який враховується судом при розгляді даної справи.

Відтак, аналізуючи викладене, факт ненадання позивачем на вимогу поліцейського до початку розгляду справи посвідчення водія підтверджується. Отже, вказане свідчить про порушення позивачем вимог ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Крім того, суд звертає увагу на висновок Верховного Суду, зроблений у справі №127/19283/17 від 25.09.2019 про те, що право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб та полісу обов`язкового страхування кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи.

Тобто, порушення в частині не пред`явлення відповідних документів є окремим порушенням і не залежить від порушення, яке стало підставою для зупинки автомобіля.

Відповідно до статті 31 Закону України «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати такі превентивні заходи, окрім іншого, перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів i технічних засобів, що мають функції фото- i кінозйомки, відеозапису, засобів фото- i кiнозйомки, вiдеозапису.

Крім того, право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у п. 2.1 ПДР України документів кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи. На вимогу поліцейського, зокрема на місці здійснення спеціального поліцейського контролю водій транспортного засобу зобов`язаний пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб та чинний страховий поліс, оскільки жодною нормою законодавства не надано право водію відмовитися від виконання згаданих обов`язків, в тому числі з підстав безпідставної зупинки його транспортного засобу. За загальним правилом водій має спочатку виконати відповідні вимоги, а потім не позбавлений права оскаржити дії працівника поліції.

Наведене спростовує доводи позивача, в частині відсутності підстав для зупинки, оскільки не пред`явлення відповідних документів є окремим порушенням і не залежить від порушення, яке стало підставою для зупинки автомобіля.

Відтак, на переконання суду, вимоги про пред`явлення у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка») є належною вимогою поліцейського (в межах даних правовідносин) і не належне виконання вказаної вимоги має наслідком для накладення стягнення в межах КУпАП.

Також суд звертає увагу на те, що згідно з п. 3 Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану затвердженого постановою КМ України №1456 від 29.12.2021 року (далі Порядок № 1456) правовою основою перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян є Конституція України, Кримінальний процесуальний кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Закони України "Про основи національного спротиву", "Про правовий режим воєнного стану", "Про оборону України", "Про національну безпеку України", "Про Національну поліцію", "Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України", Указ Президента України "Про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях", затверджений Верховною Радою України, та інші нормативно-правові акти.

Пунктом 10 Порядку визначено перелік підстав для зупинки транспортного засобу уповноваженою особою, серед яких є порушення ПДР та інші, аналогічні тим, які вказані у статті 35 Закону «Про Національну поліцію», а також інші підстави, що безпосередньо пов`язані з воєнним станом. Зокрема, уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби в разі проїзду транспортних засобів через блокпости та контрольні пункти в`їзду-виїзду.

Тобто, КУпАП та інші нормативно-правові акти є правовою основою підстав перевірки документів (у межах Порядку №1456).

Суд зауважує, що введення воєнного стану, повноважень поліції згідно п. 7 ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію» та положення Порядку №1456, є правовою підставою для зупинки транспортного засобу, яка не залежить він наявності чи відсутності встановленого блокпосту.

Крім того, порядок встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 року №1455 (далі Порядок №1455) визначає процедуру встановлення заходів особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або її окремих місцевостях, де введено воєнний стан, що здійснюються військовим командуванням разом з військовими адміністраціями (у разі їх утворення) самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

Під терміном блокпост мається на увазі посилений контрольно-пропускний пункт, який за рішенням військового командування тимчасово встановлюється на вході/виході (в`їзді/виїзді) на територію/з території, де введено воєнний стан і встановлено особливий режим (за винятком державного кордону), на якому облаштовуються місця для перевірки осіб, транспортних засобів, багажу та вантажів, позиції вогневих засобів та бойової техніки, місця для відпочинку та забезпечення життєдіяльності особового складу, який виконує завдання на такому пункті, до складу якого можуть входити службові особи військових формувань та правоохоронних органів, які відповідно до закону залучені до здійснення заходів правового режиму воєнного стану;

Згідно з п. 10 Порядку № 1455, заходи з контролю в`їзду/виїзду включають перевірку на блокпостах: документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи; перевірку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу (документів на транспортний засіб, документів на вантаж, дорожнього листа тощо).

За змістом статті 31 Закону України «Про національну поліцію», поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Отже, оскільки зупинка транспортного засобу позивача мала місце в умовах воєнного стану під час проїзду блокпоста, що підтверджується відеозаписом та стверджувалось стороною позивача у позовній заяві, а тому у поліцейського було достатньо підстав для зупинки транспортного засобу та перевірки документів у водія.

Щодо посилання представника позивача на те, що в оскаржуваній постанові неправильно вказана його адреса місця реєстрації, то суд зазначає, що з відеозапису встановлено, що позивач відмовлявся повідомити поліцейському адресу свого місця проживання, скориставшись ст. 63 Конституції України. Згідно пояснень відповідача, викладених у відзиві, така інформація була зазначена у постанові з відповідних службових ресурсів, а саме Інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції».

Суд зауважує, що вказані обставини ніяким чином не вплинули на встановлення особи порушника та не спростували факт порушення ним п. 2.1 ПДР України.

Щодо посилань представника позивача, на те що поліцейський відмовив у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи про адміністративне правопорушення, позбавивши позивача права залучити до участі у справі захисника, суд зазначає наступне.

З долучених відеозаписів вбачається, що після роз`яснення поліцейським прав та обов`язків, передбачених ст. 268 КУпАП та 63 Конституції України, позивач заявив клопотання про відкладення розгляду справи на три дні з метою надання йому права на захист та залучення до справи адвоката. В задоволенні вказаного клопотання поліцейським було відмовлено, однак було надано можливість позивачу скористатись правовою домопогою та зачекати адвоката на місці зупинки транспортного засобу, проте ОСОБА_1 такою можливістю не скористався.

При цьому суд звертає увагу на те, що з відеозапису портативного реєстратора працівника поліції вбачається, що разом з водієм ОСОБА_1 у автомобілі перебував пасажир, якого ОСОБА_1 представив - «мій адвокат» (08 год 52 хв 57 секунд) та який спілкувався з працівником поліції з приводу події, яка мала місце.

Крім цього, позивач не був позбавлений можливості зателефонувати адвокату, щоб останній прибув на місце складення оскаржуваної постанови, враховуючи скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Вказане свідчить про те, що поліцейський не позбавляв позивача права на правову допомогу та на розгляд його справи за участю адвоката.

У той же час, за наявності в діях особи складу адміністративного правопорушення та притягнення до відповідальності на місці вчинення правопорушення, нормами КУпАП не передбачено складання працівниками органів і підрозділів Національної поліції протоколу про адміністративне правопорушення та не передбачено надання особі тривалого строку для підготовки до розгляду справи у зв`язку із зайнятістю обраного нею адвоката.

Більше того, із моменту зупинення позивача та до моменту розгляду справи у позивача було більше 30 хвилин для того, щоб забезпечити участь захисника, підготувати відповідні клопотання та сформувати свою лінію захисту, однак останній цього не зробив, а лише вів суперечку з працівником поліції, що свідчить про недобросовісне використання позивачем своїх прав.

Водночас суд звертає увагу на те, що позовна заява не містить обґрунтувань щодо того, що не відкладення розгляду справи та відсутність участі адвоката під час розгляду справи про адміністративне правопорушення могла вплинути на зміст або законність прийнятого поліцейським рішення.

Також недоречними є твердження ОСОБА_1 та його представника про відсутність доказів вчинення ОСОБА_1 05.06.2026 року адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, та щодо не ознайомлення з доказами по цій справі.

Частиною 1 ст. 126 КУпАП передбачено, що за керування транспортним засобом особою, яка не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, встановлена адміністративна відповідальність.

Як уже зазначалось вище, на відеозаписах (з бодікамери поліцейського та відеозаписах, доданих самим ОСОБА_1 до позовної заяви) чітко зафіксована відмова ОСОБА_1 пред`явити документи в будь-який спосіб.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини в справі "O'Halloran and Francis v. the United Kingdom" будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов`язки.

Отже, водій при керуванні автомобілем зобов`язаний в першу чергу дотримуватись вимог ПДР України.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів сторони позивача про відсутність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення за порушення ч. 1 ст. 126 КУпАП, які жодним письмовим доказом не підтверджені. В свою чергу, відповідачем доведено правомірність винесення оскаржуваної постанови, про що надано відповідні докази, в т.ч. відеозапис з бодікамери працівника поліції,дані з якого не спростовані позивачем та його представником.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву - без задоволення.

Враховуючи вищевказане, проаналізувавши матеріали справи, фактичні обставини спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7316292 від 05.06.2026 року, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн є правомірною, а тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Відповідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, ст. 2 КАС України та ч. 4 ст. 242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України, при ухваленні рішення суд має вирішити питання розподілу судових витрат між сторонами.

Враховуючи, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають, правові підстави для відшкодування судових витрат відсутні.

На підставі наведеного, ч. 1 ст. 126, 245, 247, 251, 252, 258, 280, 283, 286, 289, 292, 293 КУпАП, керуючись ст.ст. 2, 5-13, 72, 73, 77, 78, 132, 162, 229, 241-247, 255, 257, 262, 286 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7316292 від 05.06.2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, та закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення - відмовити.

Судові витрати покласти на рахунок позивача ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тлумацький районний суд Івано-Франківської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Позивач: ОСОБА_1 , фактичне місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Відповідач: Департамент патрульної поліції, розташований по вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, ЄДРПОУ 40108646.

ГоловуючийУ. Ю. ЛУКОВКІНА