Рішення № 138910650, 11.08.2026, Петриківський районний суд Дніпропетровської області

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 187/82/26

2/0187/786/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2026 р.

Петриківський районний суд Дніпропетровської області у складі

головуючого судді Соловйова І.М.,

за участі секретаря судового засідання Столяренко Н.П.,

розглянувши в селищі Петриківка у судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг»

про стягнення матеріального збитку та моральної шкоди завданої дорожньо-транспортною пригодою,

ВСТАНОВИВ:

19.01.2026 до Петриківського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до ОСОБА_2 (далі - відповідач), в якій позивач (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) просив суд:

1. Стягнути з відповідача на користь позивача різницю між страховим відшкодуванням та фактичним розміром спричиненої матеріальної шкоди 72 565,01 гривень, моральну шкоду 5 000,00 гривень, а всього 77 565,01 гривень.

2. Стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору 1 077,77 грн., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13 500,00 гривень, та витрати на проведення оцінки пошкодженого майна 4 500,00 гривень.

Позов мотивовано тим, що 08.12.2023 сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля під керуванням відповідача та автомобіля, що належить позивачу. ДТП сталася з вини відповідача, що підтверджується постановою суду. Цивільно-правова відповідальність відповідача на момент настання ДТП була застрахована у ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 213451670 із лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну, у розмірі 160 000,00 грн та франшизою 2 500,00 грн. Страхова компанія виплатила позивачу страхове відшкодування в розмірі 48 868,48 грн, розраховане відповідно до законодавства про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності з урахуванням фізичного зносу складників, що підлягали заміні. Згідно з висновком судової експертизи вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу позивача з урахуванням фізичного зносу становить 95 110,43 грн (без ПДВ), а реальні збитки (вартість відновлювального ремонту без урахування фізичного зносу замінних деталей) 167 675,44 грн (без ПДВ). Посилаючись на приписи статей 22, 1192, 1194 ЦК України, позивач просить стягнути безпосередньо з відповідача як винної особи різницю між фактичним розміром шкоди (без урахування зносу) та вартістю ремонту з урахуванням зносу в межах ліміту страхового відшкодування, моральну шкоду, завданої душевними стражданнями та побутовими незручностями внаслідок позбавлення можливості користуватися автомобілем, а також судові витрати зі сплати судового збору, витрати на проведення оцінки майна в сумі та витрати на професійну правничу допомогу.

Позовна заява подана представником адвокатом Чіп Ярославом Миколайовичем (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1918 від 17.11.2008), який діє на підставі договору про надання професійної правничої допомоги №09/01/26-1 від 09.01.2026.

Справа з урахуванням положень ст. 33 ЦПК України була передана головуючому судді Іщенко І.М.

20.01.2026 ухвалою суду було відкрито провадження по справі і призначено підготовче засідання із викликом сторін на 28.01.2026 року.

17.02.2026 до суду надійшла уточнена позовна заява від представника позивача адвоката Чіп Я.М.

03.03.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача адвоката Мальцева В.П. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Серія ЗР №21/1269 від 28.11.2017, адвокат діє на підставі ордеру серія АЕ №1399510 від 27.01.2026), який просив відмовити в позовних вимогах в повному обсязі, пославшись на те, що позивачу від страхової компанії СК ТДВ « СГ» Оберіг» було сплачено 48 868,49 грн в рахунок відшкодування майнової шкоди, однак страхова компанія повинна ще виплатити шкоду в розмірі 111 131,51 грн, так як розмір страхового відшкодування по договору ОСЦПВ украденого у 2024 році складає 160 000 грн і у зв`язку із чим страхову компанію слід було залучити в якості співвідповідача, оскільки не в повному обсязі було виконано страхові зобов`язання про що було заявлено клопотання до суду про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог ТОВ « Страхова група «Оберіг». Крім того, представник відповідача вважає суму витрат на правничу допомогу 13 500,00 грн завищеною та неспівмірною, просить зменшити її до 5 000,00 грн. Зазначив, що позивач не надав детального опису наданих послуг адвокатом.

03.03.2026 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначив про необґрунтованість посилання відповідача на Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 21.05.2024 № 3720-IX, оскільки останній не поширює свою дію на договори (поліси), що були укладені та набрали чинності до введення в дію цього Закону. Також позивач вказав, що відповідальність страховика обмежується не лише лімітом відповідальності за відповідним полісом (страховою сумою), як вважає представник відповідача, а й фізичним зносом складників, що підлягали заміні. З огляду на це позивач вважає позовні вимоги законними та обґрунтованими, просить задовольнити їх у повному обсязі, а в разі відсутності позивача здійснювати розгляд справи за його відсутності.

19.03.2026 ухвалою суду залучено ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог. Суд відмовив у клопотанні відповідача про залучення страховика як співвідповідача, оскільки позивач заперечував проти цього, а залучення співвідповідача відповідно до ч. 1 ст. 51 ЦПК України можливе лише за клопотанням позивача.

Ухвалою суду від 11.06.2026 у задоволенні заяви представника відповідача адвоката Мальцева В.П. про витребування доказів - відмовлено. Підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

У зв`язку з відставкою головуючого судді, на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.06.2026 зазначена справа передана на розгляд судді Соловйову І.М.

Ухвалою суду від 01.07.2026 прийнято справу до розгляду та призначено судове засідання на 20.07.2026.

20.07.2026 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим розгляд справи відкладено на 03.08.2026.

22.07.2026 від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

03.08.2026 представник відповідача в судове засідання не з`явився (у системі відеоконференцзв`язку статус - «офлайн»), у зв`язку з чим розгляд справи знову відкладено на 11.08.2026.

04.08.2026 головуючому передано клопотання представника відповідача від 03.08.2026 (вхідний № 5311/26-Вх) про проведення судового засідання 03.08.2026 в режимі відеоконференції та про неможливість прибути до приміщення суду.

11.08.2026 представник відповідача повторно не з`явився, підключення до системи відеоконференцзв`язку не здійснив (статус у системі - «офлайн»).

З огляду на неодноразову (третю поспіль) неявку представника відповідача та за відсутності передбачених статтею 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів і доказів.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд виходить з такого.

Частиною першою статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що 20.02.2023 між відповідачем та ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що посвідчений страховим полісом № НОМЕР_1 .

Відповідно до умов вказаного полісу, страхова сума за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, становить 160 000,00 грн, а розмір франшизи встановлено у сумі 2 500,00 грн.

08.12.2023 о 09:10 в с. Мала Петриківка на перехресті вул. Косенка та вул. Ясної сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля FORD FIESTA (д.н.з. НОМЕР_2 ) під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля MERCEDES SPRINTER (д.н.з. НОМЕР_3 ), який належить на праві приватної власності ОСОБА_1 . Внаслідок зіткнення вказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а їх власники матеріальні збитки.

Постановою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 19.12.2023 у справі № 187/2393/23 відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Вказана постанова набрала законної сили 01.01.2024 та є обов`язковою для суду відповідно до вимог ч. 6 ст. 82 ЦПК України. Таким чином, факт скоєння дорожньо-транспортної пригоди та вина відповідача є повністю доведеними і додаткового доказуванню не підлягають.

Страховий поліс № 213451670 від 20.02.2023 був чинним на момент виникнення деліктного зобов`язання.

На підставі заяви позивача про виплату страхового відшкодування страхова компанія ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» здійснила виплату вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей у розмірі 48 868,49 грн (без ПДВ).

Оцінюючи розмір реального матеріального збитку, заподіяного позивачу, суд вважає за необхідне покласти в основу рішення висновок судової експертизи від 11.02.2026 № 0126, відхиливши первинний звіт про оцінку від 15.01.2024 № 55-12.23.

Оскільки під час розгляду справи позивачем було уточнено та збільшено позовні вимоги на підставі зазначеного висновку судової експертизи від 11.02.2026 № 0126, суд надає перевагу саме цьому доказу як процесуально належному, деталізованому та об`єктивному джерелу відомостей про розмір реальних матеріальних збитків. Судовий експерт попереджений про кримінальну відповідальність за складання завідомо неправдивого висновку та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків за статтями 384, 385 Кримінального кодексу України. Само по собі неповідомлення відповідача про огляд не спростовує висновок експертизи.

Згідно з наданим позивачем Висновком судового експерта Мамченка В.Ю. № 0126 від 11.02.2026 року (транспортно-товарознавчої експертизи) встановлено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля «MERCEDES SPRINTER» (д.н.з. НОМЕР_3 ) з урахуванням фізичного зносу становить 95 110,43 грн (без ПДВ); вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля без урахування фізичного зносу на замінні складники становить 167 675,44 грн (без ПДВ).

Відповідно до п. 6 Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №3720-IX від 21.05.2024 договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що укладені та набрали чинності до введення в дію цього Закону, продовжують діяти на умовах, що були чинними на день набрання чинності такими договорами, тобто в редакції Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV.

На договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що укладені після набрання чинності цим Законом та набирають чинності після введення в дію цього Закону, поширюються вимоги цього Закону.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV (тут та далі Закон в редакції, що діяв на дату укладання страхового полісу № 213451670, Закон № 1961-IV) страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до ст. 9 Закону № 1961-IV, страхова сума, це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

На підставі ст. 29 Закону № 1961-IV, страховою компанією в зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленого законодавством.

Статтею 7 Закону № 1961-IV передбачено, що проведення оцінки майна при визначенні збитків або розміру відшкодування передбачено в обов`язковому порядку.

Відповідно до частини другої статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України збитками є витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до частини другої статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Наведене дає підстави для висновку, що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або вартості робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (частина друга статті 1192 ЦК України).

Водночас розмір страхового відшкодування, що підлягає виплаті страховиком, визначається з урахуванням положень статті 29 Закону № 1961-IV та може визначатися виходячи з витрат, пов`язаних із відновлювальним ремонтом транспортного засобу, з урахуванням фізичного зносу його складових частин.

Таким чином, страхове відшкодування не завжди покриває у повному обсязі фактичний розмір збитків, завданих потерпілому, зокрема у зв`язку з урахуванням фізичного зносу складових частин транспортного засобу, франшизи, податку на додану вартість та встановленого законом ліміту відповідальності страховика.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 19.07.2021 у справі № 203/3219/15-ц, від 02.09.2019 року у справі № 545/425/17, від 11.03.2020 у справі № 754/5129/15-ц та від 02.02.2022 у справі № 757/54513/16.

Зокрема, у постанові від 02.02.2022 у справі № 757/54513/16 Верховний Суд зазначив, що системний аналіз статей 22, 1192, 1194 ЦК України дає підстави для висновку, що реальними збитками, які підлягають відшкодуванню потерпілому для повного відновлення його порушеного права, є вартість відновлювального ремонту без урахування фізичного зносу.

Як установлено судом, вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу MERCEDES SPRINTER, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , без урахування фізичного зносу складових частин становить 167 675,44 грн (без ПДВ).

Разом із тим страховиком позивачу виплачено страхове відшкодування у розмірі 48 868,49 грн (без ПДВ), визначеному з урахуванням фізичного зносу складових частин транспортного засобу.

Верховний Суд України у постанові від 02.12.2015 у справі № 6-691цс15 дійшов висновку, що з винної особи підлягає стягненню різниця між фактичною вартістю відновлювального ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком з урахуванням фізичного зносу деталей, що підлягають заміні. Такий правовий висновок підтверджено Верховним Судом, зокрема, у постанові від 22.04.2021 у справі № 759/7787/18.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц дійшла висновку, що покладення обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника суперечить закону, однак винуватець ДТП несе повну відповідальність за шкоду, яка перевищує обсяг обов`язків страховика, зокрема на суму франшизи та фізичного зносу замінних деталей, що не покриваються страховим полісом

Отже, розмір спричиненої матеріальної шкоди, який в порядку ст. 22, 1192, 1194, 1166 ЦК України не відшкодовується страховиком та покладається безпосередньо на винну в ДТП (відповідача) становить: 167 675,44 грн (вартість ремонтних робіт без урахування зносу) 95 110,43 грн (вартість ремонтних робіт з урахування зносу) = 72 565,01 грн.

В цій частині вимоги є обґрунтованими.

Щодо стягнення моральної шкоди.

Позивачем заявлено вимогу про компенсацію моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тривалими душевними стражданнями та емоційним дискомфортом, викликаними ДТП, пошкодженням майна, необхідністю змінювати звичний уклад життя для відновлення своїх прав та відсутністю дій відповідача щодо добровільного врегулювання спору.

Право особи на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, свобод та законних інтересів, має конституційно-правову природу і гарантується статтями 32, 56, 62, 152 Конституції України, а також статтями 15, 16, 23 ЦК України.

Згідно з ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд виходить з того, що будь-яке порушення прав людини, незаконне втручання в її повсякденне життя чи пошкодження майна об`єктивно викликає у звичайної особи моральні страждання (душевний біль, розчарування, тривогу), які не потребують скрупульозного доказування, оскільки є очевидними наслідками порушення права.

Загальні засади деліктної відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені ч. 1 ст. 1167 ЦК України, відповідно до якої така шкода відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. При цьому в деліктних правовідносинах діє презумпція вини заподіювача шкоди.

У цій справі факт протиправної поведінки відповідача, наявність його вини у скоєнні ДТП від 08.12.2023 та причинно-наслідковий зв`язок між його діями і пошкодженням автомобіля позивача повністю доведені, зокрема постановою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 19.12.2023 у справі № 187/2393/23, яка є преюдиційною.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі № 147/66/17 сформулювала правовий висновок, згідно з яким відповідальність за заподіяну потерпілому моральну шкоду, яка не охоплюється страховим відшкодуванням і полягає у його моральних стражданнях та інших немайнових втратах через спричинене з вини страхувальника ДТП, має бути співмірно компенсована останнім (тобто безпосереднім винуватцем).

Оскільки за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (ОСЦПВ) страховик відшкодовує моральну шкоду лише у чітко визначених законом випадках (за винятком випадків ушкодження здоров`я чи смерті), моральні страждання через пошкодження майна перебувають поза межами зобов`язань страхової компанії за полісом. Отже, обов`язок із відшкодування такої моральної шкоди покладається безпосередньо на відповідача за загальними правилами ст. 1167 ЦК України.

З урахуванням характеру пошкоджень майна, глибини душевних страждань позивача та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає розмір моральної шкоди у сумі 5 000,00 грн цілком обґрунтованим, справедливим та співмірним.

Отже в цій частині вимоги також є обґрунтованими.

Норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.

Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-IX від 21.05.2024 набрав чинності 01.01.2025.

Відповідач посилався на окремі його положення, однак суд не застосовує цей нормативний акт, оскільки відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень нового Закону, договори страхування, укладені до набрання ним чинності, діють на умовах Закону № 1961-IV. Страховий поліс був укладений 20.02.2023, тому застосуванню підлягає відповідна редакція Закону № 1961-IV.

З огляду на викладене, позовні вимоги є правомірними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат.

При поданні позову позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1 077,77 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Таким чином, у зв`язку із задоволенням позову, судові витрати по справі відповідно до ст. 141 ЦПК України, покладаються на відповідача.

Понесені позивачем витрати на проведення оцінки матеріального збитку в сумі 4 500,00 грн підтверджені документально (квитанція до прибуткового ордеру №31 від 15.01.2024) та підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача. Необхідність понесення позивачем цих витрат була повністю обумовлена та безпосередньо спровокована діями відповідача, вину якого у скоєнні ДТП встановлено в судовому порядку. Позивач був змушений звернутися по професійну оцінку з метою належної підготовки справи до розгляду та відновлення свого порушеного права.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач просить стягнути 13 500,00 грн витрат на правову допомогу, надану АО «Радник».

Представник відповідача у відзиві заперечував проти співмірності цих витрат, вимагаючи зменшити їх до 5 000,00 грн, посилаючись на відсутність детального погодинного опису робіт адвоката та практики Європейського суду з прав людини.

Суд відхиляє заперечення представника відповідача виходячи з такого.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката встановлюється договором про надання правничої допомоги.

За правовою позицією Великої Палати Верховного Суду (постанова від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21), у разі встановлення договором фіксованого розміру гонорару, сторона звільняється від обов`язку надавати детальний погодинний опис витрат часу, оскільки такий фіксований платіж не залежить від витраченого часу, а оцінюється за складністю справи та обсягом наданих послуг.

Згідно з ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається виключно на сторону, яка заявляє клопотання про їх зменшення.

Відповідачем не було надано жодних об`єктивних доказів того, що фіксований гонорар у розмірі 13 500,00 грн є завищеним стосовно ринкових цін на юридичні послуги в регіоні.

При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України та практики Верховного Суду, суд не має права з власної ініціативи зменшувати витрати на правничу допомогу за відсутності обґрунтованого доведення їх неспівмірності іншою стороною. За таких обставин витрати на професійну правничу допомогу в сумі 13 500,00 грн підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі.

Інших витрат учасниками судового провадження не заявлялися.

Керуючись статтями 4, 12, 81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1

- різницю між фактичним розміром шкоди та сумою страхового відшкодування в розмірі 72 565,01 грн (сімдесят дві тисячі п`ятсот шістдесят п`ять гривень 01 копійка);

- моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн (п`ять тисяч гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати, що пов`язані з розглядом справи, у загальному розмірі 19 077,77 грн (дев`ятнадцять тисяч сімдесят сім гривень 77 копійок), з яких:

-1 077,77 грн (одна тисяча сімдесят сім гривень 77 копійок) витрати по сплаті судового збору;

-13 500,00 грн (тринадцять тисяч п`ятсот гривень 00 копійок) витрати на професійну правничу допомогу;

-4 500,00 грн (чотири тисячі п`ятсот гривень 00 копійок) витрати на проведення оцінки матеріального збитку.

Всього стягнути за цим рішенням суду з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 96 642,78 грн (дев`яносто шість тисяч шістсот сорок дві гривні 78 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 .

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_6 .

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг», місцезнаходження: 03040, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 14; код ЄДРПОУ 39433769.

Повне судове рішення складено та підписано 11.08.2026.

Суддя І.М. Соловйов