Рішення № 138910005, 06.08.2026, Шполянський районний суд Черкаської області

Справа № 710/291/26

Провадження № 2/710/468/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.08.2026 м. Шпола

Шполянський районний суд Черкаської області у складі:

головуючої судді Побережної Н.П.,

за участю секретаря судового засідання Слободяник І.В.,

позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 ,

представника позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом адвоката Тишкевич Т.В.,

представника відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом адвоката Різник В.П.,

відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу

за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Шполянський відділ державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),

про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини та

за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Шполянський відділ державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_3 ,

про звільнення від сплати заборгованості за аліментами,

ВСТАНОВИВ:

І. Описова частина.

Стислий виклад позицій сторін.

02.03.2026 до Шполянського районного суду Черкаської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , у якій вона просить стягнути з ОСОБА_2 на свою користь неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 181 894,46 грн. у виконавчому провадженні № 36231765.

Первісний позов мотивовано тим, що судовим наказом Шполянського районного суду Черкаської області від 13.12.2012 у справі № 2-н/2323/197/2012 з відповідача стягнуто аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 11.12.2012 і до повноліття доньки. 28.01.2013 державний виконавець відкрив виконавче провадження № 36231765. Позивачка посилається на розрахунок заборгованості № 123 від 09.01.2026, за яким станом на 15.10.2025 заборгованість становила 181 894,46 грн. На її переконання, аліменти за судовим наказом відповідач не сплачував, а тому наявні підстави для стягнення пені, розмір якої за виконаним нею помісячним розрахунком перевищує суму боргу, у зв`язку із чим до стягнення заявлено суму, обмежену 100 відсотками заборгованості.

ОСОБА_2 первісного позову не визнав. У відзиві зазначив, що після розірвання шлюбу сторони продовжували проживати разом з донькою в будинку по АДРЕСА_1 , вели спільне господарство, а він безпосередньо утримував та виховував доньку до її повноліття. Про судовий наказ і виконавче провадження, за його твердженням, він довідався лише у січні 2026 року. Також послався на новіший розрахунок державного виконавця № 2547 від 05.03.2026, відповідно до якого заборгованість станом на 15.10.2025 визначена у розмірі 142 632,22 грн.

27.03.2026 ОСОБА_2 подав зустрічну позовну заяву, в якій просить звільнити його від сплати заборгованості за аліментами за період з 11.12.2012 до 15.10.2023 у виконавчому провадженні № 36231765, відкритому з примусового виконання судового наказу Шполянського районного суду Черкаської області від 13.12.2012 № 2-н/2323/197/2012, та стягнути з ОСОБА_1 понесені судові витрати.

Зустрічний позов обґрунтовано тим, що після розірвання шлюбу в серпні 2012 року сторони не припинили сімейних відносин, а до 23.11.2023 проживали однією сім`єю разом із донькою. ОСОБА_2 стверджує, що працював, одержував доходи, утримував підсобне господарство, оплачував продукти, ліки, засоби зв`язку та комунальні послуги, надавав кошти на інші сімейні потреби, тому фактично виконав батьківський обов`язок в інший спосіб, ніж перерахування аліментів через орган державної виконавчої служби. Відсутність доказів вручення йому постанови про відкриття виконавчого провадження та виклику державного виконавця, а також відсутність у матеріалах виконавчого провадження активних дій стягувачки протягом тривалого часу, на його думку, додатково підтверджують відсутність умисного ухилення та вини у виникненні облікованої заборгованості.

ОСОБА_1 у відзиві на зустрічний позов просила відмовити у його задоволенні. Вона вказала, що після розірвання шлюбу матеріальне утримання сім`ї відповідач не надавав; сам факт проживання в одному будинку, фотознімки та рух коштів по його банківських рахунках не підтверджують витрачання коштів саме на доньку. Також послалася на незначний розмір офіційних доходів ОСОБА_2 та на те, що в попередній справі він заперечував проживання сторін як сім`ї. До відзиву додала договір про надання платної освітньої послуги № 568 від 24.08.2023, довідку Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького від 19.09.2025 № 84 та платіжні документи щодо витрат на навчання і проживання доньки.

У відповіді на відзив щодо первісного позову ОСОБА_1 зазначила, що повідомляла відповідача про звернення за стягненням аліментів, бачила кореспонденцію органу державної виконавчої служби, адресовану йому, а тому вважає його обізнаним про обов`язок. Вона не погодилася з розрахунком № 2547 від 05.03.2026, оскільки, на її думку, державний виконавець не врахував доходи відповідача від передачі в оренду земельних ділянок, та повідомила про звернення до виконавця для здійснення нового розрахунку. Нового розрахунку до матеріалів справи не подано.

У відповіді на відзив щодо зустрічного позову та в запереченнях ОСОБА_2 наголосив, що і в справі № 710/938/24 він визнавав проживання в одному будинку з донькою та участь у її вихованні й утриманні. Він звернув увагу на попередні пояснення ОСОБА_1 про спільну касу, підсобне господарство, спільне придбання продуктів та одягу дитині. На його переконання, ці пояснення, судове рішення та письмові докази у сукупності підтверджують фактичне виконання обов`язку з утримання доньки.

У поданих 24.04.2026 запереченнях ОСОБА_1 додатково послалася на відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про свої доходи за 20122023 роки та довідку про пенсійні виплати, зазначивши, що її доходи були вищими. Вона стверджувала, що зверталася до виконавчої служби, а відповідач не повідомляв про працевлаштування та доходи. Вимоги первісного позову підтримала, проти зустрічного позову заперечила.

Третя особа Шполянський відділ державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) просила розглянути справу без участі представника відділу, вирішення спору залишила на розсуд суду.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Шполянського районного суду Черкаської області від 06.03.2026 відкрито провадження у справі, справу визнано малозначною та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від 01.04.2026 первісний і зустрічний позови об`єднано в одне провадження, якому присвоєно єдиний унікальний номер № 710/291/26 та номер провадження № 2/710/468/26.

Іншою ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від 01.04.2026, з огляду на прийняття зустрічного позову, суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання.

Ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від 13.05.2026 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті, задоволено клопотання про виклик свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

ІІ. Мотивувальна частина.

Фактичні обставини, встановлені судом, та оцінка доказів, на підставі яких вони встановлені.

За даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 05.08.2025 ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , її батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (Т.1 а.с.8, 81, Т.2 а.с.28).

Рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 16.08.2012 у справі № 2323/4606/2012 шлюб ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано (Т.1 а.с.41, 85, Т.2 а.с.32).

Судовим наказом Шполянського районного суду Черкаської області від 13.12.2012 у справі №2323/5720/2012 провадження №2-н/2323/197/2012 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 11.12.2012 і до повноліття дитини (Т.1 а.с.87, Т.2 а.с.34).

Постановою старшого державного виконавця державної виконавчої служби Шполянського районного управління юстиції від 28.01.2013 відкрито виконавче провадження № 36231765 (Т.1 а.с.9).

У матеріалах виконавчого провадження містяться супровідний лист від 28.01.2013 № 390/09-34 про направлення сторонам постанови про відкриття провадження та виклик державного виконавця на 04.02.2013. Водночас подані до суду копії матеріалів виконавчого провадження не містять поштового повідомлення, розписки або іншого документа, який підтверджував би вручення цих документів ОСОБА_2 (Т.1 а.с.98-100, Т.2 а.с.45-47).

Твердження ОСОБА_1 про те, що вона особисто бачила адресовані відповідачу відкриті листи, не підтверджене іншим доказом і саме по собі не дає змоги встановити дату та зміст отриманого ним повідомлення.

Розрахунком державного виконавця № 123 від 09.01.2026 за виконавчим провадженням № 36231765 заборгованість по аліментам за судовим наказом від 13.12.2012 у справі № 2-н/2323/197/2012 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів станом на 15.10.2025 визначена у розмірі 181 894,46 грн. (Т.1 а.с.10-13).

Позивачем складений розрахунок пені за прострочення сплати аліментів за період з грудня 2012 року по жовтень 2023 року (Т.1 а.с.14-39).

За даними копії паспорта НОМЕР_2 ОСОБА_2 , він зареєстрований з 18.03.2006 за адресою АДРЕСА_1 (Т.1а.с.76-77), а за даними витягу з реєстру територіальної громади від 10.12.2025 ОСОБА_2 зареєстрований з 10.12.2025 за адресою АДРЕСА_2 (Т.1 а.с.79).

ОСОБА_2 18.01.2006 придбав будинок за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 18.01.2006 (Т.1а.с.82-83, Т.2 а.с.29-30).

На підставі заочного рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 20.05.2013 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл будинковолодіння будинок за адресою АДРЕСА_1 був поділений між сторонами у співвідношенні до (Т.1 а.с.88-91, Т.2 а.с35-38).

Разом із тим у справі наявний пізніший розрахунок державного виконавця № 2547 від 05.03.2026 за виконавчим провадженням № 36231765 заборгованість по аліментам за судовим наказом від 13.12.2012 у справі № 2-н/2323/197/2012 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів станом на, відповідно до якого після врахування додаткових даних про доходи боржника заборгованість станом на ту саму дату 15.10.2025, визначена у розмірі 142 632,22 грн. (Т.1 а.с.92-95, Т.2 а.с.39-42).

Рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 17.02.2025 у справі №710/938/24, яке набрало законної сили 25.03.2025, частково задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання майна спільною сумісною власністю та його поділ: автомобіль OPEL VECTRA, 2004 року випуску, визнано спільним майном сторін, залишено у власності ОСОБА_2 зі стягненням на користь ОСОБА_1 1/2 його вартості. У мотивувальній частині цього рішення суд, оцінивши пояснення сторін, показання свідків та письмові докази, встановив, що факти й обставини спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період із серпня 2012 року до листопада 2023 року підтвердилися під час судового розгляду (Т.1 а.с.101-107, Т.2 а.с.48-54).

На підтвердження обставини спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період із серпня 2012 року до листопада 2023 року ОСОБА_2 надав копію позовної заяви ОСОБА_1 до нього про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання майна спільною сумісною власністю та його поділ (Т.1 а.с.108-111 Т.2 а.с.55-58), пояснення ОСОБА_6 від 13.11.2023 та від 28.10.2024, пояснення ОСОБА_8 від 27.10.2024, пояснення ОСОБА_9 від 27.10.2024, пояснення ОСОБА_7 від 28.10.2024 (Т.1 а.с.113-117, Т.2 а.с.60-64), протоколи судових засідання по справі №710/938/24 також містять показання свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Свідки, які проживали поряд і спілкувалися зі сторонами, описували ОСОБА_11 як сім`ю, що спільно вела господарство, вирощувала та продавала сільськогосподарську продукцію, купувала доньці одяг і взуття, разом користувалася автомобілем, відпочивала та забезпечувала побутові потреби. Ці відомості узгоджуються із встановленими рішенням від 17.02.2025 обставинами (Т.1 а.с.118-133, Т.2 а.с.65-80).

У тій справі ОСОБА_1 пояснювала, що після розірвання шлюбу сторони вирішили продовжити спільне проживання заради доньки, вели спільне господарство, мали спільну касу, тримали свиней, обробляли город, купували продукти, запчастини та одяг дитині, разом їздили до родичів і займалися вихованням дітей. Копія протоколу судового засідання від 12.12.2024 містить її пояснення про те, що ОСОБА_2 возив доньку до школи, а покупки для сім`ї та дитини здійснювалися зі спільних коштів.

Заперечення ОСОБА_1 про те, що в резолютивній частині рішення від 17.02.2025 окрема вимога про встановлення факту проживання однією сім`єю не була задоволена, не спростовує встановлених у мотивувальній частині рішення конкретних обставин спільного проживання. Ці обставини були безпосередньо досліджені у справі за участю тих самих сторін і мали значення для вирішення вимоги про правовий режим автомобіля.

Копію витягу №672 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 25.06.2024 про спільне проживання за адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 разом із ОСОБА_1 , ОСОБА_3 (Т.1 а.с.112, Т.2 а.с.59).

Суд враховує також непослідовність позицій обох сторін у різних провадженнях. ОСОБА_2 раніше заперечував наявність між сторонами сімейних відносин у розумінні статті 74 СК України, проте й у тому відзиві визнавав проживання в одному будинку з донькою та участь у її вихованні й утриманні. ОСОБА_1 , навпаки, у справі № 710/938/24 стверджувала про спільну касу, господарство та сімейний побут, тоді як у цій справі заперечує матеріальну участь відповідача. Тому суд не покладається лише на теперішні пояснення будь-якої зі сторін, а оцінює їх разом з об`єктивними письмовими доказами та встановленими раніше обставинами.

Відомості з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою ОК-5 підтверджують одержання ОСОБА_2 офіційного доходу, зокрема у 2012, 20162023 роках (Т.1 а.с.134-136, Т.2 а.с.81-83). Наведені у формі суми не є значними та не підтверджують самі по собі повного забезпечення всіх потреб дитини, але спростовують твердження про повну відсутність у нього доходів упродовж усього спірного періоду.

Виписка АТ КБ «ПриватБанк» за 20122023 роки відображає регулярне зняття ОСОБА_2 готівки, оплати за продукти харчування і лікарські засоби, телекомунікаційні та окремі комунальні послуги. Зокрема, у виписці зафіксовано систематичні операції зі зняття готівки впродовж 20122017 років та в наступні роки, оплати в торговельних і аптечних закладах, а також платежі за зв`язок. Виписки АТ «Ощадбанк» за 20172023 роки містять відомості про зарахування матеріальної допомоги та субсидії і регулярну оплату електроенергії та розподілу газу у 20212023 роках за місцем проживання сім`ї (Т.1 а.с.137-168, Т.2 а.с.84-115).

Банківські виписки не містять призначення кожної готівкової операції і окремо не доводять, що кожна витрачена гривня була спрямована саме на доньку. Проте вони охоплюють тривалий період спільного проживання, відображають витрати, типові для ведення сімейного побуту, та узгоджуються з поясненнями ОСОБА_1 у справі № 710/938/24 про спільну касу, придбання продуктів й одягу дитині, а також із показаннями сусідів. Тому в сукупності з іншими доказами ці виписки підтверджують матеріальну участь ОСОБА_2 в утриманні сім`ї та доньки.

Фотознімки спільного відпочинку, сімейних подій і свят, у тому числі святкування повноліття ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_2 , не підтверджують конкретного розміру понесених витрат, однак мають допоміжне доказове значення: вони узгоджуються з іншими доказами тривалого сімейного спілкування та участі батька у житті доньки (Т.1 а.с.171-173, Т.2 а.с.118-120). Договір дарування від 23.05.2025, за яким батько передав доньці 1/2 частку житлового будинку, також не є доказом виконання аліментного обов`язку в минулому, але підтверджує збереження сімейних зв`язків (Т.1 а.с.169-170, Т.2 а.с.116-117).

Надані ОСОБА_1 договір про платне навчання, довідка університету та квитанції підтверджують, що з вересня 2023 року донька сторін - ОСОБА_10 навчається за контрактом, а мати здійснювала витрати на навчання та проживання (Т.2 а.с.177-183). Переважна частина цих витрат стосується періоду після досягнення донькою повноліття та регулюється окремим рішенням Шполянського районного суду від 13.03.2024 про стягнення аліментів на повнолітню доньку, яка продовжує навчання. Такі документи підтверджують участь матері в утриманні доньки, але не спростовують участі батька в її утриманні до 15.10.2023.

Рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 13.03.2024, яке набрало законної сили 13.04.2024, з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, у розмірі 1/4 частини всіх видів доходів щомісячно, починаючи з 08.01.2024 до досягнення нею двадцяти трьох років або припинення навчання. За змістом розрахунку заборгованості по аліментах від 16.04.2026 заборгованість за рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 13.03.2024 відсутня (Т.2 а.с.195-196).

Відомості про доходи ОСОБА_1 за 20122023 роки та її пенсійні виплати підтверджують, що вона також брала істотну матеріальну участь у забезпеченні сім`ї (Т.2 а.с.203-209).

Проте суд звертає увагу, що обов`язок утримувати дитину є рівним обов`язком обох батьків; більший дохід одного з них не доводить відсутності внеску іншого. Предметом доказування є не те, хто з батьків витратив більше, а те, чи існували істотні обставини, за яких батько фактично утримував дитину в інший спосіб.

Крім того, в судовому засіданні були допитані свідки:

-ОСОБА_3 , яка є донькою сторін, дала показання про те, що з народження свідка, навіть після розлучення батьків, батьки до повноліття свідка проживали разом за адресою АДРЕСА_1 , мали спільний бюджет, батько давав кошти, а мама купувала продукти та речі. Батько працював таксистом тривалий час, свідку не відомо чи був він працевлаштований офіційно. Старшому брату також батьки допомагали;

-ОСОБА_4 , який є сином сторін, який повідомив те, що батьки розлучились, але продовжували проживати разом і з ними проживала ОСОБА_10 , вели разом господарство;

-ОСОБА_7 , яка повідомила, що проживає по сусідству із ОСОБА_12 та ОСОБА_13 з 2006 року, сторони проживали постійно разом, вели спільне господарство, декілька років назад ОСОБА_14 почав жити окремо.

Сукупність досліджених доказів - рішення суду, що набрало законної сили, попередні пояснення самої ОСОБА_1 , показання свідків, відомості про доходи, банківські виписки та тривала відсутність підтверджених виконавчих дій щодо стягнення аліментів - є взаємоузгодженою та достатньою для висновку, що у період з 11.12.2012 до 15.10.2023 ОСОБА_2 проживав разом із донькою та її матір`ю, брав участь у веденні спільного господарства, вихованні й безпосередньому матеріальному забезпеченні доньки.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, а розірвання шлюбу між батьками не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, що випливає зі статті 141 СК України.

Частини перша і друга статті 181 СК України передбачають, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними, а той із батьків, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій та (або) натуральній формі. За рішенням суду аліменти присуджуються у частці від доходу або у твердій грошовій сумі.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання. Саме по собі спільне проживання платника з дитиною не скасовує судового наказу та не припиняє виконавчого провадження. Водночас сімейне законодавство передбачає спеціальний спосіб судового захисту платника, який за наявності істотних обставин фактично виконав обов`язок з утримання дитини інакше, ніж це обліковувалося під час примусового виконання.

Частина друга статті 197 СК України надає суду право за позовом платника аліментів повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості, якщо вона виникла у зв`язку з тяжкою хворобою платника або іншою обставиною, що має істотне значення. Перелік таких обставин не є вичерпним; їх істотність суд визначає з огляду на обставини конкретної справи, характер фактичного виконання батьківського обов`язку та інтереси дитини.

У постанові від 18.05.2023 у справі № 519/970/21 Верховний Суд залишив без змін висновок про звільнення платника від заборгованості за аліментами за період, коли батьки після стягнення аліментів знову проживали однією сім`єю разом із дитиною, були пов`язані спільним побутом, а дитина перебувала на їх повному утриманні. Верховний Суд зазначив, що такі обставини можуть мати істотне значення у розумінні статті 197 СК України, оскільки свідчать про добровільне фактичне виконання обов`язку з утримання дитини.

Фактичні обставини цієї справи є подібними: спільне проживання сторін із донькою охоплює весь період, за який обліковано заборгованість, а участь батька в утриманні підтверджується не лише його поясненнями, а й рішенням у справі № 710/938/24, попередніми поясненнями матері, відомостями про спільний побут, доходи та сімейні витрати. Обставини, на які посилається платник, існували саме під час формування заборгованості, а не виникли після її нарахування.

Суд виходить із того, що звільнення від заборгованості у цій конкретній ситуації не позбавляє дитину утримання, яке мало бути надане у минулому, оскільки досліджені докази підтверджують фактичне забезпечення її потреб обома батьками у спільному домогосподарстві. Повторне стягнення з батька коштів за той самий період означало б подвійне покладення на нього вже фактично виконаного обов`язку і не відповідало б справедливому балансу прав та обов`язків батьків.

Посилання ОСОБА_1 на те, що батько не надав документів про щомісячну передачу їй суми, тотожної визначеним судовим наказом аліментам, не спростовує зустрічного позову. Предметом цього позову є саме оцінка іншого фактичного способу виконання батьківського обов`язку в умовах спільного проживання та спільного бюджету. Вимога про математичну тотожність кожної побутової витрати щомісячному виконавчому розрахунку нівелювала б зміст частини другої статті 197 СК України.

Таким чином, спільне проживання платника з дитиною та її матір`ю, ведення спільного господарства і доведена безпосередня участь у матеріальному забезпеченні доньки протягом усього спірного періоду є обставинами, що мають істотне значення. Зустрічний позов підлягає задоволенню, а ОСОБА_2 звільненню від сплати заборгованості за аліментами за період з 11.12.2012 до 15.10.2023 у виконавчому провадженні № 36231765.

Щодо вимоги про стягнення неустойки (пені).

Частина перша статті 196 СК України передбачає право одержувача аліментів на стягнення неустойки у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожний день прострочення від дня прострочення до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості, якщо заборгованість виникла з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду.

Отже, неустойка є заходом сімейно-правової відповідальності, а не автоматичним наслідком самого факту відображення заборгованості у виконавчому розрахунку. Для її стягнення необхідні одночасно наявність несплаченого зобов`язання, прострочення та вина платника. За загальним правилом вина платника презюмується, проте він має право довести, що вжив залежних від нього заходів для утримання дитини або що заборгованість виникла за обставин, які виключають його винну поведінку.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.04.2019 у справі № 333/6020/16-ц роз`яснила, що пеня розраховується за кожним простроченим місячним платежем на весь його несплачений розмір за кожний день прострочення, а загальна сума становить суму пені за всіма місячними платежами.

Верховний Суд у постанові від 22.10.2025 у справі № 759/14735/23 знову наголосив, що відповідальність за статтею 196 СК України настає лише за наявності вини платника.

У цій справі ОСОБА_2 довів, що протягом усього періоду нарахування аліментів проживав разом із донькою, брав участь у її вихованні та безпосередньо забезпечував її потреби у складі спільного домогосподарства. Матеріали виконавчого провадження не містять доказів належного вручення йому постанови про відкриття провадження та виклику державного виконавця, а також не відображають послідовних заходів стягувачки чи виконавця, які б протягом спірного періоду повідомляли його про необхідність паралельно з фактичним утриманням сім`ї перераховувати аліменти через виконавчу службу.

Відсутність доказів повідомлення про виконавче провадження окремо не звільняла б ОСОБА_2 від обов`язку виконати судовий наказ. Однак у поєднанні з доведеним спільним проживанням, безпосереднім утриманням доньки та поведінкою стягувачки, яка в іншій справі визнавала спільну касу й сімейні витрати, ця обставина спростовує твердження про умисне ухилення від утримання дитини.

Твердження ОСОБА_1 про свідоме приховування відповідачем працевлаштування та доходів ґрунтується на її припущенні. Відомості про офіційний дохід, які стали підставою для перерахунку боргу у березні 2026 року, не доводять, що відповідач приховував ці кошти від сім`ї; навпаки, банківські виписки та встановлені обставини підтверджують використання доходів на спільні потреби. Доказів застосування до нього передбачених законом санкцій за умисне ухилення у спірний період матеріали справи не містять.

Крім того, після задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 звільняється від тієї заборгованості, на яку нараховано заявлену пеню. Відтак відсутня як невиконана основна заборгованість за спірний період, так і доведена вина платника. Це виключає застосування до нього відповідальності, передбаченої статтею 196 СК України.

За таких обставин у задоволенні первісного позову про стягнення 181 894,46 грн. неустойки (пені) необхідно відмовити повністю.

Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

ОСОБА_1 як позивачка у справі про стягнення пені за прострочення сплати аліментів звільнена від сплати судового збору. З огляду на відмову в первісному позові підстав для стягнення судового збору за цим позовом з ОСОБА_2 немає.

За подання зустрічного позову ОСОБА_2 сплатив судовий збір у розмірі 1 331,20 грн., що підтверджується квитанцією № 15 від 20.03.2026. У зв`язку з повним задоволенням зустрічного позову ця сума підлягає стягненню з ОСОБА_1 на його користь.

Керуючись статтями 7, 141, 179181, 195197 Сімейного кодексу України, статтями 12, 13, 18, 7682, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Шполянський відділ державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Шполянський відділ державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_3 , про звільнення від сплати заборгованості за аліментами задовольнити.

Звільнити ОСОБА_2 від сплати заборгованості за аліментами за період з 11.12.2012 до 15.10.2023 у виконавчому провадженні № 36231765 з примусового виконання судового наказу Шполянського районного суду Черкаської області від 13.12.2012 № 2-н/2323/197/2012 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1 331,20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня двадцять копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Шполянським РВ УМВС України в Черкаській області 15.11.1999.

Відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Третя особа: Шполянський відділ державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), адреса: вул. Соборна, 36-б, м. Шпола, Звенигородський район, Черкаська область, 20603, код ЄДРПОУ 34117836.

Третя особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 .

Рішення в повному обсязі складене 14.08.2026.

Суддя Н.П. Побережна