Рішення № 138910145, 29.06.2026, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

ЄУН 932/10170/25

Провадження № 2/932/3361/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2026 року Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Петуніна І. В.,

за участю секретаря Тимощук К.А.

позивач: ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС»,

відповідач: ОСОБА_1

розглянувши у заочному відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження у залі суду в м. Дніпрі справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позиції позивача.

12.08.2025 позивач звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в обґрунтування якого вказав, що 15.05.2024 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачем було укладено договір № 7892215.

27.01.2025 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено договір факторингу № 27.01/5-Ф, відповідно до умов якого до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 7892215 в сумі 88054 грн 91 коп., з яких: 28565 грн 00 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 44989 грн 91 коп. - сума заборгованості за відсотками; 14500 грн заборгованість за пенею/або штрафами.

Враховуючи вищевикладене, просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» суму заборгованості за договором № 7892215 в розмірі 88054 грн 91 коп., судові витрати в розмірі 3028 грн., а також витрати на правову допомогу у розмірі 25000, 00 грн

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи

Відповідачем ОСОБА_1 відзиву на позовну заяву, а також будь-яких заяв та клопотань суду не подано.

Клопотань в порядку ст. 222 ЦПК України учасниками справи суду не надано, підстави для вирішення справи шляхом укладення мирової угоди відсутні.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 25.09.2025 року відкрито провадження по справі та призначено судове засідання на 09.30 год. 17 грудень 2025 року.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позові прохав розглядати справу у його відсутність, зазначив, що не заперечує щодо заочного розгляду справи.

Відповідач належним чином викликався до суду, однак у судове засідання не з`явилась, причини неявки до суду не повідомила, письмових заяв чи клопотань не надала. Правом на подання відзиву на позов не скористалась.

Через це суд, спираючись на норми ст.ст. 247, 280 ЦПК України, розглянув справу у заочному порядку, за відсутності сторін, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу та ухвалив заочне рішення.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

15.05.2024 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 7892215.

Згідно умов якого ТОВ надало позичальнику кредит (грошові кошти) у сумі 29000 грн на 360 днів, стандартна процента ставка 1, 50 % в день.

27.01.2025 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено Договір факторингу № 27.01/25-Ф, відповідно до умов якого до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 7892215.

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 27.01/25-Ф від 27.01.2025 ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло права грошової вимоги до відповідача за споживчим договором № 7892215 у сумі 88054 грн 91 коп., з яких: 28565 грн 00 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 44989 грн 91 коп. - сума заборгованості за відсотками; 14500 грн заборгованість за пенею/або штрафами.

З наданих позивачем розрахунків вбачається, що відповідач не виконав умов договору.

Надані позивачем розрахунки відповідачем оспорені не були.

V. Оцінка суду

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з такого.

Згідно зі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зі змісту ст.ст. 512, 513 ЦК України слідує, що зміна кредитора у зобов`язанні здійснюється шляхом оформлення між первісним кредитором та новим кредитором відповідного договору в тій же самій формі, що і угода, за якою права відступаються. При цьому боржник не приймає ніякої участі в підписанні договору про відступлення та не є його стороною. У відповідності до ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» є належним позивачем у справі про стягнення заборгованості за кредитними договорами з ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, підписанням договорів сторонами досягнуто домовленість щодо встановлення цивільних прав та обов`язків.

Як унормоване в ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зміст статей 610, 612 ЦК України, регламентує, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму та укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що Кредитні договори підписані відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджене укладання між сторонами спірних правочинів.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23.03.2020 у справі №404/502/18 (провадження №61-8449св19); від 09.09.2020 у справі №732/670/19 (провадження №61-7203св20).

Оскільки відповідачем порушені зобов`язання з повернення грошових коштів, що встановлені умовами Договору, у нього виникла заборгованість, яка обрахована позивачем у відповідних розрахунках, наданих суду.

Таким чином, враховуючи спірні цивільно-правові відносини між учасниками справи, оцінивши достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, вимоги норм матеріального та процесуального права, суд доходить висновку про стягнення з відповідача заборгованість за кредитним договором № 7892215 в розмірі 73554 грн 91 коп., з яких: 28565 грн 00 коп. сума заборгованості за основною сумою боргу; 44 989 грн 91 коп. сума заборгованості за відсотками, відповідно до наданих позивачем розрахунків, оскільки невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань порушує права та інтереси позивача.

Щодо стягнення заборгованості за пенею/штрафами у сумі 14500 грн 00 коп. за кредитним договором № 7892215, суд зазначає наступне.

Пунктом 5.5.1. кредитним договором № 7892215 передбачено, що у разі допущення прострочення платежів вказаних в графіку платежів для споживача може мати наслідок необхідність сплати штрафу у розмірі та порядку, що визначені в п.6.4 договору.

Проте Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-ІХ, серед іншого, внесено зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Тобто в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки звільнення від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) кредитних зобов`язань.

Аналогічний правовий висновок, щодо аналізу п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, викладений у постанові Верховного Суду від12.06.2024 у справі№ 910/10901/23, який, відповідно до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України, судом застосовується під час ухвалення судового рішення у подібній справі.

Згідно правового висновку, що викладений у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 (провадження№ 61-8279св23), дія п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України розповсюджується на кредитний договір.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що хоч умовами кредитного договору сторони і обумовили нарахування та сплату позичальником штрафу за невиконання та/або неналежного виконання, проте п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України позичальники, у період воєнного стану, звільняються від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання), в тому числі, і в кредитних зобов`язаннях.

У зв`язку із викладеним, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовної вимоги про стягнення заборгованості за пенею/штрафами у сумі 14500 грн 00 коп. за кредитним договором № 7892215, слід відмовити.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги задовольняються судом частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений останнім при пред`явленні позову судовий збір в сумі 2523 грн 33 коп.

Щодо розподілу судових витрат понесених у зв`язку з розглядом справи, відповідно до якої останній прохає стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правову допомогу у розмірі 25000 грн, 00 коп., суд зазначає наступне.

Виконання договору від 02.07.2024 року з боку адвокатського об`єднання «Лігал Ассістанс» підтверджується витягом з акту про надання юридичної допомоги від 30.05.2025 року.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження №61-15005св19).

Таким чином, визначення у договорі розміру гонорару, опис наданих послуг та наявні в матеріалах справи докази на підтвердження їх сплати не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Враховуючи вищевикладене, обставини справи, умови укладеного договору про надання правової допомоги від 02.07.2024 року, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи та тривалістю розгляду, кількістю проведених судових засідань; час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, обсяг наданих адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» та виконаних робіт значення справи для сторони, суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС»судових витрат на правову допомогу у сумі 5000,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 141, 259, 263-265, 279 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС»(місцезнаходження за адресою: вул. Ґедройця Єжи, 6, офіс 521, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 42640371) до ОСОБА_1 (місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за договором № 7892215 від 14.05.2024 року у загальному розмірі 73554 (сімдесят три тисячі п`ятсот п`ятдесят чотири) грн 91 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС»судові витрати зі сплати судового збору 2523 (дві тисячі п`ятсот двадцять) грн. 33 коп. та витрати на правову допомогу у сумі - 5000 (п`ять тисяч) грн 00 коп.

У іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Заочне рішення може бути переглянуто Шевченківським районним судом міста Дніпра за письмовою заявою відповідача.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення суду складене 06.07.2026.

Суддя І. В. Петунін

29 червня 2026 року