Рішення № 138909094, 12.08.2026, Гадяцький районний суд Полтавської області

Справа № 526/1517/26

Провадження № 2/526/1181/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12 серпня 2026 року Гадяцький районний суд Полтавської області у складі головуючого судді Черкова В.Г., при секретарі судового засідання Дроботя Л.М., розглянувши в м. Гадяч у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сергіївської сільської ради, треті особи Миргородська державна нотаріальна контора, державний реєстратор прав на нерухоме майно Сергіївської сільської ради Полтавської області, про визнання права власності в порядку спадкування за законом,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою, в якій зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , чоловік позивача. На час смерті вони проживали за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний житловий будинок відноситься до колгоспного двору. Позивач звернулася до нотаріуса для оформлення спадщини, але їй було відмовлено, оскільки відсутні документи, що підтверджують право власності на вказаний будинок. Просить визнати за нею право власності на вказаний будинок в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просить їх задовольнити.

Представник відповідача надав суду заяву про розгляд справи без представника, не заперечує проти задоволення позовних вимог.

Треті особи надали заяви про розгляд справи без їх участі, не заперечують проти задоволення позовних вимог.

Інші заяви та клопотання не надходили.

Ухвалою суду від 20.05.2026 відкрито провадження у справі , постановлено розгляд проводити за правилами загального позовного провадження та підготовче судове засідання призначене на 24.06.2026.

Ухвалою суду від 24.06.2026 закрито підготовче провадження у справі та її призначено до судового розгляду на 12.08.2026.

Суд, дослідивши надані матеріали та проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, прийшов до наступного.

З витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 24.12.2024 № 45267 (реєстраційний номер документа ТІ01:2141-8894-8448-9745, статус діючий) вбачається, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , (літ. А-1), має загальну площу 63,9 кв.м., житлову площу 27,5 кв.м.

З довідки ДП «Інвентаризатор-м» від 19.10.2018 № 64 вбачається, що житловий будинок з господарськими будівлями, який знаходить за адресою: АДРЕСА_1 , складається з: житловий будинок (літ. А-1, а, а, а), літня кухня (літ. Б, б), сарай (літ. В), гараж (літ. Г), погріб (літ. Д), вбиральня (літ. Е), огорожа № 1.

Постановою державного нотаріуса Миргородської державної нотаріальної контори від 07.04.2026 № 407 відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії, а саме: у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки відсутні відомості про право власності на житловий будинок.

З тексту даної постанови нотаріуса вбачається, що згідно виписки з погосподарської книги № 3, виданої виконавчим комітетом Сергіївської сільської ради Миргородського району Полтавської області 01.07.2025 за № 131, головою домогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 , був ОСОБА_2 , а членом домогосподарства ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав є визнання права.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30 травня 2008 року, відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу в редакції 1963 року, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Відповідно до ст. 524 ЦК (в редакції 1963 року) спадкування здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави.

Згідно зі статтею 525 ЦК (в редакції 1963 року) часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.

Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини (ст. 548 ЦК в редакції 1963 року).

Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини (ч. 1, ч. 2 ст. 549 ЦК в редакції 1963 року).

Під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, маються на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в ухвалі від 14 вересня 2020 року у справі № 569/15147/17 зазначив, що тлумачення статті 29 ЦК України у поєднанні зі статтями 2, 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" у відповідній редакції та Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII, дає підстави для висновку, що постійне місце проживання громадян України може бути підтверджено як відміткою у паспорті, так і іншими документами згідно із статтею 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні".

Під постійним місцем проживанням спадкоємця із спадкодавцем розуміється як факт безпосереднього проживання спадкоємця із спадкодавцем на момент його смерті, так і факт наявності у спадкоємця, на момент смерті спадкодавця, зареєстрованого у передбаченому законом порядку права на постійне проживання з останнім за однією адресою.

У постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 201/7012/18 вказано, про те, що "при вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо. […] Індивідуальні житлові будинки, збудовані у період до 5 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію, у тому числі по окремо визначеній "спрощеній" процедурі. Єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатами його технічної інвентаризації".

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України (надалі по тексту - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1223 Цивільного кодексу України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи визначені у статтях 1261-1265 ЦК України. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1261 Цивільного кодексу України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця.

За ч. 2 ст. 182 Цивільного кодексу України, право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації.

Згідно п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.200 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст. 5, 47, 49 Закону України «Про нотаріат», п.22.31Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів, нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

На підставі ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на нерухоме майно, то спадкоємець також не набуває права власності в порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно.

Вбачається, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав, зокрема, в нотаріальному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, з урахуванням вищевикладеного та того, що у позивача існують певні перешкоди щодо оформлення спадкових прав із-за відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно, а саме: вищевказаний житловий будинок, суд, використовуючи винятковий спосіб захисту визнання права власності на спадкове майно, а також визнання позовних вимог відповідачем, дійшов висновку, що позов є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 264, 265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Сергіївської сільської ради, треті особи Миргородська державна нотаріальна контора, державний реєстратор прав на нерухоме майно Сергіївської сільської ради Полтавської області, про визнання права власності в порядку спадкування за законом задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на житловий будинок (літ. А-1) загальною площею 63,9 кв.м., житловою площею 27,5 кв.м., та господарські будівлі літня кухня (літ. Б, б), загальною площею 35,7 кв.м., сарай (літ. В), загальною площею 38,6 кв. м., гараж (літ. Г), загальною площею 23,8 кв.м., погріб (літ. Д), загальною площею 13,4 кв.м., вбиральня (літ. Е) загальною площею 1,5 кв.м., огорожа № 1, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 12.08.2026 року.

Головуючий: В. Г. Черков