Рішення № 138909785, 27.07.2026, Канівський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 697/17/26

Провадження № 2/697/356/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року м. Канів

Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді - Деревенського І.І.

за участю секретаря судового засідання - Задорожнього К.О. ,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Лисака М.Ю.,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідачів адвоката Бовшика М.Ю.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Каневі Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Лисак Максим Юрійович до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , третя особа: Міністерство оборони України про встановлення факту проживання однією сім`єю,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) в особі представника адвоката Лисака Максима Юрійовича (далі адвокат Лисак М.Ю., представник позивача) звернулася до Канівського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_3 (далі ОСОБА_3 , відповідач 1), ОСОБА_2 (далі ОСОБА_2 , відповідач 2), третя особа: Міністерство оборони України (далі третя особа) про встановлення факту проживання однією сім`єю, в якому просить встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 однією сім`єю з 2019 року по день смерті останнього.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 2019 року перебувала у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 та спільно проживала з ним однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 загинув, причиною смерті є ушкодження, отримані внаслідок військових дій від вибухів та осколків. Позивача було офіційно повідомлено про те, що її чоловік старший солдат ОСОБА_4 загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позивач вважає, що вона має законне право на отримання одноразової грошової допомоги як дружина та член сім`ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_4 , який загинув унаслідок участі у бойових діях, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України.

Представник позивача вказує, що позивач та ОСОБА_4 протягом спільного проживання вели спільне сімейне життя, проживали однією сім`єю, мали спільний побут, спільний бюджет, а також взаємні права та обов`язки, притаманні подружжю. Між ними склалися усталені, тривалі та публічні відносини, характерні сім`ї. Позивач та ОСОБА_4 спільно брали участь у витратах на утримання житла, здійснювали його ремонт, набували майно для спільного користування, надавали один одному матеріальну та моральну підтримку. На думку сторони позивача зазначені обставини свідчать про реальність та сталість сімейних відносин між позивачем та померлим.

Щодо матеріальної підтримки та взаємних зобов`язань представник позивача вказує, що ОСОБА_4 систематично надавав позивачу матеріальну допомогу для зриття побутових витрат, що підтверджується відповідними банківськими переказами. Також за життя ОСОБА_4 мав довіреність від 19.07.2021, видану батьком позивача - ОСОБА_5 , щодо права розпорядження транспортним засобом КІА, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 . Також після мобілізації ОСОБА_4 батько позивача організовував збір коштів на придбання тепловізора для нього, звернувшись до Канівської спілки ветеранів Афганістану, членом якої він є. У відповідному зверненні ОСОБА_5 зазначив, що просить допомоги своєму зятю ОСОБА_4 , що додатково підтверджує сприйняття ОСОБА_4 членом сім`ї позивача.

У підтвердження публічності сімейних відносин представник позивача вказує, що позивач має численні спільні фотографії з ОСОБА_4 , на яких зафіксовано їх спільний відпочинок, участь у родинних святах, спільний побут. Також наявні фото та письмові докази, зокрема переписка, що підтверджує зроблену ОСОБА_4 пропозицію укласти шлюб, яка не була реалізована виключно у зв`язку з його раптовою смертю. Відповідно до цивільної анкети військовослужбовця, у якій зазначаються контактні дані членів сім`ї на випадок екстреного зв`язку, саме позивач була вказана як контактна особа.

Представник позивача вказує, що станом на день подання позовної заяви позивач не уклала інший шлюб та продовжує проживати у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , де спільно проживала з померлим ОСОБА_4 .. Крім того, саме у позивача зберігається більшість оригіналів важливих особистих документів ОСОБА_4 , які останній зберігав за місцем їх спільного проживання, а саме: контракт добровольця територіальної оборони від 21.03.2022; довідка від 17.06.2022 про призов ОСОБА_4 за мобілізацією до Збройних Сил України; картка фізичної особи платника податків ОСОБА_4 ; документи про медичне обстеження ОСОБА_4 ; довіреність від 19.07.2021; документи, пов`язані з працевлаштуванням ОСОБА_4 за кордоном; диплом бакалавра НОМЕР_2 з додатком; свідоцтво НОМЕР_3 про проходження курсів підготовки водіїв категорії «С1»;диплом ЕР №44923140 про здобуття професії кухаря з додатком;медична довідка щодо придатності до керування транспортними засобами №527727 від 19.05.2021; повістка на відправку за призовом на військову службу; посвідчення добровольця територіальної оборони; довідка військово-лікарської комісії від 17.05.2022; документи щодо роботи на території Республіки Польща; медична довідка щодо придатності до керування транспортними засобами від 10.08.2018; паспорт громадянина України для виїзду за кордон; трудова книжка.

Також представник позивача наголошує на тому, що позивачу надійшло офіційне сповіщення як члену сім`ї військовослужбовця дружині ОСОБА_4 про його загибель. У подальшому саме позивач займалася організацією поховання ОСОБА_4 та отримала свідоцтво про смерть. Рішенням начальника організаційного відділу апарату виконавчого комітету Канівської міської ради позивача, як дружину загиблого, було запрошено на вручення посмертної відзнаки ОСОБА_4 «За заслуги перед містом ОСОБА_6 ». 17.09.2024 протоколом передачі державної нагороди України та документа про нагородження сім`ї нагородженого начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 полковником ОСОБА_7 було передано орден «За мужність» III ступеня (посмертно) №400258, серії НОМЕР_4 , нагородженого Указом Президента України від 25.01.2024 № 23 ОСОБА_4 дружині ОСОБА_1 .

У зв`язку з вищенаведеним та для подальшого отримання одноразової грошової допомоги, інших пільг та соціальних гарантій, передбачених законом у зв`язку зі смертю військовослужбовця ОСОБА_1 необхідно встановити факт проживання проживання однією сім`єю.

Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 13.01.2026 відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

29.01.2026 через систему «Електронний суд» представник третьої особи Міністертва оборони України Кучма А.Г. направила письмові пояснення, згідно яких просила суд відмовити у задоволенні позовної заяви. Пояснення обґрунтовує тим, що позивачем в якості відповідачів зазначено ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .. Водночас, вимога, заявлена в позовній заяві - встановити факт спільного проживання однією сім`єю не відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства щодо форми та змісту позовної заяви, оскільки позивачем не обґрунтовано, в чому полягає порушення, невизнання або оспорювання прав, свобод чи законних інтересів з боку відповідачів. Представник третьої особи зазначає, що порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Відсутність порушення прав та законних інтересів особи є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові і не потребує перевірки обраного позивачем способу захисту і правової оцінки по суті спору. Також представником зроблено посилання на постанову Верховного Суду від 29.08.2023 у cправі № 910/5958/20. Крім того, встановлення факту, що має юридичне значення, без вирішення спору про право цивільне у порядку позовного провадження не буде ефективним способом захисту, адже відповідні факти суд встановлює у мотивувальній частині рішення та вирішує спір в частині матеріально-правових вимог до відповідача, які в даній справі не заявлялися. Такі правові висновки вбачаються з аналізу постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2024 у справі № 523/14489/15-ц. Також Велика Палата Верховного Суду у своїх рішеннях неодноразово звертала увагу на необхідність ретельного аналізу обставин справи для визначення наявності права на позов та ефективності обраного способу захисту. Зокрема, вона підкреслювала, що суд не може задовольняти позов, якщо позивач не довів наявності у нього порушеного суб`єктивного права, яке він намагається захистити згідно з рішенням суду. Відтак позовні вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є такими, що не відповідають положенням ЦПК України, оскільки спір про цивільне право позивача відсутній, права позивача діями чи бездіяльністю відповідачів не порушені. Також представник третьої особи зазначає, що позивачем зазначено мету подання згаданої заяви, а саме: подальше звернення до відповідних органів з заявою про отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки після встановлення зазначеного факту у неї виникне право на отримання вказаної виплати як члену сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця, посилаючись на редакцію статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка втратила чинність на момент виникнення правовідносин та не може бути застосована у даному випадку. Однак з твердженням позивача третя особа не погоджуємось у зв`язку з тим, що основними засадами державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 № 2011-XII (далі Закон № 2011-XII) в редакції, чинній станом на момент виникнення даних правовідносин. Згідно з п. 1 статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - це гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Підпунктами 1-3 п. 2 статті 16 Закону №2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: 1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби; 2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби; 3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві. Відповідно до статті 16-1 Закону № 2011-XII у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки , один із подружжя, який не одружився вдруге загиблого (померлого), діти, які не досягли повноліття, утриманці. Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення). Текст вказаної статті викладено в редакції Закону «Про внесення змін до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги» № 2489-IX від 29.07.2022, який набрав чинності 25.08.2022. Водночас, абзацами першим-другим пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168 встановлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пунктах 1-1-2 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть. Таким чином, на момент смерті ОСОБА_4 (дня виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у осіб, які мають право на її призначення та виплату) діяла зазначена редакція статті, якою були внесені зміни до попередньої редакції статті 16-1 Закону № 2011-ХІІ і яка встановлює вичерпний перелік осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця (батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Представник третьої особи вказує, що в даному випадку слід застосовувати редакцію статті 16-1 Закону № 2011-XII, яка набрала чинності 25.08.2022 та діяла на момент смерті ОСОБА_4 і якою визначено вичерпний перелік осіб, що мають право на отримання одноразової грошової допомоги, а саме: Батьки; Один із подружжя, який не одружився вдруге; Діти, які не досягли повноліття; Утриманці загиблого (померлого). Представник третьої особи зазначає, що проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя. Також представник третьої особи звертає увагу суд на те, що позивач не перебувала із загиблим військовослужбовцем у зареєстрованому шлюбі, тобто була другим з подружжя, який не одружився вдруге, що могло б бути підставою для проведення виплати одноразової грошової допомоги. Водночас, саме лише спільне проживання жінки та чоловіка без шлюбу відповідно до ч.2 ст. 21 СК України не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя. В свою чергу, саме статус іншого з подружжя, який не одружився вдруге, дає підстави претендувати на виплату грошової допомоги поряд з іншими особами, перелік яких законодавчо чітко обмежений. Тому на думку представника третьої особи позивач не належить до жодної з зазначених категорій, оскільки не є дружиною померлого військовослужбовця. Проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу не легітимізує правове становище неодружених осіб, оскільки статус «подружжя» чоловік та жінка набуває тільки в разі реєстрації шлюбу в державному органі реєстрації актів цивільного стану. Представник третьої особи, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині встановлення факту спільного проживання однією сім`єю не підлягають задоволенню, оскільки встановлення даного факту не матиме для позивача жодних юридичних наслідків (а.с.168-176).

26.02.2026 ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області, підготовче провадження у справі закрито та призначено судовий розгляд справи.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовну заяву підтримала та просила її задовольнити. Зазначила, що вона з ОСОБА_8 проживали разом з 2019 року, разом були в Польщі близько п`яти місяців. Похованнями займалася вона з батьками, на нагородження запрошували її. Також зазначила, що про смерть ОСОБА_9 вона з її батьками та працівниками ТЦК повідомили батьків ОСОБА_9 . Є безліч фото. Наголосила на тому, що покійний ОСОБА_9 зробив їй пропозицію коли приїхав з навчального центру у відпустку. Зазначила, що з її батьками вони святкували заручини, а через день повідомили батьків ОСОБА_9 . На заручини не запрошували батьків ОСОБА_9 , оскільки це було його волевиявлення. Пояснила суду, що ОСОБА_9 постійно перераховува їй кошти на її картковий рахунок для вирішення її потреб. Пояснила, що їй не відомо, щодо посмертного розпорядження ОСОБА_9 , відомості зазначили після загибелі. ОСОБА_10 наголосила, що оригінал свідоцтва про смерть отримувала вона.

Представник позивача адвокат Лисак М. Ю. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві. Також зазначив, що у ході судового розгляду даної справа були підтверджені обставини, які викладені у позовній заяві, зокрема свідками було підтверджено факт спільного проживання позивачки та ОСОБА_4 , що також було підтверджено і самими відповідачами. Також було встановлено, що позивач та ОСОБА_11 разом проживали та працювали на території Республіки Польща з листопада 2020 по квітень 2021 року, оскільки ці обставини підтверджуються відмітками у закордонних паспортах осіб. Зазначив, що заперечення відповідачів, щодо задоволення позову містить емоційний характер. Щодо ведення спільного господарства та наявності спільного бюджету то даний факт підтверджується не лише показаннями свідків, а банківськими виписками. Які підтверджують систематичне перерахування ОСОБА_9 грошових коштів позивачці. Натомість відповідачами не надано суду доказів того, що ОСОБА_9 здійснював фінансову підтримку на їх користь, що свідчить про фактичне відокремлення ОСОБА_4 від батьків та ведення ним самостійного сімейного життя разом з позивачкою. Також відповідачами не надано жодного доказу, який би спростував факт спільного поживання їх сина та позивачки. Також наявні спільні фото, пропозиція укласти шлюб. Тож матеріали справи містять належні та допустимі докази, які вказують на ознаки, які притаманні сім`ї.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні зазначив, що з липня 2020 року він знайомий з ОСОБА_12 . ОСОБА_9 їздив працювати за кордон на заробітки. Приїжджав на тиждень та привозив додому кошти. Похоронами займалися батьки ОСОБА_12 , він сплачував за 40 днів. Наголосив на тому, що перший раз побачив ОСОБА_12 у 2020 році, за весь час знайомства остання була в них у гостях лише один раз. Жили вони разом чотири місяці. ОСОБА_9 з ОСОБА_12 жили десь чотири місяці. ЗХазначив, що ОСОБА_9 працював закордоном у Польщі, про те ОСОБА_12 була в Україні, лише на незначний час їздила в Польщу до ОСОБА_9 .

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні яке відбулося 23.03.2026 зазначила, що син постійно був закордоном на заробітках. У 2020 році почали зустрічатися з ОСОБА_12 , разом познайомилися десь у 2020 році. З батьками ОСОБА_12 познайомилися на 8 березня 2021 року. Наголосила на тому, що їй нічого не відомо щодо заручин. ОСОБА_9 і ОСОБА_12 разом їздили до Польщі, але на незначний час. Зазначила суду, що ОСОБА_9 не проживав у батьків ОСОБА_12 постіно, а лише іноді іздив до них у гості.

Представник відповідача адвокат Бовшик М.Ю. у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовної заяви. Зазначив, що відповідачі заперечують факт, що позивачка та ОСОБА_11 перебували у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу, також зазначив, що відповідачі заперечують спільне проживання позивачки та їх загиблого сина за адресою: АДРЕСА_1 . Також наголосив на тому, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, що позивачка та ОСОБА_11 спільно проживали та вели спільне сімейне господарство, а саме: сплата комунальних послуг, укладення спільних договорів на придбання речей. Щодо поданої позивачем виписки про рух коштів по банківському рахунку позивачки зазначив, що в коментарях до платежу вказано лише певні деталі операцій., оскільки не відомо хто саме здійснював переказ коштів позивачу. Щодо чисельності спільних фото, представник відповідача зазначив, що дані фото не можна вважати беззаперечними доказами сімейних стосунків, що підтверджується позицією викладеною у постановах Верховного Суду. Оскільки дані фото не свідчать про спільний побут, спільне придбання рухомого чи нерухомого майна, оскільки дані фото дійсно засвідчують певні дружні стосунки. Щодо доводів позивачки, що вона продовжує проживати у будинку АДРЕСА_1 , де вона спільно з ОСОБА_13 проживала, то як зазначила сама позивачка та свідки даний будинок належить батькам позивачки.

Представник Міністерства оборони України Калюжний А.П. у судове засідання не з`явився, однак через систему «Електронний суд» направив додаткові письмові пояснення, згідно яких просив суд відмовити у задоволенні позовної заяви. Дані пояснення обгрунтовані тим, що позивач просить суд встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 однією сім`єю з 2019 року по день смерті останнього. Також, у позовній заяві ОСОБА_1 зазначала, що від встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 залежить виникнення у неї права на отримання одноразової грошової допомоги, інших пільг та соціальних гарантій, передбачених законом у зв`язку із смертю військовослужбовця. (перелік пільг та соціальних гарантій позивачем не уточнено). Представником третьої особи зроблено посилання на статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника ( пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів настільки, на скільки це можливо. Як визначає Верховний Суд у постанові від 16.12.2020 у справі № 676/58/17-ц спосіб захисту права чи інтересу може бути визначено як вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи результату право чи інтерес якої порушені, правового результату. При цьому спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що у такий спосіб буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Також представник третьої особи зазначає, що у постанові від 23.01.2024 у справі № 523/14489/15-ц (провадження № 14-22цс20) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що у справах позовного провадження факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, як і інші юридичні факти, належить до предмета доказування і підлягає встановленню при ухваленні судового рішення, якщо цей факт пов`язаний з будь якими заявленими позовними вимогами. Суд зобов`язаний встановити наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК). Вимога про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу може бути вирішена в порядку окремого судового непозовного цивільного судочинства, що передбачено розділом IV ЦПК України, у випадку, якщо між сторонами не існує спору. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. З огляду на це Велика Палата Верховного Суду вважає, що задоволення позовної вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у справі позовного провадження є помилковими. Обґрунтування позиції суду щодо підтвердження чи спростування факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у справах позовного провадження має бути наведено у мотивувальній частині рішення. У ній, зокрема, мають бути зазначені фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. В резолютивній частині рішення у справах позовного провадження суд має зробити висновок про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної з заявлених вимог. Вимоги про встановлення юридичного факту не є вимогами, які забезпечують ефективний захист прав, а лише підставою для вирішення позову. Позовна заява ОСОБА_1 взагалі не містить вимоги матеріально-правового характеру, тобто вимоги за якою можливе застосування державою примусу, спрямоване на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин (у даному випадку ОСОБА_1 , яка вважає, що має право на отримання одноразової грошової допомоги, інших пільг та соціальних гарантій, передбачених законом у зв`язку із смертю військовослужбовця) і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною (відповідачами та Міністерством оборони України таке право заперечується), внаслідок чого відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, компенсація витрат, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Оскільки у позовній заяві фактично відсутній предмет позову матеріально-правова вимога про захист порушеного, невизнаного або оспорюваного права позивачки, а встановлення юридичного факту, зокрема, проживання чоловіка і жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу не може бути ефективним способом захисту прав позивача у справах позовного провадження, то позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню (а.с.236-246).

У судовому засіданні були допитані свідки з боку позивача.

Так, свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні пояснила, що вона є сусідкою позивачки, зазначила, що позивачка та ОСОБА_9 проживали протягом 3-х років за адресою АДРЕСА_1 , до цього проживали в Польщі, разом купували авто, на кого зареєстроване дане авто їй не відомо. За даною адресою проживали батьки позивачки, позивачка та ОСОБА_9 . Зазначила, що батьки ОСОБА_12 оголошували збори на амуніцію для ОСОБА_9 . З 2019 року почали проживати разом, робили ремонт разом, разом їздили в магазини купувати продукти. Щодо переказу коштів їй нічого не відомо. Наголосила на тому, що похоронами ОСОБА_9 займалася родина ОСОБА_15 , похоронка прийшла на адресу ОСОБА_16 , 25.

Допитаний як свідок ОСОБА_17 у судовому засіданні пояснив, що він є сусідом сім`ї ОСОБА_15 . Зазначив, що ОСОБА_12 та ОСОБА_9 проживали разом більше року, разом їздили до магазину, робили роботи по-двору та по-будинку. Стосовно поховання зазначив, що йому нічого не відомо.

Допитаний як свідок ОСОБА_18 у судовому засіданні пояснив, що він є сусідом сім`ї ОСОБА_15 , пояснив, що він бачив, що вони жили разом, приїжджали разом. Батьків ОСОБА_9 бачив декілька раів.

Допитаний як свідок ОСОБА_19 у судовому засіданні пояснив, що він є хрещеним батьком позивачки. Батько ОСОБА_12 ОСОБА_9 представив йому як зятя. ОСОБА_12 та ОСОБА_9 жили разом у її батьків. Зазначив, що йому відомо, що ОСОБА_9 зробив ОСОБА_12 пропозицію. Наголосив на тому, що вони разом ходили в походи, на рибалку. Також вказав, що десь у 2020-2021 році ОСОБА_12 та ОСОБА_9 були за кордоном. У 2022 році на Різдво були разом. Разом робили ремонти. Батьків ОСОБА_9 він не бачив. Хто займався похоронами йому також не відомо.

Суд, вислухавши пояснення сторін та свідків, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені факти, щодо проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

З урахуванням положень ч. 4 ст. 315 ЦПК України, якщо встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу пов`язано зі спором про право, вимога про встановлення такого факту розглядається у позовному провадженні.

Згідно з пунктом 4 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 02.02.2023 виданого Канівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) та довідки про причину смерті №131 від 31.01.2023 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.63-64).

Відповідно до довідки №1874 від 17.06.2022 виданої командиром ВЧ НОМЕР_6 полковником ОСОБА_20 , солдат ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_7 , відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 17.05.2022 призваний на військову службу до ВЧ НОМЕР_6 на період дії воєнного стану та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової та мобілізаційної готовності ЗСУ та інших військових формувань, до виконання дій на різкі зміни в оперативній обстановці (а.с.30).

З копії повідомлення №2/46 від ІНФОРМАЦІЯ_5 , вбачається, що ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , сповіщено зі скорботою про те, що її чоловік, старший солдат ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 загинув (а.с.62).

Позивач вказує, що встановлення даного факту їй необхідне для подальшого отримання одноразової грошової допомоги, інших пільг та соціальних гарантій, передбачених законом у зв`язку зі смертю військовослужбовця.

У частині п`ятій статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно з частиною першої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно із цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до положень частини другої статті 16 вказаного Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема: загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов`язків військової служби (1); смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби (2); загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві (3) та інших випадках.

Право на вказану одноразову грошову допомогу регламентовано також пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Відповідно до статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста. Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Згідно з ч.2 ст.3 Сімейного кодексу України (далі - СК України), сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Згідно з ч.4 ст.3 СК України, сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч.1 ст.36 СК України, шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно.

У постанові від 03.07.2019 у справі № 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).

Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 № 5-рп/99 обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема, докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин, притаманних подружжю.

Згідно з роз`ясненнями Верховного Суду України у листі «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 01.01.2012, доказами, які свідчать про факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу можуть бути: свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру тощо. Також це можуть бути: свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що обов`язковими умовами для визнання особи членом сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивачки, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може однозначно свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (постанови Верховного Суду від 15.08.2019 у справі № 588/350/15, від 19.03.2020 у справі №303/2865/17, від 23.09.2021 у справі № 204/6931/20, від 30.06.2022 у справі № 694/1540/20).

Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини (постанова Верховного Суду від 30.10.2019 у справі №643/6799/17).

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 20.03.2023 у справі №372/3321/19 (провадження № 61-10538св22) належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства

На підтвердження позовних вимог, а саме факту проживання з відповідачем однією сім`єю у період з 2019 по 25.01.2023 позивачка надала суду такі докази, а саме копії: контракту добровольця територіальної оборони від 21.03.2022 (а.с.27-28); карти фізичної особи платника податків ОСОБА_4 (а.с.21); документи про медичне обстеження ОСОБА_4 ; довіреності від 19.07.2021 зареєстрованої в реєстрі за №940 (а.с.52-53); документи, пов`язані з працевлаштуванням ОСОБА_4 за кордоном; диплома бакалавра серії НОМЕР_2 з додатками (а.с.46-47); свідоцтва НОМЕР_3 про проходження курсів підготовки водіїв категорії «С1» (а.с.48); диплому серії НОМЕР_8 про здобуття професії кухаря з додатком (а.с.49-50); медичної довідки щодо придатності до керування транспортними засобами серії 10 ААЕ №899627 від 10.08.2018 (а.с.44); медичної довідки щодо придатності до керування транспортними засобами серії 10 ААЄ №527727 від 19.05.2021 (а.с.51); повістки на відправку за призовом на військову службу (а.с.29); посвідчення добровольця територіальної оборони; (а.с.31-32); довідки військово-лікарської комісії від 17.05.2022 про придатність ОСОБА_4 до військової служби (а.с.26); документів щодо роботи на території Республіки Польща; медичної довідки щодо придатності до керування транспортними засобами від 10.08.2018; паспорта громадянина України для виїзду за кордон виданого ОСОБА_4 (а.с. 22-25); трудової книжки ОСОБА_4 (а.с.43); виписки по надходженням по картці позивачки (а.с.59-61); протоколу передачі державної нагороди та документа про нагородження сім`ї нагородженого, відповідно до якого ОСОБА_1 передано Ордена «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно (а.с.65-66) та фотозображення.

У постанові Верховного Суду від 17.04.2023 у справі № 463/11211/19 зазначено, що для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні подружжю. Таким чином, предметом доказування у справах про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Критеріями, за якими майну може бути надано статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, відповідно до якої йому може бути надано правовий статус спільної власності подружжя. З урахуванням зазначеного, вирішуючи спір про поділ майна, необхідно установити як обсяг спільного нажитого майна, так і з`ясувати час та джерела його придбання, а вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки.

Також у постанові Верховного Суду від 07.02.2024 у справі №383/821/22 зазначено, що предметом доказування під час розгляду справ про встановлення факту проживання однією сім`єю є, передусім, сукупність обставин, що згідно із законом складають основні ознаки сім`ї: спільне проживання, пов`язаність спільним побутом, наявність взаємних прав та обов`язків, що визначено ч.2 ст.3 Сімейного кодексу України. При встановленні факту наявності у осіб спільного побуту також доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства. Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти.

Оцінюючи наведені докази у їх сукупності, суд враховує, що частина з них підтверджує факт існування між ОСОБА_21 та ОСОБА_4 близьких особистих відносин, їх спільну присутність під час окремих сімейних подій.

Водночас, предметом доказування є не сам факт тривалих особистих стосунків, а наявність упродовж заявленого періоду сукупності ознак сім`ї: постійного спільного проживання, спільного побуту, ведення спільного господарства, об`єднання коштів, спільних витрат, взаємної допомоги та виконання взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю.

Спільне проведення часу, поїздки до магазину, виконання певних робіт не доводить безперервного проживання позивачки та загиблого однією сім`єю з 2019 року до дня смерті останнього.

Також, суд звертає увагу, що роздруківки фотографій, долучені позивачкою, фіксують лише окремі моменти спільного дозвілля, святкувань або спілкування з родичами. Вони не відображають повсякденного порядку проживання, джерел та способу формування бюджету, спільного придбання майна, розподілу побутових обов`язків тощо.

В постанові Верховного Суду від 12.12.2019 по справі №466/3769/16-ц, зроблено висновок, що в контексті визначення можливих доказів, їх оцінки як достатніх слід також відзначити, що згідно усталеної судової практики самі лише показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Показання свідків позивача переважно містять загальні оцінки відносин як сімейних, проте не розкривають конкретних обставин формування спільного бюджету, систематичного спільного фінансування потреб, придбання майна та несення витрат за весь заявлений період. Частина свідків є сусідами позивача та хрещеним батьком позивача, що дає суду підстави вважати, що вони пов`язані з позивачкою та її батьками тривалими особистими або сусідськими відносинами.

У матеріалах, на які посилається позивач, відсутні докази спільних банківських рахунків, регулярних взаємних переказів, спільного придбання рухомого або нерухомого майна, спільних договорів, доказів ремонту й утримання житла обома особами, а також документи, складені самим ОСОБА_4 за життя, у яких позивач зазначалась його дружиною або членом сім`ї.

Встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи).

Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із подружжя; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що подружжя вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та ін. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 15.07.2020 по справі №524/10054/16.

Частинами 1, 2 ст. 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

В Постанові Верховного Суду від 06.02.2025 справа № 758/16153/19 зроблено висновок, що факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання коштів, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те що між сторонами склалися та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (постанови Верховного Суду від 15.08.2019 у справі №588/350/15, від 19.03.2020 у справі №303/2865/17, від 23.09.2021 у справі №204/6931/20, від 30.06.2022 у справі № 694/1540/20).

Тому, перерахування ОСОБА_4 коштів на банківську карту позивачки підтверджують можливу участь ОСОБА_4 у матеріальному забезпеченні позивачки, однак не доводять існування спільного бюджету між ними.

Щодо доводів сторони позивача, що в неї знаходяться оригінали документів померлого, суд зазначає, що у Постанові Верховного Суду від 01.06.2026 у справа № 345/3886/24 зроблено висновок, що наявність у позивача окремих оригіналів особистих документів померлого, вручення їй його нагороди не свідчать про спільне проживання, тому ці докази є неналежними в розумінні ЦПК України.

Отже, сукупність доказів підтверджує наявність між сторонами тривалих особистих відносин, проте не робить висновок про безперервне проживання однією сім`єю з усіма ознаками спільного домогосподарства упродовж усього періоду з 2019 до 25.01.2023.

При цьому сам факт перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних сім`ї, не може свідчити про те, що між сторонами склалися та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю.

Як роз`яснено в постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Враховуючи вищенаведене, вимога про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу позивача з ОСОБА_4 задоволенню не підлягає.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб (постанова Верховного Суду від 17.06.2024 у справі № 753/21178/21, провадження № 61-15630св23).

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача;

27.07.2026 в судовому засіданні представником відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - адвокатом Бовшиком М.Ю. було заявлено усне клопотання про намір подати докази сплати правової допомоги протягом 5 днів після проголошення рішення, у відповідності до абз. 2 ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Як визначено ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином, представнику відповідачів адвокату Бовшику М.Ю. необхідно подати докази щодо розміру понесених сторонами судових витрат на правову допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.141, 263-265, ч. 6 ст. 268, ст. ст. 293, 294, 315, 319, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Лисак Максим Юрійович до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , третя особа: Міністерство оборони України про встановлення факту проживання однією сім`єю відмовити.

Представнику відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - адвокату Бовшику Миколі Юрійовичу протягом п`яти днів після ухвалення рішення подати до суду докази щодо розміру понесених відповідачами судових витрат на правову допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду виготовлено 07.08.2026.

Учасники процесу:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_9 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач 1: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_10 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ;

Відповідач 2: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_11 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ;

Третя особа: Міністерство оборони України, код ЄДРПОУ 00034022, місцезнаходження: проспект Повітрофлотський,6, м. Київ.

Головуючий І . І . Деревенський